13 квітня 2026 року м. Харків Справа № 922/3487/25
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Шутенко І.А., суддя Гребенюк Н.В. , суддя Слободін М.М.
розглянувши в порядку спрощеного (без виклику представників сторін) провадження в приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Благодійної організації "Харківський благодійний фонд "Будинок молоді та дітей Умса" (вх. №188 Х/1) на рішення ухвалене Господарським судом Харківської області у складі судді Юрченко В.С. без повідомлення (виклику) учасників справи 01.12.2025 та додаткове рішення від 12.12.2025 у справі №922/3487/25
за позовом Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради
до Благодійної організації "Харківський благодійний фонд "Будинок молоді та дітей Умса"
про стягнення неустойки
Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради звернулось до Господарського суду Харківської області з позовом до Благодійної організації "Харківський благодійний фонд "Будинок молоді та дітей Умса" про стягнення 236227,82грн неустойки за договором оренди № 3693 від 21.11.2008.
Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем обов'язку щодо повернення об'єкта оренди позивачу після припинення договору оренди нежитлового приміщення (будівлі) від 21.11.2008 № 3693.
Рішенням Господарського суду Харківської області від 01.12.2025 позов задоволено частково.
Стягнуто з Благодійної організації "Харківський благодійний фонд "Будинок молоді та дітей Умса" на користь Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради неустойку за договором оренди від 21.11.2008 № 3693 у розмірі 200041,68грн та судові витрати (сплачений судовий збір) в розмірі 2051,33грн.
В іншій частині позову щодо стягнення неустойки за договором оренди від 21.11.2008 № 3693 у розмірі 36 186,14грн - відмовлено.
Суд виходив з того, що після спливу строку дії договору оренди невиконання чи неналежне виконання обов'язку з негайного повернення речі свідчить про неправомірне користування майном, яке було передане в найм (оренду). Тому права та обов'язки наймодавця і наймача, що перебували у сфері регулятивних правовідносин, переходять у сферу охоронних правовідносин та охоплюються правовим регулюванням за частиною другою статті 785 ЦК України, яка регламентує наслідки невиконання майнового обов'язку щодо негайного повернення речі наймодавцеві.
Суд зазначив, що з моменту припинення договору оренди та до часу повернення орендарем майна, орендодавець має право здійснити нарахування неустойки відповідно до положень частини статті 785 ЦК України у розмірі подвійної плати за найм речі, тобто орендної плати.
При цьому розмір такої неустойки має розраховуватися виходячи із розміру орендної плати станом на день припинення договору оренди майна (пункт 4.8. постанови Верховного Суду від 27.05.2025 у справі № 904/8325/21).
Натомість, позивачем розрахунок неустойки зроблено із застосуванням індексу інфляції, який нараховується, у свою чергу, на орендну плату, що є неправомірним.
За висновками суду позивач повинен був обраховувати неустойку, виходячи з розміру орендної плати станом на день припинення договору, тобто на листопад 2013 у сумі 2444,41грн.
Здійснивши перерахунок неустойки за період з 01.04.2017 по 01.09.2020 суд зазначив, що її арифметично правильний розмір становить 200041,68грн. В іншій частині нарахування неустойки у розмірі 36186,14 грн є безпідставним.
Після ухвалення рішення, 05.12.2025 до суду від Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради надійшла заява про ухвалення додаткового рішення (вх. № 28439 від 08.12.2025), а саме розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10000,00грн.
Додатковим рішенням Господарського суду Харківської області від 12.12.2025 заяву Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (вх. № 28439 від 08.12.2025) про ухвалення додаткового рішення задоволено частково.
Стягнуто з Благодійної організації "Харківський благодійний фонд "Будинок молоді та дітей Умса" на користь Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради витрати на професійну правничу допомогу у сумі 5000,00 грн.
Ухвалюючи додаткове рішення суд дійшов висновку, що з огляду на нескладність справи (спір виник з приводу стягнення неустойки за договором оренди комунального майна), а відповідно і нескладність підготовки позовної заяви та її невеликий обсяг, затрачений адвокатом час на надання таких послуг (підготовка цієї справи до розгляду в суді першої інстанції не вимагала значного обсягу юридичної і технічної роботи; нормативно-правове регулювання спірних правовідносин докорінно не змінювалось, складання позову не вимагало вивчення та аналізу великого обсягу матеріалів), тому на думку суду, сума витрат на правничу допомогу в розмірі 5 000,00 гривень є розумною та пропорційною.
02.02.2026 Благодійна організація "Харківський благодійний фонд "Будинок молоді та дітей Умса" звернулась до Східного апеляційного господарського суду через підсистему Електронний суд з апеляційною скаргою, в якій просить:
1.Поновити Благодійній організації "Харківський благодійний фонд "Будинок молоді та дітей Умса" строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Харківської області від 01.12.2025 у справі № 922/3487/25 та додаткове рішення від 12.12.2025.
2. Рішення Господарського суду Харківської області від 01.12.2025 у справі № 922/3487/25 скасувати, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради у повному обсязі.
3. Додаткове рішення Господарського суду Харківської області від 12.12.2025 у справі № 922/3487/25 скасувати, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні заяви Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради про стягнення витрат на правничу допомогу у повному обсязі.
4.Зупинити виконання рішення Господарського суду Харківської області від 01.12.2025 та додаткового рішення від 12.12.2025 у справі № 922/3487/25 до закінчення апеляційного перегляду.
5. Стягнути з Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради на користь Благодійній організації "Харківський благодійний фонд "Будинок молоді та дітей Умса" витрати з оплати правничої допомоги у сумі 15000,00 грн.
