13 квітня 2026 року місто Київ
справа № 753/10321/25
апеляційне провадження № 22-ц/824/4600/2026
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Саліхова В.В.,
суддів: Євграфової Є.П., Левенця Б.Б.
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами (у письмовому провадженні) апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанси» на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 14 жовтня 2025 року, ухваленого під головуванням судді Заственко М.О., у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанси» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-
У травні 2025 року ТОВ «Діджи Фінанс» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
В обґрунтування позову позивач зазначав, що 04 травня 2021 року в особистому кабінеті на офіційному веб-сайті ТОВ «Мілоан» ОСОБА_1 подала заявку на отримання кредиту № 103309514.
ТОВ «Мілоан» направив відповідачці електронним повідомленням (SMS) одноразовий ідентифікатор, при веденні якого відповідачка, підтвердила прийняття умов Договору про споживчий кредит № 103309514 від 04 травня 2021 року, який також знаходиться у власному кабінеті відповідачки на офіційному веб-сайті Товариства.
Законодавством України передбачено, що оформлення кредиту онлайн із використанням одноразового пароля прирівнюється до підписання договору в паперовій формі власноручним підписом.
На виконання умов договору ТОВ «Мілоан» перерахувало відповідачці на її картковий рахунок кредитні кошти у розмірі 7 000 грн.
30 вересня 2021 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Діджи Фінанс» було укладено договір відступлення прав вимоги № 09Т, згідно якого ТОВ «Мілоан» відступило право вимоги, а ТОВ «Діджи Фінанс» набуло права вимоги до відповідачки за кредитним договором № 103309514 від 04 травня 2021 року.
Згідно договору відступлення права вимоги сума боргу перед новим кредитором (ТОВ «Діджи Фінанс») становить 21 085,51 грн., із яких: заборгованість за тілом кредиту становить 4 799 грн.; заборгованість за відсотками становить 16 286,51 грн.
Крім того, позивач зазначив, що відповідачці 27 вересня 2024 року направлялась досудова вимога про сплату заборгованості за кредитним Договором № 103309514 від 04 травня 2021 року вих. № 3315915645-АВ.
Посилаючись на наведене, позивач просив суд стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Діджи Фінанс» заборгованість за кредитним договором № 103309514 від 04 травня 2021 року у розмірі 21 085,51 грн.
Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 14 жовтня 2025 року у задоволенні позову ТОВ «Діджи Фінанс» відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ТОВ «Діджи Фінанс» - звернулося з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на неправильне застосування норм матеріального і порушення норм процесуального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, просив рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на те, що договір № 103309514 від 04 травня 2021 року був підписаний позичальником з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, що підтверджується даними про його введення у електронній системі товариства, а відсутність відображення безпосередньо в тексті кредитного договору символів надісланого позичальнику цифрового підтвердження саме по собі у контексті конкретних обставин цієї справи не може свідчити про не укладення відповідного правочину.
Вказує, що відповідно до п.4.3 Правил надання фінансових кредитів в редакції від 29.12.2020 року що була чинна на час укладання кредитного договору, зазначається, що подаючи Заявку за кредитним продуктом, що передбачає надання кредиту шляхом переказу суми кредиту на картковий рахунок, заявник має зареєструвати в Особистому кабінеті Банківську картку, на яку будуть зараховані кошти при позитивному рішенні по Заяві, якщо така картка не була зареєстрована в особистому кабінеті раніше. Відповідачем зареєстровано картку та пройдено верифікацію.
Зазначає, що суд першої інстанції не взяв до уваги, що в обґрунтування заявлених позовних вимог, позивач надав суду документи, щодо надання кредитних коштів позичальнику, а саме: кредитний договір, який містить підписи обох сторін і в кредитних правовідносинах є первинним бухгалтерським документом, деталізований розрахунок заборгованості за кредитним договором №103309514 від 04 травня 2021 року та платіжне доручення від 04 травня 2021 року №27333940 відповідно до якого ТОВ «Мілоан» перерахувало 04 травня 2021 року 7 000 грн на картку НОМЕР_1 , призначення платежу кошти згідно з договором №103309514. Зазначене платіжне доручення містить відбиток печатки ТОВ «МІЛІОН» та підпис.
Також зазначає, що матеріали справи містять належні та допустимі докази набуття позивачем права вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №103309514 від 04 травня 2021 року.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
Відповідно до ч.1 ст.368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.
Згідно з вимогами ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. З урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції може розглянути апеляційні скарги, зазначені в частинах першій та другій цієї статті, у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.
Відповідно до ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Оскільки дана справа не відноситься до тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження відповідно до приписів ч.13 ст.7 ЦПК України, без повідомлення учасників справи.
