22.10.2025 року м.Дніпро Справа № 908/2522/24
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Дарміна М.О.(доповідач),
суддів: Чус О.В., Кощеєва І.М.
при секретарі судового засідання Карпенко А.С.
Представники сторін:
представник відповідача: КРАВЧЕНКО СЕРГІЙ ІВАНОВИЧ (поза межами приміщення суду) - від ТОВ "ТД РУСЛАН-КОМПЛЕКТ
представник скаржника: ГРИЩЕНКО ОЛЕКСАНДР МИКОЛАЙОВИЧ (поза межами приміщення суду) - від ТОВ " Компанія НІКО-ТАЙС" - свідоцтво №3888
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Компанія “НІКО-ТАЙС», м. Київ на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 23.04.2025 (скарга Товариства з обмеженою відповідальністю “Компанія “НІКО-ТАЙС», м. Київ на дії державного виконавця Лівобережного відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) щодо примусового виконання наказу господарського суду Запорізької області від 19.12.2024) ( суддя Зінченко Н.Г. повний текст ухвали складено та підписано 01.05.2025р. ) у справі № 908/2522/24
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “НІКО-ТАЙС», (просп. Академіка Глушкова, буд. 40, оф. 315, м. Київ, 03187; ідентифікаційний код юридичної особи 38039872)
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “ТД РУСЛАН-КОМПЛЕКТ», (Південне шосе, буд. 14, м. Запоріжжя, 69006; ідентифікаційний код юридичної особи 40262752)
про стягнення коштів у розмірі 209636,86 грн.
Особа, дії та бездіяльність якої оскаржуються, - державний виконавець Лівобережного відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Берестецька Тетяна Едуардівна, (69006, м. Запоріжжя, пр. Металургів, буд. 6).
Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції:
01.04.2025 до Господарського суду Запорізької області через систему «Електронний суд» ЄСІТС надійшла скарга вих. № б/н, сформована в підсистемі «Електронний суд» ЄСІТС 02.04.2025, (вх. № 7165/08-08/25 від 03.04.2025) Товариства з обмеженою відповідальністю «НІКО-ТАЙС» на бездіяльність державного виконавця Лівобережного ВДВС у місті Запоріжжі Південного МРУ Міністерства юстиції (м. Одеса) Берестецької Тетяни Едуардівни при примусовому виконанні наказу від 19.12.2024 у справі № 908/2522/24, відповідно до якої заявник просить суд:
1) Визнати за період із 22 січня 2025 року по 30 березня 2025 року неправомірною бездіяльність державного виконавця Лівобережного ВДВС у місті Запоріжжі Південного МРУ Міністерства юстиції (м. Одеса) Берестецької Тетяни Едуардівни у виконавчому провадженні № 76861572 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Запорізької області по справі № 908/2522/24 від 19 грудня 2024 року, котра виразилась у порушенні порядку та умов вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні № 76861572 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Запорізької області по справі № 908/2522/24 від 19 грудня 2024 року із врахуванням положень Закону України «Про виконавче провадження»;
2) Зобов'язати державного виконавця або іншу посадову особу Лівобережного ВДВС у місті Запоріжжі Південного МРУ Міністерства юстиції (м. Одеса) Берестецьку Тетяну Едуардівну усунути допущене порушення (поновити порушене право заявника) шляхом дотримання порядку та умов вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні № 76861572 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Запорізької області по справі № 908/2522/24 від 19 грудня 2024 року із врахуванням норм та положень Закону України «Про виконавче провадження».
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 23.04.2025 у справі № 908/2522/24 в задоволенні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія НІКО-ТАЙС», м. Київ вих. № б/н, сформована в підсистемі «Електронний суд» ЄСІТС 02.04.2025, (вх. № 7165/08-08/25 від 03.04.2025) на дії державного виконавця Лівобережного відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) щодо примусового виконання наказу господарського суду Запорізької області від 19.12.2024 у справі № 908/2522/24 шляхом визнання неправомірною бездіяльності державного виконавця Лівобережного ВДВС у місті Запоріжжі Південного МРУ Міністерства юстиції (м. Одеса) Берестецької Т.Е. у виконавчому провадженні №76861572 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Запорізької області по справі № 908/2522/24 від 19.12.2024 та зобов'язання державного виконавця (або іншої посадової особи) Лівобережного ВДВС у місті Запоріжжі Південного МРУ Міністерства юстиції (м. Одеса) Берестецької Т.Е. усунути допущене порушення (поновити порушене право заявника) шляхом дотримання порядку та умов вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні № 76861572 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Запорізької області по справі № 908/2522/24 від 19.12.2024 року із врахуванням норм та положень Закону України «Про виконавче провадження» відмовлено повністю.
Приймаючи оскаржувану ухвалу, місцевий господарський суд виходив з того, що рішенням Господарського суду Запорізької області від 21.11.2024 у справі № 908/2522/24 позов ТОВ «НІКО-ТАЙС» до ТОВ «ТД РУСЛАН-КОМПЛЕКТ» задоволено частково та стягнуто з відповідача заборгованість, 3% річних, інфляційні втрати та судовий збір. На виконання зазначеного рішення 19.12.2024 видано відповідні накази.
22.01.2025 Лівобережним відділом державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) відкрито виконавче провадження № 76861572 з примусового виконання наказу суду.
Господарським судом встановлено, що державним виконавцем здійснено низку виконавчих дій, зокрема направлено запити до банківських установ та державних реєстрів, накладено арешт на кошти боржника, вжито заходів щодо виявлення майна та доходів боржника, а також здійснено примусове списання коштів з рахунків боржника, у результаті чого частково погашено заборгованість та здійснено розподіл стягнутих сум на користь стягувача, виконавчого збору та витрат виконавчого провадження.
Також, з матеріалів виконавчого провадження суд першої інстанції встановив, що подальші платіжні інструкції поверталися без виконання у зв'язку з відсутністю коштів на рахунках боржника, а за результатами перевірок державними органами інформації щодо реєстрації майна за боржником не встановлено.
Суд першої інстанції також врахував пояснення державного виконавця щодо тимчасового призупинення роботи Автоматизованої системи виконавчого провадження у зв'язку з кібератакою на державні реєстри та подальшого відновлення її роботи.
Крім того, встановлено, що виконавцем неодноразово здійснювалися заходи щодо перевірки майнового стану боржника, направлялися відповідні запити до податкових та інших уповноважених органів, а також вживалися заходи щодо встановлення наявності майна, транспортних засобів та іншого майна боржника, за результатами яких майна, достатнього для повного виконання рішення, не виявлено.
Враховуючи, що виконавче провадження є триваючим, а державним виконавцем вживаються передбачені законом заходи примусового виконання судового рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення скарги ТОВ «Компанія «НІКО-ТАЙС» на дії (бездіяльність) державного виконавця та відмовив у її задоволенні.
Підстави, з яких порушено питання про перегляд судового рішення та узагальнені доводи апеляційної скарги:
Не погодившись з зазначеною ухвалою суду, через систему «Електронний суд» Товариство з обмеженою відповідальністю “Компанія “НІКО-ТАЙС», м. Київ звернулась до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить задовольнити апеляційну скаргу ТОВ «Компанія «НІКО-ТАЙС»» на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 23 квітня 2025 року по справі № 908/2522/24. Ухвалу Господарського суду Запорізької області від 23 квітня 2025 року по справі № 908/2522/24 скасувати. Прийняти нове рішення, котрим задовольнити скаргу ТОВ «Компанія «НІКО-ТАЙС»» на бездіяльність державного виконавця Лівобережного ВДВС у місті Запоріжжі Південного МРУ Міністерства юстиції (м. Одеса) Берестецької Тетяни Едуардівни у виконавчому провадженні №76861572 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Запорізької області по справі № 908/2522/24 від 19 грудня 2024 року. 6. Визнати за період із 22 січня 2025 року по 30 березня 2025 року неправомірною бездіяльність державного виконавця Лівобережного ВДВС у місті Запоріжжі Південного МРУ Міністерства юстиції (м. Одеса) Берестецької Тетяни Едуардівни у виконавчому провадженні №76861572 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Запорізької області по справі № 908/2522/24 від 19 грудня 2024 року, котра виразилась у порушенні порядку та умов вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні №76861572 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Запорізької області по справі № 908/2522/24 від 19 грудня 2024 року із врахуванням положень Закону України “Про виконавче провадження». Зобов'язати державного виконавця Берестецької Тетяни Едуардівни або іншу посадову особу Лівобережного ВДВС у місті Запоріжжі Південного МРУ Міністерства юстиції (м. Одеса) усунути допущене порушення (поновити порушене право заявника) шляхом дотримання порядку та умов вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні №76861572 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Запорізької області по справі № 908/2522/24 від 19 грудня 2024 року із врахуванням норм та положень Закону України “Про виконавче провадження».
Узагальнення доводів апеляційної скарги:
Апеляційна скарга обґрунтована наступним:
Апеляційна скарга мотивована тим, що, на думку скаржника, ухвала Господарського суду Запорізької області від 23.04.2025 у справі № 908/2522/24 постановлена з порушенням норм процесуального права, зокрема статті 238 Господарського процесуального кодексу України, без належного дослідження та оцінки поданих доказів.
Скаржник зазначає, що суд першої інстанції не надав належної оцінки доводам щодо неналежного виконання Лівобережним ВДВС у місті Запоріжжі Південного МРУ Міністерства юстиції (м. Одеса) виконавчих дій у виконавчому провадженні № 76861572, зокрема щодо дотримання порядку та періодичності вчинення виконавчих дій, передбачених Законом України «Про виконавче провадження».
Також апелянт вказує на відсутність, на його думку, належних та своєчасних заходів примусового виконання рішення суду, порушення приписів пункту 19 статті 18, статей 37, 48, 53, 54, 56 Закону України «Про виконавче провадження», а також статті 337 ГПК України.
Окремо скаржник посилається на неврахування судом першої інстанції правових висновків Верховного Суду, які, на його думку, є обов'язковими до застосування у подібних правовідносинах, а також на порушення принципу судового контролю за виконанням судових рішень, передбаченого статтею 129-1 Конституції України та нормами розділу VI ГПК України.
Апелянт зазначає, що у період з 22.01.2025 по 30.03.2025 на користь стягувача в межах виконавчого провадження було перераховано грошові кошти у загальному розмірі 79 845,93 грн, однак рішення суду у повному обсязі не виконано, а залишок заборгованості становить 66 859,17 грн.
Скаржник також стверджує, що виконавцем не забезпечено належного арешту коштів на рахунках боржника та своєчасного направлення платіжних вимог, а вчинені виконавчі дії мають формальний характер і не забезпечують ефективного виконання судового рішення.
Крім того, апелянт посилається на те, що державним виконавцем не вжито всіх передбачених законом заходів щодо виявлення майна боржника, зокрема шляхом доступу до відкритих державних та інформаційних ресурсів, а також вказує на необхідність застосування заходу у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду керівника боржника за межі України у зв'язку з ухиленням від виконання рішення суду.
Також у скарзі зазначається, що суд першої інстанції, на думку апелянта, безпідставно не врахував правові висновки Верховного Суду щодо критеріїв подібності правовідносин та застосування принципу «jura novit curia», а також не здійснив належної правової оцінки обставин справи.
У зв'язку з викладеним скаржник вважає, що ухвала суду першої інстанції постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного та всебічного дослідження обставин справи, у зв'язку з чим підлягає скасуванню.
Узагальнені доводи інших учасників провадження у справі:
ТОВ «ТД РУСЛАН-КОМПЛЕКТ» та Лівобережний відділ державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) не скористалися правом подати відзив на апеляційну скаргу, що відповідно до частини 3 статті 263 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Процедура апеляційного провадження в апеляційному господарському суді:
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.05.2025 для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді - Дармін М.О. (доповідач), судді - Кощеєв І.М., Чус О.В.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 12.05.2025 відкладено вирішення питань, пов'язаних з рухом апеляційної скарги, до надходження до Центрального апеляційного господарського суду матеріалів справи № 908/2522/24. Доручено Господарському суду Запорізької області надіслати до Центрального апеляційного господарського суду матеріали справи № 908/2522/24.
19.05.2025 матеріали даної справи надійшли до Центрального апеляційного господарського суду.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 26.05.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю “Компанія “НІКО-ТАЙС», м. Київ на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 23.04.2025 (скарга Товариства з обмеженою відповідальністю “Компанія “НІКО-ТАЙС», м. Київ на дії державного виконавця Лівобережного відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) щодо примусового виконання наказу господарського суду Запорізької області від 19.12.2024) у справі № 908/2522/24. Розгляд справи призначено у судовому засіданні на 21.10.2025 об 09:30 годин.
В судовому засіданні, що відбулось 21.10.2025 колегія суддів перейшла до стадії прийняття судового рішення, оголошення вступної та резолютивної частини якого призначено на 22.10.2025р. о 09:40год.
