Іменем України
10 квітня 2026 року м. Кропивницький
справа № 396/1542/25
провадження № 22-ц/4809/701/26
Кропивницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
Мурашка С. І. (головуючий, суддя-доповідач), Карпенка О. Л., Чельник О. І.,
учасники справи:
позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Новий Колектор»,
відповідач - ОСОБА_1 ,
розглянув в порядку спрощеного (письмового) позовного провадження, без повідомлення учасників справи, цивільну справу за апеляційною скаргою адвоката Руденко Ганни Валентинівни, яка представляє інтереси ОСОБА_1 , на рішення Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 17 грудня 2025 року у складі судді Русіної А. А. і
Короткий зміст вимог позовної заяви
У липні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Новий Колектор» (далі - ТОВ «Новий Колектор») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 та просило стягнути на свою користь заборгованість за Кредитним договором № 20.05.2019-100004339 від 20.05.2019 в розмірі 14 240 грн та судові витрати у розмірі 2 422 грн 40 коп.
Позовна заява мотивована тим, що 20.05.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Споживчий Центр» (далі - ТОВ «Споживчий Центр») та відповідачем було укладено Кредитний договір № 20.05.2019-100004339 від 20.05.2019.
Відповідно до його умов вказаного договору ТОВ «Споживчий Центр» надало відповідачеві кредит у розмірі 8 000 грн, строком на 14 днів, процентна ставка 2 240 грн, що становить 28 % (фіксована незмінювана процентна ставка).
29.02.2024 ТОВ «Споживчий Центр» та ТОВ «Новий Колектор» уклали договір факторингу № 290224-11, згідно якого позивач набув статусу нового кредитора та отримав право грошової вимоги до відповідача.
Загальний розмір заборгованості відповідача за даним кредитним договором складає 14 240 грн, з яких заборгованість по кредиту 8 000 грн, заборгованість за відсотками - 2 240 грн, штраф 4 000 грн.
Оскільки ОСОБА_1 зобов'язання за кредитним договором не виконує, позивач звернувся до суду з відповідним позовом за захистом порушених прав.
Короткий зміст оскаржуваного рішення суду першої інстанції
Рішенням Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 17 грудня 2025 року позов задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Новий Колектор» заборгованість за кредитним договором № 20.05.2019-100004339 від 20.05.2019 у розмірі 14 240 грн та судовий збір у розмірі 2 422 грн 40 коп.
Рішення суду мотивовано тим, що між ТОВ «Споживчий Центр» та відповідачем було укладено кредитний договір (в електронній формі), за яким ОСОБА_1 отримав 8 000 грн, що підтверджується платіжними документами, однак свої зобов'язання щодо повернення кредиту та сплати відсотків у встановлений строк не виконав, у зв'язку з чим виникла заборгованість, право вимоги за якою правомірно перейшло до позивача на підставі договору факторингу.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
В апеляційній скарзі адвокат Руденко Г. В., яка представляє інтереси ОСОБА_1 , просить рішення Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 17 грудня 2025 року скасувати та ухвалити нове, яким в задоволенні позовних вимог ТОВ «Новий Колектор» про стягнення відсотків та штрафу відмовити.
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції розглянув справу з істотним порушенням норм процесуального права, оскільки відповідач не був належним чином повідомлений про відкриття провадження та розгляд справи, адже суд не направив йому ухвалу про відкриття провадження і матеріали позову, посилаючись на відсутність фінансування поштових відправлень, а виклик до суду через вебсайт було здійснено без наявних для цього підстав, що позбавило ОСОБА_1 можливості подати відзив та реалізувати своє право на захист.
Крім того, суд, отримавши відомості про проходження відповідачем військової служби під час мобілізації, не зупинив провадження у справі, як того вимагає закон, та не врахував спеціальні норми матеріального права, які звільняють військовослужбовців від нарахування процентів і штрафних санкцій за кредитними зобов'язаннями у період воєнного стану, у зв'язку з чим безпідставно стягнув з відповідача відсотки та штраф, при цьому сам штраф не передбачений належним чином умовами договору та є несправедливим.
