Придніпровський районний суд м.Черкаси
Справа № 711/12240/25
Номер провадження 2-п/711/32/26
13 квітня 2026 року м. Черкаси
Придніпровський районний суд м. Черкаси у складі:
головуючого судді Петренка О.В.,
за участю секретаря судового засідання Дмитренка О.Ю.,
представника позивача адвоката Висоцької Х.О.,
представника відповідача адвоката Черниченка Є.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду заяву представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Черниченка Євгена Миколайовича про перегляд заочного рішення Придніпровського районного суду м.Черкаси від 02 лютого 2026 року в цивільній справі №711/12240/25 за позовом Моторно (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_1 про стягнення коштів за регламентною виплатою,
02 лютого 2026 року в цивільній справі за позовом Моторно (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_1 про стягнення коштів за регламентною виплатою ухвалене заочне рішення, яким позовні вимоги були задоволені.
27 лютого 2026 року представником відповідача ОСОБА_1 адвокатом Черниченком Є.М., засобами поштового зв'язку, до суду подана заява про перегляд заочного рішення, в якій представник відповідача просить суд постановити ухвалу, якою поновити строк на подання заяви про перегляд заочного рішення, скасувати заочне рішення Придніпровського районного суду м.Черкаси від 02 лютого 2026 року, призначивши справу до розгляду за правилами загального позовного провадження (вхідний №8945/26, а.с.65-68).
Прохання про скасування заочного рішення представник відповідача обгрунтовує тим, що відповідач ОСОБА_1 прибути в судове засідання не зміг, оскільки захворів, почував себе погано у зв'язку з чим не зміг повідомити про свій фізичний стан, та в день розгляду справи звернувся за медичною допомогою, наслідком чого стало відкриття лікарняного. Закінчивши лікування, відповідач дізнався, що справа розглянута заочно, а він навіть не отримував копію позовної заяви з додатками.
Що стосується обставин справи, які, на переконання відповідача, не були враховані судом під час розгляду справи, то цей учасник справи посилається на те, що відповідно до постанови Черкаського апеляційного суду від 20.01.2023 провадження у справі відносно ОСОБА_2 за ст.124 КУпАП було закрите на підставі ст.38 КУпАП, тобто за закінченням, на момент розгляду справи, строків притягнення до адміністративної відповідальності. У зв'язку з цим, представник відповідача констатує, що закриття провадження в адміністративній справі на підставі п.7 ст.247 КУпАП у зв'язку зі збігом строків, передбачених ст.38 КУпАП, - не є підставою для звільнення відповідача ОСОБА_2 від цивільно-правової відповідальності, оскільки апеляційний суд в означеній постанові не вирішив питання щодо наявності чи відсутності його вини в ДТП.
Також сторона відповідача акцентує увагу суду на тому, що ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 07.11.2023 призначено судову автотехнічну експертизу. За результатами проведення автотехнічної експертизи, отримано висновок експерта №1333/23-23 від 06.03.2024, згідно якого відповідно до відеозапису «video-cf4bf8b9c5785f59c69258894b4c5e2a-V», швидкість руху автомобіля Skoda Fabia, р.н. НОМЕР_1 , перед дорожньо-транспортною пригодою, а саме в момент виїзду автомобіля Hyundai Sonata, р.н. НОМЕР_2 , на вул. Сумгаїтська, складала приблизно 100,5 км/год; у даній дорожній обстановці, водій автомобіля Skoda Fabia, р.н. НОМЕР_1 , ОСОБА_2 , для забезпечення безпеки дорожнього руху, повинен був діяти відповідно до вимог п.п.12.3, 12.4 Правил дорожнього руху України; у даній дорожній обстановці, водій автомобіля Hyundai Sonata, р.н. НОМЕР_2 , ОСОБА_1 , для забезпечення безпеки дорожнього руху, повинен був діяти відповідно до вимог дорожнього знаку 2.1 та п.16.11 Правил дорожнього руху України; у даній дорожній обстановці, в причинному зв'язку із виникненням дорожньо-транспортної пригоди, з технічної точки зору, перебували невідповідності дій водія автомобіля Skoda Fabia, р.н. НОМЕР_1 , ОСОБА_2 вимогам п.12.4 Правил дорожнього руху України, тобто значне (в два рази) перевищення ним дозволеної швидкості руху в населеному пункті; у даній дорожній обстановці, невідповідності дій водія автомобіля Hyundai Sonata, р.н. НОМЕР_2 , ОСОБА_1 вимогам дорожнього знаку 2.1 та п.16.11 Правил дорожнього руху України, з технічної точки зору, не перебували в причинному зв'язку із виникненням дорожньо-транспортної пригоди.
