справа № 366/629/25
головуючий у суді І інстанції Мовчан В.В.
провадження № 22-ц/824/1457/2026
суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Мостова Г.І.
Іменем України
10 квітня 2026 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді: Мостової Г.І.,
суддів: Березовенко Р.В., Лапчевська О.Ф.,
розглянувши у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Іванківського районного суду Київської області від 14 травня 2025 року
у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення аліментів, -
У березні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до Іванківського районного суду Київської області з позовом до ОСОБА_2 , у якому просив суд:
змінити спосіб стягнення аліментів з ОСОБА_2 , які стягуються за судовим наказом Іванківського районного суду Київської області у справі №366/1674/18;
стягнути з ОСОБА_2 аліменти на утримання двох неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 у розмірі 1/3 частини з усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня набрання рішенням законної сили і до досягнення дітьми повноліття.
Позов обґрунтовано тим, що 31 липня 2018 року Іванківський районний суд Київської області у справі № 366/1674/18 видав судовий наказ про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 у розмірі 50 % мінімального прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня подання заяви до суду - 02 липня 2018 року, і до досягнення кожною дитиною повноліття.
29 серпня 2018 року приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Олефіром О.О. винесена постанова про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_3 щодо примусового виконання судового наказу № 366/1674/18.
Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 27 вересня 2021 року у справі №753/21085/17, шлюб, зареєстрований у відділі реєстрації актів цивільного стану Подільського районного управління в місті Києві 11 липня 2008 року, актовий запис № 443 між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 розірвано.
Рішенням Дарницького районного суду міста Києві від 27 вересня 2021 року у справі № 753/21085/17 визначено місце проживання малолітніх дітей: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 з батьком - ОСОБА_1 .
Вказує, що позивачем заявлено вимогу не про зміну (збільшення) розміру аліментів, а про зміну способу їх присудження з твердої грошової суми на частки від заробітку (доходу), що є виключною ініціативою того з батьків, з ким проживають діти.
Рішенням Іванківського районного суду Київської області від 14 травня 2025 року відмовлено у задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 .
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що заявивши вимогу про зміну способу стягнення аліментів з 50 % мінімального прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку визначивши її розмір 1/3 частини з усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, позивач фактично може збільшити або зменшити їх розмір.
Позивачем не надано до суду будь-яких належних та допустимих доказів, які б свідчили про збільшення витрат на утримання дітей та доказів погіршення його матеріального стану. Натомість, позов обґрунтовано наявністю батьківського обов'язку утримувати дитину і права змінити спосіб стягнення аліментів.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Іванківського районного суду Київської області від 14 травня 2025 року та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що зміна способу стягнення аліментів, визначеним рішенням суду є беззаперечним правом позивача, як одержувача, що не потребує доведенню відповідних обставин, зокрема щодо зміни матеріального чи сімейного стану платника аліментів.
Вказує, що право вимагати зміни розміру аліментів шляхом зміни способу присудження аліментів не може заперечуватися, адже можливість вибору способу присудження аліментів з огляду на мінливість життєвих обставин, зазначених у статтях 182-184 СК України, не може обмежуватися разовим її здійсненням.
Зазначає, що частина 3 статті 181 СК України не містить будь-яких умов, за яких одержувачу аліментів може бути відмовлено судом у способі стягненні аліментів.
Відповідачка, повідомлена належним чином про розгляд справи у суді апеляційної інстанції, не скористалася своїм процесуальним правом на подання відзиву на апеляційну скаргу, заперечень щодо змісту та вимог апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції не направила.
За змістом частини 13 статті 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Відповідно до частини 1 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
З огляду на те, що зазначений спір є малозначний, ця справа є справою незначної складності, відноситься до категорії справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи, а тому справа розглядається судом апеляційної інстанції у порядку спрощеного позовного провадження за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи.
Колегія суддів, вислухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, дійшла таких висновків.
Судом встановлено і це вбачається з матеріалів справи, що відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 батьками ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є ОСОБА_2 та ОСОБА_1 (а.с. 7).
Згідно зі свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є ОСОБА_2 та ОСОБА_1 (а.с. 8).
31 липня 2018 року Іванківський районний суд Київської області у справі № 366/1674/18 видав судовий наказ про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 у розмірі 50 % мінімального прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня подання заяви до суду - 02 липня 2018 року, і до досягнення кожною дитиною повноліття (а.с. 5).
Постановою приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Олефіра О.О. від 29 серпня 2018 року відкрито виконавче провадження № НОМЕР_3 щодо примусового виконання судового наказу № 366/1674/18 (а.с. 6).
Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 27 вересня 2021 року у справі №753/21085/17, шлюб, зареєстрований у відділі реєстрації актів цивільного стану Подільського районного управління в м. Києві 11 липня 2008 року, актовий запис № 443 між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 розірвано.
Рішенням Дарницького районного суду міста Києві від 27 вересня 2021 року у справі № 753/21085/17 визначено місце проживання малолітніх дітей: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 з батьком - ОСОБА_1 .
Частиною 1 статті 3 Конвенції Організації Об'єднаних Націй про права дитини від 20 листопада 1989 року (далі - Конвенція) визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Відповідно до статті 18 Конвенції батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Частинами 1, 2 статті 27 Конвенції встановлено, що держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Відповідно до частини 2 статті 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного та соціального розвитку (стаття 8 Закону України «Про охорону дитинства»).
Згідно зі статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Відповідно до статей 150, 180 СК України батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до повноліття.
Згідно зі статтею 181 СК України способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Частина 3 статті 181 СК України визначає, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.
Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.
Звертаючись до суду з позовом про зміну способу стягнення аліментів, ОСОБА_1 посилався на те, що ним заявлено вимогу не про зміну (збільшення) розміру аліментів, а про зміну способу їх присудження з твердої грошової суми на частки від заробітку (доходу), що є виключною ініціативою того з батьків, з ким проживають діти.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано доказів наявності у платника аліментів відповідного доходу, доказів збільшення витрат на утримання дітей та доказів погіршення його матеріального стану.
В апеляційній скарзі позивач посилається на те, що частиною 3 статті 181 СК України не передбачено будь-яких умов, за яких одержувачу аліментів може бути відмовлено судом у зміні способу стягнення аліментів, а зміна способу стягнення аліментів, визначеним рішенням суду є беззаперечним правом позивача, як одержувача, що не потребує доведенню відповідних обставин, зокрема щодо зміни матеріального чи сімейного стану платника аліментів.
Надаючи оцінку такому доводу, апеляційний суд враховує, що позивачем (стягувачем аліментів) заявлено вимогу про зміну способу стягнення аліментів на утримання двох неповнолітніх дітей з твердої грошової суми у розмірі 50 % мінімального прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку на 1/3 частини з усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Абзацом 2 частини 3 статті 181 СК України дійсно не передбачено умов для зміни способу стягнення аліментів, визначеного рішенням суду, за позовом одержувача аліментів.
Однак, зміна способу стягнення аліментів (частина 3 статті 181 СК України) і зміна визначеного раніше розміру аліментів (частина 1 статті 192 СК України) тісно пов'язані між собою, оскільки зміна способу стягнення аліментів може мати наслідком зміну розміру (збільшення, зменшення) раніше присуджених аліментів, а також зміна способу стягнення аліментів може бути способом зміни розміру стягуваних аліментів.
При цьому статтею 192 СК України передбачено можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених у судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до частини 3 статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частиною 1 статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Позивачем не надано, а також не заявлено клопотання про витребування доказів на підтвердження матеріального стану платника аліментів ОСОБА_2 , а також доказів розміру аліментів, які стягуються у межах виконавчого провадження за попередньо визначеним судовим наказом розміру, тому у суду відсутня можливість з'ясувати чи призведе зміна способу стягнення аліментів, питання про яку порушується у позові, до зміни (збільшення/зменшення) розміру аліментів без заявлення відповідних позовних вимог.
Таким чином, зміна способу стягнення аліментів може призвести до необґрунтованої зміни розміру аліментів, на підтвердження наявності підстав для зміни яких позивачем не наведено доводів та не надано доказів.
Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду справи, правильності висновків суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному судовому рішенні, вони не спростовують, а тому відхиляються апеляційним судом у зв'язку з їх необґрунтованістю.
Підстави для скасування рішення суду першої інстанції у суду апеляційної інстанції відсутні.
Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 367, 369, 375, 381-384 ЦПК України, суд -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Іванківського районного суду Київської області від 14 травня 2025 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.
Головуючий Г.І. Мостова
Судді Р.В. Березовенко
О.Ф. Лапчевська