04.03.2026 року м.Дніпро Справа № 908/3190/24
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Мороза В.Ф. - доповідач,
суддів: Верхогляд Т.А., Чередко А.Є
секретар судового засідання Жолудєв А.В.
розглянувши апеляційні скарги заступника керівника Запорізької обласної прокуратури та ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю “Октан» Міхайлуца Юрія Вячеславовича на рішення Господарського суду Запорізької області від 01.05.2025 (суддя Горохов І.С.)
у справі № 908/3190/24
за позовом заступника керівника Вознесенівської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області в інтересах держави в особі позивача: Запорізька міська рада
до відповідачів:
1. Ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю “Октан» Міхайлуца Юрій Вячеславович
2. Товариства з обмеженою відповідальністю “Прогресивні технології будівництва»
3. ОСОБА_1
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Департамент адміністративних послуг Запорізької міської ради
про відміну державної реєстрації припинення товариства, визнання недійсним акта прийому-передачі майна, скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно
До Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Заступника керівника Вознесенівської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області в інтересах держави в особі позивача - Запорізька міська рада до відповідачів: Ліквідатора товариства з обмеженою відповідальністю “Октан» Міхайлуца Юрія В'ячеславовича, Товариства з обмеженою відповідальністю “Прогресивні технології будівництва», ОСОБА_1 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Департамент адміністративних послуг Запорізької міської ради про:
- відміну державної реєстрації припинення Товариства з обмеженою відповідальністю “Октан», яку 23.08.2024 здійснено державним реєстратором Департаменту адміністративних послуг Запорізької міської ради Сергеєвою Т.І. за номером 1001031110011006436;
- визнання недійсним акту прийому-передачі нерухомого майна до статутного капіталу ТОВ “Прогресивні технології будівництва» від 01.04.2024, підписаний ТОВ “Октан» та ТОВ “Прогресивні технології будівництва», посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Запорізької області Чепковою О.В. та зареєстрованого у реєстрі за №№ 1416, 1417;
- скасування державної реєстрації права власності ОСОБА_1 на об'єкт нерухомого майна: незавершене будівництво, житлового будинку літ. А, який розташований за адресою: м. Запоріжжя, вул. Козача, буд. 3 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1509250623101, номер запису про право власності 54915301).
Рішенням Господарського суду Запорізької області від 01.05.2025 у справі №908/3190/24 позов задоволено частково. Визнано недійсним акт прийому-передачі нерухомого майна до статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю «Прогресивні технології будівництва» від 01.04.2024, підписаний між Товариством з обмеженою відповідальністю «Октан» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Прогресивні технології будівництва», посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Запорізької області Чепковою О.В. зареєстроване в реєстрі за №№ 1416, 1417. У задоволенні іншої частини позову відмовлено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Прогресивні технології будівництва» на користь Запорізької обласної прокуратури в особі Вознесенівської окружної прокуратури міста Запоріжжя кошти, витрачені у 2024 році на сплату судового збору при здійсненні представництва інтересів держави у розмірі 2 422,40 грн (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні 40 коп.).
Не погодившись з вказаним рішенням Заступником керівника Запорізької обласної прокуратури подано апеляційну скаргу, згідно якої просить рішення Господарського суду Запорізької області від 01.05.2025 у справі № 908/3190/24 скасувати в частині відмови у задоволенні вимог про відміну державної реєстрації припинення товариства з обмеженою відповідальністю «ОКТАН», яку 23.08.2024 здійснено державним реєстратором Департаменту адміністративних послуг Запорізької міської ради Сергеєвою Т.І. за номером 1001031110011006436, та про скасування державної реєстрації права власності ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) на об'єкт нерухомого майна: незавершене будівництво, житлового будинку літ. А, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1509250623101, номер запису про право власності 54915301), ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог в цій частині.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт вказує на те, що оскаржуване рішення прийнято при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків, викладених в рішенні, обставинам справи, неправильному застосуванні норм матеріального права та з порушенням норм процесуального права.
Апеляційна скарга мотивована тим, що:
- зважаючи на відсутність будь-якого нерухомого майна у ТОВ «ОКТАН», державну реєстрацію припинення ТОВ «ОКТАН» як юридичної особи, виконати рішення Господарського суду Запорізької області від 05.08.2024 у справі № 908/1099/24, яке 29.08.2024 набрало законної сили, неможливо;
- залишаючи без задоволення позов прокурора в частині судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права (ст.ст. 16, 110, 111, 215, 216 Цивільного кодексу України, ст. 95 Кодексу України з процедур банкрутства, ст.ст. 26, 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно», ст.ст. 28, 34 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань») та порушені норми процесуального права (ст. 45, ч. 4 ст. 236 ГПК України, ч. 5 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»);
- лише задоволення вказаних вимог у сукупності буде відповідати вищевказаним постулатам ефективного захисту та відновить майновий стан боржника до того стану, який існував до вчинення спірних правочинів на шкоду інтересів територіальної громади, як власника земельної ділянки, якою користувались безоплатно (відновить становище, яке існувало до порушення). Одночасно, така конструкція позову надала змогу забезпечити позов шляхом заборони суб'єктам державної реєстрації вчиняти реєстраційні дії щодо припинення ТОВ «ПРОГРЕСИВНІ ТЕХНОЛОГІЇ БУДІВНИЦТВА» та убезпечила подальше відчуження майна, у тому числі добросовісному набувачу;
- судом залишено поза увагою, що визначення державного реєстратора у даній справі відповідачем покладає на останнього безпідставний тягар відповідальності, до якої його можливо притягнути у подальшому, та обов'язок сплати судового збору. Роль державного реєстратора полягає лише у виконанні судового рішення. Тобто на реєстратора законодавцем покладається обов'язок на виконання рішення суду здійснити передбачені законом дії щодо внесення до Державного реєстру відомостей, які призведуть до відміни державної реєстрації припинення юридичної особи;
- помилково посилаючись на позицію Верховного Суду, суд першої інстанції не звернув уваги, що постанова від 28.10.2020 у справі № 910/10963/19 стосується правовідносин, що виникли раніше, через що ст. 26 вказаного Закону застосовується у редакції, яка існувала до внесення змін до абзаців другого і третього частини третій ст. 26 Закону. Натомість у разі задоволення вимог прокурора про скасування державної реєстрації права власності ОСОБА_1 на об'єкт нерухомого майна при виконання судового рішення в цій частині одночасно з державною реєстрацією припинення речових прав на вказане майно буде проведено державну реєстрацію набуття відповідних прав за ТОВ «ПРОГРЕСИВНІ ТЕХНОЛОГІЇ БУДІВНИЦТВА». В свою чергу, на виконання рішення суду щодо визнання недійсним акту прийому-передачі нерухомого майна до статутного капіталу ТОВ «ПРОГРЕСИВНІ ТЕХНОЛОГІЇ БУДІВНИЦТВА» від 01.04.2024, підписаного між ТОВ «ОКТАН» та ТОВ «ПРОГРЕСИВНІ ТЕХНОЛОГІЇ БУДІВНИЦТВА», посвідченого приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Запорізької області Чепковою О.В. зареєстрованого в реєстрі за №№ 1416, 1417, у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно одночасно з державною реєстрацією припинення речових прав на вказане майно за ТОВ «ПРОГРЕСИВНІ ТЕХНОЛОГІЇ БУДІВНИЦТВА» буде проведено державну реєстрацію набуття відповідних прав за ТОВ «ОКТАН». При цьому за наслідками відміни державної реєстрації припинення юридичної особи (ТОВ «ОКТАН») поновиться можливість відновити позивача в правах та захистити державні інтереси шляхом застосування заходів примусового характеру у виді звернення стягнення на майно боржника ТОВ «ОКТАН» на виконання рішення Господарського суду Запорізької області від 05.08.2024 у справі № 908/1099/24 про стягнення доходу, отриманого від безпідставно набутого майна за період з 01.08.2021 до 30.11.2023, у розмірі 776 052,35 грн;
- прокурор у дійсній справі діє в інтересах держави в особі Запорізької міської ради та не може, виступаючи в інтересах товариства, звертатись з вимогою про реституцію, оскільки у даному випадку мова йде про повернення майна боржнику - ТОВ «ОКТАН», а не позивачу. З тих самих підстав прокурор не може наполягати на витребуванні майна у останнього володільця нерухомості.
Також, не погодившись з вказаним рішенням ліквідатором Товариства з обмеженою відповідальністю “Октан» Міхайлуцом Юрієм Вячеславовичем подано апеляційну скаргу, згідно якої просить рішення Господарського суду Запорізької області від 01.05.2025р. у справі №908/3190/24 скасувати частково та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог позивача до відповідачів відмовити в повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт вказує на те, що оскаржуване рішення прийнято при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, при неправильному застосуванні норм матеріального права.
Апеляційна скарга мотивована тим, що:
- при винесенні рішення по справі судом була проігнорована позиція відповідача 1, що станом на дату прийняття рішення про відкриття на підприємстві ліквідаційної процедури у підприємства були відсутні активи, відсутня дебіторська та кредиторська заборгованості, в ході проведення ліквідаційної процедури жоден кредитор до голови ліквідаційної комісії не звертався, в тому числі і позивач, якому про факт проведення процедури припинення з відкритих джерел було відомо напевно (третя особа є структурним підрозділом позивача). Таким чином, відповідач вчиняв дії з припинення ТОВ «Октан» протягом 4 місяців, виконав належним чином всі дії - пройшов перевірки в органах податкової служби, пенсійному та інших фондах, центрі зайнятості, сплатив суми обов'язкових платежів, донарахованих ГУ ДПС в Запорізькій області в сумі 70 815,0 гривень, після чого подані зазначені документи реєстратору, яким і прийняте рішення про припинення юридичної особи;
- матеріали справи не містять жодних даних, що передача майна була вчинена на шкоду кредиторам з метою перешкоджання виконання рішення суду, оскільки на момент внесення майна до статутного капіталу іншої юридичної особи не було не те що кредиторських вимог, а навіть факту звернення кредиторів з позовною заявою до суду. Отже, відповідач переконаний, що за подібних обставин справи позивач не наділений правом ставити питання фраудаторності правочину, оскільки за сталою практикою Верховного суду для постановки подібних питань необхідний факт звернення кредиторів з позовною заявою до суду до факту відчуження майна, чи хоча б наявність сформованих грошових вимог до боржника. Таким чином, через ігнорування Господарським судом Запорізької області при винесенні рішення по справі №908/3190/24 фактичних обставин справи суд дійшов помилкового висновку про задоволенні позовних вимог позивача у відповідній частині та визнав недійсним акт прийому-передачі нерухомого майна до статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю «Прогресивні технології будівництва» від 01.04.2024, підписаний між Товариством з обмеженою відповідальністю «Октан» (ідентифікаційний код юридичної особи 30077774) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Прогресивні технології будівництва» (ідентифікаційний код юридичної особи 45573675), посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Запорізької області Чепковою О.В. зареєстроване в реєстрі за №№ 1416, 1417.
Процесуальний хід розгляду справи відображений у відповідних ухвалах Центрального апеляційного господарського суду.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 10.07.2025 об'єднано апеляційну скаргу ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю “Октан» Міхайлуца Юрія Вячеславовича на рішення Господарського суду Запорізької області від 01.05.2025 у справі № 908/3190/24 в одне апеляційне провадження для спільного розгляду з апеляційною скаргою Заступника керівника Запорізької обласної прокуратури на рішення Господарського суду Запорізької області від 01.05.2025 у справі № 908/3190/24.
Процесуальний хід розгляду справи відображений у відповідних ухвалах Центрального апеляційного господарського суду.
Хронологія надходження інших процесуальних документів до суду.
16.07.2025 до Центрального апеляційного господарського суду від прокурора надійшов відзив на апеляційну скаргу ліквідатора ТОВ “Октан» Міхайлуца Ю.В., в якому просить скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.
В судовому засіданні 04.03.2026 брали участь прокурор (апелянт), ліквідатор ТОВ "Октан" Міхайлуца Ю.В. (відповідач-1, апелянт) та представник позивача. Відповідачі-2,3 та третя особа явку уповноважених представників не забезпечили, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, про причини відсутності суд не проінформували.
Колегія суддів зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
У рішеннях від 28.10.1998 у справі «Осман проти Сполученого королівства» та від 19.06.2001 у справі «Креуз проти Польщі» Європейський суд з прав людини роз'яснив, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя, держави-учасниці цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких полягає в запобіганні безладного руху в судовому процесі.
У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах "Ryabykh v.Russia" від 24.07.2003, "Svitlana Naumenko v. Ukraine" від 09.11.2014 зазначено, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване частиною 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитись у світлі Преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 згаданої Конвенції (рішення ЄСПЛ від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України", рішення ЄСПЛ від 27.04.2000 у справі "Фрідлендер проти Франції").
«Розумність» строку визначається окремо для кожної справи. Для цього враховують її складність та обсяг, поведінку учасників судового процесу, час, необхідний для проведення відповідної експертизи (наприклад, рішення Суду у справі «G. B. проти Франції»), тощо. Отже, поняття «розумний строк» є оціночним, суб'єктивним фактором, що унеможливлює визначення конкретних строків судового розгляду справи, тому потребує нормативного встановлення.
Точкою відліку часу розгляду справи протягом розумного строку умовно можна вважати момент подання позовної заяви до суду.
Роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (&51 рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 у справі "Красношапка проти України").
Отже, при здійсненні правосуддя судом мають враховуватися не тільки процесуальні строки, визначені ГПК України, а й рішення ЄСПЛ, як джерела права, зокрема, в частині необхідності забезпечення судового розгляду впродовж розумного строку.
Відповідно до ч. 1 ст. 12-1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України.
Згідно ч. 2 ст. 12-1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені.
Відтак, органи судової влади здійснюють правосуддя, навіть в умовах воєнного стану.
Відповідно до ч. 3 ст. 2 ГПК України основними засадами (принципами) господарського судочинства є: 1) верховенство права; 2) рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; 3) гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; 4) змагальність сторін; 5) диспозитивність; 6) пропорційність; 7) обов'язковість судового рішення; 8) забезпечення права на апеляційний перегляд справи; 9) забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у визначених законом випадках; 10) розумність строків розгляду справи судом; 11) неприпустимість зловживання процесуальними правами; 12) відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Згідно ч. 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Суд звертає увагу на висновки Європейського суду з прав людини, викладені у рішенні від 07.07.1989 у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії", відповідно до якого заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Обов'язком заінтересованої сторони є прояв особливої старанності при захисті власних інтересів (рішення Європейського суду з прав людини від 04.10.2001 у справі "Тойшлер проти Германії" (Тeuschler v. Germany).
Таким чином, сторона повинна демонструвати зацікавленість у найшвидшому вирішенні її питання судом, брати участь на всіх етапах розгляду, що безпосередньо стосуються її, для чого має утримуватись від дій, що можуть безпідставно затягувати судовий процес, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 28.10.2021 у справі № 11-250сап21 акцентувала увагу на тому, що ЄСПЛ неодноразово висловлював позицію, згідно з якою відкладення розгляду справи має бути з об'єктивних причин і не суперечити дотриманню розгляду справи у розумні строки. Так, у рішенні у справі «Цихановський проти України» (Tsykhanovsky v. Ukraine) ЄСПЛ зазначив, що саме національні суди мають створювати умови для того, щоб судове провадження було швидким та ефективним. Зокрема, національні суди мають вирішувати, чи відкласти судове засідання за клопотанням сторін, а також чи вживати якісь дії щодо сторін, чия поведінка спричинила невиправдані затримки у провадженні. Суд нагадує, що він зазвичай визнає порушення пункту 1 статті 6 Конвенції у справах, які порушують питання, подібні до тих, що порушуються у цій справі. Аналогічну позицію висловлено у рішеннях ЄСПЛ «Смірнова проти України» (Smirnov v. Ukraine, Application N 36655/02), «Карнаушенко проти України» (Karnaushenko v. Ukraine, Application N 23853/02).
Як відзначив Верховний Суд у постановах від 12.03.2019 у справі № 910/12842/17, від 01.10.2020 у справі № 361/8331/18, від 07.07.2022 у справі № 918/539/16 відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Таким чином, згідно усталеної судової практики та позиції ЄСПЛ відкладення розгляду справи можливе з об'єктивних причин, як-то неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні чи недостатність матеріалів для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення.
Пунктом 2 ч. 3 ст. 202 ГПК України визначено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.
Частиною 12 ст. 270 ГПК України передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Так, апеляційне провадження у даній справі здійснюється на підставі поданих прокурором та відповдіачем-1 апеляційних скарг, в межах їх доводів та вимог, що відповідає приписам ч. 1 ст. 269 ГПК України.
Жодних доповнень протягом визначеного ГПК України процесуального строку не подавалося.
Слід зауважити, що у справі вже відбулися судові засідання 05.11.2025 та 21.01.2026 на яке представники відповідачів-2,3 та третьої особи також не з'явилися, жодних заяв/клопотань з процесуальних питань не подавали.
Таким чином, відповідачі та третя особа, як учасники судового процесу, не були позбавлені права забезпечити участь у судовому засіданні 04.03.2026 будь-якого свого представника, якому доручити виконання функцій щодо представництва інтересів у суді, в тому числі в режимі відеоконференції.
Аналогічна за змістом позиція викладена в постанові Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 910/12842/17.
В свою чергу, варто наголосити на тому, що визначення пріоритету на користь неучасті в судовому засіданні у випадку невизнання судом обов'язкової явки представника, не тягне за собою неможливість здійснення розгляду справи, тобто відсутність уповноваженого представника в судовому засіданні не є безумовною підставою для відкладення судового засідання.
До того ж, обставин, що ускладнювали б вирішення відповідного спору за наявними матеріалами судом не встановлено.
Враховуючи положення ст. 7, 13, 14, 42-46 ГПК України, зокрема, щодо того, що учасники справи мають рівні права, якими вони повинні користуватися добросовісно, та несуть ризик настання тих чи інших наслідків, зумовлених невчиненням ними процесуальних дій, з огляду на те, що суд не визнавав обов'язковою явку учасників справи, а в матеріалах справи містяться докази їх повідомлення про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, приймаючи до уваги необхідність дотримання розумних строків розгляду справи, зважаючи на обставини сприяння судом у наданні учасникам судового процесу достатнього часу для належної підготовки своєї позиції та викладення її в поданих процесуальних документах, а також в забезпеченні участі в судових засіданнях, в тому числі в режимі відеоконференції, і цими правами вони розпоряджаються на власний розсуд, констатуючи достатність матеріалів для ухвалення судового рішення, колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку за наявними матеріалами та без участі представників відповідачів-2,3 та третьої особи.
Судом апеляційної інстанції було здійснено всі необхідні дії, що сприяли в реалізації сторонами принципу змагальності та диспозитивності.
Прокурор в судовому засіданні 04.03.2026 просив суд свою апеляційну скаргу задовольнити, рішення в оскаржуваній частині скасувати та прийняти нове - про повне задоволення позову. Натомість заперечив проти задоволення апеляційної скарги відповідача-1.
Відповідач-1 просив суд свою апеляційну скаргу задовольнити: рішення в оскаржуваній частині скасувати та прийняти нове - про відмову в задоволенні позовних вимог. Водночас наполягав на необхідності залишення апеляційної скарги прокурора без задоволення.
Представник позивача заперечив проти апеляційної скарги відповідача-1 в повному обсязі, наполягав на необхідності залишення її без задоволення, проте підтримав позицію прокурора та наголосив на наявності підстав для скасування рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позову.
Апеляційний господарський суд, заслухавши присутніх учасників справи (їх представників), дослідивши наявні у справі докази, оцінивши повноту та об'єктивність встановлених обставин та висновки місцевого господарського суду, перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права, дійшов наступних висновків.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 29.06.2006 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Октан» (ТОВ «Октан») в особі директора Міхайлуци Юрія Вячеславовича (орендар) та Запорізькою міською радою (орендодавець) укладено договір оренди землі кадастровий номер 2310100000:01:005:0107 загальною площею 0,5967 га для розташування (будівництва) багатоповерхового житлового будинку з вбудовано-прибудованими приміщеннями громадського призначення. На земельній ділянці розташовано об'єкт незавершеного будівництва. Договір укладено на десять років.
26.10.2016 Запорізькою міською радою прийнято рішення № 5175 про поновлення ТОВ «Октан» договору оренди землі по вул. Козачій 3 для розташування багатоповерхового житлового будинку з вбудовано-прибудованими приміщеннями громадського призначення. Новий договір оренди землі між сторонами не укладено.
01.02.2022 рішенням Господарського суду Запорізької області від 01.02.2022 у справі № 908/2866/21 стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Октан» на користь Запорізької міської ради дохід отриманий від безпідставно набутого майна, зменшений на суму сплаченої плати за землю за період з 01.10.2018 по 31.07.2021 у розмірі 787 298,22 грн.
23.03.2023 рішенням Господарського суду Запорізької області у справі № 908/2721/22 визнано недійсним акт прийому-передачі нерухомого майна до статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр розвитку сучасного будівництва» від 24.11.2021, складеного Товариством з обмеженою відповідальністю «Октан» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Центр розвитку сучасного будівництва», посвідченого приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Запорізької області Чепковою О.В. та зареєстрованого у реєстрі за №№ 9173, 9174.
20.11.2023 вказане рішення по справі № 908/2721/22, постановою Центрального апеляційного господарського суду залишено без змін.
27.03.2024 на установчих зборах учасників прийнято рішення про створення Товариства з обмеженою відповідальністю «Прогресивні технології будівництва», одним із засновників якого виступило Товариство з обмеженою відповідальністю «Октан» із вкладом до статутного капіталу товариства нерухомого майна - незавершеного будівництва, житлового будинку літера А, готовність 9 %, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1509250623101.
01.04.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Прогресивні технології будівництва» в особі директора Годованюк Тетяни Юріївни та учасником вказаного товариства товариством з обмеженою відповідальністю «октан» в особі директора ОСОБА_2 підписано акт прийому - передачі майна до статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю «Прогресивні технології будівництва» об'єкту нерухомого майна - незавершене будівництво, житлового будинку літера А, готовність якого складає 9%, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 1509250623101, місцезнаходження: м. Запоріжжя, вулиця Козача будинок 3. Нерухоме майно належить ТОВ «Октан» на підставі договору № 46 купівлі-продажу об'єкта незавершеного будівництва. Акт посвідчено приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Запорізької області Чепковою О.В., зареєстровано в реєстрі за №№ 1416, 1417.
Відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 19.09.2024 одним із засновників (учасників) Товариства з обмеженою відповідальністю «Прогресивні технології будівництва» ідентифікаційний код юридичної особи 45573675 виступає Товариство з обмеженою відповідальністю «Октан» ідентифікаційний код юридичної особи 30077774, кінцевим бенефіціарним власником юридичної особи виступає ОСОБА_3 .
12.04.2024 Заступник керівника Вознесенівської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області звернувся до Господарського суду Запорізької області із позовом в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах Запорізької міської ради до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Октан» про стягнення доходу, отриманого від безпідставно набутого майна, зменшеного на суму сплаченої плати за землю за період з 01.08.2021 по 30.11.2023 у розмірі 776 052,35 грн.
15.04.2024 відкрито провадження у справі № 908/1099/24 за вказаним позовом.
16.04.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Октан» в особі директора ОСОБА_2 та ОСОБА_4 підписано акт приймання-передачі № 1 частки у розмірі 90% в грошовому еквіваленті 315 000,00 грн статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю «Прогресивні технології будівництва». Акт посвідчено приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Чепковою О.В., зареєстровано в реєстрі №№ 1733, 1734.
18.04.2024 одноосібним учасником Товариства з обмеженою відповідальністю «Октан» ОСОБА_2 прийнято рішення про припинення Товариства з обмеженою відповідальністю «Октан» шляхом його ліквідації в добровільному порядку. Ліквідатором призначено Міхайлуцу Юрія Вячеславовича.
19.04.2024 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань внесено рішення засновників (учасників) юридичної особи або уповноваженого ним органу щодо припинення юридичної особи в результаті її ліквідації, запис 1001031100010006436, приватний нотаріус Чепкова О.В.
03.05.2024 ОСОБА_4 передала, а ОСОБА_1 прийняв частку у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Прогресивні технології будівництва» у розмірі 90% статутного капіталу товариства у грошовому еквіваленті 315 000,00 грн, про що підписано Акт приймання - передачі частки у статутному капіталі нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Чепкова О.В., зареєстровано в реєстрі за №№ 2053, 2054.
07.05.2024 ОСОБА_1 подано нотаріально посвідчену заяву про вихід із складу учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Прогресивні технології будівництва» з часткою 90%, що в грошовому виразі складає 315 000,00 грн у натуральній формі: незавершене будівництво, житлового будинку літера А, готовність якого складає 9%, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1509250623101, місцезнаходження нерухомого майна: АДРЕСА_1 .
07.05.2024 рішенням учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Прогресивні технології будівництва» № 3 надано згоду на вихід ОСОБА_1 із складу учасників Товариства та задоволено заяву про вихід з учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Прогресивні технології будівництва».
07.05.2024 за актом приймання-передачі майна Товариством з обмеженою відповідальністю «Прогресивні технології будівництва» передано ОСОБА_1 об'єкт нерухомого майна - незавершене будівництво, житлового будинку літера А, готовність якого складає 9%, реєстраційний номер нерухомого майна 1509250623101, місцезнаходження нерухомого майна: АДРЕСА_1 .
07.05.2024 зареєстровано право власності за ОСОБА_1 на об'єкт незавершеного будівництва, житлового будинку літера А, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1509250623101 на підставі Акту приймання - передачі від 07.05.2024 серія та номер 2091, 2092.
05.08.2024 рішенням Господарського суду Запорізької області у справі № 908/1099/24 стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Октан» дохід, отриманий від безпідставно набутого майна, зменшений на суму сплаченої плати за землю за період з 01.08.2021 по 30.11.2023 у розмірі 776 052,35 грн.
23.08.2024 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань внесено запис 100103111011006436 про державну реєстрацію припинення юридичної особи в результаті її ліквідації.
08.10.2024 державним виконавцем Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Кабаченко Юлією Юріївною відкрито виконавче провадження № 76224914 з приводу примусового виконання наказу Господарського суду Запорізької області від 06.09.2024 № 908/1099/24.
08.10.2024 накладено арешт на майно та грошові кошти боржника Товариства з обмеженою відповідальністю «Октан» про що винесено відповідні постанови.
За розрахунком недоотриманих доходів за фактичне користування ТОВ «Октан» (ідентифікаційний код юридичної особи 30077774) земельною ділянкою площею 5967 кв.м., розташованої за адресою: м. Запоріжжя, вул. Козача 3 без оформлення правовстановлюючого документу, що посвідчує право оренди (користування) за період з 01.08.2021 по 30.11.2023 становить 776 052,35 грн.
Задовольняючи позовні вимоги про визнання недійсним акту прийому-передачі нерухомого майна до статутного капіталу ТОВ «Прогресивні технології будівництва» від 01.04.2024, посвідченого приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Чепковою О.В., зареєстрованого у реєстрі за №№ 1416, 1417, суд першої інстанції дійшов висновку, що внаслідок укладення вказаного правочину унеможливлено виконання зобов'язання та рішення Господарського суду Запорізької області від 05.08.2024 у справі №908/1099/24 за позовом прокурора про стягнення з ТОВ «Октан» коштів на користь Запорізької міської ради.
Натомість суд відмовив в задоволенні вимоги щодо скасування державної реєстрації права власності відповідача 3, оскільки вказана вимога про скасування держаної реєстрації права власності відповідача 3 не є похідною від основної вимоги - визнання недійсним акту від 01.04.2024року приймання - передачі нерухомого майна до статутного капіталу товариства, та підстави її задоволення належним чином не обґрунтовані та не доведені. Відмовляючи у задоволенні позову в частині скасування державної реєстрації права власності ОСОБА_1 на об'єкт нерухомого майна - незавершене будівництво, житлового будинку літ. А по АДРЕСА_1 , суд зазначив, що прокурор повинен був обрати спосіб захисту у вигляді визнання недійсним спірного акту приймання-передачі нерухомого майна від 07.05.2024 в порядку ч. 3 ст. 215 ЦК України, та вказав на необхідність звернення прокурора з вимогою про реституцію з метою повернення сторін недійсного правочину до попереднього стану, тобто становища, яке існувало до його вчинення. При цьому в обґрунтування своєї позиції суд послався на постанову Верховного Суду від 28.10.2020 у справі № 910/10963/19.
Відмовляючи у задоволенні вимоги прокурора про відміну державної реєстрації припинення ТОВ «ОКТАН», судом вказано на обрання прокурором належного способу захисту у спірних правовідносинах. Зазначено, що при проведенні ліквідаційної процедури ТОВ «ОКТАН» ліквідатором Міхайлуцею Ю.В. в порушення вимог чинного законодавства України безпідставно не враховано зобов'язання товариства зі сплати за користування землею за період з 01.08.2021 до 30.11.2023 у розмірі 776 052,35 грн. В обґрунтування своєї позиції суд послався на постанову Верховного Суду від 04.07.2024 у справі № 914/2039/23.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, оскаржуваному судовому рішенню та доводам апеляційних скарг, апеляційний суд зазначає наступне.
06.12.2024 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Заступника керівника Вознесенівської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області в інтересах держави в особі позивача - Запорізька міська рада до відповідачів: Ліквідатора товариства з обмеженою відповідальністю “Октан» Міхайлуца Юрія В'ячеславовича, Товариства з обмеженою відповідальністю “Прогресивні технології будівництва», ОСОБА_1 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Департамент адміністративних послуг Запорізької міської ради про:
- відміну державної реєстрації припинення Товариства з обмеженою відповідальністю “Октан», яку 23.08.2024 здійснено державним реєстратором Департаменту адміністративних послуг Запорізької міської ради Сергеєвою Т.І. за номером 1001031110011006436;
- визнання недійсним акту прийому-передачі нерухомого майна до статутного капіталу ТОВ “Прогресивні технології будівництва» від 01.04.2024, підписаний ТОВ “Октан» та ТОВ “Прогресивні технології будівництва», посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Запорізької області Чепковою О.В. та зареєстрованого у реєстрі за №№ 1416, 1417;
- скасування державної реєстрації права власності ОСОБА_1 на об'єкт нерухомого майна: незавершене будівництво, житлового будинку літ. А, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1509250623101, номер запису про право власності 54915301).
Позов обґрунтовано тим, що ТОВ «ОКТАН», маючи невиконані зобов'язання зі сплати обов'язкових платежів за землю перед Запорізькою міською радою, підтвердженого рішенням суду, шляхом фраудаторного правочину відчужило єдине належне йому майно, створило штучну неплатоспроможність підприємства та унеможливило виконання судового рішення. Надалі підприємство ліквідовано, а майно відчужено третій особі.
Детальне обґрунтування позовних вимог: відповідач 1 у період часу з 12.05.2023 по 01.04.202 був обізнаний про наявність у нього зобов'язань щодо внесення передбачених законом платежів за використання земельної ділянки на якій розташоване належне на праві власності нерухоме майно. З метою ухилення від виконання вказаних зобов'язань позбулось єдиного нерухомого майна на користь заснованої ним юридичної особи відповідача 2. Унаслідок відчуження відповідачем 1 нерухомого майна за актом приймання-передачі частки у статутному капіталі виникла неможливість виконання рішення суду від 05.08.2024 у справі № 908/1099/24. У разі виникнення ознак банкрутства керівник ТОВ «Октан» ОСОБА_2 , який є засновником, кінцевим бенефіціарним власником та одноособовим учасником указаного товариства, зобов'язаний був вжити всіх заходів до запобігання банкрутства товариства, відновлення його платоспроможності та погашення заборгованості перед Запорізькою міською радою із сплати доходів, отриманих від безпідставно набутого майна за користування земельною ділянкою без договору. За зобов'язаннями з відшкодування доходів від безпідставно набутого майна, відповідач 1 несе відповідальність усім своїм майном. Спірний акт приймання-передачі майна до статутного капіталу ТОВ «Прогресивні технології будівництва» від 01.04.2024 є правочином, який може бути визнаний судом недійсним з підстав недодержання його сторонами в момент вчинення вимог ч.ч. 2, 3 ст. 13, ч. 1 ст. 203, ч. 3 ст. 509 ЦК України, ч. 2 ст. 193 ГК України. ТОВ «Октан» в особі директора ОСОБА_2 діяло недобросовісно, було обізнано про необхідність сплати орендної плати за використання земельної ділянки, раніше вчиняв фраудаторний правочин з передачі належного товариству нерухомого майна з метою ухилення від виконання рішення суду від 01.02.2022 у справі №908/2866/21, а тому останній зловживав своїми цивільними правами на шкоду правам інших осіб, оскільки повторне відчуження належного йому майна відбулося з метою уникнення звернення стягнення на його майно як боржника. Правовим наслідком недодержання сторонами від час вчинення правочину, як похідна вимога, є скасування пава власності на нерухоме майно, здійснені на підставі таких правочинів, адже недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю ч. 1 ст. 216 ЦК України. Вважає, що належним та ефективним способом захисту порушених прав держави та похідними вимогами буде, зокрема, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації права власності ОСОБА_1 у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на об'єкт нерухомого майна - незавершене будівництво.
Окрім того, прокурор зазначив, що рішення про припинення товариства прийнято після звернення до суду з позовом про стягнення заборгованості, та документи про проведення державної реєстрації припинення товариства подані реєстратору після ухваленні рішення у справі № 908/1099/24. ТОВ «Октан» маючи зобов'язання із сплати обов'язкових платежів за користування земельною ділянкою, оскільки на ній розташовано належне йому нерухоме майно, замість добросовісного та своєчасного погашення такого зобов'язання вчинило навмисні дії щодо відчуження цього майна заснованому товариству
Відповідач 1 щодо позову заперечив посилаючись на те, що на дату прийняття рішення про відкриття ліквідаційної процедури у підприємства були відсутні активи, відсутня дебіторська та кредиторська заборгованість. В ході проведення ліквідаційної процедури кредитори до голови ліквідаційної комісії не зверталися, у тому числі і позивач. Були проведені перевірки в органах податкової служби, пенсійному та інших фондах, центрі зайнятості, сплачені суми обов'язкових платежів, донараховані податковою службою в сумі 70 815,00 грн, після чого подані документи для проведення реєстрації припинення юридичної особи. На дату припинення товариства не було жодних ознак неплатоспроможності підприємства, а отже і відсутні підстави для застосування Кодексу України з процедур банкрутства. На дату підписання спірного акту приймання - передачі були відсутні обтяження та заборона на вчинення відповідних дій. Провадження у справі № 908/1099/24 відкрито 15.04.2024, тобто після вчинення спірного правочину. Рішення у справі № 908/2721/22 пов'язане з певним періодом та було виконано відповідачем у повному обсязі. ТОВ «Октан» не має орендних правовідносин з позивачем з 2016 року, а отже і обов'язку із сплати орендної плати за користування земельною ділянкою. Мета ріали справи не містять жодних даних, що передача майна була вчинена на шкоду кредиторам з метою перешкоджання виконання рішення суду, оскільки на момент внесення майна до статутного капіталу іншої юридичної особи не було кредиторських вимог, та факту звернення кредиторів з позовною заявою до суду.
Як вбачається з пояснень прокурора, підтверджених матеріалами справи, що Запорізькою міською радою 07.03.2024 здійснено розрахунок недоотриманих доходів за фактичне користування ТОВ «ОКТАН» земельною ділянкою площею 5 967 кв.м, розташованою за адресою: м. Запоріжжя, вул. Козача, 3, без оформлення правовстановлюючого документа, що посвідчує право оренди (користування) за період з 01.08.2021 по 30.11.2023 у розмірі 776 052,35 грн.
ТОВ «ОКТАН» 27.03.2024 за узгодженням з ОСОБА_4 створило ТОВ «ПРОГРЕСИВНІ ТЕХНОЛОГІЇ БУДІВНИЦТВА».
ОСОБА_2 станом на дату створення (28.03.2024) ТОВ «ПРОГРЕСИВНІ ТЕХНОЛОГІЇ БУДІВНИЦТВА» був засновником, керівником та єдиним кінцевим бенефіціарним власником ТОВ «ОКТАН».
У подальшому, ТОВ «ОКТАН» 01.04.2024 за актом приймання-передачі майна від 01.04.2024 передало до статутного капіталу ТОВ «ПРОГРЕСИВНІ ТЕХНОЛОГІЇ БУДІВНИЦТВА» своє єдине нерухоме майно - незавершене будівництво житлового будинку літ. А, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 ,
08.04.2024 право власності зареєстровано за ТОВ «ПРОГРЕСИВНІ ТЕХНОЛОГІЇ БУДІВНИЦТВА».
Вознесенівською окружною прокуратурою міста Запоріжжя 09.04.2024 до Господарського суду Запорізької області скеровано позовну заяву в інтересах держави в особі Запорізької міської ради до ТОВ «ОКТАН» про стягнення доходу, отриманого від безпідставно набутого майна за період з 01.08.2021 до 30.11.2023, у розмірі 776 052,35 грн.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 15.04.2024 відкрито провадження у справі № 908/1099/24 за вищевказаним позовом окружної прокуратури.
Після відкриття судом провадження у справі ТОВ «ОКТАН», будучі у минулому учасником подібних спірних правовідносин (справа № 908/2866/21), та обізнаним щодо фраудаторної природи подібних правочинів (справа № 908/2721/22), остаточно позбулось активів шляхом передачі 16.04.2024 ОСОБА_4 частки у статутному капіталі ТОВ «ПРОГРЕСИВНІ ТЕХНОЛОГІЇ БУДІВНИЦТВА» у розмірі 90%.
Надалі (через 2 дні) ОСОБА_2 як одноособовим учасником ТОВ «ОКТАН» прийнято рішення від 18.04.2024 № 3/24 про припинення ТОВ «ОКТАН» шляхом його ліквідації в добровільному порядку.
У подальшому ОСОБА_4 на підставі договору купівлі продажу від 03.05.2024 продала та за актом приймання-передачі від 03.05.2024 №№ 2053, 2054 передала ОСОБА_1 частку у статутному капіталі ТОВ «ПРОГРЕСИВНІ ТЕХНОЛОГІЇ БУДІВНИЦТВА» у розмірі 90%, яка в грошовому еквіваленті становить 315 000,00 грн.
ОСОБА_1 , через короткий проміжок часу (4 дні) до загальних зборів учасників ТОВ «ПРОГРЕСИВНІ ТЕХНОЛОГІЇ БУДІВНИЦТВА» подано заяву від 07.05.2024 № 2089 про вихід зі складу учасників вказаного товариства.
Того ж дня рішенням учасника ТОВ «ПРОГРЕСИВНІ ТЕХНОЛОГІЇ БУДІВНИЦТВА» від 07.05.2024 № 3 надано згоду на вихід ОСОБА_1 зі складу учасників указаного товариства, здійснення з ним розрахунку шляхом передачі майна та за актом прийому-передачі майна від 07.05.2024 №№ 2091, 2092 передано ОСОБА_1 нерухоме майно - незавершене будівництво житлового будинку літ. А за адресою: АДРЕСА_1 .
Надалі, учасником ТОВ «ПРОГРЕСИВНІ ТЕХНОЛОГІЇ БУДІВНИЦТВА» ОСОБА_4 прийнято рішення від 16.05.2024 № 5/2024 про припинення ТОВ «ПРОГРЕСИВНІ ТЕХНОЛОГІЇ БУДІВНИЦТВА» шляхом ліквідації в добровільному порядку.
Рішенням Господарського суду Запорізької області від 05.08.2024 у справі №908/1099/24 задоволено позовну заяву окружної прокуратури та з ТОВ «ОКТАН» на користь Запорізької міської ради стягнуто дохід, отриманий від безпідставно набутого майна за період з 01.08.2021 до 30.11.2023, у розмірі 776 052,35 грн.
Прокурор зазначає, що незважаючи на наявність заборгованості перед Запорізькою міською радою, з метою позбавлення ТОВ «ОКТАН» правоздатності та виведення його з числа учасників спірних правовідносин, ліквідатор ТОВ «ОКТАН» ОСОБА_2 22.08.2024 звернувся із заявою про припинення державної реєстрації ТОВ «ОКТАН», а 23.08.2024 Державним реєстратором Департаменту адміністративних послуг Запорізької міської ради Сергеєвою Т.І. зареєстровано припинення юридичної особи.
За твердженням прокурора, внаслідок протиправних дій ТОВ «ОКТАН» в особі директора/ліквідатора Міхайлуци Ю.В. бюджет Запорізької міської територіальної громади недоотримав грошові кошти у розмірі 776 052,35 грн, що завдає значної шкоди інтересам держави, у тому числі позбавляє ефективної можливості реалізації заходів із протидії військовій агресії російської федерації, відновлення пошкодженого майна міста Запоріжжя та/або відшкодування завданої країною-агресором шкоди.
Вказане обумовило звернення прокурора до суду за захистом державних інтересів з вимогами про визнання правочину недійсним, відміну державної реєстрації припинення ТОВ «ОКТАН», скасування державної реєстрації права власності ОСОБА_1 на об'єкт нерухомого майна.
Суд першої інстанції за результатом оцінки наданих прокурором доказів встановив наявність підстав щодо визнання акта прийому-передачі майна до статутного капіталу ТОВ «ПРОГРЕСИВНІ ТЕХНОЛОГІЇ БУДІВНИЦТВА» від 01.04.2024, виходячи з наступного.
За змістом ч. 1 ст. 174 ГК України придбання або збереження майна суб'єкта або суб'єктом господарювання за рахунок іншої особи без достатніх на те підстав є однією з підстав для виникнення господарських зобов'язань.
Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 175 ГК України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно з ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
За змістом ч. 1 ст. 611 ЦК України за загальним правилом, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» товариство несе відповідальність за своїми зобов'язаннями всім належним йому майном.
Таким чином, за вищезазначеним зобов'язанням з відшкодування доходів від безпідставно набутого майна, ТОВ «Октан» несе відповідальність усім своїм майном.
Згідно з ч. 3 ст. 509 ЦК України зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
За змістом ч. 2 ст. 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Частиною 2 ст. 13 ЦК України визначено, що при здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах (ч. З ст. 13 ЦК України).
Відповідно до ч. 6 ст. 13 ЦК України, у разі недодержання особою при здійсненні своїх прав вимог, які встановлені частинами 2 - 5 цієї статті, суд може зобов'язати її припинити зловживання своїми правами, а також застосувати інші наслідки, встановлені законом.
Формулювання «зловживання правом» необхідно розуміти як суперечність, оскільки якщо особа користується власним правом, то його дія дозволена, а якщо вона не дозволена, то саме тому відбувається вихід за межі свого права та дію без права. Сутність зловживання правом полягає у вчиненні уповноваженою особою дій, які складають зміст відповідного суб'єктивного цивільного права, недобросовісно, в тому числі всупереч меті такого права.
Правочини, що укладаються учасниками цивільних відносин, повинні мати певну правову та фактичну мету, яка не має бути очевидно неправомірною та недобросовісною. Правочин не може використовуватися учасниками цивільних відносин для уникнення сплати боргу або виконання судового рішення.
Відтак, будь-який правочин, вчинений боржником у період настання у нього зобов'язання із погашення заборгованості перед кредитором, внаслідок якого боржник перестає бути платоспроможним, має ставитися під сумнів у частині його добросовісності та набуває ознак фраудаторного правочину (правочину, що вчинений боржником на шкоду кредиторам).
Обираючи варіант добросовісної поведінки, боржник зобов'язаний піклуватися про те, щоб його юридично значимі вчинки були економічно обґрунтованими. Також поведінка боржника, повинна відповідати критеріям розумності, що передбачає, що кожне зобов'язання, яке правомірно виникло, повинно бути виконано належним чином, а тому кожний кредитор вправі розраховувати, що усі існуючі перед ним зобов'язання за звичайних умов будуть належним чином та своєчасно виконані. Доброчесний боржник повинен мати на меті добросовісно виконати усі свої зобов'язання, а в разі неможливості такого виконання - надати справедливе та своєчасне задоволення (сатисфакцію) прав та правомірних інтересів кредитора.
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 24.07.2019 у справі № 405/1820/17, від 28.11.2019 у справі № 910/8357/18, від 20.05.2020 у справі № 922/1903/18.
Відповідно до ст. 202 ЦПК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Односторонній правочин може створювати обов'язки лише для особи, яка його вчинила. Односторонній правочин може створювати обов'язки для інших осіб у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами.
До правовідносин, які виникли з односторонніх правочинів, застосовуються загальні положення про зобов'язання та про договори, якщо це не суперечить актам цивільного законодавства або суті одностороннього правочину.
Відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
За змістом ч. 2 ст. 16 ЦК України, визнання правочину недійсним є одним із способів захисту цивільних прав та інтересів.
Як передбачено ч. 1 ст. 215 ЦК України недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1 - 3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу, є підставою для недійсності правочину.
Згідно з абз. 2 ч. 1 ст. 216 ЦК України за загальним правилом, у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
У постанові від 19.01.2023 у справі № 925/1248/21 (925/111/22) Верховний Суд звернув увагу на те, що наразі вже сформована усталена судова практика про можливість оскарження правочину вчиненого боржником з метою завдання шкоди кредиторам (фраудаторного правочину) особою (не стороною правочину), чиї майнові інтереси порушує такий правочин, якщо ця особа доведе, що особа, яка уклала договір та відчужила за ним майно, свідомо погіршила свій майновий стан, з метою уникнення відповідальності перед кредитором.
Верховний Суд у постанові від 10.05.2023 у справі № 755/17944/18 зазначив, що: «…Верховний суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 06.10.2022 у справі № 904/624/19 виходив із обставин укладення фраудаторного правочину навіть до пред'явлення позову про стягнення боргу, зазначаючи таке «...договір, який укладений з метою уникнути виконання договору та зобов'язання зі сплати боргу, є зловживанням правом на укладення договору та розпорядження власністю, оскільки унеможливлює виконання зобов'язання і завдає шкоди кредитору. Такий договір може вважатися фраудаторним та може бути визнаний судом недійсним за позовом особи, право якої порушено, тобто кредитора»».
Фраудаторні угоди - це угоди, що завдали шкоди боржнику (як приклад, угода з метою виведення майна). Мета такого правочину в момент його укладання є прихованою, але проявляється через дії або бездіяльність, що вчиняються боржником як до, так і після настання строку виконання зобов'язання цілеспрямовано на ухилення від виконання обов'язку (висновок Верховного Суду, наведений в постановах від 06.10.2022 у справі №904/624/19, від 19.01.2023 у справі № 925/1248/21 (925/111/22)).
Фраудаторним правочином може бути як односторонній, так і двосторонній чи багатосторонній правочин.
Формулювання критеріїв фраудаторності правочину залежить від того, який правочин на шкоду кредитору використовує боржник для уникнення задоволення його вимог. Зокрема, але не виключно, такими критеріями можуть бути: момент вчинення оплатного відчуження майна або дарування (вчинення правочину після виникнення зобов'язання); контрагент, з яким боржник вчинив оспорювані договори (родичі боржника, пов'язані або афілійовані юридичні особи); щодо оплатних цивільно-правових договорів важливе значення має ціна (ринкова, неринкова ціна), і цей критерій має враховуватися (див. постанови Верховного Суду від 02.06.2021 у справі № 904/7905/16, від 24.11.2021 у справі № 905/2030/19 (905/2445/19)).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.09.2022 у справі № 910/16579/20 викладено правовий висновок, що учинення власником майна правочину на шкоду своїм кредиторам може полягати як у виведенні майна боржника власником на третіх осіб, так і у створенні преференцій у задоволенні вимог певного кредитора на шкоду іншим кредиторам боржника, внаслідок чого виникає ризик незадоволення вимог інших кредиторів (п. 10.39).
Укладення фраудаторних правочинів є характерним для боржників у процедурах банкрутства, позаяк неплатоспроможність боржника означає ситуацію, коли не вистачає коштів для задоволення всіх вимог кредиторів і, діючи недобросовісно, боржник намагається створити переваги для задоволення вимог «дружнього» кредитора на шкоду іншим своїм кредиторам, порушивши встановлену законом черговість або пропорційність задоволення вимог окремого класу кредиторів (п. 10.40).
Задоволення боржником вимог окремого кредитора поза межами конкурсної процедури банкрутства з використанням пов'язаних (або непов'язаних) із боржником осіб підтверджує неправомірну і недобросовісну мету боржника щодо створення йому преференції у виконанні зобов'язань та порушення імперативно встановленої у банкрутстві черговості задоволення вимог певних класів кредиторів боржника (п. 10.41).
Отже, правочини за участю боржника, які допомагають реалізувати цю мету, мають ознаки фраудаторності, незалежно від того, чи такий правочин є двостороннім (одностороннім) чи багатостороннім (у якому буде задіяно низку учасників, об'єднаних єдиною неправомірною метою). Для класифікації правочину як фраудаторного має значення фактична участь боржника у ньому як одного з учасників вольових дій, направлених на виведення майна боржника з метою незадоволення вимог одного або декількох його кредиторів у легальній судовій процедурі (п. 10.42).
Однією із форм такої участі боржника є вчинення ним, за наявності в нього невиконаних зобов'язань та заборгованості перед іншими кредиторами, правочину з метою нарощування обсягу наявних кредиторських зобов'язань та в майбутнього формування кредиторської заборгованості із заінтересованим кредитором (так званий «дружній кредитор») (правовий висновок Верховного Суду, викладений в постанові від 19.01.2023 у справі № 925/1248/21(925/111/22)).
Таким чином, в силу гнучкості та різноманіття цивільних правовідносин вичерпний та закритий перелік обставин, за яких той чи інший правочин слід вважати фраудаторним, відсутній. Натомість Верховний Суд напрацював перелік обставин, які окремо або в сукупності можуть враховуватися при оцінці правочину як фраудаторного. Остаточну кваліфікацію певного правочину як фраудаторного повинен здійснювати суд в кожній конкретній справі виходячи із встановлених обставин.
Наведений правовий висновок викладено Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 18.12.2024 у справі № 916/379/23.
Верховний Суд у постанові від 12.04.2023 у справі № 754/18852/21 у подібних правовідносинах виснував, що приватно-правовий інструментарій не повинен використовуватися учасниками цивільного оборогу для уникнення сплати боргу (коштів, збитків, шкоди) або виконання судового рішення яро стягнення боргу (коштів, збитків, шкоди), що набрало законної сили.
Зловживання правом і використання приватно-правового інструментарію всупереч його призначенню проявляється в тому, що: особа (особи) «використовувала/ використовували право на зло»; наявні негативні наслідки (різного прояву) для інших осіб (негативні наслідки являють собою певний стан, до якого потрапляють інші суб'єкти, чиї права безпосередньо пов'язані з правами особи, яка ними зловживає; цей стан не задовольняє інших суб'єктів; для здійснення ними своїх прав не вистачає певних фактів та/або умов; настання цих фактів/умов безпосередньо залежить від дій іншої особи інша особа може перебувати у конкретних правовідносинах з цими особами, які «потерпають» від зловживання нею правом, або не перебувають); враховується правовий статус особи /осіб (особа перебуває у правовідносинах і як їх учасник має уявлення не лише про обсяг своїх прав, а і про обсяг прав інших учасників цих правовідносин та порядок їх набуття та здійснення; особа не вперше перебуває у цих правовідносинах або ці правовідносини є тривалими, або вона є учасником й інших аналогічних правовідносин) (аналогічні висновки містяться у постанові Верховного Суду від 10.02.2021 у справі № 754/5841/17).
Вчинення власником майна правочину з розпорядження належним йому майном з метою унеможливити задоволення вимоги iншoї особи - стягувача за рахунок майна цього власника може бути кваліфіковане як зловживання правом власності, оскільки власник використовує правомочність розпорядження майном на шкоду майновим інтересам кредитора (див. постанову об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.12.2018 у справі № 910/7547/17).
Верховний Суд у постанові від 25.02.2020 у справі № 915/1299/18 дійшов висновку, що чинним законодавством передбачена можливість реєстрації змін у складі учасників, розмірі часток у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю на підставі лише акта приймання-передачі частки у статутному капіталі товариства. Надаючи належну оцінку акту приймання приймання-передачі частки в статутному капіталі товариства, суди дійшли обґрунтованого висновку про те, що акт приймання-передачі майна є правочином, який підтверджує волевиявлення сторін, має юридичні наслідки - набуття та припинення права власності на корпоративні права. Отже, такий двосторонній акт у цих правовідносинах свідчить про погоджену дію шляхом волевиявлення обох сторін цього двостороннього правочину на набуття певних цивільних прав та обов'язків.
Оскарження правочину, оформленого актом (у розумінні ст. 202 ЦК України), в цьому випадку с належним способом захисту цивільних прав та обов'язків в розумінні ст.16 ЦК України, ст. 20 ГК України.
В ухвалі від 11.08.2022 у справі № 916/546/21 Велика Палата Верховного Суду зауважила, що, залежно від встановлених судами обставин конкретної справи, документ, який сторони справи іменують як «акт приймання-передачі», може як підтверджувати певні факти та бути документом первинного бухгалтерського обліку, так і мати ознаки правочину, тобто бути спрямованим на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. Встановлення правової природи акта приймання-передачі - це питання дослідження як змісту такого акта приймання-передачі, так і інших доказів, наявних у матеріалах справи. Висновок з цього приводу, у разі його необхідності для вирішення справи, повинен робити суд у межах кожної окремої справи.
Господарський суд Запорізької області у рішеннях від 01.02.2022 у справі №908/2866/21 та від 05.08.2024 у справі № 908/1099/24 зазначив, що ТОВ «Октан» використовував спірну земельну ділянку на підставі договору оренди землі від 29.06.2006, зареєстрованого 12.07.2006 за № 040626100636, однак після закінчення його дії, зобов'язання із внесення до місцевого бюджету обов'язкових платежів за використання земельної ділянки комунальної власності не виконував.
Наведені обставини стали підставою для стягнення з ТОВ «Октан» доходів, отриманих від безпідставно набутого майна у виді орендної плати за фактичне використання земельної ділянки з кадастровим номером 2310100000:01:005:0107.
ТОВ «Октан» в особі директора ОСОБА_2 було обізнане про необхідність внесення до місцевого бюджету обов'язкових платежів за використання земельної ділянки комунальної власності та їх розмір, у тому числі, за період часу з 01.08.2021 до 30.11.2023.
Передача нерухомого майна від ТОВ «Октан» здійснена заснованому Товариству з обмеженою відповідальністю «Прогресивні технології будівництва».
Так, відповідно до протоколу від 27.03.2024 № 01/24 створено ТОВ «Прогресивні технології будівництва», засновниками якого є ОСОБА_4 та ТОВ «Октан».
Вкладом ТОВ «Октан» у статутний капітал ТОВ «Прогресивні технології будівництва» є незавершене будівництво житлового будинку літ. А, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , а вкладом ОСОБА_4 - письмові столи в кількості 5 штук, стільці в кількості 5 штук, офісні тумби в кількості 2 штуки.
Відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань кінцевим бенефіціарним власником ТОВ «Прогресивні технології будівництва» станом на 28.03.2024 був ОСОБА_2 , який є засновником, керівником та кінцевим бенефіціарним власником ТОВ «Октан».
Судом встановлено та не спростовано скаржником, що передача нерухомого майна від ТОВ «Октан» на користь відповідача 2 за актом прийому-передачі майна до статутного капіталу ТОВ «Прогресивні технології будівництва» від 01.04.2024 здійснена внаслідок зловживання ТОВ «Октан» своїм правом на розпорядження своїм майном з метою ухилення від виконання зобов'язання із внесення передбачених законом платежів, що спричинило Запорізькій міській територіальній громаді негативні наслідки у виді недоотримання нею відповідних платежів, які можуть бути використані на нагальні потреби громади.
Внаслідок укладення вказаного правочину унеможливлено виконання зобов'язання та рішення Господарського суду Запорізької області від 05.08.2024 у справі № 908/1099/24 за позовом прокурора про стягнення з ТОВ «Октан» коштів на користь Запорізької міської ради.
16.04.2024 ТОВ «Октан» на підставі договору купівлі-продажу продало та на підставі акта приймання-передачі від 16.04.2024 № 1 передало ОСОБА_4 частку (90%) у статутному капіталі ТОВ «Прогресивні технології будівництва».
03.05.2024 ОСОБА_4 на підставі договору купівлі продажу відчужила та за актом приймання-передачі від 03.05.2024 №№ 2053, 2054 передала вказану частку у статутному капіталі ОСОБА_1 , який на підставі рішення учасника ТОВ «Прогресивні технології будівництва» від 07.05.2024 № 3 вийшов зі складу учасників указаного товариства та у рахунок вкладу отримав право власності на нерухоме майно - незавершене будівництво житлового будинку літ. А за адресою: АДРЕСА_1 .
07.05.2024 право власності ОСОБА_1 зареєстровано державним реєстратором прав на нерухоме майно - приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Запорізької області Чепковою О.В. у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
Сукупність наведених обставин свідчить по те, що ТОВ «Октан» в особі директора ОСОБА_2 діяло недобросовісно, було обізнане про необхідність сплати орендної плати за використання земельної ділянки з кадастровим номером 2310100000:01:005:0107, раніше вчиняв фраудаторний правочин з передачі належного товариству нерухомого майна з метою ухилення від виконання рішення Господарського суду Запорізької області від 01.02.2022 у справі № 908/2866/21, а тому останній зловживав своїми цивільними правами на шкоду правам інших осіб, оскільки повторне відчуження належного йому майна відбулося з метою уникнення звернення стягнення на його майно як боржника.
З урахуванням наведеного, суд першої інстанції дійшов вмотивованого висновку, що заявлена позовна вимога про визнання недійсним акту прийому-передачі нерухомого майна до статутного капіталу ТОВ «Прогресивні технології будівництва» від 01.04.2024, посвідченого приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Чепковою О.В., зареєстрованого у реєстрі за №№ 1416, 1417 підлягає задоволенню.
Доводи апеляційної скарги не спростовують наявність підстав для визнання недійсним згаданого акту прийому-передачі нерухомого майна, адже ТОВ «ОКТАН», маючи з 12.05.2003 у власності об'єкт нерухомого майна (реєстраційний номер 1509250623101): незавершене будівництво житлового будинку літ. А, який розташований за адресою: Запорізька область, місто Запоріжжя, вулиця Козача, будинок 3, на земельній ділянці з кадастровим номером 2310100000:01:005:0107, та усвідомлюючи про наявність у нього зобов'язання щодо внесення передбачених законодавством платежів за її використання, добровільно не виконував відповідний обов'язок у зв'язку з чим бюджет міста Запоріжжя недоотримав кошти в якості орендної плати. Вказане підтверджено Господарським судом Запорізької області, який у рішеннях від 01.02.2022 у справі №908/2866/21 та від 05.08.2024 у справі № 908/1099/24. При цьому передача нерухомого майна від ТОВ «ОКТАН» здійснена заснованому товариству з обмеженою відповідальністю «ПРОГРЕСИВНІ ТЕХНОЛОГІЇ БУДІВНИЦТВА». Мета правочину - створення штучної неплатоспроможності ТОВ «ОКТАН» для уникнення відповідальності за недоговірним зобов'язанням, оскільки внаслідок укладення вказаного правочину унеможливлено виконання зобов'язання товариства перед Запорізькою міською радою та рішення Господарського суду Запорізької області від 05.08.2024 у справі № 908/1099/24 за позовом прокурора про стягнення з ТОВ «ОКТАН» коштів на користь Запорізької міської ради.
Щодо позовної вимоги про відміну державної реєстрації припинення ТОВ «Октан».
Відповідно до ч.ч. 1, 5, 6 ст. 104 Цивільного кодексу України, юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов'язки переходять до правонаступників.
Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.
Порядок припинення юридичної особи в процесі відновлення її платоспроможності або банкрутства встановлюється законом.
Відповідно до ст. 105 Цивільного кодексу України, учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, зобов'язані протягом трьох робочих днів з дати прийняття рішення письмово повідомити орган, що здійснює державну реєстрацію.
Учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, відповідно до цього Кодексу призначають комісію з припинення юридичної особи (комісію з реорганізації, ліквідаційну комісію), голову комісії або ліквідатора та встановлюють порядок і строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється.
Виконання функцій комісії з припинення юридичної особи (комісії з реорганізації, ліквідаційної комісії) може бути покладено на орган управління юридичної особи.
До комісії з припинення юридичної особи (комісії з реорганізації, ліквідаційної комісії) або ліквідатора з моменту призначення переходять повноваження щодо управління справами юридичної особи. Голова комісії, її члени або ліквідатор юридичної особи представляють її у відносинах з третіми особами та виступають у суді від імені юридичної особи, яка припиняється.
Строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється, не може становити менше двох і більше шести місяців з дня оприлюднення повідомлення про рішення щодо припинення юридичної особи.
Кожна окрема вимога кредитора, зокрема щодо сплати податків, зборів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, страхових коштів до Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування, розглядається, після чого приймається відповідне рішення, яке надсилається кредитору не пізніше тридцяти днів з дня отримання юридичною особою, що припиняється, відповідної вимоги кредитора.
Відповідно до ст. 110 Цивільного кодексу України, юридична особа ліквідується, зокрема: за рішенням її учасників, суб'єкта управління державної або комунальної власності або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, в тому числі у зв'язку із закінченням строку, на який було створено юридичну особу, досягненням мети, для якої її створено, а також в інших випадках, передбачених установчими документами;
Орган (особа), який прийняв рішення про ліквідацію юридичної особи відповідно до частини першої цієї статті, призначає ліквідаційну комісію (ліквідатора) такої юридичної особи. У справі про банкрутство небанківської фінансової установи за клопотанням органу державної влади ліквідатором може бути призначена особа з числа арбітражних керуючих у такій справі.
Якщо вартість майна юридичної особи є недостатньою для задоволення вимог кредиторів, юридична особа здійснює всі необхідні дії, встановлені законом.
18.04.2024 Міхайлуца Ю.В. прийнято рішення про припинення Товариства з обмеженою відповідальністю «Октан» шляхом його ліквідації в добровільному порядку, ліквідатором призначено Міхайлуцу Ю.В., встановлено строк для заявлення вимог кредиторами протягом 60 днів з дати прийняття рішення.
Рішення щодо припинення юридичної особи внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань 19.04.2024, строк для подання вимог кредиторами установлено до 18.06.2024, тобто протягом 60 днів з дня ухвалення рішення про припинення з урахуванням ст. 105 Цивільного кодексу України.
Відповідно до ст. 111 Цивільного кодексу України, з дати внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань запису про рішення засновників (учасників) юридичної особи, суду або уповноваженого ними органу щодо ліквідації юридичної особи ліквідаційна комісія (ліквідатор) зобов'язана вжити всіх необхідних заходів щодо стягнення дебіторської заборгованості юридичної особи, що ліквідується, та письмово повідомити кожного з боржників про припинення юридичної особи в установлені цим Кодексом строки.
Ліквідаційна комісія (ліквідатор) заявляє вимоги та позови про стягнення заборгованості з боржників юридичної особи.
Під час проведення заходів щодо ліквідації юридичної особи до завершення строку пред'явлення вимог кредиторів ліквідаційна комісія (ліквідатор) закриває рахунки, відкриті у фінансових установах, крім рахунка, який використовується для розрахунків з кредиторами під час ліквідації юридичної особи.
Ліквідаційна комісія (ліквідатор) вживає заходів щодо інвентаризації майна юридичної особи, що припиняється, а також майна її філій та представництв, дочірніх підприємств, господарських товариств, а також майна, що підтверджує її корпоративні права в інших юридичних особах, виявляє та вживає заходів щодо повернення майна, яке перебуває у третіх осіб.
У випадках, установлених законом, ліквідаційна комісія (ліквідатор) забезпечує проведення незалежної оцінки майна юридичної особи, що припиняється.
Для проведення перевірок та визначення наявності або відсутності заборгованості із сплати податків, зборів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, страхових коштів до Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування ліквідаційна комісія (ліквідатор) забезпечує своєчасне надання податковим органам та Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування документів юридичної особи (її філій, представництв), у тому числі первинних документів, регістрів бухгалтерського та податкового обліку.
До моменту затвердження ліквідаційного балансу ліквідаційна комісія (ліквідатор) складає та подає податковим органам, Пенсійного фонду України та фондів соціального страхування звітність за останній звітний період.
Ліквідаційна комісія (ліквідатор) після закінчення строку для пред'явлення вимог кредиторами складає проміжний ліквідаційний баланс, що включає відомості про склад майна юридичної особи, що ліквідується, перелік пред'явлених кредиторами вимог та результат їх розгляду.
Проміжний ліквідаційний баланс затверджується ліквідаційною комісією (ліквідатором) юридичної особи.
Виплата грошових сум кредиторам юридичної особи, що ліквідується, у тому числі за податками, зборами, єдиним внеском на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та іншими коштами, що належить сплатити до державного або місцевого бюджету, Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування, провадиться у порядку черговості, встановленому статтею 112 цього Кодексу.
У разі недостатності в юридичної особи, що ліквідується, коштів для задоволення вимог кредиторів ліквідаційна комісія (ліквідатор) організовує реалізацію майна юридичної особи.
До затвердження ліквідаційного балансу ліквідаційна комісія (ліквідатор) складає та подає податковим органам, Пенсійного фонду України та фондів соціального страхування звітність за останній звітний період.
Ліквідаційна комісія (ліквідатор) забезпечує подання державному реєстраторові документів, передбачених законом для проведення державної реєстрації припинення юридичної особи в установлений законом строк.
Відповідно п. п. 4, 5 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» № 755 від 15.05.2003, державна реєстрація юридичних осіб, громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців (далі - державна реєстрація) - офіційне визнання шляхом засвідчення державою факту створення або припинення юридичної особи, громадського формування, що не має статусу юридичної особи, відокремленого підрозділу юридичної особи, утвореної відповідно до законодавства іноземної держави, засвідчення факту наявності відповідного статусу громадського об'єднання, професійної спілки, її організації або об'єднання, політичної партії, організації роботодавців, об'єднань організацій роботодавців та їхньої символіки, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, зміни відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, про юридичну особу та фізичну особу - підприємця, а також проведення інших реєстраційних дій, передбачених цим Законом.
Відповідно до п. п. 4 - 6 ч. 2 ст. 6 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» № 755 від 15.05.2003 державний реєстратор проводить реєстраційну дію (у тому числі з урахуванням принципу мовчазної згоди) за відсутності підстав для відмови у державній реєстрації шляхом внесення запису до Єдиного державного реєстру; веде Єдиний державний реєстр; веде реєстраційні справи.
Так, під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб'єкта правовідносин і забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначено як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату.
Натомість під способом захисту цивільного права чи інтересу розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, інтересів і вплив на правопорушника (аналогічний висновок, викладений у п. 5.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16, у п. 67 постанови Великої Палати Верховного Суду від 31.07.2021 у справі № 903/1030/19). Інакше кажучи, це дії, спрямовані на попередження порушення або на відновлення порушеного, невизнаного, оспорюваного цивільного права чи інтересу. Такі способи мають бути доступними й ефективними (подібний висновок, викладений в п. 14 постанови Великої Палати Верховного Суду від 29.05.2019 у справі № 310/11024/15-ц та п. 40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 01.04.2020 у справі № 610/1030/18).
Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб'єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права чи інтересу залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Інакше кажучи, суд має захистити право чи інтерес у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (див., зокрема, постанови від 05.06.2018 у справі № 338/180/17 (пункт 57), від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16 (пункт 40), від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц (пункт 89), від 16.06.2020 у справі № 145/2047/16-ц (пункт 7.23), від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17), від 26.01.2021 у справі № 522/1528/15-ц (пункт 58), від 09.02.2021 у справі № 381/622/17, від 16.02.2021 у справі № 910/2861/18 (пункт 98), від 15.06.2021 у справі № 922/2416/17 (пункт 9.1), від 22.06.2021 у справах №334/3161/17 (пункт 55) і № 200/606/18 (пункт 73), від 29.06.2021 у справі № 916/964/19 (пункт 7.3), від 31.08.2021 у справі № 903/1030/19 (пункт 68), від 26.10.2021 у справі №766/20797/18 (пункт 19), від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (пункт 143), від 14.12.2021 у справі № 643/21744/19 (пункт 61), від 25.01.2022 у справі № 143/591/20 (пункт 8.31), від 08.02.2022 у справі № 209/3085/20 (пункт 21), від 09.02.2022 у справі №910/6939/20 (пункт 11.87), від 22.02.2022 у справі № 761/36873/18 (пункт 9.21), від 13.07.2022 у справі № 363/1834/17 (пункт 56), від 28.09.2022 у справі № 483/448/20 (пункт 9.64), від 14.12.2022 у справі № 477/2330/18 (пункт 55)).
Спосіб захисту права є ефективним тоді, коли він забезпечуватиме поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантуватиме можливість отримати відповідну компенсацію. Тобто цей захист має бути повним і забезпечувати у такий спосіб досягнення мети правосуддя та процесуальну економію (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18 (пункт 63), від 08.02.2022 у справі № 209/3085/20 (пункт 24), від 21.09.2022 у справі № 908/976/190 (пункти 5.6, 5.9)).
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.07.2023 у справі № 757/31372/18-ц виснувала, що у кожній справі за змістом обґрунтувань позовних вимог, наданих позивачем пояснень тощо суд має встановити, якого саме результату позивач хоче досягнути унаслідок вирішення спору. Суд розглядає справи у межах заявлених вимог (частина перша статті 13 ЦПК України), але, зберігаючи об'єктивність і неупередженість, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим кодексом (пункт 4 частини п'ятої статті 12 ЦПК України). Виконання такого обов'язку пов'язане, зокрема, з тим, що суд має надавати позовним вимогам належну інтерпретацію, а не тлумачити їх лише буквально (пункт 58).
Аналогічні висновки приведені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 30.06.2021 у справі № 9901/172/20 (пункти 1, 80-81, 83), від 01.07.2021 у справі №9901/381/20 (пункти 1, 43-47), від 26.10.2021 у справі № 766/20797/18 (пункти 6, 20-26, 101, 102), від 01.02.2022 у справі № 750/3192/14 (пункти 4, 26, 47), від 22.09.2022 у справі № 462/5368/16-ц (пункти 4, 36), від 02.11.2022 у справі № 922/3166/20 (пункт 85), від 04.07.2023 у справі № 233/4365/18 (пункт 31), від 20.06.2023 у справах № 554/10517/16-ц (пункт 7.47) та № 633/408/18 (пункт 11.12).
Застосування способу захисту має бути об'єктивно виправданим і обґрунтованим, тобто залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання, оспорення та спричинених відповідними діяннями наслідків (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17 (пункт 57), від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16 (пункт 40), від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 02.07.2019 у справі № 48/340 (пункт 6.41), від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц (пункт 89), від 01.10.2019 у справі № 910/3907/18 (пункт 48), від 28.01.2020 у справі № 50/311-б (пункт 91), від 19.05.2020 у справі №922/4206/19 (пункт 43), від 16.06.2020 у справі № 145/2047/16-ц (пункт 7.23), від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17 (пункт 67), від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18 (пункти 63, 89), від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19 (пункт 6.13), від 26.01.2021 у справі №522/1528/15-ц (пункт 58), від 16.02.2021 у справі № 910/2861/18 (пункт 98), від 06.04.2021 у справі № 910/10011/19, від 15.06.2021 у справі № 922/2416/17 (пункт 9.1), від 22.06.2021 у справах № 334/3161/17 (пункт 55) і № 200/606/18 (пункт 73), від 29.06.2021 у справі №916/964/19 (пункт 7.3), від 31.08.2021 у справі № 903/1030/19 (пункт 68), від 14.09.2021 у справі № 359/5719/17 (пункт 119), від 16.09.2021 у справі № 910/2861/18 (пункт 98), від 26.10.2021 у справі № 766/20797/18 (пункт 19), від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (пункт 143), від 14.12.2021 у справі № 643/21744/19 (пункт 61), від 25.01.2022 у справі №143/591/20 (пункт 8.31), від 08.02.2022 у справі № 209/3085/20 (пункт 21), від 13.07.2022 у справі № 363/1834/17 (пункт 56), від 21.09.2022 у справі № 908/976/19 (пункт 5.6), від 28.09.2022 у справі № 483/448/20 (пункт 9.64), від 14.12.2022 у справі № 477/2330/18 (пункт 55), від 18.01.2023 у справі № 488/2807/17 (пункт 86)).
Апеляційний суд звертає увагу, що застосування судом того чи іншого способу захисту має призводити до відновлення порушеного права позивача без необхідності повторного звернення до суду. Судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту.
Такі висновки сформульовані в постановах Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18 (пункт 63), від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19 (пункт 6.13), від 16.02.2021 у справі № 910/2861/18 (пункт 98).
Згідно з принципом процесуальної економії штучне подвоєння судового процесу (тобто вирішення одного спору у декількох судових справах в одній чи декількох судових юрисдикціях) є неприпустимим. Вирішення справи у суді в одному судовому процесі має усунути необхідність у новому зверненні до суду для вжиття додаткових засобів захисту (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18 (пункт 63), від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19 (пункт 6.13), від 26.01.2021 у справі №522/1528/15-ц (пункт 82), від 02.02.2021 у справі № 925/642/19 (пункт 50), від 06.04.2021 у справі № 910/10011/19 (пункт 94), від 20.10.2021 у справі № 9901/554/19 (пункт 19), від 08.02.2022 у справі № 209/3085/20 (пункт 24), від 21.09.2022 у справі № 908/976/190 (пункт 5.6), від 22.09.2022 у справі № 462/5368/16-ц (пункт 44)). Інакше кажучи, не є ефективним той спосіб захисту, який у разі задоволення відповідного позову не відновлює повністю порушене, оспорюване право, а відповідне судове рішення створює передумови для іншого судового процесу, у якому буде відбуватися захист права позивача, чи таке рішення об'єктивно неможливо буде виконати.
Сутність гарантованого Конвенцією права позивача на суд і на ефективний засіб юридичного захисту не буде нівельованою, якщо він матиме реальну можливість доступу до суду для захисту цивільних прав та інтересів, які вважає порушеними.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.09.2018 у справі № 813/6286/15 зазначено, що Законом про державну реєстрацію встановлено спростовану презумпцію відомостей, внесених до ЄДР, з огляду на що запис про припинення юридичної особи не є беззастережним доказом того, що юридична особа дійсно припинилася та більше не існує. Якщо процедуру ліквідації не було здійснено належним чином, зокрема не було відчужене майно особи, то внесення до ЄДР запису про припинення цієї юридичної особи не зумовлює її припинення, а також припинення права власності на її майно. У подібних випадках до ЄДР вносяться зміни про відміну державної реєстрації припинення юридичної особи на підставі судового рішення, яке набрало законної сили.
Верховний Суд у своїх постановах неодноразово зазначав, що перебування юридичної особи в стадії ліквідації не повинні позбавляти кредитора права на задоволення своїх вимог, навіть якщо такі виникли після закінчення установленого строку на пред'явлення вимог.
При цьому за висновками Суду відміна державної реєстрації припинення юридичної особи може бути належним способом захисту прав та інтересів кредитора, вимоги якого не можуть бути задоволені внаслідок такого припинення.
Наявність запису про припинення юридичної особи не виключає, що будь-який з її кредиторів може звернутися з позовною вимогою про відміну державної реєстрації припинення юридичної особи (див. постанови Верховного Суду від 08.12.2021 у справі №914/2450/20 (п.59), від 26.10.2022 у справі № 910/406/21, від 23.10.2024 у справі №910/11854/22; постанову Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №911/3135/20).
Звідси захист порушених прав кредитора може здійснюватися шляхом звернення з позовом про відміну державної реєстрації припинення юридичної особи-боржника і такий спосіб є належним.
При цьому варто зауважити, що процедура ліквідації юридичної особи може вважатися такою, що не була здійснена належним чином, зокрема якщо її було здійснено на підставі рішення про ліквідацію, прийнятого особами, які не мали повноважень його ухвалювати, на підставі сфальшованих документів, якщо у процедурі ліквідації не було відчужено все майно юридичної особи тощо.
У даній справі прокурор та позивач посилаються на визначення строку для заявлення кредиторами своїх вимог до ТОВ «Октан» з порушенням ст. 105 ЦК України та наявністю заборгованості у відповідача 1 перед бюджетом Запорізької міської територіальної громади внаслідок несплати отриманих доходів від безпідставно збереженого майна у виді орендної плати за період з 01.08.2021 по 30.11.2023 у розмірі 776 052,35 грн, яка не була врахована ліквідатором Міхайлуца Ю.В. під час проведення ліквідації товариства. Крім того, якщо вартість майна юридичної особи є недостатньою для задоволення вимог кредиторів, юридична особа здійснює всі необхідні дії, встановлені законом про відновлення платоспроможності або визнання банкрутом (частина третя статті 110 ЦК України).
Способом захисту вказаного права прокурор та позивач обрали відміну державної реєстрації припинення Товариства з обмеженою відповідальністю «Октан», яку 23.08.2024 здійснено державним реєстратором Департаменту адміністративних послуг Запорізької міської ради Сергеєвою Т.І. за номером 1001031110011006436.
В свою чергу, відповідач 1 посилається на те, що на дату прийняття рішення про відкриття ліквідаційної процедури у товариства були відсутні активи, відсутня дебіторська та кредиторська заборгованість тощо. Товариством з обмеженою відповідальністю «Октан» були проведені перевірки в органах податкової служби, пенсійного та інших фондах, центрів зайнятості, сплачені суми обов'язкових платежів, донарахованих ГУ ДПС в Запорізькій області в сумі 70 815,00 грн, після чого подані документи реєстратору, яким і прийнято рішення про проведення державної реєстрації припинення юридичної особи. Доказів проведення вказаних дій та сплату коштів до матеріалів справи не надано.
Однак господарський суд обґрунтовано не погодився з позицією відповідача 1 щодо відсутності заборгованості - кредиторської заборгованості ,виходячи з наступного.
Рішенням Запорізької міської ради від 26.10.2016 № 51/75 поновлено Товариству з обмеженою відповідальністю «Октан» строком на 19 років договір оренди землі кадастровий номер 2310100000:01:005:0107 площею 0,5967 га по вул. Козача 3, м. Запоріжжя. Відповідачем 1 договір оренди вказаної земельної ділянки, на якій було розташовано об'єкт нерухомого майна - незавершеного будівництва житлового будинку літ. А, який належав на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю «Октан».
Згідно із ст. 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.
Плата за землю це обов'язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності підпункт 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України.
Згідно з ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Положення глави 15, статей 120, 125 Земельного кодексу України, статті 1212 Цивільного кодексу України дають підстави вважати, що до моменту оформлення власником об'єкта нерухомого майна права на земельну ділянку, на якій розташований цей об'єкт, ураховуючи принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, особа яка придбала такий об'єкт стає фактичним користувачем тієї земельної ділянки, на якій такий об'єкт нерухомого майна розташований, а відносини з фактичного користування земельною ділянкою без оформлення прав на цю ділянку (без укладення договору оренди тощо) та недоотримання її власником доходів у виді орендної плати є за своїм змістом кондикційними.
Подібний правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц, від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17, від 13.02.2019 у справі № 320/5877/17, у постановах Верховного Суду від 14.01.2019 у справі № 912/1188/17, від 21.01.2019 у справі № 902/794/17, від 04.02.2019 у справі № 922/3409/17, від 12.03.2019 у справі № 916/2948/17, від 09.04.2019 у справі № 922/652/18, від 21.05.2019 у справі № 924/552/18, від 16.11.2022 в справі № 922/519/20.
Згідно з ч. 1 ст. 1214 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов'язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави.
Обов'язок Товариства з обмеженою відповідальністю «Октан» сплатити орендну плату за період з 01.08.2021 до 30.11.2023 у розмірі 776 052,35 грн за користування земельною ділянкою на якій розташовано нерухоме майно, яке на праві власності належало відповідачу 1, за відсутності укладеного договору оренди землі виникає в силу чинного законодавства України та додатково підтверджено рішенням Господарського суду Запорізької області у справі № 908/1099/24 від 05.08.2024, яке набрало законної сили та є чинним.
Таким чином, суд першої інстанції за результатом оцінки наданих прокурором доказів правомірно встановив, що при проведенні ліквідаційної процедури ТОВ «ОКТАН» ліквідатором Міхайлуцею Ю.В. в порушення вимог чинного законодавства України безпідставно не враховано наявне зобов'язання у товариства зі сплати за користування земельною ділянкою комунальної власності, на якій розташовано нерухоме майно останнього, за період з 01.08.2021 до 30.11.2023 у розмірі 776 052,35 грн.
Водночас, з посиланням на ст. 34 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» суд зазначив, що належним відповідачем за вимогою про відміну державної реєстрації припинення юридичної особи повинен виступати державний реєстратор, а тому відмовив у задоволенні цієї позовної вимоги.
Проте з такими висновками суду першої інстанції неможливо погодитися виходячи з наступного.
Аналіз Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань» засвідчує, що такий не покладає на державного реєстратора обов'язку здійснювати перевірку наявності у юридичної особи, яка припиняється, кредиторської заборгованості або своєчасності звернення кредиторів про заявлення своїх вимог. За частиною четвертою статті 28 названого Закону відмова у державній реєстрації з підстав, не передбачених цією статтею, не допускається. За таких умов вказана обставина не могла бути підставою для відмови у проведенні реєстраційної дії. Отже, дії державного реєстратора за обставинами даної справи повністю відповідають вимогам закону, що не заперечується учасниками справи.
У даній справі відсутній спір з державним реєстратором, а позовна вимога про відміну реєстрації припинення юридичної особи переслідує основну мету - погашення заборгованості перед позивачем та забезпечення виконання судового рішення у справі №908/1099/24.
Зміст і характер відносин між учасниками справи, а також та обставина, що процедура ліквідації ТОВ «ОКТАН» відбулась з порушенням через протиправні дії саме ліквідатора підприємства Михайлуци Ю.В., підтверджують, що спір в цій частині вимог виник саме між позивачем та відповідачем-1, з чим погоджується колегія суддів.
Так, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 25 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» державна реєстрація та інші реєстраційні дії проводяться на підставі судових рішень, що набрали законної сили та тягнуть за собою зміну відомостей в Єдиному державному реєстрі, а також що надійшли в електронній формі від суду або державної виконавчої служби відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» щодо відміни державної реєстрації припинення юридичної особи.
У контексті вказаної норми роль державного реєстратора полягає лише у виконанні судового рішення. Тобто на реєстратора законодавцем покладається обов'язок на виконання рішення суду здійснити передбачені законом дії щодо внесення до Державного реєстру відомостей, які призведуть до відміни державної реєстрації припинення юридичної особи.
Верховний Суд у постанові від 13.09.2023 у справі № 295/7291/20 засвідчив, що можуть існувати випадки, коли «відсутня» особа, яка має відповідати за позовом, тобто бути відповідачем (наприклад, припинення юридичної особи внаслідок ліквідації).
При цьому згідно з пунктом 2 частини першої статті 25 Закону про державну реєстрацію судове рішення, що набрало законної сили, про відміну державної реєстрації припинення юридичної особи є підставою для внесення запису про відміну державної реєстрації припинення юридичної особи будь-яким державним реєстратором (див. пункт 40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 17.06.2020 у справі № 826/10249/18, п. 8.59. постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 911/3135/20).
Відтак виконання судового рішення про відміну державної реєстрації припинення юридичної особи може бути здійснене будь-яким компетентним суб'єктом у сфері державної реєстрації прав, функції якого полягають виключно у проведенні відповідної реєстраційної дії.
Отже, судом першої інстанції неправильно застосовано ст. 34 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» у сукупності зі статтею 45 ГПК України, внаслідок чого відмовлено у задоволенні позовної вимоги про відміну державної реєстрації припинення юридичної особи.
Крім того, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що правовідносини у даній справі є подібними до правовідносин у справі № 914/2039/23, у зв'язку з чим зазначив, що при постановленні судового рішення ним враховано правову позицію Верховного Суду щодо суб'єктного складу сторін у цій справі, де відповідачем виступає державний реєстратор.
Необхідно враховувати, що правовий висновок (правова позиція) - це виклад тлумачення певної норми права (або низки норм), здійснене Верховним Судом (Верховним Судом України) під час розгляду конкретної справи, обов'язкове для суду та інших суб'єктів правозастосування під час розгляду та вирішення інших справ у разі існування близьких за змістом або аналогічних обставин спору (подібний висновок міститься в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.03.2024 у справі № 191/4364/21).
В цій же постанові від 27.03.2024 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що правовий висновок - це умовивід з приводу тлумачення тієї норми права, що застосована саме Верховним Судом з метою правильного та справедливого вирішення спору у справі. Вочевидь Верховний Суд не має повноважень формулювати висновки щодо тих норм права, які ним не застосовані під час розв'язання спору.
У постанові від 19.03.2021 у справі № 922/698/20 об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, беручи до уваги свою попередню практику (ухвала від 27.03.2020 у справі № 910/4450/19) зазначила, що подібність правовідносин в іншій аналогічній справі визначається за такими критеріями: суб'єктний склад сторін спору, зміст правовідносин (права та обов'язки сторін спору) та об'єкт (предмет). Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де подібними (тотожними, аналогічними) є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені судом фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин. З'ясування подібності правовідносин у рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається з урахуванням обставин кожної конкретної справи.
Розвиваючи цей висновок Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 відповідаючи на питання, які правовідносини слід вважати подібними, виходила з того, що із загальної теорії права, елементами правовідносин є суб'єкти, об'єкти та юридичний зміст, яким є взаємні права й обов'язки цих суб'єктів. Отже, для цілей застосування приписів процесуального закону, в яких вжитий термін «подібні правовідносини» таку подібність слід оцінювати за змістовим, суб'єктним та об'єктним критеріями.
З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов'язків учасників) є основним, а два інші - додатковими. Суб'єктний і об'єктний критерії матимуть значення у випадках, якщо для застосування норми права, яка поширюється на спірні правовідносини, необхідним є специфічний суб'єктний склад саме цих правовідносин та/чи їх специфічний об'єкт.
У цій постанові Велика Палата Верховного Суду зазначала, що у кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід визначати з огляду на те, які правовідносини є спірними, порівнювати права та обов'язки сторін цих правовідносин у відповідності до правового чи їх договірного регулювання (пункт 31) з урахуванням обставин кожної конкретної справи (пункт 32).
Слід також зазначити, що під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де схожі предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин.
Такий правовий висновок викладено у пункті 60 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 696/1693/15-ц, її ухвалах від 09.06.2021 у справі № 523/7609/17, від 13.04.2023 у справі № 211/4347/15-ц.
Натомість сформована у справі № 914/2039/23 позиція не є релевантною у даному провадженні, оскільки встановлені фактичні обставини у справі не є подібними. Предметом дослідження у постанові Верховного Суду, на яку посилається суд першої інстанції, є питання про права та обов'язки засновника ліквідованого підприємства як самостійної особи, у т.ч. щодо можливості звернення до суду апеляційної інстанції.
Тобто висновок суду про подібність спірних правовідносин із справою №914/2039/23 та можливість застосування правової позиції Верховного Суду з неї зроблено із порушенням ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та ст. 236 ГПК України.
Також безпідставним є посилання в оскаржуваному рішенні на ч. 6 ст. 95 Кодексу України з процедур банкрутства, оскільки вказана стаття унормовує особливості банкрутства фермерського господарства, як і застосування інших приписів вищезазначеного Кодексу щодо строків виконання повноважень ліквідатора з прив'язкою до завершення ліквідаційної процедури в порядку, встановленому цим Кодексом, оскільки у даній справі ліквідація відбувалась у добровільному порядку, визначеному ЦК України.
Апеляційний суд також вважає за необхідне зазначити, що як виснував Верховний Суд у постанові від 23.10.2024 у справі № 910/11854/22 за змістом цивільного законодавства добровільна ліквідація юридичної особи за наявності у неї боргів не допускається.
Близька за змістом позиція викладена у постановах Верховного Суду від 08.05.2023 у справі № 910/158/22, від 26.10.2022 у справі № 910/406/21, від 18.08.2020 у справі №910/13125/19.
У разі, якщо не відмінено державну реєстрацію припинення юридичної особи, це унеможливлює захист прав та законних інтересів кредитора такої особи.
Відміна державної реєстрації припинення юридичної особи є втручанням держави в приватні інтереси учасників цієї юридичної особи (примусове відновлення судом її правового статусу всупереч волі учасників, яка була спрямована на ліквідацію цієї юридичної особи). Водночас ліквідація Товариства без розгляду вимог кредитора спричиняє невиправдане та непропорційне втручання у мирне володіння майном такого кредитора. Захист прав та законних інтересів учасників юридичної особи, зокрема права визначати її юридичну долю, не може відбуватися за рахунок позбавлення кредитора права на мирне володіння своїм майном, що є порушенням ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (схожий висновок наведено у постановах Верховного Суду від 10.05.2018 у справі № 910/28502/14, від 26.10.2022 у справі №910/406/21).
Отже, ухилення ліквідатора від розгляду кредиторських вимог та ліквідація Товариства за наявності незадоволених вимог кредитора є порушенням процедури припинення Товариства, передбаченої статтями 110 та 111 ЦК, що має наслідком порушення прав та законних інтересів кредитора, які мають бути захищені судом (див. постанову Верховного Суду від 26.10.2022 у справі № 910/406/21).
У зв'язку з наведеним, колегія суддів погоджується з доводами скаржника (прокурора) про те, що відміна державної реєстрації припинення Товариства забезпечить позивачу як кредитору можливість захистити власні майнові інтереси.
А враховуючи, що ліквідація ТОВ «Октан» була проведена з порушенням чинного законодавства, зокрема ліквідатором безпідставно не враховано наявне зобов'язання у товариства зі сплати за користування земельною ділянкою комунальної власності, на якій розташовано нерухоме майно останнього, за період з 01.08.2021 до 30.11.2023 у розмірі 776052,35 грн, що позбавило позивача права на пред'явлення своїх вимог до цієї юридичної особи, апеляційний суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, а тому їх належало задовольнити, відмінивши державну реєстрацію припинення юридичної особи.
Колегія суддів також не може погодитися з висновком господарського суду щодо відмови у задоволенні вимог прокурора про скасування державної реєстрації права власності ОСОБА_1 на об'єкт нерухомості по АДРЕСА_1 .
Суд, з посиланням на ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно» та постанову Верховного Суду від 28.10.2020 у справі № 910/10963/19, вказав, що способами судового захисту порушених прав та інтересів особи є судове рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав; судове рішення про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав; судове рішення про скасування державної реєстрації прав. При цьому з метою ефективного захисту порушених прав законодавець зазначив, що ухвалення таких судових рішень обов'язково має супроводжуватися одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав), Посилаючись на ч. 3 ст. 215 ЦК України, суд вказав, що прокурор та позивач для скасування державної реєстрації права за ОСОБА_1 повинні були оскаржити у судовому порядку та визнати недійсним документ, на підставі якого відбулася реєстрація такого права. Право власності на об'єкт незавершеного будівництва літ. А по АДРЕСА_1 зареєстровано за ОСОБА_1 на підставі акту приймання-передачі від 07.05.2024. Суд вказав, що автоматична недійсність вказаного акту не виникає в силу визнання недійсним спірного акту приймання-передачі нерухомого майна від 01.04.2024, оскільки недійсність правочину від 07.05.2024 прямо не встановлена законом і такий правочин, якщо заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, може бути визнаний судом недійсним на підставі ч. 3 ст. 215 ЦК України.
Суд також зазначив, що основною позовною вимогою у даному випадку є визнання недійсним акту від 01.04.2024 приймання-передачі нерухомого майна до статутного капіталу товариства. Похідною позовною вимогою у разі визнання недійсним вказаного акту буде вимога про застосування реституції - повернення сторін недійсного правочину до попереднього стану , тобто становища, яке існувало до його вчинення, та як наслідок припинення судовим рішенням речових прав , зареєстрованих відповідно до законодавства. Тому, на думку суду, прокурор повинен був, застосовуючи ст. ст. 215-216 ЦК України, звернутись з вимогами про визнання недійсним правочину (акту від 07.05.2024 про передачу майна ОСОБА_1 ) та про реституцію.
Втім судом не враховано викладені у даній постанові висновки Верховного Суду щодо належності та ефективності способу захисту, зокрема, як вже було зазначено, належним способом захисту є такий, що відповідає змісту порушеного права, способу (характеру його порушення, наслідкам, які спричинило порушення, правової меті, якої прагне суб'єкт захисту; натомість ефективним є такий спосіб захисту, який будучи належним, призводить до реального поновлення порушеного права (забезпечує припинення його невизнання чи оспорювання) або припиняє неможливість здійснення інтересу чи забезпечує можливість отримання відповідного відшкодування.
Так, для досягнення мети (повернення у правовому полі майна боржнику ТОВ «ОКТАН» для застосування заходів примусового характеру на виконання рішення Господарського суду Запорізької області від 05.08.2024 у справі № 908/1099/24 про стягнення 776052,35 грн) прокурор обрав один з визначених законом способів захисту - скасування державної реєстрації прав, внаслідок чого сторони повернуться у попереднє майнове становище. На думку прокурора, такий спосіб захисту є доцільним та ефективним, оскільки дозволяє поновити права позивача не використовуючи процедуру, передбачену ст. 215 ЦК України, щодо визнання недійсними низки правочинів (п. 2 ч. 2 ст. 16 ЦК України), вчинених після фраудаторного правочину. Водночас суд першої інстанції не погодився з такою позицією, вважаючи, що прокурору належало заявити вимогу про визнання недійсним акту приймання-передачі від 07.05.2024, який не є нікчемним та застосування наслідків недійсності правочину.
Разом з тим, оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок, необхідно виходити із його ефективності, а це означає, що вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечувати поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.
Подібний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 11.02.2020 у справі № 923/364/19 та від 16.06.2020 у справі № 904/1221/19.
Оцінюючи належність та ефективність обраного позивачем способу захисту, потрібно виходити з того, що п. 4 ч. 2 ст. 16 ЦК України та п. 3 ч. 2 ст. 20 ГК України передбачений такий спосіб захисту, як відновлення становища, яке існувало до порушення
Прокурор у даній справі ставить за мету аби боржник (ТОВ «ОКТАН») опинився в тому положенні, яке він мав до вчинення фраудаторного правочину, а у кредитора (Запорізької міської ради) поновилась можливість звернення стягнення на майно боржника для виконання судового рішення. Належним способом захисту є відновлення становища, яке існувало до порушення, і для повернення майна боржнику оспорювання наступних правочинів (реєстраційних дій) щодо цього майна не вимагається.
Схожих за змістом висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 12.04.2023 у справі 161/12564/21.
У відповідності до ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно» способами судового захисту порушених прав та інтересів особи є судове рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав; судове рішення про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав; судове рішення про скасування державної реєстрації прав.
За певних умов таким належним способом може бути скасування запису про проведену державну реєстрацію права (п. 5.17 постанови від 04.09.2018 у справі №915/127/18).
Слід наголосити, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними (див. mutatis mutandis рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Ірландії" (Doran v. Ireland)).
Засіб захисту, що вимагається, повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ від 05.04.2005 у справі "Афанасьєв проти України").
У рішенні ЄСПЛ від 17.07.2008 у справі "Каіч та інші проти Хорватії" зазначено, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
Тобто спосіб захисту має бути дієвим (ефективним), а його реалізація повинна мати наслідком відновлення порушених майнових або немайнових прав та інтересів особи.
Інакше кажучи застосування судом того чи іншого способу захисту має приводити до відновлення порушеного права позивача без необхідності повторного звернення до суду (принцип процесуальної економії). Саме в такому значені має розумітися ефективний захист порушених прав особи.
Отже, судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту (висновки сформульовані в постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18).
Відповідно до ч. 1 ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Частиною 2 ст. 2 ГПК України визначено, що суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
У даному випадку, відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції помилково послався на позицію Верховного Суду у постанові від 28.10.2020 у справі № 910/10963/19, яка стосується правовідносин, що виникли раніше, через що ст. 26 вказаного Закону застосовується у редакції, яка існувала до внесення змін до абзаців другого і третього частини третій ст. 26 Закону.
Так, відповідно до абзацу другого частини третьої ст. 26 Закону (у редакції 07.05.2022) у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону.
Абзац третій частини третьої ст. 26 Закону вказував, що ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).
Проте, починаючи з 26.07.22 і по теперішній час абзац другий частини третьої статті 26 в редакції Закону № 2255-IX від 12.05.2022 унормовує спірні правовідносини наступним чином.
У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються. У разі якщо в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід'ємній архівній складовій частині, наявні відомості про речові права, обтяження речових прав, припинені у зв'язку з проведенням відповідної державної реєстрації, або якщо відповідним судовим рішенням також визнаються речові права, обтяження речових прав, одночасно з державною реєстрацією припинення речових прав чи обтяжень речових прав проводиться державна реєстрація набуття відповідних прав чи обтяжень. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені у зв'язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід'ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними.
Судом враховується, що право власності на об'єкт незавершеного будівництва, житлового будинку літ. А, об'єкт житлової нерухомості за адресою АДРЕСА_1 , зареєстровано за ОСОБА_1 на підставі акту приймання-передачі від 07.05.2024, зареєстровано в реєстрі за №№ 2091, 2092, номер запису про право власності/довірчої власності 54915301
Таким чином, у разі задоволення вимог прокурора про скасування державної реєстрації права власності ОСОБА_1 на об'єкт нерухомого майна при виконання судового рішення в цій частині одночасно з державною реєстрацією припинення речових прав на вказане майно буде проведено державну реєстрацію набуття відповідних прав за ТОВ «ПРОГРЕСИВНІ ТЕХНОЛОГІЇ БУДІВНИЦТВА».
В свою чергу, на виконання рішення суду щодо визнання недійсним акту прийому передачі нерухомого майна до статутного капіталу ТОВ «ПРОГРЕСИВНІ ТЕХНОЛОГІЇ БУДІВНИЦТВА» від 01.04.2024, підписаного між ТОВ «ОКТАН» та ТОВ «ПРОГРЕСИВНІ ТЕХНОЛОГІЇ БУДІВНИЦТВА», посвідченого приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Запорізької області Чепковою О.В. зареєстрованого в реєстрі за №№ 1416, 1417, у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно одночасно з державною реєстрацією припинення речових прав на вказане майно за ТОВ «ПРОГРЕСИВНІ ТЕХНОЛОГІЇ БУДІВНИЦТВА» буде проведено державну реєстрацію набуття відповідних прав за ТОВ «ОКТАН». При цьому за наслідками відміни державної реєстрації припинення юридичної особи ТОВ «ОКТАН» поновиться можливість відновити позивача в правах та захистити державні інтереси шляхом застосування заходів примусового характеру у виді звернення стягнення на майно боржника ТОВ «ОКТАН» на виконання рішення Господарського суду Запорізької області від 05.08.2024 у справі №908/1099/24 про стягнення доходу, отриманого від безпідставно набутого майна за період з 01.08.2021 до 30.11.2023, у розмірі 776 052,35 грн.
Отже, задоволення позову в частині скасування державної реєстрації права власності відповідача-3 на спірний об'єкт нерухомості забезпечить захист та відновлення порушеного права позивача, як кредитора ТОВ «ОКТАН» на належне задоволення своїх вимог, підтверджених судовим рішенням, що набрало законної сили та є обов'язковим до виконання.
Варто також наголосити, що прокурор у дійсній справі діє в інтересах держави в особі Запорізької міської ради та не може, виступаючи в інтересах товариства, звертатись з вимогою про реституцію, оскільки у даному випадку мова йде про повернення майна боржнику - ТОВ «ОКТАН», а не позивачу. З тих самих підстав прокурор не може наполягати на витребуванні майна у останнього володільця нерухомості, а тому висновки господарського суду в означеній частині судового рішення не можна визнати обґрунтованими.
Наведене є підставою для скасування рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог.
Щодо наявності підстав для представництва прокурором інтересів позивача.
Статтею 131-1 Конституції України на прокуратуру покладено представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом,
Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Згідно із ст. ст. 4, 53 ГПК України суд порушує справи за позовними заявами прокурорів, які звертаються до суду в інтересах держави.
Поняття «орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах», означає орган, на який державою покладено обов'язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави. Таким органом може виступати орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження процесуальної дії (відповідні функції). Підставою представництва в суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень інтересів держави.
Аналіз положень ст. 53 ГПК України у взаємозв'язку зі змістом ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» дає підстави вважати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесено відповідні повноваження; у разі відсутності такого органу.
Перший «виключний випадок» передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.
У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб'єкт владних повноважень не здійснює захист або здійснює неналежно.
«Нездійснення захисту» має прояв в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб'єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.
«Здійснення захисту неналежним чином» має прояв в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.
«Неналежність» захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який, серед іншого, включає досудове з'ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.
Невжиття органом державної влади, до компетенції якого віднесено відповідні повноваження, заходів щодо захисту та поновлення права власності держави на спірну земельну ділянку свідчить про наявність підстав для вжиття прокуратурою представницьких повноважень в інтересах держави шляхом звернення до суду з відповідним позовом.
Верховний Суд у постанові від 08.02.2019 у справі № 915/20/18 дійшов висновку про можливість представництва органами прокуратури в суді органів місцевого самоврядування, а отже, і інших органів державної влади.
Відповідно до п. п. 5.6 постанови від 16.04.2019 у справі № 910/3486/18 Верховним Судом встановлено, що прокурор не повинен встановлювати причини невиконання уповноваженими державою органами відповідних функцій у спірних відносинах.
Пунктами 4, 5 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 у справі № 1-1/99 визначено, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, а, отже, прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах і може здійснювати представництво в порядку, передбаченому процесуальним законом.
«Інтереси держави» охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація «інтересів держави», особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17).
Розглядаючи питання обґрунтування прокурором підстав представництва інтересів держави у суді, Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 зазначено, що прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу. При цьому, бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.
Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.
Згідно із ст. ст. 140, 142 Конституції України та ст. 2 Закону України «Про місцеве самоврядування» право та реальна здатність територіальної громади самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирувати питання місцевого значення гарантується Державою. Держава бере участь у формуванні доходів бюджетів місцевого самоврядування, фінансово підтримує місцеве самоврядування.
Статтями 142 Конституції України та ст.ст. 16, 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, ІНШІ кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об'єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.
Згідно з п. 19 ч. 1 ст. 64 Бюджетного кодексу України до доходів загального фонду бюджетів сільських, селищних, міських територіальних громад належать місцеві податки та збори, що сплачуються (перераховуються) згідно з Податковим кодексом України.
Відповідно до пп. 10.1.1 п. 10.1 ст. 10 Податкового кодексу України до місцевих податків належать, зокрема, податок на майно.
Згідно з пп. 265.1.3 п. 265.1 ст. 265 ПК України податок на майно складається з плати за землю.
Відповідно до пп. 14.1.147 п. 14.1 ст. 14 ПК України плата за землю - обов'язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.
За інформацією, опублікованою на офіційному сайті Запорізької міської ради, податок на майно є одним із основних доходів бюджету міста Запоріжжя. Водночас, враховуючи, що ТОВ «Октан» на підставі оспорюваних актів прийому-передачі майна відчужило нерухоме майно та внаслідок цього не мас у власності майна на яке може бути звернуто стягнення за рішенням суду, яке набрало законної сили, тому до бюджету міста Запоріжжя кошти від безпідставно набутого майна не може бути стягнуто в будь-якому разі.
Так, однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України). Дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними.
Відповідно до ст. З ЦК України принципи справедливості, добросовісності і а розумності є однією із фундаментальних засад цивільного права, спрямованою, у тому числі, на утвердження у правовій системі України принципу верховенства права.
При цьому добросовісність означає прагнення особи сумлінно використовувати цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов'язків, що, зокрема, підтверджується змістом ч. 3 ст. 509 цього Кодексу.
Отже, законодавець, задекларувавши у тексті ЦК України зазначений принцип, установив у такий спосіб певну межу поведінки учасників цивільних правовідносин, тому кожен із них зобов'язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов'язки, у тому числі передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам та. інтересам інших осіб. Цей принцип не є суто формальним, оскільки його недотримання призводить до порушення прав та інтересів учасників цивільного обороту.
Згідно із ст. 13 ЦК України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.
При здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.
Цивільний оборот ґрунтується на презумпції добросовісності та чесності учасників цивільних відносин, які вправі розраховувати саме на таку поведінку інших учасників, яка відповідатиме зазначеним критеріям і уявленням про честь та совість.
Добросовісність - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.
Отже, сторони повинні діяти правомірно, зокрема, поводитися добросовісно, розумно враховувати інтереси одна одної, утримуватися від недобросовісних дій чи бездіяльності.
Відповідно до ч. 6 ст. 13 ЦК України, у разі недодержання особою при здійсненні своїх прав вимог, які встановлені частинами 2 - 5 цієї статті, суд може зобов'язати її припинити зловживання своїми правами, а також застосувати інші наслідки, встановлені законом.
Формулювання «зловживання правом» необхідно розуміти як суперечність, оскільки якщо особа користується власним правом, то його дія дозволена, а якщо вона не дозволена, то саме тому відбувається вихід за межі свого права та дію без права. Сутність зловживання правом полягає у вчиненні уповноваженою особою дій, які складають зміст відповідного суб'єктивного цивільного права, недобросовісно, в тому числі всупереч меті такого права.
Верховний Суд у постанові від 12.04.2023 у справі № 754/18852/21 у подібних правовідносинах, виснував, що приватно-правовий інструментарій не повинен використовуватися учасниками цивільного обороту для уникнення сплати боргу (коштів, збитків, шкоди) або виконання судового рішення про стягнення боргу (коштів, збитків, шкоди), що набрало законної сили.
Втручання держави у право власності особи є виправданим якщо воно здійснюється з метою задоволення «суспільного», «публічного» інтересу, при визначенні якого Європейський суд з прав людини надає державам право користуватися «значною свободою (полем) розсуду». Втручання держави у право на мирне володіння майном може бути виправдане за наявності об'єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер громадської діяльності.
Даний спір виник внаслідок вчинення правочинів з передачі майна ТОВ «Октан», який має невиконане позадоговірне зобов'язання перед Запорізькою міською радою, передбачене ст. 1214 ЦК України, щодо відшкодування доходів від безпідставно набутого майна, внаслідок користування земельною ділянкою комунальної власності.
За рахунок коштів, отриманих місцевим бюджетом від використання комунального майна, здійснюється ліквідація наслідків обстрілів міста, забезпечується фінансування соціальних програм щодо підтримки незахищених верств населення.
«Суспільний», «публічний» інтерес полягає у відновленні правового порядку в частині, відновлення становища, яке існувало до укладення оспорюваного правочину та забезпечення виконання рішення суду про стягнення до бюджету міста Запоріжжя з боржника коштів за користування земельною ділянкою без правовстановлюючих документів.
Звертаючись до суду з дійсним позовом прокурор, з посиланням на конкретні докази, зазначив, що з моменту набуття права власності на нерухоме майно у ТОВ «Октан» існувало недоговірне зобов'язання перед Запорізькою міською радою, передбачене ст. 1214 ЦК України, щодо відшкодування доходів від безпідставно набутого майна, внаслідок користування земельною ділянкою комунальної власності з кадастровим номером 2310100000:01:005:0107 без відповідної правової підстави.
ТОВ «Октан», маючи таке зобов'язання, вчинило цілеспрямовані недобросовісні дії щодо відчуження належного йому майна заснованій ним, підконтрольній юридичній особі - ТОВ «Прогресивні технології будівництва», яке останнє передало ОСОБА_1 за актом прийому-передачі майна від 07.05.2024 №№ 2091, 2092. Майно було передано як внесок до статутного капіталу з метою створення штучної неплатоспроможності та, як наслідок, унеможливлення виконання зобов'язання, що в подальшому призвело до неможливості примусового виконання судового рішення, ухваленого за позовом прокурора.
Вказані правочини мають низку загальних характерних ознак, наведених у позовній заяві прокурором. А саме: момент вчинення правочинів - за умов існуючого невиконаного позадоговірного зобов'язання, пов'язаність відповідачів через склад учасників товариств, з метою уникнення відповідальності за невиконання зобов'язання, а надалі і судового рішення. У позові детально обґрунтована неправомірність і недобросовісність дій відповідачів.
Правочини, що укладаються учасниками цивільних відносин, повинні мати певну правову та фактичну мету, яка не має бути очевидно неправомірною та недобросовісною. Правочин не може використовуватися учасниками цивільних відносин для уникнення сплати боргу або виконання судового рішення.
Відтак, будь-який правочин, вчинений боржником у період настання у нього зобов'язання із погашення заборгованості перед кредитором, внаслідок якого боржник перестає бути платоспроможним, має ставитися під сумнів у частині його добросовісності та набуває ознак фраудаторного правочину (правочину, що вчинені "ї боржником на шкоду кредиторам).
Обираючи варіант добросовісної поведінки, боржник зобов'язаний піклуватися про те, щоб його юридично значимі вчинки були економічно обґрунтованими. Також поведінка боржника, повинна відповідати критеріям розумності, що передбачає, що кожне зобов'язання, яке правомірно виникло, повинно бути виконано належним чином, а тому кожний кредитор вправі розраховувати, що усі існуючі перед ним зобов'язання за звичайних умов будуть належним чином та своєчасно виконані. Доброчесний боржник повинен мати на меті добросовісно виконати усі свої зобов'язання, а в разі неможливості такого виконання - надати справедливе та своєчасне задоволення (сатисфакцію) прав та правомірних інтересів кредитора.
З огляду на вищевикладене, підписання оскаржуваного акта прийому-передачі нерухомого майна ТОВ «Октан» пов'язаною з ним юридичною особою з метою невиконання рішення суду та подальше зволікання міської ради у пред'явленні відповідного позову призвело до відчуження його єдиного нерухомого майна на користь третіх осіб.
Водночас, незважаючи на очевидність порушення інтересів держави та протиправності оспорюваних правочинів на уникнення виконання рішення суду Запорізька міська рада, як представницький орган територіальної громади, обізнана про наявність спірних правовідносин, заходів спрямованих на визнання його та наступних за ним недійсними не вживала.
Вознесенівська окружна прокуратура міста Запоріжжя зверталася до Запорізької міської ради листами від 26.09.2024 № 52-103-9109вих24, від 08.11.2024 № 52-3692-24 щодо надання документів та вжиття заходів щодо спірних правовідносин.
Разом з цим, за інформацією виконавчого комітету Запорізької міської ради заходи щодо скасування запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань про припиненню ТОВ «Октан» та заходи, спрямовані на визнання недійсними актів прийому-передачі майна, яке розташоване за адресою: м. Запоріжжя, вул. Козача, 3, не вживались.
Зазначені обставини свідчать про нездійснення Запорізькою міською радою захисту порушених інтересів держави та територіальної громади міста Запоріжжя та наявність перелічених ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» підстав для їх представництва прокурором.
28.11.2024 прокуратурою було повідомлено Запорізьку міську раду про пред'явлення відповідного позову.
Необхідно також акцентувати увагу на тому, що принцип пропорційності є загальним, універсальним принципом права, який вимагає співрозмірного обмеження прав і свобод особи для досягнення публічних цілей.
Насамперед цей принцип пов'язаний із проблематикою правомірності обмеження прав особи, припустимості втручання держави. У дійсному спорі доцільне наголосити, що вчиняючи протиправні дії з метою унеможливлення виконання зобов'язання, та, як ретельно обґрунтовано в позові, будучи обізнаними про їх протиправність, відповідачі не можуть мати законних очікувань того, що на це майно не буде звернуто стягнення для досягнення суспільних цілей.
Принцип «пропорційності» тісно пов'язаний із принципом верховенства права: принцип верховенства права є фундаментом, на якому базується принцип «пропорційності», натомість принцип «пропорційності» є умовою реалізації принципу верховенства права і водночас його необхідним наслідком. Судова практика Європейського суду з прав людини розглядає принцип «пропорційності» як невід'ємну складову та інструмент верховенства права, зокрема й у питаннях захисту права власності.
Дотримання принципу «пропорційності» передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, все одно буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу, якщо не було дотримано розумної пропорційності між втручанням у право особи та інтересами суспільства. Ужиті державою заходи мають бути ефективними з точки зору розв'язання проблеми суспільства, і водночас пропорційними щодо прав приватних осіб. Оцінюючи пропорційність, слід визначити, чи можливо досягти легітимної мети за допомогою заходів, які були б менш обтяжливими для прав і свобод заінтересованої особи, оскільки обмеження не повинні бути надмірними або такими, що є більшими, ніж необхідно для реалізації поставленої мети.
Прокурором дотримано принцип пропорційності між застосованим заходом та переслідуваною метою, якою є захист порушених прав позивача, дотримано загальних засад цивільного законодавства, таких як справедливість, добросовісність та розумність. На забезпечення виконання завдань цивільного судочинства щодо ефективного захисту порушених прав прокурор звертається з вказаним позовом, оскільки, як встановлено, іншим чином наразі неможливо поновити порушені права територіальної громади міста Запоріжжя,
Таким чином, можна дійти висновку, що у даному випадку втручання прокурора у володіння майном повною мірою відповідає принципам «законності», «суспільного інтересу» та «пропорційності», визначених статтею 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Отже, прокурором у позовній заяві з посиланням на норми Конституції України, Цивільного та Земельного Кодексів України, Законів України «Про прокуратуру», «Про виконавче провадження» та ін. детально обґрунтовано необхідність вжиття заходів направлених на захист державних інтересів, законність вчинених дій те легітимну мету втручання у право володіння майном.
Як передбачено п. 2 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.
Згідно ч. 1 ст. 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) нез'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
За приписами ч. 2 цієї статті неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.
За таких умов, доводи апелянта заступника керівника Запорізької обласної прокуратури знайшли своє підтвердження, апеляційним судом встановлено наявність правових та фактичних підстав для скасування рішення Господарського суду Запорізької області від 01.05.2025 в частині відмови у задоволенні позовних вимог як такого, що прийняте внаслідок неправильного застосування норм матеріального права та з порушенням норм процесуального права, та постановлення в цій частині нового рішення - про задоволення позову шляхом відміни державної реєстрації припинення ТОВ «ОКТАН» та скасування державної реєстрації права власності ОСОБА_1 на об'єкт нерухомого майна: незавершене будівництво, житлового будинку літ. А, за адресою: АДРЕСА_1 .
Апеляційну скаргу ліквідатора ТОВ “Октан» Міхайлуца Ю.В. належить залишити без задоволення, оскільки її доводи не спростовують мотивів та висновків господарського суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному рішенні щодо задоволення позовної вимоги про визнання недійсним акту прийому-передачі нерухомого майна до статутного капіталу ТОВ «Прогресивні технології будівництва» від 01.04.2024.
Частиною 14 статті 129 ГПК України визначено, якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Так, судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ч. 1 ст. 129 ГПК України).
Як визначено ч. 4 ст. 129 ГПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до ч. 9 ст. 129 ГПК України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Зважаючи на результат апеляційного перегляду оскаржуваного рішення та фактичного вирішення справи на користь позивача, понесені прокуратурою судові витрати у вигляді сплати судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги належить покласти на відповідачів пропорційно задоволених вимогам в рівних частинах.
Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги відповідачем-1 слід залишити за скаржником.
Керуючись ст.ст. 129, 269, 275-277, 282 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд
Апеляційну скаргу ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю “Октан» Міхайлуца Юрія Вячеславовича на рішення Господарського суду Запорізької області від 01.05.2025 у справі № 908/3190/24 залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу заступника керівника Запорізької обласної прокуратури на рішення Господарського суду Запорізької області від 01.05.2025 у справі № 908/3190/24 задовольнити.
Рішення Господарського суду Запорізької області від 01.05.2025 у справі №908/3190/24 в частині відмови у задоволенні позовних вимог скасувати.
Постановити в цій частині нове рішення про задоволення позову.
Відмінити державну реєстрацію припинення товариства з обмеженою відповідальністю «ОКТАН» (юридична адреса: місто Запоріжжя, вулиця Вороніхіна, будинок № 6, квартира № 36, ідентифікаційний код юридичної особи 30077774), яку 23.08.2024 здійснено державним реєстратором Департаменту адміністративних послуг Запорізької міської ради Сергеєвою Т.І. за номером 1001031110011006436.
Скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) на об'єкт нерухомого майна: незавершене будівництво, житлового будинку літ. А, який розташований за адресою: місто Запоріжжя, вулиця Козача, будинок 3 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1509250623101, номер запису про право власності 54915301).
В решті рішення Господарського суду Запорізької області від 01.05.2025 у справі №908/3190/24 залишити без змін.
Стягнути з Ліквідатора товариства з обмеженою відповідальністю «ОКТАН» (69068, м. Запоріжжя, вул. Вороніхіна, буд. 6, кв. 36, ідентифікаційний код юридичної особи 30077774) Міхайлуца Юрія Вячеславовича ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Запорізької обласної прокуратури в особі Вознесенівської окружної прокуратури міста Запоріжжя (ідентифікаційний код юридичної особи 02909973, вул. Якова Новицького 5, м. Запоріжжя, 69005, розрахунковий рахунок UA438201720343180001000000271, відкритий в державній казначейській службі України, м. Київ, МФО 820172, отримувач: Запорізька обласна прокуратура, ідентифікаційний код юридичної особи 02909973, код класифікації видатків бюджету 2800) судові витрати зі сплати судового збору за подання позову в розмірі 2 422,40 грн та апеляційної скарги в розмірі 3 633,60 грн, про що видати наказ.
Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Запорізької обласної прокуратури в особі Вознесенівської окружної прокуратури міста Запоріжжя (ідентифікаційний код юридичної особи 02909973, вул. Якова Новицького 5, м. Запоріжжя, 69005, розрахунковий рахунок UA438201720343180001000000271, відкритий в державній казначейській службі України, м. Київ, МФО 820172, отримувач: Запорізька обласна прокуратура, ідентифікаційний код юридичної особи 02909973, код класифікації видатків бюджету 2800) судові витрати зі сплати судового збору за подання позову в розмірі 2 422,40 грн та апеляційної скарги в розмірі 3 633,60 грн, про що видати наказ.
Видачу наказів на виконання даної постанови доручити Господарському суду Запорізької області.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, порядок і строки оскарження визначені ст.ст. 286-289 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови підписано 13.04.2026
Головуючий суддя В.Ф. Мороз
Суддя Т.А. Верхогляд
Суддя А.Є. Чередко