14.04.2026 року м.Дніпро Справа № 908/1542/25
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя: Чус О.В. (доповідач),
судді: Мороз В.Ф., Кощеєв І.М.
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Концерну «Міські теплові мережі» на додаткове рішення Господарського суду Запорізької області від 18.09.2025 (повне рішення складено 24.09.2025, суддя Дроздова С.С.) у справі № 908/1542/25
за позовом: Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Амбулаторна 10», м. Запоріжжя
до відповідача: Концерну «Міські теплові мережі», м. Запоріжжя
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Запорізька міська рада, м. Запоріжжя
про стягнення 15 292 грн. 61 коп.,
Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Амбулаторна 10» звернулося до Господарського суду Запорізької області з позовом до Концерну «Міські теплові мережі» про стягнення 9 289 грн 80 коп. заборгованості по оплаті внесків на управління будинком та прибудинковою територією, 5 026 грн 24 коп. інфляційних втрат, 976 грн 57 коп. 3 % річних.
Рішенням Господарського суду Запорізької області від 01.09.2025 у справі № 908/1542/25 позовні вимоги Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Амбулаторна 10» до Концерну «Міські теплові мережі» задоволено. Стягнуто з Концерну «Міські теплові мережі» (вул. Героїв полку Азов, буд. 137, м. Запоріжжя, 69091, ідентифікаційний номер юридичної особи 32121458) на користь Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Амбулаторна 10» (вул. Амбулаторна, 10, м. Запоріжжя, 69040, ідентифікаційний номер юридичної особи 44238498) заборгованість по сплаті внесків на управління будинком та прибудинковою територією в сумі 9 289 (дев'ять тисяч двісті вісімдесят дев'ять) грн 80 коп., інфляційні втрати в сумі 5 026 (п'ять тисяч двадцять шість) грн 24 коп., 3 % річних в сумі 976 (дев'ятсот сімдесят шість) грн 57 коп., судовий збір в сумі 3 028 (три тисячі двадцять вісім) грн 00 коп.
04.09.2025 до Господарського суду Запорізької області надійшла заява Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Амбулаторна 10» про ухвалення додаткового рішення, яким стягнути з Концерну «Міські теплові мережі» на користь Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Амбулаторна 10» понесені витрати на професійну правничу допомогу в сумі 5 000 грн 00 коп.
Додатковим рішенням Господарського суду Запорізької області від 18.09.2025 у справі № 908/1542/25 заяву Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Амбулаторна 10» про ухвалення додаткового рішення про стягнення судових витрат у справі № 908/1542/25 задоволено. Стягнуто з Концерну «Міські теплові мережі» (вул. Героїв полку Азов, буд. 137, м. Запоріжжя, 69091, ідентифікаційний номер юридичної особи 32121458) на користь Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Амбулаторна 10» (вул. Амбулаторна, 10, м. Запоріжжя, 69040, ідентифікаційний номер юридичної особи 44238498) 5 000 (п'ять тисяч) грн. 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.
Не погодившись із зазначеним додатковим рішенням суду першої інстанції, до Центрального апеляційного господарського суду, з використанням системи «Електронний суд», з апеляційною скаргою звернувся Концерн «Міські теплові мережі», в якій просить: скасувати додаткове рішення господарського суду Запорізької області від 18.09.2025 у справі № 908/1542/25 про стягнення 5000 грн. з Концерну «Міські теплові мережі» на користь Об'єднання співвласників багатоповерхового будинку «Амбулаторна 10» витрат на професійну правничу допомогу, та ухвалити нове рішення, яким відмовити заявнику у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення про стягнення судових витрат.
Концерн «Міські теплові мережі не погоджується з винесеним додатковим рішенням, оскільки воно прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Скаржник зазначає, що судом першої інстанції визнано встановленими недоведені обставини, що мають вирішальне значення для справи.
Апелянт вказує, що пунктом 4 статті 137 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. При визначенні суми відшкодування витрат суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. Такий же правовий висновок зробила Велика Палата ВС у справі № 755/9215/15-ц (постанова від 19.02.2020).
Також відповідач зауважує, що пунктом 8 статті 141 ЦПК України, передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).
