ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
02.04.2026Справа № 910/14748/25
Господарський суд міста Києва у складі судді Щербакова С.О., за участю секретаря судового засідання Яременко Т.Є., розглянувши матеріали господарської справи
за позовом Фонду гарантування вкладів фізичних осіб
до 1) ОСОБА_1 ,
2) ОСОБА_2 ,
3) ОСОБА_3 ,
4) ОСОБА_4 ,
5) ОСОБА_5 ,
6) ОСОБА_6 ,
7) ОСОБА_7 ,
8) ОСОБА_8 ,
9) ОСОБА_9
про стягнення 234 783 765, 59 грн
Представники:
від позивача: Батракова О.Ю.;
від відповідача-1: не з'явився;
від відповідача-2: Кілічава Т.М.;
від відповідача-3: Кілічава Т.М.;
від відповідача-4: не з'явився;
від відповідача-5: не з'явився;
від відповідача-6: Кілічава Т.М.;
від відповідача-7: Кілічава Т.М.;
від відповідача-8: не з'явився;
від відповідача-9: Кілічава Т.М.
Фонд гарантування вкладів фізичних осіб (далі-позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до ОСОБА_1 (далі-відповідач -1), ОСОБА_2 (далі-відповідач-2), ОСОБА_3 (далі-відповідач-3), ОСОБА_4 (далі-відповідач-4), ОСОБА_5 (далі-відповідач-5), ОСОБА_6 (далі-відповідач-6), ОСОБА_7 (далі-відповідач-7), ОСОБА_8 (далі-відповідач-8) та ОСОБА_9 (далі-відповідач-9), в якому просить суд стягнути солідарно з відповідачів заподіяну ПАТ "БАНК "КИЇВСЬКА РУСЬ" та його кредиторам шкоду в загальному розмірі 234 783 765, 59 гривень на користь Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що внаслідок протиправної поведінки членів кредитно-інвестиційного комітету та правління ПАТ "Банк "Київська Русь" щодо видачі значних кредитних коштів неплатоспроможним позичальникам та прийняття за вказаними кредитами забезпечення, вартість якого було необґрунтовано завищено, а також подальшого прийняття у власність земельної діялянки в рахунок повного погашення боргу за кредитами, відповідачі діяли всупереч інтересів Банку та заподіяли Банку значних збитків.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.12.2025 позовну заяву Фонду гарантування вкладів фізичних осіб - залишено без руху. Встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.
19.12.205 до суду надійшла заява Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.12.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи здійснюється в порядку загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 05.02.2026.
05.02.2026 до суду надійшов відзив ОСОБА_9 на позовну заяву, в якому відповідач-9 просить суд: застосувати строк позовної давності до усіх позовних вимог даного позову; закрити провадження по даній справі, оскільки спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства (відноситься до цивільного судочинства); на підставі статті 173 ГПК України, враховуючи наявність різних предметів, підстав та частково різного суб'єктного складу у межах однієї позовної заяви, постановити ухвалу про роз'єднання позовних вимог в окремі провадження; у разі відмови у задоволенні роз'єднання позовних вимог та продовження спільного розгляду справи - відмовити у задоволенні позовної заяви Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про солідарне стягнення коштів у повному обсязі.
Також, 05.02.2026 до суду надійшов відзив ОСОБА_2 на позовну заяву, в якому відповідач-2 просить суд: застосувати строк позовної давності до усіх позовних вимог даного позову; закрити провадження по даній справі, оскільки спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства (відноситься до цивільного судочинства); на підставі статті 173 ГПК України, враховуючи наявність різних предметів, підстав та частково різного суб'єктного складу у межах однієї позовної заяви, постановити ухвалу про роз'єднання позовних вимог в окремі провадження; у разі відмови у задоволенні роз'єднання позовних вимог та продовження спільного розгляду справи - відмовити у задоволенні позовної заяви Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про солідарне стягнення коштів у повному обсязі.
Крім того, 05.02.2026 до суду надійшов відзив ОСОБА_7 на позовну заяву, в якому відповідач-7 просить суд: застосувати строк позовної давності до усіх позовних вимог даного позову; закрити провадження по даній справі, оскільки спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства (відноситься до цивільного судочинства); на підставі статті 173 ГПК України, враховуючи наявність різних предметів, підстав та частково різного суб'єктного складу у межах однієї позовної заяви, постановити ухвалу про роз'єднання позовних вимог в окремі провадження; у разі відмови у задоволенні роз'єднання позовних вимог та продовження спільного розгляду справи - відмовити у задоволенні позовної заяви Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про солідарне стягнення коштів у повному обсязі.
05.02.2026 до суду надійшов відзив ОСОБА_3 на позовну заяву, в якому відповідач-3 просить суд: застосувати строк позовної давності до усіх позовних вимог даного позову; закрити провадження по даній справі, оскільки спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства (відноситься до цивільного судочинства); на підставі статті 173 ГПК України, враховуючи наявність різних предметів, підстав та частково різного суб'єктного складу у межах однієї позовної заяви, постановити ухвалу про роз'єднання позовних вимог в окремі провадження; у разі відмови у задоволенні роз'єднання позовних вимог та продовження спільного розгляду справи - відмовити у задоволенні позовної заяви Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про солідарне стягнення коштів у повному обсязі. Також, до відзиву відповідачем-3 додано клопотання про роз'єднання позовних вимог.
У підготовчому засіданні 05.02.2026 суд на місці ухвалив продовжити строк проведення підготовчого провадження на 30 днів та оголосив перерву до 12.03.2026.
11.03.2026 до суду надійшло клопотання ОСОБА_3 про залишення позовної заяви без розгляду, в якому відповідач-3 зазначає, що позивачем порушено правила об'єднання позовних вимог, у зв'язку з чим просить суд постановити ухвалу про залишення позовної заяви Фонду гарантування вкладів фізичних осіб без розгляду.
12.03.2026 до суду надійшла заява ОСОБА_3 про закриття провадження у справі, в якому відповідач-3 зазначає, що Фонд не є акціонером чи учасником банку, а спеціальним державним органом, який реалізує вимоги в інтересах банку та його кредиторів. Суб'єктний склад (ФГВФО проти фізичних осіб) може бути підставою для кваліфікації спору як спору між Фондом та фізичними особами про стягнення майнової шкоди, що належить до цивільної юрисдикції, у зв'язку з чим просить суд постановити ухвалу про закриття провадження у справі № 910/14748/25.
12.03.2026 до суду надійшла заява ОСОБА_6 про застосування строків позовної давності, в якій відповідач-6 просить суд застосувати строк позовної давності до позовних вимог за позовом Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
12.03.2026 до суду надійшло клопотання ОСОБА_9 про роз'єднання позовних вимог, в якому відповідач-9 просить суд постановити ухвалу про роз'єднання позовних вимог в окремі провадження щодо стягнення збитків з відповідачів відносно кредитних правовідносин по ТОВ «ЄВРОНОМЕР УКРАЇНА» та окремо щодо кредитних правовідносин по ТОВ «АЛЬТА-ТРАНС».
У підготовчому засіданні 12.03.2026 оголошено перерву до 02.04.2026.
01.04.2026 до суду надійшли пояснення та заперечення позивача на заяви та клопотання відповідачів, в яких позивач просить суд у задоволенні заявлених представником відповідачів заяв і клопотань відмовити, у зв'язку із їх необґрунтованістю та безпідставністю.
У цьому підготовчому засіданні, розглянувши клопотання відповідача-3 про залишення позовної заяви без розгляду, суд зазначає наступне.
В обгрунтування поданого клопотання відповідач-3 зазначає, що позивач порушив правила об'єднання позовних вимог, оскільки об'єднав в одному позові 2 (дві) окремі позовні вимоги за кредитним договором № 137019-23/14-1 від 09.12.2014, укладеним між ПАТ «БАНК «КИЇВСЬКА РУСЬ» та ТОВ «ЄВРОНОМЕР Україна», а також за кредитним договором № 136978-23/14-1 від 09.12.2014, укладеним між ПАТ «БАНК «КИЇВСЬКА РУСЬ» та ТОВ «АЛЬТА-ТРАНС».
Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 226 Господарського процесуального кодексу України, суд залишає позов без розгляду, якщо провадження у справі відкрито за заявою, поданою без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172, 173 цього Кодексу, і позивач не усунув цих недоліків у встановлений судом строк.
Згідно ч. 1 ст. 173 Господарського процесуального кодексу України в одній позовній заяві може бути об'єднано декілька вимог, пов'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги. Похідною позовною вимогою є вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).
Таким чином, зазначеними нормами процесуального права передбачено право позивача пред'явити позов до кількох відповідачів, об'єднати в одній позовній заяві кілька вимог, пов'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами.
