Дата документу 01.04.2026 Справа № 335/7222/21
Єдиний унікальний № 335/7222/21 Головуючий у 1-й інстанції: Шалагінова А.В.
Провадження № 22-ц/807/192/26-7 Суддя-доповідач: Трофимова Д.А.
01 квітня 2026 року м. Запоріжжя
Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого Трофимової Д.А.
суддів: Полякова О.З.,
Онищенка Е.А.
при секретарі: Книш С.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу з апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Гайси Андрія Михайловича на ухвалу Вознесенівського районного суду м. Запоріжжя від 20 січня 2026 року у справі за заявою ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Гайси Андрія Михайловича про встановлення або зміну способу та порядку виконання рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 20 листопада 2023 року у цивільній справі за первісним позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до ОСОБА_1 , треті особи: Орган опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Вознесенівському району, Орган опіки та піклування Приморської районної адміністрації Одеської міської ради, про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та визначення годин спілкування, за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Орган опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Вознесенівському району, Орган опіки та піклування Приморської районної адміністрації Одеської міської ради, про визначення місця проживання дитини та порядку участі батька у її вихованні,
У січні 2026 року ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Гайса А.М. звернулася до суду з заявою про встановлення або зміну способу та порядку виконання рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 20 листопада 2023 року у цивільній справі № 335/7222/21, в обґрунтування якої зазначала, що рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 20.11.2023 у цивільній справі № 335/7222/21 за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до ОСОБА_1 , треті особи - Орган опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Вознесенівському району, Орган опіки та піклування Приморської районної адміністрації Одеської міської ради, про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та визначення годин спілкування, за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи - Орган опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Вознесенівському району, Орган опіки та піклування Приморської районної адміністрації Одеської міської ради, про визначення місця проживання дитини та порядку участі батька у її вихованні первісний позов задоволено частково.
Визначено такий спосіб участі батька ОСОБА_2 у вихованні та спілкуванні з донькою ОСОБА_5 :
- у формі зустрічей кожен вівторок з 17:00 год. до 19:00 год. та щосуботи з 15:00 год. до 19:00 год. в присутності матері дитини ОСОБА_1 та психолога, у тому числі з можливістю відвідування місць дозвілля та відпочинку за бажанням дитини;
- безперешкодне спілкування за телефоном та засобами відео зв'язку у будь-який інший час за бажанням дитини.
Визначено такий спосіб участі дідуся ОСОБА_3 та бабусі ОСОБА_4 у вихованні та спілкуванні з онукою ОСОБА_5 у формі зустрічей кожен перший і третій четвер місяця з 17:00 год. до 19:00 год. в присутності матері дитини ОСОБА_1 .
В іншій частині первісного позову відмовлено.
Зустрічний позов задоволено частково.
Визначено місце проживання дитини ОСОБА_5 разом із матір'ю ОСОБА_1 , в іншій частині зустрічного позову відмовлено.
Постановою Запорізького апеляційного суду від 07 лютого 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково. Рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 20 листопада 2023 року про відмову у задоволенні позову ОСОБА_2 в частині усунення перешкод у спілкуванні з донькою скасовано, в частині визначення порядку участі батька у вихованні та спілкуванні з донькою змінено.
Зобов'язано ОСОБА_1 не чинити перешкод ОСОБА_2 у спілкуванні з донькою.
Визначено спосіб участі батька ОСОБА_2 у вихованні та спілкуванні з донькою ОСОБА_5 у формі зустрічей кожний вівторок з 17.00 години до 19.00 години та щосуботи з 15.00 години до 19.00 години. Перші 10 (десять) зустрічей батька з дитиною провести у присутності матері дитини ОСОБА_1 , у тому числі з можливістю відвідування місць дозвілля та відпочинку.
В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Постановою Верховного Суду від 23.07.2024 касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Шалько О.А. задоволено.
Постанову Запорізького апеляційного суду від 07.02.2024 в частині вирішення позову ОСОБА_2 про усунення перешкод у спілкуванні з донькою та визначення порядку участі батька у вихованні та спілкуванні з донькою скасовано, а рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 20 листопада 2023 року в цій частині залишено в силі.
Ухвалою Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя від 10.07.2025 заяви ОСОБА_2 і ОСОБА_4 про зміну способу і порядку виконання рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 20.11.2023 у цивільній справі № 335/7222/21 задоволено частково. Змінено спосіб і порядок виконання рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 20.11.2023 у цивільній справі № 335/7222/21 шляхом забезпечення ОСОБА_1 у визначені вказаним рішенням дні та години зустрічей ОСОБА_2 і ОСОБА_4 спілкування з дитиною ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за телефоном та засобами відеозв'язку (в онлайн режимі). У задоволенні іншої частини вимог ОСОБА_2 і ОСОБА_4 відмовлено.
24.09.2025 року від державного виконавця Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Осадчої К.І. надійшла заява про роз'яснення вищезазначеної ухвали Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя від 10.07.2025, в якій просила роз'яснити: 1) Чи передбачено вказаною ухвалою обов'язкову участь психолога під час зустрічей батька з дитиною? 2) У випадку, якщо участь психолога є необхідною, але залучення спеціаліста Центру соціальних служб Одеської міської ради є неможливим, хто з батьків несе відповідальність за забезпечення участі психолога під час побачень? 3) Яким чином може бути забезпечене примусове виконання судового рішення про встановлення побачень з дитиною у випадку, коли дитина систематично категорично відмовляється від спілкування з батьком (відповідно до актів державного виконавця)? 4) Яким чином повинно бути виконане рішення у разі виникнення спору між батьками щодо забезпечення участі психолога під час проведення виконавчих дій?
Ухвалою Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя від 03 жовтня 2025 року, яка залишена в силі постановою Запорізького апеляційного суду від 03 грудня 2025 року, відмовлено у задоволенні заяви державного виконавця Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Осадчої К.І. про роз'яснення ухвали Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя від 10 липня 2025 року у справі № 335/7222/21, провадження 6/335/76/2025, про зміну способу і порядку виконання рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 20 листопада 2023 року у цивільній справі № 335/7222/21.
Вважає, що на даний час вирішити питання участі батька ОСОБА_2 та бабусі ОСОБА_4 у вихованні та спілкуванні з донькою ОСОБА_5 можливо тільки шляхом зміни способу і порядок виконання рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 20.11.2023 у цивільній справі № 335/7222/21 шляхом забезпечення ОСОБА_1 у визначені вказаним рішенням дні та години зустрічей ОСОБА_2 і ОСОБА_4 спілкування з дитиною ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Звертає увагу, що ОСОБА_1 було на вимогу стягувача скерована заява від 09.10.2025 № ОЗ-М-844/4 до Центру соціальних служб Одеської міської ради, щодо забезпечення явки психолога за адресою: АДРЕСА_1 , згідно графіку, затвердженого рішенням суду - кожен вівторок з 17.00 год до 19.00 год та щосуботи з 15.00 год до 19.00 год для виконання ухвали Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя від 10.07.2025 року у справі № 335/7222/21.
З відповіді Центру соціальних служб Одеської міської ради від 14 жовтня 2025 року, слідує, що з доданої до звернення вступної та резолютивної частини ухвали Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя від 10.07.2025 року у справі № 335/7222/21, провадження № 6/335/76/2025, вбачається, що суд постановив змінити спосіб і порядок виконання рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 20 листопада 2023 року у цивільній справі № 335/7222/21 шляхом забезпечення ОСОБА_1 у визначені вказаним рішенням дні та години зустрічей ОСОБА_2 і ОСОБА_4 спілкування з дитиною ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за телефоном та засобами відеозв'язку (в онлайн режимі). Ухвалою Вознесенівського районного суду м. Запоріжжя від 10.07.2025 року у цивільній справі № 335/7222/21 не передбачено залучення психолога Центру соціальних служб Одеської міської ради у визначені вказаним рішенням дні та години зустрічей ОСОБА_2 і ОСОБА_4 спілкування з дитиною ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за телефоном та засобами відеозв'язку (в онлайн режимі). З урахуванням графіку робочого часу працівників вказаного Центру, їх участь у визначені судом дні та години побачень є неможливою. Водночас, стягувачі наполягають на участі психолога, посилаючись на резолютивну частину рішення суду. Таким чином, якщо участь психолога є необхідною, але залучення спеціаліста з вищезазначеного Центру є неможливим, постає питання про матеріальну відповідальність за забезпечення участі психолога під час побачень, а враховуючи, що на цьому наполягають стягувачі ОСОБА_2 і ОСОБА_4 , дана правова позиція повинна бути визначена у резолютивній частині рішення суду. Участь платного психолога є не можливою у зв'язку з відсутністю фінансів у боржника, враховуючи, що ОСОБА_2 і ОСОБА_4 сплачують на утримання ОСОБА_5 1869,59 грн на місяць. Крім того, ухвалою суду від 10.07.2025 спосіб і порядок виконання рішення був змінений саме на вимогу стягувачів, які наполягають на участі психолога.
Також зазначала, що зміна рішення з особистого спілкування на спілкування з дитиною за телефоном та в онлайн режимі протягом 2 та 4 годин суперечить рекомендаціям для здоров'я дитини стосовно перебування 7-річної дитини перед комп'ютером (не більше 1 години), та участь психолога при онлайн зустрічах не передбачена ніякими методиками.
На даний час дитина навчається з понеділка по п'ятницю з 09:00 до 13.00 в Одеському ліцеї № 81 Одеської міської ради, по понеділкам, середам та п'ятницям відвідує студію спортивної аеробіки «ІМІДЖ» з 14:00 до 17:00, по вівторкам та четвергам займається англійською мовою з 14:15 до 15:15. Таким чином, найбільш оптимальним часом для спілкування ОСОБА_5 є вівторок та четвер з 16:00 до 17:00 щотижня.
Крім того, з урахуванням воєнного стану, боржник зобов'язана вживати заходів щодо забезпечення безпеки дитини, отже, зустрічі під час дії тривоги виключаються.
Також є загальновідомим факт тривалих аварійних відключень електропостачання в м. Одесі на теперішній час, що унеможливлює зустрічі в онлайн форматі.
Таким чином, для забезпечення безпеки дитини, її гармонійного розвитку на період воєнного стану, системних аварійних відключень, фактично необхідні саме фізичні зустрічі дитини з батьком.
Посилаючись на вказані обставини, ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Гайса А.М. просила суд змінити спосіб та порядок виконання рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 20.11.2023 року у цивільній справі № 335/7222/21, встановлений ухвалою Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя від 10.07.2025 про зміну способу і порядку виконання рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 20.11.2023 у цивільній справі № 335/7222/21, а саме, встановити такий порядок спілкування батька ОСОБА_2 з донькою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у формі особистих, безпосередніх зустрічей кожен вівторок з 16:00 год. до 17:00 год. за бажанням дитини та за умови відсутності тривоги, в присутності матері дитини ОСОБА_1 та психолога (витрати на психолога за рахунок ОСОБА_2 ), у тому числі з можливістю відвідування місць дозвілля та відпочинку; встановити такий порядок спілкування дідуся ОСОБА_3 та бабусі ОСОБА_4 з онукою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у формі особистих, безпосередніх зустрічей кожен перший і третій четвер місяця з 16:00 год. до 17:00 год. за бажанням дитини та за умови відсутності тривоги, в присутності матері дитини ОСОБА_1 та психолога (витрати на психолога за рахунок ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ), у тому числі з можливістю відвідування місць дозвілля та відпочинку. Також просила тимчасово призупинити дію існуючого порядку, встановленого ухвалою суду від 10.07.2025 року у цій справі до винесення судового рішення у справі про зміну способу та порядку виконання рішення.
Ухвалою Вознесенівського районного суду м. Запоріжжя від 20 січня 2026 року заяву ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Гайси Андрія Михайловича про встановлення або зміну способу та порядку виконання рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 20 листопада 2023 року у цивільній справі № 335/7222/21 залишено без задоволення.
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою суду, ОСОБА_1 , в особі адвоката Гайса А.М., подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, просить ухвалу суду скасувати, постановити нове судове рішення, яким задовольнити заяву.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції фактично проігнорував ряд об'єктивних факторів, не врахував викладені в заяві факти, що роблять «онлайн-спілкування» не можливим, а саме:
Енергетичний дефіцит: через постійні обстріли інфраструктури в м. Одеса стабільний відеозв'язок у визначені судом години є неможливим. Суд першої інстанції проігнорував тезу заяви про те, що примус до виконання за відсутності зв'язку перетворює судове рішення на інструмент маніпуляцій та безпідставних звинувачень боржника у невиконанні рішення суду, дає підстави стягувачам для численних скарг з метою накладення штрафів та відповідно погіршення майнового стану матері та її дитини.
Безпека дитини: Заява містила вимогу врахувати фактор «повітряних тривог». Виконання графіка під час загрози обстрілів суперечить обов'язку батьків забезпечувати безпеку дитини.
Нереальність залучення спеціалістів (Конфлікт із трудовим правом). Суд залишив без уваги тезу заяви про те, що графік виконання (вівторок після 17:00, субота) не збігається з робочим часом психологів ЦСС. Суд зобов'язав Боржника забезпечити участь спеціаліста, що об'єктивно неможливо через норми ст. 52 КЗпП. Відмова суду змінити цей порядок на такий, що відповідає графіку держустанов, робить ухвалу завідомо не виконуваною.
Суб'єктивний фактор: Психологічний стан та воля дитини У заяві наводилися докази (акти ДВС та висновки психологів), що дитина перебуває у стані тяжкого психологічного стресу при спілкуванні з монітором, не сприймає це спілкування як спілкування з батьком чи бабусею, а сприймає це як примус.
Суд не врахував тезу про те, що дитина під час зустрічей не бажає спілкування з монітором, а її примус до камери для відеозв'язку є формою психологічного насильства.
Суд проігнорував пропозицію Боржника (викладену в заяві) щодо встановлення поступового відновлення контакту виключно за бажанням дитини, що відповідає практиці ЄСПЛ щодо пріоритету інтересів дитини над правами батьків.
Зауважує, що суд зобов'язаний оцінювати не формальну можливість виконання попереднього рішення, а фактичний вплив визначеного порядку спілкування на стан та розвиток дитини. Верховний Суд послідовно наголошує, що у спорах щодо виховання дітей пріоритет мають інтереси дитини, а не формальна рівність прав батьків.
Інші учасники справи судове рішення не оскаржили.
Від ОСОБА_2 на адресу апеляційного суду надійшов відзив, у якому він просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін. Вважає, що скаржник фактично просить не змінити спосіб виконання, а переписати резолютивну частину рішення.
Вважає, що суд першої інстанції правильно розмежував питання, пов'язані з організацією та забезпеченням виконавчих дій, і питання, які за своєю суттю спрямовані на зміну вже встановленого судом порядку спілкування батька, бабусі та дідуся з дитиною. Тимчасові труднощі, організаційні обставини чи посилання на складність виконання не можуть бути використані як процесуальний привід для перегляду остаточного судового рішення під виглядом зміни способу або порядку його виконання. Фактично заявниця просить не забезпечити виконання рішення, а замінити його іншим, більш вигідним для себе порядком, що прямо виходить за межі статті 435 ЦПК України та є процесуально неприпустимим.
Інші учасники справи наданим процесуальним законом правом подати відзив на апеляційну скаргу не скористались.
Також, ОСОБА_2 подав клопотання про долучення доказів, в якому зазначає, що 20.01.2026 року, тобто у день постановлення оскаржуваної ухвали, ним через систему «Електронний суд» були подані два окремі клопотання про долучення доказів. З огляду на час їх подання, зазначені клопотання та додані до них матеріали не були відображені в тексті ухвали суду першої інстанції та фактично не знайшли в ній оцінки. Водночас ці матеріали безпосередньо стосуються предмета спору, оскільки підтверджують небезпечність і штучність вимоги про переведення спілкування виключно у формат особистих зустрічей у м. Одесі, а також спростовують доводи про нібито доцільність зміни способу виконання рішення.
Крім того, після постановлення ухвали від 20.01.2026 року виникли нові докази, які об'єктивно не існували на момент розгляду справи судом першої інстанції та тому не могли бути подані раніше. Ці докази прямо спростовують ключовий довід апеляційної скарги про нібито неможливість забезпечення участі психолога під час виконання рішення суду.
У зв'язку з чим, просить долучити до матеріалів справи такі нові докази:
1. Електронний лист ОСОБА_1 до Приморського ВДВС про додавання психолога до Viber-чату для виконання рішення у справі № 335/7222/21.
2. Лист Міжнародного благодійного фонду «Захист майбутнього» від 02.03.2026 № 5 про можливість залучення психолога ОСОБА_6 до зустрічей з батьком згідно з установленим графіком.
3. Акт державного виконавця від 03.03.2026 у виконавчому провадженні № 76759436, у якому зафіксовано проведення виконавчих дій за участю психолога.
Крім того, ОСОБА_2 подав додаткові пояснення, в яких зазначає, що безпековий фактор у цій справі є не абстрактним припущенням, а реальною, уже оціненою судом і додатково підтвердженою станом на березень 2026 року обставиною. Відтак, доводи апеляційної скарги спрямовані на фактичне нав'язування стягувачам виключно особистих поїздок до м. Одеси, не узгоджуються ні з висновками ухвали від 10.07.2025, ні з поточною безпековою ситуацією.
Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення учасників справи, перевіривши матеріали справи в порядку, передбаченому статтею 367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до частин 1, 2, 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судове рішення відповідає зазначеним вище вимогам закону.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 20.11.2023 у цивільній справі № 335/7222/21 за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до ОСОБА_1 , треті особи - Орган опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Вознесенівському району, Орган опіки та піклування Приморської районної адміністрації Одеської міської ради, про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та визначення годин спілкування, за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи - Орган опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Вознесенівському району, Орган опіки та піклування Приморської районної адміністрації Одеської міської ради, про визначення місця проживання дитини та порядку участі батька у її вихованні первісний позов задоволено частково.
Визначено такий спосіб участі батька ОСОБА_2 у вихованні та спілкуванні з донькою ОСОБА_5 :
- у формі зустрічей кожен вівторок з 17:00 год. до 19:00 год. та щосуботи з 15:00 год. до 19:00 год. в присутності матері дитини ОСОБА_1 та психолога, у тому числі з можливістю відвідування місць дозвілля та відпочинку за бажанням дитини;
- безперешкодне спілкування за телефоном та засобами відео зв'язку у будь-який інший час за бажанням дитини.
Визначено такий спосіб участі дідуся ОСОБА_3 та бабусі ОСОБА_4 у вихованні та спілкуванні з онукою ОСОБА_5 у формі зустрічей кожен перший і третій четвер місяця з 17:00 год. до 19:00 год. в присутності матері дитини ОСОБА_1 .
В іншій частині первісного позову відмовлено.
Зустрічний позов задоволено частково.
Визначено місце проживання дитини ОСОБА_5 разом із матір'ю ОСОБА_1 , в іншій частині зустрічного позову відмовлено.
Постановою Запорізького апеляційного суду від 07 лютого 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково. Рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 20 листопада 2023 року про відмову у задоволенні позову ОСОБА_2 в частині усунення перешкод у спілкуванні з донькою скасовано, в частині визначення порядку участі батька у вихованні та спілкуванні з донькою змінено.
Зобов'язано ОСОБА_1 не чинити перешкод ОСОБА_2 у спілкуванні з донькою.
Визначено спосіб участі батька ОСОБА_2 у вихованні та спілкуванні з донькою ОСОБА_5 у формі зустрічей кожний вівторок з 17.00 години до 19.00 години та щосуботи з 15.00 години до 19.00 години. Перші 10 (десять) зустрічей батька з дитиною провести у присутності матері дитини ОСОБА_1 , у тому числі з можливістю відвідування місць дозвілля та відпочинку.
В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Постановою Верховного Суду від 23.07.2024 касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Шалько О.А. задоволено.
Постанову Запорізького апеляційного суду від 07.02.2024 в частині вирішення позову ОСОБА_2 про усунення перешкод у спілкуванні з донькою та визначення порядку участі батька у вихованні та спілкуванні з донькою скасовано, а рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 20 листопада 2023 року в цій частині залишено в силі.
Ухвалою Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя від 10.07.2025 заяви ОСОБА_2 і ОСОБА_4 про зміну способу і порядку виконання рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 20.11.2023 у цивільній справі № 335/7222/21 задоволено частково. Змінено спосіб і порядок виконання рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 20.11.2023 у цивільній справі № 335/7222/21 шляхом забезпечення ОСОБА_1 у визначені вказаним рішенням дні та години зустрічей ОСОБА_2 і ОСОБА_4 спілкування з дитиною ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за телефоном та засобами відеозв'язку (в онлайн режимі). У задоволенні іншої частини вимог ОСОБА_2 і ОСОБА_4 відмовлено.
Ухвалою Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя від 03.10.2025 у задоволенні заяви державного виконавця Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Осадчої Катерини Ігорівни про роз'яснення ухвали суду від 10.07.2025 відмовлено.
Постановою Запорізького апеляційного суду від 03.12.2025 ухвалу Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя від 03.10.2025 залишено без змін.
У рішенні від 11 липня 2017 року у справі «М. С. проти України», заява № 2091/13, Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним (параграф 76).
У параграфі 54 рішення ЄСПЛ «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року, заява № 31111/04, зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров'ю чи розвитку дитини.
Отже, визначаючи спосіб участі батька у вихованні дитини, спілкуванні з нею, суди мають враховувати принцип рівності прав батьків у вихованні дитини та принцип забезпечення найважливіших інтересів дитини.
Суд при встановленні способу спілкування має дотримуватися розумного балансу на участь обох батьків у вихованні дитини.
У справах зі спорів щодо участі батьків у вихованні та спілкуванні з дитиною узагальнений та формальний підхід є неприпустимим, оскільки сама наявність спору з цього приводу є суттєвим інструментом впливу, особливо у відносинах між колишнім (фактичним) подружжям, який може використовуватися не в інтересах дитини. Кожна справа потребує детального вивчення ситуації, врахування різноманітних чинників, які можуть вплинути на інтереси дитини, у тому числі її думки, якщо вона відповідно до віку здатна сформулювати власні погляди.
Зазначений висновок щодо застосування норм права у подібних правовідносинах наведено у постановах Верховного Суду від 05 жовтня 2022 року у справі № 196/1202/19 (провадження № 61-5501св22), від 26 червня 2023 року у справі № 753/5374/22 (провадження № 61-2097св23), від 31 січня 2024 року у справі № 276/1741/22 (провадження № 61-14795св23), від 27 лютого 2024 року у справі № 295/12894/20 (провадження № 61-1143св24), від 14 травня 2024 року у справі № 756/3852/22 (провадження № 61-3152св24).
Відповідно до ч. 1 ст. 435 ЦПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.
Це питання також врегульовано ч. 3 ст. 33 Закону України «Про виконавче провадження», яка передбачає, що за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його неможливим, сторони, а також виконавець за заявою сторін або державний виконавець з власної ініціативи у випадку, передбаченому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», мають право звернутися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про встановлення або зміну способу і порядку виконання рішення суду.
Згідно ч. 3 ст. 435 ЦПК України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Поняття спосіб та порядок виконання судового рішення мають спеціальне значення, яке реалізується у виконавчому провадженні. Вони означають визначену рішенням суду послідовність і зміст вчинення виконавчих дій державним виконавцем.
Спосіб виконання судового рішення - це спосіб реалізації та здійснення способу захисту, що обраний позивачем.
Під зміною способу виконання рішення суду слід розуміти прийняття судом нових заходів для реалізації рішення в разі неможливості його виконання у спосіб, раніше встановлений.
При цьому суд не може змінити зміст рішення або його суть.
Саме таку правову позицію висловив Верховний Суду України у постанові від 10.06.2019 року по справі № 350/426/16-ц, та Верховний Суд України у постановах від 25 листопада 2015 року (справа №6-1829цс15) та від 16 грудня 2015 року (справа № 6-2427цс15).
Пунктом 9 узагальнення Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ "Про практику розгляду судами процесуальних питань, пов'язаних із виконанням судових рішень у цивільних справах" (постанова від 25 вересня 2015 року № 8) вказано, що законодавець, надаючи можливість зміни чи встановлення способу і порядку виконання рішення, безпосереднього визначення згаданих правових категорій не наводить, у зв'язку з чим вони залишаються поняттями оціночними.
Зміна способу та порядку виконання рішення це визначена законодавством послідовність і зміст вчинення виконавчих дій державним виконавцем, а також права і обов'язки суб'єктів виконавчого провадження під час їх вчинення. Тобто, судом вживаються нові заходи для реалізації рішення суду в разі неможливості його виконання у порядку і спосіб, що встановлені раніше.
Спосіб виконання рішення визначається на підставі встановлених у ст. 16 ЦК України способів захисту цивільних прав. Зокрема, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
Зміна способу і порядку виконання рішення полягає у заміні одного заходу примусового виконання іншим.
При вирішенні питання про зміну способу виконання суд повинен з'ясувати обставини, що свідчать про абсолютну неможливість виконання рішення.
Під час розгляду заяв про встановлення або зміну способу й порядку виконання рішення суду потрібно мати на увазі, що їх задоволення можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення (хвороба боржника або членів його сім'ї, відсутність у нього майна, яке за рішенням суду має бути передане стягувачу, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо).
Згідно вимог ст.ст. 76, 77, 79, 80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.
Ч. 1 ст. 89 ЦПК України передбачає, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Як зазначалося вище, ОСОБА_1 в особі адвоката Гайса А.М. просила встановити такий порядок спілкування батька ОСОБА_2 з донькою ОСОБА_5 - у формі особистих, безпосередніх зустрічей кожен вівторок з 16:00 год. до 17:00 год. за бажанням дитини та за умови відсутності тривоги, в присутності матері дитини ОСОБА_1 та психолога (витрати на психолога за рахунок ОСОБА_2 ), у т.ч. з можливістю відвідування місць дозвілля та відпочинку, а також встановити такий порядок спілкування дідуся ОСОБА_3 та бабусі ОСОБА_4 з онукою ОСОБА_5 - у формі особистих, безпосередніх зустрічей кожен перший і третій четвер місяця з 16:00 год. до 17:00 год. за бажанням дитини та за умови відсутності тривоги, в присутності матері дитини ОСОБА_1 та психолога (витрати на психолога за рахунок ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ), у тому числі з можливістю відвідування місць дозвілля та відпочинку.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що запропонований ОСОБА_1 спосіб і порядок виконання рішення не узгоджується зі змістом резолютивної частини рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 20 листопада 2023 року у цивільній справі № 335/7222/21, яким визначені певні дні та години, а також умови побачень дитини ОСОБА_5 з батьком ОСОБА_2 , бабусею ОСОБА_4 та дідусем ОСОБА_3 . Отже, зміна способу і порядку виконання судового рішення, про яку просить ОСОБА_1 , призведе до зміни судового рішення по суті та зміни способу захисту порушених прав позивачів (стягувачів) у вказаній справі, щодо якого судом і було ухвалене рішення. Крім того, в ухвалі Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя від 10.07.2025 року судом були зазначені обставини, які слугували підставою для зміни способу і порядку виконання рішення суду щодо стягувачів ОСОБА_2 і ОСОБА_4 , які на теперішній час не змінились та не відпали. Щодо стягувача ОСОБА_3 судом не ухвалювалось рішень щодо зміни способу і порядку виконання судового рішення.
Також суд першої інстанції правильно виснував, що обставини, які наводить ОСОБА_1 , як-то неможливість залучення психолога Центру соціальних служб Одеської міської ради до проведення зустрічей в онлайн режимі у визначені судом дні та години, необхідність забезпечення освітнього процесу, порушення порядку використання технічних засобів під час проведення уроків, посилання на висновок психолога про причини відмови дитини від спілкування з батьком, повітряні тривоги під час визначеного часу побачення, не є тими обставинами, які у розумінні ч. 3 ст. 435 ЦПК України є підставами для зміни способу і порядку виконання рішення, що утруднюють виконання рішення або роблять його об'єктивно неможливим. Вказані обставини мають оцінюватися і враховуватися саме під час проведення виконавчих дій у межах виконавчих проваджень, відкритих щодо примусового виконання рішення суду стягувачами ОСОБА_2 і ОСОБА_4 .
Доводи апеляційної скарги зводяться до повторень доводів заяви, незгоди з судовим рішенням, незгоди з наданою судом оцінкою зібраних у справі доказів та встановлених на їх підставі обставин, тобто стосуються переоцінки доказів, яким була надана належна оцінка судом, і не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, яким у повному обсязі з'ясовані обставини справи, доводи перевірені та їм дана належна оцінка.
Докази та обставини, на які посилається заявник в апеляційній скарзі, були предметом дослідження суду першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом були дотримані норми матеріального і процесуального права.
Порушень норм процесуального права, що призвели до неправильного вирішення справи, а також обставин, які є обов'язковими підставами для скасування судового рішення, апеляційний суд не встановив.
Як зазначалося вище, ОСОБА_2 подав клопотання про долучення доказів, в якому зазначає, що 20.01.2026 року, тобто у день постановлення оскаржуваної ухвали, ним через систему «Електронний суд» були подані два окремі клопотання про долучення доказів. З огляду на час їх подання, зазначені клопотання та додані до них матеріали не були відображені в тексті ухвали суду першої інстанції та фактично не знайшли в ній оцінки. Крім того, після постановлення ухвали від 20.01.2026 року виникли нові докази, які об'єктивно не існували на момент розгляду справи судом першої інстанції та тому не могли бути подані раніше. Тому просить долучити до матеріалів справи такі нові докази: електронний лист ОСОБА_1 до Приморського ВДВС про додавання психолога до Viber-чату для виконання рішення у справі № 335/7222/21; лист Міжнародного благодійного фонду «Захист майбутнього» від 02.03.2026 № 5 про можливість залучення психолога ОСОБА_6 до зустрічей з батьком згідно з установленим графіком; акт державного виконавця від 03.03.2026 у виконавчому провадженні № 76759436, у якому зафіксовано проведення виконавчих дій за участю психолога.
Вирішуючи вказане клопотання ОСОБА_2 суд апеляційної інстанції виходить з такого.
Статтею 367 ЦПК України визначено межі розгляду справи судом апеляційної інстанції.
Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього (ч. 3 ст. 367 ЦПК України).
У постанові Верховного Суду від 07 липня 2021 року у справі № 509/4286/16-ц (провадження № 61-2393св21) зазначено: «Тлумачення пункту 6 частини другої статті 356, частин першої-третьої статті 367 ЦПК України свідчить, що апеляційний суд може встановлювати нові обставини, якщо їх наявність підтверджується новими доказами, що мають значення для справи (з урахуванням положень про належність і допустимість доказів), які особа не мала можливості подати до суду першої інстанції з поважних причин, доведених нею. У разі надання для дослідження нових доказів, які з поважних причин не були подані до суду першої інстанції, інші особи, які беруть участь у справі, мають право висловити свою думку щодо цих доказів як у запереченні на апеляційну скаргу, так і в засіданні суду апеляційної інстанції.
Вирішуючи питання щодо дослідження доказів, які без поважних причин не подавалися до суду першої інстанції, апеляційний суд повинен врахувати як вимоги частини першої статті 44 ЦПК України щодо зобов'язання особи, яка бере участь у справі, добросовісно здійснювати свої права та виконувати процесуальні обов'язки, так і виключне значення цих доказів для правильного вирішення справи. Про прийняття та дослідження нових доказів, як і відмову в їх прийнятті, апеляційний суд зобов'язаний мотивувати свій висновок в ухвалі при обговоренні заявленого клопотання або в ухваленому судовому рішенні…
Верховний Суд вважає за необхідне зазначити про те, що така обставина, як відсутність існування доказів на момент прийняття рішення суду першої інстанції, взагалі виключає можливість прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів у порядку статті 367 ЦПК України незалежно від причин неподання позивачем таких доказів. Навпаки, саме допущення такої можливості судом апеляційної інстанції матиме наслідком порушення вищенаведених норм процесуального права, а також принципу правової визначеності, ключовим елементом якого є однозначність та передбачуваність правозастосування, а отже системність та послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів».
Суд апеляційної інстанції перевіряє законність рішення суду першої інстанції в межах тих обставин та подій, які мали місце підчас розгляду справи судом першої інстанції (відповідний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 756/1529/15-ц (провадження № 14-242цс18), у постанові Верховного Суду від 25 листопада 2020 року у справі № 752/1839/19 (провадження № 61-976св20)).
Враховуючи, що на момент постановлення оскаржуваної ухвали суду першої інстанції електронний лист ОСОБА_1 до Приморського ВДВС про додавання психолога до Viber-чату для виконання рішення у справі № 335/7222/21 від 02.03.2026; лист Міжнародного благодійного фонду «Захист майбутнього» від 02.03.2026 № 5 про можливість залучення психолога ОСОБА_6 до зустрічей з батьком згідно з установленим графіком; акт державного виконавця від 03.03.2026 у виконавчому провадженні № 76759436, у якому зафіксовано проведення виконавчих дій за участю психолога, відеозапис екрана телефону від 20.01.2026 о 17.27 - не існували, це виключає можливість прийняття вказаних доказів судом апеляційної інстанції у порядку статті 367 ЦПК України незалежно від причин неподання таких доказів.
Щодо інших доказів, а саме, відеозапис виконавчих дій від 27.05.2025 та аудиозапис телефонних «погроз», то колегія суддів зауважує, що ОСОБА_2 не надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. А відтак, клопотання ОСОБА_2 задоволенню не підлягають.
Відповідно до рішення «Проніна проти України» № 63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року, п. 1 статті 6 Конвенції ( 995_004 ) зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пунктом 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE (Серявін та інші проти України), №4909/04, §58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
При цьому апеляційний суд враховує, що як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (пункти 29, 30 рішення ЄСПЛ від 09 грудня 1994 року у справі «РуїзТоріха проти Іспанії»). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (пункт 2 рішення ЄСПЛ від 27 вересня 2001 року у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії»).
З урахуванням вищенаведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дав належну оцінку всім обставинам і доказам по справі в їх сукупності та постановив оскаржувану ухвалу з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому приходить до висновку про те, що підстави для скасування цієї ухвали відсутні і апеляційну скаргу на неї, доводи якої не спростовують висновків ухвали, слід залишити без задоволення.
Керуючись ст.ст. 268, 367, 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Гайси Андрія Михайловича залишити без задоволення.
Ухвалу Вознесенівського районного суду м. Запоріжжя від 20 січня 2026 року у цій справі залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Повне судове рішення складено 13 квітня 2026 року.
Головуючий Д.А. Трофимова
Судді: О.З. Поляков
Е.А. Онищенко