вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"12" березня 2026 р. Справа № 910/8870/25
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Сибіги О.М.
суддів: Тищенко О.В.
Кравчука Г.А.
секретар судового засідання: Михайленко С.О.
за участю представників сторін: згідно протоколу судового засідання від 12.03.2026
Розглянувши матеріали апеляційної скарги Державного підприємства "Гарантований покупець"
на рішення Господарського суду міста Києва від 02.12.2025
повний текст рішення складено 12.12.2025
та матеріали апеляційних скарг Державного підприємства "Гарантований покупець" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Ґудвеллі Україна"
на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 26.12.2025
у справі № 910/8870/25 (суддя Шкурдова Л.М.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ґудвеллі Україна"
до Державного підприємства "Гарантований покупець"
про стягнення 12 761 081,40 грн, -
Короткий зміст позовних вимог
Товариство з обмеженою відповідальністю "Ґудвеллі Україна" (позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства "Гарантований покупець" (відповідач) про стягнення 12 761 081,40 грн., з них: основного боргу - 10 560 202,17 грн., 3% річний - 479 781,31 грн. та інфляційних втрат - 1 721 097,92 грн.
Позовні вимоги мотивовано неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором № 12071/01 від 29.02.2016.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.07.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/8870/25, ухвалено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.
11.11.2025 Господарським судом міста Києва закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду справи по суті.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття
Рішенням Господарського суду міста Києва від 02.12.2025 у справі № 910/8870/25 позов задоволено повністю. Стягнуто з Державного підприємства "Гарантований покупець" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ґудвеллі Україна" 10 560 202,17 грн. основного боргу, 479 781,31 грн. 3% річних, 1 721 097,92 грн. інфляційних втрат та 153 132,98 грн. витрат зі сплати судового збору.
В обґрунтування прийнятого рішення судом першої інстанції зазначено, що відповідачем допущено порушення умов договору щодо повної та своєчасної оплати електричної енергії, у зв'язку з чим суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача основного боргу у розмірі 10 560 202,17 грн., інфляційних втрат у розмірі 1 721 097,92 грн. та 3% річних у розмірі 479 781,31 грн.
Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 26.12.2025 у справі № 910/8870/25 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Ґудвеллі Україна" про ухвалення додаткового рішення у справі № 910/8870/25 задоволено частково. Стягнуто з Державного підприємства "Гарантований покупець" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ґудвеллі Україна" 10 000,00 грн. витрат на правову допомогу. В іншій частині заяви відмовлено.
В обґрунтування прийнятого додаткового рішення судом першої інстанції зазначено, що заявлений позивачем до відшкодування розмір судових витрат на правову допомогу не відповідає критеріям співмірності та пропорційності, керуючись принципом розумності судових витрат, суд дійшов висновку, що справедливим та співрозмірним є стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правову допомогу в сумі 10 000,00 грн.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги Державного підприємства "Гарантований покупець" та узагальнення її доводів
Не погоджуючись з рішенням Господарського суду міста Києва від 02.12.2025 у справі № 910/8870/25, 30.12.2025 Державне підприємство "Гарантований покупець" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 02.12.2025 у справі № 910/8870/25 та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог повністю.
Вимоги апеляційної скарги мотивовано тим, що при прийнятті оскаржуваного рішення судом першої інстанції порушено норми процесуального права та неправильно застосовано норми матеріального права. Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що (1) джерелом коштів, якими гарантований покупець здійснює оплати виробникам електричної енергії за «зеленим» тарифом, є кошти, які ОСП (НЕК «Укренерго») сплачує гарантованому покупцю за послугу із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел за розрахунковий місяць, такий механізм розрахунку відображений в Порядку № 641; (2) станом на 30.10.2025 заборгованість НЕК «Укренерго» перед гарантованим покупцем складала 16,1 млрд грн, а наявність такої заборгованості виключає виникнення зобов'язання гарантованого покупця з оплати вартості відпущеної продавцями за «зеленим» тарифом електричної енергії попереднього розрахункового місяця в частині, пропорційній до розміру заборгованості НЕК «Укренерго» перед гарантованим покупцем за послугу в такому місяці; (3) наданий позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних втрат є арифметично неправильним. Крім того, скаржник посилається на форс-мажорні обставини, як на підставу для звільнення від відповідальності за невиконання зобов'язання за договором
Короткий зміст вимог апеляційної скарги Державного підприємства "Гарантований покупець" та узагальнення її доводів
Не погоджуючись з додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 26.12.2025 у справі № 910/8870/25, 14.01.2026 Державне підприємство "Гарантований покупець" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 26.12.2025 у справі № 910/8870/25 в задоволеній частині та ухвалити постанову, якою у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення відмовити повністю.
Вимоги апеляційної скарги мотивовано тим, що оскаржуване рішення судом першої інстанції прийнято з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, що є підставою для його скасування. Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що стягнуті судом першої інстанції витрати на правничу допомогу не відповідають принципу розумності та є завищеними, їх розмір не є співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, стягнення адвокатських витрат у розмірі 10 000,00 грн. не відповідає критеріям справедливості та є явно завищеними.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Ґудвеллі Україна" та узагальнення її доводів
Не погоджуючись з додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 26.12.2025 у справі № 910/8870/25, 14.01.2026 Товариство з обмеженою відповідальністю "Ґудвеллі Україна" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 26.12.2025 у справі № 910/8870/25 в частині відмови у стягнені з Державного підприємства "Гарантований покупець" 50 000,00 грн. витрат на правову допомогу та ухвали у цій частині нове рішення, яким стягнути з відповідача на користь позивача 50 000,00 грн. понесених витрат на професійну правничу допомогу.
Вимоги апеляційної скарги мотивовано тим, що оскаржуване рішення судом першої інстанції прийнято з недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими та невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи, що є підставою для його скасування. Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що відповідачем не доведено підстави для зменшення розміру стягнення витрат на професійну правничу допомогу, а судом не враховано участь представників відповідача у судових засіданнях, написання позовної заяви, відповіді на відзив та інших процесуальних документів, не враховано ціну позову, значення справи для позивача, складність справи та інші передбачені законодавством підстави для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31.12.2025 матеріали апеляційної скарги Державного підприємства "Гарантований покупець" у справі № 910/8870/25 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя: Сибіга О.М., судді: Владимиренко С.В. Ходаківська І.П.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.01.2026 витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали господарської справи № 910/8870/25.
Протоколом передачі судової справи (апеляційної скарги) раніше визначеному головуючому судді (складу суду) від 15.01.2026 матеріали апеляційної скарги Державного підприємства "Гарантований покупець" на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 26.12.2025 у справі № 910/8870/25 передано на розгляд раніше визначеній колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя: Сибіга О.М., судді: Владимиренко С.В., Ходаківська І.П.
Протоколом передачі судової справи (апеляційної скарги) раніше визначеному головуючому судді (складу суду) від 15.01.2026 матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Ґудвеллі Україна" на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 26.12.2025 у справі № 910/8870/25 передано на розгляд раніше визначеній колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя: Сибіга О.М., судді: Владимиренко С.В., Ходаківська І.П.
26.01.2026 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи № 910/8870/25.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.02.2026 у зв'язку з перебуванням суддів Владимиренко С.В. та Ходаківської І.П. у відпустці для вирішення питань щодо руху апеляційної скарги в межах справи № 910/8870/25 визначено колегію суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя: Сибіга О.М., судді: Кравчук Г.А., Тищенко О.В.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.02.2026 апеляційну скаргу Державного підприємства "Гарантований покупець" на рішення Господарського суду міста Києва від 02.12.2025 у справі № 910/8870/25 залишено без руху та надано строк на усунення недоліків апеляційної скарги.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.02.2026 відкрито апеляційне провадження у справі № 910/8870/25 за апеляційними скаргами Державного підприємства "Гарантований покупець" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Ґудвеллі Україна" на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 26.12.2025, апеляційні скарги Державного підприємства "Гарантований покупець" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Ґудвеллі Україна" на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 26.12.2025 у справі № 910/8870/25 об'єднано в одне апеляційне провадження та призначено розгляд справи на 12.03.2026.
16.02.2026 Державне підприємство "Гарантований покупець" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з заявою про усунення недоліків апеляційної скарги.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.03.2026 відкрито апеляційне провадження у справі № 910/8870/25 за апеляційною скаргою Державного підприємства "Гарантований покупець" на рішення Господарського суду міста Києва від 02.12.2025 та призначено розгляд справи на 12.03.2026.
26.02.2026 до Північного апеляційного господарського суду від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Ґудвеллі Україна" надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому проти доводів апеляційної скарги заперечує та наводить власні на їх спростування, просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити у повному обсязі. Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу зводяться до того, що (1) доводи апеляційної скарги на додаткове рішення є безпідставними, надуманими та такими, що не відповідають обставинам справи; (2) зміст апеляційної скарги є нічим іншим, як цитуванням положень законодавства та судової практики без зазначення мотивів, доводів та аргументів на спростування додаткового рішення; (3) зміст апеляційної скарги фактично дублює доводи заяви про зменшення розміру витрат на правничу допомогу подану до суду першої інстанції; (4) апеляційна скарга не відповідає законодавчим вимогам щодо форми і змісту апеляційної скарги.
10.03.2026 до Північного апеляційного господарського суду від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Ґудвеллі Україна" надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому проти доводів апеляційної скарги заперечує та наводить власні на їх спростування, просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити у повному обсязі. Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу зводяться до того, що (1) невиконання або неналежне виконання НЕК «Укренерго» своїх зобов'язань перед Державним підприємством «Гарантований покупець» не є підставою для звільнення відповідача від відповідальності перед позивачем за неналежне виконання своїх зобов'язань по оплаті поставленої електроенергії; (2) Наказ № 140, на який посилається відповідач, не занесений до Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів, тобто не зареєстрований, відтак не пройшов процедуру офіційного опублікування, отже, Наказ № 140 вважається таким, що не набрав чинності, та не може бути застосований до спірних правовідносин; (3) Наказ № 206 визначає лише порядок розподілу фактично наявних на поточному рахунку Державного підприємства «Гарантований покупець» коштів, які надійшли від продажу електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел енергії, але не змінює порядок розрахунків між учасниками ринку; (4) посилання відповідача на лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1 не може вважатись підтвердженням форс-мажорних обставин.
Розглянувши матеріали справи та апеляційних скарг, апеляційну скаргу Державного підприємства "Гарантований покупець" на рішення Господарського суду міста Києва від 02.12.2025 у справі № 910/8870/25 слід залишити без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 02.12.2025 у справі № 910/8870/25 залишити без змін, апеляційні скарги Державного підприємства "Гарантований покупець" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Ґудвеллі Україна" на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 26.12.2025 у справі № 910/8870/25 слід залишити без задоволення, додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 26.12.2025 у справі № 910/8870/25 залишити без змін, з наступних підстав.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
Як вірно було встановлено Господарським судом міста Києва та перевірено судом апеляційної інстанції, 29.02.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Даноша" (правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю "Ґудвеллі Україна") та Державним підприємством "Енергоринок" (правонаступником якого є Державне підприємство "Гарантований покупець") укладено договір № 12071/01.
До договору № 12071/01 від 29.02.2016 укладено ряд додаткових угод, зокрема, додаткові угоди № 12072/01 від 29.02.2016, № 1302/01/20 від 29.04.2020 та № 2156/07/24 від 29.02.2024.
Укладенням додаткової угоди № 2156/07/24 від 29.02.2024 приведено положення договору № 12071/01 від 29.02.2016 у відповідність до змінених норм законодавства, однак, зміст прав та обов'язків сторін залишився не змінним.
Відповідно до п. 1.1. договору (тут і надалі в редакції додаткової угоди № 1302/01/20 від 29.04.2020) продавець за "зеленим тарифом" зобов'язується продавати, а гарантований покупець зобов'язується купувати всю відпущену електричну енергію, вироблену продавцем за "зеленим тарифом", та здійснювати її оплату відповідно до умов цього договору та законодавства України, у тому числі Порядку купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел, затвердженого постановою НКРЕКП від 26.04.2019 № 641, або Порядку продажу та обліку електричної енергії, виробленої споживачами, а також розрахунків за неї, затвердженого постановою НКРЕКП від 13.12.2019 № 2804.
Згідно з п. 2.3. договору продавець за "зеленим" тарифом зобов'язується продавати, а гарантований покупець зобов'язується купувати всю відпущену електричну енергію в точках комерційного обліку електричної енергії генеруючих одиниць продавця за "зеленим" тарифом за встановленим йому "зеленим" тарифом з урахуванням надбавки до тарифу.
За умовами п. 2.4. договору продавець за "зеленим" тарифом продає гарантованому покупцю електричну енергію відповідно до Порядку, якщо продавець є виробником за "зеленим" тарифом, або Порядку продажу електричної енергії споживачами, у разі якщо продавець є споживачем за "зеленим" тарифом, за тарифами, величини яких для кожної генеруючої одиниці за "зеленим" тарифом встановлені Регулятором, у національній валюті України.
Відповідно до п. 3.3. договору оплата товарної продукції (електричної енергії), купленої гарантованим покупцем у продавців за "зеленим" тарифом у розрахунковому місяці, та формування актів купівлі-продажу електричної енергії та актів купівлі-продажу відшкодування частки вартості врегулювання небалансу електричної енергії здійснюється відповідно до положень глави 10 Порядку або глави 6 Порядку продажу електричної енергії споживачами.
Відповідно до п. 10.1., 10.4. Порядку до 15 числа (включно) розрахункового місяця відповідач здійснює оплату платежу позивачу із забезпеченням йому пропорційної оплати відповідно до оперативних даних щодо обсягу товарної продукції, наданої адміністратором комерційного обліку, підписаної кваліфікованим електронним підписом (КЕП), за перші 10 днів розрахункового місяця, що зазначається відповідно до обсягів відпуску електричної енергії генеруючими одиницями позивача.
До 25 числа (включно) розрахункового місяця відповідач здійснює оплату платежу позивачу із забезпеченням йому пропорційної оплати відповідно до оперативних даних щодо обсягу товарної продукції, наданої адміністратором комерційного обліку, підписаної КЕП, за перші 20 днів розрахункового місяця, що визначається відповідно до обсягів відпуску електричної енергії генеруючими одиницями позивача.
Після отримання від продавця акта купівлі-продажу протягом трьох робочих днів з дати оприлюднення рішення Регулятора щодо затвердження розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці, гарантований покупець здійснює остаточний розрахунок з продавцем із забезпеченням йому 100% оплати відпущеної електричної енергії попереднього розрахункового періоду (місяця) з урахуванням авансових платежів.
