ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
14 квітня 2026 рокум. ОдесаСправа № 916/2576/25
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Савицького Я.Ф.,
суддів: Поліщук Л.В.
Ярош А.І.
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів Одеської міської ради
на додаткове рішення Господарського суду Одеської області
від 22 вересня 2025 року (повний текст складено 29.09.2025)
у справі № 916/2576/25
за позовом Управління розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів Одеської міської ради
до ОСОБА_1
про стягнення 37 224,08 грн. заборгованості
суддя суду першої інстанції: Гут С.Ф.
місце винесення рішення: м. Одеса, проспект Шевченка, 29, Господарський суд Одеської області,
У вересні 2025 представник ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду Одеської області із заявою про ухвалення додаткового рішення про стягнення з Управління розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів Одеської міської ради 15000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
До вказаної заяви долучені докази понесення відповідних витрат з боку відповідача в суді, а саме надані:
- Договір про надання професійної правничої допомоги від 11.07.2025 № 295/19 та Додаток №1;
- Акт приймання наданих послуг від 11.07.2025 № 295/19;
- Платіжні інструкції від 11.07 2025, 11.07.2025;
- Ордер на надання правничої допомоги.
22 вересня 2025 року Управлінням розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів Одеської міської ради подано клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, відповідно до якої просив у задоволенні заяви відповідача про стягнення витрат на правничу допомогу - відмовити.
Додатковим рішенням Господарського суду Одеської області від 22.09.2025 у справі №916/2576/25 (суддя Гут С.Ф.) заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у справі № 916/2576/25 задоволено частково. Стягнуто з Управління розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів Одеської міської ради на користь ОСОБА_1 8000 грн. 00 коп. відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у справі № 916/2576/25. У задоволенні решти заяви відмовлено.
Висновок суду мотивований тим, що з зазначених фактичних обставин справи, керуючись, у тому числі, такими критеріями, як складність справи, пов'язаність витрат на правову допомогу з розглядом справи, обґрунтованістю та пропорційністю до предмета спору, а також враховуючи критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та беручи до уваги клопотання Управління про зменшення розміру витрат на оплату правничої допомоги, господарський суд доходить до висновку про наявність правових підстав для стягнення з Управління 8000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу у справі № 916/2576/25, тобто у розмірі, котрий за внутрішнім переконанням суду відповідає таким критеріям як обґрунтованість та пропорційність до предмета спору у відповідному співвідношенні між заявленою до стягнення та стягнутою судом сумою заборгованості.
Не погоджуючись з додатковим рішенням суду першої інстанції, 16.10.2025 Управління розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів Одеської міської ради звернулось до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати додаткове рішення Господарського суду Одеської області від 22.09.2025 у справі №916/2576/25 та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відшкодувуння витрат на професійну правничу допомогу у справі №916/2576/25 відмовити.
Скаржник в апеляційній скарзі посилюється на те, що розмір витрат на правничу допомогу, визначений відповідачем у заяві є неспіввісним до складності даної справи, оскільки справа відноситься до малозначних справ.
За результатами автоматизованого розподілу справ між суддями, оформленого протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 16.10.2025, апеляційна скарга Управління розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів Одеської міської ради передана на розгляд колегії суддів Південно-західного апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді Савицького Я.Ф., суддів Поліщук Л.В., Ярош А.І.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 23.10.2025 апеляційну скаргу Управління розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів Одеської міської ради на додаткове рішення Господарського суду Одеської області від 22.09.2025 у справі №916/2576/25 залишено без руху; встановлено апелянту строк для усунення недоліків, виявлених при поданні апеляційної скарги, шляхом надання до суду доказів надсилання копії апеляційної скарги на адресу ОСОБА_1 , протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху.
03.11.2025 ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Управління розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів Одеської міської ради на додаткове рішення Господарського суду Одеської області від 22 вересня 2025 року (повний текст складено 29.09.2025) у справі № 916/2576/25 за позовом Управління розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів Одеської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення 37 224,08 грн. заборгованості вирішено здійснювати її розгляд в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи; відповідачу встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу та роз'яснено учасникам цієї справи про їх право у цей же строк подати до суду будь-які заяви чи клопотання х процесуальних питань.
12.11.2025 від представника ОСОБА_1 , Акціонерного надійшов до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого просив, залишити апеляційну скаргу Управління розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів Одеської міської ради без задоволення, оскаржуване додаткове рішення суду першої інстанції без змін, як законим та обґрунтованим.
У відзиві на апеляційну скаргу, відповідачем зазначено, що місцевим господарським судом вірно встановлені всі обставини справи, під час прийняття додаткового рішення у даній справі про часткове задоволення поданої заяви, виходячи зі складності даної справи.
Апеляційний суд враховує, що відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.
Разом з цим Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.
Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід вважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.
Розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Європейського суду з прав людини у справах «Савенкова проти України» від 02.05.2013, «Папазова та інші проти України2 від 15.03.2012).
Європейський суд щодо тлумачення положення «розумний строк» в рішенні у справі «Броуган та інші проти Сполученого Королівства» роз'яснив, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ, і було б неприродно встановлювати один строк в конкретному цифровому виразі для усіх випадків. Таким чином, у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку, яка залежить від певних обставин.
З огляду на зазначене, з метою повного, об'єктивного та всебічного розгляду апеляційної скарги, враховуючи обставини, пов'язані зі запровадженням в Україні воєнного стану - постійні тривали повітряні тривоги, відключення електропостачання та інші чинники тощо; приймаючи до уваги навантаження суду, перебування членів апеляційної колегії у відпустках, відрядженнях та лікарняних, принцип незмінності складу суду, а також з огляду на положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, апеляційна скарга Управління розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів Одеської міської ради розглядається поза межами строку, встановленого статтею 273 Господарського процесуального кодексу України, але, у розумний строк, тобто такий, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій і вирішення справи.
Суд апеляційної інстанції, у відповідності до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Дослідивши доводи апеляційної скарги, відзив на неї, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставин справи, застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при винесені рішення, колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду дійшла наступних висновків.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 04.09.2025 у справі №916/2576/25 (суддя Гут С.Ф.) позов Управління розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів Одеської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення 37224,08 грн. заборгованості задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Управління розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів Одеської міської ради 727,32 грн. основного боргу, 147,51 грн. інфляційних нарахувань, 44,42 грн. річних, 248,78 грн. пені та 2422,40 грн. витрат зі сплати судового збору. У задоволенні решти заявлених Управлінням розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів Одеської міської ради вимог відмовлено.
Разом з тим, під час позовного провадження, представником ОСОБА_1 подано до суду заяву про ухвалення додаткового рішення про стягнення з Управління розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів Одеської міської ради 15000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
До вказаної заяви долучені докази понесення відповідних витрат з боку відповідача в суді, а саме надані:
- Договір про надання професійної правничої допомоги від 11.07.2025 № 295/19 та Додаток №1;
- Акт приймання наданих послуг від 11.07.2025 № 295/19;
- Платіжні інструкції від 11.07 2025, 11.07.2025;
- Ордер на надання правничої допомоги.
Задовольняючи частково вказану заяву, суд першої інстанції виходив з того, що з огляду на встановлені фактичні обставини справи та керуючись, зокрема, такими критеріями, як складність справи, зв'язок витрат на правничу допомогу з її розглядом, їх обґрунтованість і пропорційність предмету спору, а також враховуючи вимогу щодо розумності розміру таких витрат, господарський суд, беручи до уваги конкретні обставини справи та клопотання Управління про зменшення витрат на правничу допомогу, дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення з Управління 8 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу у справі № 916/2576/25. Саме така сума, на переконання суду, є обґрунтованою та співмірною предмету спору, з урахуванням співвідношення між заявленою до стягнення сумою та сумою, фактично присудженою судом.
Відповідно до ст. 244 Господарського процесуального кодексу України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Згідно з ч. 3 ст. 244 Господарського процесуального кодексу України додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.
Розглянувши питання про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу за результатом розгляду позовної заяви Управління розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів Одеської міської ради у справі № 916/2576/25, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України)
Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать у тому числі і витрати на професійну правничу допомогу.
Статтею 16 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Частина 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Системний аналіз наведених норм процесуального права свідчить про те, що факт понесення стороною судових витрат на професійну правничу допомогу та їх розмір встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів, зокрема на підставі договору про надання правничої допомоги та відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг (виконаних робіт) та їх вартості. Відсутність документального підтвердження факту понесення стороною судових витрат на професійну правничу допомогу та їх розміру є підставою для відмови у задоволенні вимоги про відшкодування таких витрат.
Відповідно до ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Водночас при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін, про що йдеться у додатковій ухвалі Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі №927/237/20.
Частиною 5 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі недотримання вимог ч. 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Згідно ч. 6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Аналогічна правова позиція міститься у Постанові Верховного Суду від 18.12.2018 у справі №910/4881/18.
У розумінні положень ч.5 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Аналогічна правова позиція Верховного Суду викладена в постанові від 11.09.2020 у справі №922/3724/19.
Частиною 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України визначено, що судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Разом з цим, судова колегія зазначає, що згідно з ч. 1 ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
Так, договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Закон України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність2 формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту визначає гонорар.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 зазначеного Закону).
За змістом наведеної норми адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката у залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.
Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 07.09.2020 у справі №910/4201/19.
Оскільки до договору про надання правової допомоги застосовують загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката, хоч і визначається ч. 1 ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» як «форма винагороди адвоката», але в розумінні положень Цивільного кодексу України становить ціну такого договору.
Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.
Аналогічні висновки викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21.
Вказану правову позицію щодо застосування положень статей 126, 129 Господарського процесуального кодексу України Верховний Суд, висловив, зокрема, у постановах від 03.05.2019 у справі №910/10911/18, від 14.05.2019 у справі №922/576/18, від 29.05.2019 у справі №910/10483/18, від 18.06.2019 у справі №922/3787/17, від 25.06.2019 №916/1340/18.
На підтвердження понесення витрат на правову допомогу відповідачем було надано суду копії:
- Договір про надання професійної правничої допомоги від 11.07.2025 № 295/19 та Додаток №1;
- Акт приймання наданих послуг від 11.07.2025 № 295/19;
- Платіжні інструкції від 11.07 2025, 11.07.2025;
- Ордер на надання правничої допомоги.
11 липня 2025 року між ОСОБА_1 (Клієнт) та Адвокатським бюро «НАН» укладено договір про надання правничої допомоги № 295/19 (Договір), умовами пункту 1.1 якого передбачено, що Клієнт доручає та оплачує, а Адвокатське бюро бере на себе зобов'язання представляти інтереси Клієнта у всіх державних та інших підприємствах, установах, організаціях незалежно від їх форм власності та підпорядкування, в органах юстиції, в органах державної виконавчої служби, в усіх органах державної влади, усіх без винятку установах, на підприємствах, в організаціях незалежно від їх форм власності та підпорядкування, в державних комітетах та підвідомчих їм органах, в банківських (фінансових) установах, в житлово-комунальних органах, в тому числі енергопостачальних/теплопостачальних/водопостачальних компаніях, в Державній міграційній службі України, в усіх органах державної влади та управління, в Державній податковій службі України та її підрозділах, Пенсійному фонді, фонді зайнятості, фонді соціального страхування, фонді соціального страхування від нещасних випадків з питань отримання страхових виплат, в Комунальному підприємстві «Бюро технічної інвентаризації», в органах земельних ресурсів та кадастру, в органах УМВС України, в органах Міністерства юстиції України, Прокуратури усіх рівнів, в органах МВС, в органах національної поліції, Головному та територіальних управліннях Національної поліції, та його відокремлених підрозділах, в органах реєстрації актів громадського стану, архівних установах, в органах нотаріату, в Центрах надання адміністративних послуг, в Державній реєстраційній службі України, з усіх питань щодо реєстрації та зняття обтяжень, в управліннях державної виконавчої служби, в страхових компаніях, в МТС БУ, в поштових відділеннях та органах зв'язку, а також вести від імені Клієнта справи у всіх судових установах України з усіма правами та обов'язками передбаченими Цивільним Процесуальним кодексом України, Кодексом адміністративного судочинства України, Господарським Процесуальним кодексом України, у тому числі наданими законом правами позивачу, скаржнику, відповідачу, третій та зацікавленій особі, стягувану або боржнику, захищати інтереси Клієнта у цивільних, господарських, кримінальних справах та справах про адміністративні правопорушення, для чого надає йому право: подавати від імені Клієнта заяви, в тому числі позовні заяви, знайомитись з матеріалами справи, робити з них копії, прослуховувати фіксацію судового процесу, подавати письмові зауваження з приводу його неправильності або неповноти, одержувати копії рішень, постанов та ухвал суду, судові накази та виконавчі листи, подавати докази, брати участь у їх дослідженні, ставити питання іншим особам, які беруть участь у справі, а також свідкам, експертам, спеціалістам, подавати клопотання, заяви, подавати свої доводи та міркування з усіх питань, що виникають під час судового розгляду, заперечувати проти клопотань, доводів і міркувань інших осіб, змінювати підстави та предмет позову, визнавати позов повністю та/або частково за письмовим погодженням з клієнтом, укладати мирові угоди за письмовим погодженням з клієнтом, тощо, одержувати довідки та документи в будь-яких компетентних органах, сплачувати державне мито або будь-які інші платежі; надавати Клієнту усні та письмові консультації, роз'яснення, висновки; перевіряти на відповідність вимогам українського законодавства внутрішніх документів Клієнта, приймати участь в підготовці та юридичному оформленню різного роду договорів, що укладаються Клієнтом з юридичними особами, підприємцями та громадянами, надавати допомогу в організації контролю за виконанням зазначених договорів, у разі необхідності слідкувати за застосуванням передбачених законом та договором санкцій по відношенню до контрагентів, які не виконують договірні зобов'язання; надавати допомогу Клієнту при підготовці та правильному оформленні вказаних документів; представляти інтереси Клієнта перед фізичними та юридичними особами, з усіх питань, які виникатимуть в цілях захисту прав Клієнта як фізичної особи, а також виконувати всі інші дії, пов'язані з виконанням цього договору.
Детальний перелік послуг та термін їх надання викладений у Додатках до даного Договору (пункт 1.2).
На підставі даного Договору правнича допомога надається адвокатами Адвокатського бюро, його помічниками адвоката та/або асоційованими партнерами (пункт 1.3).
Виконуючи умови даного Договору, Адвокатське бюро, його партнери, адвокати та співробітники зобов'язуються, керуючись ст. 22 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», суворо зберігати адвокатську таємницю, предметом якої є питання, пов'язані з наданням правничої допомоги, згідно умов цього Договору, а також документація (договори, бухгалтерська і податкова звітність, інші документи). Зазначена документація передається Адвокатському бюро за актом здачі-приймання, який підписується сторонами договору (пункт 2.2).
Адвокатське бюро має право отримувати від Клієнта оплату правничої допомоги в порядку та на умовах, передбачених цим Договором, а також отримувати компенсацію прямих витрат, необхідних для виконання його доручення. У випадку прострочки/несплати Клієнтом більш ніж на 5 (п'ять) банківських днів з моменту виставлення рахунку, Адвокатське бюро має право зупинити надання правничої допомоги або розірвати Договір в односторонньому порядку (пункт 2.3).
Клієнт оплачує вартість послуг (гонорар) Адвокатського бюро у відповідності із умовами даного Договору (пункт 4.1).
Вартість та порядок оплати послуг визначається окремим Додатком який є невід'ємною частиною даного Договору (пункт 4.2).
За результатами надання правничої допомоги складається акт, що підписується представниками кожної зі сторін. В акті вказується обсяг або характер наданої Адвокатським бюро правової допомоги і її вартість. Акт надсилається Клієнту Адвокатським бюро факсимільним зв'язком/електронною поштою/поштою/за допомогою програмних комплексів або вручається особисто. На письмову вимогу Клієнта, Адвокатське бюро може надавати Акти, в яких буде вказано перелік наданої правничої допомоги із ідентифікацією (пункт 4.4).
Даний договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до 31.12.2025 року (пункт 8.1).
Умови даного договору мають однакову обов'язкову силу для сторін та можуть бути змінені за взаємною домовленістю з обов'язковим складенням письмового документа (пункт 9.1).
Додатком № 1 до Договору погоджено, що Адвокатське бюро на умовах даного договору зобов'язується надати протягом дії договору наступні послуги Клієнту (у кожному випадку, строк виконання визначається індивідуально щодо кожного доручення): надання усних або письмових консультацій, роз'яснень з правових питань; правовий аналіз документів Клієнта; комплексне представництво інтересів у судовій справі про стягнення грошових коштів (справа № 916/2576/25); підготовка та подача заяв, адвокатських запитів; участь у розгляді справи в суді першої інстанції (пункт 1).
Сторонами Договору узгоджено, що оплата послуг визначених у Додатку 1, становить 12600 грн, в т.ч. ПДВ 2520,00 грн, всього із ПДВ 15120 (п'ятнадцять тисяч сто двадцять) гривень 00 коп., які оплачуються Клієнтом протягом п'яти банківських днів з дня укладання договору за реквізитами в АТ КБ «ПРИВАТБАНК» (пункт 2).
До загальної вартості не входять витрати пов'язані із супутніми діями (направлення поштової кореспонденції, відрядження, державне мито, судові витрати та інше) (пункт 2.1).
Вартість робіт визначена до завершення виконавчих проваджень визначених в п. 1 даного Додатку, вартість робіт пов'язана із подальшим супроводом та представництвом інтересів клієнта, узгоджуватиметься в окремому додатку/додатковій угоді до Договору (пункт 3).
Даний додаток є невід'ємною частиною Договору про надання правничої допомоги № 295/19 від 11 липня 2025 року, складений у двох примірниках, які мають однакову юридичну силу (пункт 4).
10 вересня 2025 року між Сабатаном О.М. як Клієнтом та Адвокатським бюро «НАН» було підписано Акт надання послуг № 1. Відповідно до зазначеного Акту, Адвокатське бюро надало, а Клієнт прийняв такі послуги: проведення правового аналізу позовної заяви Управління розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів Одеської міської ради про стягнення 37 224,08 грн заборгованості, що виникла внаслідок невиконання умов Договору № ВМ-54/23 від 18.04.2023 про право користування місцями для розміщення елементів вуличної торгівлі. Зазначена сума включала 25 785,72 грн основного боргу, 4 794,43 грн пені, нарахованої за подвійною обліковою ставкою НБУ, 5 176,14 грн інфляційних втрат та 1 467,79 грн трьох відсотків річних.
Загальна вартість послуг, наданих відповідно до Акту № 1, склала 15 120,00 грн.
Сторони підтвердили, що всі послуги були надані в повному обсязі, належної якості та ефективно, у зв'язку з чим жодних претензій немайнового характеру одна до одної не мають.
Згідно з наданими платіжними інструкціями АТ КБ «ПРИВАТБАНК», 11 липня 2025 року та 22 серпня 2025 року відповідач перерахував на рахунок Адвокатського об'єднання «НАН» по 7 500,00 грн, із зазначенням у призначенні платежу: «за юридичні послуги по договору № 295/19».
Судова колегія зазначає, що вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.
Визначивши розмір судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, суд здійснює розподіл таких витрат.
Загальне правило розподілу судових витрат визначене в ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи те, що витрати на професійну правничу допомогу належать до витрат, пов'язаних з розглядом справи, розподіл цих витрат залежить безпосередньо від результату розгляду справи (з урахуванням апеляційного перегляду справи).
Таким чином, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат, визначеними Господарським процесуальним кодексом України, обов'язок з відшкодування понесених позивачем відповідних судових витрат покладається у даному випадку саме на позивача.
Водночас, Об'єднана палата Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду у постанові від 03.10.2019 у справі №922/445/19 зазначила, що у частині 5 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Аналогічна позиція зазначена у п. 119 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 № 22/1964/21 (провадження №12-14гс22)).
Суд апеляційної інстанції враховує, що у постанові Об'єднаної палати Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19 викладена правова позиція про те, що з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, суд може обмежити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, або є неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (п. 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц).
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі "East/West Alliance Limited" проти України" від 23.01.2014 (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268)).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі “Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
За наслідками здійсненої оцінки розміру судових витрат, понесених відповідачем на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції, через призму критеріїв, встановлених ч. 4 ст. 126 та ч. 5 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний суд доходить висновку про наявність підстав для зменшення заявленого до стягнення розміру витрат на професійну правничу допомогу.
Так, у даному випадку судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції, про те, що з урахуванням положень наведених норм права та встановлених обставин справи, а також беручи до уваги складність спору, зв'язок витрат на професійну правничу допомогу з розглядом справи, їх обґрунтованість, співмірність предмету спору та розумність їх розміру, наявні підстави для часткового задоволення вимог щодо відшкодування таких витрат, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про стягнення з Управління розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів Одеської міської ради 8 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу у справі № 916/2576/25.
Саме такий розмір витрат, на переконання колегії суддів, відповідає критеріям розумності, обґрунтованості та пропорційності, з огляду на співвідношення між заявленою до стягнення сумою та сумою, фактично присудженою судом.
Частинами 1-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
За таких обставин, Південно-західний апеляційний господарський суд приходить до висновку, що додаткове рішення Господарського суду Одеської області 22.09.2025 у справі №916/2576/25 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу Управління розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів Одеської міської ради - без задоволення.
Згідно із ст.129 Господарського процесуального кодексу України витрати апелянта по сплаті судового збору при подачі апеляційної скарги не відшкодовуються.
Керуючись ст. ст. 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд, -
Додаткове рішення Господарського суду Одеської області 22.09.2025 у справі №916/2576/25 залишити без змін, апеляційну скаргу Управління розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів Одеської міської ради - без задоволення.
Постанова відповідно до вимог ст. 284 Господарського процесуального кодексу України набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду у 20-денний строк.
Головуючий суддя Савицький Я.Ф.
Суддя Поліщук Л.В.
Суддя Ярош А.І.