ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
31.03.2026Справа № 910/2733/25
За позовом Керівника Жмеринської окружної прокуратури Вінницької області (Вінницька обл., Жмеринський р-н, м. Жмеринка) в інтересах держави
в особі Шаргородської міської ради Жмеринського району Вінницької області (Вінницька обл., Жмеринський р-н, м. Шаргород)
до: 1. Комунального некомерційного підприємства "Шаргородська міська лікарня" Шаргородської міської ради Жмеринського району Вінницької області (Вінницька обл., Жмеринський р-н, м. Шаргород);
2. Товариства з обмеженою відповідальністю "СК ЕНЕРДЖІ ГРУП" (м. Київ)
про визнання недійсними додаткових угод до договору та стягнення 274 920,10 грн,
Суддя Ващенко Т.М.
Секретар судового засідання Шаповалов А.М.
Представники сторін:
Від прокуратури: Левицька Н.В.
Від позивача: не з'явився
Від відповідача-1: не з'явився
Від відповідача-2: Касіяненко І.В.
Керівник Жмеринської окружної прокуратури Вінницької області в інтересах держави в особі Шаргородської міської ради Жмеринського району Вінницької області звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Комунального некомерційного підприємства "Шаргородська міська лікарня" Шаргородської міської ради Жмеринського району Вінницької області та Товариства з обмеженою відповідальністю "СК ЕНЕРДЖІ ГРУП" про визнання недійсними додаткових угод: № 2 від 09.02.2023, №8 від 21.08.2023, № 9 від 18.09.2023, № 10 від 10.11.2023, до договору № 736 від 14.12.2022 про постачання електричної енергії, укладеного між відповідачами, з підстав їх невідповідності положенням чинного законодавства України, та стягнення 274 920,10 грн безпідставно (надмірно) сплачених коштів за спірними додатковими угодами.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.03.2025 відкрито провадження у справі №910/2733/25, її розгляд вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 17.04.2025.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.04.2025 зупинено провадження у справі №910/2733/25 за позовом Керівника Жмеринської окружної прокуратури Вінницької області в інтересах держави в особі Шаргородської міської ради Жмеринського району Вінницької області до Комунального некомерційного підприємства "Шаргородська міська лікарня" Шаргородської міської ради Жмеринського району Вінницької області та Товариства з обмеженою відповідальністю "СК ЕНЕРДЖІ ГРУП" про визнання недійсними додаткових угод до договору та стягнення 274 920,10 грн, до завершення розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи №920/19/24.
До Господарського суду міста Києва 07.01.2026 від Жмеринської окружної прокуратури Вінницької області надійшло клопотання про поновлення провадження у справі №910/2733/25.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.01.2026 провадження у справі поновлено та призначено підготовче засідання на 27.01.2026.
20.01.2026 від Жмеринської окружної прокуратури Вінницької області надійшли пояснення.
26.01.2026 від відповідача-2 надійшли пояснення.
27.01.2026 від відповідача-2 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи та продовження строку підготовчого провадження.
Протокольною ухвалою від 27.01.2026 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та оголошено перерву до 19.02.2026.
04.02.2026 від Жмеринської окружної прокуратури Вінницької області надійшла заява.
Протокольною ухвалою від 19.02.2026 підготовче провадження у справі закрито та призначено справу до судового розгляду по суті на 10.03.2026.
10.03.2026 у судовому засіданні оголошувалась перерва до 31.03.2026.
У судовому засіданні 31.03.2026 представник прокуратури підтримала позовні вимоги; представник відповідача-2 проти задоволення позову заперечила.
31.03.2026 суд проголосив про перехід до стадії ухвалення судового рішення та повідомив дату і час його проголошення.
31.03.2026 суд проголосив вступну та резолютивну частину рішення та повідомив, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 6 ст. 233 ГПК України.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
30.11.2022 відповідачем-2 оприлюднено на офіційному порталі публічних закупівель "PROZORRO" оголошення про проведення закупівлі без використання електронної системи закупівель шляхом запиту (ціни) пропозицій за кодом ДК 021:2015:09310000-5: Електрична енергія; очікуваною вартістю 3 901 764,00 грн; обсяг електричної енергії 684 520 кВт/год.
