вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"09" березня 2026 р. Справа № 911/3874/25
Господарський суд Київської області у складі судді Щоткіна О.В., за участю секретаря судового засідання Литовки А.С., розглянув матеріали справи
за позовом Комунального підприємства Білоцерківської міської ради “Білоцерківтепломережа»
до Товариства з обмеженою відповідальністю “Екіпаж»
про стягнення 1881921,76 грн,за участі представників сторін
від позивача: Поліщук Т.С. - предст. за дов. № 10 від 06.01.2026;
Гринчук О.Ю. - адвокат, ордер серії АІ № 2038732 від 29.10.2025;
від відповідача: не з'явився;
Комунальне підприємство Білоцерківської міської ради «Білоцерківтепломережа» (далі - позивач) звернулося до Господарського суду Київської області із позовною заявою від 16.12.2025 №2162/04-1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Екіпаж» (далі - відповідач) про стягнення 1881921,76 грн, з яких: 1529330,79 грн основного боргу, 86154,54 грн 3% річних та 266436,43 грн інфляційних втрат.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем грошових зобов'язань за Договором на постачання та споживання теплової енергії № 942 від 01.01.2006 (далі - Договір) в період з грудня 2020 року по березень 2025 рік.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 29.12.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; постановлено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження з призначенням підготовчого засідання на 19.01.2026. Пунктом 2 вказаної ухвали встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву із додержанням вимог ст. 165 ГПК України - п'ятнадцять днів з дня вручення цієї ухвали.
Представник відповідача у судове засідання 19.01.2026 не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.
Ухвалою суду від 19.01.2026 відкладено підготовче засідання на 09.02.2026.
Через підсистему «Електронний суд» 06.02.2026 позивачем було подано копію акту приймання-передачі робіт/послуг у березні 2025 року, яка залучена до матеріалів справи.
В судове засідання 09.02.2026 з'явились представники позивача, відповідач свою участь в судовому засіданні не забезпечив.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 09.02.2026 було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 02.03.2026.
Відповідач в судове засідання 02.03.2026 втретє не з'явився.
Ухвалою суду від 02.03.2026 було повідомлено ТОВ «Екіпаж» про наступне судове засідання, яке призначене на 09.03.2026.
В судове засідання 09.03.2026 відповідач вкотре не з'явився, хоча про час та місце даного судового засідання та попередніх судових засідань був повідомлений належним чином та завчасно, про що свідчать рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень, виплату поштового переказу за номерами R068047456340, R068059279061, R068060386947, R067112490830, які повернуті на адресу суду з відміткою АТ «Укрпошта» «за закінченням терміну зберігання».
Відповідно до ст. 6 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) у господарських судах функціонує Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система.
Частиною 11 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Положеннями частини 4 статті 120 Господарського процесуального кодексу України визначено, що ухвала господарського суду про дату, час та місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії повинна бути вручена завчасно, з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу, але не менше ніж п'ять днів, для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи чи вчинення відповідної процесуальної дії.
Частиною 1 статті 7 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» передбачено, що Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.
В силу положень ст. 10 наведеного Закону, якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.
Пунктом 3 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України визначено, що днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач був належним чином повідомлений про розгляд даної справи, що підтверджується наявними у матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень стосовно інформації про дату, час та місце кожного судового засідання, номери яких вказані вище.
Відзив на адресу суду від відповідача у зазначений в ухвалі суду від 29.12.2025 процесуальний строк не надійшов, як і будь-яких клопотань чи заяв до суду від відповідача також не надходило, правову позицію у справі відповідач не висловив.
Згідно ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
У відповідності до ст. 42 ГПК України учасники справи зобов'язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; з'являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов'язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом.
Оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, справа розглядається виключно за наявними матеріалами відповідно до приписів ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України.
Частиною 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України визначено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Враховуючи, що неявка відповідача в судове засідання, який був вчасно та належним чином повідомлений про розгляд справи, не перешкоджає розгляду справи по суті, суд відповідно до вимог ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України вважає за можливе здійснити розгляд справи за відсутності представника відповідача за наявними в ній матеріалами.
В ході розгляду справи судом, відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 13 ГПК України, створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строків, встановлених ГПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 233 ГПК України, суди ухвалюють рішення, постанови іменем України негайно після закінчення судового розгляду.
Під час судового розгляду, відповідно до статей 209, 210 ГПК України були з'ясовані всі обставини, на які позивач у справі посилався, як на підставу своїх вимог та досліджені всі докази, наявні в матеріалах справи.
У судовому засіданні 09.03.2026 в порядку абз. 1 ч. 1 ст. 219 ГПК України суд оголосив про перехід до стадії ухвалення судового рішення та відповідно до ч. 1 ст. 240 ГПК України проголосив скорочене рішення.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд
Комунальне підприємство Білоцерківської міської ради «Білоцерківтепломережа» є юридичною особою у відповідності з чинним законодавством України та діє на підставі Статуту.
Комунальне підприємство Білоцерківської міської ради «Білоцерківтепломережа» засноване на комунальній власності територіальної громади м. Біла Церква та підпорядковане Білоцерківській міській раді, основними цілями якого є безперебійне забезпечення тепловою енергією житлового фонду, кооперативних та громадських організацій, комунально-побутових і інших об'єктів м. Біла Церква.
01.01.2016 між КП “Білоцерківтепломережа» (теплопостачальна організація) та ТОВ “Екіпаж» (споживач) укладено Договір на постачання та споживання теплової енергії №942 (далі - Договір), відповідно до умов якого:
- теплопостачальна організація постачає споживачу теплову енергію, а споживач зобов'язується прийняти на межі балансової належності з найменшими втратами та оплатити теплову енергію за встановленими тарифами у відповідності з умовами даного договору (пункт 2);
- споживач зобов'язується до 10 числа місяця наступного за розрахунковим повернути на адресу теплопостачальної організації підписаний акт приймання-передачі теплової енергії. У разі відсутності обґрунтованих заперечень у письмовій формі, акти приймання-передачі вважаються погодженими і є підставою для проведення розрахунків (пункт 3.2.17);
- при наявності засобів обліку щомісячно 15 числа направляється представник споживача до теплопостачальної організації для оформлення акту про використану теплову енергію (пункт 6.2). Оплата за спожиту теплову енергію здійснюється на підставі рахунку і акту приймання-передачі (розрахункового пакету документів) протягом 5 банківських днів з дати отримання споживачем розрахункового пакету документів (пункт 6.4);
- при наявності заборгованості за попередні періоди проведена споживачем оплата першочергово зараховується в рахунок погашення боргу, що виник раніше незалежно від призначення платежу (пункт 6.5);
- договір набуває чинності з моменту укладення і діє в частині постачання теплової енергії протягом 1 року і вважається щорічно поновленим, якщо за місяць до закінчення його дії не надійде заява від однієї із сторін про розірвання договору, але не раніше дати закінчення опалювального періоду, а в частині проведення розрахунків - до повного здійснення останніх (пункт 10.1).
Відповідно до Договору теплопостачальна організація зобов'язується надавати теплову енергію у вигляді опалення в нежитлове приміщення, яке знаходиться за адресою: м. Біла Церква, вул. Чуйкова (Рішенням Білоцерківської міської ради Київської області від 18 лютого 2016 року №81-07-VI1 про перейменування вулиць та інших поіменованих об'єктів міста Білої Церкви було перейменовано на вул. Андрея Шептицького), буд. 85 (загальна опалювальна площа 633,6 кв.м.).
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що на виконання умов Договору теплопостачальна організація у період з грудня 2020 року по березень 2025 року поставила відповідачеві теплову енергію на загальну суму 1529330,79 грн, яка в повному обсязі останнім оплачена не була, у зв'язку з чим позивач і звернувся до суду. Поряд з основним боргом позивачем заявлені до стягнення 266436,43 грн інфляційних втрат та 86154,54 грн 3% річних.
Оскільки відповідач правом на подання відзиву в строк встановлений судом не скористався, справа розглядається за наявними в матеріалах справи документами, поданими позивачем.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, проаналізувавши вимоги чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, суд виходить з наступного.
За своєю правовою природою укладений між сторонами Договір на теплову енергію є договором надання послуг.
Положеннями частини 1 статті 901 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Згідно з ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання, зокрема, припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених законом або договором.
Як свідчать подані позивачем матеріали, за спірний період з грудня 2020 року по березень 2025 року відповідач отримав послуги з теплової енергії, що підтверджується:
- актом приймання-передачі за грудень 2020 року на суму 4 304 грн. 54 коп.;
- актом приймання-передачі за січень 2021 року на суму 6 742 грн. 94 коп.;
- актом приймання-передачі за лютий 2021 року на суму 14 579 грн.33 коп.;
- актом приймання-передачі за грудень 2021 року на суму 67 495 грн. 33 коп.;
- актом приймання-передачі за січень 2022 року на суму 56 400 грн. 85 коп.;
- актом приймання-передачі за лютий 2022 року на суму 52 210 грн. 61 коп.;
- актом приймання-передачі за березень 2022 року на суму 24 374 грн. 21 коп.;
- актом приймання-передачі за квітень 2022 року на суму 2 865 грн. 54 коп.;
- актом приймання-передачі за жовтень 2022 року на суму 8 939 грн. 34 коп.;
- актом приймання-передачі за листопад 2022 року на суму 108 916 грн. 93 коп.;
- актом приймання-передачі за грудень 2022 року на суму 153 990 грн. 70 коп.;
- актом приймання-передачі за січень 2023 року на суму 150 874 грн. 56 коп.;
- актом приймання-передачі за лютий 2023 року на суму 141 400 грн. 21 коп.;
- актом приймання-передачі за березень 2023 року на суму 111 916 грн. 40 коп.;
- актом приймання-передачі за квітень 2023 року на суму 27 992 грн. 62 коп.;
- актом приймання-передачі за жовтень 2023 року на суму 11 972 грн. 26 коп.;
- актом приймання-передачі за листопад 2023 року на суму 74 250 грн. 09 коп.;
- актом приймання-передачі за грудень 2023 року на суму 92 179 грн. 01 коп.;
- актом приймання-передачі за січень 2024 року на суму 103 879 грн. 55 коп.;
- актом приймання-передачі за лютий 2024 року на суму 70 665 грн. 10 коп.;
- актом приймання-передачі за березень 2024 року на суму 67 819 грн. 18 коп.;
- актом приймання-передачі за жовтень 2024 року на суму 14 426 грн. 26 коп.;
- актом приймання-передачі за листопад 2024 року на суму 87 222 грн. 54 коп.;
- актом приймання-передачі за грудень 2024 року на суму 99 936 грн. 98 коп.;
- актом приймання-передачі за січень 2025 року на суму 97 177 грн. 81 коп.;
- актом приймання-передачі за лютий 2025 року на суму 119 630 грн. 44 коп.;
- актом приймання-передачі за березень 2025 року на суму -242832 грн. 50 коп.
Загалом на суму 1 529 330, 84 грн.
Згідно з поданих позивачем матеріалів вбачається, що акти приймання-передачі робіт/послуг з теплової енергії за грудень 2020 року, січень 2021 року, лютий 2021 року та жовтень 2022 року зі сторони відповідача не підписані.
Однак, у відповідності до Реєстрів групових відправлень АТ «Укрпошта», наданих позивачем, акт за жовтень 2022 року був відправлений відповідачеві 11.11.2022 року, акт за січень 2021 був відправлений відповідачеві 04.02.2021 року, акт за лютий 2021 року був відправлений відповідачеві 11.03.2021 року, акт за грудень 2020 року був відправлений відповідачеві 11.01.2021.
Як вказано в п. 3.2.17 Договору відповідач зобов'язаний до 10-того числа місяця наступного за розрахунковим повернути на адресу позивача підписаний акт приймання-передачі теплової енергії. У разі відсутності обґрунтованих заперечень у письмовій формі, акти приймання-передачі вважаються погодженими і є підставою для проведення розрахунків.
За таких обставин, зазначені акти, хоч і не підписані зі сторони відповідача, однак вважаються погодженими, а суми послуг - прийнятими.
Також наявні в матеріалах справи акт приймання-передачі за грудень 2021, за лютий 2022, містять підпис споживача (без печатки), всі інші наявні в матеріалах справи акти за спірний період підписані та скріплені печаткою підприємства споживача.
До матеріалів справи додані акти звірки взаємних розрахунків, де за показами останнього акту, датованого станом на 01.11.2024 та підписаного обома представниками сторін, залишок заборгованості склав 1556786,81 грн.
Крім того, до пакету документів додано рахунки-фактури за період з грудня 2020 року по березень 2025 року, які разом з актами, також мали бути підписані та повернуті постачальнику послуг.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Акти приймання-передачі теплової енергії є підставою для проведення розрахунків (п. 2.5).
Згідно до п. 6.1. Розрахунки за теплову енергію здійснюються за встановленими тарифами.
Відповідно до п 6.4. договору оплата за спожиту теплову енергію здійснюється на підставі рахунку-фактури і акту приймання-передачі теплової енергії (розрахункового пакету документів) протягом 5 банківських днів з дати отримання відповідачем розрахункового пакету документів.
Відповідно до п. 6.5. Договору при наявності заборгованості за попередні періоди, проведена відповідачем оплата першочергово зараховується в рахунок погашення боргу, що виник раніше, незалежно від призначення платежу.
Як було встановлено судом на підставі поданих позивачем документів, а також як вказувалось вище, всі наявні в матеріалах справи акти або підписані зі сторони споживача, або належним чином скеровані на адресу ТОВ «Екіпаж», про що свідчать поштові відправлення.
Відтак, постачальник свої обов'язки стосовно надання послуг виконав повністю, на підтвердження чого надав пакет документів.
Разом з тим, відповідач доказів, які б свідчили про повну або часткову оплату отриманих послуг за спірний період не надав, доводів позивача не спростував, відтак, керуючись наведеними правовими нормами та зважаючи на доведений факт надання позивачем послуг теплової енергії, суд вважає, що позивачем правомірно заявлено позов про стягнення заборгованості за надані послуги в період з грудня 2020 року по березень 2025 року.
Однак, при підрахунку всіх актів за спірний період суд встановив, що вартість наданих та неоплачених послуг склала 1 529 330, 84 грн, замість заявлених позивачем 1 529 330,79 грн, тобто позивач припустився помилки в підрахунках, оскільки в таблиці (довідці про заборгованість по договору № 942) у акті за січень 2022 вказав 56400,84 грн (замість правильного 56400,85 грн), у акті за березень 2022 вказав 24374,19 грн (замість правильного 24374,21 грн), в акті за квітень 2022 вказав 2865,54 грн (замість правильного 2865,55 грн) в акті за березень 2024 року вказав 67819,17 грн (замість правильного 67819,18 грн).
При цьому, беручи до уваги, що суд при ухваленні рішення не може виходити за межі позовних вимог, як це передбачено нормами ст. 237 ГПК України та розглядає справу лише щодо заявлених вимог, не змінюючи предмет в розрізі вказаної до стягнення суми основного боргу, зазначеній в прохальній частині позовної заяви, а саме - 1 529 330,79 грн.
За змістом ч. 1 ст. 14 ГПК України суд розглядає справу не інакше як, зокрема, на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно із частинами 1, 2, 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до частин 1, 3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Слід зауважити, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17, постанова Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19)).
Враховуючи вище встановлені судом обставини, надавши оцінку доказам, суд дійшов висновку про задоволення заявлених позивачем вимог про стягнення заборгованості з відповідача за надані позивачем послуги за період з грудня 2020 по березень 2025 в розмірі 1 529330,79 грн в повному обсязі.
У зв'язку з порушенням споживачем строків виконання грошового зобов'язання з оплати послуг, позивачем заявлені до стягнення 266 436,43 грн інфляційних втрат та 86 154,54 грн 3% річних.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно поданого розрахунку позивача інфляційні втрати складають 266 436,43 грн (з 06.12.2022 по 15.12.2025), 3% річних - 86154,54 грн (з 06.12.2022 по 15.12.2025).
Суд проаналізував та дослідив поданий розрахунок і встановив, що позивачем здійснено нарахування інфляційних втрат та 3% річних від кожного акту окремо. Перевіривши зазначений розрахунок за допомогою калькулятора штрафів системи «Ліга-Закон», від кожного акту окремо, враховуючи момент їх вручення та/або направлення та з урахуванням п. 6.4 Договору, судом установлено, що наданий позивачем розрахунок є арифметично вірним, тому розмір 3% та інфляційних втрат підлягає задоволенню повністю в сумі 86154,54 грн та 266436,43 грн відповідно.
З огляду на викладене вище, а також те, що факт порушення відповідачем договірних зобов'язань судом встановлений і по суті останнім не спростований, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю, відповідно, з відповідача на користь позивача підлягають до стягнення: 1529330,79 грн основного боргу, 86154,54 грн 3% річних та 266436,43 грн інфляційних втрат.
Відшкодування витрат по сплаті судового збору відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладається судом на відповідача.
Керуючись ст. 73, 74, 76-79, 129, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Задовольнити позов повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Екіпаж» (09100, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Чуйкова, буд. 85, код ЄДРПОУ 20577368) на користь Комунального підприємства Білоцерківської міської ради «Білоцерківтепломережа» (09109, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Мережна, буд. 3, код ЄДРПОУ 04654336) 1529330 (один мільйон п'ятсот двадцять дев'ять тисяч триста тридцять) грн 79 коп. основного боргу, 86154 (вісімдесят шість тисяч сто п'ятдесят чотири) грн 54 коп. 3% річних, 266436 (двісті шістдесят шість тисяч чотириста тридцять шість) грн 43 коп. інфляційних втрат та 28 228 (двадцять вісім тисяч двісті двадцять вісім) грн. 83 коп. судового збору.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення відповідно до статей 256-257 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено та підписано 14.04.2026 року
Суддя О.В. Щоткін