Справа №:755/8501/25
Провадження №: 1-кс/755/1481/26
"06" квітня 2026 р. слідча суддя Дніпровського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , секретар судових засідань ОСОБА_2 , за участю прокурора ОСОБА_3 , розглянувши у закритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві клопотання прокурора Дарницької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони ОСОБА_3 про надання дозволу на затримання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, громадянина України, військовослужбовця військової служби за призовом під час мобілізації на особливий період, лейтенанта, командира інженерно-саперного взводу військової частини НОМЕР_1 , зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого, у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42022071210000139 від 07.07.2022 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, з метою його приводу до суду для участі в розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою,
до слідчої судді надійшло вказане клопотання слідчого та обумовлене наявністю обставин регламентованих ст. 188, п.п. 1-2 ч. 4 ст. 189, п.п. 1-3 ч. 1 ст. 194 КПК України у цьому провадженні.
Прокурор у клопотанні посилається на те, що досудовим розслідуванням встановлено, що відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 №5 (по стройовій частині) від 28.02.2022, відповідно до мобілізаційної директиви Головнокомандувача Збройних сил України 24.02.2022 року №32/321/501/13т, Указу Президента України від 24.02.2022 року «Про введення воєнного стану в Україні», з набранням чинності Указу Президента України №69/2022 «Про загальну мобілізацію» нижчепойменованих резервістів та військовозобов'язаних, які прибули із районних територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки відповідно до мобілізаційного плану, вважати призначеними, зарахувати до списків особового складу та на всі види забезпечення лейтенанта ОСОБА_4 - командиром інженерно-саперного взвода військової частини НОМЕР_1 , ВОС-1010003. Вважати таким, що з 28 лютого 2022 року справи та посаду прийняв і приступив до виконання службових обов'язків за посадою.
Так, згідно з вимогами ст. ст. 17, 65, 68 Конституції України оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України; захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності, шанування її державних символів є обов'язком громадян України; кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України.
Згідно зі ст. ст. 1, 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» військовий обов'язок встановлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення Збройних Сил України військовослужбовцями.
Відповідно до ст. ст. 4, 6 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України (далі - Статут) повсякденне життя і службова діяльність військовослужбовців регулюються Конституцією України, законами України, цим Статутом та іншими нормативно-правовими актами. Внутрішня служба здійснюється з метою підтримання у військовій частині порядку та військової дисципліни, належного морально-психологічного стану, які забезпечують постійну бойову готовність та якісне навчання особового складу, збереження здоров'я військовослужбовців, організоване виконання інших завдань.
Згідно зі ст. 11, 16 Статуту кожен військовослужбовець повинен бути дисциплінованим, виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою, які визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.
Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 24 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов'язки військової служби, на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять).
Відповідно ст. 1 Закону України «Про оборону України», особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Статтею 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію» визначено, що особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Статтею 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію» визначено, що організація і порядок проведення мобілізаційної підготовки та мобілізації визначаються цим Законом, актами Президента України та Кабінету Міністрів України.
Загальна мобілізація проводиться одночасно на всій території України і стосується національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, оперативно-рятувальної служби цивільного захисту, підприємств, установ і організацій.
Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», який затверджено Законом України 2102-IX, у зв'язку із збройною агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022, який діє по сьогоднішній час.
Указом Президента України № 69/2022 від 24.02.2022 «Про загальну мобілізацію» було оголошено про проведення загальної мобілізації на території Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Київської, Кіровоградської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, міста Києва. Даний Указ затверджено Законом України № 2105-IX від 03.03.2022 року.
Про введення в дію воєнного стану ОСОБА_4 достеменно було відомо, оскільки Указ Президента України №64/2022 оголошено за допомогою засобів масової інформації та доведено до населення країни.
Відповідно до ст. 65 Конституції України, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Відповідно до статей 11, 16, 119, 129, 130, 199, 216 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, необхідність забезпечення у військовій частині постійної бойової готовності, проведення занять з бойової підготовки, підтримання внутрішнього порядку, військової дисципліни та виконання службових обов'язків, зобов'язують військовослужбовців у службовий час постійно знаходитись в розташуванні військової частини або місці служби і не залишати їх без дозволу командира (начальника).
Однак, у невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше 02.06.2022 у лейтенанта ОСОБА_4 виник злочинний умисел, спрямований на ухилення від проходження військової служби, який він реалізував за наступних обставин. Військовослужбовець призваний за мобілізацією лейтенант ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 , командир інженерно-саперного взводу ВЧ НОМЕР_1 , який згідно наказу № 68 від 02.05.2022 року, перебував у відпустці за лікарняним, а саме в період часу з 03.05.2022 по 01.06.2022 включно, перебував на реабілітації за місцем проживання та мав повернутися в частину 02.06.2022. В подальшому, 03.06.2022 під час проведення перевірки особового складу в пункті постійної дислокації офіцером групи персоналу, лейтенантом ОСОБА_5 виявлено відсутність лейтенанта ОСОБА_4 , про що складено рапорт. Зброя військовослужбовця знаходиться в підрозділі. Розшукові заходи організовані т.в.о. командира військової частини позитивних результатів не дали. Мобільний телефон військовослужбовця не відповідає. Місце перебування не встановлено.
Окрім цього, 21.06.2022 від військовослужбовця ОСОБА_4 листом, через Укрпошту надійшов рапорт датований 30.05.2022 про те, що через погіршення стану здоров'я військовослужбовець змушений залишитися на лікуванні до покращення стану. Про місце свого перебування не повідомив, при цьому військовослужбовець не підтвердив поважність причини своєї відсутності та проводить свій час на власний розсуд, не пов'язуючи його з виконанням службових обов'язків та не вживаючи жодних заходів для повернення до місця служби, звернення до правоохоронних або інших державних органів чи органів військового управління за наявності реальної можливості для цього.
Станом на теперішній час, усвідомлюючи протиправність і помилковість своїх дій, будучи обізнаним про кримінальну відповідальності за вчинений злочин, ОСОБА_4 , не прибув до місця несення служби, АДРЕСА_2 , військової частини НОМЕР_1 .
Таким чином, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюється у нез'явленні вчасно до місця служби, без поважних причин, військовослужбовцем, тривалістю понад три доби, вчиненому в умовах воєнного стану, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.
17 березня 2026 року лейтенанту ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчинені у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.
Обґрунтованість підозри ОСОБА_4 повністю підтверджується зібраними в кримінальному провадженні матеріалами: повідомленням військової частини НОМЕР_1 про вчинення лейтенантом ОСОБА_4 кримінального правопорушення; актом службового розслідування ВЧ НОМЕР_1 за фактом СЗЧ з додатками; протоколом допиту свідка ОСОБА_6 від 15 серпня 2022 року; протоколом допиту свідка ОСОБА_5 від 15 серпня 2022 року; протоколом допиту свідка ОСОБА_7 від 24 жовтня 2024 року; протоколом допиту свідка ОСОБА_8 від 18 березня 2025 року; повідомленням про підозру ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КПК України від 17 березня 2025 року та іншими матеріалами кримінального провадження в сукупності та вилученими речовими доказами.
Так з метою виклику ОСОБА_4 для проведення слідчих дій неодноразово здійснювались телефонні дзвінки на наявний в матеріалах службового розслідування контактний номер телефону, проте вказаний телефон вимкнений та ОСОБА_4 на зв'язок не виходить. З метою виклику ОСОБА_4 за місцем його проживання були направлені повістки про явку до слідчого, проте за вказаними викликами останній не з'явився. Також, під час допиту матері ОСОБА_4 - ОСОБА_8 , остання надала покази, що наразі місце перебування сина їй не відомо та вона з ним не спілкувався тривалий час. Також під час досудового розслідування встановлено, що дружина та син ОСОБА_4 п перебувають за кордоном.
Крім того встановлено, що ОСОБА_4 за місцем свого фактичного проживання та реєстрації не проживає та місце його перебування не відоме, до слідчого до теперішнього часу останній не з'явився та про зміну місця свого проживання не повідомив. На даний час ОСОБА_4 ухиляється від слідства та відповідно в подальшому може ухилятись від суду.
01.04.2026 року на підставі п.2 ч. 1ст. 280, 281 КПК України, досудове розслідування у кримінальному провадженні зупинено та ОСОБА_4 оголошено в розшук.
Крім того, враховуючи ризики передбачені ст. 177 КПК України, а саме: п. 1. ст. 177 КПК України, підозрюваний ОСОБА_4 усвідомлений про міру покарання за вчинене кримінальне правопорушення, у зв'язку з чим, може переховуватися від органу досудового розслідування та суду, що підтверджується оголошенням у розшук останнього;
п. 3 ст. 177 КПК України, підозрюваний ОСОБА_4 може незаконно впливати на свідків у даному кримінальному провадженні; п. 4 ст. 177 КПК України, підозрюваний ОСОБА_4 може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, а саме останній був неодноразово викликаний слідчий до СВ Дніпровського УП ГУНП у м. Києві, однак на виклики до даного часу не з'явився та проведеними оперативно-розшуковими заходами встановити його місце перебування не надалося за можливе, що в свою чергу свідчить про те, що підозрюваний свідомо ухиляється від органу досудового розслідування;
Беручи до уваги те, що в органів досудового слідства є достатньо підстав вважати, що підозрюваний ОСОБА_4 , переховується від органів досудового розслідування та суду, може продовжувати злочинну діяльність.
У судовому засіданні прокурор заявлене клопотання підтримав, просив задовольнити з вказаних у ньому підстав.
Слідча суддя, заслухавши доводи прокурора, дослідивши матеріали клопотання, та перевіривши його на дотримання вимог КПК України, приходить до наступного.
Згідно положень ч. 1 ст. 188 КПК України, прокурор, слідчий за погодженням з прокурором має право звернутися із клопотанням про дозвіл на затримання підозрюваного, обвинуваченого з метою його приводу для участі в розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Клопотання може бути подане одночасно з поданням клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або зміни іншого запобіжного заходу на тримання під вартою; після подання клопотання про застосування запобіжного заходу і до прибуття підозрюваного, обвинуваченого до суду на підставі судового виклику; після неприбуття підозрюваного, обвинуваченого за судовим викликом для участі в розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою і відсутності у слідчого судді, суду на початок судового засідання відомостей про поважні причини, що перешкоджають його своєчасному прибуттю.
У даному випадку це клопотання подано у відповідності до положень ч. 2 ст. 188 КПК України, у зв'язку з наявністю передумов вказаних у п. 1 даної частини статті цього Кодексу. До клопотання додано документи, які, на думку слідчої судді підтверджують зазначені у пунктах 1, 2 ч. 4 ст. 189 та ч. 4 ст. 190 КПК України обставини, те, що підозра про вчинення особою кримінального правопорушення є обґрунтованою та те, що ризики, зазначені у клопотанні про зміну запобіжного заходу із застави на тримання під вартою дійсно існують.
Як вбачається, з матеріалів клопотання слідчими Дніпровського УП ГУНП в м. Києві проведено ряд розшукових дій, однак місцезнаходження ОСОБА_4 встановити не видалось можливим. У зв'язку з цим, постановою слідчої Дніпровського УП ГУНП у м. Києві досудове розслідування за підозрою ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст.407 КК України було зупинено, а ОСОБА_4 оголошено у розшук.
Наведене свідчить, що підозрюваний ОСОБА_4 ухиляється від слідства та перешкоджає кримінальному провадженню.
За таких передумов, слідча суддя вважає, що наявні у провадженні докази, свідчать про те, що в органу досудового слідства є достатньо підстав вважати, що у даному кримінальному провадженні наявні обставини, зазначені у пунктах 1, 2 ч. 4 ст. 189 КПК України. Особа об'єктивно підозрюється у вчиненні пред'явленого кримінального правопорушення, а ризики, регламентовані ч. 1 ст. 177 КПК України, є реальними і такими, що підтверджуються наявними матеріалами, а тому клопотання про надання дозволу на затримання підлягає задоволенню, що також слугує і підставою для не розгляду по суті клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки останнє, у цьому випадку, є фактично додатком до клопотання про надавання дозволу на затримання, адже подане у порядку п. 1 ч. 2 ст. 188 КПК України, а не ст. 183 КПК України.
На підставі викладеного, керуючись вимогами ст. 131-132, 176-178, 187-190, 193, 194, 309, 310, 369-372, 376 КПК України, слідча суддя
клопотання про надання дозволу на затримання - задовольнити.
Надати дозвіл на затримання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, громадянина України, військовослужбовця військової служби за призовом під час мобілізації на особливий період, лейтенанта, командира інженерно-саперного взводу військової частини НОМЕР_1 , зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого, у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42022071210000139 від 07.07.2022 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, з метою його приводу до суду для участі в розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Строк дії ухвали суду в частині надання дозволу на затримання підозрюваного ОСОБА_4 , з метою його приводу до Дніпровського районного суду м. Києва для участі в розгляді клопотання прокурора про зміну запобіжного заходу із застави на тримання під вартою визначити 2 (два) роки, тобто по 06 квітня 2028 року.
Ухвала про дозвіл на затримання з метою приводу втрачає законну силу з моменту: 1) приводу підозрюваного, обвинуваченого до суду; 2) закінчення строку дії ухвали, зазначеного в ній, або закінчення шести місяців із дати постановлення ухвали, у якій не зазначено строку її дії; 2-1) добровільного з'явлення підозрюваного до слідчого судді, а обвинуваченого до суду, про що слідчий суддя, суд повідомляє прокурора; 3) відкликання ухвали прокурором.
В силу ч. 2 ст. 190 КПК України, вказати адресу прокурора Дарницької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони ОСОБА_3 - м. Київ-93, вул. Поліська, 28.
Затримана на підставі ухвали слідчого судді особа не пізніше тридцяти шести годин з моменту затримання повинна бути звільнена або доставлена до слідчого судді, який постановив ухвалу про дозвіл на затримання з метою приводу.
Службова особа, яка на підставі ухвали слідчого судді про дозвіл на затримання затримала особу, зобов'язана негайно вручити їй копію зазначеної ухвали.
Уповноважена службова особа (особа, якій законом надане право здійснювати затримання), яка затримала особу на підставі ухвали слідчого судді про дозвіл на затримання або у якої під вартою тримається особа, щодо якої діє ухвала про дозвіл на затримання, негайно повідомляє про це прокурора, зазначеного в ухвалі.
Якщо після затримання підозрюваного з'ясується, що він був затриманий на підставі ухвали про дозвіл на затримання, яка відкликана прокурором, підозрюваний має бути негайно звільнений уповноваженою службовою особою, під вартою якої він тримається, якщо немає інших законних підстав для його подальшого затримання.
Ухвала оскарженню не підлягає та є обов'язковою до виконання на всій території України.
Слідча суддя: ОСОБА_1