Дата документу 14.04.2026
Справа № 367/1579/26
Провадження № 2/334/2000/26
14 квітня 2026 року
Суддя Дніпровського районного суду міста Запоріжжя Ісаков Д.О., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до територіальної громади міста Енергодар Запорізької області в особі Енергодарської міської ради про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, -
02 березня 2026 року до Дніпровського районного суду міста Запоріжжя надійшла позовна заява ОСОБА_1 до територіальної громади міста Енергодар Запорізької області в особі Енергодарської міської ради про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.
Позов обґрунтовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його мати ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть. ІНФОРМАЦІЯ_2 помер його батько ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть. Після смерті матері вікрилася спадщина, до складу якої входить квартира, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Вказана квартира була приватизована батьками, правовстановлюючи документи оформлені до 2013 року, оригінали документів знаходяться у нього. Він є єдиним спадкоємцем за законом першої черги.
Отримання документів та звернення до нотаріуса в цей час було об'єктивно неможливим. Через воєнні дії та окупацію території, він фактично не мав можливості своєчасно звернутися до нотаріуса.
Дослідивши позовну заяву з додатками, суддя вважає, що подана позовна заява не відповідає вимогам чинного законодавства, а тому згідно зі ст. 185 ЦПК України, її належить залишити без руху, виходячи з наступного.
Згідно з положеннями ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.
Статтею 15 ЦК України, передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Згідно з ч. 1, ч. 7 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Так, відповідно з пунктами 5, 8 ч. 3 ст. 175 ЦПК України позовна заява повинна містити виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви.
Позивач звернувся з вимогою про визначення йому додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини за законом, що відкрилась після смерті матері ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , обґрунтовуючи свої вимоги тим, що пропустив такий строк подання заяви з поважних причин. При цьому зазначив, що він не звертався до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини.
Згідно з приписами ч. 4 ст. 49 Закону України «Про нотаріат», на вимогу особи, якій відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, нотаріус або посадова особа, яка вчиняє нотаріальні дії, зобов'язані викласти причини відмови в письмовій формі і роз'яснити порядок її оскарження. Про відмову у вчиненні нотаріальної дії нотаріус протягом трьох робочих днів виносить відповідну постанову.
Таким чином, передумовою звернення до суду за захистом порушених, невизнаних або оспорюваних прав є наявність постанови нотаріуса про відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину.
Якщо нотаріусом обґрунтовано відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, виникає цивільно-правовий спір, що підлягає розгляду в позовному провадженні. У протилежному випадку дії нотаріуса можуть бути оскаржені в передбаченому законом порядку.
Відповідно до глави 13 п. 1 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 р. № 296/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 р. за № 282/20595 (надалі - Порядок № 296/5), нотаріус відмовляє у вчиненні нотаріальної дії у випадках, передбачених Законом.
Нотаріус на вимогу особи, якій відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, зобов'язаний викласти причини відмови в письмовій формі і роз'яснити порядок її оскарження. У цих випадках нотаріус протягом трьох робочих днів виносить постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії. У постанові про відмову зазначаються: дата винесення постанови; прізвище, ініціали нотаріуса, який виніс постанову, найменування та місцезнаходження державної нотаріальної контори або найменування нотаріального округу та адреса розташування робочого місця приватного нотаріуса; прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи, яка звернулася за вчиненням нотаріальної дії, місце її проживання або найменування і місцезнаходження юридичної особи; про вчинення якої нотаріальної дії просила особа, що звернулася до нотаріуса (короткий зміст прохання); причини відмови у вчиненні нотаріальної дії з посиланням на чинне законодавство; порядок і строки оскарження відмови з посиланням на норми цивільного процесуального законодавства (гл.13 п.3 Порядку 296/5).
Відповідно до п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 №7 «Про судову практику у справах про спадкування»: Особа, яка не прийняла спадщину в установлений законом строк, може звернутися до суду з позовною заявою про визначення додаткового строку для прийняття спадщини відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України. При розгляді цих справ слід перевіряти наявність або відсутність спадкової справи стосовно спадкодавця у державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини, наявність у матеріалах справи обґрунтованої постанови про відмову нотаріуса у вчиненні нотаріальної дії, зокрема відмови у видачі свідоцтва про право на спадщину.
Таким чином, відмова нотаріуса у вчиненні нотаріальної дії оформлюється постановою, в якій викладаються мотиви її прийняття, що і надає можливість її подальшого оскарження.
Відсутність такої постанови свідчить про відсутність у позивача порушеного права та відсутність предмету спору, так як суд позбавлений можливості надати правову оцінку відмові у вчиненні нотаріальної дії.
Постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії позивачем не надано.
Вище перелічені недоліки позовної заяви перешкоджають прийняттю судом рішення про відкриття провадження у справі.
Ухвалою судді №367/1579/26 від 06 березня 2026 року позовну заяву залишено без руху, позивачу наданий строк для усунення недоліків.
Позивачу було запропоновано надати суду постанову про відмову нотаріуса у вчиненні нотаріальної дії, що в свою чергу є підставою для звернення до суду та свідчить про наявність спору про право.
11 березня 2026 року позивач отримав вищевказану ухвалу в електронний кабінет, що підтверджується довідкою про доставку електронного документу.
27 березня 2026 року позивач повторно утримав ухвалу в електронному виді на електронну адресу, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.
Разом з тим, недоліки зазначені в ухвалі суду від 06 березня 2026 року позивачем не усунені.
Відповідно до ч. 3 ст. 185 ЦПК України якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.
У зв'язку з тим, що представником позивача недоліки, зазначені в ухвалі суду у встановлений строк не усунені позовна заява вважається неподаною і повертається позивачу.
Суддя вважає необхідним роз'яснити позивачу, що відповідно до ч.7 ст.185 ЦПК України повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.
Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасник цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
З цього приводу прецедентними є рішення Європейського суду з прав людини у справах «Осман проти Сполученого королівства» від 28.10.1998 року та «Круз проти Польщі» від 19 червня 2001 року. У вказаних рішеннях зазначено, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.
Керуючись статтями: 185ч. 2, 258-261, 353 ЦПК України,
позовну заяву ОСОБА_1 до територіальної громади міста Енергодар Запорізької області в особі Енергодарської міської ради про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини - вважати неподаною та повернути позивачу.
Роз'яснити позивачу, що відповідно до частини сьомої статті 185 ЦПК України повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для її повернення.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Запорізького апеляційного суду. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя Ісаков Д.О.