Справа № 199/14448/25
(1-кп/199/430/26)
14 квітня 2026 року місто Дніпро
Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпра в складі:
головуючий суддя ОСОБА_1
секретар судового засідання ОСОБА_2
прокурор Донецької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони ОСОБА_3 ;
обвинувачений ОСОБА_4 (в режимі відеоконференції)
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду клопотання потерпілої ОСОБА_5 про звільнення ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності у зв'язку з примиренням з потерпілою та закриття кримінального провадження № 62023050010003962 від 29.10.2023 року за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 415 КК України,
Відповідно рішення Вищої ради правосуддя від 24.09.2024 № 2797/0/15-24 змінена з 7 жовтня 2024 року територіальна підсудність судових справ Добропільського міськрайонного суду Донецької області шляхом її передачі до Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська (на теперішній час місто Дніпро).
Як слідує з обвинувального акту, молодший сержант ОСОБА_4 обвинувачується у тому, що він, будучи військовослужбовцем військової служби за мобілізацією у особливий період, перебуваючи на посаді командира автомобільного відділення підвозу продовольства речового і військово-технічного майна роти забезпечення продовольством, речовим і військово-технічним майном батальйону матеріального забезпечення військової частини НОМЕР_1 , в порушення вимог ст. ст. 9, 11 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, ст.ст. 14, 16 Закону України «Про дорожній рух», п.10.1 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10 жовтня 2001 року, 29.10.2023 приблизно о 18 год. 10 хв., ОСОБА_4 знаходячись на проїжджій частинні вул. Першотравневій у м. Добропілля, Донецької області сів за кермо технічно справної транспортної машини «Богдан (МАЗ) 63172», в.р.н НОМЕР_2 , яка була припаркована поряд з правим краєм проїжджої частини.
Після чого ОСОБА_4 , діючи необережно, проявив неуважність, не враховував дорожню обстановку та перед початком відновлення руху транспортної машини «Богдан (МАЗ) 63172» вперед у напрямку пр. Шевченка в м. Добропілля, Донецької області, не впевнився, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, а саме пішоходу ОСОБА_5 , яка в цей момент рухалася в зустрічному йому напрямку та знаходилася попереду транспортної машини «Богдан 63172», і яку ОСОБА_4 , об'єктивно спроможний був виявити, своєчасно не вжив заходів не маючи для цього перешкод технічного характеру, чим порушив вимоги п. 10.1 Правил дорожнього руху України, згідно з яким:
- п. 10.1 «Перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху», та скоїв наїзд на пішохода ОСОБА_5 , внаслідок чого остання отримала тяжкі тілесні ушкодження.
Внаслідок наїзду транспортної машини, ОСОБА_5 отримала тілесні ушкодження у вигляді: закритої черепно-мозкової травми, струс головного мозку, гематоми в лобній області зліва, відкритого перелому внутрішнього (медіального) надвиростку лівої плечевої кістки, забійної рани лівого плеча по задній поверхні, численних саден лівої кисті, відкритого багатоуламкового перелому правої стегнової кістки у нижній третині зі зміщенням уламків, забійної рани внутрішньої поверхні правого стегна у нижній третині, закритого перелому діафізу 3-ї плесневої кістки правої стопи, підшкірної гематоми правої стопи.
Відповідно до висновку судової авто-технічної експертизи № СЕ-19/104-25/32101-ІТ від 02.09.2025 у даній дорожньо-транспортній ситуації в діях водія транспортної машини «Богдан 63172», в.р.н НОМЕР_2 , ОСОБА_4 , наявні невідповідності вимогам п. 10.1 Правил дорожнього руху України, які з технічної точки зору знаходяться у причинному зв'язку з дорожньо-транспортною подією та її наслідками.
Таким чином, ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 415 КК України, а саме в порушенні правил водіння транспортної машини, що спричинило потерпілій ОСОБА_5 тяжкі тілесні ушкодження.
Потерпіла ОСОБА_5 у підготовче судове засідання не прибула. Була належним чином повідомлена про розгляд справи та призначені підготовчі судові засідання шляхом направлення повісток, які не поверталися з приміткою про неможливість вручення та смс-повідомленнями на особистий номер телефону.
