12 березня 2026 року Справа № 909/319/25
м. Львів
Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого-судді МАТУЩАКА О.І.
суддів СКРИПЧУК О.С.
КРАВЧУК.Н.М.
за участю секретаря судового засідання -ТЕЛИНЬКО Я.П.
представники учасників справи від:
кредитора ТОВ “Скорзонера» - Госедло Р.І. (адвокат);
засновника боржника - Гетьман Т.В. ( в порядку самопредставництва);
ТОВ "Слот-Інвест" - Мельник М.Р. (адвоката);
розглянувши апеляційну скаргу Дочірнього підприємства "Івано-Франківський облавтодор" АТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України"(вх.ЗАГС 01- 05/2990/25, 01-05/2991/25 від 14.10.2025)
на ухвалу Господарського суду Івано - Франківської області від 29.07.2025 (повна ухвала - 07.08.2025, суддя Рочняк О.В.)
та на ухвалу Господарського суду Івано - Франківської області від 25.09.2025 (повна ухвала - 01.10.2025, суддя Рочняк О.В.) за результатами попереднього засідання
у справі №909/319/25
за заявою ініціюючого кредитора Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія ТК Групп", м. Київ
до боржника Дочірнього підприємства "Івано-Франківський облавтодор" АТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", м. Івано- Франківськ
про банкрутство
У провадженні Господарського суду Івано-Франківської області перебуває справа за заявою ініціюючого кредитора ТОВ "Компанія ТК Групп" про банкрутство ДП "Івано-Франківський облавтодор" АТ "ДАК "Автомобільні дороги України".
Господарський суд Івано-Франківської області ухвалою від 06.05.2025 відкрив провадження у справі про банкрутство ДП "Івано-Франківський облавтодор" АТ "ДАК "Автомобільні дороги України"; визнав грошові вимоги ТОВ "Компанія ТК Групп" до боржника в розмірі 6 183 821, 84 грн, 30 280, 00 грн витрат зі сплати судового збору за подання заяви до суду та 72 000, 00 грн витрат на авансування винагороди арбітражного керуючого; ввів процедуру розпорядження майном боржника; розпорядником майна призначив арбітражного керуючого Бриксу Андрія Олеговича.
Оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство ДП "Івано-Франківський облавтодор" АТ "ДАК "Автомобільні дороги України" оприлюднено на офіційному веб-сайті 07.05.2025.
У встановлений Кодексом України з процедур банкрутства (надалі - КУзПБ) строк, до суду з грошовими вимогами до боржника звернулися, зокрема, ТОВ "Скорзонера" на суму 7 665 500, 70 грн та ТОВ "Слот-Інвест" на суму 1 230 893, 00 грн.
Ухвалою від 29.07.2025 суд:
- заяву ТОВ "Скорзонера" з грошовими вимогами до боржника задоволив. Визнав грошові вимоги ТОВ "Скорзонера" до боржника в розмірі 7 665 500, 70 грн як вимоги четвертої черги та 6 056, 00 грн судового збору за подання заяви з грошовими вимогами, як вимоги першої черги.
- заяву ТОВ "Слот-Інвест" з грошовими вимогами до боржника задоволив. Визнав грошові вимоги ТОВ "Слот-Інвест" до боржника в розмірі 1 230 893, 00 грн як вимоги четвертої черги та 6 056, 00 грн судового збору за подання заяви з грошовими вимогами, як вимоги першої черги.
Господарський суд Івано-Франківської області ухвалою від 25.09.2025 включив до реєстру вимог кредиторів визнанні грошові вимоги до боржника, зокрема: ТОВ "Скорзонера" у розмірі 7 665 500, 70 грн - вимоги четвертої черги та 6 056, 00 грн судового збору - вимоги першої черги; ТОВ "Слот-Інвест" у розмірі 1 230 893, 00 грн вимог четвертої черги та 6 056, 00 грн судового збору - вимоги першої черги.
Вказані ухвали в частині визнання грошових вимог ТОВ «Скорзонера» та ТОВ «Слот-Інвест» мотивовані тим, що заявлені кредиторами вимоги підтверджені належними та допустимими доказами, відповідають вимогам чинного законодавства та є грошовими зобов'язаннями у розумінні КУзПБ.
Зокрема, щодо грошових вимог ТОВ «Скорзонера» суд виходив із того, що між сторонами існували договірні правовідносини позики, за якими боржник отримав дизельне паливо, однак у встановлений строк його не повернув, а також не відшкодував його вартість. У зв'язку з неможливістю повернення речі у натурі, вимоги кредитора правомірно трансформовані у грошове зобов'язання, розмір якого визначено виходячи з вартості пального. При цьому, суд дійшов висновку про відсутність пропуску строку позовної давності, з огляду на його продовження на період дії карантину та воєнного стану.
Щодо грошових вимог ТОВ «Слот-Інвест» суд встановив, що кредитор сплатив суму ПДВ у складі вартості придбаного на аукціоні майна, однак боржник не виконав обов'язку щодо реєстрації податкової накладної, що позбавило кредитора права на податковий кредит. Така бездіяльність боржника спричинила збитки кредитору, які мають грошове вираження та перебувають у прямому причинно-наслідковому зв'язку з порушенням зобов'язання, у зв'язку з чим підлягають відшкодуванню як грошові вимоги у процедурі банкрутства.
Враховуючи зазначене, наявні підстави для включення грошових вимог ТОВ «Скорзонера» та ТОВ «Слот-Інвест» до реєстру вимог кредиторів.
Боржник подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвали Господарського суду Івано-Франківської області від 29.07.2025 та від 25.09.2025 (за результатами попереднього засідання) в частині визнання грошових вимог ТОВ «Скорзонера» та ТОВ «Слот-Інвест»; прийняти в цій частині нове рішення, яким у задоволенні заяв вказаних кредиторів відмовити у повному обсязі.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції в частині визнання грошових вимог ТОВ «Скорзонера» та ТОВ «Слот-Інвест» є незаконною та необґрунтованою, прийнятою з порушенням норм матеріального права та неправильним застосуванням положень КУзПБ.
Щодо вимог ТОВ «Слот-Інвест», апелянт зазначає, що суд першої інстанції неправильно кваліфікував вимогу про відшкодування збитків як грошове зобов'язання, тоді як така вимога є спірною, потребує встановлення складу цивільного правопорушення та має розглядатися виключно в позовному провадженні, а не в межах справи про банкрутство. Крім того, навіть у разі її визнання, вона не може бути віднесена до четвертої черги вимог кредиторів, а має враховуватися у шосту чергу вимог кредиторів.
Також апелянт вказує, що заявлені вимоги ТОВ «Скорзонера» фактично випливають із зобов'язання повернути предмет позики у натурі, що свідчить про наявність спору про право, який підлягає розгляду в окремому позовному провадженні.
Заперечує проти преюдиційності ухвали Господарського суду Івано-Франківської області від 05.05.2020 у справі №909/995/19, посилаючись на те, що така ухвала не є судовим рішенням у розумінні процесуального закону, яким вирішено спір по суті, а відтак не має преюдиційного значення. Крім того, апелянт зазначає, що обставини вказаної справи не є тотожними обставинам цієї справи, а заявлені вимоги відрізняються, у зв'язку з чим відсутні підстави для застосування преюдиції.
Відтак покликається на відсутність правових підстав для визначення грошового еквіваленту таких вимог у межах процедури банкрутства, зокрема, з підстав пропуск строку позовної давності.
У поданому відзиві ТОВ «Скорзонера» покликається на те, що доводи апеляційної скарги є безпідставними, оскільки заявлені ним вимоги є саме грошовими зобов'язаннями у розумінні КУзПБ та підлягають розгляду в межах справи про банкрутство, а не в окремому позовному провадженні.
Зазначає, що у зв'язку з невиконанням боржником обов'язку щодо повернення дизельного палива та відсутністю такого у боржника, його вимоги правомірно трансформовані у грошову форму, що відповідає вимогам ст. 45 КУзПБ. При цьому, боржник фактично визнав отримання пального та його неповернення, а також не заперечував розмір заявлених вимог.
