вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"30" березня 2026 р. Справа№ 910/13476/25
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Пономаренка Є.Ю.
суддів: Руденко М.А.
Барсук М.А.
при секретарі судового засідання Муковоз В.І.,
за участю представників:
від позивача - Шевченко І.Є.,
від відповідача - представник не прибув,
від третьої особи - представник не прибув,
розглянувши матеріали апеляційної скарги Державного підприємства "Генеральна дирекція з обслуговування іноземних представництв" на рішення Господарського суду міста Києва від 26.01.2026 у справі №910/13476/25 (суддя Щербаков С.О.) за позовом Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) до Державного підприємства "Генеральна дирекція з обслуговування іноземних представництв", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "ГАЗОВА БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ" про стягнення 356 724, 47 грн.
ВСТАНОВИВ наступне.
Департамент економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі-позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства "Генеральна дирекція з обслуговування іноземних представництв" (далі-відповідач) про стягнення 356 724, 47 грн, з яких: 301 162, 93 грн - інфляційні втрати та 55 561, 54 грн - 3 % річних.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем свого обов'язку щодо сплати коштів пайової участі для створення соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Києва, стягнення яких було предметом спору у справі № 910/13288/24.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 26.01.2026 у справі №910/13476/25 позов задоволено; вирішено стягнути з відповідача на користь позивача 301 162 (триста одну тисячу сто шістдесят дві) грн 93 коп. - інфляційних втрат, 55 561 (п'ятдесят п'ять тисяч п'ятсот шістдесят одну) грн 54 коп. - 3 % річних та 4 280 (чотири тисячі двісті вісімдесят) грн 69 коп. - судового збору.
Суд першої інстанції виходив з доведеності позивачем обставин виконання відповідачем з простроченням свого обов'язку щодо сплати суми пайового внеску.
Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вказане рішення суду та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову.
Апелянт, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, посилається в апеляційній скарзі на наявність у діях позивача ознак прострочення кредитора у розумінні статті 613 ЦК України, а саме непослідовність у визначенні остаточної суми пайового внеску, що підлягала сплаті.
Колегією суддів в судовому засіданні 30.03.2026 розглянуто клопотання позивача про залишення без розгляду відзиву третьої особи на апеляційну скаргу відповідача та відмовлено в його задоволенні.
Так, позивач, обґрунтовуючи вказане клопотання посилається на те, що оскільки відзив на апеляційну скаргу не містить заперечень проти доводів апеляційної скарги відповідача, він за своєю суттю є приєднанням до останньої, яке, в свою чергу повинно оплачуватися судовим збором, чого зроблено не було.
Колегія суддів виходить з того, що приєднання до апеляційної скарги є правом учасника судового процесу, яким, в свою чергу, третя особа не скористалася.
Обставина відсутності заперечень у третьої особи проти апеляційної скарги відповідача, не може бути підставою для неприйняття відзиву на апеляційну скаргу.
У пункті 26 рішення ЄСПЛ від 15.05.2008 у справі "Надточій проти України" (заява № 7460/03) та в пункті 23 рішення ЄСПЛ від 08.04.2010 "Гурепка проти України № 2" (заява № 38789/04) наголошено, що принцип рівності сторін - один зі складників ширшої концепції справедливого судового розгляду, за змістом якого кожна сторона повинна мати розумну можливість обстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище порівняно з опонентом.
Суд наголошує, що право бути почутим є одним із ключових принципів процесуальної справедливості, яка передбачена статтею 129 Конституції України та статтею 6 Конвенції. Учасник справи повинен мати можливість захистити свою позицію в суді. Така можливість сприяє дотриманню принципу змагальності через право особи бути почутою та прийняттю обґрунтованого і справедливого рішення.
Про обов'язок суду забезпечити особі, яка звернулася за судовим захистом, право "бути почутою", з метою реалізації основних принципів правосуддя, зокрема принципу змагальності, неодноразово і послідовно зазначала Велика Палата Верховного Суду в постановах від 22.11.2023 у справі № 2610/7240/2012, від 12.06.2019 у справі № 487/10128/14-ц, від 06.11.2018 у справі № 1326/1314/2012.
Представник позивача в судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечив та просив залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Відповідач та третя особа правом на участь представників у даному судовому засіданні не скористалися, хоча про дату, час та місце судового засідання були повідомлені належним чином, про що свідчать довідки про доставку електронного документу (ухвали суду від 23.02.2026) до електронних кабінетів відповідача та третьої особи.
Будь - яких заяв, клопотань щодо неможливості бути присутніми у даному судовому засіданні від вказаних осіб до суду не надійшло.
Слід також зазначити, що явка представників сторін та третьої особи не визнавалася обов'язковою, певних пояснень суд не витребував.
Враховуючи належне повідомлення відповідача та третьої особи, а також з урахуванням того, що неявка їх представників в судове засідання не перешкоджає розгляду апеляційної скарги, вона розглянута судом у даному судовому засіданні по суті з винесенням постанови.
Згідно з ч. 1 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у Главі 1 Розділу ІV.
Частинами 1 та 2 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.
11.09.2006 Головним управлінням економіки та інвестицій Київської міської державної адміністрації, Товариством і Генеральною дирекцією з обслуговування іноземних представництв укладено договір № 807 про сплату пайової участі у зв'язку із будівництвом готельно-житлового комплексу "Дипломат" з загальною площею 12 937,61 кв. м (в т. ч. апартаменти - квартири - 7 086,37, готельна частина - 1 061,00 кв. м, офісна частина - 548,99 кв.м, підземний паркінг - 1 452,95 кв. м) на вул. Гоголівській, 44-46 у Шевченківському районі міста Києва (далі - Договір № 807).
10.06.2008 Головним управлінням економіки та інвестицій Київської міської державної адміністрації видано довідку № 049-18/4873, якою підтверджується, що Товариством відповідно до Договору № 807 перераховано пайові кошти у сумі 2 129,25 тис. грн, у тому числі відповідно до пункту 3.1 - 157,24 тис. грн (без ПДВ) на відповідний бюджетний рахунок.
Відповідно до пункту 4.1 Договору № 807 у разі збільшення вказаної загальної площі споруди Товариство повинно укласти договір з Головним управлінням економіки та інвестицій та перерахувати на бюджетний рахунок цільового фонду спеціального фонду міського бюджету пайові кошти на створення інженерно-транспортної інфраструктури м. Києва за додатково створені площі.
20.05.2014 Підприємством і Товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Міськбудінвест" (далі - ТОВ "БК "Міськбудінвест") укладено договір № 64/14 про забудову земельної ділянки на вул. Гоголівській, 44-46 в м. Києві (далі - Договір про забудову № 64/14), відповідно до якого об'єктом будівництва є готельно-житловий комплекс "Дипломат".
26.11.2018 Департамент Державної архітектурно-будівельної інспекції у місті Києві зареєстрував повідомлення про зміну даних № КВ122183301365 у дозволі на будівельні роботи № КВ124170530440.
Вказаним повідомленням визначено, що замовником будівництва є Підприємство, об'єктом - будівництво готельно-житлового комплексу за адресою: вул. Гоголівська, 44-46 у Шевченківському районі м. Києва (Коригування).
01.08.2019 Підприємством, ТОВ "БК "Міськбудінвест" і Компанією укладено додаткову угоду № 6 до Договору про забудову № 64/14, відповідно до якої відповідач-2 приймає на себе та набуває на майбутнє всі права та обов'язки, які належали ТОВ "БК "Міськбудінвест".
Відповідно до пункту 3.11 Договору про забудову № 64/14 зобов'язання по сплаті пайової участі у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури, пов'язані з будівництвом об'єкта, а також всі інші зобов'язання перед третіми особами, що є, або можуть виникнути в майбутньому, виконуються (сплачуються) Компанією самостійно у повному обсязі за рахунок власних чи залучених коштів.
23.09.2021 Підприємством було подано акт готовності об'єкта до експлуатації, відповідно до якого загальною площею об'єкту є 14 592,00 кв. м.
27.10.2021 Департамент з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) видав Підприємству сертифікат про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів № КВ122211013138 (далі - сертифікат про прийняття об'єктів в експлуатацію), відповідно до якого об'єктом є будівництво готельно-житлового комплексу "Дипломат" на вул. Гоголівській, 44-46 у Шевченківському районі м. Києва.
Департамент економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства "Генеральна дирекція з обслуговування іноземних представництв" (відповідач-1, Підприємство) та Товариства з обмеженою відповідальністю "ГАЗОВА БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ" (відповідач-2, Компанія) про солідарне стягнення 4 747 641,66 грн безпідставно збережених грошових коштів пайової участі.
Солідарність стягнення обґрунтовувалася умовами пункту 6.2 Договору про забудову № 64/14, яким передбачено, що ДП "Генеральна дирекція з обслуговування іноземних представництв" та ТОВ "ГАЗОВА БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ" несуть солідарну відповідальність за вирішення правових і фінансових питань із третіми особами, які можуть виникнути з приводу реалізації умов даного Договору.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 03.03.2025 у справі №910/13288/24 у позові Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) відмовлено повністю.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 08.07.2025 у справі № 910/13288/24 апеляційну скаргу Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на рішення Господарського суду міста Києва від 03.03.2025 у справі № 910/13288/24 задоволено частково. Рішення Господарського суду міста Києва від 03.03.2025 у справі № 910/13288/24 скасовано, з ухваленням нового рішення про задоволення позову частково до Державного підприємства "Генеральна дирекція з обслуговування іноземних представництв". Стягнуто з Державного підприємства "Генеральна дирекція з обслуговування іноземних представництв" на користь Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) безпідставно збережених грошових коштів пайової участі у розмірі 497 789 грн 97 коп. В решті задоволення позовних вимог до Державного підприємства "Генеральна дирекція з обслуговування іноземних представництв" та Товариства з обмеженою відповідальністю "ГАЗОВА БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ" відмовлено.
Постановою Верховного Суду від 11.09.2025 у справі № 910/13288/24 постанову Північного апеляційного господарського суду від 08.07.2025 у справі №910/13288/24 - залишено без змін.
Як зазначає позивач, 18.07.2025 Державним підприємством "Генеральна дирекція з обслуговування іноземних представництв" сплачено на користь позивача 497 789,97 грн - коштів пайової участі, що підтверджується випискою від 18.07.2025 по рахунку: ГУК у м.Києві/м.Київ/24170000 IBAN: UA538999980314131921000026001.
Звертаючись до суду з даним позовом, позивач зазначає, що відповідач неналежним чином виконав свій обов'язок щодо сплати коштів пайової участі для створення соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Києва, оскільки, як встановлено судом об'єкт будівництва було введено в експлуатацію 27.10.2021, тоді як відповідач сплатив кошти пайової участі 18.07.2025, тож позивач просить суд стягнути з відповідача 301 162, 93 грн - інфляційні втрати за період з 28.10.2021 по 17.07.2025 та 55 561, 54 грн - 3 % річних за період з 28.10.2021 по 17.07.2025.
Як вже було вказано, вказані вимоги позивача були задоволені місцевим господарським судом.
Колегія суддів вважає обґрунтованими висновки суду першої інстанції, наведені в оскаржуваному рішенні, з огляду на таке.
Як встановлено судом вище, постановою Північного апеляційного господарського суду від 08.07.2025 у справі № 910/13288/24 рішення Господарського суду міста Києва від 03.03.2025 у справі № 910/13288/24 скасовано, з ухваленням нового рішення про задоволення позову частково до Державного підприємства "Генеральна дирекція з обслуговування іноземних представництв". Стягнуто з Державного підприємства "Генеральна дирекція з обслуговування іноземних представництв" на користь Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) безпідставно збережених грошових коштів пайової участі у розмірі 497 789 грн 97 коп. В решті задоволення позовних вимог до Державного підприємства "Генеральна дирекція з обслуговування іноземних представництв" та Товариства з обмеженою відповідальністю "ГАЗОВА БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ" та апеляційної скарги відмовлено.
