Справа № 576/2851/25
Провадження № 2/576/88/26
13 квітня 2026 року м. Глухів
Глухівський міськрайонний суд Сумської області
суддяУсенко Л.М.
секретар судового засіданняБірюк О.І.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін справу№ 576/2851/25
за позовомТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ»
до ОСОБА_1
простягнення заборгованості за кредитним договором
учасники справи та представники:не викликались
03.11.2025 ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» через свого представника -адвоката Столітнього М.М. звернулось до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за Договором про надання споживчого кредиту № 7085445 від 19.09.2023 в загальній сумі 24 880,12 грн, судового збору та витрат на правничу допомогу
Заявлені вимоги обґрунтовує тим, що 19.09.2023 між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та відповідачем ОСОБА_1 був укладений електронний Договір про надання споживчого кредиту № 7085445, а 22.09.2023 - додаткову угоду до нього, на підставі яких відповідачу надані кредитні кошти в сумі 5 000 грн строком на 360 днів, зі сплатою процентів за користування кредитом та інших платежів та можливих штрафних санкцій, що передбачені договором. Внаслідок порушення відповідачем умов повернення кредитних коштів за ним утворилась заборгованість в розмірі 24 880,12 грн, з яких: 5 000 грн заборгованість за тілом кредиту, 19 880,12 грн заборгованість за процентами.
27.05.2024 між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ УКРАЇНА» був укладений договір факторингу № 27.05/24-Ф, на підставі якого право вимоги до відповідача перейшло до ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ УКРАЇНА».
Оскільки відповідач не здійснив оплату процентів згідно графіку платежів та не повернув тіло кредиту, позивачем було нараховано проценти за 109 календарних дні в загальній сумі 10 845,50 грн.
Таким чином загальна заборгованість відповідача складає 24 880,12 грн, з яких: 5 000 грн. заборгованість за тілом кредиту та 19 880,12 грн заборгованість за процентами.
З огляду на те, що відповідач не виконує свого зобов'язання з повернення кредитної заборгованості, позивач звернувся до суду з цим позовом, а також просить в порядку ч.ч. 10, 11 ст. 265 ЦПК України органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання цього рішення, нараховувати інфляційні втрати і 3% річних відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, починаючи з дати набрання рішення суду законної сили до моменту виконання рішення.
Ухвалою судді Колодяжного А.О. від 11.11.2025 відкрито провадження у справі, призначено розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Відповідачу визначено п'ятнадцятиденний строк із дня вручення ухвали для подання відзиву, витребувано у АТ «Ощадбанк» докази за клопотанням представника позивача.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу від 23.12.2025 справу розподілено судді Усенко Л.М.
Відповідач повідомлявся про розгляд справи шляхом надсилання судової повістки-повідомлення засобами поштового зв'язку за останнім відомим зареєстрованим місцем проживання, яка повернулась до суду без вручення з причин відсутності останнього за вказаною адресою, що в контексті положень п. 3, 4 ч. 8 ст. 128, ч. 10 ст. 130 ЦПК суд вважає належним повідомленням. Також судом вживались заходи з повідомлення відповідача шляхом розміщення оголошення про розгляд справи на веб-сайті суду.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Суд, дослідивши письмові матеріали справи, встановив наступне.
19.09.2023 між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ОСОБА_1 укладений в електронній формі договір про надання споживчого кредиту № 7085445, який підписаний відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором С8990 (а.с. 73-77).
Згідно умов вказаного договору кредитор надає позичальнику грошові кошти у розмірі 3 000 грн зі строком користування кредитом 360 днів та періодичністю платежів зі сплати процентів кожні 30 днів. Стандартна процентна ставка становить 1,99% в день та застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п. 1.4 цього договору (п.п. 1.3, 1.4, 1.5 договору).
Відповідно до п. 2.1. договору кошти кредиту надаються товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування на поточний рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів платіжної картки № НОМЕР_1 .
В свою чергу позичальник зобов'язався у встановлений договором строк повернути кредит, сплатити проценти, штрафи та пені (у разі наявності) та інші платежі, передбачені договором (п. 4.4 договору).
Аналогічні умови кредитування викладені і в паспорті споживчого кредиту, підписаного відповідачем 19.09.2023 (а.с. 80-81).
19.09.2023 відповідачу було надано кредитні кошти в сумі 3 000 грн шляхом їх перерахування на банківський рахунок, до якого емітовано банківську платіжну картку № НОМЕР_2 , що підтверджується листом АТ «Ощадбанк» від 01.12.2025, платіжною інструкцією та листом ТОВ «ФК «КОНТРАКТОВИЙ ДІМ» від 29.05.2024 (а.с. 112, 114, 42-44).
22.09.2023 між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ОСОБА_1 укладена в електронній формі додаткова угода до договору про надання споживчого кредиту № 7085445, яка підписана відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором С4942 (а.с. 60-62).
Згідно умов додаткової угоди сторони домовились збільшити суму кредиту на 2 000 грн, після чого загальний розмір кредиту склав 5 000 грн.
22.09.2023 відповідачу було надано кредитні кошти в сумі 2 000 грн шляхом їх перерахування на платіжну картку № № НОМЕР_1 , що підтверджується листом ТОВ «ФК «КОНТРАКТОВИЙ ДІМ» від 19.07.2024 та листом АТ «Ощадбанк» від 01.12.2025 (а.с. 45, 112).
З картки обліку договору (розрахунку заборгованості) за Договором № 7085445 від 19.09.2023 вбачається, що відповідачем, починаючи з дня укладення договору не було здійснено жодного платежу на погашення заборгованості по кредиту та процентах, внаслідок чого станом на 26.05.2024 розмір заборгованості відповідача складав 14 034,60 грн, з яких: 5 000 грн заборгованість за тілом кредиту та 14 034,60 грн заборгованість за процентами (а.с. 86-91).
27.05.2024 між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ УКРАЇНА» був укладений договір факторингу № 27.05/24-Ф (далі - договір факторингу), згідно умов якого до ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ УКРАЇНА» перейшло право грошової вимоги заборгованості до боржників, які зазначені в реєстрі боржників (Додаток № 1 до договору факторингу), в тому числі і право вимоги заборгованості за договором про надання споживчого кредиту № 7085445, укладеним із ОСОБА_1 . На момент укладання такого договору розмір кредитної заборгованості відповідача складав 14 034,62 грн, з яких: 5 000 грн заборгованість за тілом кредиту та 9 034,62 грн заборгованість за процентами(а.с. 95-96).
В подальшому ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ УКРАЇНА» на підставі рішення Єдиного учасника товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Фінтраст Україна» № 251124/1 від 25.11.2024 змінило своє найменування на Товариство обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» (а.с. 41).
Новим кредитом ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» після придбання права вимоги були нараховані відсотки за користування кредитом, а саме за 109 календарних дні, на умовах, визначених договором № 7085445 від 19.09.2023, загальний розмір яких складає 10 845,50 грн, виходячи із розрахунку: 5 000 грн. х 1,99% х 109 днів (а.с. 92-93), які відповідачем не сплачені.
Таким чином загальна заборгованість відповідача ОСОБА_1 складає 24 880,12 грн, з яких: 5 000 грн заборгованість за тілом кредиту та 19 880,12 грн заборгованість за процентами.
Оскільки відповідачем не виконане грошове зобов'язання за договором про надання споживчого кредиту № 7085445 від 19.09.2023, то ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» звернулося до суду з цим позовом.
Таким чином, спір між сторонами виник із зобов'язальних відносин, що регулюються нормами глави 71, 73 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).
За правилами ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частиною третьою статті 203 ЦК України визначено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
Відповідно до ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
За змістом ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі (ч. 2 ст. 639 ЦК).
Правові відносини у сфері електронної комерції під час вчинення електронних правочинів в Україні регулюються Законом України «Про електронну комерцію», який визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов'язки учасників відносин у сфері електронної комерції.
Пунктом 1 ч. 5 ст. 3 Закону України «Про електроннукомерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Відповідно до абзацу 3 ч. 1 ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).
Згідно з ч. 2 ст. 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави (позика), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Судом встановлено, що між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та відповідачем укладений договір про надання споживчого кредиту № 7085445 від 19.09.2023 та додаткова угода нього, які підписані відповідачем з використанням електронного підпису одноразовими ідентифікаторами. На підставі такого договору ОСОБА_1 отримав кредитні кошти в загальному 5 000 грн, які він зобов'язувався повернути зі сплатою процентів за кожен день користування кредитом, але в порушення умов договору не зробив цього.
Статтею 509 ЦК України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Відповідно до положень ст.ст. 526, 530, 610, ч. 1 ст. 612 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтями 12, 13, 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи дотримуючись принципів диспозитивності та змагальності сторін. Суд розглядає справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі наданих сторонами доказів. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Наявні в матеріалах справи докази дають підстави вважати доведеними аргументи позивача, що відповідачем було отримано кредитні кошти на умовах та в порядку, що зазначені у договорі про надання споживчого кредиту і він користувався кредитними коштами. Також судом встановлено, що відповідачем допущене порушення зобов'язання в частині повернення кредитних коштів та сплати процентів за користування кредитом, внаслідок чого станом на день звернення до суду за ним обчислюється заборгованість за вказаним вище договором про надання споживчого кредиту.
Враховуючи ту обставину, що в порушення умов договору про надання споживчого кредиту відповідач фактично отримані та використані кошти у добровільному порядку та у строки, передбачені договором, не повернув і після відступлення права грошової вимоги також не здійснював жодного платежу для погашення кредитної заборгованості, ні на рахунки позивача, ні на рахунки попереднього кредитора, чим порушив права кредитора, то позовні вимоги про стягнення заборгованості є обґрунтованими.
При цьому, відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності, внаслідок чого, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Всупереч вимог ст.ст. 12, 81 ЦПК України відповідачем не надано суду будь-яких заперечень проти позовних вимог та не повідомлено про обставини, які б спростували правомірність заявлених позивачем вимог.
Стаття 133 ЦПК України визначає види судових витрат.
Так, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.
Питання щодо судових витрат судом вирішується відповідно до положень ст. 141 ЦПК України.
Таким чином, суд стягує з відповідача на користь позивача сплачений відповідно до платіжної інструкції, судовий збір в розмірі 2 422,40 грн.
Крім того, позивачем заявлено про відшкодування витрат на правничу допомогу у сумі 10 000,00 грн, стосовно якого суд зазначає таке.
Зі змісту ст. 58 ЦПК України вбачається, що сторона, третя особа, а також особа, якій за законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.
Відповідно до ст. 60 ЦПК України представником у суді може бути адвокат або законний представник.
Згідно ст. 15 ЦПК України представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Частиною четвертою статті 62 ЦПК України визначено, що повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».
Вартість послуг наданих за договором, згідно акту № 11680 прийому-передачі виконаних робіт, який містить детальний опис виконаних робіт (наданих послуг), від 20.10.2025 становить 10 000,00 грн.
Статтею 137 ЦПК України встановлено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Витрати на правничу допомогу адвоката можуть включати в себе гонорар адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката.
Для того, щоб суд міг визначити розмір понесених витрат на правничу допомогу з метою їх подальшого розподілу, сторона по справі повинна подати детальний опис наданих робіт (послуг) та здійснених нею витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
При відшкодуванні витрат на правничу допомогу розмір судових витрат встановлюється судом на підставі поданих доказів (договори, рахунки, акти виконаних робіт тощо). У такому випадку важливо, щоб договір про надання правничої допомоги був з прозорим ціноутворенням, аби суд міг об'єктивно оцінити вартість та обсяги роботи адвоката. Адвокат повинен також надати детальний опис виконаних робіт з наданням доказів (документального підтвердження) факту виконаних адвокатом робіт.
Розмір витрат на правничу допомогу адвоката встановлюється судом на підставі детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу та їх відшкодування за рахунок опонента у судовому процесі, сторонам необхідно надати суду такі докази: 1) договір про надання правничої допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.); 2) документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження та ін.); 3) докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт (акти наданих послуг, акти виконаних робіт та ін.); 4) інші документи, що підтверджують обсяг, вартість наданих послуг або витрати адвоката, необхідні для надання правничої допомоги.
Отже, зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.
Згідно практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, як зазначено в п. 95 Рішення у справі Баришевський проти України від 26.02.2015 року, п. 88 Рішення у справі Меріт проти України від 30.03.2004 року, заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише в разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, однак, повинен ґрунтуватися на більш чітких критеріях, визначених у частині четвертій статті 137 ЦПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка зазначає про неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності цим критеріям заявлених витрат. Для визначення суми відшкодування необхідно послуговуватися критеріями реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та необхідності) та розумності їхнього розміру, зважаючи на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін.
Враховуючи характер виконаних адвокатом робіт з надання правової допомоги у зв'язку із розглядом справи, з урахуванням принципів співмірності та розумності судових витрат, критерію реальності адвокатських витрат, а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, її складності та виконаної роботи, а саме того, що дана справа є типовою та юридично не складною, підготовка позову не потребує значного часу, єдине подане клопотання стосується витребування доказів, також є типовим і не містить особливої юридичної складності, справа розглянута без виклику сторін, суд приходить до висновку про наявність підстав для стягнення судових витрат, понесених під час розгляду справи у розмірі 3 500,00 грн.
На підставі наведеного, керуючись статтями 12, 13, 81, 141, 259, 263 - 265, 274, 279, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд
Позовні вимоги ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПО НОМЕР_3 , останнє відоме зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» (місцезнаходження: 03150, м. Київ, вул. Загородня, буд. 15, оф.118/2, ЄДРПОУ 44559822) заборгованість за договором № 7085445 про надання споживчого кредиту від 19.09.2023 року у розмірі 24 880,12 грн, з яких 5 000 грн - сума кредиту; 9 034,62 грн - нараховані проценти первісним кредитором; 10 845,50 грн - нараховані позивачем відсотки за 109 календарних днів.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» судовий збір у розмірі 2422,40 грн та 3 500 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Сумського апеляційного суду через Глухівський міськрайонний суд Сумської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повне судове рішення складене 13 квітня 2026 року.
Суддя Л.М Усенко