14 квітня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 914/582/25
Західний апеляційний господарський суд, в складі колегії:
головуючого (судді-доповідача): Бойко С.М.,
суддів: Зварич О.В.,
Панова І.Ю.,
в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи
розглянув апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Онур конструкціон інтернешнл» б/н від 07.08.2025
на рішення Господарського суду Львівської області від 03.07.2025, суддя Мазовіта А.Б., повний текст рішення складено 09.07.2025
у справі №914/582/25
за позовом Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Запорізькій області, м. Запоріжжя
до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю «Онур конструкціон інтернешнл», м. Львів
про стягнення 137 098,16 грн майнової шкоди (збитків),
Короткий зміст позовних вимог позивача
04.03.2025 Служба відновлення та розвитку інфраструктури у Запорізькій області звернулася до Господарського суду Львівської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Онур конструкціон інтернешнл» про стягнення 137 098,16 грн майнової шкоди (збитків).
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 22.11.2020, приблизно о 6:00 год. сталась дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої заподіяно шкоду ОСОБА_1 . За наслідками дорожньо-транспортної пригоди рішенням Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 22.10.2024 у справі №331/4221/24 з позивача стягнуто на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду, заподіяну пошкодженням автомобіля, витрати на лікування, моральну шкоду, витрати на проведення експертного автотоварознавчого дослідження, судовий збір. Додатковим рішенням стягнуто з позивача витрати на професійну правничу допомогу. На виконання вищевказаних рішень позивачем було сплачено 137 098,16 грн.
Дорожньо-транспортна пригода сталась в період дії договору №601-20 від 16.03.2020, укладеного між сторонами в справі. Відповідно до умов цього договору, ділянка дороги, на якій сталась дорожньо-транспортна пригода, перебувала на експлуатаційному утриманні відповідача. Технічне завдання до договору передбачало здійснення відповідачем для позивача ямкового ремонту асфальтобетонного покриття та технічний нагляд.
Позивач листом за вих. №10/2435 від 19.10.2020 надав відповідачу перелік робіт, які необхідно виконати в строк до 23.10.2020, у тому числі й провести обстеження автомобільних доріг для виявлення пошкоджень, руйнувань або інших загроз на них, які негативно впливають на безпеку дорожнього руху, та вжити заходи щодо усунення деформацій та недоліків, які можуть спричинити виникнення аварійних ситуацій. Розпорядженням № 45 позивач зобов'язав субпідрядні організації відповідача організувати з 08:00 год., 21.11.2020 до 08:00 год., 23.11.2020 чергування по зимовому утриманню доріг.
Протягом дії згаданого вище договору відповідач в повній мірі відповідав за належне утримання дороги, забезпечення безпеки руху та в зв'язку з цим несе повну безумовну відповідальність в частині відшкодування майнової (матеріальної) та немайнової шкоди та компенсації витрат власника транспортних засобів, якщо дорожньо-транспортна пригода сталася з причин незадовільного експлуатаційного утримання, допущеного з вини виконавця (відповідача), відповідач зобов'язувався відшкодувати завдані збитки (п. 7.3. договору). Відповідно до п. 1.2. договору відповідач зобов'язувався негайно повідомити позивача про виявлення надзвичайних або аварійних ситуацій.
Позивач вважає, що відповідач має обов'язок відшкодувати йому понесені збитки в силу приписів ст.ст.193, 228 ГК України, ст.ст.526, 1172, 1191 ЦК України, ст. 12 Закону України «Про дорожній рух». У зв'язку з цим, просив суд стягнути з відповідача 137 098,16 грн майнової шкоди (збитків).
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Господарського суду Львівської області від 03.07.2025 у справі №914/582/25 позов задоволено. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю «Онур конструкціон інтернешнл» на користь Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Запорізькій області 137 098,16 грн майнової шкоди (збитків) та 3 028,00 грн судового збору.
Рішення суду обґрунтоване тим, що неналежне утримання автомобільної дороги, яка перебувала на експлуатаційному утриманні відповідача за договором №601-20, спричинило дорожньо-транспортну пригоду 22.11.2020 та заподіяння шкоди. Ці обставини вже були встановлені рішенням Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 22.10.2024 у справі №331/4221/24, яке набрало законної сили. Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України такі обставини не підлягають повторному доказуванню.
Факт відшкодування позивачем шкоди потерпілій особі підтверджується платіжними документами, долученими до матеріалів справи. Наявність у відповідача обов'язку здійснювати належне утримання дороги підтверджується договором, планом робіт на листопад-грудень 2020 року та розпорядженням №45 від 20.11.2020, з яким відповідача було ознайомлено. План передбачав, зокрема, аварійний ямковий ремонт, а розпорядження містило вказівки щодо організації зимового утримання доріг.
Разом із тим у матеріалах справи відсутні докази належного виконання відповідачем своїх зобов'язань щодо ліквідації пошкоджень дорожнього покриття на ділянці, де сталася ДТП. Наданий акт за грудень 2020 року не підтверджує виконання відповідних робіт саме на цій ділянці та їх прийняття позивачем до моменту ДТП. Також відсутні докази того, що пошкодження дороги виникло з причин, які звільняють відповідача від відповідальності.
Враховуючи доведеність факту шкоди, її відшкодування позивачем, наявність обов'язку відповідача щодо утримання дороги та відсутність доказів належного виконання цього обов'язку або відсутності вини, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог щодо стягнення 137 098,16 грн у порядку регресу.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та заперечення позивача
07.08.2025 до Західного апеляційного господарського суду через систему "Електронний суд" надійшла апеляційна скарга товариства з обмеженою відповідальністю «Онур конструкціон інтернешнл», б/н від 07.08.2025 на рішення Господарського суду Львівської області від 03.07.2025 у справі №914/582/25, яке просить скасувати та відмовити в задоволенні позовних вимог.
Основні доводи апеляційної скарги стосуються неправильного встановлення судом першої інстанції обставин справи та неналежної оцінки доказів.
Суд першої інстанції поклав відповідальність за неналежне утримання автомобільної дороги М-14 на ТОВ «Онур конструкціон інтернешнл» лише з огляду на те, що дорога перебувала на його експлуатаційному утриманні за договором № 601-20 від 16.03.2020, не врахувавши умов договору та конкретного порядку надання послуг. Водночас у рішенні Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 22.10.2024 у справі № 331/4221/24, з яким погодився Запорізький апеляційний суд у постанові від 17.12.2024, зазначено, що відповідальною за контроль належного стану автомобільних доріг є Служба відновлення та розвитку інфраструктури у Запорізькій області як орган, на який законом покладено відповідні функції. Також судами встановлено, що замовник не замовляв у відповідача ямковий ремонт на відповідній ділянці дороги на момент ДТП.
Суд першої інстанції дійшов висновку про наявність у відповідача обов'язку виконати ремонтні роботи, посилаючись на договір № 601-20, план робіт та розпорядження № 45 від 20.11.2020. Однак за умовами договору послуги надаються виключно на підставі щомісячних планів-завдань і кошторисної документації, складеної на основі дефектних актів та затвердженої замовником. Додаткові роботи виконуються лише за письмовим завданням замовника з внесенням змін до плану-завдання. Наданий лист від 18.11.2020 містив лише орієнтовні суми фінансування і не визначав конкретного обсягу робіт саме на спірній ділянці, а також не містив відомостей про дату його отримання. Лист від 08.10.2020 взагалі не передбачав виконання ямкового ремонту.
Розпорядження №45 від 20.11.2020 адресоване субпідрядним організаціям та передбачало інформування безпосередньо чергового Служби, що свідчить про здійснення контролю саме замовником. Крім того, відповідач надав акти виконаних робіт форми КБ-2В, зокрема № ЗД-71д та № БД-29Д, які підтверджують виконання робіт із зимового утримання та ліквідації вибоїн на ділянці км 500+023 - км 543+925 автомобільної дороги М-14, що охоплює місце ДТП. Роботи були прийняті замовником без зауважень, однак суд першої інстанції не надав належної оцінки цим доказам.
Апелянт також вказує на відсутність встановлених елементів складу правопорушення, необхідних для застосування відповідальності у вигляді стягнення збитків. Для покладення відповідальності мають бути доведені протиправна поведінка, наявність шкоди, причинний зв'язок між поведінкою та шкодою, а також вина. Суд першої інстанції не встановив належним чином причинний зв'язок між діями чи бездіяльністю відповідача та настанням шкоди, а також не довів наявність вини відповідача. За відсутності хоча б одного з цих елементів склад господарського правопорушення є неповним, що виключає можливість задоволення регресної вимоги.
25.08.2025 через систему «Електронний суд» від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просить рішення Господарського суду Львівської області від 03.07.2025 у справі № 914/582/25 залишити без змін, а апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Онур конструкціон інтернешнл» залишити без задоволення.
Рух справи в суді апеляційної інстанції.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.08.2025 справу №914/582/25 розподілено колегії суддів у складі: головуючого судді Малех І.Б., суддів Зварич О.В., Панова І.Ю.
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 19.08.2025 апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Онур конструкціон інтернешнл», б/н від 07.08.2025 на рішення Господарського суду Львівської області від 03.07.2025 у справі №914/582/25 - залишено без руху.
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 19.08.2025 у складі колегії суддів: головуючого судді Малех І.Б. суддів: Зварич О.В., Панова І.Ю. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «Онур конструкціон інтернешнл», б/н від 07.08.2025 на рішення Господарського суду Львівської області від 03.07.2025 у справі №914/582/25.
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 18.09.2025 у складі колегії суддів: головуючого судді Малех І.Б. суддів: Зварич О.В., Панова І.Ю розгляд апеляційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю «Онур конструкціон інтернешнл», призначено в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
За розпорядженням керівника апарату суду №327 від 20.10.2025 було проведено автоматизовану заміну складу суду у справі №914/582/25.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.10.2025 у склад колегії суддів для розгляду справи №914/582/25 визначено наступний склад суду: Бойко С.М. - головуючий суддя, судді Зварич О.В., Панова І.Ю.
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 21.10.2025 справу №914/582/25 прийнято до провадження колегією суддів Західного апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді Бойко С.М., суддів: Зварич О.В., Панова І.Ю.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи.
Розумність строків є одним із основоположних засад (принципів) господарського судочинства відповідно до пункту 10 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України.
Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним вважається строк, який необхідний для вирішення справи у відповідності до вимог матеріального та процесуального законів.
При цьому, Європейський Суд з прав людини зазначає, що розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (див. рішення Європейського Суду з прав людини у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).
Таким чином, суд, враховуючи обставини справи, застосовує принцип розумного строку тривалості провадження відповідно до зазначеної вище практики Європейського суду з прав людини.
Обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанції
16.03.2016 між Службою автомобільних доріг у Запорізькій області, яка перейменована на Службу відновлення та розвитку інфраструктури у Запорізькій області та товариством з обмеженою відповідальністю «Онур конструкціон інтернешнл» було укладено договір №601-20 про закупівлю послуг 45230000-8 Будівництво трубопроводів, ліній зв'язку та електропередач, шосе, доріг, аеродромів і залізничних доріг; вирівнювання поверхонь (послуги з експлуатаційного утримання автомобільних доріг державного значення загального користування у Запорізькій області та штучних споруд на них) з додатками до нього.
За цим договором генпідрядник зобов'язується у порядку та на умовах, визначених цим договором, своїми силами і засобами на власний ризик та/або з залученням субпідрядних організацій, у 2020 році надати замовникові зазначені у пункті 1.2. послуги, а замовник прийняти і оплатити їх (п. 1.1. договору).
У пункті 1.2. цього договору сторони погодили, що перелік видів послуг, визначається на підставі СОУ 42.1-37641918-105:2013 та додатку 4 до договору. Перелік мережі автомобільних доріг державного значення загального користування у Запорізькій області наведено у додатку № 2 до договору.
Відповідно до п. 1.2 договору, у разі виявлення генпідрядником надзвичайних або аварійних ситуацій, генпідрядник зобов'язаний терміново приступити до надання аварійних послуг та негайно повідомити про це замовника.
У п. 1 додатку № 2 до договору зазначено дорогу М-14 Одеса-Мелітополь-Новоазовськ (на м. Таганрог) км 400+892 км 603+921. У додатку №4 на відповідача покладено обов'язок з ліквідації вибоїн, тріщин, осідань асфальтобетонного покриття асфальтобетонною сумішшю (п. 6).
Пунктом 1.4 визначено, що генпідрядник приймає від замовника право на експлуатаційне утримання автомобільних доріг державного значення загального користування у Запорізькій області, технічних засобів організації дорожнього руху, об'єктів дорожнього сервісу, інженерних споруд та придорожніх насаджень на них, що знаходяться на балансі замовника, у відповідності до вимог ст. 9 Закону України «Про дорожній рух».
На період дії договору та протягом гарантійного періоду, генпідрядник відповідно до Закону України «Про дорожній рух» та норм глави 82 Цивільного кодексу України, в повній мірі відповідає за належне утримання доріг, забезпечення умов безпеки руху і несе повну безумовну майнову та іншу юридичну відповідальність в частині відшкодування майнової (матеріальної) і нематеріальної (в т.ч. моральної) шкоди та компенсації витрат власникам транспортних засобів, іншим учасникам дорожнього руху якщо дорожньо-транспортна пригода сталася з причини незадовільного експлуатаційного утримання, допущеного з вини генпідрядника, а також забезпечує повне майнове відшкодування Замовнику у разі заподіяння збитків користувачам доріг, та/або в процесі використання смуги відведення юридичними чи фізичними особами на межі автомобільних доріг, якщо такі збитки завдані з вини генпідрядника (п. 1.5 договору).
Відповідно до п. 7.3. договору відповідальність за відшкодування збитків, заподіяних фізичним або юридичним особам при виникненні дорожньо-транспортних пригод, пов'язаних з незадовільними дорожніми умовами визначається згідно з чинним законодавством, при цьому Генпідрядник несе відповідальність у тому числі за незабезпечення безперешкодних та безпечних умов руху автотранспорту під час надання послуг.
Позивач листом за вих. №10/2435 від 19.10.2020 звернувся до відповідача з проханням в строк до 23.10.2020:
- провести обстеження автомобільних доріг для виявлення пошкоджень, руйнувань або інших загроз на них, які негативно впливають на безпеку дорожнього руху;
- вжити заходи щодо усунення деформацій та недоліків, які можуть спричинити виникнення аварійних ситуацій;
- виконати роботи з прибирання сміття на майданчиках відпочинку, в зоні зупинок громадського автотранспорту, біля туалетів та підходів до них та ін.;
- привести до належного естетичного вигляду автопавільйони та забезпечити встановлення в них відсутніх лавок;
- встановити відсутні інформаційно-вказівні дорожні знаки;
- нанести (або оновити при потребі), дорожню розмітку пішоходних переходів на автомобільних дорогах з високою інтенсивністю руху;
- виконати роботи з прочищення водовідвідних та дренажних систем;
- провести моніторинг роботи ліній зовнішнього освітлення та вжити невідкладних заходів з підключення таких, що не потребують капітального ремонту;
- оптимізувати схеми організації дорожнього руху на об'єктах ремонту доріг у передвиборчий період на найбільш завантажених автотранспортом дорогах;
- на передвиборчий період забезпечити патрулювання автомобільних доріг, а також оперативне реагування на скарги учасників дорожнього руху щодо недоліків в їх утриманні.
