01 квітня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 914/2548/25
Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді О.С. Скрипчук
суддів О.І. Матущак
Н.М. Кравчук,
секретар судового засідання Постолатій В.Р.,
розглянувши матеріали апеляційної скарги Фізичної особи-підприємця Онучака Василя Васильовича б/н від 29.12.2025 (вх. № 01-05/3891/25 від 30.12.2025)
на рішення Господарського суду Львівської області від 01.12.2025 (Повний текст рішення складено 10.12.2025, суддя Манюк П.Т.)
у справі № 914/2548/25
за позовом: Фізичної особи-підприємця Онучака Василя Васильовича
до відповідача: Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України
про: визнання недійсним та скасування рішення
За участю представників сторін:
від позивача: Іванцьо В.М.
від відповідача: не з'явився
Фізична особа-підприємець Онучак Василь Васильович звернувся в Господарський суд Львівської області з позовом до Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України про визнання недійсним та скасування рішення Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 20.06.2025 № 63/121-р/к у справі № 63/5-01-113-2025.
На переконання позивача, висновки відповідача викладені в рішенні № 63/121-р/к, що ґрунтуються на окремих співпадіннях у пропозиціях учасників аукціону, є необґрунтованими та незаконними, а наведені в обгрунтування прийнятого рішення факти, як окремо так і в сукупності не дають підстави вважати що між учасниками під час підготовки пропозицій та проведення аукціону відбувся обмін інформацією.
Зокрема позивач вказує, що відсутні будь-які належні та допустимі докази того, що зазначені у рішенні № 63/121-р/к фінансові взаємовідносини учасників аукціону мали на меті вплинути на результати аукціону. Сам по собі факт наявності телефонних з'єднань між ФОП Греченюк М.В. та позивачем у період проведення аукціону не є достатнім і належним доказом узгодження дій або обміну конфіденційною інформацією, пов'язаною з торгами. З огляду на наявність між сторонами ділових та юридичних зв'язків, зумовлених господарською діяльністю і цивільно-правовими зобов'язаннями, таке спілкування є логічним, обґрунтованим та не виходить за межі правомірної поведінки.
Позивач звертає увагу, що з оскаржуваного рішення не вбачається, що ІР-адреси не були жодним чином спотворені за допомогою VPN чи будь-яким іншим чином, або що такі ІР адреси не є публічними.
Окрім цього, позивач вважає, що наявність спільного доступу до мережі Інтернет або потенційної можливості обміну інформацією між ФОП Греченюком М. В. та ФОП Онучаком В.В., як співзасновниками ТзОВ «Лігаспецбуд», сама по собі не є забороненою дією з точки зору законодавства про захист економічної конкуренції.
З огляду на викладене, позивач просив визнати протиправним та скасувати рішення Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 20.06.2025 № 63/121-р/к у справі № 63/5-01-113-2025 в частині, що стосується позивача.
Рішенням Господарського суду Львівської області від 01.12.2025 у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.
Місцевий господарський суд розглянувши матеріали справи дійшов висновку, що Антимонопольним комітетом України було належно та у сукупності доведено факт антиконкурентних узгоджених дій під час участі в аукціоні, які призвели до спотворення результатів торгів. Суд погодився, що встановлені АМКУ обставини (спільні IP-адреси, фінансові операції, господарські відносини, використання спільних ресурсів та інші зв'язки) у своїй сукупності свідчать про координацію поведінки та відсутність реальної конкуренції.
Також суд першої інстанції зазначив, що оцінка доказів здійснюється за принципом їх сукупності та «переваги більш вірогідних доказів» (ст. 79, 86 ГПК України), і підстав для переоцінки висновків АМКУ не встановлено. Окремі доводи позивача не спростували встановлені відповідачем фактичні обставини.
Не погоджуючись з рішенням Господарського суду Львівської області, позивачем через систему «Електронний суд» було подану апеляційну скаргу б/н від 29.12.2025 (вх. № 01-05/3891/25 від 30.12.2025), у якій скаржник просить скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 01.12.2025 у справі №914/2548/25 повністю та прийняти нове, яким позовні вимоги фізичної особи - підприємця Онучака Василя Васильовича задовольнити.