Об'єднання позовних вимог дає можливість досягти процесуальної економії, ефективніше використати процесуальні засоби для відновлення порушеного права, а також запобігти можливості ухвалення різних рішень за однакових обставин.
Під вимогою розуміється матеріально-правова вимога, тобто предмет позову, який одночасно є способом захисту порушеного права. При цьому об'єднанню підлягають вимоги, пов'язані між собою підставами виникнення або доказами, що підтверджують ці вимоги.
Підстава позову - це фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги позивача. Отже, вимоги повинні випливати з тих самих фактичних обставин, на яких вони ґрунтуються.
Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Отже, позивач має право об'єднати в одній позовній заяві кілька вимог, пов'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами. Однорідними можуть вважатися позовні заяви, пов'язані однорідними позовними вимогами і водночас подані одним і тим самим позивачем до одного і того самого відповідача (чи відповідачів) або хоча й різними позивачами, але до одного і того самого відповідача. Однорідними ж позовними вимогами є такі, що виникають з одних і тих самих або з аналогічних підстав і водночас пов'язані між собою одним і тим самим способом захисту прав і законних інтересів.
За змістом частини першої статті 173 ГПК України порушення правил об'єднання позовних вимог має місце у випадках, якщо заявлені в одній позовній заяві вимоги (1) не пов'язані підставою виникнення або поданими доказами (не є однорідними); (2) не співвідносяться між собою як основна та похідна.
У той же час аналіз пункту 2 частини п'ятої статті 174 ГПК України у системному співвідношенні з приписами статті 173 цього Кодексу свідчить про те, що у разі порушення правил об'єднання позовних вимог суд з метою виконання завдання господарського судочинства може не повертати позовну заяву, а за клопотанням учасника справи або за власною ініціативою самостійно роз'єднати позовні вимоги за правилами частини шостої статті 173 ГПК України та розглянути кожну з заявлених вимог окремо.
Отже, приписи частини шостої статті 173 ГПК України суд, з урахуванням конкретних обставин, має право застосувати як у разі дотримання правил об'єднання позовних вимог, так і у випадку їх порушення.
Проте, у будь-якому випадку коли заявлені в одному позові вимоги є пов'язаними підставою виникнення або поданими доказами або співвідносяться як основна та похідна та не підпадають під заборони, визначені у частинах четвертій, п'ятій статті 173 ГПК України, у суду відсутні підстави для повернення позовної заяви, незалежно від того, чи заявлено позивачем клопотання про об'єднання позовних вимог. У цьому разі суд має керуватися змістом самої позовної заяви, обставинами та доказами, якими обґрунтовано позов. Подібні висновки містить постанова Верховного Суду від 23.10.2019 у справі № 902/434/19 та постанова Верховного Суду від 23.03.2021 у справі № 910/15196/20.
Відповідно до ч. 4 ст. 173 Господарського процесуального кодексу України, не допускається об'єднання в одне провадження кількох вимог, які належить розглядати в порядку різного судочинства, якщо інше не встановлено законом.
Суд зазначає, що Фондом у цій справі заявлено позовну вимогу про стягнення солідарно з відповідачів заподіяну ПАТ "БАНК "КИЇВСЬКА РУСЬ" та його кредиторам шкоду в загальному розмірі 234 783 765, 59 грн на користь Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
Кожна кредитна операція є самостійним правовідношенням, що є підставою для виникнення у сторін цього правовідношення цивільних прав і обов'язків. Наявні порушення, які були допущені як під час укладення відповідного кредитного договору, так і при його виконанні, утворюють окремий склад цивільно-правового правовідношення, що характеризуються самостійними цивільно-правовими наслідками. Встановлення обставин вчинення кожної з цих операцій засвідчується доказами, які не є пов'язаними між собою (різні кредитні договори, договори забезпечення тощо).
Водночас, за змістом позовних вимог позивач просить у цій справі стягнути солідарно шкоду з відповідачів, заподіяну ними Банку як керівниками цього банку, тобто йдеться про підстави та умови застосування відповідальності членів органів юридичної особи перед юридичною особою.