Короткий зміст вимог відзиву на апеляційну скаргу
Від ТОВ «Новий Колектор» надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги.
Розгляд справи в суді апеляційної інстанції
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України у суді апеляційної інстанції справа розглядається апеляційним судом за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження з особливостями встановленими цією главою.
За приписами ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Згідно ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Оскільки ціна позову становить 14 240 грн, тобто менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму (станом на 01.01.2026 становить 98 840 грн), апеляційна скарга розглядається без повідомлення учасників справи.
Позиція апеляційного суду щодо апеляційної скарги
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення у встановлених статтею 367 ЦПК України межах, суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на таке.
З урахуванням вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції не відповідає.
Фактичні обставини справи, встановлені судом першої інстанції
Судом першої інстанції встановлено, що 20.05.2019 між ТОВ «Споживчий Центр» та відповідачем був укладений кредитний договір № 20.05.2019-100004339 шляхом подачі пропозиції про укладення кредитного договору (оферти), Заявки, що є невід'ємною частиною цього Договору.
Відповідно до його умов ТОВ «Споживчий Центр» надало відповідачеві кредит у розмірі 8 000 грн строком на 14 днів, процентна ставка 2 240 грн, що становить 28% (фіксована незмінювана процентна ставка), шляхом безготівкового зарахування коштів на належні відповідачу реквізити, зазначені останнім у заявці на отримання кредиту, а позичальник зобов'язався повернути кредит та сплатити проценти.
Як вбачається, вказаний договір підписаний відповідачем електронним цифровим підписом з одноразовим ідентифікатором, який був надісланий останній на фінансовий номер телефону.
Згідно квитанції FONDY відповідачу 20.05.2019 перераховано кошти в сумі 8 000 грн, номер картки НОМЕР_1 , видача за договором кредиту № 20.05.2019-100004339.
29.02.2024 ТОВ «Споживчий Центр» та ТОВ «Новий Колектор» уклали договір факторингу № 290224-11, згідно якого ТОВ «Новий Колектор» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги до відповідача.
Згідно з наданим позивачем розрахунком, заборгованість відповідача за вказаним кредитним договором становить 14 240 грн, з яких заборгованість по кредиту 8 000 грн, заборгованість за відсотками - 2 240 грн, штраф - 4 000 грн.
Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права
Згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен має право на справедливий розгляд його справи судом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Згідно з частиною першою статті 4ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
За змістом частини першої статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Обґрунтовуючи підстави апеляційної скарги, відповідач посилався на те, що він не був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи в суді першої інстанції.
Ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом (частина перша статті 8 ЦПК України).
Про місце, дату і час судового засідання суд повідомляє учасників справи (частина друга статті 211 ЦПК України).
Повідомлення сторін про час і місце розгляду справи проводиться відповідно до вимог статтей 128-130 ЦПК України.
Відповідно до положень частин 1-4 ст. 128 ЦПК України суд викликає учасників справи у судове засідання або для участі у вчиненні процесуальної дії, якщо визнає їх явку обов'язковою. Суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка не є обов'язковою. Судові виклики здійснюються судовими повістками про виклик. Судові повідомлення здійснюються судовими повістками-повідомленнями.
Згідно з ч. 5 ст.128 ЦПК України судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п'ять днів до судового засідання, а судова повістка-повідомлення - завчасно.
Судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом,- разом з копіями відповідних документів, надсилається до електронного кабінету відповідного учасника справи, а в разі його відсутності - разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення або кур'єром за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи (ч. 6 ст. 128 ЦПК України).
Відповідно до п. 2 ч. 7 ст. 128 ЦПК України у разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 223 ЦПК України суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні з підстави неявки в судове засідання учасника справи, щодо якого відсутні відомості про вручення йому повідомлення про дату, час і місце судового засідання.
Згідно з приписами ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Європейський суд з прав людини вказав, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом (GUREPKA v. UKRAINE (No. 2), № 38789/04, § 23, ЄСПЛ, від 08 квітня 2010 року).
Наприклад, Європейський суд з прав людини зазначив, що загальна концепція справедливого судового розгляду, яка охоплює фундаментальний принцип змагальності процесу, вимагає, щоб особу, щодо якої порушено провадження, було поінформовано про цей факт. Принцип рівності сторін вимагає надання кожній стороні розумної можливості представляти свою справу за таких умов, які не ставлять її у явно гірше становище порівняно з протилежною стороною. Кожній стороні має бути забезпечена можливість ознайомитись із зауваженнями або доказами, наданими іншою стороною, у тому числі із апеляційною скаргою іншої сторони, та надати власні зауваження з цього приводу. Під загрозою стоїть упевненість сторін у функціонуванні правосуддя, яке ґрунтується, inter alia, на усвідомленні того, що вони мали змогу висловити свою позицію щодо кожного документа в матеріалах справи. Тому на національні суди може покладатися обов'язок з'ясувати, чи були судові повістки або інші документи завчасно отримані сторонами, та, у разі потреби, зафіксувати таку інформацію у тексті рішення. У разі невручення стороні належним чином судових документів вона може бути позбавлена можливості захищати себе у провадженні (KHARCHENKO v.UKRAINE, № 37666/13, § 6, 7, ЄСПЛ, від 03 жовтня 2019 року).
Європейський суд з прав людини зауважив, що право на публічний розгляд, передбачене пунктом 1 статті 6 Конвенції, має на увазі право на «усне слухання». Право на публічний судовий розгляд становить фундаментальний принцип. Право на публічний розгляд було б позбавлене смислу, якщо сторона в справі не була повідомлена про слухання таким чином, щоб мати можливість приймати участь в ньому, якщо вона вирішила здійснити своє право на явку до суду, встановлене національним законом. В інтересах здійснення правосуддя сторона спору повинна бути викликана в суд таким чином, щоб знати не тільки про дату і місце проведення засідання, але й мати достатньо часу, щоб встигнути підготуватися до справи (TRUDOV v. RUSSIA, № 43330/09, § 25, 27, ЄСПЛ, від 13 грудня 2011 року).
Розгляд справи за відсутності учасника процесу, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки є порушенням статті 129 Конституції України та статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Матеріалами справи підтверджується, що в липні 2025 року ТОВ «Новий Колектор» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості (а. с. 1-4).
В позовній заяві позивач зазначив, що останнім відомим місцем проживання відповідача є: АДРЕСА_1 .
Згідно відповіді № 1618383 від 30.07.2025 з Єдиного державного демографічного реєстру адресою реєстрації ОСОБА_1 є АДРЕСА_2 (а. с. 10).
Ухвалою Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 30 липня 2025 року відкрито провадження по справі та призначено справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін до судового розгляду (а. с. 11).
Ухвалою Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 29 жовтня 2025 року здійснено перехід з розгляду справи в порядку спрощеного провадження без виклику (повідомлення) сторін до розгляду справи в порядку спрощеного провадження з викликом (повідомленням) сторін, призначено судове засідання на 17.12.2025 на 10:05 год. та у судове засідання викликано відповідача шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-сайті «Судова влада» (а. с. 32).
Відповідно до ч. 10 ст. 187 ЦПК України якщо отримана судом інформація не дає можливості встановити зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування) фізичної особи, суд вирішує питання про відкриття провадження у справі. Подальший виклик такої особи як відповідача у справі здійснюється через оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України.
Враховуючи, що суду першої інстанції було відоме місце реєстрації відповідача, розміщення оголошення на офіційному веб-сайті Судової влади про виклик в судове засідання ОСОБА_1 не свідчить про те, що він належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи.
У постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року у справі № 522/18010/18 (провадження № 61-13667сво21) зазначено, що: «обов'язок суду повідомити учасників справи про місце, дату і час судового засідання … є реалізацією однією із основних засад (принципів) цивільного судочинства - відкритості судового процесу. Невиконання (неналежне виконання) судом цього обов'язку призводить до порушення не лише права учасника справи бути повідомленим про місце, дату і час судового засідання, але й основних засад (принципів) цивільного судочинства. Розгляд справи в суді першої інстанції за відсутності учасника справи, якого не було повідомлено про місце, дату і час судового засідання, є обов'язковою та безумовною підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення судом апеляційної інстанції, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.
