Справа № 515/513/26
Провадження № 2/515/1042/26
Татарбунарський районний суд Одеської області
13 квітня 2026 року м. Татарбунари
Суддя Татарбунарського районного суду Одеської області Луцюк В.О., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Виконавчого комітету Татарбунарської міської ради про визнання права власності,-
26 березня 2026 року позивачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 через свого представника - адвоката Давиденка К.В. звернулися до суду з позовом до Виконавчого комітету Татарбунарської міської ради про визнання права власності.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26 березня 2026 розгляд даної судової справи визначено здійснювати судді Луцюку В.О.
Ухвалою суду від 30 березня 2026 року позовну заяву було залишено без руху у зв'язку з невідповідністю вимогам ст.175,177 ЦПК України та надано строк для усунення недоліків.
Зокрема, позивачам було запропоновано визначити ціну позову, зазначивши дійсну вартість будівлі магазину відповідно до вимог Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні».
На виконання ухвали представником позивачів - адвокатом Давиденком К.В. було надано клопотання про визнання наданої позивачами довідки оціночної вартості об'єкта нерухомості від 26.02.2026 №201-20260226-0011257863 належною, оскільки згенерована Фондом державного майна у автоматичному режимі.
Разом з тим, надана довідка не усуває недоліків позовної заяви у повному обсязі, оскільки замість належного та допустимого доказу вартості нерухомого майна - звіту про оцінку майна, позивачем надано довідку з Фонду державного майна України, яка не враховує фактичний стан об'єкта на момент звернення до суду, оскільки технічний паспорт на будівлю магазину виготовлено ще у 2023 році.
Отже, при визначені ціни позову позивачем має бути зазначена дійсна вартість будівлі магазину, реальною та підтвердженою, оскільки є ризик, що з 2023 року його площа змінилася, внаслідок перепланування, разом з тим, також міг змінитися стан майна. Відповідно довідка без актуальної технічної основи не є достатньою.
Згідно з п. 12 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.1995 № 20 «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» вартість спірного майна визначається за погодженням сторін, а за його відсутністю - за дійсною вартістю майна на час розгляду спору. Під дійсною вартістю розуміється грошова сума, за яку майно може бути продано в даному населеному пункті чи місцевості.
Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав, та професійну оціночну діяльність в Україні» оцінка майна, майнових прав - це процес визначення їх вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами, зазначеними в статті 9 цього Закону, і є результатом практичної діяльності суб'єкта оціночної діяльності.
Методичне регулювання оцінки майна здійснюється у відповідних нормативно-правових актах з оцінки майна: положеннях (національних стандартах) оцінки майна, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, методиках та інших нормативно-правових актах, які розробляються з урахуванням вимог положень (національних стандартів) і затверджуються Кабінетом Міністрів України або Фондом державного майна України.
Якщо законами або нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України, договором на проведення оцінки майна або ухвалою суду не зазначено вид вартості, який повинен бути визначений в результаті оцінки, визначається ринкова вартість.
Положення (національні стандарти) оцінки майна є обов'язковими до виконання суб'єктами оціночної діяльності під час проведення ними оцінки майна всіх форм власності та в будь-яких випадках її проведення. (ст. 9 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні»).
Згідно зі ст. 5 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав, та професійну оціночну діяльність в Україні» суб'єктами оціночної діяльності є, зокрема, суб'єкти господарювання - зареєстровані в установленому законодавством порядку фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, а також юридичні особи незалежно від їх організаційно-правової форми та форми власності, які здійснюють господарську діяльність, у складі яких працює хоча б один оцінювач, та які отримали сертифікат суб'єкта оціночної діяльності відповідно до цього Закону.
Відповідно ч. 1 ст. 10 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав, та професійну оціночну діяльність в Україні» оцінка майна проводиться на підставі договору між суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання та замовником оцінки або на підставі ухвали суду про призначення відповідної експертизи щодо оцінки майна.
Відповідно ч. 1, 2 ст. 12 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав, та професійну оціночну діяльність в Україні» звіт про оцінку майна є документом складеним, зокрема, в електронному вигляді з дотриманням законодавства про електронні довірчі послуги, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється підписом керівника суб'єкта оціночної діяльності.
Вимоги до змісту звіту про оцінку майна, порядку його оформлення та рецензування встановлюються положеннями (національними стандартами) оцінки майна. Зміст звіту про оцінку майна повинен містити розділи, що розкривають зміст проведених процедур та використаної нормативно-правової бази з оцінки майна.
Отже, саме звіт про оцінку майна є документом, що підтверджує вартість майна.
Постановою КМ України від 10 вересня 2003 року N 1440 затверджено Національний стандарт N 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав» (далі - Засади).
Відповідно до пункту 51 Засад незалежна оцінка майна проводиться у такій послідовності:
укладення договору на проведення оцінки;
ознайомлення з об'єктом оцінки, збирання та оброблення вихідних даних та іншої інформації, необхідної для проведення оцінки;
ідентифікація об'єкта оцінки та пов'язаних з ним прав, аналіз можливих обмежень та застережень, які можуть супроводжувати процедуру проведення оцінки та використання її результатів;
вибір необхідних методичних підходів, методів та оціночних процедур, що найбільш повно відповідають меті оцінки та обраній базі, визначеним у договорі на проведення оцінки, та їх застосування;
узгодження результатів оцінки, отриманих із застосуванням різних методичних підходів;
складання звіту про оцінку майна та висновку про вартість об'єкта оцінки на дату оцінки;
доопрацювання (актуалізація) звіту та висновку про вартість об'єкта оцінки на нову дату (у разі потреби).
Зі змісту пункту 56 Засад убачається, що Звіт про оцінку майна повинен містити, серед іншого, Висновок про вартість майна.
Пункт 60 Засад закріплює вимоги до Висновку про вартість майна.
Таким чином, суддя зазначає, що Висновок про вартість майна є одним зі складових елементів Звіту про оцінку майна як цілісного документа, підготовлено у передбаченому вище законодавством порядку.
Разом з тим, на переконання судді, визначена у наданій довідці про оціночну вартість об'єкта нерухомості вартість нерухомого майна - магазину " ІНФОРМАЦІЯ_1 ", очевидно, не відповідає дійсній ринковій вартості цього майна і є значно заниженою.
З огляду на наведене, суддя дійшов висновку, що позовна заява, хоча і містить ціну позову, проте відсутні належні докази на підтвердження дійсної вартості спірного майна та ціни позову. А, отже, відсутні належні докази сплати судового збору у передбаченому законодавством розмірі.
Підсумовуючи викладене, суд не визнає долучену до позову лише довідку про оціночну вартість об'єкта нерухомості належним і достатнім доказом обгрунтованості визначення ціни позову та, відповідно, сплати судового збору у визначеному законодавством розмірі.
Таким чином, позивач має зазначити дійсну вартість спірного майна на момент звернення до суду із заявленим позовом, надати належні докази на підтвердження дійсної вартості спірного майна та, відповідно, докази сплати судового збору у встановлених порядку та розмірі.
Таким доказом підтвердження дійсної ринкової вартості спірного майна є саме звіт про оцінку майна, виконаний відповідно до вимог Закону України «Про оцінку майна, майнових прав, та професійну оціночну діяльність в Україні», а не довідка про оціночну вартість об'єкта нерухомості.
Таким чином, позивач не виконав вимоги ухвали суду про залишення позовної заяви без руху в частині належного визначення ціни позову та надання доказів її обгрунтування.
З метою забезпечення права особи на доступ до правосуддя та надання можливості належним чином усунути недоліки позовної заяви, суд вважає за необхідне надати позивачу додатковий строк для їх усунення.
У разі не усунення недоліків заяви у вказаний строк, заява буде вважатися неподаною та повернута позивачу.
Керуючись статтями 177,185 ЦПК України, суддя,
Надати позивачам додатковий строк для усунення недоліків позовної заяви ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Виконавчого комітету Татарбунарської міської ради про визнання права власності, зазначених в ухвалі Татарбунарського районного суду Одеської області від 30 березня 2026 року, протягом десяти днів з дня вручення копії цієї ухвали .
Роз'яснити позивачам, що у разі виконання недоліків поданої заяви відповідно до ухвали суду у встановлений строк, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. У разі неусунення недоліків поданої заяви у строк, встановлений судом, позовна заява вважається неподаною і повертається позивачам.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Суддя В.О. Луцюк