13 квітня 2026 року
м. Київ
cправа № 925/879/25
Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду Багай Н. О.,
розглянувши матеріали касаційної скарги Фізичної особи - підприємця Лисака Олега Олександровича
на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 25.02.2026 та рішення Господарського суду Волинської області від 30.10.2025 у справі
за первісним позовом Приватного акціонерного товариства "Черкаське Хімволокно"
до Фізичної особи - підприємця Лисака Олега Олександровича
про стягнення 1 776 659,31 грн,
та зустрічним позовом Фізичної особи - підприємця Лисака Олега Олександровича
до Приватного акціонерного товариства "Черкаське Хімволокно"
про стягнення 147 726,00 грн
23.03.2026 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Фізичної особи - підприємця Лисака Олега Олександровича на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 25.02.2026 (повний текст складено 03.03.2026) та рішення Господарського суду Волинської області від 30.10.2025 у справі № 925/879/25. Вказана касаційна скарга була подана 22.03.2026 до Верховного Суду через підсистему "Електронний суд".
Перевіривши матеріали касаційної скарги Фізичної особи - підприємця Лисака Олега Олександровича, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для залишення касаційної скарги без руху з огляду на таке.
Відповідно до пунктів 4, 6 частини 2 статті 290 Господарського процесуального кодексу України в касаційній скарзі повинні бути зазначені судові рішення, що оскаржуються, та вимоги особи, яка подає касаційну скаргу.
Фізична особа - підприємець Лисак Олег Олександрович у тексті касаційної скарги предметом касаційного оскарження визначив, зокрема, рішення Господарського суду Волинської області від 30.10.2025 у справі № 925/879/25. Водночас у прохальній частині цієї скарги скаржник просить суд скасувати, зокрема, рішення Господарського суду Волинської області від 30.10.2022 у справі № 925/879/25, проте таке судове рішення згідно з Єдиним державним реєстром судових рішень у справі № 925/879/25 не ухвалювалося.
Крім того, вимоги особи, яка подає касаційну скаргу, повинні кореспондуватися з повноваженнями суду касаційної інстанції, передбаченими положеннями статтею 308 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до яких суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право: 1) залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення; 2) скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду; 3) скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд; 4) скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині; 5) скасувати судові рішення суду першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і закрити провадження у справі чи залишити позов без розгляду у відповідній частині; 6) у передбачених цим Кодексом випадках визнати нечинними судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і закрити провадження у справі у відповідній частині; 7) у передбачених цим Кодексом випадках скасувати свою постанову (повністю або частково) і прийняти одне з рішень, зазначених в пунктах 1 - 6 частини 1 цієї статті.
Як установив Верховний Суд, Приватне акціонерне товариство "Черкаське Хімволокно" 24.07.2025 подало позовну заяву, предметом якої є вимоги про стягнення з Фізичної особи - підприємця Лисака Олега Олександровича 1 776 659,31 грн, з яких: 1 193 991,48 грн -попередня оплата за непоставлений товар, 343 869,54 грн - неустойка у розмірі 0,3% від загальної ціни договору за кожен день протермінування зобов'язання та 238 798,29 грн - штрафні санкції у розмірі 10% від ціни непоставленого товару. Крім того, Фізична особа - підприємець Лисак Олег Олександрович у цій справі 29.08.2025 подав зустрічну позовну заяву, предметом якої є вимоги про стягнення з Приватного акціонерного товариства "Черкаське Хімволокно" 147 726,00 грн збитків.
Рішенням Господарського суду Волинської області від 30.10.2025, яке залишене без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 25.02.2026 у справі № 925/879/25, первісний позов задоволено частково; стягнуто з Фізичної особи - підприємця Лисака Олега Олександровича на користь Приватного акціонерного товариства "Черкаське Хімволокно" 336 705,60 грн неустойки; відмовлено в позові в частині стягнення 1 193 991,48 грн попередньої оплати, 7163,94 грн неустойки та 238 798,29 грн штрафу; у задоволенні зустрічного позову відмовлено.
У прохальній частині поданої касаційної скарги Фізична особа - підприємець Лисак Олег Олександрович просить суд скасувати повністю постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 25.02.2026 та рішення Господарського суду Волинської області від 30.10.2025 у справі № 925/879/25, прийняти нове рішення, яким розірвати договір поставки від 18.04.2025 № 296 ВТ відповідно до угоди про розірвання від 28.05.2025. Однак вимога про розірвання договору поставки від 18.04.2025 № 296 ВТ відповідно до угоди про розірвання від 28.05.2025 не була предметом ані первісного, ані зустрічного позовів у цій справі.
Верховний Суд зазначає, що вимоги особи, яка подає касаційну скаргу, повинні бути повними та однозначними та містити інформацію про те, які судові рішення оскаржуються, а також про те, які з повноважень, передбачених положеннями статті 308 Господарського процесуального кодексу України, суд касаційної інстанції повинен застосувати за результатами перегляду оскаржуваних судових рішень.
За таких умов касаційна скарга Фізичної особи - підприємця Лисака Олега Олександровича не відповідає вимогам пунктів 4, 6 частини 2 статті 290 Господарського процесуального кодексу України щодо її змісту, а також скаржником неправильно зазначено судове рішення, яке він просить скасувати.
Відповідно до пункту 5 частини 2 статті 290 Господарського процесуального кодексу України в касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга, з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).
Так, відповідно до абзацу 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами 1, 3 статті 310 цього Кодексу.
Верховний Суд зазначає, що в разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини 2 статті 287 цього Кодексу скаржнику необхідно чітко вказати норму права, висновок щодо застосування якої був сформований Верховним Судом, дату прийняття відповідного судового рішення та номер справи, навести сам висновок і зазначити, в чому полягає невідповідність оскаржуваного судового рішення сформованій правозастосовчій практиці.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини 2 статті 287 цього Кодексу скаржник повинен вказати норму права, висновок про застосування якої був сформований Верховним Судом, дату прийняття відповідного судового рішення та номер справи, навести сам висновок і змістовно обґрунтувати необхідність відступлення від нього.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини 2 статті 287 цього Кодексу скаржник повинен зазначити норму права, єдину практику застосування якої необхідно сформувати, обставини справи, до яких ця норма повинна застосовуватись, висновок, який зробили суди попередніх інстанцій з цього питання (якщо він наявний), та обґрунтувати мотиви незгоди з таким висновком.
Водночас, оскаржуючи судові рішення на підставі пункту 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, скаржник повинен зазначити, яке саме процесуальне порушення, передбачене частинами 1, 3 статті 310 цього Кодексу, призвело до прийняття незаконного судового рішення, та вказати, яким чином це порушення впливає на встановлення обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.
У разі посилання на недослідження зібраних у справі доказів, скаржнику необхідно зазначити, які саме докази не було досліджено судами попередніх інстанцій. У разі якщо скаржник вважає, що суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, він повинен зазначити, яке саме клопотання було відхилено судом та як це впливає на оскаржуване судове рішення. У разі посилання на встановлення судами обставин, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів, скаржник повинен вказати, який із доказів, на його думку, є недопустимим, та обґрунтувати таке твердження, а також зазначити, які обставини встановлено на підставі цього доказу, чому вони є суттєвими або як вони вплинули на прийняття оскаржуваного рішення.
Проте Фізична особа - підприємець Лисак Олег Олександрович у касаційній скарзі не зазначає жодних підстав касаційного оскарження постанови Північно-західного апеляційного господарського суду від 25.02.2026 та рішення Господарського суду Волинської області від 30.10.2025 у справі № 925/879/25, передбачених частиною 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
Крім того, відповідно до пункту 2 частини 4 статті 290 Господарського процесуального кодексу України до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України "Про судовий збір".
Згідно із частиною 1 статті 4 зазначеного Закону судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Відповідно до підпункту 1 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" (у редакції, що діяла на час подання позовної заяви) за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру судовий збір становив 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01.01.2025 встановлено у розмірі 3028,00 грн.
Згідно з підпунктом 7 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" (у редакції, чинній на час звернення з касаційною скаргою) за подання до господарського суду касаційної скарги на рішення суду ставка судового збору становить 200 % ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви.
Відповідно до частини 3 статті 4 Закону України "Про судовий збір" при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною 2 цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
У прохальній частині поданої касаційної скарги Фізична особа - підприємець Лисак Олег Олександрович просить суд скасувати повністю постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 25.02.2026 та рішення Господарського суду Волинської області від 30.10.2025 у справі № 925/879/25. Отже, скаржник оскаржує судові рішення в частині первісного позову про стягнення грошових коштів у розмірі 1 776 659,31 грн та в частині зустрічного позову про стягнення грошових коштів у розмірі 147 726,00 грн.
У справі № 925/879/25 сума, що підлягає стягненню за первісним позовом - 1 776 659,31 грн, а тому відповідно до підпункту 1 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" 1,5 % ціни первісного позову становить 26 649,89 грн. Сума, що була заявлена до стягнення за зустрічним позовом - 147 726,00 грн, а тому відповідно до підпункту 1 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" 1,5 % ціни первісного позову становить 2 215,89 грн. Проте для розрахунку розміру судового збору за подання цієї касаційної скарги в частині оскарження рішення про відмову в задоволенні зустрічного позову Верховний Суд відповідно до підпункту 1 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" бере до уваги прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 3028,00 грн, оскільки 1,5 % ціни зустрічного позову становить 2215,89 грн, що є меншим за прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01.01.2025.
Ураховуючи наведене, скаржник мав сплатити судовий збір за подання касаційної скарги на оскаржувані судові рішення в частині первісного та зустрічного позову в розмірі 47 484,62 грн, розрахованому за формулою: (26 649,89 грн + 3028,00 грн) х 200 % х 0,8, де 26 649,89 грн - 1,5 % від ціни первісного позову майнового характеру; 3 028,00 грн - 1,5 % від ціни зустрічного позову майнового характеру; 200 % - ставка судового збору за подання касаційної скарги; 0,8 - коефіцієнт для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Однак Фізична особа - підприємець Лисак Олег Олександрович доказів сплати судового збору до касаційної скарги не додав. Натомість у касаційній скарзі зазначив, що він є особою, звільненою від сплати судового збору відповідно до пункту 9 частини 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір", оскільки є інвалідом ІІ групи.
Згідно з пунктом 9 частини 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір" від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються особи з інвалідністю I та II груп, законні представники дітей з інвалідністю і недієздатних осіб з інвалідністю.
Скаржник у якості доказу інвалідності ІІ групи надав довідку до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААВ № 082814, відповідно до якої Лисак Олег Олександрович є інвалідом ІІ групи, причина інвалідності: "за захворюванням", встановлено інвалідність на строк до 01.04.2022, при цьому датою чергового переогляду зазначено 22.03.2022. Крім того, скаржник долучив копію пенсійного посвідчення № НОМЕР_1 , відповідно до якого Лисаку Олегу Олександровичу призначено пенсію по інвалідності, проте термін дії вказаного посвідчення до 31.03.2022. При цьому скаржник посилається на постанову Кабінету Міністрів України від 30.03.2022 № 390 "Про внесення до деяких постанов Кабінету Міністрів України змін щодо строку повторного огляду осіб з інвалідністю та продовження строку дії деяких медичних документів в умовах воєнного стану", відповідно до якої повторний огляд, строк якого припав на період дії воєнного стану на території України, переноситься на строк після припинення або скасування воєнного стану, але не пізніше шести місяців після його припинення або скасування за умови неможливості направлення, зокрема, осіб з інвалідністю та осіб, яким встановлено ступінь втрати професійної працездатності (у відсотках), лікарсько-консультативною комісією на медико-соціальну експертизу відповідно до Положення про медико-соціальну експертизу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 № 1317. Ураховуючи наведене, скаржник зазначає, що він є інвалідом ІІ групи, тому є звільненим від сплати судового збору.
Водночас Верховний Суд установив, що відповідно до пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реформування медико-соціальної експертизи та впровадження оцінювання повсякденного функціонування особи" від 19.12.2024 № 4170-IX особам, яким встановлено інвалідність органами медико-соціальної експертизи, гарантується збереження статусу та соціальної захищеності в повному обсязі, передбаченому законодавством України для осіб з інвалідністю, на встановлений строк інвалідності.
Цим пунктом також передбачено, що документами, що підтверджують інвалідність повнолітнім особам, є:
- видані до 31 грудня 2024 року органами медико-соціальної експертизи виписки/довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією за формами, затвердженими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров'я;
- витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи щодо встановлення інвалідності за формою, затвердженою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров'я;
- рішення, прийняті медико-соціальними експертними комісіями, документи, видані на підставі таких рішень, є законними і чинними, прирівнюються до рішень експертних команд з оцінювання повсякденного функціонування особи, документів, виданих на підставі таких рішень експертних команд (у тому числі витягів з рішень), та продовжують бути підставами для оформлення або продовження надання особам з інвалідністю прав, статусів, пільг, пенсій, допомог, компенсацій, надбавок, інших соціальних гарантій тощо, у тому числі для цілей, визначених законами України "Про військовий обов'язок та військову службу" та "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", на весь термін дії довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією до проведення планового оцінювання повсякденного функціонування особи експертними командами з оцінювання повсякденного функціонування.
Водночас абзацом 2 пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реформування медико-соціальної експертизи та впровадження оцінювання повсякденного функціонування особи" від 19.12.2024 № 4170-IX установлено, що в разі, якщо особі інвалідність (із зазначенням строку повторного огляду) була встановлена до введення в дію цього Закону і строк повторного огляду припав на період воєнного стану на території України, але така особа відповідно до умов, встановлених Кабінетом Міністрів України, не проходила такий повторний огляд у медико-соціальних експертних комісіях:
- чоловіки віком від 25 до 60 років, яким була встановлена друга або третя група інвалідності із зазначенням строку повторного огляду, зобов'язані у період з 1 квітня 2025 року до 1 листопада 2025 року пройти оцінювання повсякденного функціонування особи відповідно до цього Закону та Порядку проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого Кабінетом Міністрів України;
- інші особи, крім осіб, яких неможливо направити на проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, проходять оцінювання повсякденного функціонування особи до 1 квітня 2026 року.
Подібні положення наведені також у пункті 3 постанови Кабінету Міністрів України від 15.11.2024 № 1338 "Деякі питання запровадження оцінювання повсякденного функціонування особи".
Отже, ураховуючи наведені приписи законодавства, надані скаржником довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААВ № 082814 та пенсійне посвідчення № НОМЕР_1 не є достатніми та належними документами, що підтверджують інвалідність ІІ групи Фізичної особи - підприємця Лисака Олега Олександровича станом на дату подання касаційної скарги, а тому не можуть слугувати підставою для звільнення скаржника від сплати судового збору.
Відповідно до частини 2 статті 292 Господарського процесуального кодексу України у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до частини 6 статті 6 цього Кодексу зобов'язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддя постановляє відповідну ухвалу.
Згідно із частиною 2 статті 174 Господарського процесуального кодексу України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати 10 днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Отже, для усунення недоліків касаційної скарги Фізичній особі - підприємцю Лисаку Олегу Олександровичу необхідно подати до суду касаційної інстанції:
- касаційну скаргу в новій редакції, в якій слід зазначити правильну дату судових рішень, що оскаржуються, обґрунтувати передбачену (передбачені) статтею 287 Господарського процесуального кодексу України підставу (підстави) подання цієї скарги (із урахуванням змісту цієї ухвали) та уточнити вимоги касаційної скарги, що мають бути однозначними та узгоджуватися з повноваженнями суду касаційної інстанції;
- докази сплати судового збору в установленому законом порядку та розмірі, а саме у розмірі (47 484,62 грн), за реквізитами, що зазначені на офіційному сайті Верховного Суду в розділі "Судовий збір", або передбачені законодавством документи, що підтверджують наявність підстав для звільнення від сплати судового збору.
У разі невиконання у встановлений законом строк вимог цієї ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута скаржникові.
Керуючись статтями 174, 234, 235, 290, частиною 2 статті 292 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
Касаційну скаргу Фізичної особи - підприємця Лисака Олега Олександровича на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 25.02.2026 та рішення Господарського суду Волинської області від 30.10.2022 у справі № 925/879/25 залишити без руху та надати строк на усунення недоліків протягом десяти днів із дня вручення цієї ухвали.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя Н. О. Багай