Апеляційне провадження № 22-ц/824/7419/2026
Справа № 753/13863/25
Іменем України
08 квітня 2026 року
м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді Кашперської Т.Ц.,
суддів Фінагеєва В.О., Яворського М.А.,
за участю секретаря Діденка А.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Атлон» на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 05 грудня 2025 року (повне рішення складене 15 грудня 2025 року), а також додаткове рішення Дарницького районного суду м. Києва від 16 грудня 2025 року, ухвалені в складі судді Колесника О.М. у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Атлон», третя особа Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Портофін» про визнання дійсною односторонньої відмови від інвестиційного договору та стягнення коштів,
заслухавши доповідь судді, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи,
У червні 2025 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із даним позовом, просив визнати дійсною односторонню відмову ОСОБА_1 від інвестиційного договору № ОДВ/06-КВ/001 від 14 травня 2021 року, укладеного ОСОБА_1 та АТ «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Атлон» (далі АТ «Атлон»), від імені, в інтересах та за рахунок якого діє ТОВ «Компанія з управління активами «Портофін», розірвати інвестиційний договір та стягнути з АТ «Атлон» на користь ОСОБА_1 сплачені за інвестиційним договором грошові кошти у розмірі 672894,04 грн., покласти на відповідача судові витрати.
Позов мотивував тим, що 14 травня 2021 року сторонами укладено інвестиційний договір № ОДВ/06-КВ/001, у п. 1.1 якого вказано, що об'єктом є житлово-рекреаційний житловий комплекс по АДРЕСА_1 (VІ пусковий комплекс, 6 будинок), будівництво якого здійснюється на частині земельної ділянки пл. 6,1960 га., з кадастровим номером 8000000000:90:305:0002 та частині земельної ділянки, пл. 23,7160 га., з кадастровим номером 8000000000:90:305:0001, що знаходиться у постійному користуванні Національної академії внутрішніх справ. Квартира - квартира за будівельним номером 1 в об'єкті, поверх 2, кількість кімнат 1, загальна проектна площа 37,1 кв.м., яка стане об'єктом нерухомості після реєстрації права власності на неї, в порядку, визначеному чинним законодавством України із зазначеними попередніми характеристиками. Замовник будівництва - ТОВ «Фірма «Резон».
Згідно п. 2.1 інвестиційного договору, предметом договору є інвестиційна участь інвестора (позивача) в будівництві об'єкта. Згідно п. 2.2. договору, Фонд (відповідач) зобов'язується забезпечити будівництво об'єкта шляхом фінансування належної йому частки в об'єкті та вимагати від замовника будівництва належного виконання його обов'язків відповідно до інвестиційного договору.
У п. 2.3 договору зазначено, що Фонд зобов'язується після оформлення та реєстрації ним права власності на квартиру передати таку у власність інвестора в порядку, який встановлено цим договором.
Згідно п. 3.2 договору, станом на дату укладення договору загальна сума інвестиційного внеску становить 959122,95 грн. У п. 3.3 договору вказано, що інвестор сплачує фонду вартість квартири у строк до 19 травня 2023 року.
Згідно п. 6.2 договору орієнтовний термін планового завершення будівельних робіт - ІV квартал 2022 року. Під «плановим завершенням будівельних робіт» сторони розуміють завершення виконання замовником будівництва будівельних робіт, що підтверджується офіційним документом авторського нагляду про завершення будівельних робіт.
Вказував, що сплатив на рахунок АТ «Атлон», як було обумовлено п. 11.1 договору, 672894,04 грн., що підтверджується відповідними платіжними інструкціями. В обумовлений в договорі строк планового завершення будівельних робіт у ІV кварталі 2022 року будівництво об'єкту будівництва не було завершене, і очевидним є те, що прогресу у будівництві не відбувається.
Отже, ані АТ «Атлон», ані ТОВ «Компанія з управління активами «Портофін» не виконали взяті на себе зобов'язання - вимагати від замовника будівництва належного виконання його обов'язків.
Позивач, сплачуючи належним чином інвестиційні платежі, мав правомірні очікування, що відповідач виконає свої зобов'язання щодо завершення виконання замовником будівництва ТОВ «Резон» будівництва у термін планового завершення будівельних робіт у ІV кварталі 2022 року. Дійшовши очевидного висновку, що у ІV кварталі 2022 року завершення будівельних робіт не відбулося, 26 січня 2025 року позивач надіслав заяви про розірвання інвестиційного договору відповідачу і третій особі, однак відповіді на свої заяви та грошових коштів він не отримав.
Вказував, що рішенням Господарського суду м. Києва від 06 квітня 2024 року у справі № 910/127/21, залишеним без змін постановами апеляційного та касаційного судів, припинено Національній академії внутрішніх справ право постійного користування земельними ділянками з кадастровими номерами 8000000000:90:305:0002 та 8000000000:90:305:0001, та зобов'язано повернути земельні ділянки Київській міській державній адміністрації з приведенням їх у придатний для використання стан шляхом знесення від будівель і споруд, а тому очікування завершення будівництва на теперішній час є марним.
Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 05 грудня 2025 року позов задоволено, визнано дійсною односторонню відмову ОСОБА_1 від інвестиційного договору № ОДВ/06-КВ/001 від 14 травня 2021 року, укладеного ОСОБА_1 та АТ «Атлон», від імені, в інтересах та за рахунок якого діє ТОВ «Компанія з управління активами «Портофін», розірвано інвестиційний договір та стягнуто з АТ «Атлон» на користь ОСОБА_1 сплачені за інвестиційним договором грошові кошти у розмірі 672894,04 грн., а також судовий збір 9151,34 грн.
Додатковим рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 16 грудня 2025 року стягнуто з АТ «Атлон» на користь ОСОБА_1 судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 52480 грн.
Відповідач АТ «Атлон», не погоджуючись із рішеннями суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права, просив змінити рішення Дарницького районного суду м. Києва від 05 грудня 2025 року, виклавши резолютивну частину в іншій редакції, якою визнати односторонню відмову ОСОБА_1 від інвестиційного договору дійсною, розірвати інвестиційний договір, стягнути з відповідача на користь позивача 501108,97 грн., сплачених на виконання умов інвестиційного договору, 9151,34 грн. судового збору, а всього 510260,31 грн.; додаткове рішення Дарницького районного суду м. Києва від 16 грудня 2025 року скасувати.
Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, пояснював, що згідно п. 2.4 інвестиційного договору встановлено, що інвестор зобов'язується здійснювати інвестування квартири шляхом оплати інвестиційного внеску в розмірі, на умовах та у строки, визначені цим договором, а після оформлення і реєстрації права власності Фонду на квартиру отримати таку власність у порядку, встановленому цим договором.
Пунктом 3 інвестиційного договору під вартістю квартири розуміється загальна сума інвестиційного внеску в гривнях, визначена в п. 3.2 цього договору, яка має бути сплачена інвестором в строк, встановлений в п. 3.3 цього договору. Вартість квартири може бути сплачена одним платежем, так і декількома.
Згідно п. 5.4.1 інвестиційного договору інвестор зобов'язаний належним чином виконувати грошові зобов'язання за договором.
За невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань за договором сторони несуть відповідальність, передбачену даним договором та нормами чинного законодавства України у відповідності до положень п. 7.1 інвестиційного договору.
Відповідно до листа-вимоги від 06 лютого 2024 року ТОВ «Компанія з управління активами «Портофін» повідомила позивача, що в нього як інвестора за інвестиційним договором наявна заборгованість в розмірі 575611,81 грн. та нарахована пеня 227395,11 грн. перед відповідачем.
Більше того, сам позивач підтвердив факт, що він надіслав відповідачу і третій особі заяви про розірвання інвестиційного договору, що свідчить про власне волевиявлення до розірвання інвестиційного договору. ТОВ «Компанія з управління активами «Портофін» надіслало позивачу повідомлення про розірвання інвестиційного договору, яким повідомило про розірвання договору в зв'язку з неналежним виконанням його умов. Разом з тим, було повідомлено, що сума до повернення позивачу, з урахуванням штрафу у розмірі 10 % у розмірі 55678,77 грн., пені, нарахованої на виконання вимог п. 7.4 інвестиційного договору у розмірі 116106,30 грн. становить 501108,97 грн.
З урахуванням порушення умов інвестиційного договору позивачем шляхом припинення сплати інвестиційного внеску відповідач скористався правами, передбаченими умовами інвестиційного договору, а тому правомірно стягнув штраф та пеню в зазначеному розмірі, оскільки позивачем за власним волевиявленням порушено умови інвестиційного договору. Тому, з урахуванням зазначеного, в оскаржуваному рішенні неправильно обраховано суму до повернення позивачу, вказана сума підлягає зменшенню до 10 % штрафу від сплаченого авансового внеску та на розмір пені, який має утриматись на користь скаржника, в сумі складати 501108,97 грн.
Наголошував, що позивач визнає, що за власним переконанням та причинам перестав виконувати умови інвестиційного договору.
Наводив зміст ч. 1 ст. 526, ч. 1 ст. 530, ч. 1 ст. 610, ч. 1 ст. 612, ч. 1 ст. 611, ч. 1 ст. 549 ЦК України, зазначав, що з урахуванням приписів ст. 549, ч. 2 ст. 625 ЦК України правовими наслідками порушення грошового зобов'язання є сплата за інвестиційним договором неустойки (пені).
Звертав увагу на правові висновки Великої Палати Верховного Суду в постанові від 02 листопада 2021 року у справі № 917/1338/18 щодо загальних засад цивільного судочинства, якими є справедливість, добросовісність та розумність; в постанові від 25 травня 2021 року у справі № 149/1499/18, якою встановлено, що сторони у договорі на власний розсуд можуть урегулювати у договорі відносини, диспозитивно врегульовані в актах цивільного законодавства та не можуть відступати від імперативних його положень, в постанові Верховного Суду від 23 січня 2019 року в справі № 355/385/17, в якій підтверджено обов'язковість договору.
Тому, з урахуванням наведених обставин, факту невиконання умов інвестиційного договору позивачем, вбачається відсутність доказів у останнього факту незаконного утримання грошових коштів у скаржника, який дотримався умов інвестиційного договору та лише скористався правами, які надані йому вказаним договором.
Щодо підстав скасування додаткового рішення, посилався на відсутність долучених письмових доказів, які підтверджують сплату позивачем витрат на правничу допомогу, вимоги ст. 133, 134, 136, 137 ЦПК України, правові висновки Верховного Суду в постанові від 05 червня 2018 року у справі № 904/8308/17 про те, що підставою для відмови у розподілі витрат на правничу допомогу може бути ненадання переліку послуг (робіт), наданих (виконаних) адвокатом, в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц про те, що у застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який повинен ґрунтуватися на більш чітких критеріях, визначених у ч. 4 ст. 137 ЦПК України, які суд застосовує за наявності наданих стороною, яка зазначає про неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності цим критеріям заявлених витрат; в постанові Великої Палати Верховного Суду від 24 січня 2019 року у справі № 910/15944/17, від 19 лютого 2019 року у справі № 917/1071/18, якими визначено, що якщо суд під час розгляду клопотання про зменшення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу визначить, що заявлені витрати є неспівмірними зі складністю справи, наданим адвокатом обсягом послуг, витраченим ним часом на надання таких послуг, не відповідають критерію реальності таких витрат, розумності та розміру та їх стягнення становить надмірний тягар для іншої сторони, що суперечить принципу розподілу таких витрат, суд має дійти висновку про зменшення заявлених до стягнення з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 суд наголосив, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.
Беручи до уваги заяву про ухвалення додаткового рішення та приєднані до неї докази, вказував на відсутність документів, що свідчать про факт оплати правничих послуг, тобто вони документально не підтверджені.
Від позивача ОСОБА_1 у особі представника Скрицької Н.А. надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції та додаткове рішення залишити без змін.
Посилався на те, що під час розгляду справи в суді першої інстанції відповідачем не подавався відзив на позовну заяву. Копії пояснень, які подано відповідачем через систему «Електронний суд», позивачу не надіслано.
Наводив положення інвестиційного договору, зазначав, що відповідно до п. 6.2 інвестиційного договору орієнтовний термін планового завершення будівельних робіт - ІV квартал 2022 року. У п. 3.3 договору вказано, що інвестор сплачує Фонду вартість квартири у строк до 19 травня 2023 року, і таким чином навіть після завершення будівництва інвестор ще міг продовжувати сплачувати щомісячні платежі. В обумовлений в договорі строк будівництво об'єкту будівництва не було завершене, як і не завершене до теперішнього часу. Дійшовши висновку, що у ІV кварталі 2022 року будівництво не буде завершене, позивач звернувся із заявами до відповідача і третьої особи про розірвання договору, на які відповіді не отримав. Позивач сплатив на рахунок АТ «Атлон», як було обумовлено в п. 11.1 договору, грошову суму в розмірі 672894,04 грн., що підтверджується платіжними інструкціями, що наявні у матеріалах справи. Як наслідок, саме такий розмір грошових коштів було стягнуто судом на підставі оскаржуваного рішення суду з відповідача на користь позивача. Жодних доказів, які б підтверджували повернення відповідачем на користь позивача грошових коштів, не надано.
Посилався на ч. 4 ст. 18 Закону України «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю», ч. 2 ст. 651 ЦК України, вказував, що враховуючи, що будівництво об'єкта, в якому позивач брав інвестиційну участь і щодо якого мав обґрунтовані правомірні очікування щодо строків завершення будівництва, яке так і не завершено, то відповідачем АТ «Атлон» як управителем коштів не дотримано вимог закону.
Зазначав, що правові висновки в постановах Верховного Суду, на які містяться посилання в апеляційній скарзі, не є подібними до спірних правовідносин.
Щодо необґрунтованості апеляційної скарги в частині оскарження додаткового рішення, зазначав, що 10 грудня 2025 року разом з заявою про ухвалення додаткового рішення позивачем подано копію договору про надання правничої допомоги, копії актів приймання-передачі наданої правничої допомоги та копії платіжних інструкцій із зазначенням номеру справи. Також надано докази направлення заяви про ухвалення додаткового рішення з додатками іншим учасникам справи.
В судове засідання представник АТ «Атлон» Ковдій М.С. не з'явилася, подала клопотання про відкладення розгляду справи в зв'язку із зайнятістю в іншій судовій справі, яка розглядається у Подільському районному суді м. Києва.
Будь-яких доказів на підтвердження цих обставин до клопотання про відкладення розгляду справи додано не було, в зв'язку з чим апеляційний суд відмовив у задоволенні клопотання як необґрунтованого.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.
Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Рішення суду першої інстанції від 05 грудня 2025 року вказаним вимогам закону відповідає.
Задовольняючи позов ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив із того, що будівництво об'єкта, в якому позивач бере інвестиційну участь і щодо якого позивач мав обґрунтовані правомірні очікування щодо термінів завершення будівництва, так і не завершено, і у зв'язку з недотриманням забудовником строків будівництва (незалежно від обставин, внаслідок яких сталася така затримка), а також нездійсненням АТ «Атлон» (управителем) контролю за дотриманням забудовником таких строків, позивач має право в односторонньому порядку відмовитися від виконання договору і таке право підлягає визнанню; також позивач має право вимагати від АТ «Атлон» розірвання договору та виплати грошових коштів, розмір яких не може бути меншим за внесену суму, а саме 672 894,04 грн.
Апеляційний суд погоджується із вказаними висновками суду першої інстанції, так як вони є обґрунтованими, відповідають обставинам справи і вимогам закону.
Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що 14 травня 2021 року між ОСОБА_1 та АТ ЗНВКІФ «Атлон», від імені, в інтересах та за рахунок якого на підставі Договору про управління активами корпоративного інвестиційного фонду № 29/09-2017 від 29 вересня 2017 року діє ТОВ КУА «Портофін», укладено Інвестиційний договір № ОДВ/06-КВ/001 (а. с. 18 - 29).
Відповідно до пункту 2.1 Інвестиційного договору предметом цього Договору є інвестиційна участь інвестора в будівництві Об'єкта.
У п. 1.1. договору вказано, що об'єктом є житлово-рекреаційний житловий комплекс по АДРЕСА_1 (VI пусковий комплекс, 6 будинок), будівництво якого здійснюється на частині земельної ділянки, площею 6.1960 га, з кадастровим номером 8000000000:90:305:0002 та частині земельної ділянки, площею 23.7160 га, з кадастровим номером 8000000000:90:305:0001, що знаходиться у постійному користуванні Національної академії внутрішніх справ. Квартира - квартира за будівельним номером 1 в Об'єкті, поверх 2 , кількість кімнат 1, загальна проектна площа 37,7 кв.м., яка стане об'єктом нерухомості після реєстрації права власності на неї, в порядку, визначеному чинним законодавством України із зазначеними попередніми характеристиками.
Відповідно до пункту 2.2 договору Фонд зобов'язується забезпечити будівництво Об'єкта шляхом фінансування належної йому частки в Об'єкті та вимагати від Замовника будівництва належного виконання його обов'язків відповідно до Інвестиційного договору О2-30/09/А-6 від 18 грудня 2020 року.
У п. 2.3. договору зазначено, що Фонд зобов'язується після оформлення та реєстрації ним права власності на квартиру передати таку у власність Інвестора в порядку, який встановлено цим Договором.
Пунктом 3.2 Інвестиційного договору станом на дату укладення Договору загальна сума інвестиційного внеску за Договором становить 959 122,95 грн., без ПДВ, що еквівалентно 34 657,41 доларів США, за курсом НБУ.
У п. 3.3 Інвестиційного договору погоджено період, простоям якого необхідно здійснити відповідний платіж, зокрема, перший платіж здійснюється з 14 травня 2021 року до 19 травня 2021 року у розмірі 280000 грн., в подальшому щомісячні платежі з 20 числа відповідного місяця до 19 числа наступного місяця, по 28296,79 грн., останній платіж мав бути здійснений 19 травня 2023 року.
Відповідно до пункту 6.2 Інвестиційного договору орієнтовний термін планового завершення будівельних робіт - ІV квартал 2022 року. Під «плановим завершення будівельних робіт» Сторони розуміють завершення виконання Замовником будівництва будівельних робіт, що підтверджується офіційним документом авторського нагляду про завершення будівельних робіт.
Згідно п. 7.3 договору сторони погодили, що у випадку порушення Інвестором строків здійснення оплати вартості квартири, що передбачені п. 3.3 даного Договору, більш ніж на 30 календарних днів, Фонд має право розірвати цей Договір в односторонньому порядку шляхом направлення рекомендованим листом на адресу Інвестора, вказану в цьому Договорі, або вручення під підпис повідомлення про розірвання цього Договору та/або направивши повідомлення на електронну пошту Інвестора, зазначену в п. 9.6 цього Договору (надалі - Повідомлення про розірвання). Договір вважається припиненим через 5 календарних днів з дати направлення вказаного Повідомлення про розірвання. В даному випадку Фонд повертає сплачені Інвестором грошові кошти протягом 90 банківських днів з дати припинення цього договору за вирахуванням штрафу в розмірі 10 % від оплаченої Інвестором суми вартості квартири за даним договором, та пені, нарахованої на виконання вимог п. 7.4 договору. Повернення коштів Інвестору здійснюється виключно в безготівковій формі на банківський рахунок Інвестора, наданий останнім відповідно до п. 5.4.3 даного договору. Фонд не несе відповідальності за порушення строків повернення коштів або за неповернення коштів у разі повідомлення Інвестором недостовірних своїх банківських реквізитів.
Згідно п. 7.4 договору у випадку порушення Інвестором строків та/або розміру здійснення оплати вартості квартири, що передбачена п. 3.3 даного договору, Фонд може збільшити розмір інвестиційного внеску на розмір пені, яка становить подвійну облікову ставку НБУ від розміру простроченого платежу за кожен день прострочення. Нарахування пені, згідно даного пункту, здійснюється з наступного дня за датою платежу, передбаченого п. 3.3 даного договору.
Відповідно до п. 8.1. договору, Договір вступає в силу після його підписання Сторонами і діє до повного виконання зобов'язань Сторонами, передбаченими умовами Договору, крім випадків, передбачених цим Договором.
Згідно п. 8.2 договору, дія договору припиняється у разі: 8.2.1. порушення інвестором строку сплати інвестиційного внеску на умовах, що встановлено цим Договором; 8.2.2. у разі односторонньої відмови від договору, виключно на умовах, визначених цим Договором та/або чинним законодавством України; 8.2.3. за згодою сторін.
Згідно п. 11.1 договору, Інвестор здійснює оплату Інвестиційного внеску за даним Договором за вказаними реквізитами.
