Унікальний номер справи № 752/3426/25 Головуючий у суді першої інстанції - Слободянюк А.В.
Апеляційне провадження № 22-ц/824/1089/2026 Доповідач у суді апеляційної інстанції - Нежура В.А.
10 квітня 2026 року Київський апеляційний суд у складі:
суддя-доповідач Нежура В.А.,
судді Верланов С.М., Невідома Т.О.,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в приміщенні Київського апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , яка подана адвокатом Олексієнком Михайлом Михайловичем на рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 24 квітня 2025 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Українська транспортна страхова компанія», ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою,
встановив:
У січні 2025 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до Приватного акціонерного товариства «Українська транспортна страхова компанія» (далі - ПрАТ «УТСК»), ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою
В обґрунтування своїх вимог позивачка посилалася на те, що 20 серпня 2024 року о 18:05 в м. Києві поблизу буд. № 35 по вул. Академіка Заболотного сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортних засобів: «MAN» д.н.з. НОМЕР_1 , з напівпричепом «Benalu», д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_2 , та ТЗ «Audi А4», д.н.з. НОМЕР_3 , під керуванням водія ОСОБА_3 , внаслідок чого транспортні засоби отримали пошкодження.
Постановою Голосіївського районного суду міста Києва від 26 вересня 2024 року (справа № 752/18465/24) водія ОСОБА_2 у ДТП визнано винним.
Станом на 20 серпня 2024 року цивільно-правова відповідальність водія «MAN», д.н.з НОМЕР_1 , була застрахована в ПрАТ «УТСК» за полісом обов'язкового страхування № АР 6950103, що діяв на момент ДТП.
Відповідач ПрАТ «УТСК» 18 жовтня 2024 року здійснив виплату страхового відшкодування в сумі 28 958,98 грн.
Позивачка вказувала, що ПрАТ «УТСК» сплатило не всю суму страхового відшкодування, оскільки за висновком експерта № 253/24 від 30 жовтня 2024 року, складеного за замовленням позивача, матеріальний збиток становив 69 135,43 грн (62 386,52 грн без ПДВ).
При звернені до суду ОСОБА_1 уклала договір з судовим експертом Ковалем І.М. про проведення експертно-товарознавчого дослідження колісного транспортного засобу. Відповідно до Висновку № 253/24 від 30 жовтня 2024 року судового експерта вартість відновлювального ремонту пошкодженого ТЗ «Audi А4», д.н.з. НОМЕР_3 , становить 129 438,12 грн (в т.ч. ПДВ 19 750,04 грн); вартість матеріального збитку - 69 135,43 грн (в т.ч. ПДВ на складові 6 748,91 грн).
Позивачка зазначала, що за Звітом № 827_24_UТС від 05 жовтня 2024 року, складеним на замовлення ПрАТ «УТСК», неправильно визначено вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу, що призвело до зменшення страхового відшкодування.
Так, під час проведення оцінки та складання звіту № 827_24_UТС від 05 жовтня 2024 року оцінювач помилково не врахував, що ліва боковина автомобіля та задня ліва колісна арка підлягають заміні, а не ремонту, що також мало наслідком неврахування необхідності проведення супутніх робіт з використанням матеріалів, що, у свою чергу, призвело до суттєвого зниження вартості відновлювального ремонту.
Вказувала, що, виходячи з Висновку експерта № 253/24 від 30 жовтня 2024 року, ПрАТ «УТСК» має доплати 32 927,54 грн (62 386,52 грн розміру матеріального збитку - 28 958,98 грн страхової виплати - 500,00 грн франшизи).
У зв'язку із тим, що ПрАТ «УТСК» прострочило сплату частини страхового відшкодування, позивачка просила стягнути з нього пеню в сумі 2239,93 грн, 3% річних - 254,00 грн, інфляційне збільшення боргу - 625,61 грн за період з 19 жовтня 2024 року (наступної дати після сплати страхового відшкодування у розмірі 28 958,98 грн) по 21 січня 2025 року, виходячи із невиплаченої страховиком суми 32 927,54 грн.
Відповідач ОСОБА_2 , як винна особу у ДТП, повинен відшкодувати завдану шкоду у розмірі 47 800,96 грн, що є різницею між фактичним розміром шкоди - 109 687,48 грн та страховим відшкодуванням у розмірі 62 386,52 грн, з додаванням суми франшизи - 500,00 грн.