Отже, строк остаточного розрахунку за електричну енергію відповідного періоду сторони, в тому числі керуючись і принципом свободи договору, визначили з вказівкою на подію, яка має неминуче настати (затвердження вартості послуги Комісією) з посиланням на пункт 10.4. Порядку.
Відповідно до п. 11.4. Порядку (гарантований покупець забезпечує проведення розрахунку та здійснення оплати за відпущену продавцем за "зеленим" тарифом у попередньому розрахунковому періоді (місяці) електричну енергію протягом п'яти робочих днів з дня оприлюднення рішення Регулятора щодо затвердження розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці.
Постановами Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (Регулятор) затверджено розмір вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої гарантованим покупцем у наступні періоди: (1) у жовтні 2021 року, травні - червні 2022 року - постанова № 1117 від 09.09.2022 (оприлюднена 12.09.2022); (2) у липні 2022 року - постанова № 1190 від 20.09.2022 (оприлюднена 21.09.2022); (3) у серпні 2022 року - постанова № 473 від 14.03.2023 (оприлюднена 15.03.2023); (4) у вересні 2022 року, у листопаді 2022 року - постанова № 946 від 15.05.2024 (оприлюднена 16.05.2024); (5) у грудні 2022 року, у березні - червні 2023 року - постанова № 896 від 08.05.2024 (оприлюднена 10.05.2024); (6) у лютому 2023 року, у липні 2023 року та у вересні 2023 року - постанова № 858 від 30.04.2024 (оприлюднена 01.05.2024); (7) у січні 2024 року, у травні - червні 2024 року, у лютому 2025 року - постанова № 529 від 08.04.2025 (оприлюднена 10.04.2024); (8) у квітні 2024 року, у серпні 2024 року - постанова № 193 від 11.02.2025 (оприлюднена 13.02.2025); (9) у липні 2024 року - постанова № 76 від 21.01.2025 (оприлюднена 23.01.2025); (10) у вересні 2024 року - постанова № 2418 від 30.12.2024 (оприлюднена 30.12.2024); (11) у жовтні - листопаді 2024 року - постанова № 247 від 18.02.2025 (оприлюднена 19.02.2025); (12) у грудні 2024 року - постанова № 285 від 25.02.2025 (оприлюднена 26.02.2025); (13) у січні 2025 року - постанова № 378 від 11.03.2025 (оприлюднена 12.03.2025); (14) у березні 2025 року - постанова № 753 від 20.05.2025 (оприлюднена 21.05.2025); (15) у квітні 2025 року - постанова № 916 від 18.06.2025 (оприлюднена 19.06.2025).
На виконання умов договору № 12071/01 від 29.02.2016 позивачем у жовтні 2021 року, травні - вересні 2022 року, листопаді - грудні 2022 року, лютому - липні 2023 року, вересні 2023 року, січні 2024 року, квітні - вересні 2024 року, грудні 2024 року та січні - квітні 2025 року гарантованому покупцю продано електричну енергію, що підтверджується актами купівлі-продажу електроенергії (з урахуванням актів коригувань до них): за жовтень 2021 року від 31.10.2021, за травень 2022 року від 31.05.2022, за червень 2022 року від 30.06.2022, за липень 2022 року від 31.07.2022, за серпень 2022 року від 31.08.2022, за вересень 2022 року від 30.09.2022, за листопад 2022 року від 30.11.2022, за грудень 2022 року від 31.12.2022, за лютий 2023 року від 28.02.2023, за березень 2023 року від 31.03.2023, за квітень 2023 року від 30.04.2023, за травень 2023 року від 31.05.2023, за червень 2023 року від 30.09.2023, за липень 2023 року від 31.07.2023, за вересень 2023 року від 30.09.2023, за січень 2024 року від 25.01.2024, за січень 2024 року від 31.01.2024, за січень 2024 року від 06.11.2024, за квітень 2024 року від 30.04.2024, за травень 2024 року від 31.05.2024, за червень 2024 року від 30.06.2024, за липень 2024 року від 31.07.2024, за серпень 2024 року від 31.08.2024, за вересень 2024 року від 30.09.2024, за жовтень 2024 року від 31.10.2024, за листопад 2024 року від 30.11.2024, за грудень 2024 року від 31.12.2024, за січень 2025 року від 31.01.2025, за лютий 2025 року від 28.02.2025, за березень 2025 року від 31.03.2025, за квітень 2025 року від 30.04.2025.
Спір між сторонами виник внаслідок того, що відповідач своєчасно не сплатив вартість отриманої електричної енергії у жовтні 2021 року, травні - вересні 2022 року, листопаді - грудні 2022 року, лютому - липні 2023 року, вересні 2023 року, січні 2024 року, квітні - вересні 2024 року, грудні 2024 року та січні - квітні 2025, у зв'язку з чим виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 10 560 202,17 грн. Також у зв'язку із неналежним виконанням грошового зобов'язання позивачем нараховано та заявлено до стягнення інфляційні втрати у розмірі 1 662 644,28 грн. та 3% річних у розмірі 438 119,14 грн.
В свою чергу, заперечуючи проти позовних вимог відповідач зазначає про ненастання строку оплати проданої позивачем за договором електричної енергії, посилаючись на те, що (1) джерелом коштів, якими гарантований покупець здійснює оплати виробникам електричної енергії за «зеленим» тарифом, є кошти, які ОСП (НЕК «Укренерго») сплачує гарантованому покупцю за послугу із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел за розрахунковий місяць, такий механізм розрахунку відображений в Порядку № 641; (2) станом на 30.06.2025 заборгованість НЕК «Укренерго» перед гарантованим покупцем складала 15,354 млрд грн, а наявність такої заборгованості виключає виникнення зобов'язання гарантованого покупця з оплати вартості відпущеної продавцями за «зеленим» тарифом електричної енергії попереднього розрахункового місяця в частині, пропорційній до розміру заборгованості НЕК «Укренерго» перед гарантованим покупцем за послугу в такому місяці; (3) наданий позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних втрат є арифметично неправильним.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
Відповідно до вимог ч.ч. 1, 2, 4, 5 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
З огляду на фактичні обставини справи, колегія суддів зазначає, що спірні правовідносини щодо стягнення боргу за поставлену електричну енергію та застосування наслідків прострочення виконання грошових зобов'язань, регулюються нормами Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України (норми якого були чинними на час виникнення спірних правовідносин), Законом України «Про ринок електричної енергії» та відповідними підзаконними нормативними актами.
Стаття 509 Цивільного кодексу України встановлює, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до статей 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.
Зобов'язання, в силу вимог статей 526, 525 Цивільного кодексу України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Аналогічна за змістом норма міститься також у ст. 193 Господарського кодексу України.
Згідно з вимогами статті 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичних та інших ресурсів через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму їх використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.
Статтею 62 Закону України «Про ринок електричної енергії» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначені спеціальні обов'язки для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії, до яких належить забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії. Спеціальні обов'язки із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії покладаються, зокрема, на гарантованого покупця.
Відповідно до частини другої статті 65 названого Закону гарантований покупець зобов'язаний купувати у суб'єктів господарювання, яким встановлено «зелений» тариф, всю відпущену електричну енергію, вироблену на об'єктах електроенергетики з альтернативних джерел енергії за встановленим їм «зеленим» тарифом, аукціонною ціною з урахуванням надбавки до нього/неї протягом всього строку застосування «зеленого» тарифу, або строку дії підтримки, якщо такі суб'єкти господарювання входять до складу балансуючої групи гарантованого покупця.
