Справа № 11-кп/824/2611/2026
№ 372/775/25
Категорія КК: ч. 1 ст. 286-1 Доповідач в апеляційній інстанції - ОСОБА_1
17березня 2026 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду
в складі: головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю секретаря ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві кримінальне провадження по обвинуваченню
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286-1 КК України, -
Вироком Обухівського районного суду Київської області від 22 липня 2025 року затверджено угоду про примирення від 30 травня 2025 року, укладену між обвинуваченим ОСОБА_6 та потерпілим ОСОБА_7 у кримінальному провадженні № 12024111230002199 від 08.11.2023 року. Визнано ОСОБА_6 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286-1 КК України, та призначено йому покарання у вигляді штрафу у розмірі 1 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 роки.
Вирішено питання щодо речових доказів та процесуальних витрат у кримінальному провадженні.
Вироком суду встановлено, що ОСОБА_6 , 08.11.2024, близько 13 години 50 хвилин, більш точного часу досудовим розслідуванням не встановлено, керуючи технічно-справним транспортним засобом, автомобілем марки «BMW», модель «316TI», д.н.з. НОМЕР_1 , належним ОСОБА_8 , із пасажиром ОСОБА_7 , в порушення вимог 2.9.а) Правил дорожнього руху України, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, рухаючись по автомобільній дорозі загального користування, вулиці Піщаній в межах села Нові Безрадичі, Обухівського району, Київської області в напрямку до центру села, при наближенні до правостороннього заокруглення дороги, яке розташовано в межах опори лінії електропередачи № 27, в порушення вимог пунктів: 2.3.б) , 2.3. д) Правил дорожнього руху України, проявив злочинну самовпевненість, не був уважним під час керування транспортним засобом, не стежив за дорожньою обстановкою та відповідно не реагував на її зміну, не обрав безпечну швидкість руху керованого ним транспортного засобу, чим створив загрозу безпеці дорожнього руху, життю та здоров'ю громадян, а також порушуючи вимоги пунктів 12.1.та 12.4. Правил дорожнього руху України, не зменшив швидкість свого руху, при наближенні до правоcтороннього заокруглення дороги, допустив виїзд керованого ним автомобіля на зустрічну смугу руху, де допустив зіткнення із бордюрним камнем, після чого продовжив рух по напрямку свого руху, виїхав за межі проїзної частини дороги праворуч, де здійснив наїзд на нерухому перешкоду у вигляді бетонного стовпа опори лінії електропередач № 37. В результаті дорожньо-транспортної пригоди пасажир ОСОБА_7 , згідно з висновком експерта № 180 від 13.12.2024, отримав тілесні ушкодження середнього ступеню тяжкості.
В апеляційній скарзі прокурор у кримінальному провадженні ОСОБА_9 , посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить вирок суду скасувати та призначити новий розгляд в суді першої інстанції.
Обґрунтовуючи апеляційні вимоги прокурор зазначає про те, що затверджуючи своїм рішенням укладену між потерпілим та обвинуваченим угоду про примирення, суд першої інстанції не дотримався в повній мірі вимог ч. 7 ст. 474 КПК України щодо обов'язку перевірити угоду на відповідність вимогам цього Кодексу та/або закону та інтересам суспільства.
Звертає увагу на те, що кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 286-1 КК України, має двооб'єктний склад, а саме: основним і безпосереднім об'єктом даного кримінального правопорушення є безпека руху й експлуатації автомобільного та деяких інших видів транспорту, і лише його додатковим обов'язковим об'єктом виступає життя і здоров'я особи.
Так, законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення відповідальності за окремі правопорушення у сфері безпеки дорожнього руху» від 16.01.2021, з метою більш жорстокого дотримання учасниками дорожнього руху Правил дорожнього руху, Кримінальний кодекс України доповнено ст.286-1, санкція якої передбачає більш суворе покарання, ніж санкція ст.286 КК України. Таким чином, законодавцем виокремлено в окремий склад кримінального правопорушення - порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особою, яка керує транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння, у зв'язку з його підвищеною суспільною небезпечністю порівняно з кримінальним правопорушенням, передбаченим ч.1 ст.286 КК України.
Так, кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 286-1 КК України, відповідно до вимог ст. 477 КПК України, законодавцем не віднесено до кримінальних проваджень у формі приватного обвинувачення. Таким чином, оскільки у вказаному провадженні основним безпосереднім об'єктом виступають публічні інтереси, укладення угоди про примирення у ньому не допускається.
На переконання прокурора, суд першої інстанції при ухваленні вироку мав би відмовити в затвердженні угоди про примирення на підставі п. 7 ст. 474 КПК України, проте цього не зробив, чим істотно порушив вимоги кримінального процесуального закону.
Крім того, у даному кримінальному провадженні при задоволені інтересів потерпілого та обвинуваченого, з урахуванням характеру вчиненого кримінального правопорушення, поза увагою суду залишились інтереси суспільства, безпека окремих його громадян.
Також, прокурор звертає увагу на те, що судом безпідставно застосовано положення ст. 69 КК України, оскільки вирок суду не містить посилання на обставини та дані про особу обвинуваченого, які пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення.
Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який підтримав апеляційну скаргу, провівши судові дебати, вивчивши матеріали кримінального провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає її такою, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Винність обвинуваченого ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення за обставин, викладених у вироку в апеляційній скарзі прокурором не заперечується.
Кваліфікація його дій за ч. 1 ст. 286-1 КК України є правильною.
Відповідно до ч. 3 ст. 469 КПК України, угода про примирення між потерпілим та обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, нетяжких злочинів та у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення.
Як убачається з матеріалів судового провадження, під час судового провадження на підставі п. 1 ч. 1 ст. 468 КПК України потерпілий ОСОБА_7 та обвинувачений ОСОБА_6 уклали угоду про примирення.
Суд першої інстанції, на виконання вимог ч. 3 ст. 474 КПК України, здійснив розгляд угоди. При цьому судом першої інстанції у повній мірі дотримано вимог ст. 474 КПК України, з'ясовано у обвинуваченого та потерпілого розуміння суті та добровільності укладеної угоди, роз'яснено наслідки укладення та затвердження угоди. Крім того, судом першої інстанції перевірено угоду на відповідність вимогам КПК України та закону, в тому числі проаналізовано заперечення прокурора, який вказував про невідповідність умов угоди суспільним інтересам. Судом надано належну правову оцінку запереченням прокурора з наведенням достатніх аргументів в мотивувальній частині вироку щодо їх безпідставності.
Так, колегія суддів звертає увагу, що угода про примирення являє собою ключовий інструмент узгодження інтересів учасників кримінально-правового конфлікту та забезпечення їх балансу. Сторони шляхом компромісних і взаємовигідних рішень між собою адаптують норми права про примирення щодо конкретного випадку, чим задовольняють свої інтереси, а в результаті і суспільні (публічні) інтереси.
Колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги прокурора про те, що об'єктом вчиненого кримінального правопорушення є як безпека дорожнього руху, так і здоров'я і життя людини.
У даному кримінальному провадженні судом першої інстанції встановленому, що діями обвинуваченого ОСОБА_6 було завдано шкоди конкретній особі - потерпілому ОСОБА_7 , який виразив своє волевиявлення на укладення угоди про примирення з обвинуваченим.
Апеляційна скарга прокурора містить вказівку про невідповідність затвердженої судом угоди інтересам суспільства, при цьому апелянт посилається лише на те, що санкція кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286-1 КК України, є суворішою за ч. 1 ст. 286 КК України та таке кримінальне правопорушення у свій час було спеціально виокремлено законодавцем саме через його підвищену суспільну небезпечність.
Однак фактичні обставини кримінального правопорушення, вчинення якого інкримінується ОСОБА_6 , заподіяння тілесних ушкоджень лише пасажиру автомобіля, ОСОБА_10 , яким керував обвинувачений, відсутність негативних наслідків для інших осіб від злочинного діяння, на думку колегії суддів свідчить про відсутність переваги суспільних інтересів у даному випадку над приватними. При цьому прокурор також не вказує в апеляційній скарзі чому у цьому кримінальному провадженні приватні інтереси обвинуваченого ОСОБА_6 і потерпілого ОСОБА_10 не можуть мати перевагу над публічними інтересами, окрім як твердження що свого часу законодавець виділив кримінальне правопорушення за ст. 286-1 КК України в окремий склад.
Узгоджене сторонами угоди покарання за видом та розміром відповідає вимогам ст. 65 КК України і не виходить за межі загальних засад призначення покарання, встановлених законом України про кримінальну відповідальність. Крім іншого, обвинувачений і потерпілий дійшли згоди і про призначення покарання із застосуванням положень ст. 69 КК України щодо основного виду покарання. При цьому сторони узгодили призначення ОСОБА_6 додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами строком на 3 роки, що також, на думку колегії суддів, відповідає інтересам суспільства. Доводи апеляційної скарги прокурора про відсутність вказівки в мотивувальній частині вироку суду того, як наявність обставин, які пом'якшують покарання ОСОБА_6 , знижують ступінь тяжкості скоєного ним кримінального правопорушення, на думку колегії суддів, є безпідставними, оскільки при затвердженні угоди суд, перевіривши її на відповідність вимогам КПК України та закону, зобов'язаний затвердити її у тому вигляді, в якому було досягнуто домовленість, без надання власних аргументів щодо призначення покарання, а також застосування ст. 69 КК України.
На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що угода про примирення між обвинуваченим ОСОБА_6 і потерпілим ОСОБА_7 не суперечить інтересам суспільства, у ній повною мірою забезпечено баланс інтересів учасників примирення для цілей положень ч. 3 ст. 469, ч. 7 ст. 474 КПК України. Тому вирок Обухівського районного суду Київської області від 22 липня 2025 року, як законний та обґрунтований, підлягає залишенню без зміни, а апеляційна скарга прокурора ОСОБА_9 , доводи якої не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, - без задоволення.
Керуючись ст. 376, ст. 404, ст. 405, ст. 407, ст. 419 КПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_9 залишити без задоволення, а вирок Обухівського районного суду Київської області від 22 липня 2025 року, яким ОСОБА_6 засуджено за ч. 1 ст. 286-1 КК України, - без зміни.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяця з дня її проголошення.
____________ _________________ __________________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
Справа № 11-кп/824/2611/2026
№ 372/775/25
Категорія КК: ч. 1 ст. 286-1 Доповідач в апеляційній інстанції - ОСОБА_1
17березня 2026 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду
в складі: головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю секретаря ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві кримінальне провадження по обвинуваченню
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286-1 КК України, -
Приймаючи до уваги те, що складання ухвали вимагає значного часу, колегія суддів вважає за можливе обмежитися складанням і оголошенням лише резолютивної її частини.
Керуючись ст. 376, ст. 404, ст. 405, ст. 407, ст. 419 КПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_9 залишити без задоволення, а вирок Обухівського районного суду Київської області від 22 липня 2025 року, яким ОСОБА_6 засуджено за ч. 1 ст. 286-1 КК України, - без зміни.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяця з дня її проголошення.
Повний текст ухвали проголосити 23 березня 2026 року о 14 годині 45 хвилин.
____________ _________________ __________________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3