Справа №761/40126/25 Головуючий 1-ї інстанції: ОСОБА_1
Провадження №11-кп/824/3981/2026 Доповідач: ОСОБА_2
26 березня 2026 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з секретарем - ОСОБА_5 ,
за участю: прокурора - ОСОБА_6 ,
обвинувачених - ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,
захисників - ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 ,
ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 ,
представників потерпілого - ОСОБА_15 , ОСОБА_16 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Києва апеляційну скаргу з доповненнями захисника обвинуваченого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_10 на ухвалу Подільського районного суду м. Києва від 03 березня 2026 року про зміну обвинуваченому ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжного заходу із застави на тримання під вартою та визначення застави,
Ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 03 березня 2026 року частково задоволено клопотання прокурора Офісу Генерального прокурора ОСОБА_17 . Змінено обвинуваченому ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід із застави на тримання під вартою строком 60 (шістдесят) днів до 01 травня 2026 року включно.
Одночасно визначено обвинуваченому ОСОБА_7 заставу у розмірі 333 000 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 1 108 224 000 грн. (один мільярд сто вісім мільйонів двісті двадцять чотири тисячі грн. 00 коп.), яка може бути внесена як самим обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем).
Покладено на обвинуваченого ОСОБА_7 у разі внесення застави наступні обов'язки:
1) прибувати до суду за першим викликом;
2) не відлучатися з м. Києва без дозволу суду;
3) повідомляти суд про зміну свого місця проживання;
4) утримуватися від спілкування зі свідками;
5) здати на зберігання свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
З моменту звільнення з-під варти у зв'язку з внесенням застави обвинувачений вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
Термін дії обов'язків, покладених судом, у разі внесення застави визначено до 01 травня 2026 року.
Не погоджуючись з таким рішенням суду, захисник подав апеляційну скаргу з доповненнями, в якій просить ухвалу Подільського районного суду міста Києва від 03.03.2026 року у справі №761/40126/25 - скасувати. У задоволенні клопотання прокурора Офісу Генерального прокурора ОСОБА_6 про зміну запобіжного заходу із застави на тримання під вартою із визначенням розміру застави - відмовити.
Обґрунтовуючи свої апеляційні вимоги зазначає про те, що оскаржувана ухвала є незаконно, необґрунтованою, постановленою за повної відсутності будь-яких ризиків. Так, в оскаржуваній ухвалі не наведено ані обставин, які виникли після прийняття попереднього рішення про застосування запобіжного заходу, а саме після 26.09.2024, ані обставин, які існували під час прийняття попереднього рішення про застосування запобіжного заходу, але про які слідчий, прокурор на той час не знав і не міг знати. Зауважує, що в даному випадку невнесення застави не може бути підставою для зміни обвинуваченому запобіжного заходу, оскільки у обвинуваченого не виникло обов'язку сплачувати заставу та об'єктивно відсутня можливість вносити заставу.
Зазначає, що як станом на момент постановлення ухвали Київського апеляційного суду, так і станом на даний момент ОСОБА_7 перебуває під вартою без права на внесення застави в кримінальному провадженні №12024000000002733 від 17.12.2024 року, на підставі ухвали слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 28.01.2026 у справі №757/4528/26-к. У ч.5 ст.182 КПК України не конкретизовано, в межах якого саме кримінального провадження особа не має перебувати під вартою для виникнення у неї обов'язку щодо внесення застави, а тому факт перебування під вартою в кримінальному провадженні №12024000000002733 від 17.12.2024 виключає наявність у ОСОБА_7 обов'язку вносити заставу у даному кримінальному провадженні. Саме тому, в резолютивній частині ухвали Київського апеляційного суду від 26.09.2024 у справі №761/31249/24 не визначено строку на внесення застави. Отже, наведеним підтверджується відсутність підстав для зміни запобіжного заходу у кримінальному провадженні №72024000410000019 від 16.08.2024 року.
Зауважує, що ані стороною обвинувачення, ані судом взагалі належним чином не було обґрунтовано та досліджено майновий стан обвинуваченого. Стороною обвинувачення не було надано суду жодного документа на підтвердження майнового стану ОСОБА_7 .
Разом з тим, 12.02.2025 сталася подія, що прямо вплинула на майновий стан ОСОБА_7 , а саме на його можливість прямо чи опосередковано розпоряджатись належними активами, виконувати економічні та фінансові зобов'язання, а також укладати договори та правочини. Так, рішенням Ради національної безпеки та оборони України від 12.02.2025 «Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)», введеним в дію Указом Президента України від 12.02.2025 №81/2025 до ОСОБА_7 були застосовані персональні спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи (санкції), зокрема: блокування активів; зупинення виконання економічних та фінансових зобов'язань; інші санкції, що відповідають принципам їх застосування, встановлених цим Законом. З наведеного вбачається, що з 12.02.2025 року обвинувачений безстроково позбавлений можливості користуватися та розпоряджатися прямо чи опосередковано належним йому майном, грошовими коштами, майновими та немайновими правами. Належні йому грошові кошти блокуються банками України.
Таким чином, 12.02.2025 відбулася істотна зміна майнового стану обвинуваченого, яка призвела до абсолютної несумісності запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з визначенням застави із його майновим станом. За таких обставин в даному випадку запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з правом на внесення застави фактично є тотожним безальтернативному триманню під вартою.
Щодо неможливості внесення застави за ОСОБА_7 третіми особами захисник зазначає наступне. По-перше, критерієм як для застосування запобіжного заходу, в тому числі у вигляді застави, є майновий стан саме підозрюваного чи обвинуваченого, а не будь-якої третьої особи. По-друге, навіть якщо гіпотетично припустити, що якась третя особа матиме намір внести за ОСОБА_7 заставу, то з огляду на застосовані до останнього санкційні обмеження, це з високою долею імовірності не вдасться за можливе за наступних підстав. Відповідно до п.3, 6 Розділу І Положення №65 суб'єкти реалізації санкцій у разі застосування санкцій до клієнтів та/або інших учасників фінансових операцій, що здійснюються суб'єктами реалізації санкцій або за допомогою суб'єктів реалізації санкцій, та/або фінансових операцій про які стало відомо суб'єктам реалізації санкцій під час обслуговування клієнтів, зобов'язані зупиняти або відмовляти в проведенні фінансових операцій у порядку та випадках, визначених цим Положенням, якщо застосовано хоча б одну санкцію, порядок реалізації якої відповідно до цього положення передбачає зупинення та/або відмову від проведення відповідних фінансових операцій. Отже, наведене спростовує навіть теоретичну можливість внесення застави за ОСОБА_7 третьою особою.
Зауважує, що необхідність тримання особи під вартою обґрунтовується переважно загальними та шаблонними формулюваннями щодо тяжкості інкримінованого правопорушення і можливості призначення суворого покарання, не наводячи конкретних фактичних обставин, які б підтверджували б реальність ризиків, передбачених ст.177 КПК України саме у цій справі. Звертає увагу, що в оскаржуваній ухвалі було повністю проігноровано обставину, яка повністю виключає наявність в даному випадку будь-яких ризиків, а саме - перебування ОСОБА_7 під вартою без права внесення застави в іншому кримінальному провадженні. Таким чином, оскільки наразі до обвинуваченого вже застосовано найжорсткіший з передбачених КПК України запобіжний захід - тримання під вартою без права внесення застави, то будь-які передбачені КПК України ризики є об'єктивно відсутніми.
Заслухавши доповідь судді, пояснення обвинуваченого та його захисників, думку прокурора та представників потерпілих, дослідивши матеріали, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступного.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин.
Розглядаючи питання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, так само як і про його продовження, суд першої інстанції, для прийняття законного і обґрунтованого рішення, відповідно до ст.ст. 178, 199 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Вирішуючи питання про зміну запобіжного заходу щодо обвинуваченого ОСОБА_7 , суд першої інстанції посилався на існування заявлених прокурором ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, які були оцінені судом першої інстанції в сукупності та стали підставою для прийняття рішення.
Колегія суддів в повній мірі погоджується з такими висновками місцевого суду, враховуючи, що ризиком у контексті кримінального провадження є певний ступінь ймовірності того, що особа, вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду.
Вирішуючи питання щодо обґрунтованості та законності застосованого до обвинуваченого ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, колегія суддів враховує, що органом досудового розслідування ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27 ч.5 ст.191, ч. 3 ст. 27 ч. 3 ст. 28 ч. 2 ст. 200, ч. 3 ст. 27 ч. 3 ст. 209, ч. 3 ст. 27 ч. 3 ст. 28 ч. 2 ст.366 КК України, частина з яких відноситься до категорії особливо тяжких злочинів.
Так, суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що вірогідність настання ризиків неналежної процесуальної поведінки ОСОБА_7 , про які вказує прокурор, є досить високою.
Суд вірно врахував ухвалуКиївського апеляційного суду від 26.04.2024 року, якою змінено ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід з тримання під вартою на запобіжний захід у виді застави у розмірі 603 485 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 1 827 352 580 грн., яка внесена обвинуваченим ОСОБА_7 не була.
Колегія суддів вважає безпідставними посилання захисника на наявність ухвали Печерського районного суду м. Києва від 24.03.2026, якою обвинуваченому ОСОБА_7 у кримінальному провадженні №12024000000002733 від 17.12.2024 продовжено строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання від вартою до 22.05.2026 року, без визначення розміру застави.
Перебування обвинуваченого ОСОБА_7 під вартою в іншому кримінальному провадженні без права внесення застави, не свідчить про відсутність встановлених судом ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, оскільки такі ризики оцінюються в межах кожного окремого провадження. Відтак, зазначена обставина не є підставою для відмови у застосуванні чи зміні запобіжного заходу.
Відповідно до ч.4 ст.182 КПК розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Посилання сторони захисту на застосовані санкції як на підставу неможливості внесення застави є необґрунтованими, оскільки такі санкції обмежують розпорядження власними активами, але не виключають можливості внесення застави іншими особами.
Разом з тим, в оскаржуваній ухвалі суд зауважив, що даних про те, що рішення РНБО вплинуло на майновий стан обвинуваченого, сторона захисту не надала. Суд позбавлений можливості оцінити реальний вплив вжитих відносно обвинуваченого обмежувальних заходів на його майновий стан.
Вирішуючи питання щодо розміру визначення застави в кримінальному провадженні, суд першої інстанції врахував обставини інкримінованих обвинуваченому кримінальних правопорушень, дані про його особу, репутацію, майновий та сімейний стан, його вік та стан здоров'я, інші обставини, передбачені ст.178 КПК України, відомості про розмір збитків, та дійшов обґрунтованого висновку про визначення обвинуваченому ОСОБА_7 застави у розмірі 333 000 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 1 108 224 000 грн.
Так, судом належним чином встановлено, що застосування інших більш м'яких запобіжного заходу не буде гарантувати виконання ОСОБА_7 своїх процесуальних обов'язків. З оскаржуваної ухвали суду вбачається, що висновок про зміну запобіжного заходу та неможливість застосування іншого більш м'якого запобіжного заходу ґрунтується на об'єктивних даних.
Таким чином, доводи захисника за змістом апеляційної скарги про відсутність ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, а також відсутність обставин, які свідчать про недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, є безпідставними, оскільки колегія суддів прийняла рішення на основі всебічно з'ясованих обставин, з якими закон пов'язує можливість застосування виключного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, при цьому дослідив належним чином всі матеріали провадження та навів в ухвалі мотиви, з яких прийняв відповідне рішення.
На думку колегії суддів клопотання прокурора є вмотивованим, а суд першої інстанції достатньо врахував всі обставини, надав їм правильну оцінку та дійшов обґрунтованого висновку про неможливість на даний час застосування до обвинуваченої будь-якого іншого більш м'якого запобіжного заходу.
Враховуючи, що істотних порушень КПК України при постановленні оскаржуваної ухвали судом першої інстанції не встановлено, колегія суддів за наслідками апеляційного розгляду, вважає за необхідне ухвалу суду залишити без змін.
Керуючись ст.ст.405, 407 КПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_10 - залишити без задоволення.
Ухвалу Подільського районного суду м. Києва від 03 березня 2026 року щодо зміни обвинуваченому ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжного заходу із застави на тримання під вартою та визначення застави - залишити без змін.
Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
_________________ _________________ _________________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4