ТОВ «Скорзонера» вказує, що твердження про наявність спору про право є помилковими, оскільки закон не передбачає обов'язкового розгляду конкурсних вимог у позовному провадженні, а всі грошові вимоги кредиторів повинні заявлятися саме в межах справи про банкрутство.
Крім того, посилається на преюдиційність встановлених обставин, зазначаючи, що ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 05.05.2020 у справі №909/995/19 вже було встановлено факт існування заборгованості, обов'язок боржника повернути відповідну кількість пального та неможливість такого повернення, що підтверджує правомірність заявлених грошових вимог і не потребує повторного доказування
Заперечує проти доводів апелянта про сплив строку позовної давності, оскільки його перебіг був перерваний та продовжений у зв'язку з визнанням боргу боржником, поданням попередніх вимог та дією карантину і воєнного стану.
Враховуючи зазначене, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувані ухвали - без змін.
Через підсистему «Електронний суд» 25.11.2025 арбітражний керуючий Брикса А.О. та 27.11.2025 представниця АТ "ДАК "Автомобільні дороги України" подали додаткові пояснення у справі, які за своєю суттю є відзивами на апеляційну скаргу.
Західний апеляційний господарський суд ухвалою від 27.11.2025 залишив вказані пояснення без розгляду, оскільки встановив подання таких, поза межами встановленого судом строку.
06.03.2026 через підсистему «Електронний суд» представник ТОВ «Слот-Інвест» подав додаткові пояснення у справі, які подані поза межами встановленого судом строку.
Відповідно до ст. 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
З огляду на зазначене, колегія суддів дійшла висновку про залишення без розгляду поданих ТОВ «Слот-Інвест» пояснень.
12.03.2026 в судовому засіданні взяли участь представники ТОВ «Скорзонера», ТОВ «Слот-Інвест» та АТ "ДАК "Автомобільні дороги України", які навели доводи та заперечення по суті апеляційної скарги. Представники інших учасників справи в судове засідання не з'явилися, хоча належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги.
Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Беручи до уваги зазначене, а також те, що явка учасників справи не визнавалася судом обов'язковою, участь у засіданні суду є правом, а не обов'язком сторони, а в матеріалах справи достатньо доказів для прийняття законного та обґрунтованого рішення, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про розгляд справи за відсутності представників учасників справи, які не з?явилися.
Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Предметом апеляційного розгляду у цій справі є питання щодо наявності/відсутності підстав для визнання грошових вимог кредиторів ТОВ «Скорзонера» та ТОВ «Слот-Інвест» до боржника, а також правомірність включення таких до реєстру вимог кредиторів.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу України з процедур банкрутства (надалі - КузПБ) провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, ГПК України, іншими законами України.
Згідно із ст. 1 КУзПБ для цілей цього Кодексу терміни вживаються в такому значенні:
боржником, серед іншого, є юридична особа, неспроможна виконати свої грошові зобов'язання, строк виконання яких настав;
грошовим зобов'язанням (боргом) є, зокрема, зобов'язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України;
кредитором, окрім інших, є юридична особа, яка має вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника;
конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника;
поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли після відкриття провадження у справі про банкрутство.
Порядок звернення кредиторів із вимогами до боржника у справі про банкрутство юридичних осіб та порядок розгляду судом відповідних заяв регламентовані, зокрема, статтями 45, 46, 47 КУзПБ. Так, відповідно до положень частин 1, 1, 6 ст. 45 КУзПБ:
- конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство;
- до заяви в обов'язковому порядку додаються, зокрема, документи, які підтверджують грошові вимоги до боржника;
- заяви з вимогами конкурсних кредиторів або забезпечених кредиторів, подані в межах строку, визначеного частиною першою цієї статті, розглядаються господарським судом у попередньому засіданні суду. Вимоги кредиторів, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, розглядаються господарським судом у порядку черговості їх отримання у судовому засіданні, яке проводиться після попереднього засідання господарського суду. За результатами розгляду зазначених заяв господарський суд постановляє ухвалу про визнання чи відхилення (повністю або частково) вимог таких кредиторів.
Розглядаючи кредиторські вимоги, суд в силу норм статей 45 - 47 КУзПБ має належним чином дослідити сукупність поданих заявником доказів (договори, накладні, акти, судові рішення, якими вирішено відповідний спір тощо), перевірити їх, надати оцінку наявним у них невідповідностях (за їх наявності), та аргументам, запереченням щодо цих вимог з урахуванням чого з'ясувати чи є відповідні докази підставою для виникнення у боржника грошового зобов'язання (постанова Верховного Суду від 21.10.2021 у справі №913/479/18).
Верховний Суд неодноразово наголошував, що обов'язок надання правового аналізу поданих кредиторських вимог, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог покладений на господарський суд, який здійснює розгляд справи про банкрутство.
Звертаючись до суду із заявою з грошовими вимогами до боржника в розмірі 7 665 500, 70 грн, ТОВ "Скорзонера" подано: договір позики №0208-Г-А-11 від 02.08.2011; додаткову угоду №1 від 13.12.2011 до договору позики №0208-Г-А-11 від 02.08.2011; додаткову угоду №7 від 05.12.2014 до договору позики №0208-Г-А-11 від 02.08.2011; накладні №238 від 02.08.2011, №239 від 03.08.2011, №245 від 16.08.2011, №259 від 18.08.2011, №260 від 22.08.2011, №262 від 23.08.2011, №318 від 30.09.2011, претензії №28 від 28.03.2019, №3105-п від 31.05.2019, №49 від 10.01.2024, відповіді на претензії від 29.03.2019, №09-09/52 від 29.01.2024 та цінову довідку №В-387 від 23.05.2025.
Судом першої інстанції правомірно встановлено, що 02.08.2011 між ТОВ "Скорзонера" (позикодавець) та ДП "Івано-Франківський облавтодор ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" (позичальник) укладено договір позики №0208-ГА-11, відповідно до п. 1.1 якого позикодавець зобов'язався надати позичальнику дизельне паливо Л-0,20-40 в кількості до 180 тис. літрів (надалі - позика), для потреб позичальника, а позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві таку ж саму кількість дизельного палива у строки визначені умовами даного договору.
В п. 2.1 догвоору сторони визначили, що позичальник зобов'язаний повернути позику в строк до 15.12.2011.
Згідно з п. 3.3 договору, факт передачі позики позичальнику засвідчується підписанням накладних та/або актів приймання-передачі дизельного палива. Обов'язок по підготовці актів приймання-передачі дизельного палива покладається на позичальника.
За змістом п. 3.8 договору, позика вважається повернутою в момент підписання сторонами актів приймання - передачі дизельного палива та/або накладних, в тій кількості, що передавалася.
Зазначений договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2011, але в будь - якому випадку до повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань згідно з умовами цього договору (п. 4.1 договору).
Матеріалами справи, а саме накладними: №238 від 02.08.2011, №239 від 03.08.2011, №245 від 16.08.2011, №259 від 18.08.2011, №260 від 22.08.2011, №262 від 23.08.2011, №318 від 30.09.2011, підтверджується, що на виконання умов договору, ТОВ "Скорзонера" надало ДП "Івано-Франківський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" дизельне паливо Л-0,20-40 в загальній кількості 178 683 літри.
13.12.2011 сторони підписали додаткову угоду №1 до договору, пунктом 1 якої внесли зміни у п. 2.1 договору та виклали його в такій редакції: "Позичальник зобов'язаний повернути позику в строк до 31.03.2012". Пунктом 2 додаткової угоди внесли зміни в п. 4.1 договору та виклали його в такій редакції: "Даний договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань згідно з умовами даного договору".
05.12.2014 сторони підписали додаткову угоду №7 до договору, пунктом 1.1 якої внесли зміни у п.2.1 договору та виклали його в такій редакції: "Позичальник зобов'язаний повернути позику в строк до 05.12.2018".
28.03.2019 ТОВ "Скорзонера" звернулося до ДП "Івано-Франківський облавтодор" з претензію №28 про повернення дизельного палива в кількості 178 683 літри.