Відповідно до положень ч.ч.1,2 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, врахувавши доводи викладені у відзиві на апеляційну скаргу, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з відсутності правових підстав для його задоволення, оскільки не доведено факт укладання кредитного договору.
Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Так, основні засади цивільного законодавства визначені у статті 3 ЦК України.
Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у пункті 3 частини першої статті 3 ЦК України.
Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у пункті 6 частини першої статті 3 ЦК України.
Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.
За правилом частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
У відповідності до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).
Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.
Відповідно до правового висновку, висловленого Верховним Судом у постановах від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року №127/33824/19, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Особливості укладання договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» (далі - Закон).
Згідно з пунктом 6 частини 1 статті 3 Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (пункт 12 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).
Відповідно до частини третьої статті 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта статті 11 Закону).
Згідно із частиною шостою статті 11 Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
За правилом частини восьмої статті 11 Закону у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Стаття 12 Закону визначає порядок підписання угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину.
В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 травня 2021 року у справі №761/35556/14 зроблено висновок, що «невід'ємною складовою правильної правової кваліфікації судами спірних договірних відносин є визначення правової природи договору, який є основою їх виникнення. Виходячи зі змісту статті 640 ЦК України, залежно від моменту виникнення цивільних прав і обов'язків у сторін договору, законодавець розрізняє договори консенсуальні і реальні. Консенсуальний договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Щодо реальних договорів, для укладення яких, крім згоди сторін, вимагається передання майна або вчинення іншої дії, частина друга статті 640 ЦК України передбачає правило, за яким договір вважається укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України кредитний договір - це договір, за яким банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Кредитний договір за своєю юридичною природою є консенсуальним».
У справі, яка переглядається, встановлено, що
Судом встановлено, що 04 травня 2021 року ОСОБА_1 в особистому кабінеті на офіційному веб-сайті ТОВ «Мілоан» подала Заяву на кредит № 103309514 у якій зазначила свої персональні дані, номер мобільного телефону, відомості про освіту, місце роботи, суму кредиту та строк його повернення.
У зазначеній заяві відображено процес оформлення та розгляду заяви (заповнення заяви, верифікація за телефоном, підписання договору), прийняття рішення по заяві, погоджені умови кредитування: замовлена сума - 7 000 грн, замовлений строк 30 днів, погоджена сума - 7 000 грн, погоджений строк - 30 днів, комісія - 0,00 % одноразово, ставка процентів - 1,00 % за кожен день користування.
Відповідно до умов договору ТОВ «Мілоан» зобов'язувалось надати відповідачці кредит у розмірі 7 000 грн на строк 30 днів зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 2 100 грн, комісії за надання кредиту в розмірі 0,00 грн, а відповідач зобов'язався повернути кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом у встановлений п. 1.4. Договору термін та виконати інші зобов'язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені Договором.
Згідно з п. 2.1 Договору кредитні кошти надаються позичальниці шляхом переказу на картковий рахунок.
Додаток 1 до Договору про споживчий кредит від 04 травня 2021 року № 103309514 - Графік платежів та Додаток 2 до Договору про споживчий кредит від 04 травня 2021 року № 103309514 - Паспорт споживчого кредиту № 103309514 також містять електронний підпис позичальниці.
На підтвердження перерахунку коштів за Договором про споживчий кредит від 04 травня 2021 року № 103309514 ТОВ «Мілоан» надало платіжне доручення від 04 травня 2021 року № 103309514, відповідно до якого ТОВ «Мілоан» перерахувало 04 травня 2021 року 7 000 грн на карту НОМЕР_1 , призначення платежу: кошти згідно з договором № 103309514. Зазначене платіжне доручення містить відбиток печатки ТОВ «Мілоан» та підпис.
Крім того, ТОВ «Мілоан» надало відомості про щоденне нарахування та погашення заборгованості за кредитним договором від 26 травня 2021 року № 103309514 за період з 04 травня 2021 року до 18 вересня 2021 року.
ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Діджи Фінанс» 30 вересня 2021 року уклали Договір відступлення прав вимоги № 09Т, відповідно до умов якого останнє отримало право вимоги до боржників, зокрема і до ОСОБА_1 , яка має заборгованість на суму 21 085,51 грн (за тілом кредиту - 4 799 грн, за відсотками - 16 286,51 грн, та за комісією - 0,00 грн), що підтверджується Витягом з Реєстру боржників до указаного Договору факторингу.
Платіжними інструкціями які знаходяться в матеріалах справи (а.с.24-27) підтверджено оплату ТОВ «Діджи Фінанс» згідно з договором відступлення прав вимоги від 30 листопада 2021 року № 09Т.
27 вересня 2024 року направлялась досудова вимога сплату заборгованості за кредитним договором № 103309514 від 04 травня 2021 року вих. № 3315915645-АВ.
Відповідачем здійснювалось часткове погашення боргу за договором про споживчий кредит №103309514 від 04.05.2021 року, що підтверджується розрахунком заборгованості (відомості про щоденні нарахування та погашення) за кредитним договором №103309514 від 04.05.2021 року, який міститься в матеріалах справи.
Отже, позивачем доведено факт укладення 04 травня 2021 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 кредитного договору №103309514 в електронній формі, який підписаний за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором (S94590).
Підписавши вказаний договір, відповідачка добровільно погодилася на визначені у ньому умови кредитування, взяла на себе відповідні зобов'язання.
Відповідно до Закону договори вважаються такими, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі, та укладення цих договорів у запропонованій формі відповідало внутрішній волі відповідача.
Надаючи правову оцінку зазначеному, колегія суддів вважає доведеним факт укладення кредитного договору та отримання відповідачкою кредитних коштів від ТОВ «Мілоан». При цьому відповідачкою вказані обставини не заперечувалися.
Доказів протилежного матеріали справи не містять, як з приводу укладення договору, так і належності відповідачці зазначеного номеру телефону чи ненадходження на нього смс-кодів, а також отримання зазначених коштів, тобто не спростовано відповідачем, що в силу положень статей 12, 81 ЦПК України є його процесуальним обов'язком.
До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18; від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19; від 12 січня 2021 року у справі №524/5556/19, від 07 жовтня 2020 року у справі №127/33824/19 і від 16 грудня 2020 року у справі №561/77/19.
Стороною відповідача розрахунок заборгованості не спростовано, не надано власного розрахунку чи доказів виконання боргових зобов'язань.
За вказаних обставин, колегія суддів вважає доведеним та обґрунтованим наявність у відповідачки заборгованості в розмірі 21 085,51 грн.
А відтак, посилання суду першої інстанції на те, що позивачем не доведено виникнення між ТОВ «Мілоан» та відповідачкою зобов'язальних правовідносин на відповідних договірних умовах, які б були прийняті, не доведено факт надання відповідачу кредиту (позики), спростовується вищевикладеним.
Колегія суддів звертає увагу на те, що ТОВ «МІЛОАН» не є банківською установою, а має статус фінансової установи, яка здійснює господарську діяльність з надання фінансових послуг, зокрема надання кредитів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, без відкриття рахунку, тому не може надати первинні банківські документи, а відтак наданий суду позивачем розрахунок є належним та допустимим доказом заборгованості та її розміру у справі.
Таким чином, суд першої інстанції на вищезазначене уваги не звернув та дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні позову, а відтак рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового про задоволення позову ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС».
Позивач у позовній заяві просив стягнути з відповідачки витрати на правову допомогу у розмірі 6000 грн., та в апеляційній скарзі просить стягнути витрати на правову допомогу, понесені у суді апеляційної інстанції, у розмірі 4000 грн.
На підтвердження розміру понесених позивачем витрат на правову допомогу були надані копії: договору про надання правової допомоги від 01.01.2025, додаткову угоду від 02.02.2025, акти про підтвердження факту надання правничої (правової) допомоги адвокатом від 25.03.2025 та 17.11.2025 детального опису робіт (наданих послуг) в суді першої та апеляційної інстанціях.
Від відповідачки будь-яких заперечень щодо розміру витрат на правову допомогу не надходило.
Згідно з частинами 1, 13 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Виходячи з положень ст.141 ЦПК України колегія суддів вважає необхідним стягнути з відповідачки на користь ТОВ «Діджи Фінанс» судові витрати по сплаті судового збору за розгляд справи в суді першої та апеляційної інстанції у розмірі 6 661,60 грн., витрати на правову допомогу, понесені в суді першої інстанції у розмірі 6 000 грн. та понесені витрати на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції у розмірі 4 000 грн.
На основі повно та всебічно з'ясованих обставин, на які посилаються сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень підтверджених доказами, перевірених в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, а також достатність, взаємозв'язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, колегія суддів приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги ТОВ «Діджи Фінанс».
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» - задовольнити.
Рішення Дарницького районного суду міста Києва від 14 жовтня 2025 року скасувати та ухвалити новесудове рішення.
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» заборгованість за кредитним договором у розмірі 21 085,51 грн., яка складається з: 4 799 грн. - заборгованість за тілом кредиту та 16 286,51 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» витрати по сплаті судового збору в суді першої та апеляційної інстанції у розмірі 6 661,6 грн., витрати на правову допомогу, понесені в суді першої інстанції у розмірі 6 000 грн. та витрати на правову допомогу, понесені в суді апеляційної інстанції у розмірі 4 000 грн.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.
Головуючий:
Судді: