07 квітня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 921/507/25
Західний апеляційний господарський суд в складі колегії:
головуючого судді Кравчук Н.М.
суддів Матущак О.І.
Скрипчук О.С.
секретар судового засідання Копець Х.А.
розглянувши апеляційну скаргу Приватного підприємства “Холдер Агро» від 09.12.2025(вх. №ЗАГС 01-05/3653/25 від 09.12.2025)
на рішення Господарського суду Тернопільської області від 11.11.2025 (повний текст рішення складено 19.11.2025, суддя Н.О. Андрусик)
у справі № 921/507/25
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Кортева Агрісаєнс Україна»(надалі - ТОВ “Кортева Агрісаєнс Україна»), м. Київ
до відповідача: Приватного підприємства “Холдер Агро»(надалі - ПП “Холдер Агро»), с. Васильків, Чортківського району Тернопільської області
про: стягнення 1 411 066,23 грн.,
з участю представників:
від позивача (в режимі відеоконференції): Якімлюк Н.О.;
від відповідача (в режимі відеоконференції): Шевцова Т.М.
ТОВ “Кортева Агрісаєнс Україна» звернулося до Господарського суду Тернопільської області з позовом до ПП “Холдер Агро» про стягнення 1 411 066,23 грн., з яких: 633 940,60 грн. пені, 142 767,70 грн. 3 % річних та 634 357,93 грн. інфляційних втрат.
Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем обов'язку з оплати вартості переданого товару по договору купівлі-продажу насіння № 26678 від 26.04.2023, розмір якої підтверджено рішенням Господарського суду Тернопільської області від 19.02.2025 у справі № 921/639/24. Позивач вважає, що невиконання відповідачем умов договору порушило майнові права позивача та є підставою для стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат. Позивач заперечив щодо заявленого відповідачем клопотання про зменшення суми нарахованої пені у відповідності до ч. 3 ст. 551 ЦК України, зазначивши, що аргументи відповідача про скрутне матеріальне положення є необґрунтованими, оскільки жодного доказу на їх підтвердження відповідач не надав, а також останнім не доведено виняткових обставин та підстав для зменшення розміру пені до 5%. При цьому щодо розрахунку інфляційних втрат, позивач зазначив про неврахування показника інфляції за липень 2025 року у розрахунку (з листопада 2024 року по червень 2025 року), є правом сторони щодо визначення періоду обрахунку санкцій.
Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 11.11.2025 у справі №921/507/25 позов задоволено. Стягнуто з Приватного підприємства «Холдер Агро» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Кортева Агрісаєнс Україна" 634 357,93 грн. інфляційних нарахувань, 142 767,70 грн. 3% річних, 633 940,60 грн. пені, 16 932,79 грн. в повернення судового збору.
Суд першої інстанції встановив, що відповідачем порушено строк виконання грошового зобов'язання з оплати отриманого у власність товару на суму 6 339 406,05 грн., що підтверджується судовим рішенням у справі № 921/639/24 від 19.02.2025 та не заперечується відповідачем. Позивачем нараховано на суму боргу 6 339 406,05 грн. та заявлено до стягнення 3% річних в розмірі 142 767,70 грн. за період з 22.10.2024 по 21.07.2025 (274 дні) та 634 357,93 грн. інфляційних втрат, нарахованих за період з листопада 2024 року по червень 2025 року включно. Суд, дослідивши подані позивачем розрахунки та здійснивши власний арифметичний розрахунок, дійшов висновку, що такі проведедно позивачем у відповідності до норм чинного законодавства та умов укладеного сторонами договору. Окрім того, надавши оцінку доводам позивача в частині нарахованої пені в розмірі 633 940,60 грн., враховуючи п.5.2 договору, суд встановив, що позивачем внаслідок допущення відповідачем прострочення оплати придбаного товару правомірно нараховано пеню та правильно визначено період її нарахування. Водночас, суд керуючись принципом верховенства права та необхідністю дотримання балансу інтересів, відмовив відповідачу у зменшенні неустойки (пені), зазначивши, що скрутний фінансовий стан відповідача є наслідком його власних операційних рішень (наявність збитку при одночасному зростанні дебіторської заборгованості) і не є винятковою обставиною, що виправдовує перекладання фінансових втрат на кредитора.
Не погодившись з вказаним рішенням, ПП “Холдер Агро» звернулося до Західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Тернопільської області від 11.11.2025 у даній справі в частині стягнення з ПП «Холдер Агро» 633 940,60 грн. пені та ухвалити в цій частині нове рішення, яким зменшити розмір стягнутої пені до 5 % від розміру основного боргу.
Скаржник вважає рішення в оскаржуваній частині ухваленим при неповному дослідженні всіх обставин, які мають значення для справи, без дотримання вимог процесуального права. Зокрема, зазначає, що суд першої інстанції не врахував, що позивачем, окрім пені у розмірі 633 940,60 грн., за порушення строків розрахунків, заявлено до стягнення ще і стягнення 3% річних інфляційних втрат. Окрім того, звертає увагу, що згідно з рішенням Господарського суду Тернопільської області від 19.02.2025 у справі №921/639/24 з відповідача на користь позивача вже стягнуто 400 000,00 грн. штрафу. В свою чергу відповідач вже погасив заборгованість перед позивачем у розмірі 2 700 000,00 грн., що не заперечується позивачем. Скаржник зазначає, що порушення відповідачем зобов'язань за спірним договором відбулося через скрутне матеріальне положення ПП “Холдер Агро» (наявність податкового боргу, заборгованості з виплати заробітної плати). Таким чином, з урахуванням ступеня виконання зобов'язання відповідачем, відсутність в матеріалах справи доказів завдання позивачу збитків, внаслідок допущеного відповідачем порушення, беручи до уваги те, що пеня є лише санкціями за невиконання зобов'язання, а не основним боргом, у місцевого господарського суду були наявні всі правові підстави для зменшення розміру штрафних санкцій за порушення строків оплати товару відповідачем.
Позивач у відзиві на апеляційну скаргу заперечує проти доводів скаржника, вважає апеляційну скаргу необґрунтованою, а рішення Господарського суду Тернопільської області у вказаній справі законним та обґрунтованим, ухваленим відповідно до норм матеріального права з дотриманням процесуального закону, на підставі повно, об'єктивно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони покликаються як на підставу своїх вимог і заперечень. Зазначає, що пеня заявлена позивачем до стягнення з відповідача, не перевищує суми боргу та складає лише 10% від суми заборгованості, яку відповідач на сьогодні повністю не сплатив та продовжує користуватися грошовими коштами позивача. Відповідно до обставин справи № 921/639/24 сума простроченого основного боргу становить 6 339 406,05 грн. Нарахована позивачем пеня за період прострочення з 22.10.2024 по 21.07.2025 (всього 274 дні) на базі подвійної облікової ставки НБУ у цьому періоді (894 680,37 грн.) відповідно до умов пункту 5.2 договору вже обмежена розміром 10% від суми простроченої заборгованості (10% х 6 339 406,05 = 633 940,60). Отже, відповідачем не наведені та не доказані виняткові обставини, за яких можливе зменшення штрафних санкцій, а відтак відсутні підстави для зменшення розміру пені до 5%. У справі № 921/639/24 рішенням Господарського суду Тернопільської області від 19.11.2024 по цьому ж договору, однак зовсім за інше порушення, стягнуто штраф з відповідача в розмірі 400 000,00 грн., який виник з інших обставин. Просить рішення Господарського суду Тернопільської області від 11.11.2025 у справі № 921/507/25 залишити без змін, апеляційну скаргу ПП «Холдер Агро» - без задоволення.
Представник відповідача (скаржника) в судовому засіданні заявив усне клопотання про відкладення розгляду справи на інший день.
Присутній в судовому засіданні представник позивача заперечив щодо заявленого відповідачем клопотання про відкладення розгляду справи, зазначивши, що не вбачає підстав для задоволення поданого позивачем клопотання за безпідставністю.
Колегія суддів, порадившись, прийшла до висновку про відсутність підстав для відкладення розгляду справи, врахувавши при цьому, що ухвалою суду від 10.03.2025 вже було задоволено клопотання відповідача про відкладення розгляду справи.
Представник відповідача (скаржника) підтримав доводи, наведені у апеляційній скарзі.
Позивач просив залишити без змін оскаржуване рішення місцевого господарського суду, апеляційну скаргу - без задоволення.
Вивчивши апеляційну скаргу, здійснивши оцінку доказів, що містяться в матеріалах справи, заслухавши пояснення представників сторін, Західний апеляційний господарський суд встановив таке.
26.04.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Кортева Агрісаєнс Україна" (Продавець) та Приватним підприємством "Холдер Агро" (Покупець) укладено договір купівлі-продажу насіння №26678. Відповідно до п.1.1 договору Продавець зобов'язується передати у власність Покупця в строки та на умовах, передбачених цим договором перелік насіння гібридів кукурудзи та/або соняшнику торгової марки Pioneer та/або озимого ріпаку торгової марки Pioneer першого покоління в асортименті, кількості та за цінами згідно з відповідними додатками до цього договору, а Покупець зобов'язується прийняти насіння, сплатити за нього грошову суму у розмірі та в порядку, визначеному у цьому договорі та додатках до нього та використати насіння для власних потреб без права перепродажу.
За умовами пункту 2.1 договору ціна визначається у додатках до договору, враховуючи умови доставки насіння та умови оплати насіння згідно комерційної політики.
Підставою для здійснення оплати є додаток та/або рахунок на оплату насіння. Без додатку та/або рахунку, виписаного Продавцем, передплата (оплата) не зараховується. Оплата здійснюється в терміни, зазначені в додатку та/або рахунку (п.2.2 договору).
Відповідно до п. 2.4 договору за попередньою згодою сторін, Покупець може здійснити оплату за відвантажене насіння шляхом передачі Продавцю простого або переказного векселя з авалем Банку. Банк-аваліст має входити в перелік Банків, який зазначений в комерційній політиці та/або на офіційному сайті Продавця www.pioneer.ua та/або www.corteva.com.ua. Якщо Банк, де обслуговується Покупець, не входить в даний перелік, то такий Банк-аваліст має бути попередньо узгоджений з Продавцем. Строк платежу за векселем має бути: "за пред'явленням, але не раніше" визначеної дати. Визначена дата, що зазначається у векселі, погоджується сторонами. Мінімальна сума векселя, що приймається, зазначена в комерційній політиці та/або на офіційному сайті Продавця www.pioneer.ua та/або www.corteva.com.ua. Покупець може надати банківську гарантію платежу на суму післяплати. Строк та текст гарантії має бути попередньо узгоджений з Продавцем. Якщо Банк-гарант не зазначений в переліку Банків, то такий Банк-гарант також попередньо узгоджується з Продавцем.
Поставка та приймання-передача насіння між сторонами цього договору здійснюється Покупцем однією чи декількома партіями насіння зі складів ТОВ "Кортева Агрісаєнс Україна" в порядку та строк, який зазначений в додатках. Більш детальна інформація щодо умов відвантаження зазначена в додатку №1.
Згідно з п. 3.6 договору моментом переходу права власності на насіння є дата підписання Покупцем "Складського розпорядження про відвантаження" та/або дата підписання ТТН водієм-експедитором, що засвідчує прийняття насіння для транспортування на склад Покупця.
Пунктом 5.2 договору сторони погодили, що в разі прострочення з оплати за поставлену партію насіння, Покупець зобов'язаний сплатити Продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який розраховується пеня, від суми простроченої заборгованості за насіння та за кожний день прострочення, починаючи з другого банківського дня, але не більше 10% від суми простроченої заборгованості за насіння.
Договір дійсний протягом одного року з дати його підписання, а в частині розрахунків -до їх належного виконання (п. 9.5 договору).
Додатком № 1 до договору сторонами визначено умови поставки товару, у Додатку №3802106029 від 29.03.2024 сторонами узгоджено найменування товару, одиницю виміру, кількість, ціну без ПДВ і суму з ПДВ, умови оплати товару та загальну вартість товару, а саме: насіння соняшнику Р64LE99 (П64ЛЕ99) LMG у кількості 276 мішків на загальну суму 1 678 080,00 грн. без ПДВ; насіння соняшнику Р64LE25 (П64ЛЕ25) LMG у кількості 621 мішків на загальну суму 3 882 802,50 грн. без ПДВ. Загальна вартість товару склала 6 339 406,05 грн. з ПДВ, а термін оплати даної суми - не пізніше 20.10.2024.
В подальшому, 29.03.2024 між сторонами укладено додаткову угоду №3 до договору купівлі-продажу від 26.04.2023, якою доповнено додаток №3802106029 від 29.03.2024 положеннями щодо передачі Покупцем Продавцю авальованого АТ "Райффайзен Банк Аваль" векселя з датою погашення "за пред'явленням, але не раніше 20.10.2024.
Як зазначає позивач у позовній заяві, стягнення заборгованості за цим договором було предметом судового розгляду у справі № 921/639/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кортева Агрісаєнс Україна" до Приватного підприємства "Холдер Агро" про стягнення заборгованості в розмірі 12 678 812,10 грн, з яких 6 339 406,05 грн - основний борг та 6 339 406,05 грн - штраф.
Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 19.02.2025 у справі №921/639/24 позов задоволено частково. Стягнуто з Приватного підприємства «Холдер Агро» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кортева Агрісаєнс Україна» основний борг в сумі 6 339 406,05 грн., штраф в сумі 400 000,00 грн., 104 600,21 грн. витрат зі сплати судового збору та 20 000,00 грн. витрат на правничу допомогу. В решті позову відмовлено. Судом зменшено згідно заявленого відповідачем клопотання розмір штрафу до 400 000,00 грн.
Постановою Західного апеляційного господарського суду від 08.07.2025 рішення Господарського суду Тернопільської області від 19.02.2025 у справі №921/639/24 залишено без змін.
Судами першої та апеляційної інстанцій у справі № 921/507/25 встановлено, що на виконання умов договору та додатку №3802106029 ТОВ "Кортева Агрісаєнс Україна" здійснило поставку насіння соняшнику на суму 6 339 406,05 грн., а ПП "Холдер Агро" прийнято товар наступними партіями: 03.04.2024 - на суму 4 426 394,85 грн. (з ПДВ), що підтверджується складським розпорядженням на відвантаження від 02.04.2024, товарно-транспортною накладною № 6839644 від 03.04.2024, видатковою накладною №3807114262 від 03.04.2024; 03.04.2024 - суму 346 560,00 грн. (з ПДВ), що підтверджується складським розпорядженням на відвантаження від 02.04.2024, товарно-транспортною накладною №6840093 від 03.04.2024, видатковою накладною №3807114380 від 03.04.2024; 10.04.2024 - на суму 1 566 451,20 грн. (з ПДВ), що підтверджується товарно-транспортною накладною № 6843528 від 10.04.2024, видатковою накладною №3807115331 від 10.04.2024, довіреністю на отримання товару №43 від 04.04.2023.
ПП "Холдер Агро" не надало авальований вексель або інше забезпечення виконання зобов'язання та отриманий товар не оплатило. Вимога без номера від 29.10.2024 про сплату заборгованості відповідачем залишена без задоволення та відповіді.
09.07.2025 ТОВ «Кортева Агрісаєнс Україна» звернулося до ПП «Холдер Агро» з вимогою без номера від 09.07.2025 про сплату 3% річних в розмірі 135 473,00 грн. (нарахованих з 21.10.2024 по 09.07.2025) та інфляційних втрат в розмірі 526 170,70 грн. (нарахованих за період з листопада 2024 року по травень 2025 року), що підтверджуєтьсяґ описом вкладення у цінний лист від 09.07.2025 та накладною на поштове відправлення №0103285147585). Дана вимога отримана ПП «Холдер Агро» 17.07.2025 (за результатами відстеження поштового відправлення за трекінг-номером 0103285147585 з офіційного вебсайту АТ «Укрпошта»), яка залишена без відповіді.
Як зазначає позивач, ПП «Холдер Агро» здійснено часткову оплату боргу, а саме 25.07.2025 сплачено кошти в сумі 800 000,00 грн., 01.08.2025 700 000,00 грн., 08.08.2025 400 000,00 грн., 15.08.2025 400 000,00 грн., 22.08.2025 400 000,00 грн., всього сплачено коштів на суму 2 700 000,00 грн.
У зв'язку із неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором купівлі-продажу насіння №26678 від 26.04.2023, позивач на суму заборгованості 6 339 406,05 грн. нарахував відповідачу інфляційні втрати в розмірі 634 357,93 грн. за період з листопада 2024 року по червень 2025 року, 142 767,70 грн. - 3 % річних за період з 22.10.2024 по 21.07.2025 та 633 940,60 грн. пені за період з 22.10.2024 по 22.04.2025, які заявлено до стягнення у даній справі.
При ухваленні постанови суд апеляційної інстанції виходив з наступного.
Згідно з частиною 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч.1 ст.627 Цивільного кодексу України).
Згідно з приписами частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною (ст. 638 ЦК України).
В силу положень статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Частиною 1 статті 598 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
В силу ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Матеріалами даної господарської справи підтверджено, що правовідносини сторін виникли на підставі укладеного ними договору купівлі-продажу насіння №26678 від 26.04.2023.
Як зазначалось вище, рішенням Господарського суду Тернопільської області від 19.02.2025 у справі №921/639/24 позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Кортева Агрісаєнс Україна» задоволено частково. Стягнуто з Приватного підприємства «Холдер Агро» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кортева Агрісаєнс Україна» 6 339 406,05 грн. основного боргу та 400 000,00 грн. штрафу за договором купівлі-продажу насіння №26678 від 26.04.2023. Постановою Західного апеляційного господарського суду від 08.07.2025 рішення Господарського суду Тернопільської області від 19.02.2025 у справі №921/639/24 залишено без змін. Дана постанова набрала законної сили.
Судами у дані справі встановлено, що відповідно до умов договору (пункт 3.1) та додатку №1 до договору ПП "Холдер Агро" зобов'язалося оплатити вартість товару на суму 6 339 406,05 грн не пізніше 20.10.2024. Однак, відповідач незважаючи на настання строку оплати товару, розрахунку з позивачем не провів.
За приписами ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
В ході розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що рішення Господарського суду Тернопільської області від 19.02.2025 у справі №921/639/24 ПП "Холдер Агро" виконано частково, на суму 2 700 000,00 грн., а саме 25.07.2025 перераховано кошти в сумі 800 000,00 грн., 01.08.2025 в сумі 700 000,00 грн., 08.08.2025 в сумі 400 000,00 грн., 15.08.2025 в сумі 400 000,00 грн, 22.08.2025 в сумі 400 000,00 грн.
Отже, станом на 24.07.2025 заборгованість відповідача становила 6 339 406,05 грн. Ця обставина сторонами у справі не заперечується.
Статтями 610, 612 Цивільного кодексу України унормовано порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Згідно з приписами частини 1 статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Колегія суддів враховує, що інфляційні нарахування на суму боргу та 3% річних, сплата яких передбачена ч. 2 ст. 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов'язання.
Чинне законодавство не пов'язує припинення зобов'язання з постановленням судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє зобов'язальних правовідносин сторін вказаного договору та не звільняє останнього від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання, а також не позбавляє кредитора права на отримання коштів, передбачених частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України.
Крім того, вимагати сплату суми боргу з врахуванням індексу інфляції та 3% річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу і є мінімальними гарантіями, які надають кредитору можливість захистити такі інтереси, а отже відповідні компенсаційні виплати нараховуються незалежно від вини боржника.
Враховуючи те, що відповідачем порушено строк виконання грошового зобов'язання з оплати отриманого у власність товару на суму 6 339 406,05 грн., що підтверджується судовим рішенням, а також не заперечується самим відповідачем, адже ним лише зазначено про причини такого прострочення, місцевий господарський суд дійшов підставного висновку про набуття у цьому випадку позивачем права на отримання коштів, передбачених частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України.
Згідно з поданим розрахунком позивач нарахував відповідачу на суму боргу 6 339 406,05 грн. - 3% річних в розмірі 142 767,70 грн. за період з 22.10.2024 по 21.07.2025 (274 дні) та 634 357,93 грн. інфляційних втрат, нарахованих за період з листопада 2024 року по червень 2025 року включно.
Місцевий господарський суд, надавши правову оцінку доводам позивача щодо позовних вимог про стягнення 3% річних та інфляційних втрат, дослідивши подані позивачем розрахунки та, здійснивши власний арифметичний розрахунок, вважав їх обґрунтованими, такими, що відповідають наведеним вище нормам закону, умовам укладеного між сторонами договору, а тому підлягають до задоволення в заявленій сумі. При цьому колегія суддів зауважує, що рішення в цій частині заявлених вимог не оскаржується. Скаржником не заперечуються висновки суду першої інстанції про стягнення з відповідача інфляційних втрат в розмірі 634 357,93 грн. та 3 % річних в сумі 142 767,70 грн.
Предметом апеляційного перегляду є правильність застосування судом першої інстанції положень ст. 551 ЦК України щодо відмови у задоволенні заявленого відповідачем клопотання про зменшення розміру заявленої до стягнення пені нарахованої за період з 22.10.2024 по 22.04.2025 в сумі 633 940,60 грн до 5%.
Нормами статей 546-551 Цивільного кодексу України визначено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. При цьому, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею, є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання і її розмір (ч. 2 ст. 551 ЦК України) встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Як зазначалось вище, п. 5.2 договору сторони погодили, що в разі прострочення з оплати за поставлену партію насіння, Покупець зобов'язаний сплатити Продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який розраховується пеня, від суми простроченої заборгованості за насіння та за кожний день прострочення, починаючи з другого банківського дня, але не більше 10% від суми простроченої заборгованості за насіння.
З наданого позивачем розрахунку суми пені вбачається, що Товариством на прострочену суму заборгованості в розмірі 6 339 406,05 грн. за період з 22.10.2024 по 22.04.2025 нараховано пеню в розмірі 894 680,37 грн. виходячи з подвійного розміру облікової ставки НБУ, що діяв в заявленому періоді, відтак враховуючи вимоги п.5.2 договору розмір пені нараховано та заявлено в розмірі 10% відповідно до суми простроченого зобов'язання, адже такий розмір є меншим (10% х 6 339 406,05 = 633 940,60).
Суд апеляційної інстанції, перевіривши підстави, строки та правильність нарахування пені, дійшов висновку, що такий здійснено арифметично правильно, у відповідності до встановлених обставин справи, про що судом першої інстанції зроблено правильний висновок.
У відповідності до ч.3 ст.551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Правовий аналіз зазначених приписів свідчить про те, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов та на розсуд суду.
Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов'язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.
Господарський суд об'єктивно повинен комплексно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання) тощо.
При цьому, суд не зобов'язаний встановлювати всі можливі обставини, які можуть вплинути на зменшення штрафних санкцій; це не входить в предмет доказування у справах про стягнення штрафу. Відповідно до принципу змагальності суд оцінює лише надані сторонами докази і наведені ними аргументи. Суд повинен належним чином мотивувати своє рішення про зменшення неустойки, із зазначенням того, які обставини ним враховані, якими доказами вони підтверджені, які аргументи сторін враховано, а які відхилено (статті 86, 236-238 ГПК України). Правова позиція Верховного Суду наведена у постанові від 19.03.2025 справа № 922/444/24.
Реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені статтею 551 ЦК України щодо права зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, суди повинні забезпечити баланс інтересів сторін справи з урахуванням встановлених обстави справи та не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав.
Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
При вирішенні питання про зменшення розміру штрафних санкцій судам належить брати до уваги як обставини, прямо визначені у статті 551 ЦК України, так і інші обставини, на які посилаються сторони і які мають бути доведені ними.
Місцевий господарський суд при ухваленні оскаржуваного рішення надав оцінку аргументам відповідача щодо зменшення розміру пені та врахував ступінь виконання зобов'язання боржником, включаючи тривалість його прострочення. Зокрема, грошове зобов'язання з оплати насіння соняшнику на суму 6 339 406,05 грн. мало бути виконане до 20.10.2024 (згідно додатку №3802106029 до договору). Однак станом на дату подання позову (26.08.2025) та на дату подання відзиву (17.09.2025) основний борг в повній мірі не погашений, тобто прострочення триває майже рік. Пеня нарахована позивачем за 6 місяців (з 22.10.2024 по 22.04.2025) у розмірі 633 940,60 грн., що становить 10% від суми боргу, і не перевищує граничну межу, встановлену у п. 5.2 договору.
Як слушно зауважив суд першої інстанції, часткове погашення заборгованості в розмірі 2 700 000,00 грн., на яке покликається скаржник, здійснено на виконання судового рішення у справі №921/639/24, тобто не в добровільному порядку. Така тривалість прострочення виконання зобов'язання (понад 300 днів) є значною, що зумовлює та свідчить, що боржник не вжив заходів для мінімізації порушень.
Щодо тверджень скаржника про неправомірність стягнення пені у розмірі 633 940,60 грн, оскільки Господарським судом Тернопільської області у справі №921/639/24 з відповідача на користь позивача вже стягнуто штраф у розмірі 400 000,00 грн., колегія суддів зауважує, що штраф та пеня мають різну правову природу, а також даний вид санкцій у справі №921/639/24 нараховано за інше порушення, хоча в межах одного й того ж договору.
Підставою застосування штрафу (разової (фіксованої) санкції) було ненадання відповідачем векселя або іншого забезпечення (п. 5 додаткової угоди № 3 до договору), тоді як пеня, яка нараховується у цій справі за кожен день прострочення є самостійною, застосованою за прострочення грошового зобов'язання з оплати товару (п. 5.2 договору). Тобто, ці санкції передбачені за різні самостійні порушення одного договору і не є альтернативними чи взаємовиключними.
Саме по собі стягнення штрафу за одне порушення не виключає можливості стягнення пені за інше порушення, навіть якщо обидва порушення виникли в межах одного договору.
Водночас, чинне законодавство щодо порушення виконання господарських зобов'язань не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі можливість одночасного стягнення пені та штрафу, що узгоджується зі свободою договору, передбаченою статтею 627 ЦК України, тобто коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки.
Відтак, доводи скаржника про подвійну відповідальність чи неправомірність одночасного стягнення пені та штрафу є помилковими та не ґрунтуються ні на положеннях договору, ні на нормах чинного законодавства.
При цьому колегія суддів враховує, що відповідач не довів обставин перебування його у тяжкому фінансовому становищі, не надав доказів, які б підтверджували співвідношення розміру заявлених до стягнення штрафних санкцій порівняно з його актуальними доходами та наявними фінансовими зобов'язаннями.
З огляду на наведене, колегія суддів приходить до висновку, що відповідач не довів наявності підстав для зменшення штрафних санкцій, про що судом першої інстанції зроблено правильний висновок та обґрунтовано відмовлено у задоволенні клопотання про зменшення розміру заявленої до стягнення пені.
Підсумовуючи все вищевказане, колегія суддів зазначає, що доводи скаржника не знайшли свого підтвердження в ході розгляду апеляційної скарги. Ці доводи не спростовують висновків, покладених в основу рішення Господарського суду Тернопільської області від 11.11.2025 у справі №921/507/25.
За приписами статті 76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).
Таким чином, у господарському процесі обов'язок сторін довести ті обставини, на які вони посилаються, як на підставу своїх вимог чи заперечень, коригується (співвідноситься) з правом суду прийняти чи не прийняти докази в контексті їхнього значення для справи, що і є предметом оцінки господарського суду.
Відповідно до ч.ч. 1-5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Колегія суддів приходить до висновку про те, що суд першої інстанції вірно встановив обставини, що мають значення для справи, надав належну оцінку дослідженим доказам, прийняв законне обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального і процесуального права, тому його необхідно залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.
З огляду на те, що суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, судові витрати, пов'язані з розглядом справи у суді апеляційної інстанції, покладаються на скаржника відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись, ст. ст. 269, 270, 275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Приватного підприємства “Холдер Агро» залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Тернопільської області від 11.11.2025 у справі №921/507/25 залишити без змін.
3. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги залишити за скаржником.
4. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку в строки, передбачені ст.ст. 287-288 ГПК України.
5. Справу повернути до Господарського суду Тернопільської області.
Веб-адреса судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень: http//reyestr.court.gov.ua.
Головуючий-суддя Н.М. Кравчук
Судді О.І. Матущак
О.С. Скрипчук