Унікальний номер справи № 357/19335/24 Головуючий у суді першої інстанції - Орєхов О.І.
Апеляційне провадження № 22-ц/824/7444/2026 Доповідач у суді апеляційної інстанції - Нежура В.А.
10 квітня 2026 року Київський апеляційний суд у складі:
суддя-доповідач Нежура В.А.,
судді Верланов С.М., Невідома Т.О.,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в приміщенні Київського апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на додаткове рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 18 грудня 2025 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа: державний нотаріус Другої білоцерківської державної нотаріальної контори Мельничук Марина про встановлення факту проживання однією сім'єю понад п'ять років, зміну черговості права на спадкування та визнання права сумісної власності на майно, набутого за час спільного проживання,
встановив:
У липні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа: державний нотаріус Другої білоцерківської державної нотаріальної контори Марина Мельничук про встановлення факту проживання однією сім'єю понад п'ять років, зміну черговості права на спадкування та визнання права спільної сумісної власності на майно, набутого за час спільного проживання
Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 27 червня 2025 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
30 червня 2025 року представник відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 адвокат Сологуб А.М. звернувся до суду із заявою, про розподіл судових витрат на правничу допомогу та просив стягнути з позивача на користь відповідачів 83 200 грн витрат на правничу допомогу.
Ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 24 липня 2025 року заяву представника відповідачів про розподіл судових витрат за правничу допомогу залишено без розгляду.
Постановою Київського апеляційного суду від 08 жовтня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 , подану представником ОСОБА_5 , було задоволено, ухвалу Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 24 липня 2025 року скасовано, справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Додатковим рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 18 грудня 2025 року заяву задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати понесені на правову допомогу в розмірі 10 000 гривень.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 витрати понесені на правову допомогу в розмірі 10 000 гривень.
Не погоджуючись із вказаним додатковим рішенням суду першої інстанції, позивачка ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить додаткове рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 18 грудня 2025 року скасувати та залишити заяву адвокат Сологуба А.М. без розгляду.
Апеляційну скаргу мотивує тим, що заявлений відповідачем розмір витрат на правову допомогу є завищеним, не відповідає складності справи та обсягу виконаних адвокатом робіт та становить надмірний тягар для позивачки.
Вказує, що заяву про стягнення судових витрат подано після ухвалення рішення по суті спору, до заяви не долучено докази понесення витрат. Зазначає, що не отримувала заяву про стягнення судових витрат, тому таку заяву слід було залишити без розгляду у зв'язку із відсутністю доказів направлення заяви іншій стороні.
У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_2 адвокат Сологуб А.М. проти задоволення апеляційної скарги заперечив. Вказує, що додаткове рішення суду є законним і обґрунтованим, підстави для його скасування відсутні.
Відзиви на апеляційну скаргу від інших учасників справи не надходили.
За правилами ч.1 ст.369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи (ч. 3 ст.270 ЦПК України).
Як вбачається зі змісту апеляційної скарги, предметом оскарження є додаткове рішення суду про стягнення витрат на правову допомогу у розмірі 83 200грн.
За таких обставин апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до приписів ч.13 ст.7 ЦПК України, якою передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до частин 1, 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи (п.1 ст. 134 ЦПК України).
Частиною 1 статті 133 ЦПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків падання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та па підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою:,
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
При визначенні суми відшкодування суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Так, за існуючого правового регулювання у сторін з'явилась можливість відшкодувати понесені на правову допомогу витрати (у разі доведення власної правоти у спорі з протилежною стороною). При цьому, норми статей 137. 141 ЦПК України спрямовані саме на захист прав та інтересів учасників судових процесів, а не адвокатів. Встановлена на законодавчому рівні можливість учасників отримати відшкодування понесених витрат, на правничу допомогу сприяє нормальному розвитку галузі, дозволяє учасникам судових процесів залучати для захисту свої прав кваліфікованих адвокатів, даючи при цьому таким особам законне право сподіватись на повне або часткове відшкодування понесених витрат у разі доведення власної правової позиції.
Згідно ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Аналізуючи зазначену норму процесуального права, слід дійти висновку про те, що для відшкодування витрат на правничу допомогу, заявником має бути вчинено дві обов'язкові дії, а саме, до закінчення судових дебатів зробити заяву про відшкодування судових витрат, а в подальшому, надати докази понесених витрат протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, якщо такі докази не було подано під час розгляду справи.
За змістом ч. 2 ст. 270 ЦПК України заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення.
Так, в судовому засіданні у суді першої інстанції 27 червня 2025 року представник відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 - адвокат Сологуб А.М. повідомляв суд, що докази понесення його клієнтами витрат на правничу допомогу будуть подані протягом 5 днів після ухвалення судом судового рішення.
Судові витрати понесені відповідачами підтверджуються наявними в матеріалах справи наступними документами: Ордерами на надання правової допомоги; Договором про надання правничої (правової) допомоги № 16/07 від 22.07.2024, укладений між адвокатом Сологуб Артемом Михайловичем та ОСОБА_3 ; Договором про надання правничої (правової) допомоги № 29/04 від 05.04.2024, укладений між адвокатом Сологуб Артемом Михайловичем та ОСОБА_2 ; Додатковою угодою № 1 до Договору про надання правничої (правової) допомоги № 29/04 від 05.04.2024; Актом приймання-передачі надання правничої (правової) допомоги від 27.06.2025; Додатковою угодою № 2 до Договору про надання правничої (правової) допомоги № 16/07 від 22.07.2024; Актом приймання-передачі надання правничої (правової) допомоги від 27.06.2025.
Відповідно до п. 4.1. вищевказаних Договорів про надання правничої (правової) допомоги (двох), які є ідентичними за своїм змістом, розмір оплати праці Адвоката при наданні правничої (правової) допомоги, а також умови та порядок розрахунків визначаються Сторонами в додаткових угодах до цього Договору, який є його невід'ємною частиною.
Відповідно до вищевказаних Актів приймання-передачі надання правничої (правової) допомоги від 27.06.2025, які є ідентичними, вартість послуги склало 1000 дол. США, що еквівалентно 41 600 грн, назва послуги - консультація, підготовка процесуальних документів, ведення справи № 357/9335/24 в суді першої інстанції та інші послуги згідно Договору № 29/04 від 05.04.2024 та Договору № 16/07 від 22.07.2024.
На підставі наданих доказів суд першої інстанції установив, що відповідачі довели понесення витрат на правову допомогу при розгляді справи в розмірі 41 600 грн, кожною.
Згідно з правовою позицією, викладеною в постанові Великої Палати ВС від 19.02.2020 року у справі №755/9215/15-ц, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Також, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
Верховний Суд у складі колегії суддів КГС в постанові від 01 серпня 2019 року по справі № 915/237/18 дійшов висновку, що суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості й верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, завищений щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, і не співрозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява N 19336/04, п. 269).
Враховуючи викладене та аналізуючи надані відповідачами докази в підтвердження здійснення відповідних витрат, враховуючи представництво інтересів сторони відповідачів у судових засіданнях по справі, тривалість розгляду справи, відмову у задоволенні позовних вимог, враховуючи складність справи та обсяг виконаних робіт, наявну судову практику в аналогічних спорах, принципи співмірності та розумності судових витрат, заперечення відповідача щодо витрат, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення заяви про відшкодування ОСОБА_1 витрат на оплату правничої допомоги адвоката у розмірі по 10 000 грн.
Доводи апеляційної скарги про те, що заявлений відповідачами розмір витрат на правову допомогу є завищеним, не відповідає складності справи та обсягу виконаних адвокатом робіт та становить надмірний тягар для позивачки колегія суддів відхиляє як необґрунтовані. При цьому, слід зауважити, що суд першої інстанції урахував заперечення позивачки щодо стягнення судових витрат та на підставі цих заперечень зменшив їх розмір із 83 200 грн до 20 000 грн.
Посилання у апеляційній скарзі на те, що до заяви про стягнення судових витрат не додано доказів її направлення позивачці на висновки суду також не впливають.
Так, 30 червня 2025 року через систему «Електронний суд» від представника відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 - адвоката Сологуб Артема Михайловича подано заяву про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі.
Ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 24 липня 2025 року від 01 липня 2025 прийнято до розгляду та відкрито провадження за заявами ОСОБА_3 та ОСОБА_2 про ухвалення додаткового рішення та призначено розгляд на 15 липня 2025 року.
15 липня 2025 року від ОСОБА_1 надійшло клопотання, в якому вона просила залишити заяву про ухвалення додаткового рішення без розгляду та закрити провадження, мотивуючи тим, що вищевказана заява на її адресу не направлялась та відсутні докази її направлення.
Однак, як вбачається з матеріалів справи, представництво інтересів позивача ОСОБА_1 під час розгляду її позову здійснював адвокат Сіренко О.В., свідченням чого є ордер серії СА № 1084065 від 31 квітня 2024 року та договір про надання правової допомоги № 29-1 від 03 березня 2024 року.
Адвокат Сіренко О.В. є зареєстрованим користувачем у системі «Електронний суд».
Надіслання електронної копії заяви про відшкодування понесених судових витрат на правничу допомогу представнику ОСОБА_1 - адвокату Сіренку О.В. на його офіційну електронну адресу в ЄСІТС вважається врученням цієї копії також і особі, яку цей представник (адвокат) представляє, тобто позивачу.
Заява про відшкодування понесених судових витрат на правничу допомогу була надіслана представнику позивача адвокату Сіренку О.В. через систему «Електронний суд».
Вказані обставини були також встановлені у постанові Київського апеляційного суду від 08 жовтня 2025 року по даній справі, яка набрала законної сили та не оскаржувалась у касаційному порядку.
Апеляційний суд також враховує, що, як уже вказано вище, ОСОБА_1 подавала до суду заперечення щодо витрат та заявляла клопотання про залишення заяви без розгляду, що свідчить про обізнаність позивачки із фактом подачі відповідачами такої заяви та з її змістом.
Отже, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, обґрунтовано викладені у мотивувальній частині додаткового рішення, та фактично зводяться до незгоди відповідача із покладенням на нього обов'язку із часткового відшкодування позивачці судових витрат.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.
Перевіряючи законність та обґрунтованість додаткового рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що додаткове рішення суду є законним і обґрунтованим, підстави для його скасування відсутні.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд,
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Додаткове рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 18 грудня 2025 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та, відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України, оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач: В.А. Нежура
Судді: С.М. Верланов
Т.О. Невідома