про залишення апеляційної скарги без руху
13 квітня 2026 року м. Харків Справа № 922/3713/25
Східний апеляційний господарський суд у складі судді: суддя Россолов В.В.
матеріали апеляційної скарги ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) (вх. №765 Х/1) на рішення Господарського суду Харківської області від 17.12.2025 (суддя Чистякова І.О.) у справі № 922/3713/25
за позовом Акціонерного товариства "Харківобленерго" (61037, м. Харків, вул. Георгія Тарасенка, буд. 149, ідентифікаційний код 00131954)
до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 )
про стягнення 4380,78 грн,
Акціонерне товариство "Харківобленерго" (позивач) звернулось до Господарського суду Харківської області із позовною заявою до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) (відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 4380,78 грн, яка складається із: 2782, 87 грн - 3% річних заборгованості за прострочення оплати послуг з розподілу електричної енергії, заборгованості з індексу інфляції в сумі 1597,91 грн за прострочення оплати послуг з розподілу електричної енергії.
Позивач також просить стягнути з відповідача судовий збір в сумі 2 422,40 грн та розглянути справу справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
Рішенням Господарського суду Харківської області від 17.12.2025 у справі № 922/3713/25 позов задоволено повністю; стягнуто з Військово-медичного клінічного центру Північного регіону на користь Акціонерного товариства "Харківобленерго" заборгованість у розмірі 4380,78 грн, яка складається з: 2782,87 грн - 3% річних заборгованості за прострочення оплати послуг з розподілу електричної енергії, 1597,91 грн - інфляційних втрат за прострочення оплати послуг з розподілу електричної енергії, а також судовий збір в сумі 2422,40 грн.
ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) з рішенням суду першої інстанції не погодилась, звернулась до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, просить апеляційний суд поновити строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Харківської області від 17.12.2025 у справі №922/3713/25 та відкрити апеляційне провадження у справі. Дослідити докази, наявні в матеріалах справи, які не досліджувались у суді першої інстанції, а також докази, які досліджувались судом першої інстанції з порушенням вимог ГПК України. Залучити Квартирно-експлуатаційний відділ м. Харкова до участі у справі як належного відповідача. Скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 17 грудня 2025 року у справі № 922/3713/25 повністю. Відстрочити сплату судового збору за подачу даної апеляційної скарги ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) до моменту постановлення рішення по справі.
В обґрунтування поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження рішення апелянт зазначає наступне.
ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ) є військовим лікувальним закладом в системі Міністерства оборони України, який надає високоспеціалізовану медичну допомогу військовослужбовцям Збройних Сил України та іншим військовим формуванням. З початку збройної агресії російської федерації проти України та по теперішній час особовий склад військової частини НОМЕР_1 продовжує здійснювати заходи із всебічного (медичного) забезпечення створених (діючих) угрупувань військ (сил) Сил оборони держави безпосередньо в районі ведення бойових дій у зонах відповідальності, що в свою чергу унеможливлювало постійного доступу до системи Електронного суду та його безперебійну роботу, отримання поштової кореспонденції. Фактичне ознайомлення з повним текстом судового рішення не було своєчасно забезпечене у зв'язку з неналежним доведенням інформації через систему електронного суду. Судова практика Верховний Суд виходить із того, що сам факт направлення рішення через електронний кабінет не свідчить про належне повідомлення сторони, а суд повинен оцінювати реальну можливість ознайомлення з документом.
Юридичне забезпечення діяльності ВМКЦ Північного регіону здійснюється одним військовослужбовцем, на якого покладено одночасно представництво інтересів військової частини у значній кількості судових проваджень, ведення претензійно позовної роботи. 28.12.2025 офіцер юридичної служби майор юстиції Кирилюк В.В., який безпосередньо здійснює представництво інтересів апелянта у даній справі, отримав травму. Відповідно до довідки військово-лікарської комісії від 30.12.2025 № 2025-1230-1039-0014-0 йому надано відпустку для лікування після поранення (контузії, травми, каліцтва) на 30 календарних діб у зв'язку з травмою - з 31.12.2025. Надання відпустки для лікування після поранення (контузії, травми, каліцтва) означає тимчасове звільнення військовослужбовця від виконання службових обов'язків з медичних підстав, що підтверджує наявність об'єктивної перешкоди для здійснення процесуальних дій.
Строк на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спливав 07.01.2026. Отже, період, у межах якого повинна була бути подана апеляційна скарга, повністю припадає на час перебування представника апелянта у відпустці за станом здоров'я. Фактично з 31.12.2025 до моменту виходу на службу був позбавлений можливості щодо підготовки та подання апеляційної скарги. Апеляційну скаргу подано одразу після завершення періоду відпустки за станом здоров'я.
У даному випадку отримання травми та подальше перебування у відпустці за станом здоров'я є обставинами, що виникли до спливу строку апеляційного оскарження, мають об'єктивний характер, підтверджені медичними документами та фактично унеможливили своєчасне подання апеляційної скарги. Інших посадових осіб, які здійснювали б представництво інтересів військової частини у цій справі та були обізнані з матеріалами провадження, визначено не було.
Таким чином, пропуск строку на апеляційне оскарження зумовлений об'єктивними та документально підтвердженими обставинами, що не залежали від волі апелянта, а апеляційну скаргу подано без затримки одразу після усунення перешкод.
Проаналізувавши заявлене клопотання про поновлення строку апеляційний суд зазначає таке.
Вирішення питання щодо поновлення строку перебуває в межах дискреційних повноважень суду, який згідно з ч. 1 ст. 119 ГПК України за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Отже, суд з урахуванням конкретних обставин справи має оцінити на предмет поважності причини пропуску встановленого законом процесуального строку і залежно від встановленого постановити ухвалу про поновлення або відмову у поновленні цього строку.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 256 ГПК України встановлено, що учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині 2 ст. 261 цього Кодексу (ч. 3 ст. 256 ГПК України).
У розумінні ст. 86 ГПК України питання про поважність причин пропуску процесуального строку вирішується судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Для поновлення процесуального строку суд має встановити відповідні обставини, задля чого заявник має довести суду їх наявність та непереборність, у зв'язку з тим, що фактично норма про можливість поновлення процесуальних строків є, по суті, пільгою, яка може застосовуватись як виняток із загального правила, оскільки в іншому випадку нівелюється значення чіткого визначення законодавцем кожного з процесуальних строків.
Частиною 3 ст. 256 ГПК України передбачено, що строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу.
Виходячи зі змісту частин 2 та 3 ст. 256 ГПК України, клопотання про поновлення строку подання апеляційної скарги повинно містити обґрунтування поважності пропуску цього строку. При цьому поважними визнаються такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для вчинення процесуальних дій. Господарський процесуальний кодекс України не пов'язує право суду поновити пропущений процесуальний строк лише з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку. У кожному випадку суд, з урахуванням конкретних обставин пропуску строку, оцінює доводи, наведені на обґрунтування клопотання про його поновлення, та робить мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку.
Зазначені правові позиції наведені у постановах Верховного Суду від 19.06.2018 у справі № 912/2325/17, від 18.01.2019 у справі № 921/396/17-г, від 19.06.2020 у справі № 926/1037-б/15, від 16.04.2021 у справі № 904/3258/14, від 17.05.2018 у справі № 904/5618/17, від 08.10.2019 у справі № 5011-46/18261-2012.
У постанові Верховного Суду від 03.05.2022 у справі № 904/1875/19 зазначено, що з приписів ч. 2 ст. 261 ГПК України не вбачається безумовного обов'язку суду відкрити апеляційне провадження у випадку подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, інтереси та (або) обов'язки. Натомість, як вбачається з системного аналізу положень даної статті, суд у такому випадку надає оцінку наведеним апелянтом причинам пропуску строку апеляційного оскарження на предмет їх поважності.
Наведена норма не встановлює безумовного обов'язку суду поновити строк на апеляційне оскарження та прийняти до розгляду апеляційну скаргу у будь-якому разі подання її особою, яка не була залучена до участі у справі. Скаржник має враховувати, що звернення з апеляційною скаргою поза встановленим процесуальним законом строку оскарження судового рішення покладає на нього обов'язок доведення та обґрунтування відповідних обставин, що зумовили пропуск цього строку і у разі, коли відповідну апеляційну чи касаційну скаргу подано особою, не залученою до участі у справі. Разом з цим, неучасть у справі особи, яка звертається зі скаргою з посиланням на те, що рішення у цій справі стосується її прав та інтересів, не є безумовною підставою визнання причин пропуску строку поважними та поновлення цього строку.
Системний аналіз вказаних процесуальних норм свідчить, що подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, інтереси та (або) обов'язки, захищає її саме від передбаченої ч. 2 ст. 261 ГПК України безумовної відмови у відкритті апеляційного провадження (якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення), тобто незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження, проте не звільняє вказану особу від обов'язку довести поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження, передбаченого іншими вищенаведеними нормами Господарського процесуального кодексу України.
Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 909/117/17, від 03.04.2023 у справі № 906/1357/20, від 16.12.2024 у справі № 910/15808/19, від 03.04.2025 у справі № 910/6180/20.
Поняття поважних причин пропуску процесуальних строків є оціночним, а його вирішення покладається на розсуд суду. До таких причин відносяться обставини непереборної сили та обставини, які об'єктивно унеможливлюють вчинення процесуальної дії у встановлений строк. Вказані обставини підлягають підтвердженню шляхом подання відповідних документів або їх копій.
Отже, у контексті забезпечення реалізації права на оскарження судового рішення та вирішення питання поновлення строків на таке оскарження у рішеннях Європейського суду з прав людини, у т. ч. рішення у справі «МШ «Голуб» проти України» від 18.10.2005, рішення справі «Мельник проти України» від 28.03.2006, рішення у справі «Меньшакова проти України» від 08.04.2010, рішення у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України» від 21.12.2010, сформувалась стала практика, відповідно до якої поновлення строків на оскарження може бути виправданим, якщо пропуск строку є поважний, об'єктивно незалежний від волі та поведінки скаржника.
У постанові Верховного Суду від 14.12.2020 у справі № 521/2816/15-ц наголошено, що саме до повноважень національних судів належить вирішувати питання про будь-яке поновлення строку на апеляційне оскарження, такі повноваження не є необмеженими. Національні суди зобов'язані навести підстави. У кожній справі суди мають перевірити, чи можуть підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження виправдати втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує свободу розсуду судів щодо часу або підстав для поновлення строків.
Таким чином, за змістом наведених норм та судової практики Верховного Суду, подання апеляційної скарги особою, яку не було повідомлено про розгляд справи або не було залучено до участі в ній, навіть у разі, якщо рішення суду стосується її прав, інтересів та (або) обов'язків, не звільняє цю особу від обов'язку довести поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження. Суд, у свою чергу, має оцінити надані стороною пояснення та докази на предмет їхньої поважності та обґрунтованості відповідно до вимог ГПК України.
За приписами статті 242 ГПК України днем вручення судового рішення є, зокрема, день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.
З матеріалів справи вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ) має зареєстрований Електронний кабінет учасника в підсистемі «Електронний суд».
Позовна заява Акціонерного товариства "Харківобленерго" надійшла до суду першої інстанції через підсистему «Електронний суд» 17.10.2025 та доставлена до електронного кабінету відповідача того ж дня о 10 год 04 хвилині, що підтверджується квитанцією №4794031 про доставку документів до зареєстрованого Електронного кабінету Користувача ЄСІТС, яка міститься в матеріалах справи.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 21.10.2025 прийнято позовну заяву АТ "Харківобленерго" до розгляду та відкрито провадження у справі № 922/3713/25.
Матеріали справи містять довідку про доставку ухвали Господарського суду Харківської області від 21.10.2025 у справі № 922/3713/25 в Електронний кабінет учасника, з якої вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ) отримав зазначену ухвалу через підсистему «Електронний суд» того ж дня о 18 год 05 хвилині.
Апелянт вказує, що юридичне забезпечення діяльності ВМКЦ Північного регіону здійснюється одним військовослужбовцем - офіцером юридичної служби, майором юстиції ОСОБА_1 , на якого покладено представництво інтересів військової частини.
Матеріали справи не містять доказів того, що представник апелянта не мав доступу до електронного кабінету ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) протягом розгляду справи № 922/3713/25 судом першої інстанції, зокрема у зв'язку з виконанням роботи в районі ведення бойових дій у зонах відповідальності.
Апелянт не надав достатніх і переконливих доказів, що можуть підтвердити реальну і беззаперечну неможливість доступу до електронного кабінету учасника в підсистемі «Електронний суд», яка тривала з моменту подання позовної заяви, тобто з 17.10.2025, до моменту ухвалення рішення по справі від 17.12.2025.
Разом з тим, посилання апелянта на практику Верховного суду стосовно того, що сам факт направлення рішення через електронний кабінет не свідчить про належне повідомлення сторони, апеляційний суд не бере до уваги, оскільки гіперпосилання в документі веде на електронну веб-адресу ChatGPT.
Таким чином, на думку суду, у відповідача була реальна можливість ознайомитись з позовною заявою АТ "Харківобленерго" та ухвалою Господарського суду Харківської області від 21.10.2025 про відкриття провадження у справі № 922/3713/25.
Рішення Господарського суду Харківської області від 17.12.2025 у справі № 922/3713/25 було доставлено в Електронний кабінет відповідача о 17 год. 13 хвилині, про що відомо з довідки про доставку рішення.
Разом з тим, представник апелянта отримав травму 28.12.2025, що підтверджується відповідними документами, які містяться в матеріалах справи.
Отже, до моменту отримання травми і виходу на лікарняний, у представника апелянта була об'єктивна можливість (10 днів) ознайомитись з рішенням суду першої інстанції. Жодних доказів щодо наявності об'єктивної неможливості щодо доступу до підсистеми «Електронний суд» в період з 17.12.2025 по 28.12.2025 апелянтом не надано.
Крім того, Верховний Суд у постанові від 15.05.2019 у справі №0870/8014/12 зробив такі висновки: « 37. У своєму рішенні у справі «Пономарьов проти України» від 03 квітня 2008 року Європейський суд з прав людини у п. 41 зазначив, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є обмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata.
38. Отже, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.».
Відтак, зареєструвавши електронний кабінет у підсистемі «Електронний суд» ЄСІТС, відповідач мав усвідомлювати, що будь-які документи у справах, в яких відповідач бере участь, будуть надсилатись йому саме в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету. Відповідно, суд вважає, що відповідач повинен був з певною періодичністю вживати заходів для перевірки повідомлень направлених до його електронного кабінету.
Як вже було вказано судом вище, поважними причинами пропуску строку на апеляційне оскарження рішення можуть визнаватися лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулася з апеляційною скаргою, пов'язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належним чином.
Проаналізовані вище доводи апелянта свідчать про неналежну організацію забезпечення представництва з боку відповідальної особи ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) та його недбале ставлення до своїх процесуальних обов'язків, що в свою чергу не може вважатися поважними підставами для поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.
Таким чином, наведені заявником причини зводяться до неналежної організації контролю за отриманням процесуальних документів, що має виключно суб'єктивний характер і не є об'єктивною, непереборною перешкодою для своєчасного подання апеляційної скарги. За таких обставин підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження відсутні, а заявлене клопотання задоволенню не підлягає.
13.04.2026 через підсистему «Електронний суд» від апелянта надійшла заява (вх. № 4128) про сплату судового збору у розмірі 3633,60 грн, до якої додана платіжна інструкція № 1015 від 09.04.2026.
За змістом ч. 3 ст. 260 ГПК України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 256 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції із заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.
Разом з тим, ч. 2 ст. 260 ГПК України встановлено, що до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 258 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу.
Відповідно до ч.1 ст. 174 ГПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
За змістом частини 2 ст. 174 ГПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Якщо заявник не усунув недоліки у строк, встановлений судом, апеляційна скарга вважається неподаною та повертається заявнику (ч. 4 ст. 174 ГПК України).
Враховуючи викладене та керуючись ст. 174, 234, 258, 260 Господарського процесуального кодексу України, суддя-доповідач,
1. Апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) на рішення Господарського суду Харківської області від 17.12.2025 (суддя Чистякова І.О.) у справі № 922/3713/25 залишити без руху.
2. ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) встановити строк для усунення вказаних у даній ухвалі недоліків - десять днів з дня вручення заявникові копії даної ухвали. У вказаний строк заявником має бути надано суду:
- клопотання про поновлення строку подання апеляційної скарги з зазначенням інших поважних причин пропуску строку на апеляційне оскарження рішення.
3. Роз'яснити заявникові, що у разі не усунення ним недоліків у строк, встановлений судом, апеляційна скарга вважається неподаною і повертається скаржникові.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не підлягає оскарженню.
Суддя В.В. Россолов