18 листопада 2024 року відповідачу ОСОБА_2 направлялась претензія про відшкодування шкоди, однак 06 грудня 2024 року поштове відправлення повернулось без вручення. У зв'язку із чим позивачем нараховано за прострочення сплати матеріальної шкоди, виходячи з розміру шкоди - 47 800,96 грн, 3% річних - 181,00 грн, інфляційне збільшення боргу - 669,21 грн, які нараховані за період з 06 грудня 2024 року по 21 січня 2025 року.
Посилаючись на викладене, позивачка просила суд стягнути на свою користь:
- з ПрАТ «УТСК» страхове відшкодування у розмірі 32 927,54 грн, пеню - 2 239,93 грн, 3% річних - 254,00 грн, інфляційне збільшення боргу - 625,61 грн, а разом - 36 047,08 грн;
- з ОСОБА_2 різницю між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою - 47 800,00 грн, 3% річних - 181,00 грн, інфляційне збільшення боргу - 669,21 грн;
- стягнути з ПрАТ «УТСК» та ОСОБА_2 судові витрати на проведення експертного дослідження - 7 000,00 грн, витрати на професійну правничу допомогу - 26 000,00 грн та судовий збір - 1 211,20 грн.
Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 24 квітня 2025 року позов задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду у розмірі 500 грн.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 7,10 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 117,18 грн.
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, позивачка ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 24 квітня 2025 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити повністю.
Вказує, що суд безпідставно урахував відзив відповідача ПрАТ «УТСК» та не надав належну оцінку доводам позивачки.
Зазначає, що поза увагою суду залишились подані позивачкою клопотання про допит експерта та про розгляд справи з викликом сторін.
Стверджує, що підпис позивачки у протоколі технічного огляду технічного засобу свідчить лише про її присутність під час проведення такого огляду, а не про згоду з його результатами.
Посилається на те, що саме наданий позивачкою Висновок експерта № 253/24 від 30 жовтня 2024 року є належним та допустимим доказом розміру завданої матеріальної шкоди.
До апеляційної скарги додане клопотання про допит ескперта.
У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача ПрАТ «УТСК» Степушенко П.М.проти задоволення апеляційної скарги заперечив. Вказує, що рішення суду є законним і обґрунтованим, підстави для його скасування відсутні.
Своїм правом на подачу відзиву інші учасники справи не скористались.
За правилами ч.1 ст.369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Як вбачається зі змісту позовної заяви, предметом позову є відшкодування шкоди у загальному розмірі 84 698,25 грн.
За таких обставин апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до приписів ч.13 ст.7 ЦПК України, якою передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
У постанові Голосіївського районного суду міста Києва від 26 вересня 2024 року (справа № 752/1846/24), встановлено, 20 серпня 2024 року о 18:05 ОСОБА_2 , керуючи транспортним засобом «MAN», д.н.з. НОМЕР_1 , з напівпричепом «Benalu», д.н.з. НОМЕР_2 , поблизу буд. № 35 по вул. Академіка Заболотного в м. Києві, порушив вимоги п.п.10.1, 13.3 Правил дорожнього руху України, - при зміні напрямку руху, не впевнився у безпечності, не надав перевагу в русі автомобілю «Audi А4», д.н.з. НОМЕР_3 , внаслідок чого здійснив зіткнення з транспортним засобом, що спричинило механічні пошкодження транспортних засобів. Водія ОСОБА_2 судом визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, застосовано адміністративне стягнення у виді штрафу. (а.с.20).
Відповідно до частин 4,6 статті 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, яка набрала законної сили, є обов'язковою для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалена постанова суду, в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Отже, позивач звільнений від доказування підстав для звернення до суду із вказаним позовом, оскільки останній має право на отримання страхового відшкодування, як потерпіла особа, та наявність вини в діях ОСОБА_2 у настанні дорожньо-транспортної пригоди в даному випадку встановлена і не підлягає доказуванню.
Згідно зі свідоцтома про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4 ОСОБА_1 є власницею транспортного засобу «Audi А4», д.н.з. НОМЕР_3 (а.с.14).
На момент скоєння ДТП транспортний засіб «MAN», д.н.з. НОМЕР_1 , був застрахований відповідно до полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності № АР6950103 у ПрАТ «УТСК», страхова сума на одного потерпілого за шкоду, заподіяну майну - 160 000,00 грн, франшиза - 500,00 грн (а.с. 45,161).
Правовідносини між сторонами склались у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються ЦК України, Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон № 1961-ІV), який був чинним на дату ДТП, та іншими прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
У частинах першій та другій статті 1166 ЦК України визначено, що майнова шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, що її заподіяла. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Відповідно до частин 1, 2 статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.
Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкода була завдана внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
Разом із тим, правила регулювання деліктних зобов'язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, якщо законом передбачено такий обов'язок.
Так, відповідно до частини 1, 2 статті 999 ЦК України законом може бути встановлений обов'язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров'я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов'язкове страхування).
Відповідно до ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 988 ЦК України страховик зобов'язаний протягом двох робочих днів, як тільки стане відомо про настання страхового випадку, вжити заходів щодо оформлення всіх необхідних документів для своєчасного здійснення страхової виплати страхувальникові.
За змістом статей 1, 17 Закону України 1961-ІV, ст. 981 Цивільного Кодексу України, договір обов'язкового страхування, яким особа страхує свою цивільно-правову відповідальність, укладається у письмові формі, зокрема, шляхом видачі страховиком страхувальникові страхового свідоцтва - поліса.
Відповідно до статей 12, 22 Закону України 1961-ІV у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи. Відповідно до цього Закону потерпілим-юридичним особам страховик відшкодовує виключно шкоду, заподіяну майну. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розмір якої не може перевищувати 2% від страхової суми, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих.
Згідно зі статтями 28, 29 Закону України № 1961-ІV, різновидом шкоди, заподіяної в результаті ДТП майну потерпілого, є шкода, пов'язана з пошкодженням транспортного засобу. У зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.
За матеріалами справи, відповідно до протоколу технічного огляду КТЗ від 02 вересня 2024 року оцінювачем ОСОБА_4 оглянуто технічний стан ТЗ «Аudi», д.н.з. НОМЕР_3 , та зафіксовано наявність та характер пошкоджень ТЗ, зокрема, тих, що завдано внаслідок ДТП та тих, що не стосуються досліджуваного ДТП. Протокол складено за участю позивачки ОСОБА_1 , яка без заперечень та зауважень його підписала (а.с.153).
На замовлення ПрАТ «УТСК» оцінювачем ОСОБА_4 (повноваження на а.с.158 зворот) ТОВ «Агенція «Експертиза та оцінка» складено 05 жовтня 2024 року Звіт № 827_24_UТС про оцінку вартості відновлювального ремонту колісного транспортного засобу «Аudi», д.н.з. НОМЕР_3 , власником якого є ОСОБА_1 (а.с.143-158).
Відповідно до Звіту № 827_24_UТС від 05 жовтня 2024 року, вартість відновлювального ремонту зазначеного автомобіля з урахування коефіцієнту фізичного зносу визначено за витратним та витратно-порівняльним підходом у розмірі 29 458,98 грн. Як вбачається із ремонтної калькуляції, яка є невід'ємною частиною даного звіту, ціни були відображені без урахування ПДВ (а.с.151-158).
Відповідно до страхового акта № 1112-24 від 18 жовтня 2024 року та розрахунку суми страхового відшкодування, основою для визначення розміру збитків потерпілій ОСОБА_1 за пошкоджений ТЗ «Аudi», д.н.з. НОМЕР_3 , є Звіт ТОВ «Агенція «Експертиза та оцінка» № 827_24_UТС від 05 жовтня 2024 року; визначено вартість робіт - 19 922,50 грн, вартість матеріалів - 9 536,48 грн, вартість ремонту - 29 458,98 грн. За вирахуванням франшизи у розмірі 500,00 грн розмір страхового відшкодування склав 28 958,98 грн (29 458,98-500,00) (а.с.159,160).
ПрАТ «УТСК» 18 жовтня 2024 року сплатило позивачу страхове відшкодування у розмірі 28 958,98 грн, що підтверджується скрін-шотом виписки про поповнення картки від 18 жовтня 2024 року (а.с. 67).
Отже, ОСОБА_1 скористалась своїм правом звернення безпосередньо до страховика та отримала страхове відшкодування, а ПрАТ «УТСК» забезпечило реалізацію права власника пошкодженого автомобіля на отримання страхового відшкодування у розмірі, погодженого зі страховою компанією.
Позивачка ОСОБА_1 , не погодившись із розміром сплаченого страхового відшкодування, яке було здійснено на підставі звіту оцінювача, складеного на замовлення страховика, на підтвердження визначення вартості матеріального збитку надала суду Висновок експерта № 253/24 за результатами проведення експертного транспортно-товарознавчого дослідження з визначення розміру матеріального збитку, завданого власнику КТЗ від 30 жовтня 2024 року, складений судовим експертом Ковалем І.М. (а.с.25-40).
Відповідно даного висновку вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля «Аudi», д.н.з. НОМЕР_3 , на дату ДТП, яка сталась 20 серпня 2024 року, становить 69 135,43 грн; вартість відновлювального ремонту - 129 438,12 грн.
Як вбачається у поясненнях до ремонтної калькуляції, яка є невід'ємною частиною даного висновку, ціни були відображені з урахуванням ПДВ на складові (а.с. 34 -37).
Пунктом 33.1.4 ст. 33 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (в редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що у разі настання дорожньо-транспортної пригоди, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), водій транспортного засобу, причетний до такої пригоди, зобов'язаний: невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання дорожньо-транспортної пригоди, письмово надати страховику, з яким укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого МТСБУ зразка, а також відомості про місцезнаходження свого транспортного засобу та пошкодженого майна, контактний телефон та свою адресу. Якщо водій транспортного засобу з поважних причин не мав змоги виконати зазначений обов'язок, він має підтвердити це документально.
Пунктом 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (в редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Згідно з ч.1 п. 1 частин2, 3 ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
Відповідно до пп. 34.1 - 34.3 ст. 34 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик зобов'язаний протягом двох робочих днів з дня отримання повідомлення про настання події, що містить ознаки страхового випадку, розпочати її розслідування, у тому числі здійснити запити щодо отримання відомостей, необхідних для своєчасного здійснення страхового відшкодування.
Протягом 10 робочих днів з дня отримання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) зобов'язаний направити свого представника (працівника або експерта) на місце настання страхового випадку та/або до місцезнаходження пошкодженого майна для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків.
Якщо представник страховика (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) не з'явився у визначений строк, потерпілий має право самостійно обрати експерта для визначення розміру шкоди. У такому разі страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) зобов'язаний відшкодувати потерпілому витрати на проведення експертизи (дослідження).
Отже, виходячи з наведених положень закону, позивач мав право на самостійне обрання аварійного комісара, суб'єкта оціночної діяльності або експерта для визначення розміру шкоди лише у тому випадку, якщо представник страховика не з'явився у визначений пунктом 34.2 статті 34 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у строк для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків.
Встановлено, що 02 вересня 2024 року страховиком було здійснено огляд транспортного засобу позивача, оформленого протоколом (актом), який підписано позивачкою без зауважень, тому позивачка не набув права на самостійне обрання суб'єкта оціночної діяльності для визначення розміру шкоди.
Згідно з п. 36.2 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи (у тому числі шляхом перерахування коштів особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна), якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна.
Верховний Суд у постанові від 25 квітня 2018 року у справі №301/1075/15-ц зазначав, якщо страхова компанія у передбачений законом строк направила свого представника на місцезнаходження пошкодженого майна для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків, то особа, якій заподіяно збитки (позивач) не набуває правових підстав для самостійного обрання аварійного комісара чи експерта для визначення розміру шкоди.
Наданий відповідачем ПрАТ «УТСК» звіт про оцінку вартості відновлювального ремонту КТЗ не визнавався таким, що складений з порушеннями нормативних актів щодо оцінки майна. Його обґрунтування у суду не викликає сумніву.
Зазначений звіт виконано у відповідності до Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, яка затверджена спільним наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України № 142/5/2092 від 24 листопада 2003 року.
Вимоги Методики є обов'язковими під час проведення автотоварознавчих експертиз та експертних досліджень судовими експертами науково-дослідних інститутів судових експертиз Міністерства юстиції України, експертами науково-дослідних експертно-криміналістичних центрів Міністерства внутрішніх справ України, експертами інших державних установ, суб'єктами господарювання, до компетенції яких входить проведення судових автотоварознавчих експертиз та експертних досліджень, а також всіма суб'єктами оціночної діяльності під час оцінки КТЗ у випадках, передбачених законодавством України або договорами між суб'єктами цивільно-правових відносин.
Оцінювачем ОСОБА_4 у Звіті № 827_24_UТС від 05 жовтня 2024 року визначено ринкову вартість транспортного засобу на дату оцінки, якою також є і дата ДТП - 20 серпня 2024 року, у розмірі 489 443,00 грн; визначено вартість відновлювального ремонту ТЗ «Аudi», д.н.з. НОМЕР_3 , у розмірі 29 458,98 з урахування коефіцієнта фізичного зносу (0,6818) (а.с.148,149).
Докази щодо неправомірних дій відповідача під час визначення розміру збитків для проведення страхового відшкодування у матеріалах справи відсутні. Відтак, позивач не довів, що розмір страхової виплати, встановлений на підставі наданого відповідачем ПрАТ «УТСК» Звіту № 827_24_UТС від 05 жовтня 2024 року, визначено відповідачем неправильно.
Заперечуючи проти визначеного страховою компанією на підставі звіту розміру завданої шкоди, позивачканадала суду виконаний на її замовлення висновок експерта Коваля І.М. № 253/24 від 30 жовтня 2024 року, який суд першої інстанції відхилив як доказ розміру завданої шкоди і з таким висновком апеляційний суд погоджується.
Як було вказано вище, наданийвідповідачем ПрАТ «УТСК» Звіт № 827_24_UТС від 05 жовтня 2024 року складений відповідно до вимог закону, підстави сумніватися у його правильності у суду відсутні.
Окрім того, із наданих сторонами доказів судом першої інстанції встанволено, що на дату складання експертом висновку на замовлення позивачки (30 жовтня 2024 року) транспортним засобом «Аudi», д.н.з. НОМЕР_3 , активно користувались, про що свідчить значна розбіжність між показаннями одометра (більше 1 000,00 км), які зафіксовано у наданим відповідачем ПрАТ «УТСК» Звіті № 827_24_UТС від 05 жовтня 2024 року - 187 568 км та які зафіксовано у наданому позивачем Висновку № 253/24 від 30 жовтня 2024 року - 188 662 км.
Враховуючи наведене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що, розраховуючи розмір матеріального збитку, судовий експерт Коваль І.М. виходив з характеристики транспортного засобу «Аudi», д.н.з. НОМЕР_3 , не на дату заподіяння збитків, а на дату технічного огляду автомобіля відповідно до протоколу технічного огляду від 28 жовтня 2024 року (а.с.31,32).
За таких обставин, вказаний висновок експерта не може бути врахований судом як належний та допустимий доказ розміру завданої позивачу шкоди, а тому доводи про наявність підстав для стягнення страхового відшкодування з ПрАТ «УТСК» у розмірі 32 927,54 грн, не підтверджені належними та допустимими доказами.
За таких обставин колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для стягнення зі страхової компанії суми недоплаченого страхового відшкодування.
Не підлягають також задоволенню позовні вимоги до відповідача ПрАТ «УТСК» про стягнення нарахованих позивачкою за прострочення виплати страхового відшкодування пені, 3 % річних та інфляційного збільшення боргу, оскільки вони є похіднимивід вимоги про стягнення страхового відшкодування.
Вимоги про стягнення з відповідача ОСОБА_2 на користь позивачки різниці між фактично завданою шкодою та розміром страхового відшкодування у сумі 47 800,96 грн також не підлягають задоволенню.
Так, положеннями ст. 1194 ЦК України передбачено, що особа, яка застрахувала свою відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (відшкодуванням).
Оскільки вартість майнового збитку, завданого позивачу пошкодженням автомобіля внаслідок ДТП, яка сталася з вини відповідача, перевищує виплачений позивачу розмір страхового відшкодування, то із відповідача, як винної особи, на користь позивача підлягає стягненню різниця між фактичним розміром шкоди (вартістю відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу) та отриманим страховим відшкодуванням.
Аналогічні по суті висновки, викладено Верховним Судом у постановах від 14 лютого 2018 року у справі № 754/1114/15-ц (провадження № 61-1156св 18), від 13 червня 2019 року у справі № 587/1080/16-ц (провадження № 61-20762св18), від 17 жовтня 2019 року у справі № 370/2787/18 (провадження № 61-11244св19), від 30 жовтня 2019 року у справі № 753/4696/16-ц (провадження № 61-30908св18), від 21 лютого 2020 року у справі № 755/5374/18 (провадження № 61-14827св19) та від 22 квітня 2020 року у справі № 756/2632/17 (провадження № 61-12032св19) підстав відступати від яких колегія суддів не вбачає.
За змістом ч. 2 ст. 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначаються відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Разом з тим, суд відхилив наданий позивачкою висновок експерта, тому для визначення вартості відновлювального ремонту належного позивачу автомобіля були враховані висновки Звіту № 827_24_UТС від 05 жовтня 2024 року, замовленого страховиком.
Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача ОСОБА_2 різниці між фактичною завданою шкодою та розміром страхового відшкодування оскільки такі вимоги необґрунтовані належними та допустимим доказами.
За таких обставин колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для стягнення з відповідачів матеріальної шкоди у визначеному позивачкою розмірі за недоведеністю вимог.
Апеляційний суд відхиляє доводи позивачки щодо ігнорування судом поданих нею клопотань про допит експерта та про розгляд справи з викликом сторін, оскільки вказані клопотання були розглянуті судом та у їх задоволенні було відмовлено, що відображено у мотивувальній частині оскаржуваного рішення суду.
Так, суд вказав, що, у зв'язку з тим, що судом не враховується Висновок експерта № 253/24 від 30 жовтня 2024 року як доказ по справі з наведених у рішенні мотивів, суд не вбачає підстав для задоволення клопотання сторони позивача про виклик судового експерта для надання ним усних пояснень з приводу застосування експертом методик при складанні висновку.
З аналогічних підстав апеляційний суд відмовляє у задоволенні такого клопотання, поданого до апеляційного суду.
Окрім того, оскільки, як вказував представник позивача у своєму клопотанні, необхідність проведення судового розгляду з викликом сторін обґрунтована необхідністю виклику експерта для надання ним пояснень, тому суд також відмовив у переході до розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
Посилання апелянта на те, що підпис позивачки у протоколі технічного огляду технічного засобу свідчить лише про її присутність під час проведення такого огляду, а не про згоду з його результатами, на висновки суду не впливає, оскільки у вказаному протоколі огляду зафіксовано наявність та характер пошкоджень ТЗ, зокрема, тих, що завдано внаслідок ДТП та тих, що не стосуються досліджуваного ДТПі про згоду з цим свідчить підпис позивачки на протоколі. Розмір завданого збитку, який оспорює позивачка, безпосередньо у ході огляду не визначався та у протоколі не відображений.
Колегія суддів також відхиляєпосилання на належність наданого позивачкою висновку експерта як доказу по справі, оскільки цей висновок суперечить іншим наявним у матеріалах справи доказам, зокрема, Звіту № 827_24_UТС від 05 жовтня 2024 року. При цьому, у суду виникли обґрунтовані сумніви у правильності наданого позивачкою висновку, а клопотання щодо призначення експертизи ухвалою суду сторони не заявляли.
Отже, доводи апеляційної скарги не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновки суду першої інстанції, обґрунтовано викладені у мотивувальній частині рішення, та фактично зводяться до незгоди позивачки з висновками суду. При цьому, докази та обставини, на які посилається позивачка у апеляційній скарзі, були предметом дослідження суду першої інстанції і при їх дослідженні та встановленні були дотримані норми матеріального і процесуального права. Судом першої інстанції правильно визначено характер спірних правовідносин, встановлено обсяг прав та обов'язків сторін, застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, що склались між сторонами, надано повну, всебічну та об'єктивну оцінку наявним у справі доказам.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.
Перевіряючи законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду є законним і обґрунтованим, підстави для його скасуванні відсутні.
Керуючись статтями 369, 374, 375, 382, 383, 384 України, апеляційний суд,
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана адвокатом Олексієнком Михайлом Михайловичем залишити без задоволення.
Рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 24 квітня 2025 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та, відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України, оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач: В.А. Нежура
Судді;: С.М. Верланов
Т.О. Невідома