Правильним по суті рішення є в тому випадку, коли воно відповідає вимогам законності й обґрунтованості, оскільки порушення останніх має наслідком зміну або скасування оскарженого судового рішення. Оскаржене судове рішення належить залишати без змін за наявності незначних порушень закону, які вже були усунені при розгляді справи, або ж таких, які можуть бути виправлені судом апеляційної інстанції. Правило про те, що «не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань» стосується випадків, коли такі недоліки не призводять до порушення основних засад (принципів) цивільного судочинства».
Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 376 ЦПК України, порушення норм процесуального права є обов'язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу (питання) розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов'язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.
Тобто, розгляд справи в суді першої інстанції за відсутності учасника справи, якого не було повідомлено про місце, дату і час судового засідання, є обов'язковою та безумовною підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення судом апеляційної інстанції, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.
Оскільки суд першої інстанції розглянув справу за відсутності відповідача, не повідомленого належним чином про дату час і місце розгляду справи, і останній обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою, рішення суду підлягає обов'язковому скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог, з огляду на таке.
Забезпечення кожному права на справедливий суд та реалізація права особи на судовий захист мають здійснюватися з урахуванням норм Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також практики Європейського суду з прав людини, які відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року за № 3477-IV застосовуються судами при розгляді справ як джерело права.
За змістом п. 1 ст. 6, ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР, кожен має право на розгляд його справи упродовж розумного строку судом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Відповідно до ст. ст. 1, 3 ЦК України, ст. ст. 2, 4-5, 12-13, 19 ЦПК України, завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави, що виникають з цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також справ, розгляд яких, в порядку цивільного судочинства, прямо передбачено законом.
При цьому, в порядку цивільного судочинства, виходячи із його загальних засад про неприпустимість свавільного втручання у сферу особистого життя людини; судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність, перш за все регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.
Кожна особа, а у випадках, встановлених законом, органи та особи, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси, мають право в порядку, встановленому ЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів; або прав, свобод та інтересів інших осіб, інтереси яких вони захищають, державних чи суспільних інтересів.
Частина 1 статті 15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства (ч. 2 ст. 15 ЦК України).
Так, за ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Договір, в тому числі і договір кредиту, є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.
В силу ст. ст. 509, 525-526, 598, 610, 611, 622 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 ЦК України.
Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості і виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Сторони по зобов'язанню повинні сприяти одна одній у належному його виконанні, а у разі виникнення труднощів у однієї із сторін - всіляко сприяти зменшенню збитків.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Особа, яка порушила зобов'язання (не виконала його, або виконала з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання) повинна нести негативні наслідки такої поведінки, а саме, сплатити в межах позовної давності неустойку і відшкодувати збитки.
При цьому, сторона не звільняється від виконання зобов'язання в натурі.
Зазначене у повній мірі стосується і кредитних зобов'язань, які не виконані належним чином.
За змістом ст. ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).
Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі ст. 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до статті 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти. Розмір процентів може встановлюватися договором.
У відповідності до частини 1 статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За статтями 512, 514 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відступлення права вимоги за своєю суттю означає договірну передачу зобов'язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.
За загальним правилом заміна кредитора у зобов'язанні не вимагає згоди на це боржника, якщо інше не передбачено законом або договором.
Згідно з частиною 2 статті 517 ЦК України боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.
Боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, чи який вважає, що йому не надано належних доказів на підтвердження відступлення прав вимоги новому кредиту, не позбавляється обов'язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору (а не новому) і таке виконання є належним. Інших правових наслідків факт не повідомлення боржника про заміну кредитора чи ненадання йому доказів на підтвердження відступлення прав вимоги новому кредитору законом не передбачено.