Судом у справі № 910/13288/24 встановлено, що 23.09.2021 ДП "Генеральна дирекція з обслуговування іноземних представництв" було подано акт готовності об'єкта до експлуатації, відповідно до якого загальною площею об'єкту є 14 592,00 кв.м.
27.10.2021 Департамент з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) видав Підприємству сертифікат про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів № КВ122211013138 (далі - сертифікат про прийняття об'єктів в експлуатацію), відповідно до якого об'єктом є будівництво готельно-житлового комплекс "Дипломат" на вул. Гоголівській, 44-46 у Шевченківському районі м. Києва.
Суд апеляційної інстанції у справі № 910/13288/24 також зазначив наступне:
- Загальна площа об'єкта становить: 1 465,64 кв.м. (загальна площа готельно-житлового комплексу: 14 592 кв.м. - 11 484. 66 кв.м. (площа, за яку сплачено попереднім забудовником, ТОВ "Данфорт") - 1 641,7 кв.м (площа паркінгу, за який пайова участь не сплачується) = 1 465,64 кв.м.);
- Об'єкт будівництва прийнято в експлуатацію відповідно до чинного законодавства України та на підставі Акту готовності об'єкта до експлуатації від 23.09.2021. Показники опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами України (розраховані станом на 01 липня 2021 року), затверджені Наказом Міністерства розвитку громад та територій України 10 вересня 2021 року № 230, та чинні станом на 23.09.2021 визначають, що вартість 1 кв. м загальної площі квартир будинку (з урахуванням ПДВ) по м. Києву дорівнює 16 982 грн.;
- Отже, розмір пайової участі за 1 465,64 кв.м. з урахуванням показника 16 982 грн. за 1 кв. м. та визначеної методики розрахунку (2 відсотки вартості будівництва об'єкта) становить 497 789,97 грн. Саме вказана сума підлягає до задоволення з ДП "Генеральна дирекція з обслуговування іноземних представництв" (відповідача у даній справі № 910/13476/25) як замовника будівництва.
Крім того, суд апеляційної інстанції у справі № 910/13288/24 зазначив, що у Товариства з обмеженою відповідальністю "ГАЗОВА БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ" відсутній солідарний обов'язок щодо сплати коштів пайового внеску, оскільки обов'язок перерахувати до відповідного місцевого бюджету кошти пайової участі законодавство покладає виключно на замовника будівництва, правовий статус якого пов'язується з правом забудови належної на відповідному речовому праві земельної ділянки. В свою чергу, ТОВ "ГАЗОВА БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ" не є замовником будівництва, не має статусу землекористувача або власника земельної ділянки, а отже, не несе перед органом місцевого самоврядування обов'язку зі сплати пайового внеску.
Згідно ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Не потребують доказування преюдиціальні обставини, тобто встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, - при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. При цьому не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо.
Так, преюдиційні факти є обов'язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлено у рішенні, у зв'язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акту, який набрав законної сили.
Отже, наведені вище обставини, встановлені у вказаних судових рішеннях, зокрема, щодо обставин порушення відповідачем обов'язку щодо сплати додаткової суми пайового внеску, не потребують повторного доведення при розгляді даної справи.
Предметом позову у цій справі є стягнення трьох процентів річних та інфляційних втрат, нарахованих відповідно до статті 625 ЦК України у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань по сплаті пайового внеску.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Статтею 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Ця норма кореспондується з приписами частини першої статті 193 Господарського кодексу України.
Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною першою статті 612 цього Кодексу встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, установлений договором або законом.
Відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.
Отже, з наведених норм права вбачається, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно із частиною першою статті 598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Зокрема, стаття 599 цього Кодексу передбачає, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Приписами статті 604 Цивільного кодексу України унормовано, що зобов'язання припиняється за домовленістю сторін. Зобов'язання припиняється за домовленістю сторін про заміну первісного зобов'язання новим зобов'язанням між тими ж сторонами (новація).
З аналізу вищевказаних норм закону слідує, що чинне законодавство не пов'язує припинення зобов'язання з наявністю судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов'язань боржника та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України сум. Вирішення судом спору про стягнення грошових коштів за договором не змінює природи зобов'язання та підстав виникнення відповідного боргу.
У даній справі позивачем здійснено нарахування 3 % річних та інфляційних втрат за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання Державним підприємством "Генеральна дирекція з обслуговування іноземних представництв" за період з 28.10.2021 по 17.07.2025 на суму 497 789, 97 грн.
Враховуючи викладене, висновок місцевого господарського суду в частині обґрунтованості вимог про стягнення з відповідача 3 % річних в сумі 55 561, 54 грн та інфляційних втрат в сумі 301 162, 93 грн, визнається колегією суддів правильним.
Апелянт, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, посилається в апеляційній скарзі на наявність у діях позивача ознак прострочення кредитора у розумінні статті 613 ЦК України, а саме непослідовність у визначенні остаточної суми пайового внеску, що підлягала сплаті.
Стосовно вказаних доводів колегія суддів зазначає наступне.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 08.07.2025 у справі №910/13288/24, залишеною в силі постановою Верховного Суду від 11.09.2025, застосовано до спірних правовідносин Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» від 20.09.2019 №132-IX (далі - Закон) та встановлено, що саме замовник будівництва зобов'язаний протягом 10 робочих днів після початку будівництва об'єкта звернутися до відповідного органу місцевого самоврядування із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об'єкта будівництва, а також сплатити пайову участь грошовими коштами до прийняття цього об'єкта в експлуатацію.
Відповідно до підпункту 3 абзацу 2 пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону, замовник будівництва зобов'язаний протягом 10 робочих днів після початку будівництва об'єкта звернутися до відповідного органу місцевого самоврядування із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об'єкта будівництва, до якої додаються документи, які підтверджують вартість будівництва об'єкта. Орган місцевого самоврядування протягом 15 робочих днів з дня отримання зазначених документів надає замовнику будівництва розрахунок пайової участі щодо об'єкта будівництва.
Вказане свідчить про те, що здійснення розрахунку розміру пайової участі протягом 15 робочих днів нерозривно пов'язане зі зверненням Відповідача до Департаменту економіки та інвестицій із заявою про визначення розміру пайової участі та наданням відповідних документів, оскільки саме від такого звернення розпочинається перебіг строку для здійснення розрахунку.
Таким чином, порушення Відповідачем вимог Прикінцевих та перехідних положень Закону, неподання заяви про визначення розміру пайової участі та ненадання необхідних документів не зобов'язує Департамент здійснювати розрахунки пайової участі протягом 15 робочих днів та до прийняття об'єктів будівництва в експлуатацію.
Вказане свідчить про те, що виключно попередні дії Відповідача призвели до неотримання ним розрахунку розміру пайової участі до дати прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію.
З огляду на викладене, доводи скаржника про наявність у діях позивача ознак прострочення кредитора відхиляються Судом.
Таким чином, задоволення позовних вимог місцевим господарським судом визнається колегією суддів обґрунтованим.
З урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення місцевого господарського суду прийнято з повним, всебічним та об'єктивним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим, правові підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.
Оскільки, у задоволенні апеляційної скарги відмовлено, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання покладаються на відповідача (апелянта).
Керуючись ст.ст. 240, 269, 275, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Державного підприємства "Генеральна дирекція з обслуговування іноземних представництв" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 26.01.2026 у справі №910/13476/25 - без змін.
2. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на її заявника - відповідача у справі.
3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складання повної постанови.
Повна постанова (враховуючи перебування судді Руденко М.А. у відпустці з 08.04.2026 по 10.04.2026) складена: 13.04.2026 року.
Головуючий суддя Є.Ю. Пономаренко
Судді М.А. Руденко
М.А. Барсук