Позивач листом за вих. №10/2729 від 18.11.2020 надав відповідачу план робіт з експлуатаційного утримання на листопад та грудень місяці 2020 року по основним видам робіт:
- відведення води з проїзної частини та узбіччя 200,0 тис. грн;
- видалення порослі на снігозаносимих ділянках, для забезпечення видимості дорожніх знаків, на аварійно-небезпечних перехрестях та кривих в плані - 400,0 тис. грн;
-видалення порослі на ділянках проведеного поточного середнього ремонту автомобільної дороги Н-08 (Запорізький район), за допомогою навісного кущоріза «Феррі» 50,0 тис. грн;
- аварійно-ямковий ремонт проїзної частини за допомогою «Ремонтера» 300,0 тис. грн;
- ремонт бар'єрної огорожі на ділянках доріг, де не планується середньо-поточний ремонт 300,0 тис. грн;
- скошування сухостою на узбіччях та відкосах земляного полотна на снігозаносимих дорогах 400,0 тис. грн;
- ваговий контроль транспортних засобів 80,0 тис. грн;
- прибирання сміття на автобусних зупинках, автопавільйонах та в місцях сміттєзвалищ на найбільш інтенсивних ділянках доріг 400,0 тис. грн;
- зимове утримання автодоріг 1 000,0 тис. грн;
- аварійний ямковий ремонт (в залежності від погодних умов гарячим або холодним асфальтобетоном) 1 500 тис. грн.
Зазначений лист отримано особисто заступником головного інженера відповідача Цвященко О.
Також 20.11.2020 позивач розпорядженням №45 за підписом, зокрема, заступника головного інженера відповідача зобов'язав керівників субпідрядних організацій, задіяних в зимовому утриманні автодоріг, враховуючи ускладнення погодних умов у вигляді пониження температури повітря до -3 °С морозу з переходом через 0 °С при вологості повітря більш як 90%, у зв'язку із чим виникає ймовірність утворення зимової слизькості на проїзній частині автодоріг та штучних споруд, організувати з 08.00 год 21.11.2020 до 08.00 год. 23.11.2020 чергування по зимовому утриманні доріг.
Рішенням Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 22.10.2024 у справі №331/4221/24, яке залишене без змін постановою Запорізького апеляційного суду від 17.12.2024, встановлено, що 22.11.2020 Бородавка Ю.О. направляючись до м. Бердянськ, керуючи автомобілем «Volkswagen Passat» реєстраційний номер НОМЕР_1 , в якому знаходилися у якості пасажирів його дружина ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , здійснюючи рух зі сторони м. Мелітополь у бік м. Приморськ Запорізької області по а/д «Одеса-Мелітополь-Новоазовськ» в районі 514 км у Приморському районі Запорізької області, передніми колесами в'їхав в яму, яка була на проїзній частині та яку не було видно через те, що вона була вкрита снігом, внаслідок чого ОСОБА_3 втратив керування над цим транспортним засобом, з'їхав на праве узбіччя, а потім у кювет, де сталося перекидання через дах. Під час ДТП водію та пасажирам були спричинені тілесні ушкодження, з якими їх було доставлено до КП «Приморська ЦРЛ», також було пошкоджено транспортний засіб.
Рішенням суду встановлено, що небезпеку для руху водія ОСОБА_3 створено під час в'їзду автомобіля колесами у пошкодження дорожнього покриття, яке візуально неможливо було виявити з робочого місця водія транспортного засобу у вказаних дорожніх умовах. Додатковим обстеженням дорожнього покриття візуально в місці дорожньо-транспортної пригоди виявлено пошкодження дорожнього покриття у вигляді ями невизначеної форми з найбільшими розмірами: довжина - 4,0 м. ширина - 3,0 м. глибина - 0,10 м, а також наплив висотою 0,30 м, тріщини та осідання.
Вищевказаним рішенням суду стягнуто з позивача на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду, заподіяну пошкодженням автомобіля, в сумі 71 378,56 грн, витрати на лікування в сумі 4 056,75 грн, моральну шкоду в розмірі 50 000,00 грн, витрати на проведення експертного автотоварознавчого дослідження в сумі 4 300,00 гривень, судовий збір у розмірі 1 211,20 гривень, а також на користь держави судовий збір у розмірі 1 211,20 грн.
Додатковим рішенням Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 20.11.2024 стягнуто з позивача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4 940,45 грн.
На виконання вищевказаних рішень позивачем згідно платіжних інструкцій №1134 від 26.12.2024, №1135 від 26.12.2024, №1137 від 26.12.2024, №1138 від 26.12.2024, № 1140 від 26.12.2024, № 39 від 22.01.2025 було сплачено 130 918,96 грн.
Також позивачем було сплачено на користь держави згідно платіжної інструкції №1139 від 26.12.2024 судовий збір у розмірі 1 211,20 грн, згідно платіжної інструкції №1132 від 26.12.2024 ПДФО у розмірі 3 888,00 грн та згідно платіжної інструкції №1133 від 26.12.2024 військовий збір у розмірі 1 080,00 грн.
Норми права та висновки, якими суд апеляційної інстанції керувався при прийнятті постанови.
Відповідно до приписів ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Рішення Господарського суду Львівської області від 03.07.2025 у цій справі оскаржується відповідачем в повному обсязі.
Предметом позовних вимог є стягнення 137 098,16 грн майнової шкоди (збитків), відшкодованої позивачем, потерпілій особі у зв'язку з дорожньо-транспортною пригодою, яка сталася 22.11.2020 на автомобільній дорозі М-14.
Згідно ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів може бути, в тому числі, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
Відповідно до ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування шкоди, необхідна наявність повного складу правопорушення: протиправної поведінки особи; шкоди (збитків); причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками; вини особи, яка заподіяла збитки.
Відсутність хоча б одного із перелічених елементів, що утворюють склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності.
Статтею 1191 ЦК України встановлено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Згідно з ст. ст.224, 228 ГК України (який був чинний на момент виникнення спірних правовілносин) учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.
Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Учасник господарських відносин, який відшкодував збитки, має право стягнути збитки з третіх осіб у порядку регресу. Державні (комунальні) підприємства за наявності підстав зобов'язані вжити заходів щодо стягнення в порядку регресу збитків з інших суб'єктів господарювання або стягнути збитки з винних працівників підприємства відповідно до вимог законодавства про працю.
Неналежне утримання автомобільної дороги, що на підставі договору перебувала на експлуатаційному утриманні відповідача, спричинило 22.11.2020 дорожньо-транспортну пригоду та заподіяння майнової і немайнової шкоди ОСОБА_1 , а також додаткові витрати, що підтверджується рішенням Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 22.10.2024 у справі №331/4221/24, яке набрало законної сили.
Згідно з ч. 4 ст. 75 ГПК України наведені обставини не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини.
Факт відшкодування вказаної вище шкоди ОСОБА_1 позивачем у справі підтверджується платіжними інструкціями, які долучено до матеріалів справи.
Факт наявності у відповідача обов'язку виконати роботи з ремонту дороги М-14 та заходів з належного її утримання за погіршення погодних умов, на ділянці, де трапилась дорожньо-транспортна пригода, підтверджується договором №601-20 про закупівлю послуг 45230000-8 Будівництво трубопроводів, ліній зв'язку та електропередач, шосе, доріг, аеродромів і залізничних доріг; вирівнювання поверхонь (послуги з експлуатаційного утримання автомобільних доріг державного значення загального користування у Запорізькій області та штучних споруд на них) з додатками та додатковими угодами до нього, а також Планом робіт з експлуатаційного утримання на листопад-грудень 2020 року, який викладено у листі позивача за вих. №10/2729 від 18.11.2020, та розпорядженням позивача № 45 від 20.11.2020, з яким ознайомлено відповідача.
Доводи апелянта про те, що суд першої інстанції поклав відповідальність виключно з огляду на наявність договору №601-20 від 16.03.2020, є безпідставними. Матеріалами справи підтверджено, що автомобільна дорога М-14 (км 400+892 - км 603+921) включена до переліку об'єктів, визначених додатком №2 до договору, а додатком №4 на відповідача покладено обов'язок ліквідації вибоїн, тріщин, осідань асфальтобетонного покриття асфальтобетонною сумішшю (п. 6).
Відповідно до п. 1.2 договору, у разі виявлення генпідрядником надзвичайних або аварійних ситуацій, генпідрядник зобов'язаний терміново приступити до надання аварійних послуг та негайно повідомити про це замовника.
Натомість, у відзиві на апеляційну скаргу позивач зазначає про те, що не був повідомлений відповідачем про недоліки відрізку автомобільної дороги на якій трапилася дорожньо-транспортна-пригода, які можуть спричинити виникнення аварійних ситуацій.
Листом №10/2435 від 19.10.2020 позивач зобов'язав відповідача провести обстеження доріг та усунути дефекти, що можуть створювати аварійні ситуації.
Окрім того, позивач вручив представнику відповідача лист за №10/2729 від 18.11.2020, який містив план робіт з експлуатаційного утримання на листопад та грудень 2020 року щодо основних видів робіт, відповідно до договору № 601-20 від 16.03.2020.
План робіт з експлуатаційного утримання на листопад-грудень 2020 року включав, зокрема, роботи з аварійного ямкового ремонту проїзної частини з допомогою «Ремонтера» на суму 300 тис. грн. та аварійно ямкового ремонту (в залежності від погодних умов гарячим або холодним асфальтобетоном) на суму 1 500 тис. грн.
Крім цього, відповідач 20.11.2020 ознайомлений з розпорядженням позивача №45 від 20.11.2020, що підтверджується підписом уповноваженої особи відповідача на цьому розпорядженні.
Вказаним розпорядженням, враховуючи ускладнення погодних умов, надано вказівку керівникам субпідрядних організацій, у тому числі й «Запорізькій ДЕД», організувати чергування по зимовому утриманню доріг, забезпечити при ускладненні погодних умов прибуття на робочі місця необхідної додаткової кількості водіїв КДМ, машиністів снігоочищувальної техніки і навантажувачів та своєчасне очищення та оброблення (до початку руху) протиожеледними матеріалами небезпечних ділянок, підйомів та спусків, штучних споруд, підходів до залізничних переїздів, аварійно-небезпечних ділянок. Про стан доріг слід було доповідати позивачу до 5:00 год. наступного дня черговому по вказаних в розпорядженні телефонах.
Щодо аргументу скаржника про те, що субпідрядні організації мають повідомляти про стан доріг безпосередньо чергового Служби, колегія суддів зазначає, що вказаним розпорядженням керівникам таких організацій не було надано вказівок щодо сповіщення про вибоїни на автомобільній дорозі, адже це є завданням відповідача з огляду на п 1.2 договору.
Посилання апелянта на акти виконаних робіт форми КБ-2В не підтверджують належного виконання зобов'язань до моменту ДТП. Акт №ЗД-71д датований 14.12.2020, тобто після настання дорожньо-транспортної пригоди, і не доводить, що на 22.11.2020 роботи з ліквідації вибоїн на відповідній ділянці були виконані та прийняті замовником. Інших належних доказів усунення небезпечних дефектів до моменту ДТП матеріали справи не містять. Водночас відсутні й докази того, що вибоїна виникла з причин, які відповідно до умов договору могли б звільнити відповідача від відповідальності.
Наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення у даному випадку підтверджується матеріалами справи. Протиправність полягає у невиконанні відповідачем обов'язку щодо належного утримання дороги та ліквідації аварійно небезпечних дефектів. Шкода підтверджена рішенням суду та платіжними документами. Причинний зв'язок між неналежним станом дороги та настанням ДТП встановлений судовим рішенням, що набрало законної сили. Вина відповідача презюмується відповідно до ст. 1166 ЦК України, а доказів її відсутності відповідач не надав.
Посилання апелянта на те, що контроль за станом доріг покладений на Службу відновлення та розвитку інфраструктури, не спростовує відповідальності виконавця робіт за неналежне виконання договірних зобов'язань. Функція контролю замовника не звільняє генпідрядника від обов'язку забезпечити безпечний експлуатаційний стан дороги та своєчасно усунути дефекти покриття.
Таким чином, доводи апеляційної скарги зводяться до неправильного тлумачення умов договору, однак не спростовують встановлених судом першої інстанції обставин та не свідчать про відсутність складу правопорушення. Підстав для скасування рішення суду першої інстанції немає.
Згідно з ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обгрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Згідно з ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Принцип змагальності передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.
Близький за змістом висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/1
Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.
На сьогодні у праві існують такі основні стандарти доказування: "баланс імовірностей" (balance of probabilities) або "перевага доказів" (preponderance of the evidence); "наявність чітких та переконливих доказів" (clear and convincing evidence); "поза розумним сумнівом" (beyond reasonable doubt).
Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", зокрема, змінено назву ст. 79 ГПК з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції, фактично впровадивши в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів".
У рішенні Європейського Суду з прав людини у справі "Brualla Gomez de La Torre v. Spain" від 19.12.1997 наголошено про загальновизнаний принцип негайного впливу процесуальних змін на позови, що розглядаються.
Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати саме ту їх кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".
Схожий стандарт під час оцінки доказів застосовано у рішенні ЄСПЛ від 15.11.2007 у справі "Бендерський проти України" ("BENDERSKIY v. Ukraine"), в якому суд оцінюючи фактичні обставини справи звертаючись до балансу вірогідностей вирішуючи спір виходив з того, що факти встановлені у експертному висновку, є більш вірогідним за інші докази.
Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Оцінка доказів це віднайдення відповіді на питання, чи може певна інформація слугувати доказом у справі, а також чи переконують докази кожен окремо та у своїй сукупності у наявності чи відсутності певної обставини у справі.
Суд звертає увагу, що відповідачем не спростовано доводів позовної заяви, не надано суду належних та допустимих доказів про наявність інших обставин ніж ті, що досліджені в ході розгляду справи.
Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції, здійснивши перевірку висновків суду першої інстанції, погоджується з ними та вважає їх такими, що відповідають встановленим обставинам справи, умовам договору та вимогам чинного законодавства.
Доводи апеляційної скарги не знайшли підтвердження, а заперечення позивача були підтвердженні дослідженими матеріалами справи.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги
Рішення Господарського суду Львівської області від 03.07.2025 у справі № 914/582/25 прийнято з дотриманням вимог норм матеріального і процесуального права, а тому підлягає залишенню без змін.
Апелянтом не спростовано висновки суду першої інстанції, які тягнуть за собою наслідки у вигляді скасування прийнятого судового рішення, оскільки не доведено неправильного застосування норм матеріального і процесуального права, а тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення.
Відповідно до статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Якщо одна із сторін визнала пред'явлену до неї позовну вимогу під час судового розгляду повністю або частково, рішення щодо цієї сторони ухвалюється судом згідно з таким визнанням, якщо це не суперечить вимогам статті 191 цього Кодексу.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції виходить з того, що Європейським судом з прав людини у рішенні Суду у справі «Трофимчук проти України» № 4241/03 від 28.10.2010 зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.
Судові витрати.
У зв'язку з залишенням апеляційної скарги без задоволення, апеляційний господарський суд на підставі ст. 129 ГПК України дійшов до висновку про покладення на апелянта витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.
Керуючись ст.ст. 86, 129, 236, 254, 269, 270, 275, 276, 281, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд, -
апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Онур конструкціон інтернешнл», б/н від 07.08.2025-залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Львівської області від 03.07.2025 у справі № 914/582/25-залишити без змін.
Судовий збір за розгляд справи в апеляційному порядку покласти на апелянта.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
Порядок та строки оскарження постанов апеляційного господарського суду до касаційної інстанції визначені ст.ст. 287-289 ГПК України.
Справу скерувати на адресу місцевого господарського суду.
Головуючий (суддя-доповідач) С.М. Бойко
Судді О.В. Зварич
І.Ю. Панова