про заміну боржника у справі на правонаступника
14 квітня 2026 року № 640/32277/21
Суддя Київського окружного адміністративного суду Панченко Н.Д., розглянувши в порядку письмового провадження у м. Києві питання про заміну боржника у виконавчому провадженні в межах адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Державної фіскальної служби України, т.в.о. Голови Державної фіскальної служби України, Голови комісії з реорганізації ДФС Александрова А.А. про визнання протиправним та скасування рішення і зобов'язання вчинити дії,
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулись ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 (далі по тексту також позивачки, ОСОБА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 , ОСОБА_2 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_2 , ОСОБА_3 , ідентифікаційний код НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_3 ) з позовом до Державної фіскальної служби України (далі по тексту також відповідач 1, ДФС України, ЄДРПОУ 39292197, місцезнаходження: 04053, м. Київ, Львівська площа, 8), т.в.о. Голови Державної фіскальної служби України, Голови комісії з реорганізації ДФС Александрова А.А. (ідентифікаційний код невідомий, місцезнаходження: 04053, м. Київ, Львівська площа, 8).
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 06 червня 2024 року позов задоволений частково.
Визнаний протиправним та скасований наказ ДФС України ( ЄДРПОУ 39292197, місцезнаходження: 04053, м. Київ, Львівська площа, 8) від 04.10.2021 №1426-о «Про внесення змін до деяких наказів Державної фіскальної служби України».
Визнаний протиправним та скасований наказ ДФС України від 24.09.2021 №1349-о «Про звільнення ОСОБА_1 ».
Поновлено ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) на посаді головного державного інспектора відділу погоджувально-роз'яснювальної роботи Управління правового забезпечення ДФС України з 05.10.2021.
Стягнуто з ДФС України середній заробіток за час вимушеного прогулу на користь ОСОБА_1 .
Визнаний протиправним та скасований наказ ДФС України від 24.09.2021 №1351-о «Про звільнення ОСОБА_2 ».
Поновлено ОСОБА_2 (ідентифікаційний код НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_2 ) на посаді головного державного інспектора відділу погоджувально-роз'яснювальної роботи Управління правового забезпечення ДФС України з 05.10.2021.
Стягнуто з ДФС України середній заробіток за час вимушеного прогулу на користь ОСОБА_2 .
Визнаний протиправним та скасований наказ ДФС України від 24.09.2021 №1350-о «Про звільнення ОСОБА_3 ».
Поновлено ОСОБА_3 (ідентифікаційний код НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_3 ) на посаді головного державного інспектора відділу погоджувально-роз'яснювальної роботи Управління правового забезпечення ДФС України з 05.10.2021.
Стягнуто з ДФС України середній заробіток за час вимушеного прогулу на користь ОСОБА_3 .
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 06 серпня 2024 року апеляційну скаргу позивачів задоволено частково.
Рішення Київського окружного адміністративного суду від 06 червня 2024 року - змінене в частині стягнення з Державної фіскальної служби України середнього заробітку за час вимушеного прогулу позивачів.
Постанова набрала законної сили з дати її прийняття.
25 вересня 2025 року відповідачем подане клопотання про заміну сторони у виконавчому провадженні правонаступником.
25 вересня 2025 року надійшла заява позивачів згідно з якою вони просять клопотання відповідача про заміну сторони у виконавчому провадженні правонаступником задовольнити.
Клопотання обґрунтоване тим, що постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2021 № 761 «Про внесення зміни в додаток 1 до постанови Кабінету Міністрів України від 5 квітня 2004 р. № 85» (далі - Постанова №761) внесено зміни в додаток 1 до постанови Кабінету Міністрів України від 05.04.2014 № 85 «Деякі питання затвердження граничної чисельності працівників апарату та територіальних органів центральних органів виконавчої влади, інших державних органів» та виключено ДФС з переліку органів виконавчої влади, для яких затверджено граничну чисельність працівників.
Крім того, з 2022 року Державним бюджетом України та розписом Державного бюджету України не передбачено видатків на утримання ДФС та її територіальних підрозділів.
Таким чином, починаючи з 01.01.2022 у ДФС відсутня структура, штатний розпис та бюджетне фінансування та відповідно всі функції які виконувала ДФС перейшли до правонаступників Державної податкової служби, Державної митної служби, а функції податкової міліції до Бюро економічної безпеки.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2025 року призначене судове засідання з розгляду заяви.
У судовому засіданні сторони підтримали свої заяви про заміну сторони виконавчого провадження. Подальший розгляд питання просили здійснювати у порядку письмового провадження.
Виконавець судового рішення також підтримав відповідні заяви.
ДПС України надала до суду заперечення, де зазначила, що оскільки предмет спору у цій справі не стосується публічно-владних функцій, переданих Державній податковій службі України, і на момент вирішення судом питання про заміну боржника у виконавчому провадженні до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань не був унесений запис про припинення Державної фіскальної служби України, то правових підстав для заміни боржника у виконавчих провадженнях №№75609176 75609915, 75609593 з примусового виконання виконавчих листів №640/32277/21 виданих 13.06.2024 Київським окружним адміністративним судом справі немає.
Вирішуючи питання про заміну сторони виконавчого провадження по суті, суд виходить з наступного.
Згідно з частиною першою статті 129-1 Конституції України, судове рішення є обов'язковим до виконання.
Статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" від 2 червня 2016 року №1404-VIII (далі Закон №1404-VIII) визначено, що виконавчим провадженням як завершальною стадією судового провадження і примусового виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) вважається сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно із частинами 1 та 2 ст.15 Закону №1404-VIII, сторонами у виконавчому провадженні є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ. Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов'язок щодо виконання рішення.
Відповідно до абзацу першого ч.5 ст.15 Закону №1404-VIII, у разі вибуття однієї зі сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов'язковими тією мірою, якою вони були б обов'язковими для сторони, яку правонаступник замінив.
Згідно з ч.1 ст.379 КАС України, у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження за поданням державного виконавця або за заявою заінтересованої особи суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, замінює сторону виконавчого провадження її правонаступником.
Положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження (ч.4 ст.379 КАС України).
Отже, процесуальним правонаступництвом є заміна сторони або третьої особи іншою особою (правонаступником) у зв'язку з вибуттям із процесу суб'єкта спірних правовідносин, за якої до правонаступника переходять усі процесуальні права та обов'язки сторони або третьої особи.
Виконавче провадження є однією зі стадій судового провадження, яка його завершує. Ця стадія розпочинається з набранням судовим рішення законної сили або за інших умов, встановлених законом. Сторони судового провадження на стадії виконавчого провадження набувають відповідної процесуальної якості, користуються правами та несуть певні обов'язки, зумовлені статусом сторони.
За законом на стадії виконавчого провадження можлива заміна сторони виконавчого провадження.
Така заміна є прийнятною, зокрема, у правовідносинах, що допускають правонаступництво. При цьому законодавством встановлено головну умову, за якої тягар боржника може бути перекладено на іншу особу - це вибуття сторони виконавчого провадження.
Інститут заміни сторони виконавчого провадження є процесуальним аналогом інституту процесуального правонаступництва (стаття 52 КАС України).
За приписами статті 52 КАС України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов'язкові для особи, яку він замінив.
Виходячи зі змісту наведеної вище норми, процесуальне правонаступництво передбачено не лише у зв'язку зі смертю (оголошенням померлою) фізичної особи та реорганізацією суб'єкта господарювання, а й в інших передбачених законом випадках, у тому числі в разі заміни кредитора або боржника в зобов'язанні. Процесуальне правонаступництво в розумінні статті 52 КАС України допускається на будь-якій стадії судового процесу, включаючи стадію виконання судового рішення.
Отже, ухвала про здійснення процесуального правонаступництва на стадії виконання судового рішення є документом, що забезпечує виконання рішення та фактично є його невід'ємною частиною.
З огляду на пункт 3 частини першої статті 39 Закону України "Про виконавче провадження", суд вправі відмовити в заміні сторони виконавчого провадження, якщо є підстави для закінчення виконавчого провадження, зважаючи на неможливість правонаступництва у відносинах із виконання повноважень сторони у виконавчому провадженні.
Публічне правонаступництво органів державної влади є окремим, особливим видом правонаступництва, під таким терміном розуміється перехід в установлених законом випадках прав та обов'язків одного суб'єкта права іншому. При цьому обов'язок щодо відновлення порушених прав особи покладається на орган, компетентний відновити такі права. Такий підхід про перехід до правонаступника обов'язку відновити порушене право відповідає принципу верховенства права, оскільки метою правосуддя є ефективне поновлення порушених прав, свобод і законних інтересів.
У спорах, які виникають з публічних правовідносин, де оскаржуються рішення (дії, бездіяльність) державного органу, пов'язані зі здійсненням функції від імені держави, стороною є сама держава в особі того чи іншого уповноваженого органу. Функції держави, які реалізовувалися ліквідованим органом, не можуть бути припинені та підлягають передачі іншим державним органам, за винятком того випадку, коли держава відмовляється від таких функцій взагалі.
Аналогічну правову позицію висловив Верховний Суд у постановах від 13.03.2019 (справа № 524/4478/17), від 20.02.2019 (справа № 826/16659/15).
Тобто, правонаступництво у сфері управлінської діяльності органів державної влади (публічне правонаступництво) передбачає повне або часткове передання (набуття) адміністративної компетенції одного суб'єкта владних повноважень (суб'єкта публічної адміністрації) до іншого або внаслідок припинення первісного суб'єкта, або внаслідок повного чи часткового припинення його адміністративної компетенції.
Аналогічну правову позицію висловив Верховний Суд у постанові від 12.06.2018 у справі № 2а-23895/09/1270.
У такому разі також відбувається вибуття суб'єкта владних повноважень із публічних правовідносин, а його правонаступником є той суб'єкт владних повноважень, якому передані функції, що охоплюють зміст повноважень для вчинення дій, необхідних, зокрема, для відновлення прав стягувача на виконання судового рішення.
За наведених підстав, у межах розгляду питання заміни сторони виконавчого провадження, у правовідносинах, по яким у цій справі ухвалено судове рішення, що набуло законної сили і є обов'язковим для виконання, колегія суддів враховує таке.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 06 червня 2024 року поновлено позивачів на раніше займаних посадах у відділі погоджувально-роз'яснювальної роботи Управління правового забезпечення ДФС України з 05.10.2021.
Водночас судом встановлено наступне.
Постановою Кабінету Міністрів України від 21 травня 2014 року №160 «Про утворення Державної фіскальної служби» утворено Державну фіскальну службу України, реорганізувавши Міністерство доходів і зборів шляхом перетворення.
Як вбачається з даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, 21 травня 2014 року як юридична особа зареєстрована Державна фіскальна служба України.
В подальшому постановою Кабінету Міністрів України від 18 грудня 2018 року №1200 «Про утворення Державної податкової служби України та Державної митної служби України» утворено Державну податкову службу України та Державну митну службу України, реорганізувавши Державну фіскальну службу шляхом поділу.
Державна податкова служба є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів і який реалізує державну податкову політику, державну політику з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Державна податкова служба та Державна митна служба є правонаступниками майна, прав та обов'язків реорганізованої Державної фіскальної служби у відповідних сферах діяльності.
Державна фіскальна служба продовжує здійснювати повноваження та виконувати функції у сфері реалізації державної податкової політики, державної політики у сфері державної митної справи, державної політики з адміністрування єдиного внеску, державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового, митного законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску до завершення здійснення заходів з утворення Державної податкової служби, Державної митної служби та центрального органу виконавчої влади, на який покладається обов'язок забезпечення запобігання, виявлення, припинення, розслідування та розкриття кримінальних правопорушень, об'єктом яких є фінансові інтереси держави та/або місцевого самоврядування, що віднесені до його підслідності відповідно до Кримінального процесуального кодексу України.
Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 24.11.2021 №1493-р «Про початок діяльності Бюро економічної безпеки» Бюро економічної безпеки розпочало свою роботу як орган виконавчої влади, на який покладено завдання щодо протидії правопорушенням, що посягають на функціонування економіки держави.
Постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2021 № 761 «Про внесення зміни в додаток 1 до постанови Кабінету Міністрів України від 5 квітня 2004 р. № 85» (далі - Постанова №761) внесено зміни в додаток 1 до постанови Кабінету Міністрів України від 05.04.2014 № 85 «Деякі питання затвердження граничної чисельності працівників апарату та територіальних органів центральних органів виконавчої влади, інших державних органів» та виключено ДФС з переліку органів виконавчої влади, для яких затверджено граничну чисельність працівників.
Крім того, з 2022 року Державним бюджетом України та розписом Державного бюджету України не передбачено видатків на утримання ДФС та її територіальних підрозділів.
Таким чином, починаючи з 01.01.2022 у ДФС відсутня структура, штатний розпис та бюджетне фінансування та відповідно всі функції які виконувала ДФС перейшли до правонаступників Державної податкової служби, Державної митної служби, а функції податкової міліції до Бюро економічної безпеки.
На виконанні у Відділі примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (далі - Відділ), перебувають виконавчі провадження №№ 75609176 75609915, 75609593 з примусового виконання виконавчих листів № 640/32277/21 виданих 13.06.2024 Київським окружним адміністративним судом про поновлення ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_1 на посадах головного державного інспектора відділу погоджувально-роз'яснювальної роботи Управління правового забезпечення ДФС України з 05.10.2021.
14.08.2024 державним виконавцем надіслано до Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташоване у м. Києві повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення за умисне невиконання виконавчих листів №640/32277/21 виданих 13.06.2024 Київським окружним адміністративним судом.
Отже, на даний час, рішення суду щодо поновлення ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , Аліменко Людмили Михайлівни на посадах головного державного інспектора відділу погоджувально-роз'яснювальної роботи Управління правового забезпечення ДФС України з 05.10.2021 залишається не виконаним.
Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду у постанові від 11.10.2019 у справі №812/1408/16 зазначив таке:
«Публічне правонаступництво органів державної влади є окремим, особливим видом правонаступництва, під таким терміном розуміється перехід в установлених законом випадках прав та обов'язків одного суб'єкта права іншому. При цьому обов'язок щодо відновлення порушених прав особи покладається на орган, компетентний відновити такі права. Такий підхід про перехід до правонаступника обов'язку відновити порушене право відповідає принципу верховенства права, оскільки метою правосуддя є ефективне поновлення порушених прав, свобод і законних інтересів. У спорах, які виникають з публічних правовідносин, де оскаржуються рішення (дії, бездіяльність) державного органу, пов'язані зі здійсненням функції від імені держави, стороною є сама держава в особі того чи іншого уповноваженого органу. Функції держави, які реалізовувалися ліквідованим органом, не можуть бути припинені та підлягають передачі іншим державним органам, за винятком того випадку, коли держава відмовляється від таких функцій взагалі.
Аналогічну правову позицію висловив Верховний Суд у постановах від 13.03.2019 (справа № 524/4478/17), від 20.02.2019 (справа № 826/16659/15).
Отже, правонаступництво у сфері управлінської діяльності органів державної влади (публічне правонаступництво) передбачає повне або часткове передання (набуття) адміністративної компетенції одного суб'єкта владних повноважень (суб'єкта публічної адміністрації) до іншого або внаслідок припинення первісного суб'єкта, або внаслідок повного чи часткового припинення його адміністративної компетенції.
Аналогічну правову позицію висловив Верховний Суд у постанові від 12.06.2018 у справі № 2а-23895/09/1270.
У такому разі також відбувається вибуття суб'єкта владних повноважень із публічних правовідносин.
Особливістю адміністративного (публічного) правонаступництва є те, що подія переходу прав та обов'язків, що відбувається із суб'єктами владних повноважень, сама собою повинна бути публічною та врегульованою нормами адміністративного права.
При цьому можна виділити дві форми адміністративного (публічного) правонаступництва: 1) фактичне (або компетенційне адміністративне правонаступництво), тобто таке, де вирішуються питання передачі фактичних повноважень від одного до іншого органу, посадової особи (або повноважень за компетенцією) та 2) процесуальне адміністративне (публічне) правонаступництво.
Фактичне (компетенційне) адміністративне (публічне) правонаступництво - це врегульовані нормами адміністративного права умови та порядок передання адміністративної компетенції від одного суб'єкта владних повноважень (суб'єкта публічної адміністрації) до іншого, який набуває певні владні повноваження внаслідок ліквідації органу чи посади суб'єкта владних повноважень, припинення первісного суб'єкта, або внаслідок повного чи часткового припинення компетенції органу публічної адміністрації чи припинення повноважень посадової особи.
Процесуальне адміністративне (публічне) правонаступництво - це унормована можливість заміни адміністративним судом (на будь-якій стадії процесу судового розгляду справи в суді першої, апеляційної та касаційної інстанцій (крім випадків перегляду справи за винятковими чи нововиявленими обставинами)) сторони чи третьої особи іншим суб'єктом, коли права та обов'язки суб'єкта владних повноважень перейшли від сторони (в адміністративній справі) до іншого суб'єкта владних повноважень, а також можливість суб'єкта публічної адміністрації (правонаступника) вступити в судовий процес як сторона чи третя особа.
При визначенні процесуального адміністративного (публічного) правонаступництва суд повинен виходити з того, хто є правонаступником у спірних правовідносинах, і враховувати таке: якщо під час розгляду адміністративної справи буде встановлено, що орган державної влади, орган місцевого самоврядування, рішення, дії чи бездіяльність яких оскаржуються, припинили свою діяльність, то суд повинен залучити до участі у справі їхніх правонаступників.
У разі ж відсутності правонаступників суд повинен залучити до участі у справі орган, до компетенції якого належить ухвалення рішення про усунення порушень прав, свобод чи інтересів позивача. У разі зменшення обсягу компетенції суб'єкта владних повноважень, не пов'язаного з припиненням його діяльності, до участі у справі як другого відповідача суд залучає іншого суб'єкта владних повноважень, до компетенції якого передані або належать функції чи повноваження щодо вирішення питання про відновлення порушених прав, свобод чи інтересів позивача.
Отже, підставою для переходу адміністративної компетенції від одного суб'єкта владних повноважень до іншого (набуття адміністративної компетенції) є події, що відбулися із суб'єктом владних повноважень.
Вказані висновки щодо застосування норм права викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.12.2021 у справі № 9901/348/19.
Як зазначалося вище, Державна податкова служба та Державна митна служба є правонаступниками майна, прав та обов'язків реорганізованої Державної фіскальної служби у відповідних сферах діяльності.
Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 № 682-р «Питання Державної податкової служби» Державна податкова служба України розпочала свою діяльність як орган виконавчої влади, на який постановою Кабінету Міністрів України від 06.03.2019 № 227 «Про затвердження положень про Державну податкову службу України та Державну митну службу України» покладено функції і повноваження Державної фіскальної служби України, що припиняється, з реалізації державної податкової політики та політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
28.08.2019 Державною податковою службою України прийнято наказ № 36 «Про початок діяльності Державної податкової служби України», яким фактично розпочато виконання ДПС України функцій і повноважень Державної фіскальної служби України, що припиняється.
Згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, Державна податкова служба України (код ЄДРПОУ 43005393) створена як юридична особа, про що 07.05.2019 внесено запис № 10741350000085321.
Таким чином, перехід функцій і повноважень від ДФС України до ДПС України має завершений характер і є випадком публічного правонаступництва у сфері реалізації владних управлінських функцій держави. При цьому вказаний перехід не є суто організаційним переформатуванням системи органів виконавчої влади, а передбачає безперервність здійснення державних владних повноважень у сфері податкового адміністрування, а також перехід відповідних прав, обов'язків та процесуальних наслідків дій попереднього суб'єкта до його правонаступника.
З огляду на викладене, Державна фіскальна служба України як суб'єкт владних повноважень у спірних правовідносинах вибула, а її функції та процесуальна правосуб'єктність у відповідній сфері адміністрування податків перейшли до Державної податкової служби України, що зумовлює застосування інституту процесуального правонаступництва у публічно-правових спорах. Такий підхід узгоджується із засадами адміністративного судочинства щодо неперервності публічно-правових обов'язків держави та недопущення уникнення відповідальності суб'єкта владних повноважень у зв'язку з його реорганізацією.
Водночас зміна організаційної структури або найменування суб'єкта владних повноважень не може мати наслідком втрату судового спору або унеможливлення судового захисту порушених прав, оскільки це суперечило б принципу верховенства права, зокрема його складовим - правовій визначеності та ефективності судового захисту. Реорганізація органу не припиняє матеріально-правових та процесуальних обов'язків держави у спірних правовідносинах і не може розглядатися як підстава для уникнення відповідальності чи припинення судового провадження.
Відтак, заміна суб'єкта владних повноважень у зв'язку з передачею функцій не впливає на предмет та підстави спору, а забезпечує лише належну процесуальну ідентифікацію правонаступника, який продовжує участь у справі в обсязі повноважень первісного суб'єкта.
Доказом неспроможності виконати вказане рішення суду боржником є саме звернення Голови комісії з реорганізації ДФС Шашенкова Я.О. із заявою до суду про заміну боржника у виконавчому провадженні у цій справі, яка обґрунтовується неможливістю виконання рішення суду з огляду на відсутність штатного розпису, кошторису, бюджетного фінансування ДФС України та владних повноважень.
Окремо необхідно зауважити, що позивачам не було надано жодної пропозиції щодо переведення з ДФС України на рівнозначні вакантні посади до юридичної служби ДПС України, хоча останні мали більшу перевагу на переведення маючи стаж безперервної роботи в центральному апараті органу податкової служби понад 20 років.
При цьому, більшість державних службовців ДФС було переведено для подальшого проходження державної служби до ДПС. Зокрема, (за інформацією листа кадрової служби ДІІС України від 11.01.2022 № 452/6/99-00-11-01-03-06) станом на 04.10.2021 кількість призначених працівників на посади в центральний апарат ДПС України становила 1350 осіб, зокрема з них: відповідно до ст. 41 Закону України «Про державну службу» шляхом переведення з ДФС 1138 осіб, кількість листів, зареєстрованих ДПС та надісланих до ДФС щодо переведення працівників на посади в центральний апарат ДПС становила 195, кількість вакантних посад апарату Державної податкової служби України становила 154 посади.
При цьому, відповідно до запиту від 08.04.2025 до Державної податкової служби України стосовно наявних в апараті ДПС вакантних посад державної служби категорії «В», останньою було надано відповідь (лист ДПС від 15.04.2025 №10622/6/99-00-11-01-03-06) щодо наявності 168 вакантних посад державної служби категорії «В» в апараті ДПС серед яких є в тому числі вакантні посади в Департаменті правового забезпечення, що вказує на те, що у ДПС наразі є всі можливості виконати належним чином рішення суду.
Так, Верховний Суд у постанові від 31.08.2022 у справі №826/12449/17 висловив правову позицію щодо можливості заміни сторони виконавчого провадження (або у виконавчому листі, якщо виконавче провадження не було відкрито) у разі настання компетенційного (функціонального) адміністративного правонаступництва суб'єкта владних повноважень, навіть без внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань запису про припинення суб'єкта владних повноважень як юридичної особи.
Враховуючи вищенаведену правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 31.08.2022 у справі №826/12449/17, суд вважає, що ДПС України є правонаступником ДФС України у відповідній частині повноважень.
Згідно з частиною першою статті 379 Кодексу адміністративного судочинства України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження за поданням державного виконавця або за заявою заінтересованої особи суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, замінює сторону виконавчого провадження її правонаступником.
Відповідно до частини четвертої статті 379 Кодексу адміністративного судочинства України положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження.
Враховуючи вищевказане, суд вважає за необхідне замінити боржника у виконавчих провадженнях, які вже відкриті та у виконавчих листах за якими виконавчі провадження не відкриті (оскільки докази наявності відкритого виконавчого провадження відсутні, а стягнення здійснюється органами казначейства) на правонаступника Державну податкову службу України.
Керуючись статтями 243, 248, 379 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Заяву ДФС України про заміну боржника у виконавчих провадженнях та виконавчих листах в межах адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Державної фіскальної служби України, т.в.о. Голови Державної фіскальної служби України, Голови комісії з реорганізації ДФС Александрова А.А. про визнання протиправним та скасування рішення і зобов'язання вчинити дії, задовольнити.
2. Заяву Аліменко Людмили Михайлівни, Бочарової Світлани Анатоліївни, Семикопенко Віри Анатоліївни про заміну боржника у виконавчих провадженнях та виконавчих листах в межах адміністративної справи за позовом Аліменко Людмили Михайлівни, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Державної фіскальної служби України, т.в.о. Голови Державної фіскальної служби України, Голови комісії з реорганізації ДФС Александрова А.А. про визнання протиправним та скасування рішення і зобов'язання вчинити дії, задовольнити.
3. Замінити боржника у виконавчих провадженнях №№ 75609176 75609915, 75609593 з примусового виконання виконавчих листів № 640/32277/21 виданих 13.06.2024 Київським окружним адміністративним судом з Державної фіскальної служби України (місцезнаходження: Львівська площа, буд. 8, м. Київ, 04053, ідентифікаційний код (номер): 39292197) на правонаступника Державну податкову службу України (місцезнаходження: Львівська площа, буд. 8, м. Київ, 04053, ідентифікаційний код (номер): 43005393).
4. Замінити боржника у виконавчих листах № 640/32277/21 виданих 13.06.2024 та 16.08.2024 Київським окружним адміністративним судом з Державної фіскальної служби України (місцезнаходження: Львівська площа, буд. 8, м. Київ, 04053, ідентифікаційний код (номер): 39292197) на правонаступника Державну податкову службу України (місцезнаходження: Львівська площа, буд. 8, м. Київ, 04053, ідентифікаційний код (номер): 43005393).
5. Копію ухвали суду надіслати (надати) учасникам справи (їх представникам).
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або у судовому засіданні у разі неявки учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали.
Суддя Панченко Н.Д.