Провадження № 2-р/679/1/2026
Справа № 679/1009/22
10 квітня 2026 року місто Нетішин
Суддя Нетішинського міського суду Хмельницької області Грибанова Л.О., ознайомившись із заявою ОСОБА_1 - про роз'яснення рішення Нетішинського міського суду від 28.03.2022 року, яке винесено під час воєнного стану (мораторій на нарахування відсотків чи штрафних санкцій), -
встановив:
07 квітня 2026 року до Нетішинського міського суду від заявника ОСОБА_1 надійшла заява (вх. №2173/26 від 07 квітня 2026 року) - про роз'яснення рішення Нетішинського міського суду від 28.03.2022 року, яке винесено під час воєнного стану (мораторій на нарахування відсотків чи штрафних санкцій).
За змістом висунутих вимог заяви ОСОБА_1 - про роз'яснення рішення Нетішинського міського суду від 28.03.2022 року, яке винесено під час воєнного стану (мораторій на нарахування відсотків чи штрафних санкцій), вбачається необхідним: 1) роз'яснити рішення суду від 28.03.2022 року, яке винесено під час воєнного стану, де застосовуються обмеження, на підставі яких доказів суд ухвалив рішення суду, на які підстави посилався, про наявність боргових зобов'язань за відповідачем ОСОБА_1 , які вона не сплачувала, чи є вона належним відповідачем у справі, і чим підтверджується, 2) перевірити договір позики №1473 від 30.05.2006 року за реквізитами в договорі, коли створено ВП ХАЕС, а також, частина договору п.4.4.1 перероблена, що вказує на його недійсність, тому апеляція заборонила з мене стягувати кошти по фіктивним правочинам.
За приписами цивільного процесуального законодавства, що визначають порядок та умови роз'яснення судового рішення, - суд розглядає заяву про роз'яснення судового рішення у порядку, в якому було ухвалено відповідне судове рішення, за заявою учасників справи, державного виконавця, приватного виконавця, роз'яснюючи судове рішення, яке набрало законної сили, не змінюючи змісту останнього, при цьому, подання заяви про роз'яснення судового рішення допускається, якщо судове рішення ще не виконане або не закінчився строк, протягом якого рішення може бути пред'явлене до примусового виконання (ст.271 ЦПК України).
Крім того, за змістом ст.183 ЦПК України, що визначає загальні вимоги до форми та змісту письмової заяви, клопотання, заперечення, - ч.1) будь-яка письмова заява, клопотання, заперечення повинні містити: 1) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові (для фізичних осіб) особи, яка подає заяву чи клопотання або заперечення проти них, її місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), відомості про наявність або відсутність електронного кабінету, …, 3) номер справи, прізвище та ініціали судді (суддів), якщо заява (клопотання, заперечення) подається після постановлення ухвали про відкриття провадження у справі, 4) зміст питання, яке має бути розглянуто судом, та прохання заявника, 5) підстави заяви (клопотання, заперечення), 6) перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви (клопотання, заперечення), 7) інші відомості, що вимагаються цим Кодексом.
При цьому, ст.183 ч.2 ЦПК України також унормовано, що - до заяви, скарги, клопотання чи заперечення, які подаються на стадії виконання судового рішення, в тому числі, в процесі здійснення судового контролю за виконанням судових рішень, додаються докази їх надіслання (надання) іншим учасникам справи (провадження).
Водночас, вивченням заяви ОСОБА_1 , у резолютивній частині якої висунуто вимоги: 1) роз'яснити рішення суду від 28.03.2022 року, яке винесено під час воєнного стану, де застосовуються обмеження, на підставі яких доказів суд ухвалив рішення суду, на які підстави посилався, про наявність боргових зобов'язань за відповідачем ОСОБА_1 , які вона не сплачувала, чи є вона належним відповідачем у справі, і чим підтверджується, 2) перевірити договір позики №1473 від 30.05.2006 року за реквізитами в договорі, коли створено ВП ХАЕС, а також, частина договору п.4.4.1 перероблена, що вказує на його недійсність, тому апеляція заборонила з мене стягувати кошти по фіктивним правочинам, - встановлено, що остання, окрім наявних протиріч між вступною, описовою та прохальною частинами, - взагалі не відповідає, як вимогам, визначеним у ст.183 ч.1, ст.183 ч.2 ЦПК України, так і вимогам, встановленим у ст.271 ЦПК України щодо роз'яснення судового рішення.