Скаржник зазначає, що, отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні цих витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.
Апелянт наголошує, що у їх випадку, до заяви про ухвалення додаткового рішення про стягнення судових витрат додано замість оформлених у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки) документ під назвою «Квитанція» про прийняття від голови правління ОСББ «Амбулаторна 10» 5 000 грн. в рахунок оплати правничої допомоги адвоката за договором про надання правової допомоги від 05.05.2025 року.
Відповідач вважає, що зазначений документ не може бути підтвердженням оплати правової допомоги позивачем.
Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 03.10.2025 у даній справі визначена колегія суддів у складі: головуючий, доповідач суддя Чус О.В., судді: Мороз В.Ф., Кощеєв І.М.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 20.10.2025 апеляційну скаргу Концерну «Міські теплові мережі» на додаткове рішення Господарського суду Запорізької області від 18.09.2025 у справі №908/1542/25 залишено без руху. Апелянту надано строк, протягом 10 днів з дня отримання цієї ухвали, усунути вказані недоліки апеляційної скарги, а саме: надати Центральному апеляційному господарському суду докази направлення копії апеляційної скарги Об'єднанню співвласників багатоквартирного будинку «Амбулаторна 10» та Запорізькій міській раді у встановленому порядку.
24.10.2025 від Концерну «Міські теплові мережі» до ЦАГС надійшла заява, до якої долучено докази направлення копії апеляційної скарги ОСББ «Амбулаторна 10» та Запорізькій міській раді.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 04.11.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Концерну «Міські теплові мережі» на додаткове рішення Господарського суду Запорізької області від 18.09.2025 у справі № 908/1542/25; визначено розглянути апеляційну скаргу у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами, в порядку письмового провадження.
Представником Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Амбулаторна 10» подано до Центрального апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просить, зокрема, залишити додаткове рішення господарського суду Запорізької області від 18.09.2025 у справі № 908/1542/25 без змін, а апеляційну скаргу Концерну «Міські теплові мережі» - без задоволення.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Запорізька міська рада не скористалася правом на подання відзиву на апеляційну скаргу, що не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції відповідно до частини 3 статті 263 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2). Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього (ч. 3). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Частиною 1 статті 244 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.
Додаткове рішення або ухвала про відмову в прийнятті додаткового рішення можуть бути оскаржені (частина 5 статті 244 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно зі статтею 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
За змістом статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Таким чином, розмір витрат на оплату правової допомоги визначається за домовленістю між стороною та особою, яка надає правову допомогу.
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України).
Практична реалізація цього принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; 3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до частин 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Разом із тим розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
Зміст цієї норми може тлумачитися розширено, зокрема як те, що детальний опис робіт (наданих послуг) може міститися як в окремо оформленому документі, поданому стороною до суду, так і в інших наданих стороною доказах. Подання стороною доказів, що містять у собі детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, є таким, що відповідає положенням частин другої та третьої статті 126 та частини восьмої статті 129 Господарського процесуального кодексу України, за змістом яких сторони мають подати суду докази в підтвердження факту понесення судових витрат на професійну правничу допомогу та їх розміру.
Аналогічні висновки наведені у постанові Верховного Суду від 19.11.2021 у справі №910/4317/21.
Водночас, за змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Матеріалами справи встановлено, що рішенням Господарського суду Запорізької області від 01.09.2025 у справі № 908/1542/25 задоволено позовні вимоги Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Амбулаторна 10», а саме: стягнуто з Концерну «Міські теплові мережі» на користь Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Амбулаторна 10» заборгованість по сплаті внесків на управління будинком та прибудинковою територією в сумі 9 289 грн 80 коп., інфляційні втрати в сумі 5 026 грн 24 коп., 3 % річних в сумі 976 грн 57 коп., судовий збір в сумі 3 028 грн 00 коп.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач у позовній заяві зазначив, що попередній (орієнтований) розрахунок витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції складає 5 000 грн 00 коп.
Місцевим господарським судом зазначено, що в судових засіданнях 01.09.2025 (у заключному слові) представник позивача повідомив суд про намір подати заяву про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в порядку ч. 8 ст. 129 ГПК України.
04.09.2025 Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Амбулаторна 10» звернулось до суду із заявами про ухвалення додаткового рішення по справі № 908/1542/25 про стягнення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в сумі 5 000 грн 00 коп.
Позивачем до матеріалів справи надано завірені належним чином копії:
- договору про надання правової допомоги від 05.05.2025;
- додаткової угоди № 1 від 05.05.2025 до договору про надання правової допомоги від 05.05.2025;
- акту виконаних робіт до договору про надання правничої допомоги від 05.05.2025 (додаткова угода № 1 від 05.05.2025);
- квитанції від 05.05.2025.
Із наданих доказів судом встановлено, що 05.05.2025 між адвокатом Слєсарєм Олексієм Вікторовичем, далі Адвокат, та Об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку «Амбулаторна 10», далі Клієнт, укладений договір про надання правової допомоги, далі Договір.
Відповідно до п. 1.1. Договору сторони визначили, що Адвокат бере на себе зобов'язання надати правничу допомогу в обсязі та на умовах, передбачених цим Договором, а Замовник зобов'язаний оплатити замовлення у порядку та строки обумовлені Сторонами.
Пунктом 2.2. Договору сторони домовились, що Договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до виконання Сторонами своїх зобов'язань.
Умовами п. 3.1. Договору сторони узгодили, що за правничу допомогу, передбачену в п.п. 1.2 Договору Замовник сплачує Адвокату винагороду в розмірі визначеними додатковими угодами до нього Договору.
Додатковою угодою № 1 від 05.05.2025 до договору про надання правової допомоги від 05.05.2025 сторони узгодили, що відповідно до п. 3.1 укладеного сторонами договору про надання правничої допомоги від 05.05.2025 Замовник сплачує Адвокату наступну винагороду (гонорар):
- За підготовку (складання) позову, інших процесуальних документів, участь у справі за позовом Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Амбулаторна 10» до Концерну «Міські теплові мережі» про стягнення заборгованості, Замовник сплачує Адвокату винагороду (гонорар) - 5000 гривень (фіксована вартість).
Згідно із п. п. 4.1., 4.2. Договору, розмір оплати праці Адвоката при наданні правничої допомоги, а також умови та порядок розрахунків, визначаються Сторонами в додатках до цього Договору. За домовленістю Сторін, оплата правничої допомоги може здійснюватись також у вигляді передоплати або авансу.
01.09.2025 адвокатом Слєсарем О.В. та Об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку «Амбулаторна 10» був складений та підписаний акт виконаних робіт до договору про надання правничої допомоги від 05.05.2025 (додаткова угода № 1 від 05.05.2025), про те, що:
- Адвокатом виконана робота - за підготовку (складання) позову, участь у судових засіданнях у справі за позовом Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Амбулаторна 10» до Концерну «Міські теплові мережі» про стягнення заборгованості, Замовник сплачує Адвокату винагороду (гонорар) - 5000 гривень (фіксована вартість);
- Замовник приймає від Адвоката роботу та оплачує її в повному розмірі;
- адвокат своїм підписом свідчить про оплату Замовником наданих послуг, а Замовник підтверджує факт оплати зазначеної грошової суми та відсутність будь-яких претензій щодо наданих Адвокатом послуг.
Позивачем надано до заяви квитанцію від 05.05.2025 підписану адвокатом Слєсарем О.В. та скріплену печаткою, у якій зазначено, що прийнято від голови правління ОСББ «Амбулаторна 10» Білаш Вікторії Олександрівни 5000 гривень в рахунок оплати правничої допомоги адвоката за договором про надання правничої допомоги від 05.05.2025 (додаткова угода № 1 від 05.05.2025).
Матеріали справи свідчать, що при розгляді справи № 908/1542/25 позивача - Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Амбулаторна 10» представляв адвокат Слєсарь О.В. (свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю № 905 від 28.10.2011) на підставі ордеру на надання правничої допомоги серія АР № 1220913 від 15.05.2025, на підставі договору про надання правової допомоги від 05.05.2025.
Адвокат Слєсарь О.В. приймав участь в судових засіданнях 14.07.2025, 31.07.2025, 01.09.2025.
Також, адвокатом Слєсарь О.В. при розгляді справи подавалися відповідь на відзив, письмові пояснення від 13.07.2025 та заяви від 29.08.2025 і 01.09.2025.
Відповідно до частини 2 статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
За приписами статті 6, частини 1 статті 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Отже, позивач та адвокат можуть вільно встановлювати в договорі про надання правової допомоги розмір гонорару адвоката. Це відповідає принципам вільного волевиявлення, свободи договору.
Суд першої інстанції обґрунтовано вважав встановленим, що заявником дотримані вимоги частини 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України в частині надання детального опису наданих послуг із визначенням їх вартості.
Як вже було зазначено вище, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).
З урахуванням вищевикладеного, суд першої інстанції правильно встановив, що позивачем дотримано порядок подання доказів на підтвердження заявленого до стягнення розміру судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, передбачений частиною 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до постанови Об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 Об'єднана палата зазначила, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Зокрема, відповідно до частини 5 статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, у тому числі в рішенні від 28.11.2002 «Лавентс проти Латвії» (Lavents v. Latvia) за заявою №58442/00 щодо судових витрат, зазначено, що за статтею 41 Конвенції суд відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму (рішення ЄСПЛ у справах «Ніколова проти Болгарії» та «Єчюс проти Литви», п.п. 79 і 112).
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява №19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).
Тобто, нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (п.п. 33-34, 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі №910/12876/19).
Витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
Аналогічну правову позицію викладено в постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, висновки якої враховуються судом згідно частини 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України.
Судом першої інстанції враховано, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю; суд не має право його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.
Місцевий господарський суд зазначив, що частиною 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Суд першої інстанції зауважив, що враховуючи вищевикладене, підготовка детального опису робіт (наданих послуг) у даному випадку відповідає критеріям неминучості та необхідності, оскільки подання такого документу прямо передбачене положенням процесуального законодавства та вимагає певного часу для його підготовки.
За вказаних обставин та беручи до уваги час на підготовку матеріалів до судового засідання, складність юридичної кваліфікації правовідносин у справі, місцевий господарський суд правильно зазначив, що заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката є співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт та ціною позову, розмір заявленого до стягнення із відповідача у даній справі гонорару відповідає критерію розумності та співмірності.
Щодо доводів апелянта про те, що квитанція, додана позивачем до заяви про ухвалення додаткового рішення про стягнення судових витрат не може бути підтвердженням оплати правової допомоги позивачем, колегія суддів зазначає, що за усталеною практикою Верховного Суду витрати на професійну правничу допомогу, у разі підтвердження обсягу наданих послуг (виконаних робіт) та їх вартості, підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною чи тільки має бути сплачено, тому надання документів на підтвердження сплати таких витрат на час вирішення судом питання про їх розподіл не є обов'язковими і встановлення належності цього доказу на даному етапі не матиме суттєвого впливу на вирішення відповідного питання.
Враховуючи вищезазначене, апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що заява Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Амбулаторна 10» про ухвалення додаткового рішення про стягнення судових витрат у справі № 908/1542/25 підлягає задоволенню повністю.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Відповідно до статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Звертаючись з апеляційною скаргою, апелянт не спростував висновків суду першої інстанції та не довів порушення судом норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права, як необхідної передумови для скасування прийнятого ним судового рішення.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає додаткове рішення суду у даній справі обґрунтованим, прийнятим з додержанням норм процесуального права та таким, що відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, підстав для його скасування чи зміни не вбачається. Апеляційна скарга Концерну «Міські теплові мережі» є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.
Керуючись статтями 129, 269, 270, 273, пунктом 1 частини 1 статті 275, статтями 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Концерну «Міські теплові мережі» на додаткове рішення Господарського суду Запорізької області від 18.09.2025 у справі № 908/1542/25 залишити без задоволення.
Додаткове рішення Господарського суду Запорізької області від 18.09.2025 у справі № 908/1542/25 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, зазначених у пункті 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя О.В. Чус
Суддя І.М. Кощеєв
Суддя В.Ф. Мороз