Підсумовуючи викладене, представник відповідача констатує, що у даній дорожньо-транспортній пригоді обопільна форма вини учасників пригоди, що залишилося без врахування судом під час ухвалення заочного рішення.
Також сторона відповідача звертає увагу суду на те, що наразі Соснівський районний суд м. Черкаси здійснює розгляд цивільної справи №712/831/26 за позовом ОСОБА_3 до МТСБУ та ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, щодо якої була здійснена регламентна виплата.
Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 30.03.2026 відмовлено в задоволенні клопотання представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Черниченка Євгена Миколайовича про поновлення процесуального строку на подання заяви про перегляд заочного рішення Придніпровського районного суду м.Черкаси від 02 лютого 2026 року в цивільній справі №711/12240/25; прийнято до розгляду заяву представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Черниченка Євгена Миколайовича про перегляд заочного рішення Придніпровського районного суду м.Черкаси від 02 лютого 2026 року в цивільній справі №711/12240/25 за позовом Моторно (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_1 про стягнення коштів за регламентною виплатою; призначене судове засідання з розгляду заяви про перегляд заочного рішення о 09 год 00 хв 31 березня 2026 року (а.с.98).
29 березня 2026 року позивачем МТСБУ, через підсистему «Електронний суд», були подані заперечення на заяву про перегляд заочного рішення, у прохальній частині яких цей учасник справи просить суд залишити заяву без задоволення (вхідний №13429, а.с.114-116).
Заперечення обгрунтовані тим, що положення ст.288 ЦПК України покладають обов'язок на відповідача, який звертається із заявою про перегляд заочного рішення, доведення існування як тієї обставини, що відповідач не з'явився в судове засідання та (або) не повідомив про причини неявки, а також не подав відзив на позовну заяву з поважних причин, так і тієї обставини, що докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи. Відсутність хоча б однієї з перелічених умов унеможливлює скасування заочного рішення.
Щодо першої підстави на скасування заочного рішення, то позивач зазначає про те, що відповідач повідомляє суду, що йому не було відомо про існування даної справи та не надходило позовної заяви з додатками. Проте позивач не погоджується з означеним твердженням з огляду на таке.
По-перше, позовна заява з додатками була отримана відповідачем, що підтверджується квитанцію про доставку до його електронного кабінету № 5492699, яка долучена до позовної заяви.
По-друге, досудова робота по даній справі тривала майже два роки. Відповідачу направлявся лист-претензія, копія якого долучена до позовної заяви, який був отриманий відповідачем
По-третє, однією з причин такої тривалості досудової роботи було те, що розглядалася судова справа № 712/9183/23, в межах якої вирішувалося питання обопільної вини обох учасників ДТП. Після завершення розгляду справи (постанова апеляційного суду від 17.09.2025) з врахуванням того, що фактично винуватцем ДТП був визнаний лише відповідач, було активізовано роботу по даній справі.
По-четверте, відповідач посилається на те, що за станом здоров'я прибути на судовий розгляд не зміг. Однак, з наданої медичної документації можна встановити, що у відповідача була лише застуда, яка не могла бути перешкодою для подання заяви до суду про відкладення судового розгляду (якщо в нього був намір брати участь в розгляді справи особисто).
По-п'яте, з врахуванням того, що адвокат Черниченко Є.М. представляв інтереси відповідача у справі № 712/9183/23 за фактом даної ДТП, а також того, що відповідачу було відомо як про намір МТСБУ подати позов до суду, а також він вчасно отримав позовну заяву з додатками - жодних перешкод раніше укласти договір про надання правничої допомоги з адвокатом не було.
Підсумовуючи викладене, представник позивача констатує, що відповідачу було відомо про існування даної судової справи, однак він не скористався своїм правом на подання відзиву чи будь-якої іншої заяви по суті, а тому перша підстава, передбачена ч.1 ст.288 ЦПК України для скасування заочного рішення в конкретній справі відсутня.
Щодо другої підстави для скасування заочного рішення - наявності істотних доказів, які не були враховані судом, то представник позивача зазначає про таке.
Відповідач у заяві про перегляд заочного рішення посилається лише на єдиний аргумент, зокрема, що вина обох учасників ДТП є обопільною, що підтверджується висновком експерта. Однак, на переконання позивача, такими діями сторона відповідача викривляє реальну дійсність, намагаючись ввести суд в оману, адже власник транспортного засобу, яким керував відповідач на момент ДТП ( ОСОБА_4 ), звернулася з позовом до суду з вимогами до водія іншого транспортного засобу, належного потерпілій особі ( ОСОБА_2 ) та страховика такого автомобіля (судова справа № 712/9183/23).