Відповідно до частини п'ятої статті 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", Фонд (позивач), у разі виявлення шкоди (збитків), завданої банку, Фонд звертається з вимогою про відшкодування на користь Фонду шкоди (збитків), завданої банку, до: пов'язаної з банком особи та/або іншої особи, рішеннями, діями (в тому числі вчиненими правочинами, операціями, укладеними договорами) та/або бездіяльністю якої завдано шкоди (збитків) банку; та/або пов'язаної з банком особи, та/або іншої особи, яка внаслідок таких рішень, дій (в тому числі правочинів, операцій, договорів) або бездіяльності прямо чи опосередковано отримала майнову вигоду.
У разі отримання відмови у задоволенні таких вимог або невиконання вимоги у строк, установлений Фондом або уповноваженою особою Фонду, Фонд звертається з такими вимогами до суду.
При цьому відповідно до пункту 1 частини другої статті 46 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" з дня початку процедури ліквідації банку припиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, наглядової ради і правління) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту). Якщо в банку, що ліквідується, здійснювалася тимчасова адміністрація, з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку тимчасова адміністрація банку припиняється. Керівники банку звільняються з роботи у зв'язку з ліквідацією банку.
Відповідно до пунктів 1, 5 частини другої статті 37 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" Фонд безпосередньо або уповноважена особа Фонду в разі делегування їй всіх або частини повноважень Фонду має право вчиняти будь-які дії та приймати рішення, що належали до повноважень органів управління і органів контролю банку; заявляти від імені банку позови майнового та немайнового характеру до суду.
Суд зазначає, що кожен з відповідачів у даній справі у період з 2014 по 2015 мав статус керівника банку та був наділений посадовими правами та обов'язками.
Фондом у позовній заяві наведено посадові/службові статуси кожного з відповідачів, які вони мали на момент виникнення спірних правовідносин (2014-2015 рр.), у зв?язку із чим брали участь в управлінні Банком та/або ухваленні рішень/вчиненні дій/правочинів, що спричинили майнову шкоду Банку та, як наслідок, - збитки його кредиторам, а саме: відповідач 1 - голова правління, голова кредитно-інвестиційного комітету; відповідач 2 - заступник голови правління, заступник голови кредитно-інвестиційного комітету; відповідач 3 - заступник голови правління, член Правління, член Кредитно-інвестиційного комітету; відповідач 4 - Член Кредитно-інвестиційного комітету, Директор Департаменту кредитування та координації роботи з корпоративними проектами; відповідач 5 - Член Кредитно-інвестиційного комітету, Директор Департаменту корпоративного бізнесу; відповідач 6 - Член Кредитно-інвестиційного комітету, Заступник Директора Департаменту корпоративного бізнесу; відповідач 7 - Заступник голови правління, член Правління; відповідач 8 - Заступник голови правління, член Правління та відповідач 9 - Заступник голови правління, член Правління, Виконавчий директор по Київському регіону.
Норми положення цивільного та господарського законодавства презюмують солідарну відповідальність органів юридичної особи за збитки, заподіяні юридичній особі порушенням обов'язків щодо її представництва. Неправомірність їх поведінки може полягати як у вчиненні певних дій, так і в їх не вчиненні, тобто бездіяльності.
Прийняття спільних рішень, які завдали банку та його вкладникам школи, обумовлює настання солідарної відповідальності за завдання такої шкоди.
Таким чином, суд зазначає, що у даному випадку вимога Фонду до відповідачів 1-9 про стягнення солідарно шкоди у розмірі 234 783 765, 59 грн. поєднана між собою підставою виникнення, поданими доказами, якими обґрунтована ця вимога.
Об'єднання позовних вимог дає можливість досягти процесуальної економії, ефективніше використати процесуальні засоби для відновлення порушеного права, а також запобігти можливості ухвалення різних рішень за однакових обставин, як зазначив Верховний Суд у постанові від 31.10.2020 у справі № 922/1359/19.
У зв'язку із викладеним, суд зазначає, що позовні вимоги до пов'язаних з банком осіб, які є посадовими особами органів управління банку, подані Фондом відповідно до статті 58 Закону України "Про банки і банківську діяльність" мають розглядатися разом у межах однієї справи, адже у випадку завдання шкоди банку діями його посадових осіб, внаслідок чого настала неплатоспроможність банку, які несуть солідарну відповідальність перед банком як члени органу (органів) управління, повний склад правопорушення можна встановити лише шляхом системного аналізу всієї сукупності дій чи бездіяльності посадових осіб, у тому числі шляхом дослідження проведених банківських операцій у їх сукупності та взаємозв'язку і їх впливу на фінансове становище банку в цілому. А тому операції банку та їх наслідки для його платоспроможності не можна розглядати окремо.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 18.08.2023 у справі №910/21280/21.
Суд зазначає, що заявлені позовні вимоги стосуються одних і тих же осіб (банку та відповідачів), пов'язані між собою поданими доказами в частині необхідності встановлення обставин наявності або відсутності порушеного права кредиторів банку та наявності/відсутності підстав для стягнення шкоди, відтак суд відмовляє у задоволенні клопотання відповідача-3 про про залишення позовної заяви без розгляду.
Щодо заяви відповідача-3 про закриття провадження у справі, суд зазначає наступне.
В обгрунтування поданої заяви, відповідач-3 зазначає, що спір стосується деліктної відповідальності за заподіяння шкоди, яка є загальною цивільно-правовою відповідальністю, а не виключно спором, що виникає з корпоративних прав та відносин між акціонерами та посадовими особами (ч. 1 ст. 20 ГПК України). Сам Фонд є не акціонером чи учасником банку, а спеціальним державним органом, який реалізує вимоги в інтересах банку та його кредиторів. Суб'єктний склад (Фонд проти фізичних осіб) може бути підставою для кваліфікації спору як спору між Фондом (як правонаступником/представником юридичної особи) та фізичними особами про стягнення майнової шкоди, що належить до цивільної юрисдикції (ст. 19 ЦПК України). Позов пред'явлено до 9 фізичних осіб, а не до юридичних осіб чи корпоративних органів.
Також, відповідач-3 зазначає, що у даному випадку відсутній неплатоспроможний банк.
Так, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.
Суд зазначає, шо на підставі постанови Правління Національного банку України від 19.03.2015 № 190 «Про віднесення ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «БАНК «КИЇВСЬКА РУСЬ» до категорії неплатоспроможних», виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонду) прийнято рішення від 19.03.2015 № 61 «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «БАНК «КИЇВСЬКА РУСЬ», згідно з яким з 20.03.2015 запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду на здійснення тимчасової адміністрації у ПУБЛІЧНОМУ АКЦІОНЕРНОМУ ТОВАРИСТВІ "БАНК "КИЇВСЬКА РУСЬ" (далі - ПАТ «БАНК «КИЇВСЬКА РУСЬ»).
В подальшому, відповідно до постанови Правління Національного банку України від 16 липня 2015 р. № 460 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «БАНК «КИЇВСЬКА РУСЬ» виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення від 17 липня 2015 р. № 138 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «БАНК «КИЇВСЬКА РУСЬ» та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку», згідно з яким було розпочато процедуру ліквідації ПАТ «БАНК «КИЇВСЬКА РУСЬ» та призначено уповноваженою особою Фонду на ліквідацію Банку.
Проте, постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 26.06.2019 року у справі № 826/22323/15 було скасовано рішення Національного банку України про віднесення ПАТ «БАНК «КИЇВСЬКА РУСЬ» до категорії неплатоспроможних та про його ліквідацію, а також зобов'язано Національний банк України надати можливість банку провести дії з його фінансового оздоровлення після проведення заходів з його ліквідації.
В подальшому, Великою Палатою Верховного Суду було надано висновки про застосування норм права, викладені в постанові від 10.12.2019 у справі № 925/698/16, про те, що скасування судом або визнання неправомірним (незаконним) рішення Фонду про запровадження тимчасової адміністрації чи початок процедури ліквідації банку не означає автоматичного припинення управління банком Фондом, а управління банком Фондом у такому разі припиняється лише після прийняття НБУ рішення про визнання діяльності банку такою, що відповідає законодавству, відновлення банківської ліцензії і повернення банку під нагляд Національного банку України.
Відповідно до вказаних висновків, постановою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 10.11.2020 у справі № 826/22323/15 було скасовано постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 26.06.2019 року в частині зобов'язання Національний банк України надати можливість Банку провести дії з його фінансового оздоровлення після проведення заходів з його ліквідації та провадження в цій частині закрито.
Отже, незважаючи на визнання протиправними та скасування Постанови НБУ від 19.03.2015 № 190 та від 16.07.2015 № 460, неплатоспроможність банку не була скасована судом. Відповідно, Фонду гарантування вкладі фізичних осіб було повернуто повноваження щодо здійснення процедури виведення ПАТ «БАНК «КИЇВСЬКА РУСЬ» з ринку, тож твердження відповідача-3 в цій частині не приймаються судом до уваги.
Щодо решти доводів відповідача-3, суд зазначає наступне.
Так, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства (частина перша статті 19 Цивільного процесуального кодексу
Спір між сторонами виник з приводу протиправних дій пов'язаних з банком осіб, що, на думку позивача, призвели до втрати ним ліквідності, неможливості виконання зобов'язань перед вкладниками та до неплатоспроможності банку.
Перелік пов'язаних з банком осіб, до яких Фонд може звернутися з позовом про відшкодування шкоди визначений у статті 52 Закону України «Про банки і банківську діяльність» (в редакції чинні на момент виникнення спірних правовідносин), згідно з якою до таких осіб віднесені: 1) контролери банку; 2) особи, які мають істотну участь у банку, та особи, через яких ці особи здійснюють опосередковане володіння істотною участю у банку; 3) керівники банку, керівник служби внутрішнього аудиту, керівники та члени комітетів банку; 4) споріднені та афілійовані особи банку, у тому числі учасники банківської групи; 5) особи, які мають істотну участь у споріднених та афілійованих особах банку; 6) керівники юридичних осіб та керівники банків, які є спорідненими та афілійованими особами банку, керівник служби внутрішнього аудиту, керівники та члени комітетів цих осіб; 7) асоційовані особи фізичних осіб, зазначених у пунктах 1-6 цієї частини; 8) юридичні особи, в яких фізичні особи, зазначені в цій частині, є керівниками або власниками істотної участі; 9) будь-яка особа, через яку проводиться операція в інтересах осіб, зазначених у цій частині, та на яку здійснюють вплив під час проведення такої операції особи, зазначені в цій частині, через трудові, цивільні та інші відносини.
Відповідно до частини першої статті 3 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків у випадках, встановлених цим Законом.
Фонд безпосередньо або шляхом делегування повноважень уповноваженій особі Фонду з дня початку процедури ліквідації банку здійснює, зокрема, повноваження органів управління банку; приймає в управління майно (у тому числі кошти) банку, вживає заходів щодо забезпечення його збереження, формує ліквідаційну масу, виконує функції з управління та продає майно банку; складає реєстр акцептованих вимог кредиторів (вносить зміни до нього) та здійснює заходи щодо задоволення вимог кредиторів; вживає у встановленому законодавством порядку заходів до повернення дебіторської заборгованості банку, заборгованості позичальників перед банком та пошуку, виявлення, повернення (витребування) майна банку, що перебуває у третіх осіб, оновлює інформацію, що міститься у Кредитному реєстрі Національного банку України (частина перша статті 48 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб").
Відповідно до частини першої статті 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" кошти, одержані в результаті ліквідації та продажу майна (активів) банку, спрямовуються Фондом на задоволення вимог кредиторів у передбаченій цією статтею черговості.
У даній справі, Фонд звернувся з позовом про відшкодування шкоди, завданої ПАТ «БАНК «КИЇВСЬКА РУСЬ».
Законодавство про акціонерні товариства застосовується до банків з урахуванням особливостей, встановлених Законом України «Про банки і банківську діяльність». У разі суперечності положень вказаного Закону та законодавства про акціонерні товариства перевагу мають положення цього Закону (частина третя статті 6 Закону України «Про банки і банківську діяльність»).
Згідно з пунктом 15 частини першої статті 2 Закону України «Про акціонерні товариства» посадові особи органів акціонерного товариства - фізичні особи - голова та члени наглядової ради, виконавчого органу, ревізійної комісії, ревізор акціонерного товариства, а також голова та члени іншого органу товариства, якщо утворення такого органу передбачено статутом товариства.
Суд зазначає, що позов поданий до пов'язаних з діяльністю ПАТ «БАНК «КИЇВСЬКА РУСЬ» посадових осіб, а саме: голови правління, голови кредитно-інвестиційного комітету; його заступників; голови та членів Правління, членів Кредитно-інвестиційного комітету; директора Департаменту кредитування та координації роботи з корпоративними проектами; директор Департаменту корпоративного бізнесу, його заступника; виконавчого директора по Київському регіону.
Відповідно до частини першої статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних зі здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Господарські суди розглядають, зокрема, справи у спорах між юридичною особою та її посадовою особою (у тому числі посадовою особою, повноваження якої припинені) про відшкодування збитків, заподіяних юридичній особі діями (бездіяльністю) такої посадової особи, за позовом власника (власників), учасника (учасників), акціонера (акціонерів) такої юридичної особи, поданим в її інтересах (пункт 12 частини першої статті 20 Господарського процесуального кодексу України).
Отже, правом на звернення з позовом за правилами вказаної статті Господарського процесуального кодексу України наділені, зокрема, власники юридичної особи.
Велика Палата Верховного Суду у своїх постановах зазначила, що оскільки Фонд на час ліквідації банку здійснює управління та розпорядження його майном, що за своєю суттю властиво для власника юридичної особи, спір між Фондом і посадовими особами банку про відшкодування заподіяної третій особі (банку) шкоди має розглядатися за правилами господарського судочинства.
Крім того, предметом перевірки національними судами у цій справі є акти (рішення) органів управління банку та їх посадових і службових осіб у сфері організації та здійснення господарської діяльності, а також господарські операції банку, що відповідає завданню господарського судочинства.
Аналогічні висновки сформульовані у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2018 року у справі № 757/75149/17-ц та від 31.10.2018 у справі №757/75148/17-ц.
Отже, твердження відповідача-3 щодо підвідомчості даного спору судам загальної юрисдикції, у зв'язку із тим, що відповідачами у справі є фізичні особи, а не юридичні особи чи корпоративні органи, не приймаються судом до уваги, з огляду на зазначене судом вище щодо розгляду даної категорії спорів за правилами господарського судочинства, відтак відсутні підстави для закриття провадження у даній справі, відповідно заява відповідача-3 не підлягає задоволенню.
Крім того, розглянувши клопотання ОСОБА_9 (відповідач-9) про роз'єднання позовних вимог, суд відмовляє у його задоволенні, з огляду на наступне.
В обгрунтування вказаного клопотання відповідач-9 посилається на те, що позовні вимоги стосуються відшкодування збитків, завданих Банку внаслідок різних, окремих господарських операцій кредитування за кредитами ТОВ «Єврономер Україна» та ТОВ «Альта-транс».
Проте, як зазначено судом вище, предметом позову у даній справі є вимоги Фонду про стягнення солідарно з відповідачів заподіяну ПАТ "БАНК "КИЇВСЬКА РУСЬ" та його кредиторам шкоду в загальному розмірі 234 783 765, 59 грн на користь Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, з підстав того, що відповідачами, які є пов'язаними з банком особами (контролерами, керівниками банку, керівниками та членами Кредитного комітету) в 2014 -2015 роках були прийняті рішення/вчинені дії, які спричинили збитки ПАТ «БАНК «КИЇВСЬКА РУСЬ».
В свою чергу, кредитні договори на які посилається відповідач-9 у поданому клопотанні становлять підстави позову в частині обгрунтування дій/бездіяльності відповідачів щодо видачі кредитних коштів непрацюючим підприємствам та забезпечені іпотекою земельних ділянок в Київській області, вартість яких була значно завищеною.
При цьому, Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 25.05.2021 року у справі № 910/11027/18 щодо характеру відповідальності пов'язаних осіб неплатоспроможного банку зазначила наступне:
- позовні вимоги до пов'язаних з банком осіб, які є посадовими особами органів управління банку, подані Фондом відповідно до статті 58 Закону України «Про банки і банківську діяльність», мають розглядатися разом у межах однієї справи. Адже у випадку завдання шкоди банку діями його посадових осіб, внаслідок чого настала неплатоспроможність банку, які несуть солідарну відповідальність перед банком як члени органу (органів) управління, повний склад правопорушення можна встановити лише шляхом системного аналізу всієї сукупності дій чи бездіяльності посадових осіб, у тому числі дослідження проведених банківських операцій та їх вплив на фінансове становище банку в цілому. Операції банку та їх наслідки для його платоспроможності не можна розглядати окремо (п. 7.77. Постанови).
- пов'язана з банком особа, дії або бездіяльність якої призвели до завдання банку шкоди з її вини, несе відповідальність своїм майном; якщо внаслідок дій або бездіяльності пов'язаної з банком особи банку завдано шкоди, а інша пов'язана з банком особа внаслідок таких дій або бездіяльності прямо або опосередковано отримала майнову вигоду, такі особи несуть солідарну відповідальність за завдану банку шкоду (7.92. Постанови).
Таким чином, враховуючи наведе вище, суд відмовляє у задоволенні клопотання відповідача-9 про роз'єднання позовних вимог.
Крім того, дослідивши подані відповідачами -2, 3, 7 та 9 відзиви на позовну заяву, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 8 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дозволить відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив не пізніше першого підготовчого засідання у справі..
Згідно п. 4 резолютивної частини ухвали суду від 23.12.2025 про відкриття провадження у справі № 910/14748/25 було зобов'язано відповідачів надати суду в строк не пізніше п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі відзиви на позовну заяву у порядку, передбаченому ст. 165 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до ч. 7 ст. 116 Господарського процесуального кодексу України, строк не вважається пропущеним, якщо до його закінчення заява, скарга, інші документи чи матеріали або грошові кошти здані на пошту чи передані іншими відповідними засобами зв'язку.
Згідно п. 2, ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.
Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.
Як вбачається з матеріалів справи, ухвала суду від 23.12.2025 про відкриття провадження у даній справі отримана відповідачем-2, відповідачем-3, відповідачем-7 та відповідачем-9 ( ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_7 та ОСОБА_9 ) - 24.12.2025, що підтверджується довідками Господарського суду міста Києва про доставлення процесуального документа до електронного кабінету особи, відповідно до якої документ (ухвала суду від 23.12.2025) доставлено в електронний кабінет відповідача-2 ( ОСОБА_2 ) - 23.12.2025 о 20:50 год., відповідача-3 ( ОСОБА_3 ) - 23.12.2025 о 20:54 год., відповідача-7 ( ОСОБА_7 ) - 23.12.2025 о 20:54 год та відповідача-9 ( ОСОБА_9 ) - 23.12.2025 о 20:54 год., тож останнім днем подання відзиву на позовну заяву є 08.01.2026.
Проте, відзиви ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_7 та ОСОБА_9 на позовну заяву надійшли до суду 05.02.2026 (сформовані в системі "Електронний суд" - 05.02.2026), тобто поза межами встановленого судом строку.
Відповідно до ст. 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Згідно ч. 1 ст. 119 Господарського процесуального кодексу України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Пропуск процесуального строку - це юридичний факт, який настає внаслідок бездіяльності уповноваженої особи в момент настання (або закінчення) цього строку з поважних причин чи з причини, що не можуть бути визнані такими, і такий, що породжує відповідні правові наслідки.
Господарський процесуальний кодекс України не пов'язує право суду відновити пропущений строк з певним колом обставин, що спричинили його пропуск. Для поновлення процесуального строку суд має встановити наявність об'єктивно непереборних обставин, які перешкоджали вчасному зверненню із заявою чи клопотанням, у зв'язку з чим заявник має довести суду їх наявність та непереборність, оскільки в іншому випадку нівелюється значення чіткого окреслення законодавчо закріплених процесуальних строків
Положення Господарського процесуального кодексу України не визначають конкретного переліку обставин, що відносяться до поважних і можуть бути підставою для продовження процесуального строку чи поновлення пропущеного строку.
Питання щодо поновлення/продовження процесуального строку безпосередньо пов'язана з відповідним конкретним учасником справи, його процесуальним правом і обов'язком та спрямоване на реалізацією саме його суб'єктивних процесуальних прав (обов'язків).
Проте, суд зазначає, що заява в порядку ст. 119 Господарського процесуального кодексу України про поновлення строку не була подана відповідачами-2, 3, 7 та 9, тому, на підставі вищезазначеного, суд залишає без розгляду відзиви на позовну заяву від 05.02.2026 та розглядає справу за наявними матеріалами.
Також, у цьому підготовчому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги.
Представник відповідачів 2, 3, 6, 7 та 9 заперечив проти задоволення позовних вимог.
Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 185 Господарського процесуального кодексу України, за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.
Враховуючи те, що судом здійснено дії передбачені ст. 182 Господарського процесуального кодексу України, а також те, що представники сторін у підготовчому засіданні повідомлені про наслідки закриття підготовчого провадження, суд вважає за можливе закрити підготовче провадження та призначити справу до розгляду по суті.
Керуючись статтями 12, 177, 185, 195, 196, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1. Закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті.
2. Судове засідання у справі № 910/14748/25 призначити на 07.05.26 об 11:00 год. Засідання відбудеться у приміщенні Господарського суду міста Києва за адресою: м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, 44- В, зал № 31.
Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://ki.arbitr.gov.ua.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення.
Дата складання та підписання повного тексту ухвали: 14.04.2026.
Суддя С.О. Щербаков