6. Вирішити питання про розподіл витрат з оплати судового збору.
Доводи апеляційної скарги полягають в наступному.
Пунктом 2.4 Договору передбачено, що обов'язок по складанню акта прийому-передачі покладається на орендодавця.
Позивач не надавав суду доказів того, що ним у відповідності до умов Договору надсилалось чи будь-яким іншим способом надавалось відповідачу повідомлення про припинення Договору 21.11.2013, повідомлення про відмову від пролонгації терміну дії договору оренди а також доказів того, що позивачем складався та надавався відповідачу проєкт акта прийому-передачі майна у зв'язку із припиненням Договору.
На переконання апелянта, саме позивачем не здійснені обов'язкові передбачені Договором дії для визнання Договору припиненим, повернення орендованого майна у зв'язку з припиненням Договору.
Разом з тим, згідно з п. 10.5 Договору - у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну договору протягом 30 днів після закінчення його строку, договір вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах.
За таких умов, після закінчення строку дії Договору (21.11.2013) та відсутності повідомлень про відмову від його пролонгації - Договір був продовженим на той самий строк та на таких самих умовах згідно з п. 10.5 Договору.
Суд вказані обставини залишив поза увагою та дійшов помилкового висновку про припинення Договору 21.11.2013.
Апелянт також вважає, що суд всупереч положенням Договору та приписам закону не встановив будь-яких порушень у діях позивача, який стверджує про припинення Договору 21.11.2013, та разом з тим повідомив відповідача про таке припинення лише 25.11.2016 листом № 19986.
Апелянт звертає увагу на те, що 25.11.2021 Позивач, Відповідач та Балансоутримувач КП "Жилкомсервіс" уклали Додаткову угоду до Договору оренди № 3692 від 21.11.2008, згідно з якою договір оренди №3692 від 21.11.2008 виклали в новій редакції. Згідно з п. 12.1 термін дії Договору встановлено до 21 вересня 2026 року. Зазначена обставина спростовує як твердження Позивача, так і висновки суду про припинення Договору 21.11.2013, та, за доводами апелянта, підтверджує, що в термін з 01.04.2017 до 01.09.2020 (за який судом стягнута неустойка), як і в будь-який інший термін дії Договору до 25.11.2021 року включно - Договір припиненим не був, оскільки договір після його припинення не може бути пролонгованим, зміненим, доповненим, викладеним у новій редакції.
Відповідач посилається на те, що укладання вказаної додаткової угоди до Договору виключає можливість стягнення з відповідача неустойки в розмірі подвійної плати за користування майном за час прострочення, оскільки підтверджує безперервне користування Орендарем майном в межах діючого договору оренди.
Як зазначає апелянт, зазначену обставину позивач недобросовісно не повідомив суду, а суд прийняв доводи позивача без належного підтвердження доказами та перевірки на відповідність обставинам справи.
Відповідач вказує, що зазначені обставини повідомити суду не міг, оскільки участі у справі не приймав, про час і місце розгляду справи не знав, так як надіслане судом відповідне повідомлення не отримав, про що зазначено в самому рішенні, що оскаржується. Про те, що з відповідача державним виконавцем стягуються кошти на виконання рішення суду відповідачу стало відомо 15.01.2025 після отримання повідомлення банку про арешт коштів на рахунках за постановою державного виконавця та ознайомлення з постановою державного виконавця від 15.01.2026.
З текстами рішень представник відповідача зміг ознайомитись 19.01.2026 після отримання доступу до матеріалів справи в електронному кабінеті ЄСІТС.
За доводами апелянта, додаткова угода від 25.11.2021 до Договору № 3692 від 21.11.2008 (додана до апеляційної скарги) підлягає вивченню у суді апеляційної інстанції як новий доказ, не наданий суду першої інстанції з поважних підстав.
Щодо додаткового рішення Господарського суду Харківської області від 12.12.2025, апелянт зазначає, що в разі відмови у задоволенні позовних вимог додаткове рішення про стягнення витрат на правничу допомогу підлягає скасуванню.
Також апелянт зазначає, що ним понесені витрати на оплату правничої допомоги у сумі 15000,00грн. Докази понесення відповідачем витрат на правничу допомогу та їх розміру будуть надані відповідно до приписів ч. 8 ст. 129 ГПК України.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями Східного апеляційного господарського суду від 02.02.2026 справу №922/3487/25 передано на розгляд суду у складі колегії суддів: головуючий суддя Шутенко І.А., суддя Гребенюк Н.В., суддя Слободін М.М.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 03.02.2026 витребувано у Господарського суду Харківської області матеріали справи №922/3487/25.
Відкладено вирішення питань щодо руху апеляційної скарги Благодійної організації "Харківський благодійний фонд "Будинок молоді та дітей Умса" на рішення Господарського суду Харківської області від 01.12.2025 та додаткове рішення від 12.12.2025 у справі №922/3487/25 до надходження матеріалів справи.
11.02.2026 справа №922/3487/25 надійшла до Східного апеляційного господарського суду.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 13.02.2026 апеляційну скаргу Благодійної організації "Харківський благодійний фонд "Будинок молоді та дітей Умса" на рішення Господарського суду Харківської області від 01.12.2025 та додаткове рішення від 12.12.2025 у справі №922/3487/25 залишено без руху; встановлено апелянту строк впродовж 10 днів з моменту отримання цієї ухвали на усунення встановлених при поданні апеляційної скарги недоліків, а саме надати до Східного апеляційного господарського суду докази сплати (доплати) судового збору у сумі 1175,10грн.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 17.02.2026 задоволено клопотання Благодійної організації "Харківський благодійний фонд "Будинок молоді та дітей Умса" про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Харківської області від 01.12.2025 та додаткового рішення від 12.12.2025 у справі №922/3487/25 та поновлено апелянту строк на апеляційне оскарження. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Благодійної організації "Харківський благодійний фонд "Будинок молоді та дітей Умса" на рішення Господарського суду Харківської області від 01.12.2025 та додаткове рішення від 12.12.2025 у справі №922/3487/25. Зупинено дію рішення Господарського суду Харківської області від 01.12.2025 та додаткового рішення від 12.12.2025 у справі №922/3487/25. Установлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Установлено строк до 12.03.2026 для подання заяв та клопотань. Справу постановлено розглядати без повідомлення учасників справи.
05.03.2026 до Східного апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому, з урахуванням додаткових пояснень від 05.03.2026, Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради просить суд залишити рішення Господарського суду Харківської області від 01.12.2025 та додаткове рішення від 12.12.2025 у справі № 922/3487/25 - без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
На доводи апелянта про наявність порушень в діях позивача щодо повідомлення орендаря про припинення Договору листом №19986 від 25.11.2016 зазначає, що відповідно до ст. 11 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (у редакції, чинній на той момент) у разі, якщо на момент продовження дії договору оренди остання оцінка об'єкта оренди була зроблена більш як три роки тому, для продовження (поновлення) договору оренди провадиться оцінка об'єкта оренди. Враховуючи, що звернень від відповідача не надходило до позивача щодо пролонгації та проведення оцінки майна, договір оренди №3693 від 21.11.2008 вважається непролонгованим.
Щодо додаткової угоди від 25 листопада 2021 зазначається, що нею в новій редакції викладено договір №3692, предметом якого є принципово інше комунальне майно.
Також зазначає, що судом першої інстанції було законно вирішено питання про судові витрати, враховуючи часткову відмову в позові.
Судом апеляційної інстанції було вжито всіх можливих заходів задля повідомлення учасників процесу про хід розгляду справи, витримано терміни, які суд вважає достатніми для можливості реалізації сторонами своїх процесуальних прав.
Клопотань від учасників справи про розгляд справи з їх повідомленням (викликом) до суду апеляційної інстанції не надійшло.
Згідно ч. 1 ст. 270 ГПК України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.
Відповідно до частини 2 статті 270 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справ у суді апеляційної інстанції починається з відкриття першого судового засідання або через п'ятнадцять днів з дня відкриття апеляційного провадження, якщо справа розглядається без повідомлення учасників справи.
Апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
З огляду на те, що ціна позову у даній справі є меншою від ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, суд апеляційної інстанції розглядає дану справу за правилами ч. 10 ст. 270 ГПК України без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Частиною 2 наведеної статті передбачено, що суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Щодо нових доказів, доданих до апеляційної скарги.
Згідно із ч. 3 ст. 269 ГПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази про неможливість їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Прийняття судом апеляційної інстанції додаткових документів на стадії апеляційного провадження за відсутності визначених ст. 269 ГПК України підстав для їх прийняття фактично порушує принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.
При цьому, сама лише необхідність підтвердження під час апеляційного перегляду справи певних обставин, які, крім іншого, не відносяться до предмету доказування у даній справі, не є об'єктивною та поважною причиною для долучення нових доказів.
Неможливість подання доказів до суду першої інстанції у зв'язку з неотриманням поштової кореспонденції від суду про розгляд справи також не є поважною причиною, оскільки, як вірно зазначено судом першої інстанції, отримання поштової кореспонденції за адресою реєстрації підприємства залежить виключно від суб'єктивних дій відповідача.
Під час розгляду справи в суді першої інстанції суд не надавав оцінку вказаним доказам.
З огляду на викладене, судова колегія не приймає до розгляду нові (додаткові) докази, як такі, що подані до суду апеляційної інстанції з порушенням норм процесуального права, тому нові докази не враховується судом під час розгляду апеляційної скарги.
Розглянувши матеріали господарської справи, доводи та вимоги апеляційної скарги, заперечення позивача, викладені у відзиві, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Східний апеляційний господарський суду встановив наступне.
21.11.2008 між Комунальним підприємством "Жилкомсервіс" та Харківською обласною благодійною установою "Будинок молоді та дітей Умса" (далі - орендар/відповідач) був укладений Договір оренди нежитлового приміщення (будівлі) № 3693 (далі - договір), відповідно до п.1.1. якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нежитлові приміщення загальною площею 471,0 кв.м., далі "майно", яке належить до комунальної власності територіальної громади м. Харкова, розташоване за адресою: місто Харків, вулиця С. Грицевця, 29, знаходяться на балансі КП "Жилкомсервіс". Майно передається в оренду для розміщення Харківської обласної благодійної установи "Будинок молоді та дітей Умса" (пункт 1.2. договору).
Договір узгоджено Начальником Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради.
Згідно пункту 2.1. договору, набуття Орендарем права користування майном настає після підписання сторонами цього Договору та акту прийому-передачі майна.
Згідно пункту 10.1 - договір діє з 21.11.2008 до 21.11.2009.
21.11.2008 за Актом прийому-передачі нежитлового приміщення (будівлі) КП "Жилкомсервіс" передало, а Харківська обласна благодійна установа "Будинок молоді та дітей Умса" прийняла в орендне користування нежитлові приміщення площею 471,0 кв.м., розташовані за адресою місто Харків, вулиця С. Грицевця, 29.
01.09.2009 між Комунальним підприємством "Жилкомсервіс" та Харківською обласною благодійною установою "Будинок молоді та дітей Умса" укладено додаткову угоду, якою внесено зміни щодо розміру та ставки (%) орендної плати з 01.01.2009. Також узгоджено, що майно передається в оренду для розміщення дитячих клубів за місцем проживання, організації дозвілля дітей та юнацтва у позаурочний час.
21.11.2011 Харківська обласна благодійна установа "Будинок молоді та дітей Умса" на підставі Договору №3693 передала, а КП "Жилкомсервіс" прийняло частину орендованих приміщень площею 67,8 кв.м., розташовані за адресою місто Харків, вулиця С. Грицевця, 29, про що складено та підписано відповідний Акт прийому передачі від 21.11.2011.
01.01.2012 Харківська обласна установа "Будинок молоді та дітей Умса" на підставі Договору №3693 передала, а КП "Жилкомсервіс" прийняло частину орендованих приміщень площею 403,20 кв.м., розташовані за адресою місто Харків, вулиця С. Грицевця, 29, про що складено та підписано відповідний Акт прийому передачі від 01.01.2012.
Отже, станом на 01.01.2012 орендоване мано за Договором № 3693 було повністю повернуто орендодавцю.
В цей же день, 01.01.2012 між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (Орендодавець) та Харківською обласною установою "Будинок молоді та дітей Умса" було укладено ДОДАТКОВУ УГОДУ від 01.01.2012 до Договору оренди № 3693 від 21.11.2008, згідно якої Договір оренди №3693 від 21.11.2008 викладено в новій редакції ( в редакції додаткової угоди від 01.01.2012). Зокрема:
1.1 Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування нерухоме майно загальною площею 403,20 кв. м. далі "Майно", яке належить до комунальної власності територіальної громади м. Харкова, розташоване за адресою: м. Харків, вул. Грицевця, 29, літ. А-2, та знаходиться на балансі КП "Жилкомсервіс" (у подальшому іменоване "Балансоутримувач"). Право на оренду цього майна отримано Орендарем на підставі розпорядження управління комунального майна та приватизації №2892 від 29.12.2012.
1.2. Майно передається в оренду з метою використання: дитячий клуб.
2.1. Набуття Орендарем права користування Майном настає після підписання сторонами цього Договору та акту приймання-передачі Майна.
2.3. У разі припинення цього Договору Орендар зобов'язаний повернути Орендодавцеві Майно у стані, не гіршому, ніж воно було одержано, згідно з актом приймання-передачі, в термін, що вказаний в листі про непролонгацію, рішенні суду чи визначений за згодою сторін. Майно вважається поверненим Орендодавцю з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі.
2.4. Обов'язок по складанню акту приймання-передачі покладається на Орендодавця.
Відповідно до п.4.13 у разі припинення або розірвання Договору Орендар зобов'язаний повернути Орендодавцю орендоване Майно в належному стані, не гіршому, ніж на момент передачі його в оренду, та відшкодувати Орендодавцю збитки в разі погіршення стану орендованого Майна чи його втрати (повної або часткової) з вини Орендаря.
За умови належного виконання своїх обов'язків за цим Договором Орендар після спливу строку Договору має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди на новий строк, про що він повідомляє Орендодавця та Балансоутримувача не пізніше, як за 30 календарних днів до спливу строку Договору оренди шляхом надання відповідної заяви через канцелярії Орендодавця та Балансоутримувача (пункт 5.5).
Відповідно до пункту 7.2. Орендодавець має право вимагати розірвання цього Договору та відшкодування збитків, якщо:
1)Орендар користується Майном всупереч Договору або призначенню Майна;
2)Орендар без дозволу Орендодавця та Балансоутримувача передав Майно або його частину у користування іншій особі;
3)Орендар своєю недбалою поведінкою створює загрозу пошкодження Майна;
4)Орендар не приступив до проведення капітального та інших видів ремонту Майна у встановлений відповідними дозволами термін;
5)У разі внесення Орендарем 3-х орендних платежів не в повному обсязі;
6) Якщо Орендар не виконує п.п. 3.5., 3.6., 3.7., 4.1., 4.2., 4.3., 4.4., 4.6., 4.7., 4.8. , 4.9., 4.10., 4.11., 4.12, 4.16., 4.17., 4.18., 4.19, 4.20., 4.21;
7) Якщо Орендар не використовує майно протягом трьох місяців з моменту укладання договору оренди Майна або якщо Майно не використовується за цільовим призначенням.
Відповідно до п.9,3, 9.4 - у разі неповернення об'єкту оренди після припинення або дострокового розірвання договору оренди у встановлений Договором термін, Орендар сплачує на користь Орендодавця та Балансоутримувача неустойку за кожний прострочений день у 2-кратному розмірі від передбаченого Договором розміру орендної плати за один день, за вимогою Орендодавця та Балансоутримувача. Часом прострочення є період з моменту встановленого для повернення Майна до моменту підписання акту приймання-передачі.
У разі звільнення Орендарем об'єкта оренди без письмового попередження, а також без складання акту про передачу об'єкта в належному стані, Орендодавець разом з представником
Балансоутримувача має право скласти акт про звільнення приміщення, встановити замок та здійснити передачу приміщення в оренду.
В розділі 10 (строк дії та умови зміни, розірвання Договору) Сторони узгодили наступне:
10.1. Цей Договір діє до 21 листопада 2013 року.
10.2. Зміни та доповнення, що вносяться до договору оренди, розглядаються сторонами протягом 20 днів і оформлюються додатковими угодами, які є невід?ємними частинами цього Договору.
10.3. Договір може бути розірвано на вимогу однієї із сторін за рішенням господарського суду, суду у випадках, передбачених чинним законодавством та умовами цього Договору.
10.4. У разі розірвання Договору, поліпшення орендованого Майна, здійснені Орендарем за рахунок власних коштів за згодою Орендодавця та Балансоутримувача, які можна відокремити без завдання шкоди, можуть бути вилучені Орендарем.
10.5. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну Договору протягом 30 днів після закінчення його строку, Договір вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах.
У разі якщо на момент подовження дії договору оренди остання оцінка орендованого Майна була зроблена більш як три роки тому, для подовження договору оренди проводиться оцінка об'єкта оренди.
10.6. Дія Договору оренди припиняється внаслідок:
закінчення строку, на який його було укладено;
загибелі чи знищення об'єкта оренди;
достроково за згодою сторін або за рішенням господарського суду (суду):
банкрутства Орендаря;
ліквідації юридичної особи, яка була орендарем або орендодавцем;
скасування (припинення) державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності;
смерті орендаря;
інших причин, передбачених діючим законодавством.
Згідно п.6.4., Орендодавець зобов'язаний повідомити Орендаря про відмову від пролонгації терміну дії договору оренди та повернення майна у строк не пізніше 30 днів з моменту закінчення терміну дії договору шляхом направлення листа з оголошеною цінністю та описом вкладення поштовою кореспонденцією. В ньому випадку вважається, що орендар повідомлений вчасно та належним чином.
Після укладення зазначеної додаткової угоди від 01.01.2012, Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради передало, а Харківська обласна установа "Будинок молоді та дітей Умса" прийняло у орендне користування нерухоме майно площею 403,20кв.м., розташоване за адресою м.Харків, вул.Грицевця,29, літ.А-2.
Мотивуючи позовні вимоги, Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради посилається на те, що Договір оренди майна №3693 закінчився 21.11.2016. Відповідачем належним чином не виконано обов'язки з повернення майна в термін, що передбачений умовами Договору, в результаті чого виникла заборгованість перед бюджетом Харківської міської територіальної громади зі спати неустойки в розмірі 236 227,82грн, яку станом на дату подання позову відповідачем не сплачено.
Позивач додає до позову Лист Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради від 25.11.2016 №19986, відповідно до змісту якого Управляння повідомляє Орендаря та Балансоутримувача, що Договір №3693 від 21.11.2008 діяв до 21.11.2016. Враховуючи, що звернень від Орендаря щодо пролонгації та проведення оцінки до Управління не надходило, Договір оренди №3693 від 21.11.2008 вважається не пролонгованим.
У зв'язку з викладеним зазначено, що Орендарю необхідно надати до Управління в 10-денний термін з дати отримання цього листа, Акт приймання - передачі (3 примірники) нежитлового приміщення за вищевказаною адресою для підписання.
Додатково Управління повідомляє про заборгованість з орендної плати, яка станом на 01.11.2016 складає 10434,73грн, яку необхідно протягом 10 днів з дня отримання вказаного листа сплатити.
07.08.2020 співробітником Управління (контролером-ревізором відділу з контролю за використанням комунального майна), здійснено перевірку нежитлових приміщень за адресою м.Харків, вул.Грицевця,29, про що складено відповідний Акт від 07.08.2020.
За результатами перевірки встановлено наступне.
Нежитлові приміщення за адресою: вул.С.Грицевця, 29 площею 403,2 кв.м були передані в оренду договором оренди №3693 від 21.11.2008 Харківській обласній установі "Будинок молоді та дітей УМСА", мета використання: розміщення дитячого клубу (5%). Строк дії договору оренди до 21.11.2013.
Вказані нежитлові приміщення не зареєстровані за Територіальною громадою м.Харкова та обліковуються на балансі КП "Жилкомсервіс".
Оцінка нежитлових приміщень була здійснена станом на 04.01.2013.
Також в Акті зазначено, що Управління листом від 05.04.2017 №5920 повідомило орендаря, що у зв'язку з відсутністю звернень з боку орендаря щодо подовження дії договору оренди, договір оренди вважається розірваним в зв'язку з закінченням його строку та вимагало передати орендоване майно балансоутримувачу - КП "Жилкомсервіс".
Заборгованість на час перевірки складає 133975,16грн, пеня 73071,32грн.
При виїзді на місце встановлено, що орендовані нежитлові приміщення знаходяться в підвалі двоповерхової нежитлової будівлі; орендовані приміщення вільні та не використовуються; приміщення були опечатані.
Східний апеляційний господарський суд зазначає, що Лист від 05.04.2017 №5920, на який йде посилання в Акті, в матеріалах справи відсутній.
За висновками, викладеними в Акті від 07.08.2020, приміщення вільні та можуть бути передані в оренду.
Поряд з цим, КП "Жилкомсервіс" листом від 31.07.2025 повідомило Управління, що приміщення є вільними та не використовуються з вересня 2020 року.
В цьому листі також зазначено, що 03.09.2020 балансоутримувачу від АТ "Харківобленерго" був наданий Акт про пломбування та здачі пломб і засобів обліку на збереження.
Вказаний Акт АТ "Харківобленерго" від 03.09.2020 наявний в матеріалах справи, доданий позивачем до позову.
З позовних вимог вбачається, що позивачем здійснюється нарахування неустойки саме по цю дату - 03.09.2020 (здачі пломб та засобів обліку на збереження), а не по дату складання спеціалістом Управління Акту обстеження майна - 07.08.2020 (яким зафіксовано, що приміщення є вільним та може бути передано в оренду; опечатано співробітником Орендодавця).
Позивач посилається на те, що відповідач не виконав обов'язок з повернення майна в термін, що передбачений умовами Договору, у зв'язку з чим позивачем відповідно до п. 9.3, 9.4 Договору, нараховано неустойку за період з 01.04.2017 по 03.09.2020 в сумі 236227,82грн.
Задовольняючи позовні вимоги, суд виходив з того, що договір був укладений до 21.11.2013. Доказів укладення додаткової угоди між сторонами щодо продовження строку дії договору матеріали справи не містять, тому суд першої інстанції дійшов висновку, що договір є припиненим у зв'язку з закінченням строку, на який його було укладено.
За висновками суду першої інстанції, орендоване майно за договором є повернутим саме станом на 03.09.2020 включно.
Суд зазначив, що невиконання відповідачем обов'язку щодо негайного повернення об'єкта оренди після 21.11.2013 (дата припинення Договору № 3693 від 21.11.2008), є порушенням умов Договору, що породжує підстави для застосування відповідно до частини другої статті 785 ЦК України такої форми майнової відповідальності як неустойка в розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення. Суд здійснив власний розрахунок заявленої до стягнення неустойки, зазначивши про неправомірність застосування позивачем індексу інфляції, який нараховується на орендну плату, та задовольнив позовні вимоги частково у сумі 200041,68грн.
Східний апеляційний господарський суд з зазначеними висновками суду першої інстанції не погоджується, враховуючи наступне.
Предметом позову є вимога позивача про стягнення з відповідача неустойки за період з 01.04.2017 до 03.09.2020 в сумі 236 227,82 грн. за порушення відповідачем обов'язку щодо повернення об'єкта оренди позивачу після припинення договору оренди від 21.11.2008 № 3693.
Отже, дослідженню судом підлягають обставини припинення договору оренди, дати його припинення, строку, протягом якого орендар мав повернути за Актом приймання орендоване майно, проте його не повернув.
Суд першої інстанції, зазначивши, що Договір припинив свою дію 21.11.2013, залишив поза увагою як посилання самого позивача на те, що договір діяв до 22.11.2016 (зазначено позивачем в листі від 25.11.2016 №19986), так і положення умов Договору (в редакції додаткової угоди від 01.01.2012), а саме п. 10.5, відповідно до якого, у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну Договору протягом 30 днів після закінчення його строку, Договір вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах.
Також, відповідно до ч. 2 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той же самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.
Норми ст. 17 Закону мають диспозитивний характер, оскільки не вказують на те, що відповідна вимога про припинення чи зміну договору оренди має називатися виключно заявою. Така заява може бути направлена однією із сторін у формі, зокрема, листа. Істотне значення у даному випадку має зміст такої заяви, оскільки вона обов'язково повинна бути спрямована на припинення або зміну умов договору оренди.
Як зазначалось вище, додатковою угодою від 01.01.2012 сторони визначили, що Договір діє до 21.11.2013 року.
Матеріали справи не містять інших додаткових угод, укладених Сторонами після 2013 року, за умовами яких сторонами узгоджувався інший (пізніший) строк дії Договору.
З урахуванням того, що в Листі від 25.11.2016 позивач зазначає, що Договір припинив свою дію 21.11.2016, та за відсутності в матеріалах справи додаткових угод про продовження дії договору до 21.11.2016, очевидним є висновок, що договір №3693 від 21.11.2008 продовжував свою дію автоматично, вважався продовженим (зокрема і позивачем) на той самий строк і на тих самих умовах.
Поряд з цим, як вбачається з Листа позивача від 25.11.2016 №19986, враховуючи, що звернень від Орендаря щодо пролонгації та проведення оцінки до Управління не надходило, Договір оренди №3693 від 21.11.2008 вважається не пролонгованим.
Оскільки Договір на переконання позивача є непролонгованим та припинив свою дію 21.11.2016, Орендодавець повідомив Орендаря про обов'язок надати до Управління в 10-денний термін з дати отримання цього листа, Акт приймання - передачі нежитлового приміщення за вищевказаною адресою для підписання.
Позивач зазначає, що відповідач не повернув орендоване майно в термін, що передбачений умовами Договору, у зв'язку з чим позивачем відповідно до п. 9.3, 9.4 Договору, нараховано неустойку.
Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що умовами Договору оренди не визначено термін, протягом якого орендар має повернути орендоване майно у разі припинення або розірвання договору, поряд з цим, в п.2.3. Договору (в редакції додаткової угоди від 01.01.2012) зазначено, що у разі припинення цього Договору Орендар зобов'язаний повернути Орендодавцеві Майно у стані, не гіршому, ніж воно було одержано, згідно з актом приймання-передачі, в термін, що вказаний в листі про непролонгацію, рішенні суду чи визначений за згодою сторін. Майно вважається поверненим Орендодавцю з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі.
Отже, термін повернення майна визнається або за згодою сторін, або за рішенням суду, або в листі про непролонгацію.
В матеріалах справи відсутні докази, що строк повернення орендованого майна визначався сторонами за спільною згодою, як і відсутнє рішення суду.
Натомість, позивачем до позову додано Лист від 25.11.2016 №19986, в якому Управління зазначає, що договір №3693 від 21.11.2008 є непролонгованим і саме цим листом Орендарю було встановлено 10-денний строк з дня отримання вказаного листа для повернення майна, направлення та підписання Акту прийому - передачі.
Проте, матеріали справи не містять жодних доказів як направлення, так і отримання/неотримання зазначеного Листа від 25.11.2016 Орендарем, попри те, що безпосередньо в самому договорі в пункті п.6.4. сторони узгодили, що Орендодавець зобов'язаний повідомити Орендаря про відмову від пролонгації терміну дії договору оренди та повернення майна у строк не пізніше 30 днів з моменту закінчення терміну дії договору шляхом направлення листа з оголошеною цінністю та описом вкладення поштовою кореспонденцією.
За умовами договору, лише в цьому випадку вважається, що орендар повідомлений вчасно та належним чином.
Суд зазначає, що заява орендодавця про припинення договору оренди за закінченням строку договору є одностороннім правочином, який відображає волевиявлення орендодавця у спірних правовідносинах, що не потребує узгодження з орендарем в силу прямої норми закону, і є підставою для припинення відповідних зобов'язальних правовідносин.
Повідомлення орендодавцем орендаря про припинення договору є юридично значимою дією, яка засвідчує наявність такого волевиявлення та забезпечує своєчасну обізнаність з ним іншої сторони, є передумовою для настання обумовлених таким одностороннім правочином наслідків також для іншої особи за правилами абзацу 3 частини третьої статті 202 ЦК України.
Проте, за відсутності доказів направлення Листа від 25.11.2016 на адресу Орендаря, доводи позивача про те, що Орендар не повернув орендоване майно у встановлений Договором строк (у даному випадку, у строк, зазначений в самому листі) - є недоведеними.
Східний апеляційний господарський суд зазначає, що загальний порядок укладання, зміни та розірвання господарських договорів, які вчиняються в письмовій формі, пов'язує момент реалізації учасником правовідносин власного волевиявлення на виникнення, зміну чи припинення правовідносин зі здійсненням ним такого волевиявлення в належний спосіб.
Пунктом 6 статті 3 ЦК України закріплений принцип справедливості, добросовісності та розумності. Зазначений принцип включає, зокрема, обов'язок особи враховувати потреби інших осіб у цивільному обороті, проявляти розумну дбайливість та добросовісно вести переговори.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19.05.2020 по справі № 910/719/19 зазначила, що правове регулювання процедури припинення орендних правовідносин, наведене у статті 764 ЦК України та частині другій статті 17 Закону № 2269-XII, спрямовано на досягнення справедливого балансу між правом орендодавця як власника майна володіти, користуватися та розпоряджатися майном на власний розсуд і правом орендаря очікувати на стабільність та незмінність його майнового становища. У контексті наведених вище норм настання наслідків у вигляді припинення чи продовження договору є пов'язаним з дотриманням сторонами орендних правовідносин добросовісної та послідовної поведінки, обумовленої змістом укладеного договору, положеннями господарського законодавства, а також усталеними звичаями ділового обороту та документообігу.
В наведеній постанові Велика Палата Верховного Суду відступила від висновку Касаційного господарського суд у складі Верховного Суду, викладеного в постанові від 23 квітня 2019 року у справі № 904/2997/18, зазначивши, що негативні наслідки неодержання орендарем звернення до нього, якщо таке звернення здійснене добросовісно і розумно, покладаються на орендаря, а факт наявності відповідної заяви орендодавця та доказів її належного надсилання орендарю свідчить про добросовісне звернення орендодавця до орендаря, а відтак і про припинення договірних відносин між сторонами відповідно до приписів чинного законодавства.
З наявних в матеріалах даної господарської справи №922/3487/25 доказів не вбачається, що Орендодавець належним чином виконав свій обов'язок щодо доведення інформації про припинення дії договору до орендаря, надіславши йому повідомлення про непролонгацію договору (лист від 25.11.2016) рекомендованим листом з оголошеною цінністю та описом вкладення поштовою кореспонденцією, як цього вимагає пункт.6.4.Договору. Такі докази в матеріалах справи відсутні.
З урахуванням наведеного, задовольняючи позов, Господарський суд Харківської області дійшов помилкового висновку, що договір оренди №3693 від 21.11.2008 є припиненим відповідно до частини другої статті 26 Закону України № 2269-XII, за якою договір оренди припиняється, зокрема, у разі закінчення строку, на який його було укладено та залишив поза увагою, що у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну Договору протягом 30 днів після закінчення його строку, Договір вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах.
Суд апеляційної інстанції також звертає увагу на помилкове ототожнення позивачем правового інституту пролонгації договору оренди нерухомого майна (продовження договору на той же строк і на тих самих умовах), врегульованого положеннями статті 764 ЦК України, частини другої статті 17 Закону № 2269-XII, який реалізується внаслідок мовчазної згоди сторін договору, та правового інституту продовження договору оренди на новий строк внаслідок реалізації переважного права добросовісного орендаря (стаття 777 ЦК України та частина третя статті 17 зазначеного Закону), сутністю якого є укладення договору оренди на новий строк, а не його автоматичне поновлення.
Таким чином, оскільки термін дії договору оренди встановлено до 21 листопада відповідного року, то заперечення щодо пролонгації договору повинні бути висловлені стороною договору протягом 30 днів після закінчення його дії. Однак, з урахуванням встановленого вище, в матеріалах справи відсутні докази повідомлення (оскільки відсутні докази направлення) відповідача про заперечення щодо пролонгації договору та необхідності повернення протягом 10 днів з дати отримання листа орендованого майна.
Відсутність такого повідомлення як в силу статті 764 ЦК України, так і за приписами частини другої статті 17 Закону № 2269-XII, може мати прояв у "мовчазній згоді" і в такому випадку орендар саме в силу закону може розраховувати, що договір оренди вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.
В даному випадку, позивачем не доведено, що ним направлявся на адресу відповідача Лист від 25.11.2016 № 19986, який відповідачем отримано (або не отримано з незалежних від позивача обставин) та не виконано вимог щодо повернення майна у визначений в Листі строк.
Також, суд вважає за необхідне зауважити на суперечливій поведінці позивача, яка в контексті встановлених судом обставин справи свідчить про визнання договору оренди припиненим з 21.11.2016 і станом на 01.11.2016 орендодавцем зафіксовано заборгованість за Договором в розмірі 10434,73 грн, а в 2020 році за наслідком обстеження комунального майна (спірних орендованих приміщень) та складання співробітником Управління відповідного Акту від 07.08.2020 - заборгованість з орендної плати на час перевірки складає 133975,16грн, пеня - 73071,32грн, попри те, що у разі припинення дії договору оренди підстави для нарахування орендної плати відсутні.
З цього приводу суд першої інстанції правомірно зазначив, що правова природа плати за користування річчю (орендної плати) безпосередньо пов'язана із правомірним користуванням річчю протягом певного строку і обов'язок здійснення такого платежу є істотною ознакою орендних правовідносин, що випливає зі змісту регулятивних норм статей 759, 762, 763 ЦК України, статей 283, 284, 286 ГК України. Із припиненням договірних (зобов'язальних) відносин за договором оренди у наймача (орендаря) виникає новий обов'язок - негайно повернути наймодавцеві річ.
Після спливу строку дії договору оренди невиконання чи неналежне виконання обов'язку з негайного повернення речі свідчить про неправомірне користування майном, яке було передане в найм (оренду). Тому права та обов'язки наймодавця і наймача, що перебували у сфері регулятивних правовідносин, переходять у сферу охоронних правовідносин та охоплюються правовим регулюванням за частиною другою статті 785 ЦК України, яка регламентує наслідки невиконання майнового обов'язку щодо негайного повернення речі наймодавцеві.
Такий правовий висновок викладено в постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.04.2021 у справі №910/11131/19.
Згідно зі ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Суд апеляційної інстанції зауважує, що можливість задоволення позову передбачає доведеність позивачем (ст.ст.13,74 ГПК) та встановлення судом такої сукупності складників: наявність та приналежність позивачеві захищуваного суб'єктивного права або легітимного інтересу; порушення (невизнання або оспорювання) такого суб'єктивного права/легітимного інтересу визначеним відповідачем; належність та ефективність обраного способу судового захисту.
Оскільки наведені позивачем обставини припинення дії договору оренди, неповернення орендованого майна після закінчення дії договору та, відповідно, підстави для стягнення неустойки не знайшли свого підтвердження у зв'язку з відсутністю доказів належного повідомлення відповідача про припинення дії договору у встановлений договором спосіб, колегія суддів доходить до висновку про недоведеність позовних вимог та порушеного права позивача.
Згідно з ч. 1, 2 статті 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) нез'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.
З огляду на викладене, враховуючи, що місцевий господарський суд не забезпечив дотримання вимог чинного законодавства щодо всебічного, повного та об'єктивного дослідження усіх фактичних обставин, що мають значення для справи, та не дав належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, апеляційний господарський суд дійшов висновку про задоволення апеляційної скарги, скасування рішення суду першої інстанції та прийняття нового судового рішення про відмову у позові повністю.
Щодо додаткового рішення Господарського суду Харківської області від 12.12.2025 у справі №922/3487/25.
Східний апеляційний господарський суд зазначає, що результат оскарження первісного судового рішення, щодо якого було ухвалено додаткове судове рішення, беззаперечно впливає на результат оскарження останнього, оскільки додаткове рішення є похідним від первісного судового акта.
У випадку скасування первісного судового рішення, ухваленого за результатом вирішення спору по суті, це є самостійною підставою для скасування додаткового судового рішення до нього (постанови Верховного Суду від 22.10.2019 у справі № 922/2665/17, від 15.02.2023 у справі № 911/1770/21, 23.06.2022 у справі № 904/6341/20).
З урахуванням наведеного, оскільки додаткове рішення є похідним від рішення, прийнятого за результатами розгляду позовних вимог по суті, зважаючи на скасування судом апеляційної інстанції рішення господарського суду Харківської області від 01.12.2025 у справі №922/3487/25 в повному обсязі та ухвалення нового судового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, додаткове рішення Господарського суду Харківської області від 12.12.2025 про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу, понесених позивачем під час розгляду справи у суді першої інстанції, яке є невід'ємною частиною рішення у цій справі, втрачає силу та підлягає скасуванню.
Подібні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.07.2023р. у справі № 904/8884/21.
У відповідності до частини 14 статті 129 ГПК України якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати позивача зі сплати судового збору за подання позовної заяви покладаються на позивача. Судові витрати відповідача за подання апеляційної скарги в розмірі 4252,10грн покладаються на позивача - Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради.
Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 281-284 ГПК України, Східний апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Благодійної організації "Харківський благодійний фонд "Будинок молоді та дітей Умса" задовольнити.
2. Рішення Господарського суду Харківської області від 01.12.2025 у справі №922/3487/25 скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
3. Додаткове рішення Господарського суду Харківської області від 12.12.2025 у справі №922/3487/25 скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні заяви Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (вх. № 28439 від 08.12.2025) про ухвалення додаткового рішення відмовити повністю.
4. Стягнути з Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (Україна, 61003, Харківська область, місто Харків, майдан Конституції, будинок 16, код ЄДРПОУ 14095412) на користь Благодійної організації "Харківський благодійний фонд "Будинок молоді та дітей Умса" (Україна, 61032, Харківська область, місто Харків проспект Героїв Харкова (попередня назва топоніма проспект Московський), будинок 302, корпус А, квартира 101, код ЄДРПОУ 26058965) судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 4252,10грн.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення.
Порядок і строки оскарження передбачені статтями 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя І.А. Шутенко
Суддя Н.В. Гребенюк
Суддя М.М. Слободін