Так, за змістом скерованої до суду заяви ОСОБА_1 не вбачається, яке саме рішення суду підлягає роз'ясненню та - у чому саме полягає незрозумілість останнього, чітко та у зрозумілій формі не викладено зміст питання, яке має бути розглянуто судом, підстави звернення та прохання заявника, оскільки, заява містить посилання на декілька рішень суду, в тому числі, і заочне, що, в цілому, унеможливлює ідентифікувати цивільне провадження та визначити судовий акт, який піддягає роз'ясненню, так як, роз'яснення судового рішення - це засіб виправлення недоліків, який полягає в усуненні неясності конкретного судового документа та невизначеності в тексті конкретного судового акта, щоб полегшити його розуміння та виконання.
Крім того, виходячи зі змісту скерованої до суду заяви ОСОБА_1 , вбачається необхідність роз'яснити правові аспекти та обґрунтувати підстави прийнятого судом рішення, в тому числі, перевірити та надати нову оцінку дослідженим доказам та обставинам, які суд вважав доведеними, а не зміст рішення, що само по собі не є суттю роз'яснення, оскільки, відповідно до вимог цивільного процесуального законодавства, роз'яснення судового рішення - це процедура, коли суд, що ухвалив рішення, робить його більш чітким, зрозумілим та недвозначним, усуваючи неясність, без зміни самого змісту рішення та надання оцінки питанням, які не були предметом розгляду, шляхом викладення його у більш повній, чіткій і зрозумілій формі, і суд не може змінювати суть рішення, мотиви його ухвалення, свою позицію, не може змінювати чи додавати нові вимоги, встановлювати нові факти, змінювати спосіб виконання, тощо.
Слід зазначити, що сам зміст заяви ОСОБА_1 взагалі не надає можливості визначити та ідентифікувати предмет розгляду і, як наслідок, унеможливлює визначення цивільного провадження, за яким скеровано означену заяву, оскільки, сама заява містить декілька не похідних одна одній вимог, посилання на різні цивільні справи, ухвалені судові рішення, в тому числі, і різними судовими інстанціями, тощо, - що, в цілому, унеможливлює визначити саму мету звернення та суть порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, для захисту яких особа звертається до суду.
Таким чином, з урахуванням вищевикладеного, суд, проаналізувавши зміст скерованої до суду заяви ОСОБА_1 , в тому числі, і висунуті вимоги, що, в цілому, унеможливлює визначення суті та підстав, за якими скеровано означену заяву до суду, а також, встановивши невідповідність останньої приписам, визначеним у ст.183 ч.1, ст.183 ч.2, ст.271 ЦПК України, - вважає за необхідне повернути заяву ОСОБА_1 - заявнику без розгляду, оскільки, згідно положень ст.183 ч.4 ЦПК України, - суд, встановивши, що письмову заяву (клопотання, заперечення) подано без додержання вимог ст.183 ч.1, ч.2 ЦПК України, - повертає її заявнику без розгляду.
Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи ст.6 п.1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі, й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух.
Європейський суд зазначає, що право на суд не є абсолютним, воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує врегулювання з боку держави (Рішення ЄСПЛ від 28 жовтня 1998 року у справі «Осман проти Сполученого королівства» та Рішення ЄСПЛ від 19 червня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі»).
У зв'язку з наведеним, повернення заяви не є порушенням права на справедливий судовий захист та не може вважатися обмеженням права доступу до суду, оскільки, після усунення вказаних вище невідповідностей вимогам закону, сторона має право повторного звернення до суду із вказаною заявою, оскільки, у відповідності до положень ст.185 ч.7 ЦПК України, - повернення позовної заяви (заяви, подання, клопотання) не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 83, 175, 183, 258-261, 263, 271, 353 ЦПК України, суд, -
постановив:
Заяву ОСОБА_1 - про роз'яснення рішення Нетішинського міського суду від 28.03.2022 року, яке винесено під час воєнного стану (мораторій на нарахування відсотків чи штрафних санкцій), - повернути заявнику без розгляду.
Роз'яснити заявнику ОСОБА_1 - право на повторне звернення з відповідною позовною заявою (заявою, поданням, клопотанням) до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.
Ухвалу про повернення заяви може бути оскаржено до Хмельницького апеляційного суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення (складення).
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду, на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя: