31 березня 2026 року м. Дніпросправа № 160/14760/25
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Шлай А.В. (доповідач),
суддів: Кругового О.О., Малиш Н.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ПЕГАС Є» на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 липня 2025 р. (суддя Бухтіярова М.М.) в адміністративній справі №160/14760/25 за позовом Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до Товариства з обмеженою відповідальністю «ПЕГАС Є», про стягнення адміністративно-господарських санкцій, -
Дніпропетровське обласне відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю звернулося до суду із адміністративним позовом, в якому просило стягнути з ТОВ «ПЕГАС Є» суму адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за 2024 рік у розмірі 47 816,89 грн.
В обґрунтування позовних вимог вказано, що у 2024 році середньооблікова чисельність працівників особового складу відповідача складала - 12 осіб, тому норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю складав - 1 особа. За незайняте робоче місце, призначене для працевлаштування осіб з інвалідністю у 2024 році, відповідач повинен був самостійно сплатити адміністративно-господарські санкції, однак добровільно цього не зробив, що зумовило звернення до суду.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 липня 2025р., ухваленим за результатами розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, позовну заяву задоволено.
У поданій апеляційній скарзі ТОВ «ПЕГАС Є» просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю відмовити в повному обсязі.
В обгрунтування вимог апеляційної скарги вказує, що після затвердження постановою Кабінету Міністрів України №466 від 05 червня 2019 р. Порядку перевірки підприємств, установ, організацій та фізичних осіб, що використовують найману працю та внесення змін до статті 19 Закону №875-ХІІ, Фонд не має права проводити перевірки роботодавців щодо виконання нормативу робочих місць, оскільки проводити такі перевірки уповноважені органи Держпраці. Аналогічний висновок міститься в постанові Верховного Суду від 21 листопада 2022 р. у справі №400/3957/21. Тобто, позивач передчасно, не маючи встановлених актом перевірки органами Держпраці доказів про недотримання відповідачем нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю у 2024 році звернувся із позовом про стягнення адміністративно-господарських санкцій. Водночас, відповідач виконав вимоги законодавства та створив одне робоче місце для особи з інвалідністю.
В письмовому відзиві на апеляційну скаргу позивач просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Відзив обгрунтовує тим, що помилковим є посилання відповідача про необхідність застосування у спірних правовідносинах Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 05 червня 2019 року № 466. Даний Порядок встановлює, що суб'єктами відповідальності внаслідок проведення органами Держпраці перевірки, є посадові особи суб'єкта господарювання, тоді як у спірних правовідносинах суб'єктом відповідальності є сам суб'єкт господарювання. Також, Верховний Суд у постанові від 24 квітня 2025 року у справі №280/3642/23 зазначив, що з 06 листопада 2022 р. - набранням чинності Законом України від 18 жовтня 2022 року № 2682-IX, Фонд соціального захисту осіб з інвалідністю отримав повноваження застосовувати адміністративно-господарські санкції за невиконання нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю на основі автоматизованого аналізу даних Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування та Централізованого банку даних з проблем інвалідності, без необхідності проведення позапланових перевірок Держпраці, що робить правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 21 листопада 2022 р. у справі № 400/3957/21 неактуальною. Крім того, суд першої інстанції вірно вказав, що створення відповідачем робочого місця для особи з інвалідністю, без надання доказів подання звіту за формою №3-ПН до центру зайнятості, не може вважатися належним доказом вжиття ним заходів з метою виконання нормативу про працевлаштуванню у 2024 році.
Справа розглянута в порядку письмового провадження відповідно до положень статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судом першої інстанції встановлено наступні обставини у справі.
Відповідно до розрахунку сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв'язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за 2024 рік, середньооблікова чисельність штатних працівників, що працювали у відповідача за рік склала - 12 осіб, середньооблікова чисельність штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлено інвалідність - 0 осіб, норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю - 1 особа. Розрахунок розміщено в електронному кабінеті ТОВ «ПЕГАС Є» на вебпорталі електронних послуг Пенсійного фонду України 04 березня 2025 р. о 12:09 год.
Не виконання відповідачем у 2024 році нормативу для працевлаштування осіб з інвалідністю та не сплата в добровільному порядку адміністративно - господарських санкцій, зумовило звернення позивача до суду.
Задовольняючи позовну заяву, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач у 2024 році не забезпечив середньооблікову чисельність працюючих осіб з інвалідністю відповідно до установленого нормативу та своєчасно не подавав до центру зайнятості звітність форми 3-ПН, тому правомірним є застосування до нього адміністративно - господарських санкцій.
Здійснюючи перевірку оскарженого рішення суду першої інстанції, колегія суддів керується приписами статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до яких рішення суду повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Перевірка оскарженого рішення суду першої інстанції здійснюється в межах доводів та вимог апеляційної скарги, як це передбачено статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України.
Основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні і гарантії їм рівних з усіма іншими громадянами можливостей для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість особам з інвалідністю ефективно реалізувати права та свободи людини і громадянина та вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними можливостями, здібностями і інтересами визначені Законом України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" (Закон № 875-ХІІ).
Статтею 17 Закону № 875-ХІІ визначено, що з метою реалізації творчих і виробничих здібностей осіб з інвалідністю та з урахуванням індивідуальних програм реабілітації їм забезпечується право працювати на підприємствах, в установах, організаціях, а також займатися підприємницькою та іншою трудовою діяльністю, яка не заборонена законом. Підприємства, установи і організації за рахунок коштів Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю або за рішенням місцевої ради за рахунок власних коштів у разі потреби створюють спеціальні робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, здійснюючи для цього адаптацію основного і додаткового обладнання, технічного оснащення і пристосування тощо з урахуванням обмежених можливостей осіб з інвалідністю.
Згідно зі статтею 18 Закону № 875-XII забезпечення прав осіб з інвалідністю на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості. Підбір робочого місця здійснюється переважно на підприємстві, де настала інвалідність, з урахуванням побажань особи з інвалідністю, наявних у неї професійних навичок і знань, а також рекомендацій у сфері зайнятості. Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для таких осіб умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Згідно статті 19 Закону № 875-XII для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об'єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі 4 відсотки середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця. Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об'єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті та з урахуванням вимог статті 18 цього Закону, і здійснюють працевлаштування осіб з інвалідністю у рахунок нормативу робочих місць. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.
Щодо доводів апеляційної скарги відносно того, що проводити перевірки роботодавців щодо виконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, мають право лише органи Держпраці, то слід зазначити наступне.
Верховний Суд в постанові від 24 квітня 2025 р. по справі №280/3642/23 сформулював наступний правовий висновок:
"з 06 листопада 2022 року, з набранням чинності Законом України від 18 жовтня 2022 року № 2682-IX, Фонд соціального захисту осіб з інвалідністю отримав повноваження застосовувати адміністративно-господарські санкції за невиконання нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю (4 % від середньооблікової чисельності штатних працівників або одне місце для підприємств із 8 - 25 працівниками) на основі автоматизованого аналізу даних Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування та Централізованого банку даних з проблем інвалідності, без необхідності проведення позапланових перевірок Держпраці, що робить правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 21 листопада 2022 р. у справі № 400/3957/21 неактуальною для спірних правовідносин через зміни в правовому регулюванні".
Щодо доводів апеляційної скарги, що з метою виконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, ним було створено відповідне робоче місце, то слід зазначити наступне.
Відповідно до пункту 4 частини 3 статті 50 Закону України "Про зайнятість населення" роботодавці зобов'язані своєчасно та в повному обсязі у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, за погодженням з центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у галузі статистики, подавати територіальним органам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, інформацію про попит на робочу силу (вакансії).
Механізм подання форми звітності № 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)" визначений наказом Міністерства економіки України 12 квітня 2022 р. № 827-22.
Відповідно до п.п. 1.4, 1.5 цього Наказу форма № 3-ПН подається юридичними особами, фізичними особами - підприємцями, які в межах трудових відносин використовують працю фізичних осіб, за наявності попиту на робочу силу (вакансії). Форма № 3-ПН заповнюється та подається роботодавцем до філії міжрегіонального/регіонального центру зайнятості (або до міського, районного, міськрайонного центру зайнятості - до дати припинення їхньої діяльності) незалежно від місцезнаходження роботодавця з дня виникнення в нього потреби в підборі працівників та/або з дати відкриття вакансії, але не пізніше ніж через три робочі дні з дати відкриття вакансії. Датою відкриття вакансії є наступний день після створення нового робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником. Форма № 3-ПН може подаватися роботодавцем в електронній формі (з накладенням чи без накладення електронного підпису або печатки, які базуються на кваліфікованих сертифікатах відкритих ключів) або в паперовій формі (із засвідченням підписом керівника / фізичної особи - підприємця або уповноваженої ним (нею) особи).
Відповідач не заперечує, що не інформував центр зайнятості про створене ним робоче місце для працевлаштування особи з інвалідністю.
Статтею 20 Закону № 875-XII передбачено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об'єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських об'єднань осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об'єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, де працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських об'єднань осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.
Згідно розрахунку, наявного в матеріалах справи, до відповідача, який має до 15 працівників, позивачем вірно застосовані адміністративно-господарські санкції у розмірі 47 816,89 грн. за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування однієї особи з інвалідністю у 2024 році. Розрахунок розміщений в електронному кабінеті відповідача на вебпорталі електронних послуг Пенсійного фонду України 04 березня 2025 р. о 12:09 год., доказом чого є відповідна квитанція (а.с. 3,4).
Зважаючи на те, що доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, підстави для скасування оскарженого рішення, які визначені статтею 317 Кодексу адміністративного судочинства України, - відсутні.
Керуючись статтями 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ПЕГАС Є» - залишити без задоволення.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 липня 2025 р. в адміністративній справі №160/14760/25 - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили 31 березня 2026 р. і оскарженню в касаційному порядку не підлягає відповідно до пункту 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий - суддя А.В. Шлай
суддя О.О. Круговий
суддя Н.І. Малиш