Справа № 752/5491/26
Провадження № 2/752/8506/26
Іменем України
06 березня 2026 року суддя Голосіївського районного суду міста Києва Слободянюк А.В., перевіривши позовну заяву ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Вусо», третя особа: ОСОБА_2 , про стягнення суми страхового відшкодування, -
До Голосіївського районного суду м. Києва через підсистему ЕСІТС «Електронний суд» надійшла вищевказана позовна заява.
Справа 04 березня 2026 року передана у провадження судді Слободянюк А.В., у відповідності до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями.
Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ст. 4 ЦПК України).
Вивчивши подані матеріали, вважаю за необхідне подану заяву залишити без руху та надати позивачу строк для усунення недоліків, відповідно до ст.185 ЦПК України з наступних підстав.
У відповідності до п. 5 ч. 3 ст. 175 ЦПК України позовна заява повинна містити: виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.
За нормою ч. 5 ст. 177 ЦПК України позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
Докази, що подаються учасниками у справі повинні відповідати ознакам, визначеним ст. 77-80 ЦПК України.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування, з наведеного випливає, що суд позбавлений можливості встановити дійсні обставини у справі у тому разі, якщо докази подані до суду іноземною мовою без відповідного їх перекладу на мову, що зрозуміла для суду.
Судом встановлено, що долучені до матеріалів позовної заяви докази на обґрунтування позовних вимог викладені іноземною мовою, що підлягає усуненню позивачем, з посиланням на наступне.
Згідно зі ст. 9 ЦПК України та ч. 1 ст. 12 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» цивільне судочинство і діловодство в судах України провадиться державною мовою.
Учасники судового процесу, які не володіють або недостатньо володіють державною мовою, мають право робити заяви, надавати пояснення, виступати в суді і заявляти клопотання рідною мовою або мовою, якою вони володіють, користуючись при цьому послугами перекладача, в порядку, встановленому цим Кодексом.
Згідно зі ст. 10 Конституції України державною мовою в Україні є українська мова. Держава забезпечує всебічний розвиток і функціонування української мови в усіх сферах суспільного життя на всій території України. Застосування мов в Україні гарантується Конституцією України та визначається законом.
Частиною 1 статті 14 Закону України «Про забезпечення функціонування української мови як державної» визначено, що у судах України судочинство провадиться, а діловодство здійснюється державною мовою.
За ст. 14 Закону України «Про засади державної мовної політики» судочинство в Україні цивільних, господарських, адміністративних і кримінальних справах здійснюється державною мовою, а сторони, які беруть участь у справі, подають до суду письмові процесуальні документи і докази, викладені державною мовою. У межах території, на якій поширена регіональна мова (мови), що відповідає умовам частини 3 статті 8 цього Закону, допускається подача до суду письмових процесуальних документів і доказів, викладених цією регіональною мовою (мовами), з перекладом, у разі необхідності, на державну мову без додаткових витрат для сторін процесу.
Рішенням Конституційного Суду України від 28 лютого 2018 року №2р-2018 Закону України «Про засади державної мовної політики» від 03 липня 2012 року №5029-VI, зі змінами, визнаний неконституційним, втратив чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України зазначеного рішення.
Крім того, як зазначив Конституційний Суд України у рішенні від 14 грудня 1999 року у справі №10-рп/99, українська мова як державна є обов'язковим засобом спілкування на всій території України при здійсненні повноважень органами державної влади та органами місцевого самоврядування (мова актів, роботи, діловодства, документації того), а також в інших публічних сферах суспільного життя, які визначаються законом (частина п'ята ст. 10 Конституції України)
Верховний Суд також неодноразово наголошував на тому, що подані судові документи повинні бути викладені державною мовою. Правова позиція викладена у ухвалі Верховного суду України від 31 березня 2020 року у справі №636/398/19, провадження №61-5685ск20; від 19 березня 2020 року у справі № 629/5741/19, провадження №61-5019ск20; від 02 березня 2020 року у справі №623/4072/19, провадження №61-2581ск20; від 27 лютого 2020 року у справі №638/6372/19, провадження №61-2956ск20.
До позовної заяви в якості доказів додано: «Договор № 7263078 19 декабря 20007г.», «Протокол электроэнцефалографического исследования», Магнитно-резонансная томография головного мозга 02 января 2009 г.», лист від Української акціонерної страхової компанії «АСКА», що викладене іноземною мовою, що в свою чергу унеможливлює дослідження змісту даного документа під час розгляду справи судом.
У частині перекладу поданих до суду документів іноземною мовою, суд звертає увагу позивача на те, що судом не висуваються вимоги до складення чи оформлення документів позивачем у той чи інший час, поряд із тим, суд зазначає позивачу про те, що подані до суду документи у якості доказів мають бути належними, достовірними та достатніми. Подаючи до суду документи без перекладу на мову, зрозумілу для суду, суд позбавлений можливості дослідити їх зміст під час судового розгляду, оскільки мовою судочинства є українська.
З огляду на зазначене, позивачем має бути поданий переклад на державну (українську) мову вищезазначеного доказу, відповідно до кількості учасників судового процесу, як це передбачено ч. 1 ст. 177 ЦПК України.
Згідно до ч. 4 ст. 177 ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору встановлюється Законом України «Про судовий збір» від 08 липня 2011 року № 3674-VI (із змінами і доповненнями).
Так, у позовній заяві позивач як на підставу звільнення від сплати судового збору посилається на Закон України «Про захист прав споживачів».
Закон України «Про захист прав споживачів» не визначає вичерпного переліку відносин, на які він поширюється, втім цим законом регулюються відносини, які виникають з договорів купівлі-продажу, майнового найму (оренди), надання комунальних послуг, прокату, перевезення, зберігання, доручення, комісії, фінансово-кредитних послуг тощо. Тобто, вказаним Законом «Про захист прав споживачів» врегульовані саме договірні відносини за участі споживача як спеціального суб'єкта, яким відповідно до статі 1 цього закону є фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.
Відповідно до пункту 22 частини першої статті 1 Закону України «Про захист прав споживачів», споживачем є фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.
Згідно із Законом України «Про захист прав споживачів» послуга - діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб.
Закон України «Про захист прав споживачів» регулює відносини, які виникають між споживачами і виробниками, виконавцями, продавцями під час продажу товарів (виконанні робіт, наданні послуг), встановлює права споживачів на придбання товарів (робіт, послуг) належної якості та безпечних для життя і здоров'я, а також визначає механізм захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.
У зв'язку з цим, застосування Закону України «Про захист прав споживачів» до даних правовідносин, можливе лише в тому разі, якщо предметом і підставою позову є питання надання інформації споживачеві про умови, процедури виконання договору та інше, тобто ті, які передують укладенню договору. Після укладення договору між сторонами виникають інші правовідносини, які регулюються відповідними Законами (Цивільний кодекс України, спеціальні закони тощо).
Тобто, права особи як споживача охоплюються і мають місце на стадії придбання, замовлення, використання або реалізації наміру придбати чи замовити продукцію (послугу) для особистих потреб, а коли така продукція (послуга) вже придбана, замовлена або використовується, то діють правила і норми відповідних договірних правовідносин.
Так, позовні вимоги позивач обґрунтував тим, що 20 грудня 2007 року між ПАТ «Перший Український Міжнародний Банк» та позивачем був укладений кредитний договір №5936420. 19 грудня 2007 року між ОСОБА_1 та ПАТ «Українська страхова компанія АСКА» був укладений договір страхування № 7263078. Згідно запису № 1000681120084065139 від 23.05.2024 у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ПАТ «Українська страхова компанія АСКА» припинило свою діяльність у зв'язку з реорганізацією, при цьому правонаступником визначено ПАТ «Страхова компанія «ВУСО». 05 червня 2008 року у будинку позивача за адресою: АДРЕСА_1 , стався нещасний випадок у вигляді падіння, внаслідок якого позивач отримала струс головного мозку
Оскільки страховик в особі відповідача ПАТ «Страхова компанія «Вусо» відмовився виплатити позивачу страхове відшкодування, позивач звернувся до суду про стягнення страхового відшкодування у судовому порядку.
Із викладеного вбачається, що предметом спору є не якість страхових послуг та надання про них відповідної інформації, а права та обов'язки сторін, які хоча і виникли на підставі укладеного між сторонами договору страхування, проте стосуються вирішення питання відшкодування шкоди. Тому на спірні відносини Закон України «Про захист прав споживачів» не поширюється, оскільки правовідносини сторін у цьому випадку врегульовано Цивільним Кодексом України та Законом України «Про страхування», який є спеціальним до даних правовідносин, і, безпосередньо, умовами укладеного договору страхування.
За таких обставин, позивач не може вважатися таким, що звільнений від сплати судового збору на підставі пункту 3 статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» та має сплатити судовий збір на загальних підставах.
Відповідно до частини першої статті 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Відповідно до підпункту першого пункту першого частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» ставка судового збору за подання фізичною особою позовної заяви майнового характеру становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до частини третьої статті 4 Закону України «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Згідно із пунктом першим частини першої статті 176 ЦПК України у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, чи оспорюваною сумою за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.
Відтак, з урахуванням заявленої ціни позову у розмірі 3 232 000,00 грн та коефіцієнту пониження 0,8, позовна заява мала бути оплачена судовим збором у розмірі 13 312,00 грн.
Таким чином, за подання даної позовної заяви до суду, позивачу необхідно, сплатити судовий збір та надати суду документ, що підтверджує сплату судового збору.
Сплата судового збору має бути здійснена за наступними реквізитами:
отримувач коштів: ГУК у м. Києві/Голосіїв.р-н/22030101
Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37993783
Банк отримувача Казначейство України (ел. адм. подат.)
Код банку отримувача (МФО)899998
Рахунок отримувача UA488999980313131206000026002
Код класифікації доходів бюджету 22030101 Призначення платежу*;101;__________(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомив про це відповідний орган Міністерства доходів і зборів України і має відповідну відмітку у паспорті);
Судовий збір, за позовом ___________ (ПІБ чи назва установи, організації позивача), Голосіївський районний суд міста Києва (назва суду, де розглядається справа).
Статтею 175 ЦПК України визначені основні вимоги до позовної заяви, які мають бути дотримані особами, які звертаються до суду за захистом своїх прав та інтересів шляхом пред'явлення позову до суду.
Так, у відповідності до ч. 1 ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Отже, оскільки позивачем не дотримані вищенаведені положення ЦПК України, позовна заява має бути залишена без руху відповідно з наданням позивачу строку для усунення недоліків.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 27, 175, 176, 177, 185 ЦПК України, суд,,-,-
Позовну заяву ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Вусо», третя особа: ОСОБА_2 , про стягнення суми страхового відшкодування - залишити без руху.
Надати позивачу строк для усунення недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня отримання копії ухвали та попередити що у разі невиконання ухвали у визначений термін, позовна заява буде вважатися неподаною та повернута позивачу.
Роз'яснити позивачу, що згідно п. 2 ч. 1 ст. 177 ЦПК України, у разі подання до суду позовної заяви та документів, що додаються до неї, в електронній формі через електронний кабінет позивач зобов'язаний додати до позовної заяви доказ надсилання іншим учасникам справи копій поданих до суду документів з урахуванням положень статті 43 цього Кодексу.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя А.В. Слободянюк