У відповідь на вказану претензію, 29.03.2019 ДП "Івано-Франківський облавтодор" повідомило про те, що немає змоги повернути дизельне паливо в кількості 178 683 літри, отримане згідно договору №0208-Г/А-11 від 02.08.2011, оскільки така кількість пального у нього відсутня.
06.06.2019 ТОВ "Скорзонера" повторно надіслано на адресу ДП "Івано-Франківський облавтодор" ВАТ "ДАК " Автомобільні дороги України" претензію від 31.05.2019 № 3105-п з вимогою повернути дизельне паливо в кількості 178 683 літри.
Господарський суд Івано-Франківської області ухвалою від 05.05.2020 у справі №909/995/20 про банкрутство ДП "Івано-Франківський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" визнав грошові вимоги ТОВ "Скорзонера" в сумі 3 841 684, 50 грн - вартість палива в кількості 178 683 літри на той час.
Постановою від 22.06.2022 у справі №909/995/20 Верховний Суд закрив провадження у справі № 909/995/19 за заявою ДП "Івано-Франківський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" про визнання його банкрутом.
Відтак 10.01.2024 ТОВ "Скорзонера" знову звернулося до ДП "Івано-Франківський облавтодор" із претензію №49 про повернення дизельного палива в кількості 178 683 літри або його вартості.
У відповідь на вказану претензію, 29.01.2024 ДП "Івано-Франківський облавтодор" повідомило про те, що у підприємства відсутнє дизельне паливо в кількості 178 683 літри або кошти в розмірі вартості 178 683 літри дизельного палива.
Враховуючи зазначене, ТОВ "Скорзонера" звернулося із заявою про грошові вимоги до боржника у цій справі, розрахувавши грошові вимоги за мінімальною вартістю дизельного пального, яке не повернуте боржником, що становлять 7 665 500, 70 грн (42,90 грн х 178 683 л.). Розрахунок здійснено кредитором на підставі цінової довідки Івано-Франківської торгово-промислової палати, відповідно до якої дрібно гуртова вартість однієї літри дизельного палива Л-0,20-40 станом на 15.05.2025 складає: мінімальна вартість - 42,90 грн./л., максимальна вартість - 43,10 грн./л., середня вартість 43,00 грн./л.
Відповідно до ч. 1 ст. 11 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Частина 2 вказаної статті передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, в тому числі, є і договори та інші правочини.
Згідно із ст. 525, 526, 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. ст. 173, 174,193 Господарського кодексу України (надалі - ГК України) (чинного, на момент виникнення спірних правовідносин), господарський договір є підставою виникнення прав і обов'язків, які повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, договору, а одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається, крім випадків, передбачених законом. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Згідно із ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
В ч. 3 ст. 1049 ЦК України визначено, що позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.
Як обґрунтовано встановлено судом першої інстанції, позичальник (боржник) повинен був повернути дизельне пальне позикодавцю у строк до 05.12.2018 за актом приймання-передачі майна у тій самій кількості, що йому передавалася. Проте доказів виконання договірних зобов'язань №0208-ГА-11 від 02.8.2011 позичальник (боржник) суду не надав.
За змістом п. 6 ч. 1 ст. 120 КУзПБ, з моменту відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржника строк виконання всіх грошових зобов'язань боржника вважається таким, що настав.
Відповідно до ст. 1 КУзпБ, до грошових зобов'язань належать також зобов'язання зобов'язання, що виникають внаслідок неможливості виконання зобов'язань за договорами зберігання, підряду, найму (оренди), ренти тощо та які мають бути виражені у грошових одиницях. При поданні заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) розмір грошових зобов'язань визначається на день подання до господарського суду такої заяви.
Згідно з абз. 5 ч. 2 ст. 45 КУзПБ, майнові вимоги кредиторів до боржника мають бути виражені в грошових одиницях і заявлені до господарського суду в порядку, встановленому цією статтею.
Наведеним спростовуються доводи апелянта про відсутність правових підстав для визначення грошового еквіваленту вимог, які виникли з договору позики дизельного пального, у межах процедури банкрутства.
Окрім цього, колегія суддів вважає безпідставними покликання апелянта на застосування судом першої інстанції преюдиційності ухвали Господарського суду Івано-Франківської області від 05.05.2020 у справі №909/995/19, оскільки суд першої інстанції при вирішенні спору не застосовував положення преюдиційності у значенні ч. 4 ст. 75 ГПК України, так як ухвала не є рішенням суду, а здійснив самостійний розгляд заявлених грошових вимог на підставі поданих кредитором доказів. При цьому, зазначену ухвалу суд врахував лише як одну з фактичних обставин справи, що підлягала оцінці у сукупності з іншими доказами, а не як обов'язкову для суду преюдиційну обставину.
З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позичальник (боржник) у встановлений договором строк не виконав свого зобов'язання щодо повернення дизельного пального у зв'язку з неможливістю його виконання (відсутністю у нього відповідного майна), внаслідок чого майнові вимоги ТОВ «Скорзонера» правомірно трансформовані у грошову форму. З урахуванням того, що такі вимоги визначені у грошовому еквіваленті, колегія суддів доходить висновку, що вони є грошовими зобов'язаннями у розумінні ст. 1 КУзПБ та обґрунтовано визнані судом першої інстанції.
Заперечуючи щодо визнання вказаних вище грошових вимог ТОВ "Скорзонера", апелянт покликається, серед іншого, на пропуск кредитором строку позовної давності.
Згідно зі ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Статтею 257 ЦК України передбачено, що загальна позовна давність установлюється тривалістю у три роки.
Матеріалами справи підтверджується, що у договорі (з урахуванням додаткових угод до нього), сторони погодили обов'язок позичальника повернути позику в строк до 05.12.2018. Таким чином, строк позовної давності до спірних правовідносин тривав до 06.12.2021.
Водночас відповідно до п. 12 Прикінцевих положень ЦК України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Постановою Кабінету Міністрів України №211 від 11.03.2020 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" установлено на всій території України карантин з 12.03.2020. В подальшому дію карантину неодноразово було продовжено. Постановою Кабінету Міністрів України №651 від 27.06.2023 "Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" карантин відмінено з 24:00 30.06.2023.
Крім цього, 24.02.2022 указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" №64/2022 від 24.02.2022, затвердженим Законом України №2102-IX від 24.02.2022, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб. У зв'язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією російської федерації проти України, строк дії воєнного стану неодноразово продовжувався і триває на даний час.
Законом України від 15.03.2022 №2120-ІХ "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану", який набрав чинності 17.03.2022, розділ "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України доповнено в тому числі п. 19, відповідно до змісту якого у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені в тому числі статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.
На підставі Закону № 4434-ІХ «Про внесення зміни до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України щодо поновлення перебігу позовної давності, виключено пункт 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України. Відтак з 04.09.2025 в Україні відновлено перебіг строків позовної давності, які були зупинені через карантин та воєнний стан.
Враховуючи зазначене, на час звернення з грошовими вимогами до боржника строк позовної давності щодо грошових вимог ТОВ "Скорзонера" не сплив.
Також до Господарського суду Івано-Франківської області звернулося ТОВ "Слот-Інвест" із заявою з грошовими вимогами до боржника в розмірі 1 230 893, 00 грн, на підтвердження яких кредитор надав протокол проведення електронного аукціону (торгів) №611290 від 13.05.2024, платіжні інструкції №84 та №86 від 22.05.2024 та свідоцтво про придбання майна з електронних торгів від 28.10.2024.
Судом першої інстанції встановлено, що протоколом проведення електронного аукціону (торгів) №611290 від 13.05.2024 підтверджується, що ТОВ "Слот-Інвест" стало переможцем аукціону (торгів), організованих ДП "СЕТАМ" з продажу майна, що належало ДП "Івано-Франківський облавтодор" АТ "ДАК "Автомобільні дороги України", а саме виробничий комплекс з господарськими будівлями, що знаходиться за адресою: Івано-Франківська область, Надвірнянський район, м. Надвірна, вул. Соборна, буд.4.
Відповідно до вказаного протоколу, ціна продажу майна з ПДВ становила 7 385 358 грн; сума сплаченого гарантійного внеску - 369 267, 90 грн; сума, яку необхідно перерахувати до 23.05.2024 на рахунок продавця - 5 785 197, 10 грн.
На виконання умов оголошених торгів, відповідно до платіжної інструкції №84 від 22.05.2024, ТОВ "Слот-Інвест" сплатило на рахунок Івано-Франківського ВДВС в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області 5 785 197, 10 грн коштів за придбання на ДП "СЕТАМ" майна. Відповідно до платіжної інструкції №86 від 22.05.2024 кредитор сплатив на рахунок ДП "Івано-Франківський облавтодор" також 1 230 893, 00 грн суми ПДВ з вартості майна, придбаного на ДП "СЕТАМ".
В підпункті а) п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України (надалі - ПК України) визначено, що об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до ст.186 цього Кодексу.
Згідно з пп. 14.1.191 п. 14.1. ст. 14 ПК України, постачання товарів - будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.
Таким чином, відповідно до положень ПК України, продаж майна на аукціоні прирівнюється до постачання товарів.
Відповідно до п. 14.1.181 ст. 14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник ПДВ має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Згідно з пп. "а" п. 198.1 ст. 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.
За змістом приписів п. 198.6 ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.
Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Відповідно до п. 201.1 ст. 201 ПК України, на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.
В п. 201.7 ст. 201 ПК України визначено, що податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).
Як визначено п. 201.10 ст. 201 ПК України, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.
Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 01.07.2017 в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.
Таким чином, нормами ПК України на продавця товарів/послуг покладено обов'язок в установлені терміни скласти податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних, чим зумовлено обґрунтоване сподівання контрагента на те, що це зобов'язання буде виконано, оскільки тільки підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних суми податку можуть бути віднесені до складу податкового кредиту.
У ст. 89 ПК України визначено, що реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних здійснюється з урахуванням таких граничних строків, зокрема, для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 18 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені.
Отже, враховуючи те, що ТОВ "Слот-Інвест" сплачено вартість майна придбаного на аукціоні 22.05.2024, то ДП "Івано-Франківський облавтодор" мав зареєструвати податкову накладну у строк до 18.06.2024.
У постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2019 в справі № 908/1568/18 та Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.08.2018 у справі № 917/877/17 викладено правові висновки про те, що при порушенні контрагентом (продавцем) за договором обов'язку щодо складення та реєстрації податкових накладних належним способом захисту для заявника (покупця) може бути звернення до суду з позовом про відшкодування завданих збитків.
Необхідно також зазначити, що хоча обов'язок продавця зареєструвати податкову накладну є обов'язком платника податку у публічно-правових відносинах, а не обов'язком перед покупцем, невиконання такого обов'язку фактично завдає кредитору збитків. Тому має місце прямий причинно-наслідковий зв'язок між бездіяльністю боржника щодо виконання визначеного законом обов'язку зареєструвати податкову накладну та неможливістю включення сум ПДВ до податкового кредиту кредитора та, відповідно, зменшення податкового зобов'язання на зазначену суму, яка фактично є збитками цієї особи.
Подібні за змістом правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 05.06.2019 у справі № 908/1568/18 та від 10.01.2022 у справі № 910/3338/21.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) витрати, яких особа зазнала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Зважаючи на зазначені норми, для застосування такого заходу відповідальності як стягнення збитків необхідна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: 1) протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи (порушення зобов'язання); 2) шкідливого результату такої поведінки - збитків; 3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками; 4) вини особи, яка заподіяла шкоду. За відсутності хоча б одного із цих елементів відповідальність не настає.
Судом першої інстанції встановлено, що кредитор звернувся з грошовими вимогами до ДП "Івано-Франківський облавтодор" АТ "ДАК "Автомобільні дороги України" у зв'язку з тим, боржник не виконав обов'язку щодо реєстрації податкової накладної суму вартості реалізованого на аукціоні майна, з якої сума ПДВ становить 1 230 893, 00 грн, що позбавило кредитора можливості отримати податковий кредит на відповідну суму ПДВ.