Позовні вимоги полягали в тому, що, на переконання ОСОБА_4 , ДТП сталася з вини двох водіїв ОСОБА_2 та ОСОБА_1 та вина їх розподілена наступним чином: 80 % ОСОБА_2 та 20 % ОСОБА_1 . Також позивач ОСОБА_4 посилалася, в тому числі і на висновок експерта №1333/23-23 від 06.03.2024. Проте, за результатами розгляду цивільної справи №712/9183/23, Черкаський апеляційний суд прийняв постанову від 17.09.2025, якою відмовив у задоволенні позову, обгрунтовуючи відмову тим, що доводи ОСОБА_4 , викладені у позовній заяві, щодо наявності вини обох учасників дорожньо-транспортної пригоди у співвідношенні 80% вини ОСОБА_2 та 20% вини ОСОБА_1 , є лише припущеннями позивача, які не підтверджені жодними належними доказами.
Щодо розгляду Соснівським районним судом м. Черкаси цивільної справи №712/831/26 як підставу для скасування заочного рішення, то сторона позивача, заперечуючи проти означеної підстави, зазначає про те, що результати розгляду означеної справи жодним чином не вплинуть на предмет спору у справі №711/12240/25.
Представник заявника (відповідача) ОСОБА_1 адвокат Черниченко Є.М.. вимоги, що викладені у прохальній частині заяви про перегляд заочного рішення, підтримав з підстав, що викладені в мотивувальній частині заяви. Просив суд скасувати заочне рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 02 лютого 2026 року, а справу призначити до судового розгляду в загальному позовному провадженні.
У судовому засіданні представник позивача Моторно (транспортного) страхового бюро України за довіреністю адвокат Висоцька Х.О. заперечила проти задоволення заяви про перегляд заочного рішення з підстав того, що відсутні правові підстави для скасування заочного рішення, що обумовлені положеннями ст.288 ЦПК України. Просила суд залишити без задоволення заяву представника відповідача про перегляд заочного рішення.
Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання 13 квітня 2026 року о 15 год 00 хв не з'явився, про причини неявки не повідомив, хоча про місце, день і час розгляду справи був повідомлений належним чином.
З матеріалів цивільної справи судом встановлено, що відповідач ОСОБА_1 був належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання з огляду на таке.
Як встановлено судом відповідач ОСОБА_1 має зареєстрований кабінет у підсистемі «Електронний суд» у зв'язку з чим судова повістка про виклик направлялася судом в електронній формі саме до електронного кабінету відповідача ОСОБА_1 та отримана ним 06 квітня 2026 року о 18 год 14 хв 16 сек (а.с.142 зворот).
Пунктом 2 ч.8 ст.128 ЦПК України встановлено, що днем вручення судової повістки є день отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки до електронного кабінету особи.
З огляду на те, що саме 06 квітня 2026 року відповідач ОСОБА_1 отримав судову повістку про виклик до суду в електронному кабінеті в підсистемі «Електронний суд», тому суд дійшов висновку про належне повідомлення відповідача ОСОБА_1 про дату (13 квітня 2026 року), час (15 год 00 хв) і місце (м. Черкаси, вул. Гоголя, 316, 3-й поверх) судового засідання.
У зв'язку з викладеним, суд дійшов висновку, що відповідач ОСОБА_1 був належним чином повідомлений про день, час та місце проведення розгляду заяви про перегляд заочного рішення.
Частиною 1 ст.287 ЦПК України передбачено, що неявка осіб, належним чином повідомлених про дату, час і місце засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
Суд, заслухавши думку представника позивача адвоката Висоцьку Х.О. та представника відповідача адвоката Черниченка Є.М., дослідивши заяву про перегляд заочного рішення і додані до неї документи, дійшов такого висновку.
Відповідно до ст.55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.
Так, згідно з ст. 284 ЦПК України, заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 30 днів з дня його проголошення, учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Судом встановлено, що представником відповідача заяву про перегляд заочного рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 02.02.2026 в справі №711/12240/25 подано вчасно, тобто в установлені законом строки.
Відповідно до ч. 1 ст.288 ЦПК України, заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з'явився в судове засідання та (або) не повідомив про причини неявки, а також не подав відзив на позовну заяву з поважних причин, і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.
З аналізу означеної норми процесуального права суд зробив висновок, що для скасування заочного рішення необхідно встановити не лише поважність причин неявки відповідача в судове засідання, в якому було ухвалене заочне рішення, та (або) не повідомлення про причини неявки в означене судове засідання та не подання відзиву на позовну заяву, а й те, що докази, на які посилається відповідач, мають істотне значення для правильного вирішення справи. Лише за сукупності цих двох умов можна констатувати, що наявні підстави для скасування заочного рішення.