Як встановлено судом, на виконання умов договору № 12071/01 від 29.02.2016 позивачем у жовтні 2021 року, травні - вересні 2022 року, листопаді - грудні 2022 року, лютому - липні 2023 року, вересні 2023 року, січні 2024 року, квітні - вересні 2024 року, грудні 2024 року та січні - квітні 2025 року гарантованому покупцю продано електричну енергію, що підтверджується актами купівлі-продажу електроенергії (з урахуванням актів коригувань до них): за жовтень 2021 року від 31.10.2021, за травень 2022 року від 31.05.2022, за червень 2022 року від 30.06.2022, за липень 2022 року від 31.07.2022, за серпень 2022 року від 31.08.2022, за вересень 2022 року від 30.09.2022, за листопад 2022 року від 30.11.2022, за грудень 2022 року від 31.12.2022, за лютий 2023 року від 28.02.2023, за березень 2023 року від 31.03.2023, за квітень 2023 року від 30.04.2023, за травень 2023 року від 31.05.2023, за червень 2023 року від 30.09.2023, за липень 2023 року від 31.07.2023, за вересень 2023 року від 30.09.2023, за січень 2024 року від 25.01.2024, за січень 2024 року від 31.01.2024, за січень 2024 року від 06.11.2024, за квітень 2024 року від 30.04.2024, за травень 2024 року від 31.05.2024, за червень 2024 року від 30.06.2024, за липень 2024 року від 31.07.2024, за серпень 2024 року від 31.08.2024, за вересень 2024 року від 30.09.2024, за жовтень 2024 року від 31.10.2024, за листопад 2024 року від 30.11.2024, за грудень 2024 року від 31.12.2024, за січень 2025 року від 31.01.2025, за лютий 2025 року від 28.02.2025, за березень 2025 року від 31.03.2025, за квітень 2025 року від 30.04.2025.
Як вбачається з наданих позивачем актів, з боку гарантованого покупця вказані акти підписано без зауважень та заперечень.
Доказів пред'явлення відповідачем заперечень щодо якості та кількості проданої позивачем електричної енергії за договором, а також претензій щодо повного та належного виконання позивачем умов договору до суду не надходило.
За таких обставин, за відсутності будь-яких претензій/зауважень відповідача щодо змісту актів купівлі-продажу електроенергії, суд дійшов висновку, що позивачем виконано прийняті на себе за договором зобов'язання з продажу електричної енергії, а відповідачем, в свою чергу, прийнято електричну енергію у вказаних обсягах без будь-яких зауважень.
Відповідно до п. 10.1., 10.4. Порядку до 15 числа (включно) розрахункового місяця відповідач здійснює оплату платежу позивачу із забезпеченням йому пропорційної оплати відповідно до оперативних даних щодо обсягу товарної продукції, наданої адміністратором комерційного обліку, підписаної кваліфікованим електронним підписом (КЕП), за перші 10 днів розрахункового місяця, що зазначається відповідно до обсягів відпуску електричної енергії генеруючими одиницями позивача.
До 25 числа (включно) розрахункового місяця відповідач здійснює оплату платежу позивачу із забезпеченням йому пропорційної оплати відповідно до оперативних даних щодо обсягу товарної продукції, наданої адміністратором комерційного обліку, підписаної КЕП, за перші 20 днів розрахункового місяця, що визначається відповідно до обсягів відпуску електричної енергії генеруючими одиницями позивача.
Після отримання від продавця акта купівлі-продажу протягом трьох робочих днів з дати оприлюднення рішення Регулятора щодо затвердження розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці, гарантований покупець здійснює остаточний розрахунок з продавцем із забезпеченням йому 100% оплати відпущеної електричної енергії попереднього розрахункового періоду (місяця) з урахуванням авансових платежів.
Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (Регулятор) затверджено розмір вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої гарантованим покупцем у наступні періоди: (1) у жовтні 2021 року, травні - червні 2022 року - постанова № 1117 від 09.09.2022 (оприлюднена 12.09.2022); (2) у липні 2022 року - постанова № 1190 від 20.09.2022 (оприлюднена 21.09.2022); (3) у серпні 2022 року - постанова № 473 від 14.03.2023 (оприлюднена 15.03.2023); (4) у вересні 2022 року, у листопаді 2022 року - постанова № 946 від 15.05.2024 (оприлюднена 16.05.2024); (5) у грудні 2022 року, у березні - червні 2023 року - постанова № 896 від 08.05.2024 (оприлюднена 10.05.2024); (6) у лютому 2023 року, у липні 2023 року та у вересні 2023 року - постанова № 858 від 30.04.2024 (оприлюднена 01.05.2024); (7) у січні 2024 року, у травні - червні 2024 року, у лютому 2025 року - постанова № 529 від 08.04.2025 (оприлюднена 10.04.2024); (8) у квітні 2024 року, у серпні 2024 року - постанова № 193 від 11.02.2025 (оприлюднена 13.02.2025); (9) у липні 2024 року - постанова № 76 від 21.01.2025 (оприлюднена 23.01.2025); (10) у вересні 2024 року - постанова № 2418 від 30.12.2024 (оприлюднена 30.12.2024); (11) у жовтні - листопаді 2024 року - постанова № 247 від 18.02.2025 (оприлюднена 19.02.2025); (12) у грудні 2024 року - постанова № 285 від 25.02.2025 (оприлюднена 26.02.2025); (13) у січні 2025 року - постанова № 378 від 11.03.2025 (оприлюднена 12.03.2025); (14) у березні 2025 року - постанова № 753 від 20.05.2025 (оприлюднена 21.05.2025); (15) у квітні 2025 року - постанова № 916 від 18.06.2025 (оприлюднена 19.06.2025).
Частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Проте, як зазначено позивачем в позовній заяві та встановлено судом, всупереч умовам договору та Порядку № 641 відповідач не здійснив своєчасну оплату електричної енергії згідно актів купівлі-продажу електроенергії, у зв'язку з чим заборгованість відповідача з оплати проданої позивачем електричної енергії становить 10 560 202,17 грн.
При цьому, пункт 11.4. Порядку не містить положень про те, що у випадку неотримання коштів гарантованим покупцем від ОСП, строк виконання остаточного розрахунку гарантованого покупця з продавцем за "зеленим" тарифом не настає чи відкладається на строк до моменту надходження коштів.
Приймаючи до уваги умови укладеного сторонами договору та Порядку № 641, строк виконання зобов'язання відповідача перед позивачем з оплати електричної енергії за спірний період станом на час розгляду справи є таким, що настав.
Щодо посилання відповідача на здійснення ним розрахунків за 2021-2023 роки з повним урахуванням положень наказів Міністерства енергетики України від 28.03.2022 № 140 "Про розрахунки на ринку електричної енергії" та від 15.06.2022 № 206 "Про розрахунок з виробниками за "зеленим тарифом", то суд відхиляє такі заперечення з огляду на те, що на час настання строку оплати вартості електроенергії за заявлений позивачем період (жовтень 2021 року, лютий 2022 року - березень 2022 року) наказ Міністерства енергетики України від 28.03.2022 №140 "Про розрахунки на ринку електричної енергії" втратив чинність. В свою чергу, наказ Міністерства енергетики України від 15.06.2022 № 206 "Про розрахунок з виробниками за "зеленим тарифом", як і попередній наказ, жодним чином не обмежує право позивача на отримання повної вартості проданої енергії, встановленої укладеним сторонами в справі договором, а також не змінює терміни виникнення та виконання грошових зобов'язань щодо проведення остаточних розрахунків за договором та згідно з пунктом 10.4 Порядку. Цим наказом лише обмежено розмір виплат, які передбачені пунктом 10.1 Порядку. Проте даний нормативно-правовий акт не обмежує розмір виплат, які підлягають перерахуванню продавцям енергії за "зеленим тарифом" при здійсненні ними остаточних розрахунків згідно з пунктом 10.4 Порядку.
Центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики в електроенергетичному комплексі є Міністерство енергетики України (пункт 1 Положення про Міністерство енергетики України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.06.2020 № 507)
Згідно зі статтею 1 Закону України "Про оборону України" особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Відповідно до положень частини 2 статті 11 Закону України "Про функціонування паливно-енергетичного комплексу в особливий період" забезпечення функціонування паливно-енергетичного комплексу, в особливий період покладається на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у паливно-енергетичному комплексі.
Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України.
Наразі строк дії режиму воєнного стану в Україні триває.
У зв'язку із введенням воєнного стану в Україні, з урахуванням вимог частини 8 статті 16 Закону України "Про ринок електричної енергії", Міністерством енергетики України в межах повноважень, передбачених пунктом 8 Положення № 507, видано Наказ від 28.03.2022 № 140, який був чинний до 05.07.2022 (втратив чинність на підставі Наказу від 05.07.2022 № 221) та Наказ від 15.06.2022 № 206 (втратив чинність на підставі наказу від 01.04.2024 № 136). Накази № 140 і № 206 зареєстровані в Міністерстві юстиції України і є нормативно-правовими актами.
Як вбачається із нормативно-правового регулювання, яким керується гарантований покупець при розрахунках, в тому числі, з позивачем, враховуючи пункт 8 Положення № 507, Накази № 140 та № 206 є обов'язковими для виконання.
У постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.06.2024 у справі № 910/4439/23 зазначено, що Наказом № 140 ДП "Гарантований покупець" із дати набрання чинності на період дії воєнного стану в Україні з коштів, що наявні на поточному рахунку та надходять від продажу електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел енергії, забезпечує перерахування коштів на сплату авансових платежів за придбану електричну енергію, вироблену з альтернативних джерел енергії, виробникам електричної енергії з альтернативних джерел енергії, що мають договірні відносини з ДП "Гарантований покупець", із дотриманням Порядку № 641, та з урахуванням таких положень:
- за результатами продажу електричної енергії за перші 10 днів розрахункового місяця розподіл грошових коштів, наявних на поточному рахунку ДП "Гарантований покупець" станом на 10 число розрахункового місяця, для виробників, що здійснюють виробництво електричної енергії з енергії сонячного випромінювання здійснюється відповідно до таких показників: сума, що дорівнює значенню 15 відсотків від середньозваженого розміру "зеленого" тарифу за 2021 рік (підпункт 1.1.1 Наказу № 140);
- у випадку нестачі грошових коштів для забезпечення виплати сум, передбачених підпунктом 1.1.1 - 1.1.5, наявні грошові кошти розподіляються між виробниками пропорційно до показників, зазначених у підпунктах 1.1.1 - 1.1.5 (пункт 1.2 Наказу № 140);
- за результатами продажу електричної енергії за подальші 10 днів розрахункового місяця, а також за результатами розрахункового місяця, розподіл грошових коштів, наявних на поточному рахунку ДП "Гарантований покупець" станом на 20 число (або на кінець) розрахункового місяця, здійснюється таким чином, щоб за результатами 20 днів розрахункового місяця (або за результатами розрахункового місяця) було збережено показники розрахунків передбачених підпунктами 1.1.1- 1.1.5 (пункт 1.3 Наказу № 140).
Аналогічний механізм розподілу коштів після втрати чинності Наказу № 140 запроваджено Наказом № 206 (діяв упродовж періоду з 24.06.2022 до 16.04.2024).
Наказом № 206 ДП "Гарантований покупець" на період дії воєнного стану в Україні з коштів, що наявні на поточному рахунку та надходять від продажу електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел енергії, забезпечити перерахування коштів на сплату платежів за придбану електричну енергію, вироблену з альтернативних джерел енергії, виробникам електричної енергії з альтернативних джерел енергії, що мають договірні відносини з ДП "Гарантований покупець", із дотриманням вимог Порядку № 641, та з урахуванням положень, викладених у пункті 2 наказу:
- установити, що за результатами продажу електричної енергії за перші 10 днів розрахункового місяця розподіл грошових коштів, наявних на поточному рахунку ДП "Гарантований покупець" станом на 10 число розрахункового місяця, для виробників, що здійснюють виробництво електричної енергії з енергії сонячного випромінювання здійснюється відповідно до таких показників:
- сума, що дорівнює значенню 18 відсотків від середньозваженого розміру "зеленого" тарифу за 2021 рік (підпункт 1 пункту 2);
- у випадку наявності залишку грошових коштів, що залишився на поточному рахунку після виконання підпунктів 1-5 цього пункту 2, цей залишок розподіляється та спрямовується виробникам пропорційно розміру нарахувань для відповідного виробника, здійснених з урахуванням підпунктів 1-5 цього пункту, але не більше вартості товарної продукції розрахункового періоду, розрахованої за "зеленим" тарифом для такого виробника (підпункт 6 пункту 2);
- у випадку нестачі грошових коштів для забезпечення виплати сум, передбачених підпунктами 1-5 цього пункту, наявні грошові кошти розподіляються між виробниками пропорційно до показників, зазначених у підпунктах 1-5 пункту 2 (підпункти 7 пункту 2);
- установити, що за результатами продажу електричної енергії за подальші 10 днів розрахункового місяця, а також за результатами розрахункового місяця, розподіл грошових коштів, наявних на поточному рахунку ДП "Гарантований покупець" станом на 20 число (або на кінець) розрахункового місяця, здійснюється таким чином, щоб за результатами 20 днів розрахункового місяця (або за результатами розрахункового місяця) було збережено показники розрахунків, передбачених підпунктами 1-5 пункту 2 цього наказу.
У випадку наявності залишку грошових коштів, що залишився на поточному рахунку після виконання підпунктів 1-5 пункту 2 цього наказу, цей залишок розподіляється та спрямовується виробникам відповідно до підпункту 6 пункту 2 цього наказу (пункт 3).
Верховний Суд у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 21.06.2024 у справі № 910/4439/23, надаючи правову оцінку змісту вказаних Наказів дійшов до висновку, що:
- накази № 140 і № 206 ніяким чином не обмежують право виробника електричної енергії за "зеленим" тарифом на отримання повної вартості проданої електричної енергії, встановленої укладеним сторонами договором, а також не змінюють терміни виникнення та виконання грошових зобов'язань гарантованого покупця щодо проведення остаточних розрахунків за договором та згідно з пунктом 10.4 Порядку № 641.
- накази не звільняють ДП "Гарантований покупець" від обов'язку щодо здійснення повного розрахунку за отриманий товар. Відтак, вказані вище накази не є підставою для гарантованого покупця не виконувати грошове зобов'язання, передбачене умовами договору.
У вказаній вище постанові об'єднана палата зазначила, що висновки господарських судів попередніх інстанцій в частині наявності у відповідача обов'язку з повного виконання грошового зобов'язання - оплати у розмірі 100 % вартості за поставлену електричну енергію за "зеленим" тарифом у період дії воєнного стану та Наказів № 140 та № 206 є обґрунтованими та такими, що відповідають фактичним обставинам справи та приписам Наказів № 140 та № 206.
Отже, наразі відсутні будь-які законодавчі обмеження щодо розміру виплат, які передбачені пунктом 10.1 Порядку № 641.
З огляду на наведене, беручи до уваги наявність підписаних актів купівлі-продажу електроенергії за спірний період (з урахуванням актів коригувань до них), зважаючи на зміст п. 11.4. Порядку № 641, у відповідача наявні всі передбачені законом підстави для сплати за поставлену електричну.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості у розмірі 10 560 202,17 грн. підлягають задоволенню.
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
В частині першій статті 612 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Стягнення інфляційних і процентів річних, передбачених частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, є способом компенсації майнових втрат кредитора, а не способом відшкодування шкоди (постанова Верховного Суду від 07.04.2020 у справі № 910/4590/19).
Верховний Суд неодноразово наголошував, що за змістом наведених норм закону нарахування інфляційних втрат та 3% річних на суму боргу входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредитору (постанови Верховного Суду від 19.06.2019 у справах № 703/2718/16-ц, № 646/14523/15-ц, від 04.10.2019 у справі № 915/880/18, від 26.09.2019 у справі № 912/48/19, від 18.09.2019 у справі № 908/1379/17).
Отже, право вимоги сплати суми інфляційних втрат та 3% річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.
Враховуючи, що відповідач у повному обсязі не здійснив оплату проданої позивачем електричної енергії, позивач правомірно застосував до нього передбачені статтею 625 Цивільного кодексу України заходи відповідальності.
Враховуючи те, що матеріалами справи підтверджується факт порушення відповідачем строків оплати електричної енергії, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про те, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 479 781,31 грн. 3% річних та 1 721 097,92 грн. інфляційних втрат підлягають задоволенню, оскільки є обґрунтованими, а їх розмір - арифметично правильним.
Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що суди не повинні застосовувати положення нормативно-правових актів, які не відповідають Конституції та законам України, незалежно від того, чи оскаржувались такі акти в судовому порядку та чи є вони чинними на момент розгляду справи, тобто згідно з правовою позицією Верховного Суду такі правові акти (як закони, так і підзаконні акти) не можуть застосовуватися навіть у випадках, коли вони є чинними. Аналогічні правові висновки викладено Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 09.06.2022 у справі № 520/2098/19.
Колегія суддів відмічає, що питання застосовності (незастосовності) певного нормативно-правового акта до обставин справи суд з'ясовує, зокрема, у порядку вирішення конкуренції правових норм.
Водночас, положення статті 65 Закону України "Про ринок електричної енергії" чітко визначають, що розрахунок вартості послуги за механізмом ринкової премії здійснюється гарантованим покупцем відповідно до затвердженого Регулятором порядку - Порядку № 641. Положення частини п'ятої цієї статті 65 Закону також визначають, що гарантований покупець здійснює оплату вартості електричної енергії, купленої за "зеленим" тарифом, з урахуванням вимог частини другої цієї статті, на підставі даних комерційного обліку, отриманих від адміністратора комерційного обліку, у порядку та строки, визначені відповідними договорами.
За наведеного підставним є висновок, що у спірних правовідносинах відсутні підстави вважати, що положення Порядку № 641 суперечать положенням статті 65 Закону України "Про ринок електричної енергії".
Враховуючи вищевикладене, на переконання суду, принцип "закон спеціальний має перевагу над загальним" (lex specialis derogat generali) може бути застосований виключно за умови співіснування суперечливих норм одного ієрархічного рівня. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 09.11.2018 у справі № 263/15749/16-а, від 29.01.2019 у справі № 807/257/14, від 03.03.2021 у справі № 522/799/16-ц, від 19.08.2022 у справі № 912/1941/21.
Таким чином, суд апеляційної інстанції зазначає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про необхідність застосування до спірних правовідносин частини другої статті 625 Цивільного кодексу України.
Щодо доводів відповідача про наявність форс-мажорних обставин, як підстави для звільнення відповідача від відповідальності за невиконання зобов'язання за договором, колегія суддів зазначає наступне.
Статтею 617 Цивільного кодексу України унормовано, що особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.
Із наведених приписів законодавства вбачається, що форс-мажорні обставини можуть не лише унеможливлювати виконання зобов'язання в цілому, а й обумовлювати неналежне виконання зобов'язання, в тому числі прострочення його виконання.
Верховний Суд аналізував окремі аспекти, пов'язані з форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили), зокрема щодо тягаря доказування наявності непереборної сили, предмета (обсягу) доказування, відсутності у форс-мажорних обставин преюдиційного характеру, повідомлення іншої сторони про форс-мажор, наслідків неповідомлення або несвоєчасності такого повідомлення.
Ознаками форс-мажорних обставин є такі елементи: вони не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин; мають надзвичайний характер; є невідворотними; унеможливлюють виконання зобов'язань за конкретних умов господарської діяльності. Тобто ознаками форс-мажорних обставин є їх об'єктивна та абсолютна дія, а також непередбачуваність (пункт 6.9 постанови Великої Палати Верховного Суду від 08.05.2018 у справі № 910/7495/16).
Надзвичайними є ті обставини, настання яких не очікується сторонами при звичайному перебігу справ. Під надзвичайними можуть розумітися такі обставини, настання яких добросовісний та розумний учасник правовідносин не міг очікувати та передбачити при прояві ним достатнього ступеня обачливості.
Невідворотними є обставини, настанню яких учасник правовідносин не міг запобігти, а також не міг запобігти наслідкам таких обставин навіть за умови прояву належного ступеня обачливості та застосуванню розумних заходів із запобігання таким наслідкам. Ключовим є те, що непереборна сила робить неможливим виконання зобов'язання в принципі, незалежно від тих зусиль та матеріальних витрат, які сторона понесла чи могла понести (аналогічний висновок викладено в пункті 38 постанови Верховного Суду від 21.07.2021 у справі № 912/3323/20).
Разом з тим форс-мажорні обставини мають індивідуальний персоніфікований характер щодо конкретного договору та його сторін. Форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються за зверненням суб'єктів господарської діяльності та фізичних осіб по кожному окремому договору, окремим податковим та/чи іншим зобов'язанням/обов'язком, виконання яких настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин. Тобто мають індивідуальний персоніфікований характер щодо конкретного договору та його сторін.
Форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов'язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність (схожий правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18, від 30.11.2021 у справі № 913/785/17, від 25.01.2022 у справі № 904/3886/21, від 30.05.2022 у справі № 922/2475/21, від 31.08.2022 у справі № 910/15264/21).
При цьому в постанові Верховного Суду від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18 зазначено, що лише посилання сторони у справі на наявність обставин непереборної сили та надання підтверджуючих доказів не може вважатися безумовним доведенням відповідних обставин, яке не потребує оцінки суду. Саме суд повинен на підставі наявних у матеріалах доказів встановити, чи дійсно такі обставини, на які посилається сторона, є надзвичайними і невідворотними, що об'єктивно унеможливили належне виконання стороною свого обов'язку.
У постанові від 31.08.2022 у справі № 910/15264/21 Верховний Суд виснував, що між обставинами непереборної сили та неможливістю належного виконання зобов'язання має бути причинно-наслідковий зв'язок. Тобто неможливість виконання зобов'язання має бути викликана саме обставиною непереборної сили, а не обставинами, ризик настання яких несе учасник правовідносин.
Посилання на наявність обставин форс-мажору використовується стороною, яка позбавлена можливості виконувати договірні зобов'язання належним чином, для того, щоб уникнути застосування до неї негативних наслідків такого невиконання. Інша ж сторона договору може доводити лише невиконання/неналежне договору контрагентом, а не наявність у нього форс-мажорних обставин (як обставин, які звільняють сторону від відповідальності за невиконання). Доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов'язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору (постанови Верховного Суду від 15.06.2018 у справі № 915/531/17, від 26.05.2020 у справі № 918/289/19, від 17.12.2020 у справі № 913/785/17, від 30.11.2021 у справі № 913/785/17 та від 07.06.2023 у справі № 906/540/22).
Статтею 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" передбачено, що торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю. Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.
Сертифікат торгово-промислової палати, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом про їх існування, а повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами. Адже визнання сертифіката торгово-промислової палати беззаперечним та достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) без надання судом оцінки іншим доказам суперечить принципу змагальності сторін судового процесу.
Як на підставу для звільнення від відповідальності за невиконання зобов'язання відповідач посилається на відкритий лист Торгово-промислової палати України № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022.
Суд зазначає, що наведений лист Торгово-промислової палати України № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 не засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) саме за укладеним між сторонами договором, а матеріали справи не містять відповідного сертифіката Торгово-промислової палати, яким засвідчено форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) за договором, який би і підтверджував неможливість виконання відповідачем зобов'язань з оплати електроенергії.
При цьому, обставина введення на території України воєнного стану, враховуючи наявність відкритого листа Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1 про засвідчення форс-мажорних обставин, не є автоматичною підставою для звільнення особи від відповідальності за неналежне виконання умов договору.
В свою чергу відповідачем не було надано сертифікату про форс-мажорні обставини, який би встановлював наявність форс-мажорних обставин саме за договором № 12071/01 від 29.02.2016.
Верховний Суд в постанові від 25.01.2022 № 904/3886/21 зазначив, що форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер, а зацікавленій стороні необхідно довести (1) факт їх виникнення; (2) те, що обставини є форс-мажорними; (3) для конкретного випадку.
Необхідною умовою є наявність причинно-наслідкового зв'язку між неможливістю виконання договору та обставинами непереборної сили. Стороною договору має бути підтверджено не лише факт настання таких обставин, а саме їх здатність впливати на реальну можливість виконання зобов'язання.
Отже, окрім наявності обставин непереборної сили, для звільнення від відповідальності за повне чи часткове невиконання або неналежне виконання прийнятих на себе за договором зобов'язань відповідач має довести, що саме введення воєнного стану стало причиною неможливості виконання ним обов'язків з оплати електричної енергії, проте жодних належних доказів на підтвердження вказаних обставини відповідачем до матеріалів справи долучено не було.
Надавши відповідну правову оцінку зібраним у справі доказам, як кожному окремо так і в їх сукупності, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про доведеність позовних вимог та часткове задоволення позову.
Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
За таких обставин недостатніми є доводи скаржника про неповне дослідження судом першої інстанції зібраних у справі доказів, саме тільки посилання скаржника на те, що суд не в повному обсязі дослідив докази та не з'ясував дійсні обставини справи, без належного обґрунтування не можуть ставити під сумнів оскаржуване судове рішення. Натомість зміст апеляційної скарги переконливо свідчить про те, що доводи скаржника зводяться здебільшого до посилань на необхідність переоцінки наявних у справі доказів.
На переконання колегії суддів, зміст оскаржуваного рішення суду першої інстанції свідчить про дослідження наявних у справі доказів та встановлення судом обставин, що входять до предмету доказування у цій справі, а доводи скаржника фактично зводяться до незгоди з обставинами, що були встановлені судом при вирішенні спору, до незгоди з оцінкою доказів у справі, а також до незгоди з висновками суду, які покладені в основу оскаржуваного судового рішення у цій справі.
Незгода скаржника з рішенням суду першої інстанції або з правовою оцінкою та правовими висновками, які містяться в рішенні, не свідчать про його незаконність.
За таких обставин, перевіривши застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених судом фактичних обставин справи та в межах наведених у апеляційній скарзі доводів, які стали підставою для відкриття апеляційного провадження, колегія суддів дійшла висновку про необґрунтованість апеляційної скарги та про відсутність підстав для скасування рішення суду першої інстанції.
Згідно з частиною 4 статті 11 Господарського процесуального кодексу України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча, пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною, залежно від характеру рішення.
В пункті 53 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Федорченко та Лозенко проти України" від 20.09.2012 зазначено, що при оцінці доказів суд керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом". Тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими та узгодженими.
При винесені даної постанови судом апеляційної інстанції були надані вичерпні відповіді на доводи скаржника, з посиланням на норми права, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин.
Щодо інших аргументів сторін колегія суддів зазначає, що вони були досліджені та не наводяться у судовому рішенні, позаяк не покладаються в його основу, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України, § 58, рішення від 10.02.2010). Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).
Щодо доводів скаржників в частині оскарження додаткового рішення колегія суддів зазначає наступне.
Статтею 16 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
За приписами ст. 2 Господарського процесуального кодексу України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Колегія суддів звертає увагу сторін на те, що відшкодування судових витрат не є додатковим заходом відповідальності чи штрафними санкціями.
За приписами частин 1, 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Частиною 1 статті 124 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
Так, у позовній заяві зазначено, що позивачем понесено судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 60 000,00 грн. Докази понесених судових витрат будуть подані відповідно до положень ч. 8 ст. 129 ГПК України протягом 5 (п'яти) днів після ухвалення рішення суду.
Згідно з частиною 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 ГПК України).
Відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини.
Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження понесення витрат на правову допомогу ТОВ "Ґудвеллі Україна" подано до суду: договір про надання правової допомоги № 07/07/25 від 07.07.2025, рахунок-фактуру № 1 від 07.07.2025 на суму 60 000,00 грн., платіжну інструкцію № AVUA259845 від 08.07.2025 на суму 60 000,00 грн. та акт наданої правової допомоги від 02.12.2025.
Судом встановлено, що 07.07.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Ґудвеллі Україна" (клієнт) та Адвокатським об'єднанням "Лігалком" (адвокатське об'єднання) укладено договір про надання правової допомоги № 07/07/25, відповідно до п. 1.1. якого якого клієнт доручає та зобов'язується оплачувати, а адвокатське об'єднання приймає на себе зобов'язання надавати клієнту правову допомогу (послуги) в обсязі та на умовах, передбачених даним договором.
В п. 1.2. договору визначено, що правова допомога надається у Господарському суді міста Києва у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ґудвеллі Україна" до Державного підприємства "Гарантований покупець" про стягнення грошових коштів.
Згідно з п. 2.2. договору гонорар за даним договором встановлюється у фіксованому розмірі та складає 60 000,00 грн.
Відповідно до п. 3.2. договору після розгляду судової справи судом по суті, що закінчується ухваленням рішення надання правової допомоги припиняється, а адвокатське об'єднання складає акт наданої правової допомоги.
02.12.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Ґудвеллі Україна" та Адвокатським об'єднанням "Лігалком" складено та підписано акт надання правової допомоги, відповідно до якого адвокатським об'єднанням надано, а клієнтом прийнято наступні правові послуги: (1) здійснення правового аналізу документів, які стосуються предмета спору та наявні у ТОВ "Ґудвеллі Україна"; (2) здійснення узагальнення та аналізу судової практики щодо спірних правовідносин; (3) надання правової інформації ТОВ "Ґудвеллі Україна", консультації і роз'яснення щодо правової позиції у судовій справі; (4) здійснення збору доказів щодо правової позиції ТОВ "Ґудвеллі Україна" (формування правової позиції на основі зібраних доказів), включаючи підготовку їх до розгляду судом; (5) підготовку позовної заяви; (6) підготовку відповіді на відзив; (7) підготовку заяви про збільшення розміру позовних вимог; (8) представництво інтересів ТОВ "Ґудвеллі Україна" у судових засіданнях.
Представництво інтересів Товариства з обмеженою відповідальністю "Ґудвеллі Україна" у даній справі здійснювалося адвокатами Кулик Адою Миколаївною на підставі ордеру на надання правничої допомоги серії ВА № 1119764 від 16.07.2025 та Головатюком Сергієм Анатолійовичем на підставі ордеру на надання правничої допомоги серії ВА № 1119763 від 16.07.2025.
Надані адвокатським об'єднанням послуги клієнтом оплачено в повному обсязі, що підтверджується платіжною інструкцією № AVUA259845 від 08.07.2025 на суму 60 000,00 грн.
За правилами частини 1 статті 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: договір про надання правової допомоги; довіреність; ордер; доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
Частиною 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, у тому числі в рішенні від 28.11.2002 "Лавентс проти Латвії" (Lavents v. Latvia) за заявою №58442/00 щодо судових витрат, зазначено що за статтею 41 Конвенції суд відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму (див., серед багатьох інших, рішення ЄСПЛ у справах "Ніколова проти Болгарії" та "Єчюс проти Литви", пункти 79 і 112 відповідно).
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява №19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (пункт 268).
Тобто, в цілому нормами процесуального та матеріального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.
Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц, додаткова постанова Верховного Суду від 08.04.2021 у справі №922/2321/20).
При цьому, стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються, і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу (аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2024 у справі № 910/14524/22 та в постанові Верховного Суду від 24.01.2022 у справі № 911/2737/17.
Принагідно слід зазначити, що надмірна деталізація виконаної адвокатом роботи задля досягнення певної процесуальної дії в межах виконання договору про надання правничої допомоги не є підставою для формування завищеної вартості таких послуг при її стягненні зі сторони, на користь якої рішення не винесено.
Вдаючись до правового аналізу послуг, що виразилися у «(1) здійсненні правового аналізу документів, які стосуються предмета спору та наявні у ТОВ "Ґудвеллі Україна"; (2) здійсненні узагальнення та аналізу судової практики щодо спірних правовідносин; (3) наданні правової інформації ТОВ "Ґудвеллі Україна", консультації і роз'яснення щодо правової позиції у судовій справі; (4) здійсненні збору доказів щодо правової позиції ТОВ "Ґудвеллі Україна" (формування правової позиції на основі зібраних доказів), включаючи підготовку їх до розгляду судом», можна дійти висновку, що такі за своїм логічним змістом є складовою (структурним елементом) послуги з «підготовки позовної заяви». Тобто, такі послуги є першочерговим етапом (необхідною передумовою) для підготовки та складання позовної заяви, а тому виокремлення їх як самостійного виду адвокатської послуги є необґрунтованим, оскільки такі охоплюються діями адвоката з підготовки та складання позовної заяви, а отже мають бути виключені із загальної вартості наданих позивачу послуг правової допомоги.
В свою чергу, Державне підприємство «Гарантований покупець» подало заяву щодо заявлених Товариством з обмеженою відповідальністю "Ґудвеллі Україна" судових витрат на правову допомогу, в якій просить обмежити розмір витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають стягненню з відповідача на користь позивача, посилаючись на те, що заявлені позивачем до стягнення судові витрати на правову допомогу не відповідають принципу розумності та є завищеними, їх розмір не є співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт.
Колегія суддів зазначає, що вирішення питання щодо розподілу витрат на оплату послуг адвоката є дискрецією суду, який розглядає відповідне питання з урахуванням усіх конкретних обставин справи в їх сукупності та реалізується ним у кожному конкретному випадку за наслідками оцінки обставин справи, наведених учасниками справи обґрунтувань і дослідження та оцінки доказів за правилами статей 86, 210 Господарського процесуального кодексу України.
Слід зауважити, що при розгляді даної справи колегія суддів враховує, що справа не є складною, не потребує дослідження великої кількості доказів, розрахунки суми боргу, інфляційних втрат та 3% річних не є складними, судова практика з аналогічних справ є сталою.
На переконання колегії суддів, місцевий господарський суд, оцінивши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Ґудвеллі Україна" про ухвалення додаткового рішення, документи щодо понесених витрат на правову допомогу, заперечення відповідача, виходячи з вищенаведених критеріїв, їх оцінки, та керуючись частиною четвертою статті 126 Господарського процесуального кодексу України, дійшов обґрунтованого висновку про покладення на Державне підприємство «Гарантований покупець» витрат, понесених позивачем на правову допомогу в сумі 10 000,00 грн., оскільки стягнення таких витрат відповідає критеріям розумності, необхідності, співрозмірності та справедливості.
Викладені в апеляційних скаргах доводи фактично свідчать про незгоду скаржників з висновками суду щодо розподілу судових витрат, проте по суті їх не спростовують; підстав для скасування чи зміни судового рішення не містять, а тому визнаються судом апеляційної інстанції юридично неспроможними.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.
Однією з засад здійснення господарського судочинства у відповідності до статті 2 Господарського процесуального кодексу України є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Відповідно до ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
У відповідності з пунктом 3 частини 2 статті 129 Конституції України та частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Частиною 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Отже, в задоволенні апеляційної скарги Державного підприємства "Гарантований покупець" слід відмовити, а рішення Господарського суду міста Києва від 02.12.2025 у справі № 910/8870/25 залишити без змін, в задоволенні апеляційних скарг Державного підприємства "Гарантований покупець" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Ґудвеллі Україна" слід відмовити, а додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 26.12.2025 у справі № 910/8870/25 залишити без змін.
Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Державного підприємства "Гарантований покупець" на рішення Господарського суду міста Києва від 02.12.2025 у справі № 910/8870/25 - залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 02.12.2025 у справі № 910/8870/25 - залишити без змін.
3. Апеляційні скарги Державного підприємства "Гарантований покупець" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Ґудвеллі Україна" на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 26.12.2025 у справі № 910/8870/25 - залишити без задоволення.
4. Додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 26.12.2025 у справі № 910/8870/25 - залишити без змін.
5. Судовий збір за розгляд апеляційних скарг розподіляється відповідно до ст.ст. 129 та 282 Господарського процесуального кодексу України.
6. Матеріали справи № 910/8870/25 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена відповідно до ст. 287-291 Господарського процесуального кодексу України.
У зв'язку з перебуванням головуючого судді Сибіги О.М. у відпустці з 16.03.2026 по 27.03.2026 та перебуванням судді Тищенко О.В. у відпустці з 30.03.2026 по 09.04.2026 повний текст постанови складено та підписано 13.04.2026.
Головуючий суддя О.М. Сибіга
Судді О.В. Тищенко
Г.А. Кравчук