Справа № 450/616/26
Провадження № 2/450/1310/26
про повернення заяви про забезпечення позову
03 квітня 2026 року Пустомитівський районний суд Львівської області в складі:
головуючого-судді Мельничук І. І.
при секретарі Дикій О. Ю.
розглянувши заяву представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , Головного управління Держгеокадастру у Львівській області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Солонківська сільська рада Львівського району Львівської області, Садівниче товариство «Будівельник», ОСОБА_5 про визнання недійсними державних актів на право власності на земельну ділянку, визнання незаконною та скасування державної реєстрації, зобов'язання внести зміни, -
в провадженні Пустомитівського районного суду Львівської області знаходиться цивільна справа за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , Головного управління Держгеокадастру у Львівській області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Солонківська сільська рада Львівського району Львівської області, Садівниче товариство «Будівельник», ОСОБА_5 про визнання недійсними державних актів на право власності на земельну ділянку, визнання незаконною та скасування державної реєстрації, зобов'язання внести зміни, в якому позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить суд визнати недійсним державний акт на право приватної власності на землю державний акт серія II-ЛB № 064573 дата видачі 29 грудня 2002 року, орган видачі Вовківська сільська рада народних депутатів, село Вовків, Пустомитівського району Львівської області, виданий на ім?я ОСОБА_6 ; визнати недійсним виданий на ім?я ОСОБА_4 як похідний від незаконного акта, державний акт на право власності Серія ЯИ № НОМЕР_1 виданий Пустомитівським районним відділом державного земельного кадастру, дата видачі 09 грудня 2009 року; визнати незаконною державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 4623681800:11:000:0335; скасувати державну реєстрацію земельної ділянки кадастровий номер 4623681800:11:000:0335 у Державному земельному кадастрі; зобов?язати ГУ Держгеокадастру у Львівській області внести відповідні зміни до ДЗК; стягнути судові витрати з відповідачів.
02.03.2026 року провадження у справі відкрито.
03.04.2026 року представником за довіреністю ОСОБА_1 подано заяву про вжиття заходів забезпечення позову, якою вона просить суд вжити заходів забезпечення позову, шляхом заборонити державним реєстрам речових прав на нерухоме майно, нотаріусам, органам Держгеокадастру та будь-яким іншим суб?єктам державної реєстрації вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо земельної ділянки з кадастровим номером 4623681800:11:000:0335 до набрання рішенням суду законної сили; заборонити поділ, об?єднання, зміну цільового призначення або внесення змін до відомостей щодо зазначеної земельної ділянки у Державному земельному кадастрі.
Відповідно до положень статті 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Відповідно до положень ст.150 ЦПК України, позов забезпечується зокрема шляхом: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб;)накладенням арешту на активи, які є предметом спору, чи інші активи відповідача, які відповідають їх вартості, у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави; забороною вчиняти певні дії; встановленням обов'язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов'язання; зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову.
Відповідно до положень ч.1 ст.151 ЦПК України, заява про забезпечення позову подається в письмовій формі, підписується заявником і повинна містити: найменування суду, до якого подається заява; повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я(прізвище, ім'я та по батькові-для фізичних осіб) заявника, його місцезнаходження(для юридичних осіб)або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб),поштові індекси, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків(для фізичних осіб)за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України, номери засобів зв'язку та адресу електронної пошти, за наявності; предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; ціну позову, про забезпечення якого просить заявник; пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення; інші відомості, потрібні для забезпечення позову.
Згідно із положеннями ст. 152 ЦПК України, заява про забезпечення позову подається: 1) до подання позовної заяви - за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом для відповідного позову, або до суду за місцезнаходженням предмета спору - якщо суд, до підсудності якого відноситься справа, визначити неможливо; 2) одночасно з пред'явленням позову - до суду, до якого подається позовна заява, за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом; 3) після відкриття провадження у справі - до суду, у провадженні якого перебуває справа.
Однак заявником не в повній мірі дотримано вимог щодо змісту та форми заяви про забезпечення позову.
Так, з огляду на викладені положення процесуального закону, законодавець визначив, що заява про забезпечення позову подається до суду виключно в письмовій формі, та така заява повинна бути підписана заявником.
Частиною 1 ст.58 ЦПК України передбачено, що сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь в судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.
Відповідно до ст. 15 ЦПК України, учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Згідно із ч. 1, 2 ст.60 ЦПК України, представником у суді може бути адвокат або законний представник.
Під час розгляду спорів, що виникають з трудових відносин, а також справ у малозначних спорах (малозначні справи) представником може бути особа, яка досягла вісімнадцяти років, має цивільну процесуальну дієздатність, за винятком осіб, визначених у статті 61 цього Кодексу.
Підпунктом 11 пункту 16-1 Розділу ХV Перехідних положень Конституції України визначено, що представництво відповідно до пункту 3 частини першої статті 131-1 та статті 131-2 цієї Конституції виключно прокурорами або адвокатами у Верховному Суді та судах касаційної інстанції здійснюється з 1 січня 2017 року; у судах апеляційної інстанції - з 1 січня 2018 року; у судах першої інстанції - з 1 січня 2019 року.
Таким чином, норма Закону № 1401-VIII, відповідно до п. 3 ч. 1 ст.131-2 Конституції України щодо представництва виключно адвокатами в судах першої інстанції, почала діяти з 01 січня 2019 року.
Статтею 62 ЦПК України визначено, що повноваження представників сторін та інших учасників справи мають бути підтверджені такими документами: 1) довіреністю фізичної або юридичної особи; 2) свідоцтвом про народження дитини або рішенням про призначення опікуном, піклувальником чи охоронцем спадкового майна.