Як встановлено судом, відповідач ОСОБА_1 02 лютого 2026 року о 09 год 22 хв звернувся до КНП «П'ятий Черкаський міський ЦПМСД» зі скаргами на закладеність носу та носоглотки, виділення слизово-гнійного характеру, головний біль у скронях та в ділянці переносиці, періодичне першіння в горлі, загальна слабкість, повідмовиши про те, що з 29.01.2026 лікувався самостійно. У зв'язку з цим, відповідачу ОСОБА_1 відкрито лікарняний на 5 календарних днів, починаючи з 02 лютого 2026 року (а.с.86-87).
Таким чином, станом на 02.02.2026, тобто день, коли суд ухвалив заочне рішення, відповідач ОСОБА_1 перебував на лікарняному без госпіталізації до медичної установи з метою стаціонарного лікування.
Проте матеріалами цивільної справи №711/12240/25 підтверджується той факт, що відповідач ОСОБА_1 , станом як на день подачі позивачем позову до суду, так і на день постановлення судом ухвали про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття спрощеного позовного провадження від 02.01.2026, мав зареєстрований електронний кабінет у підсистемі «Електронний суд» (а.с.40-41).
Оскільки позивач зареєстрований в підсистемі «Електронний суд», тому суд 02 січня 2026 року надіслав копію ухвали Придніпровського районного суду м. Черкаси від 02 січня 2026 року про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття спрощеного позовного провадження в електронній формі до електронного кабінету відповідача ОСОБА_1 .
Згідно довідки про доставку електронного документу, документ в електронному вигляді «Ухвала» від 02.01.2026 по справі №711/12240/25, а також (за наявності) прикріплені до нього файли, доставлено до електронного кабінету відповідача Коломойця В.І., в підсистемі «Електронний суд», 03.січня 2026 року о 11 год 49 хв 00 сек (а.с.47).
Згідно п. 2 ч. 6 ст. 272 ЦПК України, днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.
Абзацом 2 ч.6 ст.272 ЦПК України передбачено, якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.
Згідно з ч. 11 ст. 272 ЦПК України, якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
З огляду на викладені вище норми процесуального права, суд дійшов висновку, що оскільки ухвала суду про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття спрощеного позовного провадження надійшла до електронного кабінету відповідача в підсистемі «Електронний суд» о 11 год 49 хв 00 сек 03 січня 2026 року, тому днем вручення відповідачу означеного судового рішення слід визнати 03 січня 2026 року (субота).
У п.6 резолютивної частини ухвали Придніпровського районного суду м. Черкаси від 02.01.2026, суд встановив відповідачу 15 календарних днів з дня отримання цього судового рішення для подання відзиву на позовну заяву (а.с.44-45).
У зв'язку з цим, останнім днем строку на подачу відповідачем ОСОБА_1 відзиву на позовну заяву було 18 січня 2026 року (неділя).
Частиною 3 ст.124 ЦПК України передбачено, якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день.
Отже, з аналізу положень абз. 2 ч.6 ст.272 ЦПК України у взаємозв'язку з положеннями ч.3 ст.124 того ж Кодексу, а також п.6 резолютивної частини ухвали суду від 02.01.2026, що отримана відповідачем у підсистемі «Електронний суд» 03.01.2026, суд робить висновок, що останнім днем на подачу відзиву було 19 січня 2026 року (понеділок).
Проте, станом на день ухвалення заочного рішення, ані відзиву на позовну заяву, ані заяви про відкладення розгляду справи, ані будь-якої іншої заяви відповідачем до суду подано не було.
Крім того, матеріалами цивільної справи також підтверджується той факт, що відповідач ОСОБА_1 отримав копію позовної заяви з додатками, що були йому направлені представником позивача за довіреністю Висоцькою Х.О. перед направлення матеріалів позовної заяви до суду, а саме: 28 грудня 2025 року о 18 год 26 хв (квитанція про доставку документів до зареєстрованого Електронного кабінету Користувача ЄСІТС №5492699 від 28.12.2025, а.с.40-41). Означені обставини спростовують, зокрема твердження представника відповідача адвоката Черниченка Є.М., викладене у заяві про перегляд заочного рішення, що відповідач навіть не отримував копію позовної заяви з додатками (абз.2 стр.1 заяви, а.с.65).
Також із безпосередньо дослідженої в судовому засіданні судової повістки про виклик до суду від 12.01.2026, що була судом направлена відповідачу до електронного кабінету в підсистемі «Електронний суд» і отримана цим учасником справи 14.01.2026 о 11 год 59 хв 58 сек (а.с.52), суд встановив, що відповідач був завчасно і належним чином повідомлений про день, час та місце розгляду справи, тобто у відповідності до положень ч.5 ст.128 ЦПК України.
З огляду на викладене суд дійшов висновку, що зі сторони суду відповідачу були створені усі, передбачені процесуальним законом, умови для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, зокрема, і підготовки та подачі до суду такої заяви по суті справи як відзиву на позовну заяву.
Водночас матеріали заяви про перегляд заочного рішення не містять доказів тому юридичному факту, що відповідач ОСОБА_1 не з'явився в судове засідання та (або) не повідомив про причини неявки, а також не подав відзив на позовну заяву з поважних причин.
Такий висновок суду грунтується на тому, що відповідач ОСОБА_1 , зареєструвавши 10 січня 2023 року електронний кабінет у підсистемі «Електронний суд», тобто за 3 роки до пред'явлення представником позивача позовної заяви про стягнення коштів за регламентною виплатою, вочевидь є належним користувачем підсистеми «Електронний суд», що працює цілодобово, а тому, на переконання суду, відповідач мав технічну і часову можливість подати до суду заяву, в якій повідомити причини неможливості прибути в судове засідання, що було призначено 02.02.2026.
Крім того, функціонал підсистеми «Електронний суд» також дозволяє учаснику справи брати участь у судовому засіданні поза межами приміщення суду, яким мав можливість скористатися відповідач, подавши до суду заяву про проведення судового засідання в режимі відеоконференції у порядку, передбаченому ст.212 ЦПК України. Проте матеріали справи не містять такої заяви, що була б подана відповідачем.
У цьому контексті суд звертає увагу учасників справи, що сам факт перебування відповідача як сторони на амбулаторному лікуванні не є самостійною і безумовною підставою для визнання поважною причиною нез'явлення в судове засідання та (або) не повідомлення про причини неявки, а також не подачі відзиву на позовну заяву, за умови, зокрема, що такий учасник справи має зареєстрований електронний кабінет у підсистемі «Електронний суд»
Водночас матеріали заяви про перегляд заочного рішення не містять доказів тому, що з поважних причин відповідач не мав змоги скористатися функціоналом електронного кабінету в підсистемі «Електронний суд», перебуваючи на амбулаторному, а не на стаціонарному, лікуванні.
З огляду на викладене суд дійшов висновку, що така обов'язкова умова для скасування заочного рішення як те, що відповідач не з'явилася в судове засідання та (або) не повідомила про причини неявки, а також не подала відзиву на позовну заяву з поважних причин, у конкретному випадку відсутня.
Щодо наступної обов'язкової умови для скасування заочного рішення, а саме: докази, на які посилається відповідач, мають істотне значення для правильного вирішення справи, то суд зазначає про таке.
Представник відповідача у заяві про перегляд заочного рішення, в контексті означеної умови для скасування заочного рішення, вказує на те, що відповідно до постанови Черкаського апеляційного суду від 20.01.2023 провадження у справі відносно ОСОБА_2 за ст.124 КУпАП було закрите на підставі ст.38 КУпАП, тобто за закінченням, на момент розгляду справи, строків притягнення до адміністративної відповідальності. У зв'язку з цим, представник відповідача констатує, що закриття провадження в адміністративній справі на підставі п.7 ст.247 КУпАП у зв'язку зі збігом строків, передбачених ст.38 КУпАП, - не є підставою для звільнення відповідача ОСОБА_2 від цивільної відповідальності, оскільки апеляційний суд в означеній постанові не вирішив питання щодо наявності чи відсутності його вини в ДТП.
Також сторона відповідача акцентує увагу суду на тому, що ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 07.11.2023 призначено судову автотехнічну експертизу. За результатами проведення автотехнічної експертизи, отримано висновок експерта №1333/23-23 від 06.03.2024, відповідно до відеозапису «video-cf4bf8b9c5785f59c69258894b4c5e2a-V», швидкість руху автомобіля Skoda Fabia, р.н. НОМЕР_1 , перед дорожньо-транспортною пригодою, а саме в момент виїзду автомобіля Hyundai Sonata, р.н. НОМЕР_2 , на вул. Сумгаїтська, складала приблизно 100,5 км/год; у даній дорожній обстановці, водій автомобіля Skoda Fabia, р.н. НОМЕР_1 , ОСОБА_2 , для забезпечення безпеки дорожнього руху, повинен був діяти відповідно до вимог п.п.12.3, 12.4 Правил дорожнього руху України; у даній дорожній обстановці, водій автомобіля Hyundai Sonata, р.н. НОМЕР_2 , ОСОБА_1 , для забезпечення безпеки дорожнього руху, повинен був діяти відповідно до вимог дорожнього знаку 2.1 та п.16.11 Правил дорожнього руху України; у даній дорожній обстановці, в причинному зв'язку із виникненням дорожньо-транспортної пригоди, з технічної точки зору, перебували невідповідності дій водія автомобіля Skoda Fabia, р.н. НОМЕР_1 , ОСОБА_2 вимогам п.12.4 Правил дорожнього руху України, тобто значне (в два рази) перевищення ним дозволеної швидкості руху в населеному пункті; у даній дорожній обстановці, невідповідності дій водія автомобіля Hyundai Sonata, р.н. НОМЕР_2 , ОСОБА_1 вимогам дорожнього знаку 2.1 та п.16.11 Правил дорожнього руху України, з технічної точки зору, не перебували в причинному зв'язку транспортної пригоди.
Підсумовуючи викладене, представник відповідача констатує, що у даній дорожньо-транспортній пригоді обопільна форма вини учасників пригоди, що залишилося без врахування судом під час ухвалення заочного рішення.
Також сторона відповідача звертає увагу суду на те, що наразі Соснівський районний суд м. Черкаси здійснює розгляд цивільної справи №712/831/26 за позовом ОСОБА_3 до МТСБУ та ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, щодо якої була здійснена регламентна виплата.
Проте, згідно ч.1,2 ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів та показаннями свідків.
Як встановлено судом, постановою Соснівського районного суду м. Черкаси від 22.11.2022 у справі №712/9420/22 (провадження №3/712/3116/22), що набрала законної сили 06.12.2022, ОСОБА_1 було визнано винним у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та застосовано до нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 50 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 850 (вісімсот п'ятдесят) гривень. У вказаній постанові судом встановлено, що ОСОБА_1 , 24.09.2022 о 22:40 год, в м. Черкаси по вул. А. Корольова, керуючи автомобілем Hyundai Sonata д.н.з. НОМЕР_2 (власник ОСОБА_4 ), при виїзді на перехрестя з вул. Сумгаїтська, не виконав вимогу дорожнього знаку 2.1 «Дати дорогу», не дав дороги та скоїв зіткнення з автомобілем Skoda Fabia д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_2 , який рухався по головній дорозі вул. Сумгаїтська, чим порушив п.2.3б, 8.4.б, 16.11ПДР України. При ДТП пасажири автомобілів ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , водій автомобіля Skoda Fabia д.н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_2 , отримали тілесні ушкодження, автомобілі отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками.
Відповідно до ч.6 ст. 82 ЦПК України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
У зв'язку з цим, суд зробив висновок, що постанова Соснівського районного суду м.Черкаси від 22.11.2022 у справі №712/9420/22 (провадження №3/712/3116/22), що набрала законної сили 06.12.2022, підтверджує ті юридичні факти, що подія ДТП мала місце 24.09.2022 о 22 год 40 хв по вул. А. Корольова в м. Черкаси за участю транспортних засобів: автомобілів Hyundai Sonata д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_1 та Skoda Fabia д.н.з. НОМЕР_1 , яким керував водій ОСОБА_2 , а також підтверджує той факт, що винним в означеній дорожньо-транспортній пригоді, у встановленому законом порядку, визнаний відповідач у справі ОСОБА_1 (а.с.31).
Твердження представника відповідача адвоката Черниченка Є.М. про те, що вина в скоєнні дорожньо-транспортної пригоди 24.09.2022 о 22:40 год, в м. Черкаси по вул. А. Корольова є не лише у відповідача ОСОБА_1 , а також і у водія автомобіля Skoda Fabia д.н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_2 , співвідношення якої 50/50, тобто обопільна вина, сул відхиляє з огляду на таке.
Зі змісту висновку експерта за результатами проведення судової автотехнічної експертизи №1333/23-23 від 06.03.2024 (а.с.74-85) суд встановив, що він підготовлений Черкаським відділенням Київського науково-дослідного інституту судових експертиз на виконання ухвали Соснівського районного суду м. Черкаси від 07.11.2023, що постановлена в цивільній справі №712/9183/23.
Представником позивача адвокатом Висоцькою Х.О. до заперечення на заяву про перегляд заочного рішення долучено постанову Черкаського апеляційного суду від 17.09.2025, що ухвалена за результатами перегляду рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 14.05.2025, яка роздрукована з Єдиного державного реєстру судових рішень.
Частиною 3 ст.6 Закону України «Про доступ до судових рішень» від 22.12.2005 №3262-IV передбачено, що суд при здійсненні судочинства може використовувати лише текст судового рішення, який опубліковано офіційно або внесено до Реєстру. Частиною 2 ст.3 означеного Закону встановлено, що Єдиний державний реєстр судових рішень (далі - Реєстр) - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.
Суд перевірив факт набрання постановою Черкаського апеляційного суду від 17.09.2025 у справі №712/9183/23 законної сили шляхом використання даних Єдиного державного реєстру судових рішень і встановив, що означене судове рішення набрало законної сили 17 вересня 2025 року (реєстраційний номер рішення: 130303979#).
Частиною 4, 5 ст.82 ЦПК України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.
Як встановлено судом зі змісту постанови Черкаського апеляційного суду від 17.09.2025 у справі №712/9183/23 (провадження №22-ц/821/1353/25), суд апеляційної інстанції, надаючи правову оцінку, зокрема і висновку експерта за результатами проведення судової автотехнічної експертизи №1333/23-23 від 06.03.2024, зробив висновок, що у встановленому законом порядку позивачем ( ОСОБА_4 ) не доведено вину відповідача ОСОБА_2 в скоєнні дорожньо-транспортної пригоди та заподіянні матеріальних збитків. Зокрема, позивачем не надано до суду постанови у справі про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за порушення правил дорожнього руху внаслідок скоєння дорожньо-транспортної пригоди.
Отже, суд апеляційної інстанції констатував, що доводи ОСОБА_4 , викладені у позовній заяві, щодо наявності вини обох учасників дорожньо-транспортної пригоди у співвідношенні 80% вини ОСОБА_2 та 20% вини ОСОБА_1 є лише припущеннями позивача, які не підтверджені жодними належними доказами.
Суд звертає увагу учасників справи на те, що ані відповідачем, ані представником відповідача не долучено до матеріалів заяви про перегляд заочного рішення постанови у справі про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за порушення правил дорожнього руху внаслідок скоєння дорожньо-транспортної пригоди. Водночас, висновок експерта за результатами проведення судової автотехнічної експертизи №1333/23-23 від 06.03.2024 не є самостійним і достатнім засобом доказування вини водія ОСОБА_2 в скоєнні дорожньо-транспортної пригоди, що мала місце 24.09.2022 о 22 год 40 хв по АДРЕСА_1 .
Щодо твердження представника відповідача, що вина водія ОСОБА_2 в скоєнні дорожньо-транспортної пригоди, що мала місце 24.09.2022 о 22 год 40 хв по АДРЕСА_1 , встановлена постановою Черкаського апеляційного суду від 20.01.2023 у справі №712/9624/22 (провадження №33/821/44/23) (а.с.71-72), то суд відхиляє його з огляду на таке.
Як встановлено судом, постановою Черкаського апеляційного суду від 20.01.2023 постанову Соснівського районного суду м. Черкаси від 01.12.2022 скасовано, провадження у справі про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності закрите на підставі ст. 38 КУпАП за закінченням на момент розгляду справи строків притягнення до адміністративної відповідальності.
При цьому, в мотивувальній частині даної постанови апеляційного суду вказано, що суд першої інстанції дійшов висновку про те, що в діях водія ОСОБА_2 є склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, без достатніх на те підстав. На думку судді апеляційного суду, суд першої інстанції не достовірно встановив фактичні обставини справи. А також зазначено, що за обставин, коли кожний із учасників ДТП стверджує, що пригода відбулась через порушення ПДР іншим учасником ДТП, суд має повно, всебічно та об'єктивно дослідити всі обставини справи в їх сукупності та з'ясувати, чи було скоєно адміністративне правопорушення, в тому числі і допитати свідків безпосередньо в судовому засіданні та встановити обставини справи шляхом призначення незалежних експертиз, що в даному випадку не було дотримано судом першої інстанції.
Апеляційний суд вважав, що доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 знайшли підтвердження в суді апеляційної інстанції, а відтак свідчать про незаконність винесеної постанови місцевого суду, яка за таких обставин, не може залишатися в законній силі і підлягає скасуванню.
Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Отже, у разі прийняття судом постанови про закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення, наприклад, через закінчення строків накладення адміністративного стягнення (ст. 38 КУпАП), суд повинен звернути увагу на те, чи містить така постанова суду відповіді на питання про те, чи мала місце дорожньо-транспортна пригода та чи сталася вона з вини відповідача. Такий висновок суду узгоджується з правовим висновком щодо правових наслідків закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення на підставі ст.38 КУпАП, що викладена в постанові Верховного Суду від 25.02.2025 у справі №712/3111/23.
Як встановлено судом і підтверджується мотивувальною частиною постанови Черкаського апеляційного суду від 17.09.2025 у справі №712/9183/23, у даному випадку постанова Черкаського апеляційного суду від 20.01.2023 у справі №712/9624/22 не містить жодних даних про те, що дорожньо-транспортна пригода, що мала місце 24.09.2022 о 22 год 40 хв по вул. А. Корольова в м. Черкаси, сталася саме з вини водія автомобіля Skoda Fabia д.н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_2 або про наявність в його діях порушень Правил дорожнього руху України.
Ураховуючи те, що постановою Черкаського апеляційного суду від 20.01.2023 провадження в справі про адміністративне правопорушення відносно водія автомобіля Skoda Fabia д.н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_2 закрито на підставі п. 7 ст. 247 КУпАП у зв'язку зі спливом строків, передбачених ст. 38 КУпАП, та не вирішено питання про винуватість або не винуватість водія ОСОБА_7 , то суд дійшов висновку, що означена постанова не є преюдиційним рішенням в контексті встановлення вини водія ОСОБА_2 у вказаній дорожньо-транспортній пригоді, зокрема, з призми її розміру рівні 50% як про те констатує представник відповідача в мотивувальній частині заяви, зазначаючи, що вина водіїв ОСОБА_2 та ОСОБА_1 є обопільною.
Отже, суд дійшов висновку про помилковість твердження представника відповідача, що дорожньо-транспортна пригода, що мала місце 24.09.2022 о 22 год 40 хв по вул. А. Корольова в м. Черкаси, сталася з вини як водія автомобіля Skoda Fabia д.н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_2 , так і водія автомобіля Hyundai Sonata д.н.з. НОМЕР_2 ОСОБА_1 , а відповідно і помилковим є твердження представника відповідача, що не врахуванням судом постанови Черкаського апеляційного суду від 20.01.2023 стало підставою для ухвалення заочного рішення в справі №711/12240/25.
Що стосується твердження представника відповідача про те, що підставою для скасування заочного рішення є, зокрема, юридичний факт розгляду Соснівським районним судом м. Черкаси цивільної справи №712/831/26, провадження в якій відкрито на підставі позовної заяви ОСОБА_3 до Моторно (транспортного) страхового бюро України та ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, то суд зазначає про таке.
Як встановлено судом 22 січня 2026 року Соснівським районним судом м. Черкаси відкрито провадження у справі №712/831/26 на підставі ОСОБА_3 до Моторно (транспортного) страхового бюро України та ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (а.с.88-89).
Зі змісту позовної заяви ОСОБА_3 (а.с.120-125), що долучена представником позивача до заперечення на заяву про перегляд заочного рішення, суд встановив, що предметом позову ОСОБА_3 є стягнення з МТСБУ несплаченої регламентної виплати в розмірі 28363 грн, а також пені, 3% річних та інфляційних втрат за весь період прострочення виконання грошового зобов'язання в розмірі 38395,97 грн, а також стягнення з відповідача ОСОБА_1 моральної шкоди в розмірі 10000 грн.
Отже, з аналізу означених засобів доказування, що подані сторонами, судом встановлено, що розгляд Соснівським районним судом м. Черкаси цивільної справи №712/831/26 жодним чином не впливає на обгрунтованість, а відповідно і на законність, заочного рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 02.02.2026 у справі №711/12240/25, оскільки правовідносини, що є предметом розгляду цивільної справи №712/831/26, виникли між ОСОБА_3 та МТСБУ і ОСОБА_1 , а правовідносини, що були предметом розгляду цивільної справи №711/12240/25, виникли між ОСОБА_1 та МТСБУ.
У зв'язку з цим, суд відхиляє означену підставу для перегляду заочного рішення та його скасування.
Інших підстав для скасування заочного рішення в розумінні ч.1 ст.288 ЦПК України представником відповідача в заяві про перегляд заочного рішення не зазначено, а відповідно суд і не надає їм правовий аналіз.
З огляду на викладене, суд робить висновок, що і друга обов'язкова умова для скасування заочного рішення, передбачена ч.1 ст.288 ЦПК України, у конкретному випадку відсутня, оскільки відповідачем не було долучено до заяви про перегляд заочного рішення доказів, які б мали істотне значення для правильного вирішення справи судом.
Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку, що підстави для перегляду заочного рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 02.02.2026, яке ухвалене в справі №711/12240/25, передбачені ч.1 ст.288 ЦПК України, відсутні, а тому, керуючись п.2 ч.3 ст.287 ЦПК України, постановляє ухвалу про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Керуючись ст. 76, 128, 259, 260, 261, 272, 287, 288, 353 ЦПК України, суд
залишити без задоволення заяву представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Черниченка Євгена Миколайовича про перегляд заочного рішення Придніпровського районного суду м.Черкаси від 02 лютого 2026 року в цивільній справі №711/12240/25 за позовом Моторно (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_1 про стягнення коштів за регламентною виплатою.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та апеляційному оскарженню не підлягає.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Повний текст ухвали складений 13 квітня 2026 року.
Суддя: О. В. Петренко