СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА
ун. № 759/4027/26
пр. № 2/759/7101/26
08 квітня 2026 року м. Київ
Святошинський районний суд міста Києва у складі головуючого судді Горбенко Н.О., за участю секретаря судових засідань Чугай В.М., без участі сторін, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Києва за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, -
У лютому 2026 року ОСОБА_1 звернувся до Святошинського районного суду міста Києва із позовом до ОСОБА_2 про визнання ОСОБА_2 таким, що втратив право користування житловим приміщенням, 2-х кімнатною квартирою за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом зняття його з реєстраційного обліку за вказаною адресою.
В обґрунтування позову зазначає, що у період з 04.03.2006 по 04.12.2008 перебував у шлюбі з ОСОБА_3 , від якого у них ІНФОРМАЦІЯ_1 народився син ОСОБА_2 , якого було зареєстровано за адресою місця реєстрації батька у квартирі АДРЕСА_2 .
Позивач зазначає, що одразу після розірвання шлюбу його колишня дружина разом з сином виїхали із вказаної квартири. З нього стягуються аліменти на утримання сина відповідно до рішення Святошинського районного суду від 30.10.2013. Після грудня 2008 року відповідач жодного дня за місцем свого місця реєстрації не проживав.
Позивачу відомо, що місцем проживання відповідача є АДРЕСА_3 . З 09.09.2024 відповідач навчається у ОСОБА_4 за спеціальністю електротехнік, строк навчання до 08.03.2028. Повертатися до України відповідач не планує.
Оскільки відповідач тривалий час не проживає у квартирі без поважних причин. Повертатися до України не планує, самостійно не вчиняє дій щодо зняття з реєстрації, а позивач несе витрати на утримання житла самостійно, тому позивач звернувся до суду із даним позовом.
У відповідності до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено головуючу суддю Горбенко Н.О.
Ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 19 лютого 2026 року відкрито провадження у справі у порядку загального позовного провадження.
Ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 12 березня 2026 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
Представник позивача ОСОБА_5 подала до суду заяву, у якій просила розгляд справи по суті спору проводити без її участі. Позовні вимоги підтримала у повному обсязі та просила задовольнити.
Відповідач у судове засідання не з'явився, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце судового розгляду. Про причини своєї неявки суд не повідомив, жодних клопотань на адресу суду не направляв.
Відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 223 ЦПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Зважаючи на викладене, суд визнав за можливе провести судове засідання за відсутності сторін.
З урахуванням ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється у зв'язку із неявкою учасників справи у судове засідання.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.
Судом встановлено, що відповідач у справі ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є сином позивача ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , повторно виданим 24.04.2025 Святошинським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), актовий запис №2430 від 14.09.2006.
Згідно з витягом з Реєстру територіальної громади м. Києва, станом на 18.02.2026 за адресою: АДРЕСА_4 зареєстровано троє осіб: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з 09.03.1982; ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з 03.02.1983; ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 07.11.2006.
Відповідно до свідоцтва про розірвання шлюбу серії НОМЕР_2 , виданого повторно 23.04.2025 Святошинським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_7 шлюб розірвано, про що 04.12.2008 складено актовий запис №1120.
Рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 30 жовтня 2013 року у справі №759/14706/13-ц стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_7 аліменти на утримання ОСОБА_2 щомісячно у твердій грошовій сумі розміром 1 000,00 грн., але не менше ніж 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, з 20.09.2013 до його повноліття.
Позивач вказує на те, що відповідача було зареєстровано після його народження за місце реєстрації батька, проте одразу після розірвання шлюбу із ОСОБА_7 , його колишня дружина разом з сином виїхали з квартири АДРЕСА_2 . З грудня 2008 року відповідач жодного дня за місцем свого місця реєстрації не проживав та не з'являвся.
З 09.09.2024 відповідач навчається у ОСОБА_4 за спеціальністю електротехнік, строк навчання до 08.03.2028, що підтверджується учнівським договором на професійне навчання.
Відповідно до актів про фактичне не проживання особи від 28.05.2025 та від 29.01.2026, засвідченими начальником ЖЕД №1, вбачається, що мешканці будинку за адресою: АДРЕСА_5 , підтвердили, що ОСОБА_2 зареєстрований, але з 2008 року по теперішній час не проживає у квартирі АДРЕСА_2 .
Позивач зазначає, що він тимчасово не працює, має мінливий дохід, його мати ОСОБА_6 є пенсіонеркою, має низьку пенсію, разом з тим позивач несе витрати на житлово-комунальні послуги, що розраховуються на кількість зареєстрованих у квартирі осіб, має борги, в отриманні субсидії відмовляють через зареєстроване місце проживання відповідача.
Зі слів позивача, його син не вчиняє дії щодо зняття з реєстрації, що обмежує його права та права його матері, які несуть тягар утримання вказаного житлового приміщення.
Статтею 47 Конституції України закріплено право кожного громадянина України на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.
Відповідно до ст. 6 ЖК України, жилі будинки і жилі приміщення призначаються для постійного проживання громадян, а також для використання у встановленому порядку як службових жилих приміщень і гуртожитків.
Частиною 4 ст. 9 ЖК України встановлено, що ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.
Користування жилим приміщенням у будинках державного і громадського житлового фонду врегульовано положеннями глави 2 ЖК України.
Статтею 64 ЖК України передбачено, що члени сім'ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов'язки, що випливають з договору найму житлового приміщення. До членів сім'ї наймача належить дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім'ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство.
Особи, що вселились в жиле приміщення як члени сім'ї наймача, набувають рівного з іншими членами сім'ї права користування жилим приміщенням, якщо при вселенні між цими особами, наймачем та членами сім'ї не було іншої угоди про порядок користування жилим приміщенням (ст. 65 ЖК України).
Згідно з ч. 1 ст. 163 ЖК України у разі тимчасовій відсутності наймача або членів його сім'ї за ними зберігається займане жиле приміщення у випадках і в межах строків, установлених частиною першою, пунктами 1 і 5 частини третьої і частиною четвертою статті 71 цього Кодексу.
Згідно з ч. 1 ст. 71 ЖК України при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім'ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців.
Статтею 72 ЖК України врегульовано, що визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.
Пунктом 34 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 07 лютого 2014 року, усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном, зокрема жилим приміщенням, шляхом зняття особи з реєстраційного обліку залежить від вирішення питання про право користування такої особи жилим приміщенням відповідно до норм житлового та цивільного законодавства (наприклад, статті 71, 72, 116, 156 ЖК України, стаття 405 ЦК України), зокрема від вирішення вимог про позбавлення права користування жилим приміщенням.
Так, відповідно до положень статей 71, 72, ЖК України та ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться виключно в судовому порядку. Зняття з реєстрації місця проживання здійснюється на підставі такого судового рішення, яке набрало законної сили.
При цьому, положення ст.7 цього Закону підлягають застосуванню до усіх правовідносин, виникнення, зміна чи припинення яких пов'язані з юридичним фактом зняття з реєстрації місця проживання, що в повному обсязі відповідає правовій позиції Верховного Суду.
На ствердження вибуття суд може брати до уваги будь-які фактичні дані, які свідчать про обрання стороною іншого постійного місця проживання (повідомлення про це в листах, розписка, переадресування кореспонденції, утворення сім'ї в іншому місці, перевезення майна в інше жиле приміщення, виїзд в інший населений пункт, укладення трудового договору на невизначений строк тощо).
Початок відліку часу відсутності визначається від дня, коли особа залишила приміщення. Повернення особи до жилого приміщення, яке вона займала, перериває строк тимчасової відсутності. При тимчасовій відсутності за особою продовжує зберігатись намір ставитися до жилого приміщення як до свого постійного місця проживання, тому при розгляді позову про визнання особи такою, що втратила право на жилу площу, суд повинен ретельно дослідити обставини, які мають значення для встановлення причин довготривалої відсутності.
Такий правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 24 жовтня 2018 року, справа № 490/12384/16-ц, від 22 листопада 2018 року, справа № 760/13113/14-ц.
Саме на позивача процесуальний закон покладає обов'язок довести факт відсутності відповідача понад встановлені ст. 71 ЖК України строки у жилому приміщенні без поважних причин.
Із матеріалів справи вбачається, що відповідач з 2018 року на проживає у спірному житлі, житлом не цікавиться, витрат по його утриманню не несе, поважних причин відсутності відповідача за місцем реєстрації понад шість місяців судом не встановлено.
Відповідач без поважних причин, понад шість місяців відсутній за місцем реєстрації, що є правовою підставою для визнання його, згідно ст. 71, 72 ЖК України, таким, що втратив право користування цим житловим приміщенням.
Згідно з положеннями статей 76, 77, 79, 80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.
Водночас, суд не здійснює зняття особи з місця реєстрації, а лише визнає особу такою, що втратила право користування житловим приміщенням та після набрання судового рішення законної сили, власнику житлового приміщення необхідно звернутись з рішенням суду та заявою про зняття з реєстрації місця проживання особи до органів реєстрації, оскільки вирішення питання про зняття особи з реєстраційного обліку залежить, зокрема, від вирішення питання про право користування такої особи жилим приміщенням відповідно до норм житлового та цивільного законодавства, а рішення суду про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, яке набрало законної сили, відповідно до вимог ст.ст. 6, 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» є підставою для зняття особи з реєстраційного обліку за звернення відповідної заінтересованої особи до відповідного органу реєстрації.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що позивачем доведено ті обставини, на які він посилався, як на підставу своїх позовних вимог, а тому позов підлягає частковому задоволенню.
Щодо судових витрат.
При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір, однак прохальна частина позову не містить вимоги щодо стягнення судових витрат із відповідача.
Відтак, судові витрати слід залишити за позивачем.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 13, 14, 82, 206, 223, 259, 263-265, 268, 274-279, 352, 354 ЦПК України, суд,-
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням - задовольнити частково.
Визнати ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП: НОМЕР_3 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) таким, що втратив право користування житловим приміщенням, 2-х кімнатною квартирою за адресою: АДРЕСА_1 .
У задоволенні іншої частини вимог позову - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 13 квітня 2026 року.
Суддя Н.О.Горбенко