про задоволення заяви про самовідвід судді
14 квітня 2026 року №320/6179/25
Суддя Київського окружного адміністративного суду Панченко Н.Д., розглянувши в у відкритому судовому засіданні у підготовчому провадженні у м. Києві питання про відвід судді в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг про визнання протиправною постанову, зобов'язання привести у відповідність нормативно-правові акти до вимог закону,
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; адреса Черкаська область, м. Христинівка, РНОКПП НОМЕР_2 ) з позовом до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (код ЄДРПОУ 39369133; 03057, Київ, вул. Сім'ї Бродських, 19), в якому просить суд (з урахуванням уточненої позовної заяви) визнати постанову Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг щодо № 2770 від 22.12.2021 якою встановлено для ПрАТ «Уманьгаз» тариф на розподіл природного газу протиправною та не чинною.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 14 липня 2025 року у зазначеній адміністративній справі відкрите провадження, справу визначено розглядати за правилами загального позовного провадження одноособово суддею Панченко Н.Д., призначене підготовче судове засідання.
14 квітня 2026 року у судовому засіданні від ОСОБА_1 надійшла заява про відвід судді Панченко Н.Д. в адміністративній справі №320/6179/25.
На обґрунтування заяви позивач зазначив, що справа перебуває у провадженні судді Київського окружного адміністративного суду Панченко Н.Д. з березня 2025 року та досі не розглянута, що викликає у нього сумнів у неупередженості та об'єктивності судді.
Позивач також зазначає, що, на його думку, суддя позбавила його можливості висловити заперечення на заяву відповідача про закриття провадження у справі, а також вказує на сформоване у нього переконання про наявність у судді наперед визначеної позиції щодо зазначеного клопотання, яка, як він вважає, буде не на його користь.
Відтак позивач вважає, що суддя Панченко Н.Д. не може брати участь в розгляді справи, оскільки може діяти упереджено та не об'єктивно, тому підлягає відводу.
Згідно з ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2026 року відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід судді Панченко Н.Д. від розгляду справи №320/6179/25.
З огляду на те, що позивачем у заяві про відвід висловлено недовіру складу суду та поставлено під сумнів неупередженість судді, суддя вважає за необхідне заявити самовідвід.
Суд зазначає, що наведені позивачем доводи мають суб'єктивний характер та не містять об'єктивних даних щодо упередженості судді. Водночас, з метою забезпечення довіри до суду та недопущення виникнення будь-яких сумнівів у неупередженості під час розгляду справи, такі обставини підлягають врахуванню.
З урахуванням викладеного, відповідно до пункту 4 частини першої статті 36 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя доходить висновку про наявність підстав для самовідводу для забезпечення усунення будь-яких сумнівів щодо неупередженості і об'єктивності судді в розгляді саме даної адміністративної справи з огляду на висловлення стороною сумнівів щодо неупередженості суду підлягає врахуванню в контексті забезпечення довіри до судового розгляду та дотримання принципу справедливого суду.
Розглянувши заяву про самовідвід суд зазначає, що позивач висловлює недовіру до складу суду, що свідчить про наявність у сторони суб'єктивного сумніву в неупередженості суду та може вплинути на сприйняття судового розгляду як справедливого і безстороннього.
Використання стороною оціночних суджень щодо діяльності судді об'єктивно призводить до виникнення конфлікту довіри між судом і учасником процесу, що може перешкоджати належному та ефективному розгляду справи.
Відтак, подальша участь судді у розгляді справи за наявності відкрито висловленої недовіри з боку учасника процесу може поставити під сумнів дотримання принципу справедливого судового розгляду.
Приписами частини першої, третьої статті 39 Кодексу адміністративного судочинства України обумовлено, що за наявності підстав, зазначених у статтях 36-38 цього Кодексу, суддя, секретар судового засідання, експерт, спеціаліст, перекладач зобов'язані заявити самовідвід.
Відвід (самовідвід) повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження. Заявляти відвід (самовідвід) після цього дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів з дня, коли заявник дізнався про таку підставу.
Згідно з пунктом 4 частини першої статті 36 Кодексу адміністративного судочинства України суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді.
Частинами першою, другою статті 40 Кодексу адміністративного судочинства України унормовано, що питання про самовідвід судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлює право на справедливий судовий розгляд. Кожна людина при визначенні її громадських прав та обов'язків або при висуненні проти неї будь-якого обвинувачення, має право на справедливий і відкритий розгляд впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.
Щодо безсторонності Європейський суд з прав людини висуває дві вимоги: по-перше, бути суб'єктивно вільним від упередженості чи зацікавленості у результаті розгляду справи, по-друге, бути об'єктивно безстороннім - тобто суд повинен гарантувати виключення будь-якого обґрунтованого сумніву стосовно його безсторонності. Щоб задовольнити ці вимоги, суд повинен відповідати суб'єктивному і об'єктивному тесту: безсторонність для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції повинна визначатися суб'єктивним тестом, тобто на підставі особистого переконання окремого судді в даній справі, і за об'єктивним тестом, тобто з'ясування, чи має суддя гарантії, достатні для виключення будь-якого законного сумніву стосовно його безсторонності.
Статтею 2 Закону України 23.02.2006 № 3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" встановлено, що рішення Європейського суду з прав людини (надалі - також "ЄСПЛ") є обов'язковими для виконання Україною. Вказаний Закон прямо закріплює, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (надалі також "Конвенція") та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Частина перша статті 6 Конвенції містить вимоги щодо неупередженості суду.
Так, ЄСПЛ розрізняє чи в конкретній справі існує яке-небудь переконання або особиста зацікавленість даного судді та вимоги чи суддя забезпечує достатню гарантію, щоб виключити підозру в цьому (рішення у справах Piersac vs Belgium, Grieves vs UK).
Крім того, згідно принципу, який є стабільним та викладеним в Рішенні ЄСПЛ у справі Comte, Va№ Leuve№ i De Meyere vs Belgium, суд має бути неупередженим і безстороннім.
У справі П'єрсак проти Бельгії (Piersac vs Belgium) ЄСПЛ висловив позицію, згідно з якою, незважаючи на той факт, що безсторонність зазвичай означає відсутність упередженості, її відсутність або, навпаки, наявність може бути перевірено різноманітними способами.
У такому контексті можна провести розмежування між суб'єктивним підходом, який відображає особисте переконання даного судді у конкретній справі, та об'єктивним підходом, який визначає, чи були достатні гарантії, щоб виключити будь-які сумніви з цього приводу. Таким чином, на основі вищезазначеного, слід зробити висновок, що при оцінці безсторонності суду слід розмежовувати суб'єктивний та об'єктивний аспект.
Щодо суб'єктивної складової даного поняття, то у справі Хаушильд проти Данії зазначається, що ЄСПЛ потрібні докази фактичної наявності упередженості судді для відсторонення його від справи. Причому суддя вважається безстороннім, якщо тільки не з'являються докази протилежного. Таким чином, існує презумпція неупередженості судді, а якщо з'являються сумніви щодо цього, то для його відводу в ході об'єктивної перевірки має бути встановлена наявність певної особистої заінтересованості судді, певних його прихильностей, уподобань стосовно однієї зі сторін у справі. При цьому враховується думка сторін, однак вирішальними є результати об'єктивної перевірки.
Стосовно об'єктивної неупередженості у справі Фей проти Австрії ЄСПЛ вказав, що вона полягає у відсутності будь-яких законних сумнівів в тому, що її забезпечено та гарантовано судом, а для перевірки на об'єктивну неупередженість слід визначити, чи є факти, які не залежать від поведінки судді, що можуть бути встановлені та можуть змусити сумніватися у його неупередженості. Мова йде про ту довіру, яку суди у демократичному суспільстві, повинні викликати в учасників процесу.
Важливим питанням є довіра, яку суди повинні вселяти в громадськість у демократичному суспільстві (вищевказане рішення у справі "Ветштайн проти Швейцарії" (Wettstei№ v. Switzerla№ d) та рішення у справі "Кастілло Альгар проти Іспанії" (Castillo Algar v. Spain ), від 28 жовтня 1998 року, п. 45).
Такі ж самі висновки містяться також в рішенні Європейського суду з прав людини від 09 листопада 2006 року у справі "Білуха проти України" (заява № 33949/02).
В той же час реалізація принципу верховенства права, визначеного статтею 6 Кодексу адміністративного судочинства України, є неможливою без забезпеченої можливості доступу особи до незалежного, неупередженого суду, провадження в якому відповідає вимогам справедливого судового розгляду.
Як встановлюють Бангалорські принципи поведінки суддів, схвалені резолюцією 2006/23 Економічної і Соціальної Ради ООН від 27 липня 2006 року, суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді.
Отже, відводу підлягає суддя не лише у разі існування фактів, що свідчать про його упередженість, але й у тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви у неупередженості судді. Аналогічне правило має розповсюджуватись і на розгляд питання щодо самовідводу.
Суддя Панченко Н.Д. вважає, що її процесуальна поведінка не дає жодних об'єктивних підстав для висновку про відсутність безсторонності чи неупередженості під час розгляду цієї справи.
Однак, враховуючи значення вирішення справи для позивача, а також з метою забезпечення довіри до суду й недопущення виникнення у стороннього спостерігача будь-яких сумнівів у неупередженості судді-доповідача, суд доходить висновку, що подана заява про самовідвід є вмотивованою та підлягає задоволенню.
Відповідно до вимог частини першої статті 41 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі задоволення відводу (самовідводу) судді, який розглядає справу одноособово, адміністративна справа розглядається в тому самому адміністративному суді іншим суддею, який визначається в порядку, встановленому частиною першою статті 31 цього Кодексу.
Керуючись статтями 36, 39-41, 241-243, 248, 256, 294 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Заяву про самовідвід судді Панченко Н.Д. задовольнити.
Передати адміністративну справу № 320/6179/25 за позовом ОСОБА_1 до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг про визнання протиправною постанову, зобов'язання привести у відповідність нормативно-правові акти до вимог закону до Відділу документального забезпечення і контролю (канцелярії) Київського окружного адміністративного суду для визначення складу суду в порядку, встановленому частиною першою статті 31 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвала набирає законної сили з дати її підписання суддею та не оскаржується. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.
Суддя Панченко Н.Д.