Довіреність фізичної особи повинна бути посвідчена нотаріально або, у визначених законом випадках, іншою особою. Довіреність фізичної особи, за зверненням якої прийнято рішення про надання їй безоплатної вторинної правничої допомоги, може бути посвідчена посадовою особою органу (установи), який прийняв таке рішення. Довіреності або інші документи, які підтверджують повноваження представника і були посвідчені в інших державах, повинні бути легалізовані в установленому законодавством порядку, якщо інше не встановлено міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Зі змісту ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» вбачається, що документами, які посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: договір про надання правової допомоги; довіреність; ордер; доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги та повноваження адвоката як представника в цивільному судочинстві підтверджуються в порядку, встановленому законом.
Як вбачається із заяви про забезпечення позову, вона підписана 03.04.2026 року ОСОБА_2 за довіреністю, зокрема після викладу прохальної частини заяви. Копія відповідної довіреності від 19.03.2026 року, посвідченої приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Голубенко О. І. та зареєстрованої в реєстрі за № 62, долучена до поданої заяви про забезпечення позову.
Аналіз наведених обставин свідчить про те, що ОСОБА_1 не підписувала особисто та від власного імені вказану заяву про забезпечення позову, що в свою чергу суперечить вимогам ч.1 ст.151 ЦПК України, а замість нього відповідний підпис вчинила ОСОБА_2 , однак підписання позовної заяви представником позивача у такому порядку, суперечить вимогам процесуального закону, та й самому інституту представництва.
Так, за умови подання заяви про забезпечення позову, яка подається представником позивача, повинна бути підписана цією особою, як представником, який діє в інтересах позивача, а не шляхом проставлення підпису замість позивача.
Наведені обставини свідчать, що заява про забезпечення позову підписана неуповноваженою особою.
Окрім того, заявником в порушення вимог ст. 151 ЦПК України, у поданій заяві не зазначено ціну позову, про забезпечення якого просить заявник та не висловлено пропозиції щодо зустрічного забезпечення.
Згідно із ч.ч.1-5 ст.154 ЦПК України суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення). Зустрічне забезпечення застосовується тільки у випадку забезпечення позову. Зустрічне забезпечення, як правило, здійснюється шляхом внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі, визначеному судом. Якщо позивач з поважних причин не має можливості внести відповідну суму, зустрічне забезпечення також може бути здійснено шляхом: 1) надання гарантії банку, поруки або іншого фінансового забезпечення на визначену судом суму та від погодженої судом особи, щодо фінансової спроможності якої суд не має сумнівів; 2) вчинення інших визначених судом дій для усунення потенційних збитків та інших ризиків відповідача, пов'язаних із забезпеченням позову. Розмір зустрічного забезпечення визначається судом з урахуванням обставин справи. Заходи зустрічного забезпечення позову мають бути співмірними із заходами забезпечення позову, застосованими судом, та розміром збитків, яких може зазнати відповідач у зв'язку із забезпеченням позову.
Відповідно до ч.3 ст.154 ЦПК України, суд зобов'язаний застосовувати зустрічне забезпечення, якщо позивач не має зареєстрованого в установленому законом порядку місця проживання (перебування) чи місцезнаходження на території України та майна, що знаходиться на території України, в розмірі, достатньому для відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові.
З аналізу вищенаведених норм цивільного процесу вбачається, що метою застосування заходів зустрічного забезпечення є забезпечення відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову.
Питання вжиття заходів зустрічного забезпечення вирішуються судом, який остаточно і визначає захід зустрічного забезпечення, який має бути вжитий в кожному конкретному випадку з урахуванням обставин справи.
Заявник має лише зазначити в заяві про забезпечення позову пропозицію щодо зустрічного забезпечення, зокрема, щодо розміру грошової суми, яку він може внести на депозитний рахунок суду. Дана пропозиція враховується судом при визначенні остаточного розміру зустрічного забезпечення. У разі якщо заявник не має можливості внести відповідну суму, він має повідомити суду поважні причини відсутності такої можливості.
Однак заявник у поданій заяві не вказує про зустрічне забезпечення та ніяким чином не обґрунтовує вказане питання (не надає докази, що позивач має майно, що знаходиться на території України, в розмірі, достатньому для відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові), щоб співвідносилась з вимогами ч. 3 ст. 154 ЦПК України.
Відповідно до ч. 10 ст. 153 ЦПК України, суд, встановивши, що заяву про забезпечення позову подано без додержання вимог статті 151 цього Кодексу, повертає її заявнику, про що постановляє ухвалу.
Приймаючи до уваги, що заява про забезпечення позову не містить відомостей, зазначених у ч.1 ст. 151 ЦПК України, що є імперативною нормою ЦПК України, суд вважає за необхідне заяву про забезпечення позову повернути заявнику, разом з тим, у відповідності до п. 1 ч. 4 ст. 185 ЦПК України заява повертається у випадку, коли заяву подано особою, яка не має процесуальної дієздатності, не підписано або підписано особою, яка не має права її підписувати, або посадове становище якої не вказано.
Разом з тим, суд роз'яснює заявнику, що повернення заяви про забезпечення позову не позбавляє права повторно подати заяву про забезпечення позову, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви про забезпечення позову.
Керуючись ст.ст.149- 153, 185, 260, 261 ЦПК України, суддя, -
заяву представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про забезпечення позову у цивільній справі № 450/616/26 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , Головного управління Держгеокадастру у Львівській області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Солонківська сільська рада Львівського району Львівської області, Садівниче товариство «Будівельник», ОСОБА_5 про визнання недійсними державних актів на право власності на земельну ділянку, визнання незаконною та скасування державної реєстрації, зобов'язання внести зміни - повернути заявнику.
Роз'яснити заявнику повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею, однак може бути оскаржена протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Львівського апеляційного суду.
Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою сторінки: http://court.gov.ua/.
Суддя: І. І. Мельничук