Справа № 445/348/26 Головуючий у 1 інстанції Сивак В.М.
Провадження № 22-ц/811/741/26 Доповідач в 2-й інстанції Бойко С. М.
13 квітня 2026 року м. Львів
Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - судді Бойко С.М., суддів: Копняк С.М., Ніткевича А.В., розглянувши в порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про відвід суддів від розгляду цивільної справи за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Золочівського районного суду Львівської області від 16 лютого 2026 року у справі за поданням приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Ільчишин Любові Володимирівни про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_2 ,
встановив:
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.02.2026 року, для розгляду даної цивільної справи №445/348/26 (провадження №22-ц/811/741/26) визначено колегію суддів у складі: головуючого судді (судді-доповідача) Бойко С.М., суддів: Копняк С.М., Ніткевича А.В.
Ухвалою Львівського апеляційного суду від 04 березня 2026 року відкрито апеляційне провадження в даній справі.
06 квітня 2026 року справу призначено до розгляду в апеляційному суді даним складом колегії суддів, з урахуванням уже призначених до розгляду справ, в яких суддею-доповідачем є суддя Бойко С.М., на 09 червня 2026 року.
10.04.2026 року через канцелярію суду за вх. №8186/26 надійшла заява ОСОБА_1 (стягувача) про відвід даного складу колегії суддів від розгляду справи.
В обґрунтування заявленого відводу ОСОБА_1 посилається на те, що його заявами та поясненнями доведено нелегітимність судового провадження та заявлено про закриття відповідного провадження в суді апеляційної інстанції, однак, такі колегією суддів проігноровані.
Вважає, що апеляційний суд у даному складі колегії суддів безпідставно постановив ухвалу про відкриття апеляційного провадження, яка не відповідає вимогам процесуального закону, оскільки, на переконання заявника, боржник ОСОБА_2 повинна була подати до суду першої інстанції заяву про скасування тимчасового обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України і саме цей суд повинен був розглянути її заяву, а не апеляційний суд.
Зазначає, що він не довіряє суду, який дозволяє боржнику обійти імперативний закон і не подати доказів згідно мотивованої заяви боржника в суд першої інстанції, де лише після перегляду таким судом такої заяви постановляється ухвала, яка може бути оскаржена.
Додає, що не подавши жодного обґрунтованого доказу та ще й у суд не тієї інстанції, боржник користується своєю незаконною перевагою, яку їй дозволив суд апеляційної інстанції.
За позицією заявника, нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 Конвенції.
Зазначає, що через незаконність, на його переконання, дій суду апеляційної інстанції він обмежений в реалізації своїх прав та в участі в судовому провадженні суду першої інстанції, оскільки заява про скасування обмежень, протиправно боржником подана не була, а суд апеляційної інстанції підтримав цю незаконність дій та рішень боржника, чим сприяє лише його правам та інтересам, з байдужістю ставлячись до інтересів стягувача.
На переконання заявника, колегія суддів в даному складі вийшли кричущим чином за межі процесуального права й закону, тому заявлення відводу та його задоволення - це єдиний спосіб заставити боржника діяти обачно й розумно, де інша колегія суддів, яка розглядатиме справу, зможе побачити підстави для закриття провадження у справі й передачу справи за інстанційною належністю та підсудністю.
Порядок вирішення заявленого відводу судді визначений статтею 40 ЦПК України.
Частиною другою статті 40 ЦПК України передбачено, що питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість.
Відповідно до частини третьої статті 40 ЦПК України, якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 33 цього Кодексу.
Питання про відвід вирішується у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи (ч.ч.7, 8 ст.40 ЦПК).
Перевіривши матеріали справи та доводи заявленого відводу, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Підстави для відводу судді визначені статтями 36, 37 ЦПК України.
За положеннями частини першої статті 36 ЦПК України, суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо:
1) він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;
2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі;
3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи;
4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи;
5) є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об'єктивності судді.
Згідно з ч.2 ст.36 ЦПК України, суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу (недопустимість повторної участі судді в розгляді справи), проте, на такі обставини заявник не покликається.
Частиною четвертою статті 36 ЦПК України передбачено, що незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
Враховуючи наведені вище норми процесуального закону й те, що за доводами заявника відсутні визначені статтями 36, 37 ЦПК України підстави для відводу суддів, а свою недовіру суддям заявник висловлює через незгоду з процесуальними рішеннями колегії суддів, що в силу вимог частини четвертої статті 36 ЦПК України не може бути підставою для відводу судді у розумінні пункту 5 частини першої статті 36 цього Кодексу, колегія суддів доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і, відповідно до частини третьої статті 40 ЦПК України, вирішення питання про відвід суддів за заявою ОСОБА_1 необхідно передати іншому судді, який не входить до даного складу суду і визначається в порядку, встановленому частиною першою статті 33 цього Кодексу.
Керуючись ст.ст.37, 36, 40 ЦПК України, суд
постановив:
визнати заявлений ОСОБА_1 відвід суддям Бойко С.М., Копняк С.М., Ніткевичу А.В. необґрунтованим.
Вирішення питання про відвід суддів передати іншому судді, який не входить до складу суду, що розглядає справу, визначеному у порядку, встановленому частиною першою статті 33 ЦПК України.
Ухвала оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий С.М. Бойко
Судді: С.М. Копняк
А.В. Ніткевич