Справа № 308/4362/26
1-кс/308/1793/26
26 березня 2026 року м. Ужгород
Слідчий суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області ОСОБА_1 , за участю: секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області клопотання старшого слідчого в ОВС 1-го відділення слідчого відділу Управління СБУ в Закарпатської області майора юстиції ОСОБА_5 у кримінальному провадженні № 22026070000000070, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 13.03.2026, про зміну запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту на тримання під вартою відносно:
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, уродженки м. Мукачево Закарпатської області, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , одруженої, на утриманні якої перебуває троє неповнолітніх дітей, в силу статті 89 КК України раніше не судимої,
підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України,
Старший слідчий в ОВС 1-го відділення слідчого відділу Управління Служби безпеки України в Закарпатській області майор юстиції ОСОБА_5 за погодженням з прокурором - заступником керівника Закарпатської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_7 звернувся до слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області з клопотанням у кримінальному провадженні № 22026070000000070, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 13.03.2026 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, про зміну запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту на тримання під вартою відносно ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Клопотання мотивоване тим, що 07 березня 2025 року, ОСОБА_6 , діючи за попередньою змовою з невстановленою на даний час досудовим розслідуванням групою осіб, з метою незаконного збагачення, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, переслідуючи корисливу мету, діючи умисно, всупереч Законам України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори» та «Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживанню ними» організувала незаконне зберігання, та збут психотропної речовини, обіг якої обмежено - метамфетамін.
Так, 07 березня 2025 року, о 14 год. 08 хв. ОСОБА_6 , діючи за попередньою змовою з невстановленою на даний час досудовим розслідуванням групою осіб, за попередньою домовленістю зустрілась з громадянином зі зміненими анкетними даними ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який був залучений до контролю за вчиненням злочину у формі оперативної закупки, за адресою: м. Мукачево, вул. Миру, 5/12, з метою збути останньому психотропну речовину метамфетамін.
Надалі, ОСОБА_6 , діючи за попередньою змовою з невстановленою на даний час досудовим розслідуванням групою осіб, з метою отримання корисливої вигоди від збуту психотропної речовини, отримала від громадянина ОСОБА_8 грошові кошти у розмірі 1000,00 грн (одна тисяча гривень 00 копійок) та передала йому згорток фольги, в середині якого знаходилась порошкоподібна речовина білого кольору.
Згідно з висновком експерта від 02.04.2025 № СЕ-19/107-25/4359-НЗПРАП, надана на дослідження речовина білого кольору в своєму складі містить психотропну речовину, обіг якої обмежено - метамфетамін.
Маса метамфетаміну у перерахунку на метамфетамін основу становить - 0,0871 грам.
Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 06.05.2000 № 770 «Про затвердження Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів», «Список №2 Психотропні речовини, обіг яких обмежено» в «Таблиці ІІ», метамфетамін є психотропною речовиною, обіг якої обмежено.
Поряд з цим, 15 травня 2025 року, ОСОБА_6 діючи за попередньою змовою з невстановленою на даний час досудовим розслідуванням групою осіб, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, переслідуючи корисливу мету, діючи умисно, всупереч Законам України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори» та «Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживанню ними» організувала незаконне зберігання, та збут психотропної речовини, обіг якої обмежено - метамфетамін.
Так, 15 травня 2025 року, о 18 год. 20 хв. ОСОБА_6 , діючи за попередньою змовою з невстановленою на даний час досудовим розслідуванням групою осіб, за попередньою домовленістю зустрілась з громадянином із зміненими анкетними даними ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який був залучений до контролю за вчиненням злочину у формі оперативної закупки, за адресою: м. Мукачево, вул. Миру, 5, з метою збути останньому психотропну речовину метамфетамін.
Надалі, ОСОБА_6 , діючи за попередньою змовою з невстановленою на даний час досудовим розслідуванням групою осіб, з метою отримання корисливої вигоди від збуту психотропної речовини, отримала від громадянина ОСОБА_9 грошові кошти у розмірі 1000,00 (одна тисяча гривень 00 копійок) та передала йому чотири згортки фольги, в середині яких знаходилась порошкоподібна речовина білого кольору.
Згідно з висновком експерта від 29.05.2025 № СЕ-19/107-25/7229-НЗПРАП, надані на експертизу кристалічні речовини, білого кольору, в своєму складі містять психотропну речовину, обіг якої обмежено - метамфетамін.
Маси метамфетаміну у перерахунку на метамфетамін основу становлять - 0,0084 г., 0,0096 г., 0,0114 г та 0,0093 грам.
Загальна маса метамфетаміну у перерахунку на метамфетамін основу становить 0,0387 грам.
Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 06.05.2000 № 770 «Про затвердження Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів», «Список №2 Психотропні речовини, обіг яких обмежено» в «Таблиці ІІ», метамфетамін є психотропною речовиною, обіг якої обмежено.
У ході досудового розслідування, на підставі зібраних доказів 28 січня 2026 року ОСОБА_6 вручено письмове повідомлення про підозру за ознаками вчинення нею злочину передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України.
28 січня 2026 року о 09 год. 50 хв. ОСОБА_6 було затримано в порядку п. 6 ч. 1 ст. 615 КПК України задля уникнення можливої втечі з метою ухилення від кримінальної відповідальності особи, підозрюваної у вчиненні злочину.
29 січня 2026 року відносно ОСОБА_6 обрано запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту та покладено на неї ряд обов'язків.
Поряд з цим ОСОБА_6 , достовірно знаючи про обов'язок перебувати за місцем свого проживання, 03 лютого 2026 року здійснила виїзд за межі України через ПП Лужанка з метою переховування від органу досудового розслідування.
Відповідно до вимог ст. 135 КПК України, здійснено виклики ОСОБА_6 для проведення процесуальних дій на 19.02.2026, 20.02.2026 та 23.02.2026, шляхом вручення письмових повісток батьку ОСОБА_10 - ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Проте на жоден із викликів до слідчого підозрювана ОСОБА_6 не з'явилась, причини неявки не повідомила, на зв'язок не вийшла.
Враховуючи викладене, 13 березня 2026 року ОСОБА_6 оголошено в розшук та міжнародний розшук.
На підставі наведеного, слідчий просить обрати підозрюваній ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Прокурор у судовому засіданні підтримав подане клопотання з підстав, наведених у ньому, та просив задоволити його у повному обсязі.
Захисник підозрюваної - адвокат ОСОБА_12 подала до суду письмове клопотання, в якому повідомила, що між нею та ОСОБА_6 припинено договір про надання правової допомоги у зв'язку з невиконанням підозрюваною умов договору в частині оплати роботи адвоката, про що підозрюваній було направлено відповідне повідомлення.
Відповідно до ст. 52 КПК України, участь захисника є обов'язковою у кримінальному провадженні щодо особливо тяжких злочинів. У цьому випадку участь захисника забезпечується з моменту набуття особою статусу підозрюваного. Злочин, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_6 не відноситься до особливо тяжких злочинів. Інших випадків, при яких необхідна обов'язкова участь захисника, слідчим суддею не встановлено, у зв'язку з цим слідчий суддя дійшов висновку про можливість розгляду даного клопотання у відсутності захисника підозрюваної.
Підозрювана у судове засідання не з'явилася. З клопотання встановлено, що вона переховується від органу досудового розслідування за межами України та оголошена в міжнародний розшук.
На підставі ч. 6 ст. 193 КПК України слідчий суддя вважає за можливе розглянути клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у відсутності підозрюваної, оскільки вона оголошена у міжнародний розшук.
Заслухавши думку прокурора, дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя дійшов таких висновків.
З клопотання вбачається, що слідчим відділом Управління Служби безпеки України в Закарпатській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 22026070000000070, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 13.03.2026 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України.
28 січня 2026 року ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, тобто незаконне придбання, зберігання та збут психотропних речовин, вчинене повторно за попередньою змовою групою осіб.
Повідомлення про підозру було вручено підозрюваній ОСОБА_6 під час затримання, що стверджується її власноручним підписом.
Слідчий в клопотання вказує, що ОСОБА_6 з метою уникнення кримінальної відповідальності почала переховуватись від органу досудового розслідування та суду.
Ухвалою слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 29 січня 2026 року ОСОБА_6 обрано запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту та покладено на неї обов'язки відповідно до ч. 5 ст. 194 КПК України.
З вказаної ухвали слідчого судді слідує, що підозрювана ОСОБА_6 , будучи обізнаною про те, що їй заборонено залишати місце її проживання - АДРЕСА_2 та відповідно до ч. 5 ст. 194 КПК України покладено обов'язок здати на зберігання до ГУ ДМС в Закарпатській області її документ для виїзду закордон, покинула своє місце проживання та виїхала за межі України.
З відомостей, наданих Адміністрацією Державної прикордонної служби, вбачається, що 03.02.2026 ОСОБА_6 здійснила виїзд за межі території України через пункт пропуску «Лужанка».
Постановами слідчого від 13 березня 2026 року ОСОБА_6 оголошено в розшук та в міжнародний розшук, а кримінальне провадження відносно неї зупинено.
Перевіряючи обґрунтованість підозри, слідчий суддя виходить з практики Європейського суду з прав людини та вважає, що дані, які вказують на обґрунтовану підозру, та не можуть викликати розумних сумнівів щодо вчинення підозрюваною ОСОБА_6 інкримінованого їй кримінального правопорушення, містяться в їх сукупності в матеріалах, здобутих під час проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні та доданих до клопотання, а саме: протоколами допиту свідків ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , протоколами за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій, висновком експерта за результатами судової експертизи наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів від 03.04.2025 №СЕ-19/107-25/4361-НЗПРАП, висновком експерта за результатами судової експертизи наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів від 29.05.2025 №СЕ-19/107-25/7229-НЗПРАП, іншими матеріалами кримінального провадження в їх сукупності.
Між тим, поняття «обґрунтована підозра» з позиції Європейського суду з прав людини (справа «Нечипорук і Йонкало проти України» (заява № 42310/04), рішення від 21.04.2011 року) означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Також вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справах «Мюррей проти Об'єднаного Королівства» від 28.10.1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.08.1990 року).
Водночас слідчий суддя констатує, що під час вирішення питання щодо застосування запобіжних заходів оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті доведення чи не доведення винуватості особи, з метою досягнення таких висновків, які необхідні суду при постановленні вироку, а з тією метою, щоб встановити чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.
Підставою застосування до підозрюваної ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під варту є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні кримінального правопорушення та наявність ризиків, які дають підстави вважати, що підозрювана матиме можливість надалі переховуватися від органу досудового розслідування та суду.
Відповідно до ст. 178 КПК України встановлено, що ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від шести до десяти років з конфіскацією майна.
Оцінюючи наявність заявленого стороною обвинувачення ризику впливу на потерпілих, свідків, експертів, спеціалістів у кримінальному провадженні, слідчий суддя виходить з встановленого КПК України порядку отримання показань від учасників кримінального провадження, зокрема свідків, та вважає, що ризик такого впливу зберігається до отримання свідчень від таких безпосередньо судом під час розгляду справи по суті. Тим самим не виключена ймовірність того, що підозрювана, перебуваючи на волі, або без відповідних процесуальних обов'язків, покладених на неї судом, тобто не будучи обмеженою у спілкуванні із потерпілим, свідками, яким відомі обставини вчинення злочину у якому вона підозрюється, може здійснювати на них вплив шляхом підбурювання, вмовляння, залякування, підкупу, з метою їх спонукання до ненадання в суді показів, перекручування або спотворення обставин, які їм достовірно відомі, з метою уникнення кримінальної відповідальності.
Окрім цього наявним є ризик перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, зокрема підозрювана може вступати у поза процесуальні зв'язки з невстановленими на даний час співучасниками злочину для формування викривленої позиції щодо дійсних обставин злочину, у зв'язку з чим слідчий суддя вважає даний ризик доведеним.
В рішенні у справі «Лабіта проти Італії» Європейський суд з прав людини вказує, що тримання під вартою може бути виправданим у тій чи іншій справі лише за наявності специфічних ознак того, що цього вимагають істинні вимоги публічного інтересу, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважують правило поваги до особистої свободи.
Згідно зі ст. 5 Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи R(80) 11 від 27.06.1980 року «Про взяття під варту до суду» при розгляді питання про необхідність тримання під вартою, судовий орган повинен брати до уваги обставини конкретної справи, у тому числі характер та тяжкість інкримінованого злочину.
Отже, відповідно до вказаної рекомендації, важливим критерієм, орієнтуючись на який слід застосовувати вид запобіжного заходу, повинна бути санкція за вчинений злочин. Тобто, чим більш сувора санкція передбачена за злочин, тим більш суворий запобіжний захід повинен бути обраний щодо підозрюваного.
За приписами ч. 6 ст. 193 КПК України слідчий суддя, суд може розглянути клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та обрати такий запобіжний захід за відсутності підозрюваного, обвинуваченого, лише у разі, якщо прокурором, крім наявності підстав, передбачених статтею 177 цього Кодексу, буде доведено, що підозрюваний, обвинувачений оголошений у міжнародний розшук. У такому разі після затримання особи і не пізніш як через сорок вісім годин з часу її доставки до місця кримінального провадження слідчий суддя, суд за участю підозрюваного, обвинуваченого розглядає питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м'який запобіжний захід, про що постановляє ухвалу.
Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Згідно з ч. 5 ст. 9 КПК кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, а відтак, слідчий суддя приймає до уваги, що згідно з рішенням Європейського суду з прав людини у справі «Феррарі-Браво проти Італії» від 14 березня 1984 року не можна ставити питання про те, що арешт є виправданим тільки тоді, коли доведено факт вчинення та характер інкримінованих правопорушень, оскільки останнє є завданням попереднього розслідування. Європейський Суд з прав людини у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року зазначив, що «обґрунтована підозра» передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об'єктивного спостерігача у тому, що відповідна особа могла вчинити злочин.
Відповідно до ст. 131 КПК України одним із заходів забезпечення кримінального провадження з метою досягнення його дієвості є запобіжні заходи.
Згідно з ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також наявність ризиків, передбачених цим Кодексом.
Разом з тим, відповідно до ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно підозрюваного слідчий суддя враховує вимоги п. п. 3, 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Згідно з вимогами ст. 183 КПК України при обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного, обвинуваченого, який оголошений у міжнародний розшук, та/або який виїхав, та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, розмір застави не визначається.
З огляду на викладене, враховуючи те, що у ході розгляду клопотання стороною захисту доведено, що встановлені під час розгляду обставини є достатніми для переконання, що запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту не зможе запобігти доведеним під час розгляду клопотання ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України, враховуючи характер кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_6 , його тяжкість, беручи до уваги конкретні обставини провадження, зважаючи на особу підозрюваної, слідчий суддя дійшов переконання про доцільність заміни запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту на тримання під вартою відносно підозрюваної, такий запобіжний захід не буде надмірним та зможе належним чином запобігти встановленим ризикам.
Керуючись ст.ст. 131, 177, 178, 183, 184, 192-194, 196, 197, 205, 309, 376, 395, 575 КПК України, слідчий суддя,
Клопотання задовольнити.
Змінити запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, обраний ухвалою слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 29 січня 2026 року відносно ОСОБА_6 , підозрюваної у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307 КК України, на тримання під вартою без визначення розміру застави.
Після затримання підозрюваної ОСОБА_6 і не пізніш як через сорок вісім годин з часу її доставки до місця проведення досудового розслідування кримінального провадження розглянути питання про застосування запобіжного заходу вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м'який запобіжний захід.
Ухвала піддягає негайному виконанню після її оголошення.
Контроль за виконанням ухвали покласти на процесуального прокурора.
Ухвала може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Час та дата оголошення повного тексту ухвали 13 год. 30 хв. 31 березня 2026 року.
Слідчий суддя ОСОБА_1