про відмову в забезпеченні позову
13 квітня 2026 року Київ Справа № 320/13159/26
Суддя Київського окружного адміністративного суду Сас Є.В., розглянувши у письмовому провадженні заяву про забезпечення позову у адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
Позивач звернувся до Київського окружного адміністративного суду з вимогами:
- Визнати протиправним рішення та скасувати пункт 15 рішення Міністерства оборони України, оформленого протоколом засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов?язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 15.01.2026 № 1/в, прийняте за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 про призначення і виплату йому одноразової грошової допомоги як члену сім?ї загиблого військовослужбовця ОСОБА_2 .
- Зобов?язати Міністерство оборони України повторно розглянути заяву ОСОБА_1 з приводу призначення одноразової грошової допомоги у порядку п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року № 168 у зв?язку із загибеллю батька - військовослужбовця Збройних Сил України ОСОБА_2 під час захисту Батьківщини з урахуванням висновків суду у справі та призначити виплату ОСОБА_1 такої одноразової грошової допомоги.
Ухвалою суду від 03.04.2026 відкрито провадження в адміністративній справі, призначено справу розглядати одноособово суддею в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Витребувано докази у справі від відповідача: інформацію та відповідні докази щодо виплати ОГД, у зв'язку з загибелю головного сержанта ОСОБА_2 (в/ч НОМЕР_1 ), особам, які мали на неї право.
06.04.2026 від відповідача надійшов відзив на позову заяву.
08.04.2026 від відповідача надійшла заява на виконання вимог ухвали суду.
09.04.2026 від позивача надійшла відповідь на відзив.
10.04.2026 від позивача надійшла заява про забезпечення позову, а саме:
- Зупинити дію рішення комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, оформленого протоколом від 18 грудня 2025 року №234/168, яким вирішено призначити одноразову грошову допомогу дружині ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_2 ) - в сумі 7500000 грн. 00 коп.
- Заборони Міністерству оборони України вчиняти дії, спрямовані на виплату одноразової грошової допомоги у частині, що відповідає можливій частці одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 , право на яку є предметом судового розгляду у даній справі, до набрання законної сили рішенням суду у справі №320/13159/26.
- Заборонити ІНФОРМАЦІЯ_1 здійснювати виплату допомоги, в частині суми 7500000 грн. 00 коп, згідно рішенням комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, оформленого протоколом від 18 грудня 2025 року №234/168.
В обґрунтування заяви зазначає, що невжиття заходів забезпечення позову у даній справі може призвести до істотного ускладнення або фактичної неможливості виконання майбутнього рішення суду, оскільки на момент розгляду справи вже прийнято рішення про призначення іншій особі всієї суми одноразової грошової допомоги та існує ризик її часткової чи повної виплати.
Розглянувши заяву про забезпечення позову, суд зазначає таке.
Відповідно до частини 1 - 2 статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Згідно з приписами статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути забезпечено, зокрема, забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору.
Отже, забезпечення позову - це надання позивачеві тимчасової правової охорони його прав та інтересів, за захистом яких він звернувся до суду, до вирішення спору судом та набрання рішенням суду законної сили. Заходи забезпечення позову є втручанням суду у спірні правовідносини до вирішення спору по суті, тому вони повинні застосовуватися судом з підстав та в порядку, прямо передбаченому законом. Підстави для забезпечення позову повинні бути доведені відповідними доказами.
В ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування: або обставин, що свідчать про істотне ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидних ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю до ухвалення рішення у справі. А також вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов'язані з відновленням прав, будуть значними.
Отже, будь-яке забезпечення позову в адміністративній справі є наданням тимчасового захисту до вирішення справи по суті, який застосовується у виключних випадках за наявністю об'єктивних обставин, які дозволяють зробити обґрунтоване припущення, що невжиття відповідних заходів потягне за собою більшу шкоду, ніж їх застосування.
Так, предметом спору у даній справі є визнання протиправним рішення та скасування пункту 15 рішення Міністерства оборони України, оформленого протоколом засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов?язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 15.01.2026 № 1/в, прийняте за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 про призначення і виплату йому одноразової грошової допомоги як члену сім?ї загиблого військовослужбовця ОСОБА_2 , а також питання про зобов?язання Міністерства оборони України повторно розглянути заяву ОСОБА_1 з приводу призначення одноразової грошової допомоги у порядку п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року № 168 у зв?язку із загибеллю батька - військовослужбовця Збройних Сил України ОСОБА_2 під час захисту Батьківщини з урахуванням висновків суду у справі та призначення виплати ОСОБА_1 такої одноразової грошової допомоги.
Так, відповідно до статті 16-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають діти, у тому числі усиновлені, зачаті за життя загиблої (померлої) особи та народжені після її смерті, а також діти, стосовно яких загиблу (померлу) особу за її життя було позбавлено батьківських прав, вдова (вдівець), батьки (усиновлювачі) загиблої (померлої) особи, якщо вони не були позбавлені стосовно неї батьківських прав або їхні батьківські права були поновлені на час її загибелі (смерті), внуки загиблої (померлої) особи, якщо на момент її загибелі (смерті) їх батьки загинули (померли), жінка (чоловік), з якою (з яким) загибла (померла) особа проживали однією сім'єю, але не перебували у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, за умови що цей факт встановлено рішенням суду, яке набрало законної сили, інші утриманці загиблої (померлої) особи, які мають право на пенсію в разі втрати годувальника відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
Суд звертає увагу, що за приписами пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" (далі - Постанова №168) установлено, що сім'ям загиблих осіб, зазначених у пункті 1 цієї постанови, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 15 000 000 гривень, яка розподіляється рівними частками на всіх отримувачів, передбачених у статті 16-1 Закону України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей, крім громадян Російської Федерації або Республіки Білорусь та осіб, які постійно проживають на територіях цих країн, осіб, які засуджені за державну зраду, колабораційну діяльність, пособництво державі-агресору.
Якщо після призначення та виплати одноразової грошової допомоги у повному розмірі, зазначеному в абзаці першому цього пункту, за її отриманням звертаються інші особи, які мають на неї право, питання щодо перерозподілу суми такої допомоги вирішується за взаємною згодою осіб або в судовому порядку.
Таким чином, пунктом 2 Постанови №168 врегульовано питання щодо перерозподілу суми одноразової грошової допомоги після її призначення та виплати (за взаємною згодою осіб або в судовому порядку).
Оскільки пунктом 2 Постанови №168 врегульовано питання щодо перерозподілу суми одноразової грошової допомоги після її призначення та виплати (за взаємною згодою осіб або в судовому порядку), то доводи позивача про те, що невжиття заходів забезпечення позову може призвести до призначення та виплати одноразової грошової допомоги іншим особам, які відповідно до статті 16-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" мають право на її отримання, без врахування права позивача на її отримання, є необґрунтованими.
Отже, заявником не доведено, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.
Також, суд звертає увагу, що заявлені позивачем вимоги про забезпечення позову, зокрема шляхом зупинення дії рішення Міністерства оборони України від 18.12.2025, не підлягають задоволенню також з огляду на таке.
Суд зазначає, що інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.
За своєю юридичною природою інститут забезпечення позову в адміністративному судочинстві є інститутом попереднього судового захисту.
Згідно Рекомендації № R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Ради Європи 13 вересня 1989 року, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов'язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов'язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв'язку з оскарженням адміністративного акта.
При цьому, заходи забезпечення позову повинні бути співмірними та адекватними заявленим позовним вимогам.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Тобто, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Аналогічна правова позиція міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 21.11.2018 у справі № 826/8556/17, від 26.04.2019 у справі № 826/16334/18.
Згідно ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Суд наголошує, що будь-яке забезпечення позову в адміністративній справі є наданням тимчасового захисту до вирішення справи по суті, який застосовується у виключних випадках за наявністю об'єктивних обставин, які дозволяють зробити обґрунтоване припущення, що невжиття відповідних заходів потягне за собою більшу шкоду, ніж їх застосування.
Так, заявник вказує, що у нього відсутні документи та інформації щодо розміру виплат ОГД, здійснених на виконання рішення, оформленого витягом Комісії від 18.12.2025 №234/168, яким було вирішено призначити ОСОБА_3 другу половину ОГД у розмірі 7, 5 млн. грн. У випадку, коли особа звернулась та мала бути врахована при призначенні допомоги, але до цього не було зроблено, належним способом захисту є саме оскарження рішення суб'єкта владних повноважень.
Проте, суд зазначає, що з урахуванням предмета спірних правовідносин, а саме призначення та виплати одноразової грошової допомоги членам сім'ї загиблого військовослужбовця, суд вважає обґрунтованим припущення про те, що відповідне рішення могло бути вже реалізоване, з огляду на значний сплив часу з моменту його прийняття.
У разі, якщо такі виплати вже здійснені, зупинення дії рішення не призведе до відновлення становища, яке існувало до його прийняття, та не забезпечить ефективного захисту прав позивача, оскільки не матиме зворотної дії та не вплине на вже виконані дії суб'єкта владних повноважень.
Крім того, згідно Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, що затверджений Постановою КМУ від 25.12.2013 №975, за наявності спору між особами, які мають право на призначення і виплату одноразової грошової допомоги, або між особами і органами, уповноваженими призначати та здійснювати виплату одноразової грошової допомоги та/або її розміру орган, уповноважений здійснювати виплату одноразової грошової допомоги, призупиняє її виплату до вирішення спору в судовому порядку до набрання судовим рішенням законної сили.
Отже, відповідно до норм чиного законодавства вже передбачений механізм забезпечення та дотримання інтересів сторін на період існування спору, який унеможливлює здійснення спірної виплати до остаточного вирішення питання судом.
Суд звертає увагу, що у цій справі заявником не доведено існування реального ризику порушення його прав у разі невжиття заходів забезпечення позову, оскільки спірна виплата за рішенням комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, оформленого протоколом від 18.12.2025 року №234/168 не може бути здійснена до моменту остаточного вирішення спору по суті.
Отже, заявлені заходи забезпечення позову фактично спрямовані на досягнення правового результату, який уже забезпечений, що свідчить про їх невідповідність меті інституту забезпечення позову.
Доказів зворотнього заявником не надано.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, оскільки заявником не доведено дійсну наявність обставин, передбачених ч. 2 ст. 150 КАС, для вжиття заходів забезпечення позову.
Керуючись ст. 150, 151, 248, 256, 294 Кодексу адміністративного судочинства України,
1. У задоволенні заяви про забезпечення позову - відмовити.
2 Копію ухвали надіслати позивачу (його представнику).
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її підписання.
Суддя Сас Є.В.