ОСОБА_3 згідно п. 11.1 Договору сплатив на рахунок АТ «Атлон» 672 894,04 грн., що підтверджується платіжною інструкцією на суму 280 000 грн. від 19.05.2021; платіжною інструкцією на суму 10 000 грн. від 22.06.2021; платіжною інструкцією на суму 10 000 грн. від 22.06.2021; платіжною інструкцією на суму 8 296,79 грн. від 22.06.2021; платіжною інструкцією на суму 10 000 грн. від 19.07.2021; платіжною інструкцією на суму 8 296,79 грн. від 19.07.2021; платіжною інструкцією на суму 10 000 грн. від 19.07.2021; платіжною інструкцією на суму 10 000 грн. від 20.08.2021; платіжною інструкцією на суму 10 000 грн. від 20.08.2021; платіжною інструкцією на суму 8 296,79 грн. від 20.08.2021; платіжною інструкцією на суму 10 000 грн. від 19.09.2021; платіжною інструкцією на суму 8 296,79 грн. від 19.09.2021; платіжною інструкцією на суму 10 000 грн. від 19.09.2021; платіжною інструкцією на суму 10 000 грн. від 20.10.2021; платіжною інструкцією на суму 8 296,79 грн. від 20.10.2021; платіжною інструкцією на суму 10 000 грн. від 20.10.2021; платіжною інструкцією на суму 10 000 грн. від 21.11.2021; платіжною інструкцією на суму 10 000 грн. від 21.11.2021; платіжною інструкцією на суму 8 296,79 грн. від 21.11.2021; платіжною інструкцією на суму 10 000 грн. від 20.12.2021; платіжною інструкцією на суму 10 000 грн. від 20.12.2021; платіжною інструкцією на суму 8 296,79 грн. від 20.12.2021; платіжною інструкцією на суму 28 296,79 грн. від 21.02.2022; платіжною інструкцією на суму 32 000 грн. від 21.05.2022; платіжною інструкцією на суму 14 519,72 грн. від 31.10.2023; платіжною інструкцією на суму 50 000 грн. від 31.10.2023; платіжною інструкцією на суму 50 000 грн. від 31.10.2023; платіжною інструкцією на суму 20 000 грн. від 12.12.2023 (а. с. 31 - 58).
В обумовлений в договорі строк планового завершення будівельних робіт у ІV-му кварталі 2022 року, будівництво об'єкту не було завершене.
На а. с. 91 - 93 наявна копія листа-вимоги ТОВ КУА «Портофін» від 06 лютого 2024 року на адресу ОСОБА_1 , яким повідомлено, що Інвестор станом на 24 січня 2024 року порушив взяті на себе грошові зобов'язання, визначені п. 3.3 договору, у зв'язку з чим у Інвестора виникла заборгованість по сплаті інвестиційного внеску перед Фондом, що з урахуванням індексації прострочених чергових платежів становить 575611,81 грн. Звернуто увагу, що Фонд не припиняв виконання взятих на себе зобов'язань і перед замовником будівництва за Інвестиційним договором. ТОВ КУА «Портофін» вимагало в термін до 20 лютого 2024 року здійснити у повному обсязі погашення заборгованості в розмірі 575611,81 грн., а також сплатити пеню згідно п. 7.4 договору за порушення виконання грошових зобов'язань у загальній сумі 227395,11 грн. на банківський рахунок Фонду, або у той самий термін здійснити реструктуризацію заборгованості.
На а. с. 94 - 95 знаходиться копія повідомлення ТОВ КУА «Портофін» від 23 лютого 2024 року на адресу ОСОБА_1 , яким на його заяву б/н, надіслану 02 лютого 2024 року, повідомлено, що враховуючи його заяву, Інвестиційний договір № ОДВ/06-КВ/001 від 14 травня 2021 року вважається таким, що припинив свою дію з 18 лютого 2024 року; на виконання п. 8.6 Інвестиційного договору, протягом 90 банківських днів з дати припинення дії Інвестиційного договору Фондом буде здійснено повернення частково сплаченого Інвестиційного внеску у сумі зарахувань, здійснених ОСОБА_1 на виконання умов Інвестиційного договору, що становить 672894,04 грн., за виключенням штрафу у розмірі 10 % в розмірі 55678,77 грн. та пені, нарахованої на виконання вимог п. 7.4, у розмірі 116103,30 грн., сума повернення становить 501108,97 грн.
06 червня 2024 року рішенням Господарського суду м. Києва у справі № 910/127/21, залишеним без змін постановою Верховного Суду від 17 квітня 2025 року, припинено Національній академії внутрішніх справ право постійного користування земельною ділянкою, площею 6,196 га (кадастровий номер 8000000000:90:305:0002), яка розташована на 22 км. Харківського шосе у Дарницькому районі м. Києва, посвідчене державним актом на право постійного користування землею серії I-КВ № 005423, який зареєстрований у Книзі записів державних актів на право постійного користування землею від 17 лютого 1998 року за № 90-4-00018, та зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 8 листопада 2019 року (номер запису про інше речове право: 34113146). Припинено Національній академії внутрішніх справ право постійного користування земельною ділянкою, площею 23,716 га (кадастровий номер 8000000000:90:305:0001), яка розташована на 22 км. Харківського шосе у Дарницькому районі м. Києва, зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 7 листопада 2013 року (номер запису про інше речове право: 3934109) на підставі рішення Київської міської ради від 20 вересня 2012 року № 126/8410. Зобов'язано Національну академію внутрішніх справ повернути Київській міській державній адміністрації земельну ділянку, площею 6,196 га (кадастровий номер 8000000000:90:305:0002), розташовану на 22 км. Харківського шосе у Дарницькому районі м. Києва з приведенням її у придатний для використання стан шляхом знесення від будівель і споруд. Зобов'язано Національну академію внутрішніх справ повернути Київській міській державній адміністрації земельну ділянку, площею 23,716 га (кадастровий номер 8000000000:90:305:0001), розташовану на 22 км. Харківського шосе у Дарницькому районі м. Києва з приведенням її у придатний для використання стан шляхом знесення від будівель і споруд.
В межах справи № 910/127/21 ухвалою Господарського суду м. Києва від 30 жовтня 2023 року було задоволено заяву прокурора про забезпечення позову, заборонено Національній академії внутрішніх справ, а також будь-яким особам вчиняти будь-які дії щодо проведення будівельних та вишукувальних робіт для будівництва на земельній ділянці, з якими укладено договори про здійснення підготовчих, вишукувальних та будівельних робіт на земельній ділянці, площею 23,716 га, на 22-му км Харківського шосе у Дарницькому районі міста Києва (кадастровий номер 8000000000:90:305:0001), а також площею 6,196 га, на 22-му км Харківського шосе у Дарницькому районі міста Києва (кадастровий номер 8000000000:90:305:0002) вчиняти будь-які дії щодо проведення будівельних та вишукувальних робіт для будівництва на вказаних земельних ділянках; накладено арешт на земельні ділянки, площею 23,716 га (кадастровий номер 8000000000:90:305:0001), та площею 6,196 га (кадастровий номер 8000000000:90:305:0002), на 22-му км Харківського шосе у Дарницькому районі міста Києва, заборонено державним реєстраторам прав на нерухоме майно, а також будь-яким іншим особам, уповноваженим на виконання функцій державних реєстраторів, будь-яким суб'єктам державної реєстрації прав та нотаріусам здійснювати будь-які реєстраційні дії щодо об'єктів нерухомого майна на земельних ділянках з кадастровими номерами: 8000000000:90:305:0001 та 8000000000:90:305:0002 по АДРЕСА_1 , у тому числі приймати рішення про державну реєстрацію, здійснювати будь-яку державну реєстрацію змін щодо нерухомого майна по АДРЕСА_1 та вносити будь-які записи про такі зміни до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, заборонено Державній інспекції архітектури та містобудування України приймати в експлуатацію закінчені будівництвом об'єкти шляхом видачі сертифікатів про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів на земельних ділянках з кадастровими номерами: 8000000000:90:305:0001 та 8000000000:90:305:0002 по АДРЕСА_3
26 січня 2025 року позивач надіслав до АТ «Атлон», ТОВ «Компанія з управління активами «Портофін» заяви про розірвання інвестиційного договору (а. с. 59 - 60).
Вказані обставини підтверджуються наявними у справі доказами.
Згідно ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.
Вирішуючи спір, суд повинен встановити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси позивача, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.
Згідно ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.
Згідно ст. 615 ЦК України у разі порушення зобов'язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом. Одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання. Внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання частково або у повному обсязі відповідно змінюються умови зобов'язання або воно припиняється.
Згідно ч. 1, 2 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Згідно ч. 3, 5 ст. 653 ЦК України e разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.
Якщо договір змінений або розірваний у зв'язку з істотним порушенням договору однією із сторін, друга сторона може вимагати відшкодування збитків, завданих зміною або розірванням договору.
У справі, що переглядається, суд першої інстанції вірно визначився з тим, що Інвестиційному договору № О2-30/09/А-6 притаманні ознаки договору про участь у фонді фінансування будівництва, передбачені ст. 14, 15 Закону України «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю», зокрема позивач інвестує кошти у будівництво житла, за позивачем, як інвестором (в Законі - довірителем) закріплюється об'єкт інвестування, а також визначається запланована дата (квартал і рік) введення об'єкта будівництва в експлуатацію.
Згідно ст. 9 Закону України «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю», управитель укладає із забудовником договір, за яким забудовник зобов'язується збудувати один або декілька об'єктів будівництва, ввести їх в експлуатацію в установленому законодавством порядку та передати об'єкти інвестування установникам цього фонду у строки та на умовах, визначених цим Законом, Правилами фонду та договором управління майном, а управитель зобов'язується здійснювати фінансування будівництва цих об'єктів будівництва на умовах договору.
Забудовник зобов'язаний виконати свої зобов'язання за договором щодо організації спорудження об'єктів будівництва та своєчасного введення їх в експлуатацію незалежно від обсягу замовлення на будівництво, підтвердженого управителем.
Згідно ч. 1 ст. 18 Закону України «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю», управитель здійснює контроль за дотриманням забудовником умов та зобов'язань за договором з метою своєчасного запобігання виникненню ризикових ситуацій у процесі будівництва внаслідок дій забудовника, що можуть призвести до: змін технічних характеристик об'єктів будівництва та/або об'єктів інвестування; погіршення споживчих властивостей об'єктів будівництва та/або об'єктів тестування; зростання вартості будівництва більше ніж на двадцять відсотків; збільшення строків будівництва більш як на 90 днів порівняно із строками, зазначеними в договорі між управителем та забудовником станом на день його підписання.
Згідно ч. 4 ст. 18 Закону України «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю», у разі порушення забудовником строків спорудження об'єкта будівництва або у разі неналежного виконання управителем своїх обов'язків, передбачених ч. 1 цієї статті, довіритель має право вимагати від управителя дострокового розірвання договору та виплати йому коштів.
Управитель зобов'язаний виплатити довірителю кошти у сумі, що визначається відповідно до ст. 20 цього Закону при відмові довірителя від участі у ФФБ і не може бути меншою за суму, внесену довірителем до ФФБ. Довіритель не сплачує правителю винагороду за виплату йому коштів у разі, якщо довіритель відмовляється від участі у ФФБ з підстав, визначених цією частиною.
У даному випадку строк прийняття будинку в експлуатацію був запланований, а тому мав настати не пізніше ІV кварталу 2022 року.
Встановивши, що будівництво об'єкта, в якому позивач бере інвестиційну участь і щодо якого позивач мав обґрунтовані правомірні очікування щодо термінів завершення будівництва, так і не завершено, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідачем не було дотримано вимог вищезазначених норм Закону України «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю», а саме АТ «Атлон» як управителем залучених коштів, та ТОВ «КУА» Портофін», який діє від імені, в інтересах та за рахунок АТ «Атлон», щодо здійснення контролю за дотриманням забудовником умов та зобов'язань за договором з метою своєчасного запобігання виникненню ризикових ситуацій у процесі будівництва внаслідок дій забудовника, що можуть призвести до збільшення строків будівництва більш як на 90 днів порівняно із строками, зазначеними в договорі між управителем та забудовником станом на день його підписання.
Також є вірними висновки суду першої інстанції, що позивач, сплачуючи належним чином інвестиційні платежі, мав правомірні очікування, що відповідач виконає свої зобов'язання щодо завершення виконання замовником будівництва у термін планового завершення будівельних робіт, і що у зв'язку з недотриманням забудовником строків будівництва, а також нездійсненням АТ «Атлон» (управителем) контролю за дотриманням забудовником таких строків, позивач має право в односторонньому порядку відмовитися від виконання договору і таке право підлягає визнанню.
Суд першої інстанції правомірно виснував, що позивач на даний час позбавлений того, на що він розраховував під час укладання інвестиційного договору, що є істотним порушенням договору відповідачем.
Апеляційний суд погоджується з такими висновками, враховуючи, що рішенням Господарського суду м. Києва від 06 червня 2024 року у справі № 910/127/21, залишеним без змін постановою Верховного Суду від 17 квітня 2025 року, зобов'язано Національну академію внутрішніх справ повернути Київській міській державній адміністрації земельні ділянки, площею 23,716 га (кадастровий номер 8000000000:90:305:0001), та площею 6,196 га (кадастровий номер 8000000000:90:305:0002), на 22-му км Харківського шосе у Дарницькому районі міста Києва, на яких велося будівництво.
Рішеннями судів у справі № 910/127/21 встановлено, що КМДА як власник земельної ділянки, на якій Національна академія внутрішніх справ і ТОВ «Фірма «Резон» проводять будівельні роботи, не надавала згоди на забудову земельної ділянки, і така ділянка не відводилася відповідачеві для будівництва нерухомого майна.
Отже, відповідач як управитель залучених коштів до укладення інвестиційного договору з позивачем не перевірив правовстановлюючі документи забудовника ТОВ «Фірма «Резон» на вказані ділянки, не дослідив обставини їх нецільового використання постійним землекористувачем Національною академією внутрішніх справ, та не виявив очевидну неправомірність такого будівництва, що унеможливлює його завершення, допустивши істотне порушення договору, внаслідок чого позивачем ОСОБА_1 понесено збитки у розмірі сплачених за інвестиційним договором грошових коштів у розмірі 672894,04 грн.
Таким чином, забезпечивши повний та всебічний розгляд справи, проаналізувавши всі доводи сторін, дослідивши та надавши правову оцінку всім зібраним у справі доказам за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справах доказів, правильно застосувавши норми матеріального права та не допустивши порушення норм процесуального права, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, з яким погоджується апеляційний суд, про визнання дійсною односторонньої відмови ОСОБА_1 від інвестиційного договору та його розірвання, а також стягнення з АТ «Атлон» на користь ОСОБА_1 сплачених за інвестиційним договором грошових коштів у розмірі 672894,04 грн., що узгоджується з вимогами ч. 4 ст. 18 Закону України «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю», а також ч. 1, 2 ст. 651, ч. 3, 5 ст. 653 ЦК України.
Апеляційний суд враховує, що відповідач АТ «Атлон» не оскаржує рішення суду першої інстанції в частині визнання дійсною односторонньої відмови ОСОБА_1 від інвестиційного договору та його розірвання, а доводи апеляційної скарги зводяться до необхідності зменшення суми сплачених позивачем за інвестиційним договором грошових коштів, стягнутих з відповідача на користь позивача, на суму штрафу і пені в зв'язку з припиненням сплати щомісячних інвестиційних внесків позивачем, останній з яких було сплачено 12 грудня 2023 року.
Апеляційний суд відхиляє такі доводи, оскільки оспорюваний інвестиційний договір № ОДВ/06-КВ/001 від 14 травня 2021 року розірвано судом відповідно до вимог ч. 4 ст. 18 Закону України «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю», а також ч. 1, 2 ст. 651 ЦК України з підстав односторонньої відмови позивача від договору на умовах, визначених чинним законодавством України, в зв'язку з істотним порушенням договору другою стороною, що відповідає п. 8.2.2 інвестиційного договору щодо умов його розірвання, і унеможливлює застосування п. 7.3, 7.4 договору щодо нарахування штрафу та пені за прострочення здійснення оплати вартості квартири.