Згідно рішення Європейського суду з прав людини у справі «Смірнов проти України» від 08.11.2005 слідує, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції.
Крім того, Європейський суд з прав людини в п. 41 рішення від 03.04.2008 у справі «Пономарьов проти України» зазначив, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження та добросовісно виконувати процесуальні обов'язки (див., mutatismutandis, рішення у справі «Олександр Шевченко проти України», заява N 8371/02, п. 27, рішення від 26.04.2007 та «Трух проти України», заява N 50966/99 від 14.10.2003.
Суд звертає увагу, що для отримання інформації щодо стану розгляду судової справи та прийнятих судових рішень функціонує офіційний Веб-портал «Судова влада України» та «Єдиний державний реєстр судових рішень» за допомогою яких будь-яка особа може отримати актуальну інформацію щодо стану судової справи, та стадії її розгляду.
Керуючись практикою Європейського суду з прав людини, суд виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава - учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. З цього приводу прецедентним є рішення Європейського суду з прав людини у справі «Креуз проти Польщі» № 28249/95 від 19.06.2001 року, в п.53 якого зазначено, що «…право на суд не є абсолютним, воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави ...», тобто уникнення зловживання суб'єктами такими правами.
Слід також зазначити, що ОСОБА_5 особисто не зверталася до суду з заявою про відкладення розгляду справи та щодо свого наміру особисто надати показання або докази стосовно обставин, викладених в обвинувальному акті.
Судом вжито всіх заходів із метою забезпечення дотримання процесуальних гарантій потерпілої ОСОБА_5 та отримання доступу до правосуддя, задля справедливого та прозорого розгляду кримінального провадження та постановлення справедливого судового рішення.
Суд, з огляду на викладене, констатує той факт, що потерпіла ОСОБА_5 скористалася наданими їй правами на власний розсуд.
В підготовчому судовому засіданні суд оголосив письмове клопотання потерпілої ОСОБА_5 , яку подав суду прокурор ОСОБА_3 , який особисто отримав клопотання у потерпілій, про звільнення ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності у зв'язку з примиренням та закриття кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 415 КК України, оскільки обвинувачений повністю відшкодував завдану їй шкоду, як потерпілому, тобто, як матеріальну так моральну, та з нею примирився.
Обвинувачений, прокурор не заперечували проти клопотання потерпілої, яке підтримали, оскільки наявні підстави, передбачені ст. 46 КК України, для звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності у зв'язку з примиренням з потерпілою.
Вирішуючи заявлене потерпілою клопотання, суд враховує наступне.
Так, відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України кримінальне провадження закривається судом у зв'язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.
Частиною 3 ст. 288 КПК України передбачено, що при розгляді питання про звільнення від кримінальної відповідальності, суд своєю ухвалою закриває кримінальне провадження та звільняє підозрюваного, обвинуваченого від кримінальної відповідальності у випадку встановлення підстав, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.
Стаття 46 КК України визначає, що особа, яка вперше вчинила кримінальний проступок або необережний нетяжкий злочин, крім корупційних кримінальних правопорушень, кримінальних правопорушень, пов'язаних з корупцією, порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, звільняється від кримінальної відповідальності, якщо вона примирилася з потерпілим та відшкодувала завдані нею збитки або усунула заподіяну шкоду.
У відповідності з ч. 4 ст. 286 КПК України якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, сторона кримінального провадження звернеться до суду з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого, суд має невідкладно розглянути таке клопотання.
Відповідно до п. 4 Постанови № 12 від 23 грудня 2005 Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності» за наявності передбачених у ст. 46 КК України підстав, звільнення особи від кримінальної відповідальності є обов'язковим.
Обвинувачений ОСОБА_4 вперше вчинив необережний нетяжкий злочин, повністю визнає свою провину, повністю відшкодував потерпілій завдану ним внаслідок кримінального правопорушення збитки та повністю відшкодував завдану шкоду потерпілій як матеріальну так моральну, тому він примирився з потерпілою, у зв'язку з чим з боку потерпілої не мається до нього жодних претензій.
Таким чином, викладені вище обставини та вимоги закону, свідчать про те, що виправлення обвинуваченого ОСОБА_4 можливо без застосування заходів кримінального покарання, тому він підлягає звільненню від кримінальної відповідальності на підставі ст. 46 КК України, а кримінальне провадження за ч. 1 ст. 286 КК України - закриттю на підставі п. 1) ч. 2 ст. 284 КПК України, що повністю відповідає вимогам закону.
За даним кримінальним провадженням запобіжний захід ОСОБА_4 не застосовувався.
Під час досудового розслідування арешт майна не застосовувався, тому питання про скасування арешту майна відсутнє.
Цивільний позов не заявлявся.
Суд враховує, що відповідно висновку Великої Палати Верховного Суду у постанові від 17 червня 2020 року у провадженні № 13-47кс20 (справа № 598/1781/17), питання розподілу процесуальних витрат може вирішуватись не тільки у формі обвинувального вироку суду, а й ухвали.
Наведене узгоджується з правовою позицією, викладеною в постанові Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 29 вересня 2021 року (справа №342/1560/20,провадження № 51-2331км21).
Згідно з ч. 1 ст. 126 КПК України суд вирішує питання щодо процесуальних витрат у вироку суду або ухвалою.
Пунктом 3 ч. 1 ст. 118 КПК України встановлено, що процесуальні витрати складаються, зокрема, із витрат, пов'язаних із залученням потерпілих, свідків, спеціалістів, перекладачів та експертів.
Процесуальні витрати виникають та пов'язані зі здійсненням кримінального провадження, є матеріальними витратами органів досудового розслідування, прокуратури, суду та інших учасників кримінального провадження.
Кримінальне провадження стосовно ОСОБА_4 має бути закрито на підставі ст. 46 КК України у зв'язку з примиренням обвинуваченого з потерпілою, що є нереабілітуючою підставою.
Нереабілітуючі підстави закриття кримінального провадження означають, що стосовно особи зібрано достатньо доказів для підозри у вчиненні кримінального правопорушення, однак у силу певних обставин кримінальне провадження щодо цієї особи виключається.
Зазначена підстава дозволяє суду в більш спрощеній формі завершити кримінальне провадження. У разі згоди особи на завершення кримінального провадження у зазначеній формі, без використання своїх прав на доведення своєї невинуватості у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, всі процесуальні витрати, понесені органом досудового розслідування та пов'язані з розслідуванням кримінального провадження, повинна відшкодувати саме вона.
Отже, закриття кримінального провадження стосовно ОСОБА_4 на нереабілітуючих підставах і застосування до нього більш м'якої форми закінчення кримінального провадження, ніж обвинувальний вирок, не звільняє його від сплати процесуальних витрат в розмірі - 2271 грн 84 коп. та 3565 грн. 60 коп., пов'язаних, відповідно, із проведенням двох судових інженерно-транспортних експертиз, які підлягають стягненню з обвинуваченого на користь держави (узгоджується з правовою позицією, яку висловив Верховний Суд у справі № 930/497/23 (провадження № 51-4798км23).
Долю речових доказів вирішити відповідно до ст. 100 КПК України.
Керуючись ст.ст. 284-286,314,369-372 КПК України, ст. 46 КК України, суд,
Клопотання потерпілої ОСОБА_5 задовольнити.
Кримінальне провадження №62023050010003962 від 29.10.2023 року за обвинуваченням:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця с. Білоберезівка, Верховенського району, Івано-Франківської області, громадянина України, українця, з середньою освітою, військовослужбовця, не судимого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 415 КК України, - закрити на підставі п. 1) ч. 2 ст. 284 КПК України, а ОСОБА_4 звільнити від кримінальної відповідальності на підставі ст. 46 КК України у зв'язку з примиренням з потерпілою.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави витрати на залучення експерта з боку Луганського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України та Дніпропетровського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України, відповідно, у розмірі 2271 грн 84 коп. та 3565 гривень 60 копійок.
Відповідно до ст. 100 КПК України речовий доказ - транспортну машину «Богдан (МАЗ) 63172», в.р.н НОМЕР_2 , повернути належного власнику після набрання ухвали законної сили.
На ухвалу можуть бути подані апеляційні скарги протягом 7 днів з дня її оголошення до Дніпровського апеляційного суду через Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра.
Копії ухвали направити учасникам судового провадження.
Головуючий суддя: ОСОБА_1
14.04.2026