Колегія суддів вважає безпідставними доводи апелянта відсутність складу цивільного правопорушення. Матеріалами справи підтверджено наявність усіх його елементів, а саме: протиправної бездіяльності боржника, що полягає у невиконанні обов'язку щодо реєстрації податкової накладної у встановлений строк; збитків - суми ПДВ, яка не може бути віднесена до податкового кредиту; прямого причинно-наслідкового зв'язку між такою бездіяльністю та втратою кредитором податкової вигоди; вини боржника, яка презюмується та не спростована належними доказами.
Матеріали справи не містять доказів реєстрації боржником в Єдиному реєстрі податкової накладної за результатами господарської операції з кредитором. Також апелянтом не надано жодного доказу, який би свідчив про належне виконання відповідного обов'язку або відсутність причинного зв'язку між його бездіяльністю та заявленими збитками.
За встановлених судами обставин, бездіяльність боржника щодо виконання визначеного законом обов'язку зареєструвати відповідну податкову накладну становить прямий причинно-наслідковий зв'язок із неможливістю включення кредитором суму ПДВ у розмірі 1 230 893, 00 грн до податкового кредиту та зменшення податкового зобов'язання на означену суму, яка фактично є збитками кредитора. Отже, у цьому випадку суд першої інстанції обґрунтовано встановив наявність усіх елементів складу господарського правопорушення.
Посилання скаржника на те, що чинне законодавство не передбачає можливості відшкодування збитків, пов'язаних із втратою права на податковий кредит з ПДВ, у складі грошових вимог до боржника судом оцінюється критично, оскільки такі збитки безпосередньо пов'язані з неналежним виконанням зобов'язань з боку боржника і мають грошову оцінку, а тому є грошовим зобов'язанням у розумінні ст. 1 КУзПБ. Натомість доводи апелянта у цій частині зводяться до неправильного тлумачення норм матеріального права та не спростовують встановлених судом першої інстанції обставин, які підтверджені належними і допустимими доказами.
При цьому, суд відхиляє твердження апелянта про те, що вимоги кредитора є спірними та підлягають розгляду виключно в позовному провадженні, оскільки таке не відповідає правовій природі заявлених вимог. Як встановлено судом першої інстанції, підставою їх виникнення є конкретне порушення боржником визначеного законом обов'язку - реєстрації податкової накладної, що безпосередньо передбачено нормами податкового законодавства. Невиконання такого обов'язку спричинило для кредитора реальні майнові втрати у вигляді неможливості включення відповідної суми ПДВ до податкового кредиту.
Отже, на відміну від доводів апелянта, заявлені вимоги не є абстрактними чи такими, що потребують попереднього встановлення у позовному провадженні, а ґрунтуються на вже існуючих, підтверджених документально обставинах: факті сплати ПДВ, відсутності зареєстрованої податкової накладної та неможливості реалізації податкового кредиту.
Таким чином, висновок суду першої інстанції про визнання грошових вимог ТОВ "Слот-Інвест" до ДП "Івано-Франківський облавтодор" АТ "ДАК "Автомобільні дороги України" в розмірі 1 230 893, 00 грн є обґрунтованим.
Відповідно ст.ст. 13, 76, 77, 86 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Згідно із ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції повно і всебічно дослідив обставини справи, правильно застосував норми матеріального та процесуального права, а наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують висновків, викладених в оскаржуваних ухвалах. Підстави для їх скасування чи зміни відсутні, а тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З урахуванням наведеного вище, апеляційний господарський суд дійшов висновку про залишення судового збору за подання апеляційної скарги за апелянтом.
Керуючись ст. ст. 74, 129, 269, 270, 275 - 276, 281- 284 ГПК України,
Західний апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Дочірнього підприємства "Івано-Франківський облавтодор" Акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" залишити без задоволення, а оскаржувані ухвали Господарського суду Івано-Франківської області від 29.07.2025 та від 25.09.2025 в частині визнання грошових вимог кредиторів ТОВ «Скорзонера» та ТОВ «Слот-Інвест» - без змін.
2. Судовий збір за подання апеляційної скарги залишити за апелянтом.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Касаційна скарга подається безпосередньо до Верховного Суду.
Справу повернути до Господарського суду Івано-Франківської області.
Головуючий суддя О.І. МАТУЩАК
Судді Н.М. КРАВЧУК
О.С. СКРИПЧУК