Справа № 947/905/26
Провадження №2/523/4236/26
(заочне)
"10" квітня 2026 р. м.Одеса
Пересипський районний суд м. Одеси у складі
головуючої судді - Середи І.В.,
за участю секретаря - Ячменьової Д.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 9 в м. Одесі в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
07 січня 2026 року до Київського районного суду м. Одеси через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшла позовна заява ТОВ «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 1556-9067 від 26 травня 2025 року у розмірі 37680 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 26 травня 2025 року ОСОБА_1 уклала у електронному вигляді з ТОВ «Укр Кредит Фінанс» договір про відкриття кредитної лінії № 1556-9067, відповідно до якого відповідачка отримала кредит в сумі 1200 гривень строком на 365 днів зі сплатою процентів за користування кредитом та одноразової комісії за видачу кредиту відповідно до умов договору. Оскільки відповідачка зобов'язання щодо повернення кредитних коштів не виконала, тому станом на 22 жовтня 2025 року утворилася заборгованість за простроченим кредитом у розмірі 12000 грн, заборгованість за нарахованими процентами у розмірі 17880 грн, заборгованість за процентами на підставі ст. 625 ЦК України - 6000 грн та прострочена заборгованість за комісією за видачу кредиту - 1800 грн, всього на суму 37680 грн, яку позивач просив стягнути разом із судовими витратами.
Ухвалою судді Київського районного суду м. Одеси від 12 січня 2026 року справу передано за підсудністю до Пересипського районного суду м. Одеси на підставі п. 1 ч. 1 ст. 31 ЦПК України.
02 березня 2026 року відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду в спрощеному позовному провадженні з повідомленням (викликом) сторін.
Сторони в судове засідання не з'явилися, були повідомлені про розгляд справи належним чином.
В матеріалах справи є клопотання представника позивача про розгляд справи за його відсутності, в якому він також позов підтримує та не заперечує проти заочного розгляду справи.
Відповідачка про дату, час та місце слухання справи повідомлялася шляхом направлення судової повістки за зареєстрованою адресою місця проживання, проте кореспонденція повернулася до суду без вручення адресату з довідкою АТ «Укрпошта» - «Адресат відсутній за вказаною адресою», отже на підставі положень п. 4 ч. 8 ст. 128 та абз. 2 ч. 1 ст. 131 ЦПК України вона вважається повідомленою належним чином, із клопотаннями до суду не зверталася, відзив на позов не подавала.
Судом враховуються також судові повістки, надіслані у електронному вигляді на засоби зв'язку, зазначені відповідачкою під час укладення кредитного договору.
Відповідачка в установлений ч. 7 ст. 178 ЦПК України строк не подала до суду відзив на позовну заяву, у зв'язку із чим суд вирішує справу за наявними матеріалами, що передбачено ч. 8 ст. 178 ЦПК України.
Ураховуючи неявку належним чином повідомлену відповідачку в судове засідання, яка не повідомила про причини неявки та не подала відзив відповідно до статті 280 ЦПК України суд, за згодою представника позивача, вважає за можливе проводити заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення.
Згідно з вимогами ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
За змістом норми ч.6 ст.259 ЦПК України складання повного рішення (постанови) суду може бути відкладено на строк не більш як десять днів, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження - не більш як п'ять днів з дня закінчення розгляду справи.
За нормами ч.5 ст.268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом, 26 травня 2025 року ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 уклали електронний договір про відкриття кредитної лінії продукту «MiniKasa» № 1556-9067, за умовами якого позивач надав відповідачці кредитні кошти в сумі 12000 гривень шляхом безготівкового переказу грошової суми на банківських рахунок позичальниці за допомогою реквізитів електронного платіжного засобу НОМЕР_1 строком на 365 днів з базовим періодом 28 календарних днів, а остання зобов'язана повертати кредит та сплачувати проценти за користування грошима за стандартною процентною ставкою - 1 % за кожен день та заниженою - 1 % протягом базового періоду, а також комісію за видачу кредиту становить 15,00 % від суми виданого кредиту.
Кредитний договір підписаний ОСОБА_1 електронним підписом із застосування одноразового ідентифікатора (одноразового паролю) - A9966.