22.10.2025 у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови Центрального апеляційного господарського суду.
Як вірно встановлено місцевим господарським судом, підтверджено матеріалами справи і не оспорюється сторонами спору:
Рішенням Господарського суду Запорізької області від 21.11.2024 у справі № 908/2522/24 позов задоволено частково. Стягнуто з ТОВ «ТД РУСЛАН-КОМПЛЕКТ» на користь ТОВ «НІКО-ТАЙС» 24 353,48 грн. 48 коп. основного боргу, 11 442,18 грн. 18 коп. 3 % річних, 110 909,44 грн. 44 коп. інфляційних втрат; відмовлено у задоволенні позову в частині стягнення 3 % річних в розмірі 1 527,44 грн. та інфляційних втрат у розмірі 61 404,32 грн.; стягнуто з ТОВ «ТД РУСЛАН-КОМПЛЕКТ» на користь ТОВ «НІКО-ТАЙС» 1 760,70 грн. 70 коп. витрат зі сплати судового збору.
19.12.2024 Господарським судом Запорізької області на примусове виконання рішення Господарського суду Запорізької області від 21.11.2024 у справі № 908/2522/24 видано відповідні накази.
01.04.2025 до Господарського суду Запорізької області через систему «Електронний суд» ЄСІТС надійшла скарга вих. № б/н, сформована в підсистемі «Електронний суд» ЄСІТС 02.04.2025, (вх. № 7165/08-08/25 від 03.04.2025) Товариства з обмеженою відповідальністю «НІКО-ТАЙС» на бездіяльність державного виконавця Лівобережного ВДВС у місті Запоріжжі Південного МРУ Міністерства юстиції (м. Одеса) Берестецької Тетяни Едуардівни при примусовому виконанні наказу від 19.12.2024 у справі № 908/2522/24, відповідно до якої заявник просить суд:
1) Визнати за період із 22 січня 2025 року по 30 березня 2025 року неправомірною бездіяльність державного виконавця Лівобережного ВДВС у місті Запоріжжі Південного МРУ Міністерства юстиції (м. Одеса) Берестецької Тетяни Едуардівни у виконавчому провадженні № 76861572 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Запорізької області по справі № 908/2522/24 від 19 грудня 2024 року, котра виразилась у порушенні порядку та умов вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні № 76861572 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Запорізької області по справі № 908/2522/24 від 19 грудня 2024 року із врахуванням положень Закону України «Про виконавче провадження»;
2) Зобов'язати державного виконавця або іншу посадову особу Лівобережного ВДВС у місті Запоріжжі Південного МРУ Міністерства юстиції (м. Одеса) Берестецьку Тетяну Едуардівну усунути допущене порушення (поновити порушене право заявника) шляхом дотримання порядку та умов вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні № 76861572 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Запорізької області по справі № 908/2522/24 від 19 грудня 2024 року із врахуванням норм та положень Закону України «Про виконавче провадження».
Обставини справи, встановлені судом апеляційної інстанції та оцінка апеляційним господарським судом доводів учасників провадження у справі і висновків суду першої інстанції:
Заслухавши доповідь судді-доповідача щодо змісту судового рішення, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази у справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, а також доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів апеляційного господарського суду встановила, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню в силу наступного:
Предметом апеляційного оскарження є ухвала Господарського суду Запорізької області від 23.04.2025, якою відмовлено у задоволенні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «НІКО-ТАЙС» на дії державного виконавця Лівобережного відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Берестецької Т.Е. при примусовому виконанні наказу від 19.12.2024 у справі № 908/2522/24.
Алгоритм та порядок встановлення фактичних обставин кожної конкретної справи не є типовим і залежить насамперед від позиції сторін спору, а також доводів і заперечень, якими вони обґрунтовують свою позицію. Предмет доказування формується, виходячи з підстав вимог і заперечень сторін та норм матеріального права (постанова об'єднаної палати Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду від 05.07.2019 у справі №910/4994/18).
З урахуванням доводів і вимог апеляційної скарги, в порядку частини 1 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, колегією суддів не перевіряється правильність висновків суду першої інстанції в частині неоспорюваних сторонами обставин справи відносно того, що: на виконання рішення Господарського суду Запорізької області від 21.11.2024 у справі № 908/2522/24/25 Господарським судом Запорізької області видано відповідні накази. 21.01.2025 роботу Автоматизованої системи виконавчих проваджень відновлено та 21.01.2025 в системі зареєстровано наказ № 908/2522/24 виданий 19.12.2024 Господарським судом Запорізької області про стягнення з ТОВ «ТД РУСЛАН-КОМПЛЕКТ» на користь ТОВ «НІКО-ТАЙС» 24353,48 грн. основного боргу, 11442,18 грн. 3 % річних, 110909,44 грн. інфляційних втрат. За заявою стягувача, державним виконавцем Лівобережного відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжя Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Берестецькою Т.Е. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №76861572 з примусового виконання наказу господарського суду Запорізької області від 19.12.2024 № 908/2522/24 про стягнення з ТОВ «ТД РУСЛАН-КОМПЛЕКТ» на користь ТОВ «НІКО-ТАЙС» 24 353,48 грн основного боргуЮ 11442,18 грн 3% річних, 110909,44 грн інфляційних втрат. Копії постанови від 22.01.2025 про відкриття виконавчого провадження ВП № 76861572 направлені боржнику та стягувачу за адресами, зазначені у виконавчому документі.
Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 18 ГПК України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
За визначенням ч. 1 ст. 326 ГПК України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
За змістом ч.1, 3 ст. 327 ГПК України виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції. Наказ, судовий наказ, а у випадках, встановлених цим Кодексом, - ухвала суду є виконавчими документами.
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України “Про виконавче провадження» (далі - Закон) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно із ст. 1 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів", яка кореспондується з нормами ст. 5 Закону України "Про виконавче провадження", примусове виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) покладається на органи державної виконавчої служби та у визначених Законом України «Про виконавче провадження» випадках - на приватних виконавців.
Завданням органів державної виконавчої служби та приватних виконавців є своєчасне, повне і неупереджене виконання рішень, примусове виконання яких передбачено законом (стаття 3 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів").
За змістом частин 1 та 2 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець зобов'язаний вживати передбачені цим Законом заходи примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець здійснює заходи виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.
Згідно з ч. 1 ст. 74 Закону України "Про виконавче провадження", рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
Відповідно до ст. 339 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України), сторони виконавчого провадження мають право звернутись до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.
Статтею 63 Закону України «Про виконавче провадження» законодавцем закріплено порядок виконання рішень, за якими боржник зобов'язаний вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення.
З наявної в матеріалах справи Інформаційної довідки від 31.03.2025 з автоматизованої системи виконавчих проваджень щодо виконавчого провадження №76861572 та інших матеріалів виконавчого провадження вбачається, що під час перевірки майнового стану боржника державним виконавцем здійснювалися необхідні запити до податкових органів, органів Міністерства внутрішніх справ України, інших уповноважених органів державної влади та реєструючих установ з метою виявлення майна боржника.
Зокрема, 22.01.2025 головним державним виконавцем Берестецькою Т.Е. винесено постанови, передбачені Законом України «Про виконавче провадження», а саме:
- постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження у розмірі 434 грн, відповідно до ст. 42 Закону України «Про виконавче провадження»;
- постанову про стягнення виконавчого збору у розмірі 14 670,51 грн, відповідно до ст. 3, 27, 40 Закону України «Про виконавче провадження»;
- постанову про визначення розміру додаткових витрат виконавчого провадження у розмірі 336 грн, відповідно до ст. 42 Закону України «Про виконавче провадження».
Також, на підставі отриманої інформації від ДПС України встановлено наявність у боржника відкритих рахунків у банківських установах, у зв'язку з чим 22.01.2025 державним виконавцем винесено постанову про арешт коштів боржника та направлено її до відповідних банківських установ із використанням електронного цифрового підпису через АСВП.
Матеріалами справи підтверджується, що у подальшому відбулося фактичне примусове списання коштів з рахунків боржника, за рахунок чого на депозитний рахунок органу державної виконавчої служби надходили грошові кошти, які були своєчасно розподілені державним виконавцем відповідно до ст. 45 Закону України «Про виконавче провадження» та перераховані стягувачу, а також спрямовані на погашення виконавчого збору та витрат виконавчого провадження.
Зокрема, 24.01.2025 на депозитний рахунок органу державної виконавчої служби надійшли кошти у розмірі 80 529,36 грн, які були розподілені та частково перераховані стягувачу. Надалі аналогічні надходження коштів мали місце 04.02.2025 та 05.02.2025, за результатами чого державним виконавцем здійснено їх розподіл у порядку, визначеному законодавством.
Також встановлено, що у подальшому платіжні інструкції систематично направлялися державним виконавцем до банківських установ (06.02.2025, 10.02.2025, 20.02.2025, 03.03.2025, 07.03.2025, 25.03.2025, 09.04.2025, 14.04.2025, 21.04.2025), однак поверталися без виконання у зв'язку з відсутністю коштів на рахунках боржника, що свідчить про вжиття виконавцем необхідних заходів, які не могли бути реалізовані з об'єктивних причин, що не залежать від дій державного виконавця.
При цьому, колегія суддів враховує, що перевірка майнового стану боржника здійснювалась відповідно до вимог ч. 8 ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження» шляхом системного формування запитів через АСВП до відповідних державних органів, які автоматично генеруються системою у встановлені законом строки.
Крім того, з матеріалів справи вбачається, що державним виконавцем здійснено комплекс заходів щодо встановлення наявності у боржника нерухомого майна, транспортних засобів, земельних ділянок, сільськогосподарської техніки та іншого майна шляхом направлення відповідних запитів до державних реєстрів та уповноважених органів, за результатами яких встановлено відсутність зареєстрованого за боржником майна відповідних видів. Так, відповідно до Інформаційної довідки від 20.02.2025 № 414257336 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Інформаційної довідки з реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна встановлено, що нерухоме майно за боржником не зареєстровано. Згідно інформації від Державного технічного нагляду, Державної авіаційної служби України від 14.04.2025, Держгеокадастру від 03.04.2025 № 8-8-0.21-1297/2-25, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку встановлено, що відомості щодо реєстрації майна за боржником відсутні.
За інформацією з бази даних МВС від 22.01.2025 № 246445460, від 04.02.2025 № 249200308, від 05.03.2025 № 255180707, від 12.04.2025 № 262881277 за боржником транспортні засоби не зареєстровані.
Відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань адреса реєстрації боржника: м. Запоріжжя, Північне шосе, буд. 14. Керівником боржника зареєстрований Ялпачик Володимир Федорович, адреса реєстрації якого: АДРЕСА_1 .
Також державним виконавцем вживались заходи щодо виклику керівника боржника для надання пояснень (виклик № 11918/11 від 20.02.2025), однак останній без поважних причин до органу державної виконавчої служби не з'явився, пояснень не надав, що зафіксовано матеріалами виконавчого провадження.
На підставі вищевикладеного, колегія суддів виснує, що державним виконавцем Лівобережного ВДВС у місті Запоріжжі Південного МРУ Міністерства юстиції (м. Одеса) своєчасно та в повному обсязі вжито передбачений Законом України «Про виконавче провадження» комплекс заходів примусового виконання судового рішення, який є доцільним, послідовним та ефективним у даному виконавчому провадженні.
При цьому колегія суддів зауважує, що неможливість застосування окремих заходів примусового характеру, зокрема щодо обмеження виїзду керівника боржника за межі України, зумовлена відсутністю необхідних персональних даних, передбачених законом, що виключає можливість ініціювання відповідного процесуального подання.
Водночас, відповідно до п. 19 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» та ст. 337 Господарського процесуального кодексу України, звернення до суду із поданням про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України є правом державного виконавця, а не його обов'язком, що виключає можливість кваліфікації невикористання такого права як протиправної бездіяльності.
Згідно з відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань встановлено, що ТОВ «ТД РУСЛАН-КОМПЛЕКТ» здійснює широкий спектр видів господарської діяльності, зокрема оптову та роздрібну торгівлю деталями для автотранспортних засобів, сільськогосподарською продукцією та технікою, надання в оренду нерухомого майна, а також інші види діяльності, пов'язані з торгівлею та обробленням товарів.
З метою виявлення майна боржника та перевірки його майнового стану головним державним виконавцем 20.02.2025 року направлено запити до ДП «Держреєстри України» № 11901/11 та № 11905/11 щодо наявності у боржника сільськогосподарської техніки, тракторів, комбайнів та інших самохідних машин. Відповідно до отриманої відповіді від 10.04.2025 № 415, для отримання запитуваної інформації необхідно звертатися до Держпродспоживслужби України.
Крім того, відповідно до наявної інформації встановлено, що боржник не здійснює зберігання зерна на зернових складах, підключених до відповідного реєстру складських документів на зерно, що додатково підтверджує відсутність у нього окремих видів активів, які могли б бути предметом звернення стягнення.
У зв'язку із цим державним виконавцем 20.02.2025 року також направлено запит № 11885/11 до Головного управління Держпродспоживслужби в Запорізькій області з метою отримання інформації щодо можливих активів боржника.
Отже, сукупність наведених обставин свідчить про те, що державним виконавцем у межах наданих повноважень та у розумні строки вживалися необхідні та передбачені законом заходи примусового виконання рішення суду, в тому числі, шляхом системного направлення запитів до відповідних державних органів та реєстрів з метою виявлення майна боржника.
Як встановлено судом та не заперечується стягувачем, станом на 22.04.2025 року залишок нестягнутої суми боргу за наказом Господарського суду Запорізької області від 19.12.2024 у справі № 908/2522/24 становить 66 859,17 грн, тобто більша частина заборгованості вже фактично стягнута в межах виконавчого провадження № 76861572.При цьому факт неповного погашення заборгованості на момент розгляду справи сам по собі не свідчить про бездіяльність державного виконавця, а обумовлений відсутністю у боржника коштів та майна, на які можливо звернути стягнення.
На підставі вищевикладеного, оцінюючи встановлені обставини у їх сукупності, апеляційний суд приходить до висновку, що державним виконавцем вживались усі необхідні, передбачені законом заходи примусового виконання судового рішення, які є пропорційними, своєчасними та спрямованими на реальне виконання виконавчого документа.
Доводи скаржника про бездіяльність державного виконавця, зокрема щодо невжиття своєчасних та повних заходів примусового виконання рішення суду, відсутності належних виконавчих дій у межах виконавчого провадження № 76861572, формального характеру дій державного виконавця, а також неналежного здійснення перевірки майнового стану боржника та виявлення його активів, колегія суддів відхиляє як такі, що носять характер оціночних суджень, є необґрунтованими та такими, що не підтверджені матеріалами справи.
Наведені скаржником доводи носять характер оціночних суджень та зводяться до суб'єктивної оцінки скаржником ефективності дій державного виконавця, не містять посилань на конкретні порушення норм чинного законодавства та не підтверджуються належними і допустимими доказами у розумінні статей 76, 77 ГПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 ГПК України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Зазначеними приписами саме на суд покладено виконання позитивних зобов'язань держави щодо вирішення спорів між учасниками юридичного конфлікту, які виникають між ними у відносинах власності при реалізації належних їм правомочностей.
Відповідно до ст. 343 ГПК України, за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.
Колегією суддів встановлено, що в межах виконавчого провадження державним виконавцем вчинено реальні та процесуально значимі виконавчі дії, спрямовані на виконання судового рішення, а виконавче провадження є триваючим.
З урахуванням викладеного колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для скасування ухвали суду першої інстанції, яка постановлена з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги її висновків не спростовують.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У даній справі апеляційний суд дійшов висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин.
Відповідно до частини 1 статті 271 Господарського процесуального кодексу України, апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
Відповідно до п.1 ч.1 ст. 275 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до частини 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права
Відповідно до частин 1, 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Під час розгляду справи, колегією суддів не встановлено порушень норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення та неправильного застосування норм матеріального права.
У даній справі апеляційний суд дійшов висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, викладені в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції, викладених в ухвалі суду першої інстанції, яке є предметом апеляційного оскарження.
Враховуючи вищевикладене, Центральний апеляційний господарський суд дійшов висновку залишити без задоволення апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «НІКО-ТАЙС», а ухвалу Господарського суду Запорізької області від 23.04.2025 у справі № 908/2522/24, відповідно, залишити без змін.
Розподіл судових витрат:
У відповідності до статті 3 Закону України «Про судовий збір» на ухвалу суду, постановлену за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, або приватного виконавця під час виконання судового рішення, судовий збір не сплачується.
Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 273, 275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд,
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Компанія “НІКО-ТАЙС», м. Київ на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 23.04.2025 у справі № 908/2522/24 - залишити без задоволення.
Ухвалу Господарського суду Запорізької області від 23.04.2025 у справі № 908/2522/24 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку в строки передбачені ст. 288 ГПК України.
Повний текст постанови виготовлено 14.04.2026.
Головуючий суддя М.О. Дармін
Суддя О.В. Чус
Суддя І.М. Кощеєв