Справа № 2-2616/10
Номер провадження 2-др/522/46/26
06 квітня 2026 року Приморський районний суд м. Одеси, у складі:
головуючої судді Шенцевої О.П.,
при секретарі Сафтюк-Панько Б.Д.,
розглянувши заяву представника ОСОБА_1 адвоката Ковальова В.М. про розподіл судових витрат у цивільній справі № 2-2616/10 за позовом Відкритого акціонерного товариства Комерційного банку «НАДРА» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , товариства з обмеженою відповідальністю «КІІ Герма» про стягнення заборгованості,
До Приморського районного суду м. Одеси 05 березня 2026 року надійшла заява представника ОСОБА_1 адвоката Ковальова В.М. щодо розподілу судових витрат у цивільній справі № 2-2616/10 за позовом Відкритого акціонерного товариства Комерційного банку «НАДРА» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , товариства з обмеженою відповідальністю «КІІ Герма» про стягнення заборгованості, яка обґрунтовується наступним:
Заочним рішенням Приморського районного суду м.Одеси від 16.03.2010 солідарно стягнуто з ОСОБА_1 та інших осіб на користь ВАТ КБ «НАДРА» заборгованість за кредитним договором в сумі 4 329 965,62 грн. Однак, за заявою ОСОБА_1 від 15.04.2010 ухвалою Приморського районного суду м.Одеси від 31.08.2010 дане заочне рішення суду скасовано.
02 квітня 2012 року ухвалою Приморського районного суду м.Одеси у зв'язку з неодноразовою неявкою позивача (ПАТ КБ «НАДРА») цивільну справу за позовом банку до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ТОВ «КІІ ГЕРМА» залишено без розгляду.
Крім того, рішенням Шевченківського районного суду м.Києва від 07.12.2011 у справі № 2-5625/11 задоволено позов ОСОБА_1 до ПАТ КБ «НАДРА» та визнано недійсним договір поруки № 05/06/2008-П/319 від 17 червня 2008р., укладеного від імені Відкритого акціонерного товариства комерційний банк «Надра», яке змінило свою назву на Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Надра» та ОСОБА_1 .
24 жовтня 2025 року до Приморського районного суду м. Одеси надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» про заміну сторони виконавчого провадження правонаступником по цивільній справі за позовом Відкритого акціонерного товариства Комерційного банку «НАДРА» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , товариства з обмеженою відповідальністю «КІІ Герма» про стягнення заборгованості.
09 лютого 2026 року заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» про заміну сторони (стягувача його правонаступником) по цивільній справі № 2-2616/10, за позовом Відкритого акціонерного товариства Комерційного банку «НАДРА» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , товариства з обмеженою відповідальністю «КІІ Герма» про стягнення заборгованості залишено без задоволення.
Проте, представник Меланьїн О.О. подав 09.12.2025 року заперечення на заяву ТОВ «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» та надав докази понесення судових витрат, які становлять 20000 гривень.
В зв'язку з чим, просить суд стягнути з ТОВ «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» витрати на правничу допомогу у загальному розмірі 20000 гривень.
Сторони в судове засідання не з'явились, про дату та час судового засідання повідомлялись належним чином.
У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши заяву, суд приходить до наступного.
Відповідно ч. 1 ст. 270 Цивільного процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.
Судом встановлено, що 16.03.2010 року заочним рішенням Приморського районного суду м.Одеси солідарно стягнуто з ОСОБА_1 та інших осіб на користь ВАТ КБ «НАДРА» заборгованість за кредитним договором в сумі 4 329 965,62 грн.
15.04.2010 року ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 31.08.2010 дане заочне рішення суду скасовано.
02 квітня 2012 року ухвалою Приморського районного суду м.Одеси цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційного банку «НАДРА» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , товариства з обмеженою відповідальністю «КІІ Герма» про стягнення грошової суми залишено без розгляду.
Між тим, в даній справі було подано висновок КНДІСЕ №2577/11-11/5113/11-11 від 10.06.2011 де вказано, що підписи від імені ОСОБА_1 на договорі поруки від 17.06.2008 виконані іншою особою з наслідуванням підпису ОСОБА_1 .
Також подано висновок спеціаліста КНДІСЕ №2197/2198 згідно якого встановлено, що підписи від імені ОСОБА_1 на договорі поруки від 17.06.2008 та на кредитному договорі в графі «учредитель» виконані іншою особою
Крім того, надано рішення Шевченківського районного суду м.Києва від 07.12.2011 у справі № 2-5625/11, яким задоволено позов ОСОБА_1 до ПАТ КБ «НАДРА» та визнано недійсним договір поруки № 05/06/2008-П/319 від 17 червня 2008р., укладеного від імені Відкритого акціонерного товариства комерційний банк «Надра», яке змінило свою назву на Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Надра» та ОСОБА_1 .
Попри це, 24 жовтня 2025 року до Приморського районного суду м. Одеси надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» про заміну сторони виконавчого провадження правонаступником по цивільній справі за позовом Відкритого акціонерного товариства Комерційного банку «НАДРА» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , товариства з обмеженою відповідальністю «КІІ Герма» про стягнення заборгованості.
13 грудня 2025 року до суду від представника ОСОБА_1 адвоката Ковальова В.М. надійшли заперечення щодо заміни сторони у виконавчих листах.
09 лютого 2026 року заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» про заміну сторони (стягувача його правонаступником) по цивільній справі № 2-2616/10, за позовом Відкритого акціонерного товариства Комерційного банку «НАДРА» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , товариства з обмеженою відповідальністю «КІІ Герма» про стягнення заборгованості залишено без задоволення.
05 березня 2026 року до Приморського районного суду м. Одеси надійшла заява представника ОСОБА_1 адвоката Ковальова В.М. про ухвалення додаткового рішення у справі № 2-2616/10 (провадження 6/522/98/26) щодо розподілу судових витрат у цивільній справі № 2-2616/10 за позовом Відкритого акціонерного товариства Комерційного банку «НАДРА» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , товариства з обмеженою відповідальністю «КІІ Герма» про стягнення заборгованості.
Для підтвердження понесених витрат на правничу допомогу ОСОБА_1 надані суду:
- копія договору про надання правничої допомоги від 07.12.2025 р.;
- копія рахунок за договором про надання правничої допомоги від 10.12.2025 р.;
- копія квитанції до прибуткового касового ордеру N? 1 від 10.12.2025 року.
Метою укладання договору є надання правничої допомоги (адвокатських послуг) щодо захисту та представництва інтересів Замовника у справі №2-2616/10 (провадження №6/522/684/25 в Приморському районному суді м. Одеси) та будь-яких інших провадженнях, пов'язаних з вимогою ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» щодо заміни кредитора/стягувача замість ПАТ КБ «НАДРА» та стягнення з Замовника як солідарного боржника/поручителя заборгованості за кредитним договором б/н від 17.06.2008 .
Умовами договору про надання правничої допомоги від 07.12.2025 року передбачено, що за представництво інтересів ОСОБА_1 (в т.ч. за складання процесуальних документів) в суді кожної інстанції останній сплачує на користь адвоката 20 000 грн. на підставі рахунку Меланьїн О.О. здійснив оплату, що підтверджено квитанцією до прибуткового касового ордеру №1 від 10.12.2025 р.
Матеріали справи свідчать, що адвокатом Ковальовим В.М. дійсно на підставі ордеру на надання правничої допомоги було здійснено представництво інтересів ОСОБА_1 у даній справі, подано заперечення на заяву ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп», зроблено адвокатський запит до органів Державної виконавчої служби з метою зібрання доказів, проаналізовано інформацію у відповідних державних реєстрах тощо.
У відповідності до ст. 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Стаття 59 Конституції України гарантує кожному право на правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
При цьому, склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою такої допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням такої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правничу допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Відповідна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 справа N 826/1216/16.
Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Так у відповідності до ч. ч. 1, 2 ст. 134 ЦПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.
Водночас, ч. 2 ст. 137 ЦПК України встановлює, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Частиною 3 статті 137 ЦПК України передбачено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно з п.4 ч.1 ст.1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.
Разом із тим, чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.
Згідно з ч. 5 ст. 142 ЦПК України у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов'язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.
Положеннями ст. 133 ЦПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати:
1) на професійну правничу допомогу;
2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;
3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;
4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Згідно з положеннями ч. 4 ст. 137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
В постанові від 04 липня 2018 року по справі №310/11534/13-ц Велика Палата Верховного Суду під час ухвалення судового рішення за правилами цивільного судочинства вважала можливим керуватися однією з аксіом цивільного судочинства: «Placuit in omnibus rebus praecipuum esse iustitiae aequitatisque quam stricti iuris rationem», що означає «У всіх юридичних справах правосуддя й справедливість мають перевагу перед строгим розумінням права».
Європейський суд з прав людини, розглядаючи справу "Іатрідіс проти Греції" (Iatridis v. Greece), зазначив, що відшкодування судових витрат передбачає встановлення їх реальності, необхідності та розумності їх розміру.
У справі "Георгуліс та інші проти Греції" (Georgoulis and others v. Grece) Європейський суд з прав людини, пославшись на наведену вище справу "Іатрідіс проти Греції" (Iatridis v. Greece), зазначив, що згідно з його практикою, відшкодування судових витрат передбачає, що встановлена їх реальність, необхідність і, більше того, розумний характер їх розміру. Суд відзначив, що у цій справі на обґрунтування вимоги про відшкодування судових витрат не було надано підтверджуючих документів, які дозволили б йому точно розрахувати ці витрати.
В додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження №14-382дс19) зроблено висновки, що «при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін».
В той же час, те ж саме зазначено у постанові Верховного Суду від 13.02.2019 р. у справі №756/2114/17.
Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У рішеннях від 12 жовтня 2006 р. у справі «Двойних проти України», від 10 грудня 2009 р. у справі «Гімайдуліна і інші проти України», від 23 січня 2014 р. у справі «East/WestAllianceLimited проти України», від 26 лютого 2015 р. у справі «Баришевський проти України» зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява № 19336/04, п. 269). У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 р. у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Вказаний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс-19), постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 03.02.2021 р. № 554/2586/16-ц, від 17.02.2021 р. № 753/1203/18.
Відтак, вказані обставини визначення представником витрат на правничу допомогу в розмірі 20000 грн. є неспівмірними зі складністю справи та обсягом виконаних робіт. Тому, суд вважає за необхідне зменшити зазначені витрати.
За таких обставин, враховуючи рівень складності справи, тривалість її розгляду, обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, суд вважає, що зазначені витрати підлягають стягненню з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» на користь ОСОБА_1 лише частково у розмірі 5000 грн.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст.133, 137, 141, 260, 270, 353 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -
Заяву представника ОСОБА_1 адвоката Ковальова В.М. про розподіл судових витрат у цивільній справі № 2-2616/10 за позовом Відкритого акціонерного товариства Комерційного банку «НАДРА» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , товариства з обмеженою відповідальністю «КІІ Герма» про стягнення заборгованості - задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» (код ЄДРПОУ 40696815) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати понесені на професійну правничу допомогу по цивільній справі № 2-2616/10 у розмірі 5 000 (п'ять тисяч) гривень 00 копійок.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Одеського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня складення ухвали.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ухвали).
Учасник справи, якому ухвалу суду не було вручено у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 358 ЦПК України.
Cуддя: