Харківський окружний адміністративний суд
61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
Харків
14 квітня 2026 року справа №640/9968/21
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Тітова О.М., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, податкової вимоги та рішення про опис майна у податкову заставу,
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Державної податкової служби у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №173166-3313-2615 від 29.04.2020 року, податкової вимоги № 18750-13 від 21.10.2020 та рішення про опис майна у податкову заставу № 18750-13 від 21.10.2020.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що оскаржувані податкове повідомлення-рішення, податкова вимога та рішення про опис майна у податкову заставу прийняте відповідачем з порушенням норм чинного законодавства, з огляду на те, що позивач звільнений від обов'язку сплати орендної плати з фізичних осіб на земельну ділянку у зв'язку з переходом права власності на будівлю, що на ній знаходиться іншій особі.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.04.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику учасників справи.
Представник відповідача надав відзив на позовну заяву, в якому проти задоволення позовних вимог заперечував.
Представник позивача надав відповідь на відзив, в якій заперечував проти доводів відповідача, викладених у відзиві на позовну заяву та підтримав заявлені позовні вимоги.
На виконання Закону України «Про внесення зміни до пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» та відповідно до Порядку передачі судових справ, нерозглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва, затвердженого наказом Державної судової адміністрації України від 16.09.2024 №399, Київським окружним адміністративним судом направлено адміністративну справу №640/9968/21 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, податкової вимоги та рішення про опис майна у податкову заставу - до Харківського окружного адміністративного суду.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.03.2025 дана справа передана на розгляд судді.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду прийнято позовну заяву до розгляду в порядку спрощеного провадження.
Вказана ухвала отримана учасниками справи, що підтверджується матеріалами справи.
Представник відповідача надав додаткові пояснення від 19.05.2025, в яких проти задоволення позовних вимог заперечував та просив відмовити у їх задоволенні.
Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022, затвердженого Законом України №2102-IX, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану", введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року. Враховуючи викладене, суд розглядає справу за наявності безпечних умов для життя та здоров'я учасників процесу, суддів та працівників суду.
Суддя у період з 28.04.2025 по 02.05.2025, з 14.07.2025 по 28.07.2025 перебував у відпустці, 01.08.2025 перебував на навчанні, з 04.08.2025 по 05.08.2025, з 10.11.2025 по 14.11.2025 та з 22.12.2025 по 13.01.2026 перебував у відпустці.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.
З матеріалів справи вбачається, 17.11.2010 між Київською міською радою (орендодавець) та ОСОБА_1 (орендар) на підставі рішень Київської міської ради №156/817 від 22.02.2007 та №656/4094 від 29.04.2010 укладено договір оренди земельної ділянки (зареєстровано в реєстрі за №889), згідно з яким орендарю передано у довгострокову оренду на 10 років земельну ділянку, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0,0548 га, кадастровий номер 8000000000:85:642:0012 для реконструкції з подальшим обслуговуванням та експлуатацією будинку офісного призначення.
Передумовою укладення договору оренди стало перебування на вказаній земельній ділянці нежитлової будівлі - допоміжного корпусу, належної позивачу на праві приватної власності за договором купівлі-продажу від 18.08.2003.
За умовами пункту 4.2 Договору оренди земельної ділянки, річна орендна плата за земельну ділянку встановлюється у розмірі 11,25 відсотків від нормативно грошової оцінки.
Зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки та її індексація проводиться без внесення змін та доповнень до цього договору у порядку та у випадках, передбачених законодавством України (пункту 4.6 Договору).
Відповідно до пункту 4.7 Договору орендна плата вноситься Орендарем рівними частинами до 15 серпня і 15 листопада.
Як вбачається із матеріалі справи, до моменту настання обов'язку сплати частини орендної плати (до 15.08.2017), 02.08.2017 між позивачем (продавець) та ОСОБА_2 (покупець) укладено договір купівлі-продажу, за яким продавець зобов'язується передати у власність покупця нежитловий будинок - допоміжний корпус №11 (літ. А), який розташований за адресою: АДРЕСА_1 .
Факт прийому-передачі вказаного нежитлового будинку підтверджується актом-прийому-передачі від 02.08.2017, що підписаний між позивачем та покупцем.
Згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 93524660 від 02.08.2017, приватним нотаріусом КМНО Лівінською Н.С. зареєстровано право приватної власності на нежитловий будинок - допоміжний корпус №11 (літ. А), який розташований АДРЕСА_1 за ОСОБА_2 .
У свою чергу, 29.04.2019 Головним управлінням ДПС у місті Києві прийнято податкове повідомлення-рішення від 29.04.2020 № 173166-3313-2615, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з орендної плати з фізичних осіб у розмірі 755736,44 грн.; складено податкову вимогу від 21.10.2020 № 18750-13 на суму податкового бору у розмірі 755736,44 грн., що виник за наслідками наведеного вище податкового повідомлення-рішення.
Крім того, відповідачем прийнято рішення про опис майна у податкову заставу від 21.10.2020 № 18750-13, на виконання якого відповідачем складений акт опису майна у податкову заставу від 19.02.2021 № 18/26-15-13-06-26 у зв'язку із виникненням податкового боргу.
Судом встановлено, що сума орендної плати розрахована відповідачем позивачу за повний календарний рік користування землею, виходячи з її нормативної грошової оцінки в розмірі 755736,44 грн. (6 984 836,78 грн. х 11,25% х 352/366).
Не погоджуючись із правомірністю прийняття податкового повідомлення-рішення №173166-3313-2615 від 29.04.2020, податкової вимоги № 18750-13 від 21.10.2020 та рішення про опис майна у податкову заставу від 21.10.2020 № 18750-13, позивач звернувся до суду із даним позовом.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Згідно з підпунктами 14.1.72, 14.1.73, 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України плата за землю - це обов'язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.
Земельний податок - це обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів.
Землекористувачами можуть бути юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди.
За змістом статей 269, 270, 286, частини першої статті 287 Податкового кодексу України платниками земельного податку є власники земельних ділянок та землекористувачі. Об'єктом оподаткування земельним податком є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні.
Підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру. Центральні органи виконавчої влади, що реалізують державну політику у сфері земельних відносин та у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно у сфері будівництва, щомісяця, але не пізніше 10 числа наступного місяця, а також за запитом відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки подають інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Податкового кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями.
Власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.
Відповідно до пункту 14.1.42 пункту 14.2 статті 14 Податкового кодексу України дані державного земельного кадастру - це сукупність відомостей і документів про місце розташування та правовий режим земельних ділянок, їх оцінку, класифікацію земель, кількісну та якісну характеристики, розподіл серед власників землі та землекористувачів, підготовлених відповідно до закону.
За правилами пункту 287.7 статті 287 Податкового кодексу України у разі надання в оренду земельних ділянок (у межах населених пунктів), окремих будівель (споруд) або їх частин власниками та землекористувачами, податок за площі, що надаються в оренду, обчислюється з дати укладення договору оренди земельної ділянки або з дати укладення договору оренди будівель (їх частин).
Статтями 125, 126 Земельного кодексу України передбачено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав, яка оформляється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
Згідно з частинами першою та другою статті 120 Земельного кодексу України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.
Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.
Відповідно до частини першої статті 377 Цивільного кодексу України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).
Згідно з частиною третьою статті 7 Закону України «Про оренду землі» №161-XIV від 06.10.1998 до особи, якій перейшло право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій земельній ділянці, також переходить право оренди на цю земельну ділянку. Договором, який передбачає набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, припиняється договір оренди земельної ділянки в частині оренди попереднім орендарем земельної ділянки, на якій розташований такий житловий будинок, будівля або споруда.
Згідно абзацу 8, частини 1, статті 31 Закону України «Про оренду землі» №161-XIV від 06.10.1998 договір оренди землі припиняється в разі набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій іншою особою земельній ділянці.
Зазначені норми права дають можливість визначити, хто саме є платником земельного податку, що є об'єктом оподаткування, з якого моменту виникає (набувається, переходить) обов'язок сплати цього податку, подію (явище), з якою припиняється його сплата, умови та підстави сплати цього платежу у разі вчинення правочинів із земельною ділянкою чи будівлею (її частиною), які на ній розташовані.
Склад податкового правопорушення, покладений в основу визначення позивачу земельного податку, контролюючий орган доводить тим, що позивач має у користуванні земельну ділянку загальною площею 0,0548 га (кадастровий номер 8000000000:85:642:0012) за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі договору оренди земельної ділянки від 17.11.2010, укладеного між позивачем та Київською міською радою (орендодавець) на 10 років та який не був розірваний.
Як встановлено судом вище, відповідно до договору оренди від 17.11.2010 позивач набув право користування земельною ділянкою кадастровий номер №8000000 000:85:642:0012 загальною площею 0,0548 га, що розташована на адресою: АДРЕСА_1 .
Разом із тим, позивачем 02.08.2017 відчужено ОСОБА_2 нерухоме майно, що розташоване на зазначеній орендованій земельній ділянці, що підтверджується договором купівлі-продажу.
У розумінні положень підпунктів 14.1.72, 14.1.73 пункту 14.1 статті 14, підпунктів 269.1.1, 269.1.2 пункту 269.1, пункту 269.2 статті 269, підпунктів 270.1.1, 270.1.2 пункту 270.1 статті 270, пункту 287.7 статті 287 Податкового кодексу України платником земельного податку є власник земельної ділянки або землекористувач, якими може бути фізична чи юридична особа. Обов'язок сплати цього податку для його платника виникає з моменту набуття (переходу) в установленому законом порядку права власності на земельну ділянку чи права користування нею і триває до моменту припинення (переходу) цього права.
Якщо певна фізична чи юридична особа набула право власності на будівлю або його частину, що розташовані на орендованій земельній ділянці, то до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.
При переході права власності на будівлю, споруду (їх частину) податок за земельні ділянки, на яких розташовані такі будівлі, споруди (їх частини), з урахуванням прибудинкової території сплачується на загальних підставах з дати державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку (пункт 287.6 статті 287 ПК).
Таким чином, платником земельного податку є особа, яка володіє відповідним речовим правом на земельну ділянку (правом власності або правом користування), відповідно з моменту набуття права власності на об'єкт нерухомого майна, обов'язок зі сплати податку за земельну ділянку, на якій розміщений такий об'єкт, покладається на особу, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду.
Застосування вищезгаданих правових норм у наведений спосіб відповідає висновку, викладеного у постановах Верховного Суду від 19.06.2018 у справі № 822/2696/17, від 18.04.2019 у справі №823/2344/18, від 02.07.2019 у справі №819/1365/17, а тому суд, відповідно до вимог частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, враховує такий висновок при вирішенні даної справи.
За наведених обставин, з моменту набуття права власності ОСОБА_2 на будівлю, що розташована на орендованій позивачем земельній ділянці, така оренда землі припинилась, що свідчить про відсутність у позивача обов'язку щодо сплати земельного податку з моменту державної реєстрації права власності на нерухоме майно ОСОБА_2 .
Доводи відповідача про те, що податковий обов'язок позивача не припинився, оскільки договір оренди земельної ділянки від 17.11.2010, укладений між Київською міською радою (орендодавець) та позивачем (орендар), не було розірвано, не беруться судом до уваги, оскільки як було зазначено вище, відповідно до абзацу 8 статті 31 Закону України «Про оренду землі» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) договір оренди землі припиняється в разі набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій іншою особою земельній ділянці.
Ураховуючи викладене суд дійшов висновку про відсутність у контролюючого органу підстав для прийняття податкового повідомлення-рішення від 29.04.2020 №173166-3313-2615, яким позивачу визначено грошове зобов'язання із орендної плати з фізичних осіб.
Отже, суд констатує, що податкове повідомлення-рішення від 29.04.2020 №173166-3313-2615 є протиправним та підлягає скасуванню.
Разом із тим, податкова вимоги від 21.10.2020 № 18750-13 та рішення про опис майна у податкову заставу від 21.10.2020 № 18750-13 є похідними від оскаржуваного податкового повідомлення-рішення. Оскільки суд дійшов висновку про протиправність та необхідність скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, що стало підставою для визначення податкового боргу, то відповідно податкова вимога та рішення про опис майна у податкову заставу також є протиправними та підлягають скасуванню.
За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
На виконання цих вимог відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду належних і достатніх доказів, які спростовували б твердження позивача, а відтак не довів правомірності свого рішення.
Зважаючи на встановлені у справі обставини та, з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовної заяви.
Розподіл судових витрат здійснити у відповідності до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України.
Керуючись статтями 14, 243-246, 293, 295-296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Державної податкової служби у місті Києві (вул. Шолуденка, буд. 33/19, м. Київ, 04116, ЄДРПОУ 44116011) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, податкової вимоги та рішення про опис майна у податкову заставу - задовольнити.
Визнання протиправним та скасування податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 29.04.2020 № №173166-3313-2615.
Визнання протиправною та скасувати податкову вимогу Головного управління ДПС у м. Києві від 21.10.2020 № 18750-13.
Визнати протиправним та скасувати рішення про опис майна у податкову заставу Головного управління ДПС у м. Києві від 21.10.2020 № 18750-13.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у місті Києві на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 12258 (дванадцять тисяч двісті п'ятдесят вісім) грн. 00 коп.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О.М. Тітов