Згідно з протоколом розкриття тендерних пропозицій/пропозицій UA-2022-11-30-006528-а вказаної закупівлі визнано ТОВ " СК ЕНЕРДЖІ ГРУП " з найнижчою ціновою пропозицією 3 025 578,40 грн.
За результатами відкритих торгів 14.12.2022 між відповідачем-2 (далі - Постачальник) та Комунальним некомерційним підприємством "Шаргородська міська лікарня" Шаргородської міської ради Жмеринського району Вінницької області (далі - Споживач, відповідач-1) укладено Договір № 736 про постачання електричної енергії споживачу (далі - Договір), за умовами п. 2.1 якого Постачальник зобов'язується постачати Споживачу у 2023 електричну енергію, код 09310000-5-Електрична енергія за ДК 021:2015 "Єдиний закупівельний словник" (далі - електрична енергія/товар/електроенергія), а Споживач зобов'язується прийняти і оплатити електричну енергію на умовах цього договору.
Очікувані договірні обсяги закупівлі електричної енергії за цим Договором 684 520 кВт*год і визначені в Додатку № 1 до Договору (п. 2.2 Договору).
Згідно з п.п. 5.1, 5.2 Договору загальна вартість Договору становить 2 521 315,33 грн, крім того, ПДВ - 504 263,07 грн, разом з ПДВ - 3 025 578,40 грн. Ціна за 1 кВт*год електричної енергії за цим договором становить 3,68 грн без ПДВ, ПДВ 0,74 грн, разом з ПДВ - 4.42 грн. До загальної вартості цього договору включено витрати на послуги з передачі електричної енергії за регульованими тарифами. Регульований тариф на передачу електричної енергії, затверджений у встановленому порядку, становить за 1кВт/год 0,34564 грн без ПДВ.
Договір набуває чинності з дати підписання сторонами та діє до 31.12.2023 включно, а в частині розрахунків діє до повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань за цим Договором (п. 14.1 Договору).
Пунктом 13.3 Договору передбачено, що пропозиція щодо внесення змін до договору має містити обґрунтування необхідності внесення таких змін договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття. Обмін інформацією щодо внесення змін договору здійснюється у письмовій формі шляхом взаємного листування.
Відповідно до п. 13.4 Договору його зміна допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Водночас договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
Пунктом 14.5 Договору встановлено, що істотними умовами Договору про закупівлю є предмет (найменування, кількість, якість), ціна (порядок визначення ціни) та строк дії Договору. Інші умови Договору про закупівлю не є істотними та можуть змінюватись та /або доповнюватись відповідно до норм Господарського та Цивільного кодексів, за згодою сторін у випадках, передбачених умовами даного Договору та чинним законодавством України, шляхом укладання додаткової угоди до Договору.
Сторони у п. 14.6 Договору передбачили, що його істотні умови не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, передбачених п. 19 особливостей: зменшення обсягів закупівлі, зокрема з урахуванням фактичного обсягу видатків Замовника. Сторони можуть внести зміни до договору у разі зменшення обсягів закупівлі, зокрема з урахуванням фактичного обсягу видатків Споживача, а також у випадку зменшення обсягу споживчої потреби товару. В такому випадку ціна договору зменшується залежно від зміни таких обсягів.
В подальшому, між Споживачем та Постачальником було укладено ряд додаткових угод до Договору, якими збільшено ціну за 1кВт/год , а саме: №1 від 16.01.2023, № 2 від 09.02.2023, № 4 від 18.04.2023, № 7 від 14.07.2023, № 8 від 21.08.2023, № 9 від 18.09.2023 та № 10 від 20.11.2023.
Таким чином, внаслідок укладання означених додаткових угод ціна за 1 кВт/год збільшилась на 30,32 % від ціни, визначеної в Договорі, з 4,42 грн за 1 кВт/год до 5,76 грн за 1кВт/год.
За доводами прокурора, така зміна умов Договору є порушенням вимог Закону України "Про публічні закупівлі".
Також, внаслідок укладення вищевказаних додаткових угод ціна за 1 кВт/год стала вищою за ціну, ніж була подана ТОВ " СК ЕНЕРДЖІ ГРУП " у тендерній пропозиції.
Така зміна умов Договору, за доводами прокурора та позивача, суперечить вимогам Закону України "Про публічні закупівлі" (далі - Закон), у зв'язку з чим прокуратурою подано дану позовну заяву до суду.
Зобов'язанням, згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України, є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частиною 1 ст. 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
За ст. ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до частини першої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного та Господарського кодексів України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.
За приписами частин першої, другої, третьої статті 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.
Згідно з частиною першою статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до частини першої статті 652 ЦК України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.
Згідно із частинами третьою, четвертою статті 653 ЦК України у разі зміни договору зобов'язання змінюється з моменту досягнення домовленості про зміну договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов'язанням до моменту зміни договору, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно із частинами першою, другою статті 334 ЦК України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом. Переданням майна вважається вручення його набувачеві або перевізникові, організації зв'язку тощо для відправлення, пересилання набувачеві майна, відчуженого без зобов'язання доставки.
Відповідно до частини четвертої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі, крім випадків визначення грошового еквівалента зобов'язання в іноземній валюті та/або випадків перерахунку ціни за результатами електронного аукціону в бік зменшення ціни тендерної пропозиції учасника без зменшення обсягів закупівлі.
Згідно з пунктом 2 частини п'ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, крім випадку збільшення ціни за одиницю товару до 10 % пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, газу та електричної енергії.
Із системного тлумачення наведених норм ЦК України, Закону України "Про публічні закупівлі" вбачається, що ціна товару є істотною умовою договору про закупівлю. Зміна ціни товару в договорі про закупівлю після виконання продавцем зобов'язання з передачі такого товару у власність покупця не допускається.
Зміна ціни товару в бік збільшення до передачі його у власність покупця за договором про закупівлю можлива у випадку збільшення ціни такого товару на ринку, якщо сторони договору про таку умову домовились. Якщо сторони договору про таку умову не домовлялись, то зміна ціни товару в бік збільшення у випадку зростання ціни такого товару на ринку можлива, лише якщо це призвело до істотної зміни обставин, в порядку статті 652 ЦК України, якщо вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.
У будь-якому разі ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами в договорі за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії договору. Тобто під час дії договору про закупівлю сторони можуть неодноразово змінювати ціну товару в бік збільшення за наявності умов, встановлених у статті 652 ЦК України та пункті 2 частини п'ятої статті 41 Закону, проте загальне збільшення такої ціни не повинно перевищувати 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі.
В іншому випадку не досягається мета Закону, яка полягає в забезпеченні ефективного та прозорого здійснення закупівель, створенні конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобіганні проявам корупції в цій сфері та розвитку добросовісної конкуренції, оскільки продавці з метою перемоги можуть під час проведення процедури закупівлі пропонувати ціну товару, яка нижча за ринкову, а в подальшому, після укладення договору про закупівлю, вимагати збільшити цю ціну, мотивуючи коливаннями ціни такого товару на ринку.
Така правова позиція викладена Верховним Судом, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.01.2024 у справі №922/2321/22.
Відповідно до частини першої статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Згідно із частиною першою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частиною першою статті 203 цього Кодексу.
Частиною третьою статті 215 ЦК України передбачено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Згідно із частиною першою статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
Судом встановлено, що пунктом 5.1 Договору передбачено, що ціна за 1 кВт*год електричної енергії за цим договором становить 3,68 грн без ПДВ, ПДВ 0,74 грн, разом з ПДВ - 4.42 грн. Загальна вартість Договору становить 2 521 315,33 грн, крім того, ПДВ - 504 263,07 грн, разом з ПДВ - 3 025 578,40 грн.
Додатковими угодами: №1 від 16.01.2023, № 2 від 09.02.2023, № 4 від 18.04.2023, № 7 від 14.07.2023, № 8 від 21.08.2023, № 9 від 18.09.2023 та № 10 від 20.11.2023, збільшено ціну за 1кВт/год. Внаслідок укладання означених додаткових угод ціна за 1 кВт/год збільшилась на 30,32 % від ціни, визначеної в Договорі, з 4,42 грн за 1 кВт/год до 5,76 грн за 1кВт/год.
Наведене прямо суперечить положенням статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", що є підставою для визнання означених додаткових угод до Договору недійсними відповідно до ст. ст. 203, 215 ЦК України.
Відтак позовні вимоги про визнання цих додаткових угод недійсними є доведеними, обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Відповідно до частини першої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 1212 ЦК України положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином.
Судом встановлено, що ТОВ " СК ЕНЕРДЖІ ГРУП " поставило на виконання умов Договору електричну енергію загальним обсягом 260 212 кВт/год на загальну суму 1 428 039,26 грн з ПДВ, які були повністю сплачені Комунальним некомерційним підприємством "Шаргородська міська лікарня" Шаргородської міської ради Жмеринського району Вінницької області.
Виходячи з первісної ціни, встановленої у Договорі, (4,42 грн за 1 кВт/год) без врахування додаткових угод, Споживач за спірний період повинен був сплатити Постачальнику грошові кошти в загальному розмірі 1 193 684,03 грн.
Отже, внаслідок неправомірного збільшення ціни 1 кВт/год електричної енергії, шляхом укладання спірних додаткових угод з порушенням законодавства мала місце переплата коштів у розмірі 234 355,23 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 3 Бюджетного кодексу України бюджетний період для всіх бюджетів, що складають бюджетну систему України, становить один календарний рік, який починається 1 січня кожного року і закінчується 31 грудня того ж року.
Статтею 23 Бюджетного кодексу України встановлено, що усі бюджетні призначення втрачають чинність після закінчення бюджетного періоду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Пунктом 1.2. Статуту відповідача-1 передбачено, що засновником, власником Підприємства є Шаргородська міська рада Жмеринського району Вінницької області.
Пунктом 5.4.12 Статуту відповідача передбачено, що фінансування видатків підприємства на оплату теплопостачання, водопостачання, електропостачання, Інтернет-послуг та оплату інших енергоносіїв, оновлення та закупівлю основних засобів, капітальний ремонт для виконання заходів програм соціально-економічного розвитку, для покриття збитків здійснюється сумісно за рахунок власних коштів підприємства та коштів місцевого бюджету згідно бюджетного законодавства.
Отже, фінансування та оплата платіжних доручень за Договором здійснювались за рахунок коштів місцевого бюджету.
Таким чином, з урахуванням вимог ст. ст. 3, 23 Бюджетного кодексу України, безпідставно отримані ТОВ "СК Енерджі Груп" в результаті укладення додаткових угод, мають бути повернуті в дохід місцевого бюджету.
З огляду на встановлені вище обставини недійсності спірних додаткових угод до Договору, суд погоджується з наведеними доводами прокурора, тож позовні вимоги про стягнення з ТОВ "СК Енерджі Груп" на користь Шаргородської міської ради 274 920,10 грн підлягають задоволенню.
Щодо наявності у прокурора повноважень на звернення до суду з даним позовом, судом встановлено наступне.
Позовна заява подана прокурором в інтересах держави в особі Шаргородської міської ради з посиланням на її бездіяльність щодо захисту інтересів держави, які полягають у забезпеченні реалізації принципів регулювання бюджетних відносин під час здійснення публічних закупівель.
Підставою представництва інтересів держави в особі вказаного органу є наявність у нього владних повноважень у спірних правовідносинах, оскільки Шаргородська міська рада на місцевому рівні відповідальна за реалізацію державної політики у сфері освіти, є засновником навчального закладу та власником закріпленого за ним комунального майна.
Комунальне некомерційне підприємство "Шаргородська міська лікарня" Шаргородської міської ради Жмеринського району Вінницької області є розпорядником нижчого рівня коштів місцевого бюджету та стороною оскаржуваних угод.
Відповідно до частини 3 статті 42 Конституції України держава забезпечує захист конкуренції у підприємницькій діяльності. Не допускаються зловживання монопольним становищем на ринку, неправомірне обмеження конкуренції та недобросовісна конкуренція.
Відповідно до прийнятої Європейською Радою стратегії соціально-економічного розвитку Європейського Союзу до 2020 року "Європа 2020" та Директиви 2014/24/EU Європейського Парламенту та Ради ЄС від 26.02.2014, державні закупівлі відіграють ключову роль у забезпеченні раціонального, стійкого економічного зростання держави, як один із ринкових інструментів для створення умов до найбільш ефективного використання державних коштів.
Відповідно до ст. 140 Конституції України, місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи.
Статтею 143 Конституції України передбачено, що територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності; затверджують програми соціально-економічного та культурного розвитку і контролюють їх виконання; затверджують бюджети відповідних адміністративно-територіальних одиниць і контролюють їх виконання; встановлюють місцеві податки і збори відповідно до закону; забезпечують проведення місцевих референдумів та реалізацію їх результатів; утворюють, реорганізовують та ліквідовують комунальні підприємства, організації і установи, а також здійснюють контроль за їх діяльністю; вирішують інші питання місцевого значення, віднесені законом до їхньої компетенції.
Згідно з ч. 1 ст. 6 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" первинним суб'єктом місцевого самоврядування, основним носієм його функцій і повноважень є територіальна громада села, селища, міста.
Статтею 327 ЦК України визначено, що у комунальній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить територіальній громаді.
Відповідно до ст. 16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" матеріальною основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об'єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад. Від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.
Частиною 1 ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено, що територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, не житлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров'я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.
Приписами ч. 2 ст. 61 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що органи місцевого самоврядування в селах, селищах, містах, районах у містах (у разі їх створення) самостійно складають та схвалюють прогнози відповідних місцевих бюджетів, розробляють, затверджують і виконують відповідні місцеві бюджети згідно з Бюджетним кодексом України.
Відповідно до ч.ч. 4, 5 цієї ж статті самостійність місцевих бюджетів гарантується власними та закріпленими за ними на стабільній основі законом загальнодержавними доходами, а також правом самостійно визначати напрями використання коштів місцевих бюджетів відповідно до закону.
Частиною 1 ст. 62 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" встановлено, що держава фінансово підтримує місцеве самоврядування, бере участь у формуванні доходів місцевих бюджетів, здійснює контроль за законним, доцільним, економним, ефективним витрачанням коштів та належним їх обліком. Вона гарантує органам місцевого самоврядування доходну базу, достатню для забезпечення населення послугами на рівні мінімальних соціальних потреб.
Відповідно до ст. 54 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" сільська, селищна, міська, районна у місті (у разі її створення) рада у межах затверджених нею структури і штатів може створювати відділи, управління та інші виконавчі органи для здійснення повноважень, що належать до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад. Відділи, управління та інші виконавчі органи ради є підзвітними і підконтрольними раді, яка їх утворила, підпорядкованими її виконавчому комітету, сільському, селищному, міському голові, голові районної у місті ради.
Пунктом 3.3 Статуту відповідача-1 передбачено, що він має самостійний баланс, рахунки в установах банків, казначейства, печатку з власним найменуванням, штампами, бланками з власними реквізитами та іншими атрибутами.
Відповідно до п. 1.6 Статуту, заклад діє на підставі Конституції України, ЗУ "Основи законодавства України про охорону здоров'я", Господарського, Цивільного кодексів України та законодавства України про закупівлю товарів, робіт, і послуг за державні кошти, інших законів України про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти, інших законів України, указів Президента України, Постанов Кабінету Міністрів України, загальнообов'язкових для всіх закладів охорони здоров'я наказів та інструкцій Міністерства охорони здоров'я України, відповідних рішень місцевих органів виконавчої влади і органів місцевого самоврядування.
Розділом 1 Статуту визначено, що підприємство є підпорядкованим, підзвітним та підконтрольним Засновнику та Органу управління.
Розділом 5 Статуту передбачено, що фінансування видатків Підприємства для покриття збитків здійснюється сумісно за рахунок власних коштів підприємства та коштів місцевого бюджету згідно бюджетного законодавства.
Виходячи з аналізу наведених вище норм та положення, п. 2 ст. 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", органом місцевого самоврядування, що представляє спільні інтереси територіальної громади, у межах повноважень, визначених Конституцією України, цим та іншими законами, отже вона є органом, уповноваженим здійснювати функції держави у спірних правовідносинах.
Аналогічного висновку про наявність повноважень у органу місцевого самоврядування для звернення до суду з позовом про визнання недійсним договору у сфері публічних закупівель дійшов Верховний Суд у постанові від 27.03.2019 у справі №905/1250/18.
У той же час, ні Гайсинською міською радою, ні Управлінням освіти і науки Гайсинської міської ради, ні ЗДО "Пролісок" не вживалися заходи щодо визнання недійсними спірних додаткових угод до Договору.
У ст. 4 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено основні принципи на яких воно здійснюється, зокрема, судового захисту прав місцевого самоврядування.
Орган місцевого самоврядування може бути позивачем та відповідачем у судах загальної юрисдикції, зокрема, звертатися до суду, якщо це необхідно для реалізації його повноважень і забезпечення виконання функцій місцевого самоврядування, як це визначено у приписах ст. 181 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".
Пунктом 15 ч. 4 ст. 42 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено повноваження щодо забезпечення законності, правопорядку, охорони прав, свобод і законних інтересів громадян де серед іншого, зазначено, що міський голова звертається до суду щодо визнання незаконними актів інших органів місцевого самоврядування, місцевих органів виконавчої влади, підприємств, установ та організацій, які обмежують права та інтереси територіальної громади, а також повноваження ради та її органів.
Таким чином, Гайсинська міська рада, як засновник ЗДО "Пролісок", отримавши інформацію про порушення інтересів держави в сфері публічних закупівель та маючи визначені Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" відповідні повноваження для їх захисту, як орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, належних заходів до припинення порушень законодавства в сфері публічних закупівель не вжила, з позовом про визнання недійсними спірних правочинів до суду не звернулась, у зв'язку із чим прокурор звернувся до суду з даним позовом.
Суд дійшов висновку про обґрунтованість доводів прокурора про те, що звертаючись з даною позовною заявою до суду, він виконує конституційну функцію, закріплену в ст. 131-1 Конституції України, шляхом представництва інтересів держави у суді у виключних випадках.
Такі випадки передбачено ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", за приписами якої прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Представництво прокурором у суді законних інтересів держави здійснюється і в разі, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган. При цьому прокурор не зобов'язаний установлювати причини, з яких позивач не здійснює захисту своїх інтересів.
Аналогічна правова позиція наведена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.04.2019 у справі №910/3486/18 та в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 наведено висновки про те, що звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
"Не здійснення захисту" виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб'єкта владних повноважень - він наділений відповідними повноваження для їх захисту інтересів держави, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається (постанова Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 4/166 "б").
Аналогічні правові позиції Верховного суду щодо наявності підстав для представництва органами прокуратури інтересів держави викладені у постановах від 01.03.2018 у справі №922/1361/17, від 13.03.2018 у справі №911/620/17, від 25.09.2018 у справі №804/2244/18, від 17.10.2018 у справі №910/11919/17, від 05.02.2019 у справі №910/7813/18, від 13.02.2019 у справі №914/225/18, від 26.02.2019 у справі № 905/803/18, від 25.03.2019 у справі №469/580/16-ц.
Аналіз позицій Верховного Суду вказує на те, що лише звернення уповноваженого суб'єкта владних повноважень до суду з відповідним позовом можна вважати належним здійсненням захисту інтересів держави. Інші вжиті заходи (зокрема, листування) не відповідають вимогам чинного законодавства, зазначеним позиціям.
Вирішуючи питання про справедливу рівновагу між інтересами суспільства і конкретної фізичної чи юридичної особи, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі "Трегубенко проти України" від 02.11.2004 ствердив, що "правильне застосування законодавства незаперечно становить "суспільний інтерес".
При цьому, укладення оспорюваних додаткових угод до Договору всупереч норм Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Закону України "Про публічні закупівлі" є порушенням законності в бюджетній системі, порушує принципи добросовісної конкуренції, об'єктивної та неупередженої оцінки тендерних пропозицій, та принципу запобігання корупційним діям і зловживанням при проведенні публічних закупівель. Таке звернення прокурора спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання законності та цільового використання коштів державного підприємства.
Судом встановлено, що з відповідей позивача на запити прокурора вбачається невжиття заходів для усунення порушень та наявність підстав для захисту інтересів держави прокурором.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Згідно з позицією Європейського суду з прав людини, процедурні гарантії, закріплені в ст. 6 Конвенції, гарантують кожному право подання скарги щодо його прав та обов'язків цивільного характеру до суду чи органу правосуддя. Таким чином втілюється право на звернення до суду, одним із аспектів якого є право доступу, тобто право розпочати провадження у судах з цивільних питань. Кожен має право на подання до суду скарги, пов'язаної з його або її правами та обов'язками; на це право, що є одним з аспектів права на доступ до суду, може посилатися кожен, хто небезпідставно вважає, що втручання у реалізацію його або її прав є неправомірним (рішення у справі "Голдер проти Сполученого Королівства" (Golder v. the United Kingdom), серія А №18, п. 28- 36).