Апелянт не погоджується з рішенням суду першої інстанції, вважає його незаконним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки суд під час розгляду цієї справи допустив неповне з'ясування всіх обставин даної справи, не довів обставин, які мають значення для справи, та які суд визнав встановленими, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду обставинам справи, що є підставою для його скасування з підстав визначених статтею 59 Закону України «Про захист економічної конкуренції».
Скаржник вважає, що оскаржуване рішення місцевого суду не відповідає вимогам, встановленим статтею 236 Господарського процесуального кодексу України, а саме критеріям законності і обґрунтованості та не є таким, що: ґрунтується на засадах верховенства права, є законним і обґрунтованим; ухвалене відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Зокрема, у оскаржуваному рішенні відсутня мотивована оцінка всіх аргументів, які позивач виклав у позовній заяві та відповіді на відзив, у їх сукупності. Обставини у справі з'ясовано неповно, спірним правовідносинам не надано правової оцінки згідно з нормами матеріального права та недотримано норми процесуального права та, як наслідок, на переконання позивача, справа розглянута не об'єктивно і упереджено. Позивач наполягає на тому, що обставини, встановлені судом першої інстанції не ґрунтуються на наявних у матеріалах справи доказах.
Відповідач подав до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Львівської області без змін.
Відзив на апеляційну скаргу мотивований тим, що апеляційна скарга є необґрунтованою та висновків місцевого господарського суду не спростовує.
У судове засідання 01.04.2026 з?явився представник позивача, надав пояснення, доводи апеляційної скарги підтримав.
У судове засідання 01.04.2026 відповідач явки уповноваженого представника не забезпечив, подав клопотання про відкладення розгляду справи.
Розглянувши клопотання про відкладення розгляду справи колегія суддів вказує наступне.
Відповідно до ч.ч. 11. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Неявка учасника судового процесу у судове засідання, за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду справи, не є підставою для відкладення розгляду справи.
Згідно ухвали суду від 05.01.2026 явка представників сторін в судове засідання обов?язковою не визнавалась. Крім того, колегія суддів зазначає, що розгляд даної справи вже відкладався.
Відтак, колегією суддів надавався час учасникам судового провадження на надання усіх необхідних на їх думку документів та пояснень у справі. Бажання сторони у справі викласти під час публічних слухань свої аргументи, які висловлені нею в письмових та додаткових поясненнях, не зумовлюють необхідність перенесення розгляду справи в силу положень чинного ГПК України.
Разом з тим, нормами чинного законодавства не передбачено жодного обмеження щодо кола представників юридичної особи. За неможливості представництва інтересів товариства, представляти інтереси учасника судового процесу може керівник або інша особа як з числа своїх працівників, так і осіб, не пов?язаних з ним трудовими відносинами.
Колегія суддів враховує, що матеріали справи містять обсяг відомостей, достатній для розгляду апеляційної скарги та ухвалення законного і обґрунтованого рішення відповідно до вимог ст. 236 ГПК України.
При апеляційному розгляді даної справи колегія суддів також враховує положення ст. 129 Конституції України та ст. 2 ГПК України, відповідно до яких одним із завдань судочинства є своєчасний розгляд справи, що відповідає положенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою кожен має право на справедливий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім
За таких обставин, з огляду на необхідність дотримання принципу розумності строків розгляду справи, а також те, що явка представників учасників справи судом не визнавалась обов'язковою, з урахуванням змісту ст.ст. 202, 216, 270 ГПК України, колегія суддів дійшла висновку про відхилення клопотання про відкладення розгляду справи.
Відповідно до п. 4 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, розглянувши матеріали справи, оцінивши подані сторонами докази на відповідність їх фактичним обставинам і матеріалам справи, судова колегія вважає за доцільне зазначити наступне.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про захист економічної конкуренції» (надалі Закон), економічна конкуренція (конкуренція) - змагання між суб'єктами господарювання з метою здобуття завдяки власним досягненням переваг над іншими суб'єктами господарювання, внаслідок чого споживачі, суб'єкти господарювання мають можливість вибирати між кількома продавцями, покупцями, а окремий суб'єкт господарювання не може визначати умови обороту товарів на ринку.
Відповідно до ст. 5 Закону, узгодженими діями є укладення суб'єктами господарювання угод у будь-якій формі, прийняття об'єднаннями рішень у будь-якій формі, а також будь-яка інша погоджена конкурентна поведінка (діяльність, бездіяльність) суб'єктів господарювання. Узгодженими діями є також створення суб'єкта господарювання, об'єднання, метою чи наслідком створення якого є координація конкурентної поведінки між суб'єктами господарювання, що створили зазначений суб'єкт господарювання, об'єднання, або між ними та новоствореним суб'єктом господарювання, або вступ до такого об'єднання. Особи, які чинять або мають намір чинити узгоджені дії, є учасниками узгоджених дій.
Згідно з ч. 1 ст. 6 Закону, антиконкурентними узгодженими діями є узгоджені дії, які призвели чи можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції. Антиконкурентними узгодженими діями, зокрема, визнаються узгоджені дії, які стосуються спотворення результатів торгів, аукціонів, конкурсів, тендерів (п. 4 ч. 2 вказаної статті).
Статтями 1, 6 Закону, передбачено самостійні та незалежні дії (поведінку) кожного з учасників та їх обов'язок готувати свої пропозиції конкурсних торгів окремо, без обміну інформацією. А тому, негативним наслідком є сам факт спотворення результатів торгів (через узгодження поведінки конкурсантами).
Узгодженням учасниками торгів своїх пропозицій, зокрема через обмін інформацією, усувається конкуренція та змагальність між ними та спотворюються результати торгів, метою яких є вибір об'єктивно кращої пропозиції. Така поведінка порушує право замовника на отримання найбільш ефективного для нього результату, який досягається лише завдяки справжній конкуренції. Узгоджена поведінка учасників торгів не відповідає суті конкурсу. Подібна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 05.03.2020 у справі № 924/552/19, від 08.04.2021 у справі № 916/191/20, від 11.06.2020 у справі № 910/10212/19, від 13.04.2021 у справі № 921/120/20, від 21.09.2021 у справі № 904/5842/20.
Відповідно до ч. 1 ст. 48 Закону, за результатами розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, органи Антимонопольного комітету України приймають рішення, в тому числі про визнання вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції; накладення штрафу тощо.
Судом встановлено, що рішенням адміністративної колегії Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 20.06.2025 № 63/121-р/к у справі № 63/5-01-113-2025 визнано, що ФОП Греченюк М.В. і ФОП Онучак В.В. вчинили порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбачене пунктом 4 частини 2 статті 6 та пунктом 1 статті 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції» у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів аукціону № LSE001-UA-20241007-11910 та накладено на кожного з них штраф у розмірі 68 000, 00 грн.
Згідно з ч. 1 ст. 59 Закону, підставами для зміни, скасування чи визнання недійсними рішень органів Антимонопольного комітету України, зокрема, є:
- неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи;
- не доведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими;
- невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи;
- порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.
Колегія суддів зазначає, що господарські суди у розгляді справ про визнання недійсними рішень Антимонопольного комітету України не повинні перебирати на себе не притаманні суду функції, які здійснюються виключно органами Антимонопольного комітету України, але при цьому зобов'язані перевіряти правильність застосування органами Антимонопольного комітету України відповідних правових норм (правова позиція, викладена у низці постанов Верховного Суду, у тому числі, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2019 у справі № 910/23000/17).
Судом встановлено, що в рішенні № 63/121-р/к зазначено сукупність обставин, що передували висновку відповідача про узгодженість дій позивача та ФОП Греченюк М.В., як учасників аукціону № LSE001-UA-20241007-11910.
Зокрема, за наслідком дослідження матеріалів справи відповідач встановив, що згідно з інформацією, розміщеною на сайті prozorro.sale, ФОП Греченюк М.В. і ФОП Онучак В.В. завантажили заяви про участь у земельних торгах та згоду потенційного покупця щодо взяття на себе зобов'язань, визначених умовами продажу, у яких зазначено один і той самий ідентифікаційний код - ФОП Онучака В.В. Отже, при підготовці документу «Заява про участь у земельних торгах та згода потенційного покупця щодо взяття на себе зобов'язань, визначених умовами продажу» між позивачем та ФОП Греченюк М.В відбувся обмін інформацією, зважаючи на зазначення одного і того самого ідентифікаційного коду, відтак зазначене свідчить про спільну підготовку ними документів для участі в аукціоні.
Питання використання реквізитів конкурента у власних документах відповідає змістовній частині постанови Верховного Суду від 02.04.2019 № 914/88/18: «… учасник конкурсних торгів Підприємство у своїй тендерній пропозиції, у змісті вказав назву фірми конкурента - Товариства …».
Згідно з інформацією, наданою акціонерним товариством «Райфайзен Банк» листом від 12.03.2025 № 81-15-90/3217-БТ, акціонерним товариством «Комінвестбанк» листом від 12.03.2025 № 1423-БТ та ФОП Онучак В.В. листом від 28.05.2025 № 6, було встановлено, що після проведення аукціону ФОП Греченюк М.В. 18.11.2024 перерахував ФОП Онучак В.В. кошти у вигляді поворотної фінансової допомоги в сумі 500 000, 00 грн, згідно з договором про надання поворотної фінансової допомоги від 18.11.2024 № 2/24, які позивач повернув 30.12.2024 року.
Наявність господарських відносин (безвідсоткова поворотна фінансова допомога) між Відповідачами свідчить про обізнаність учасників таких відносин щодо конкурентоспроможності (стану фінансових, матеріальних, людських ресурсів) один одного.
До того ж, наявність господарських відносин призводить до виникнення у сторін таких відносин, певних прав та обов'язків, у зв'язку з чим в учасників відносин виникають зобов'язання дотримуватись певної поведінки на ринку, тобто взаємна невизначеність, яка породжується конкуренцією, замінюється на координацію конкурентної політики.
Зазначена обставини є належними доказами в справах про порушення законодавча про захист економічної конкуренції, що підтверджується, постановою Верховного Суду від 27.02.2025 у справі № 914/400/24: «Відділенням встановлено, що аналіз фактичних даних, які стосуються проведення аукціону, свідчить про наявність узгодженої поведінки між ТОВ «Фортекс Енерджі» та ТОВ «Санеко Груп» під час підготовки та участі в аукціоні, з огляду на таке. … наявність між відповідачами в антимонопольній справі господарських відносин свідчить про спільність інтересів та наявність умов для обміну інформації між ними».
Згідно з інформацією, наданою ФОП Онучак В.В. листом від 28.05.2025 № 6 та ФОП Греченюк М.В. листом від 29.05.2025 № 10 встановлено, що між відповідачами у період проведення аукціону існували господарські відносини відповідно до укладеного договору оренди будівельної техніки 01.03.2024, зі строком дії договору до 31.12.2024 року.
Відповідно до вказаного договору, орендодавець - ФОП Онучак В.В. зобов'язується передати орендарю - ФОП Греченюк М.В. в тимчасове платне користування та розпорядження будівельну техніку, а орендар зобов'язується прийняти в тимчасове користування та розпорядження дану будівельну техніку і сплачувати за неї орендодавцю відповідну грошову плату.
Згідно з актом здачі-приймання надання послуг по оренді будівельної техніки № 1/11 орендодавцем - ФОП Онучак В.В. було надано послугу орендарю - ФОП Греченюк М.В. щодо оренди будівельної техніки для виконання дорожньо-будівельних робіт на об'єктах у період 01 по 30 листопада 2024 року.
Наявність господарських відносин призводить до виникнення у сторін таких відносин, певних прав та обов'язків, у зв'язку з чим в учасників відносин виникають зобов'язання дотримуватись певної поведінки на ринку, тобто спільність інтересів та наявність умов для обміну інформацією між ними, відтак взаємна невизначеність, яка породжується конкуренцією, замінюється на координацію конкурентної політики.
Окрім цього, позивачі використовували спільні ІР-адреси під час надсилання податкової звітності до та під час проведення аукціону та під час здійснення оплати за отримання витягів з ЄДР, що підтверджується інформацією наданою Головним управлінням ДПС у Львівській області від 09.01.2025 № 204/5/07-16-24-06-05, від 09.01.2025 № 204/5/07-16-24-06-05. Також згідно з інформацією наданою ТзОВ «Фінансова Компанія Юапей» від 30.04.2025 № 04/2025-275к встановлено, що позивач та ФОП Греченюк М.В. здійснювали оплату за отримання витягів з ЄДР, які були завантажені для участі у аукціоні, з однієї ІР-адреси в один день з різницею у часі 4 хвилини.
У рішенні № 63/121-р/к зазначається, що відповідно до інформації, наданої ПрАТ «Водафон» у листі від 15.04.2025 № 02/КІБ/209, ІР-адреси входять до складу додаткової маршрутизованої підмережі 77.52.19.0/25, що надано ФОП Греченюк А.Й. у платне тимчасове користування на підставі угоди від 01.07.2024 № ТПА GRCH-07/2024.
Суд зазначає, що згідно з публічно доступною інформацією, кількість ІР-адрес у мережі Інтернет обчислюється у кілька мільярдів позицій.
Отже, враховуючи вищенаведене, факти системного використання учасниками одних і тих же IР-адрес, не можуть вважатись випадковими збігами обставин та свідчать про наявність спільного середовища для обміну інформацією між ФОП Онучак В.В. та ФОП Греченюк М.В. та координацію їх дій на аукціоні.
Окрім цього, комунікація у період проведення аукціону між телефонними номерами, які ФОП Онучак В.В. та ФОП Греченюк М.В. використовували у своїй господарській діяльності, свідчить про узгодження дій та обмін інформацією між ними.
Також, як встановлено у рішенні № 63/121-р/к, учасниками аукціону було здійснено запити на отримання витягів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань з однієї електронної поштової скриньки, яка використовується ФОП Онучак В.В. в один день з різницею у 4 хвилини, а також здійснення оплати за сформовані витяги - з однієї банківської картки, про що було зазначено раніше, що вказує на координацію дій між ФОПами, з чим суд погоджується.
Відповідачем у рішенні № 63/121-р/к встановлено також пов'язаність ФОП Онучак В.В. та ФОП Греченюк М.В. через ТзОВ «Лігаспецбуд» як його засновників, що на думку суду, свідчить про наявність середовища для обміну інформацією.
Зазначена обставина є належним доказом у справах про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, що зазначено, зокрема, у постанові Верховного Суду від 07.11.2024 у справі № 909/1104/23.
Суб'єкти господарювання, які беруть участь у закупівлях є конкурентами, а отже повинні змагатися між собою з метою здобуття завдяки власним досягненням переваг у цій сфері та не вчиняти будь-яких дій які можуть негативно вплинути на конкуренцію, проте, суд погоджується з висновком відповідача, що у проведеному аукціоні такі конкурентні дії між ФОП Онучак В.В. та ФОП Греченюк М.В. були відсутні.
Згідно зі сталою та послідовною позицією Верховного Суду, кожна зі справ за участю органів Антимонопольного комітету України є індивідуальною, з притаманною лише даній справі специфікою та особливостями. Доведення порушення у вигляді антиконкурентних узгоджених дій ґрунтується на сукупності обставин, які зазначені в мотивувальній частині рішення антимонопольного органу, а не на окремому поодинокому факті або обставині.
У ході касаційного перегляду судових рішень, предметом яких є визнання недійсним рішення Антимонопольного комітету України, Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.
Отже, господарським судам першої та апеляційної інстанцій під час вирішення справ щодо визнання недійсними рішень Антимонопольного комітету України про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, зокрема, за антиконкурентні узгодженні дії, та накладення штрафу належить здійснювати оцінку обставин справи та доказів за своїм внутрішнім переконанням в порядку частини другої статті 86 Господарського процесуального кодексу України, зокрема, досліджувати також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у справі у їх сукупності.
Сукупна оцінка доказів, вказаних Антимонопольним комітетом України у рішенні, може вважатися більш вірогідною для підтвердження узгоджених дій саме позивачем (позивачами) лише у тому випадку, коли вона повністю виключає можливість вірогідності у одночасному існуванні обставин, які, на думку Антимонопольного комітету України, підтверджують таке узгодження.
Правова позиція стосовно дослідження і оцінки доказів у справах про визнання недійсними рішень органів Антимонопольного комітету України про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, зокрема, за антиконкурентні узгодженні дії, які стосуються спотворення результатів торгів (пункт 4 частини другої статті 6 Закону № 2210) та накладення штрафу, є загальною (універсальною) для такої категорії спорів, сталою та послідовною. Така позиція підтримана, зокрема Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 27.02.2025 у cправі № 914/400/24.
Суд наголошує, що змагальність виключається шляхом встановлення таких обставин:
- одночасна пов'язаність трудовими відносинами декількох працівників;
- використання відповідачами спільного доменного імені;
- спільне використання однієї електронної поштової скриньки;
- спільні господарські відносини;
- пропонування однакового товару;
- завищення цінових пропозицій;
- подання однакових документів у складі своїх пропозицій;
- отримання банківських гарантій в одному й тому ж самому банку;
- обмін інформацією (постанова Верховного Суду від 25.02.2021 у справі № 910/1668/19).
Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що матеріалами, вказаними в рішенні № 63/121-р/к підтверджується існування обставин, які надавали територіальному відділенню АМК можливість дійти висновку про обмін інформацією під час підготовки до участі у торгах та узгодження своєї поведінки між ФОП Онучак В.В. та ФОП Греченюк М.В. під час підготовки та участі у торгах. Внаслідок такої поведінки суб'єктів господарювання не було створено конкурентного середовища у сфері закупівель та не було дотримано принципу добросовісної конкуренції серед учасників. Наведене надавало можливість територіальному відділенню АМК дійти висновку, про наявність у діях учасників торгів складу правопорушення, передбаченого пунктом 4 частини 2 статті 6 та пунктом 1 статті 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції».
За таких обставин, матеріали долучені до справи в сукупності свідчать про те, що узгодження пропозицій усунуло конкуренцію та змагальність між ФОП Онучак В.В. та ФОП Греченюк М.В., чим порушило право замовника на отримання найбільш ефективного для нього результату, який досягається у зв'язку з наявністю лише справжньої конкуренції.
Підсумовуючи все вищевказане, колегія суддів зазначає, що доводи скаржника не знайшли свого підтвердження в ході розгляду апеляційної скарги. Ці доводи не спростовують фактів, покладених в основу рішення Господарського суду Львівської області від 01.12.2025 у справі № 914/2548/25.
За приписами частин 1, 2, 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до ч.ч. 1-5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно з практикою Європейського Суду з прав людини, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, у рішеннях судів та органів, що вирішують спори, має бути належним чином викладено підстави, на яких вони ґрунтуються. Обсяг цього обов'язку щодо обґрунтовування рішення може бути різним залежно від характеру самого рішення і має визначатись з урахуванням обставин відповідної справи. Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.
З огляду на вищевказане, колегія суддів приходить до висновку про те, що суд першої інстанції вірно встановив обставини, що мають значення для справи, надав належну оцінку дослідженим доказам, прийняв законне обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального і процесуального права, тому їх необхідно залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.
Судові витрати
З огляду на те, що суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, судові витрати, пов'язані з розглядом справи у суді апеляційної інстанції, покладаються на скаржника відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст. ст. 86, 269, 270, 275, 276, 282 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд -
1.Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Онучака Василя Васильовича б/н від 29.12.2025 (вх. № 01-05/3891/25 від 30.12.2025) залишити без задоволення.
2.Рішення Господарського суду Львівської області від 01.12.2025 у справі 914/2548/25 залишити без змін.
3. Судовий збір сплачений за апеляційну скаргу покласти на апелянта.
4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Строки та порядок оскарження постанов апеляційного господарського суду визначені в § 1 глави 2 Розділу IV ГПК України.
Головуючий суддя О.С. Скрипчук
Суддя Н.М. Кравчук
Суддя О.І. Матущак