Кредитний договір укладений з використанням інформаційно-телекомунікаційної системи - вебсайту ТОВ «Укр Кредит Фінанс» (https:// navse.ua), який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем позивача, в рамках якої реалізуються технології обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів і які у процесі обробки інформації діють як єдине ціле.
Правилами надання грошових коштів у кредит, які є невід'ємною частиною договору, встановлюється порядок укладення кредитного договору, а саме: відповідачка на сайті ТОВ «Укр Кредит Фінанс», здійснила заповнення заявки на отримання кредиту, вказавши всі дані, відмічені в заявці обов'язкових для заповнення (п. 4.1 Правил); заявка подавалася відповідачкою через особистий кабінет (п.4.8 Правил); позивач проінформував відповідачку (п. 4.17 Правил) про прийняте рішення щодо видачі кредиту (смс-повідомленням на телефонний номер та електронним листом на адресу електронної пошти позивача) з гіперпосиланням на пропозицію щодо укладення договору відповідно до Закону України «Про електронну комерцію»; відповідачка в особистому кабінеті ознайомилася із пропозицією ТОВ «Укр Кредит Фінанс» щодо укладання електронного договору (офертою), яка була розміщена в Інформаційно-телекомунікаційній системі позивача та надала відповідь позивачу електронним повідомленням (п.5.2 Правил) про ознайомлення та повне і безумовне прийняття (акцепт) оферти, підписаного електронним підписом одноразовим ідентифікатором (пароль надісланий в смс-повідомленні); ТОВ «Укр Кредит Фінанс» надав підтвердження про укладання договору шляхом розміщення інформації в особистому кабінеті відповідачки та направлення примірника договору на адресу електронної пошти ОСОБА_1 . Як вбачається з вищенаведеного порядку при укладенні договору відповідачкою здійснені дії, які чітко свідчать про її свідомий вибір щодо укладення договору, без чого укладення договору було б неможливе.
Крім того, відповідно до ч.12 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст.12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст.12 цього Закону є оригіналом такого документа.
Відповідно до ч.13 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» електронні документи (повідомлення), пов'язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи.
Докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами згідно із ст. 64 ЦПК України.
Згідно зі ст.11 ч.3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Позивач свої зобов'язання за кредитним договором виконав у повному обсязі шляхом перерахування 26 травня 2025 року кредитних коштів у розмірі 12000 грн на картковий рахунок ОСОБА_1 №НОМЕР_1 , зазначений у особистому кабінеті, за допомогою платіжної системи EasyPay через посередника платіжних послуг ТОВ «ФК «Контрактовий дім».
Відповідачка прийняла вказані кошти, не скориставшись своїм правом протягом 14 календарних днів з дня укладення кредитного договору відмовитися від нього без пояснення причин, у тому числі в разі отримання ним грошових коштів. Проте свої зобов'язання щодо повернення кредитних коштів відповідно до умов договору належним чином не виконувала, сплативши лише 1000 грн у рахунок погашення тіла кредиту.
Згідно з наданим банком розрахунком заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором № 1556-9067 від 26 травня 2025 року станом на 22 жовтня 2025 року дорівнює 37680 грн, з яких заборгованість за простроченим кредитом у розмірі 12000 грн, заборгованість за нарахованими процентами у розмірі 17880 грн, заборгованість за процентами на підставі ст. 625 ЦК України - 6000 грн та прострочена заборгованість за комісією за видачу кредиту - 1800 грн.
За нормою ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якою договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.
Відповідно до ч.ч. 1, 3, 4, 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.
Положення Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).
Згідно зі ст. 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
У разі прострочення позичальником сплати відсотків за користування кредитом на строк понад один календарний місяць, кредитодавець має право вимагати від позичальника повернення кредиту у повному обсязі та сплати відсотків за весь строк фактичного користування кредитом до настання дати закінчення строку кредитування (п. 8.5 договору).
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст.610 ЦК України), у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ст. 611 ЦК України).
Як встановлено судом, ОСОБА_1 , уклавши договір про надання кредиту, взяла на себе зобов'язання щодо повернення грошових коштів та сплати процентів за користування ними.
Щодо стягнення комісії, суд звертає увагу на те, що за умовами договору про відкриття кредитної лінії № 1556-9067 від 26 травня 2025 року, який відповідачка підписала у електронному вигляді, передбачено платеж за додаткові та супутні послуги кредитодавця, обов'язкові для укладання договору, а саме, комісія за надання кредиту.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19 (провадження № 14-44цс21) зазначено, що:
"31.14. 10 червня 2017 року набув чинності Закон України "Про споживче кредитування", у зв'язку з чим у Законі України "Про захист прав споживачів" текст статті 11 викладено в такій редакції: "Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України "Про споживче кредитування".
31.15. Положення частин першої, другої, п'ятої статті 18 Закону України "Про захист прав споживачів" з набуттям чинності Закону України "Про споживче кредитування" залишилися незмінними, проте, враховуючи ультраактивну форму дії Закону України "Про захист прав споживачів", визначені ним наслідки включення до договору споживчого кредиту умови, якою встановлено плату за надання інформації щодо кредиту, підлягають перевірці на відповідність змісту положень Закону України "Про споживче кредитування".
Тобто, Велика Палата Верховного Суду висловлювала позицію про необхідність перевірки умов договору на відповідність діям вказаних норм на час укладення договору.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України "Про споживче кредитування" загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.
Згідно частини другої статті 8 Закону України "Про споживче кредитування" до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.
Отже, Законом України "Про споживче кредитування" безпосередньо передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за надання кредиту, тому приймаючи до уваги наявність в умовах договору такої послуги та її погодження з відповідачкою, вимога про стягнення комісії у розмірі 18000 грн також підлягає задоволенню.
При цьому суд вважає, що позовна вимога про стягнення процентів на підставі ст. 625 ЦК України, суперечить чинному законодавству з наступних підстав.
Відповідно до вимог п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року введено воєнний стан в Україні, і наступними Указами воєнний стан був продовжений, а Указом Президента № 40/2026 від 12 січня 2026 року строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 03 лютого 2026 року строком на 90 діб.
Таким чином, враховуючи вказану норму, у задоволенні вимоги про стягнення процентів у розмірі 6000 грн, нарахованих на підставі ст. 625 ЦК України за порушення відповідачкою кредитних зобов'язань, слід відмовити.
На підставі викладеного, оцінюючи зібрані по справі докази в їх сукупності, беручи до уваги недопустимість односторонньої відмови від виконання договірного зобов'язання, суд вважає, що позовні вимоги щодо стягнення боргу за кредитом в розмірі 31680 грн, з яких 12000 грн - заборгованість за простроченим кредитом, 17880 грн - заборгованість за нарахованими процентами та 1800 грн - прострочена заборгованість за комісією за видачу кредиту, підлягають задоволенню, так як фактично отримані та використані позичальницею кошти в добровільному порядку позивачу не повернуті, що є порушенням грошового зобов'язання.
Відповідно до вимог ч.1 ст.141 ЦПК України та ст. 4 Закону України «Про судовий збір» з відповідачки також підлягають стягненню на користь позивача судовий збір пропорційно до задоволених вимог в розмірі 2036,67 грн.
Керуючись ст. ст. 12, 13, 76,81, 89,141, 258-260, 263-265, 273, 274-279, 280-282, 354,355 ЦПК України,
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстрована адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» (код ЄДРПОУ: 38548598, місцезнаходження: бульвар Лесі Українки, буд. 26, офіс 407, м. Київ, 01133) заборгованість за кредитним договором № 1556-9067 від 26 травня 2025 року у розмірі 31680 грн, з яких 12000 грн - заборгованість за простроченим кредитом, 17880 грн - заборгованість за нарахованими процентами та 1800 грн - прострочена заборгованість за комісією за видачу кредиту, а також судовий збір у розмірі 2036,67 грн.
В іншій частині вимог відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідачки, поданою протягом тридцяти днів з дня складення рішення.
Заочне рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його складення.
Заочне рішення складено 10 квітня 2026 року.
Суддя