Положеннями ст. 86 ГПК України унормовано, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Інші доводи і твердження учасників справи судом відхилено як такі, що не спростовують встановлених судом обставин та не можуть вплинути на результат вирішення даного спору.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги прокурора є доведеними, обґрунтованими та не спростовані належним чином у встановленому законом порядку відповідачами, відтак позов підлягає задоволенню в повному обсязі.
Судові витрати зі сплати судового збору відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на відповідача-2 як особу, з вини якої виник спір.
Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-80, 86, 129, 165, 219, 232, 233, 236-238, 240, 241 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Визнати недійсною додаткову угоду № 2 від 09.02.2023 до договору № 736 від 14.12.2022 про постачання електричної енергії, укладеного між Комунальним некомерційним підприємством "Шаргородська міська лікарня" Шаргородської міської ради Жмеринського району Вінницької області (23500, Вінницька обл., Жмеринський р-н, м. Шаргород, вул. Чорновола, 9; ідентифікаційний код 33868196) та Товариством з обмеженою відповідальністю "СК ЕНЕРДЖІ ГРУП" (01024, м. Київ, вул. Шовковична, 30А, оф. 23; ідентифікаційний код 43801489).
3. Визнати недійсною додаткову угоду № 8 від 21.08.2023 до договору № 736 від 14.12.2022 про постачання електричної енергії, укладеного між Комунальним некомерційним підприємством "Шаргородська міська лікарня" Шаргородської міської ради Жмеринського району Вінницької області (23500, Вінницька обл., Жмеринський р-н, м. Шаргород, вул. Чорновола, 9; ідентифікаційний код 33868196) та Товариством з обмеженою відповідальністю "СК ЕНЕРДЖІ ГРУП" (01024, м. Київ, вул. Шовковична, 30А, оф. 23; ідентифікаційний код 43801489).
4. Визнати недійсною додаткову угоду № 9 від 18.09.2023 до договору № 736 від 14.12.2022 про постачання електричної енергії, укладеного між Комунальним некомерційним підприємством "Шаргородська міська лікарня" Шаргородської міської ради Жмеринського району Вінницької області (23500, Вінницька обл., Жмеринський р-н, м. Шаргород, вул. Чорновола, 9; ідентифікаційний код 33868196) та Товариством з обмеженою відповідальністю "СК ЕНЕРДЖІ ГРУП" (01024, м. Київ, вул. Шовковична, 30А, оф. 23; ідентифікаційний код 43801489).
5. Визнати недійсною додаткову угоду № 10 від 20.11.2023 до договору № 736 від 14.12.2022 про постачання електричної енергії, укладеного між Комунальним некомерційним підприємством "Шаргородська міська лікарня" Шаргородської міської ради Жмеринського району Вінницької області (23500, Вінницька обл., Жмеринський р-н, м. Шаргород, вул. Чорновола, 9; ідентифікаційний код 33868196) та Товариством з обмеженою відповідальністю "СК ЕНЕРДЖІ ГРУП" (01024, м. Київ, вул. Шовковична, 30А, оф. 23; ідентифікаційний код 43801489).
6. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "СК ЕНЕРДЖІ ГРУП" (01024, м. Київ, вул. Шовковична, 30А, оф. 23; ідентифікаційний код 43801489) на користь Шаргородської міської ради Жмеринського району Вінницької області (23500, Вінницька обл., Жмеринський р-н, м. Шаргород, вул. Героїв Майдану, 224; ідентифікаційний код 04326253) 274 920 (двісті сімдесят чотири тисячі дев'ятсот двадцять) грн 10 коп. безпідставно сплачених коштів.
7. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "СК ЕНЕРДЖІ ГРУП" (01024, м. Київ, вул. Шовковична, 30А, оф. 23; ідентифікаційний код 43801489) на користь Вінницької обласної прокуратури (1050, м. Вінниця, вул. Монастирська, 33; ідентифікаційний код 02909909, рахунок UA 568201720343110002000003988, МФО 820172) 16 235 (шістнадцять тисяч двісті тридцять п'ять) грн 80 коп. судового збору.
8. Видати накази після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили у відповідності до приписів ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст. ст. 253, 254, 256-259 ГПК України.
Повне рішення складено 13.04.2026.
Суддя Т.М. Ващенко