Відповідно до частини 1 статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Згідно з частиною першою статті 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
За правилом ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-комунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).
Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц).
Цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням балансу вірогідностей. Суд повинен вирішити, чи існує вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує на довіру.
Матеріалами справи, які містяться в підсистемі Електронний Суд, підтверджується, що між ТОВ «Споживчий Центр» та ОСОБА_1 20.05.2019 укладено Кредитний договір № 20.05.2019-100004339 (далі - Договір).
Відповідно до умов Договору позичальнику надано кредит у розмірі 8 000 грн, що підтверджується довідкою субконто (виписка) та електронною квитанцією про переказ коштів від 20.05.2019 на наступних умовах: строк користування кредитом 14 календарних днів з дати отримання; проценти 2 240 грн, що становить 28% в процентному значенні (фіксована незмінювана процентна ставка); графік платежів: сума кредиту та проценти сплачуються до 02.06.2019 включно.
Згідно п. 1.1. Договору за цим договором кредитодавець зобов'язується надати кредит позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Надання кредиту здійснюється шляхом перерахування коштів на поточний рахунок позичальника (п.2.3 Договору).
У разі несвоєчасного повернення позичальником обумовленої суми кредиту та несплати нарахованих процентів до позичальника може бути застосована неустойка згідно п.5.4. кредитного договору (п. 7.1 Договору)
Відповідно до Заявки від 20.05.2019 кредитодавцем надано позичальнику кредит у розмірі 8 000 грн, що підтверджується електронною квитанцією про переказ коштів від 20.05.2019 з первинним строком на 14 днів.
Між ТОВ «Споживчий Центр» та ТОВ «Новий Колектор» укладено Договір факторингу № 290224-11 від 29.02.2024 (далі - Договір факторингу), відповідно до п. 2.1 якого сервісний кредитор передає (відступає) новому кредитору свої права вимоги до боржників, а новий кредитор набуває права вимоги первісного кредитора за кредитними договорами та передає первісному кредитору під відступлення права вимоги грошові кошти за плату у порядку та строки встановлені цим договором.
Відповідно до п. 3.1.3 Договору факторингу сторони домовилися, що право вимоги переходить від первісного кредитора до нового кредитора з моменту підписання ними відповідного реєстру боржників у формі наведеної в Додатку № 1 до цього Договору.
На виконання умов зазначеного договору укладено реєстр № 1, згідно з яким відбулось відступлення права вимоги за кредитним договором № 20.05.2019-100004339 від 20.05.2019 на залишок основної суми кредиту, відсотків, нарахованих за користування кредитом, та інших, передбачених договором платежів, боржником за яким являється ОСОБА_1 .
Згідно довідки про заборгованість станом на 13.07.2025 у відповідача утворилась заборгованість у розмірі 14 240 грн, з яких заборгованість по тілу кредиту становить 8 000 грн та за відсотками - 2 240 грн, а також штраф у розмірі 4 000 грн.
Аналізуючи викладене, суд приходить до висновку, що відповідач був належним чином ознайомлений та погодився з умовами надання кредиту, на підставі чого 20.05.2019 між ним та ТОВ «Споживчий Центр» укладено кредитний договір № 20.05.2019-100004339, в якому відображені умови надання кредиту.
ТОВ «Споживчий Центр» належним чином виконало умови кредитного договору, а саме надало ОСОБА_1 кредитні кошти у розмірі, встановленому договором.
Даних про те, що відповідачем було повернуто кредитні кошти матеріали справи не містять, а тому суд вважає, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 8 000 грн заборгованості за тілом кредиту та 2 240 грн заборгованості за процентами, що нараховані в межах строку кредитування, які є доведеними та обґрунтованими.
Разом з тим, обґрунтовуючи вимоги в частині стягнення з відповідача штрафу, позивач посилався на п. 5.4. Договору, яким передбачено, що у випадку невиконання/неналежного виконання позичальником будь-яких грошових зобов'язань за договором кредитор залишає за собою право нарахування штрафу, розмір якого щодня зростає на 2% починаючи від 2% у перший день невиконання. Максимальний розмір штрафу встановлюється законом.
Суд вважає недоведеним розмір заборгованості по штрафу в сумі 4 000 грн, оскільки із наявних в матеріалах справи доказів не вбачається механізму (способу) нарахування зазначеної суми штрафу та періоду, за який його нараховано, а пункт 5.4 договору передбачає нарахування штрафу в розмірі 2%, але не передбачає від якої суми такі мають нараховуватися, як наслідок в задоволенні вимог у вказаній частині позову необхідно відмовити.
Не заслуговують посилання відповідача на застосування п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», оскільки згідно наданої ним до суду першої інстанції довідки Військової частини НОМЕР_2 від 01.12.2025 № 2650 ОСОБА_1 проходить військову службу у військовій частині з 21.12.2024, а тому, враховуючи, що нараховані позивачем проценти за кредитом стосуються періоду дії кредитного договору з 20.05.2019 по 05.06.2019, коли відповідач ще не проходив військову службу, зазначена норма не підлягає застосуванню до спірних правовідносин,
Таким чином, з урахуванням того, що ОСОБА_1 , отримавши від ТОВ «Споживчий Центр» кредитні кошти у добровільному порядку та у встановлені договором строки не повернув, відсотки встановленому договором розмірі не сплатив, не надав доказів на підтвердження належного виконання зобов'язання за кредитним договором щодо повернення коштів, суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача 10 240 грн заборгованості за Кредитним договором № 20.05.2019-100004339 від 20.05.2019.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги
Суд першої інстанції допустив істотні порушення норм процесуального та матеріального права, оскільки розглянув справу у порядку спрощеного позовного провадження без належного повідомлення відповідача про відкриття провадження та без забезпечення йому можливості реалізувати право на подання відзиву і доказів, що призвело до порушення принципів змагальності та рівності сторін, не надавши оцінку щодо доведеності вимог про стягнення штрафу, що призвело до неправильного визначення розміру заборгованості.
Неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права відповідно до п. п. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України є підставами для скасування рішення суду першої інстанції з ухваленням нового про часткове задоволення позовних вимог.
Враховуючи викладене, апеляційна скарга адвоката Руденко Г. В., яка представляє інтереси ОСОБА_1 , підлягає частковому задоволенню, рішення Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 17 грудня 2025 року скасуванню з ухваленням нового про часткове задоволення позовних вимог ТОВ «Новий Колектор» до ОСОБА_1 .
Щодо судових витрат
Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Враховуючи, що суд ухвалив нове рішення та частково задовольнив позовні вимоги, розподіл судових витрат підлягає зміні.
З огляду на те, що позовні вимоги задоволено частково у розмірі 71,91 % від ціни позову 10 240*100/14 240), з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Новий Колектор» підлягає стягненню судовий збір пропорційно задоволеним вимогам, що становить 1 741 грн 95 коп (2 422,4*71,91 %).
Крім того, пропорційно задоволеним вимогам апеляційної скарги з ТОВ «Новий Колектор» на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню 1 020 грн 68 коп (3 633,6*28,09%) судового збору, сплаченого відповідачем за подання апеляційної скарги.
Остаточно, шляхом проведення взаємозаліку з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 721 грн 27 коп судового збору.
Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 382 - 384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу адвоката Руденко Ганни Валентинівни, яка представляє інтереси ОСОБА_1 , задовольнити частково.
Рішення Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 17 грудня 2025 року скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Новий Колектор» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Новий Колектор» (код ЄДРПОУ 43170298) заборгованість за Кредитним договором № 20.05.2019-100004339 від 20.05.2019 в розмірі 10 240 (десять тисяч двісті сорок) грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту - 8 000 грн; заборгованість за процентами - 2 240 грн.
В задоволенні інших позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Новий Колектор» (код ЄДРПОУ 43170298) 721 (сімсот двадцять одна) грн 27 коп судового збору.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду у випадках передбачених ст. 389 ЦПК України.
Головуючий суддя С. І. Мурашко
Судді О. Л. Карпенко
О. І. Чельник