Крім того, апеляційний суд приймає до уваги, що матеріали справи не містять доказів, які б підтверджували повернення відповідачем на користь позивача грошових коштів з утриманням штрафу і пені, що передбачено п. 7.3 договору у випадку його розірвання Фондом в односторонньому порядку шляхом направлення повідомлення про розірвання цього договору, та відхиляє як неспроможні доводи апеляційної скарги, що з урахуванням порушення умов інвестиційного договору позивачем, а саме припинення сплати інвестиційного внеску, відповідач скористався правами, передбаченими умовами інвестиційного договору, та правомірно стягнув штраф та пеню в зазначеному розмірі.
Апеляційний суд також враховує, що доказів направлення ТОВ «Компанія з управління активами «Портофін» на адресу ОСОБА_1 повідомлення про розірвання договору матеріали справи не містять.
Посилання відповідача в апеляційній скарзі на правові висновки Великої Палати Верховного Суду в постанові від 02 листопада 2021 року у справі № 917/1338/18 щодо загальних засад цивільного судочинства, якими є справедливість, добросовісність та розумність; в постанові від 25 травня 2021 року у справі № 149/1499/18, якою встановлено, що сторони у договорі на власний розсуд можуть урегулювати у договорі відносини, диспозитивно врегульовані в актах цивільного законодавства та не можуть відступати від імперативних його положень, в постанові Верховного Суду від 23 січня 2019 року в справі № 355/385/17, в якій підтверджено обов'язковість договору, відхиляються апеляційним судом з огляду на те, що оскаржуване рішення суду першої інстанції висновкам Верховного Суду у справах, на які міститься посилання в апеляційній скарзі, не суперечить.
Так, загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 статті 3 ЦК України).
Тлумачення як статті 3 ЦК України загалом, так і пункту 6 статті 3 ЦК України, свідчить, що загальні засади (принципи) цивільного права мають фундаментальний характер й інші джерела правового регулювання, в першу чергу, акти цивільного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, проявляється в тому, що загальні засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії та повинні враховуватися, зокрема, при тлумаченні норм, що містяться в актах цивільного законодавства.
У постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 квітня 2019 року у справі № 390/34/17 (провадження № 61-22315сво18) зазначено, що: «добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), базується ще на римській максимі - «non concedit venire contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них».
За даних обставин, враховуючи, що з 30 жовтня 2023 року проведення будівельних робіт на земельних ділянках, на якому здійснювалося будівництво об'єкта - предмету інвестиційного договору № ОДВ/06-КВ/001 від 14 травня 2023 року, заборонено ухвалою Господарського суду м. Києва у справі № 910/127/21, якою вжито заходів забезпечення позову, а рішенням цього ж суду від 06 червня 2024 року, яке було залишене без змін постановою Верховного Суду від 17 квітня 2025 року, зобов'язано Національну академію внутрішніх справ повернути Київській міській державній адміністрації зазначені земельні ділянки з приведенням їх у придатний для використання стан шляхом знесення від будівель і споруд, що вочевидь унеможливлює завершення будівництва і виконання умов інвестиційного договору, доводи відповідача в апеляційній скарзі щодо порушення ОСОБА_1 порушення умов інвестиційного договору позивачем у вигляді припинення сплати останнім інвестиційного внеску не узгоджуються з принципом добросовісності та відхиляються апеляційним судом.
Оскаржене судове рішення є достатньо вмотивованим та містить висновки суду щодо обставин, які мають значення для вирішення спору. Суд першої інстанції правильно встановив правову природу заявленого позову, в достатньому обсязі визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку в силу вимог статей 12, 13, 81, 89 ЦПК України, правильно встановив обставини справи, в результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам статей 263, 264 ЦПК України, підстави для його скасування з мотивів, які викладені в апеляційній скарзі, відсутні.
Інші доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на доказах та законі, висновків суду першої інстанції не спростовують, містять посилання на обставини, що були предметом перевірки суду першої інстанції, яким була надана належна правова оцінка, зводяться до переоцінки доказів та незгоди із судовим рішенням і не спростовують правильних висновків суду першої інстанції.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення в рішенні суду першої інстанції, питання вичерпності висновків суду першої інстанції, апеляційний суд виходить з того, що у справі, що розглядається, учасникам спору було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правильних по суті висновків суду.
Оцінюючи правильність висновків суду при ухваленні додаткового рішення, яким з АТ «Атлон» на користь ОСОБА_1 стягнуто витрати на правничу допомогу, апеляційний суд враховує таке.
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу та витрати, пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи.
Відповідно до ч. 1 ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Відповідно до ч. 2 ст. 137 ЦПК України для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/WestAllianceLimited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
Аналогічні правові висновки викладені в додатковій постанові Верховного Суду в постанові від 19 лютого 2020 року в справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) та зазначено, що ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.
Відповідно до ч. 3, 4, 5 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Із матеріалів справи вбачається, що в позові ОСОБА_1 відповідно до п. 9 ч. 3 ст. 175 ЦПК України зроблено заяву про попередній (орієнтовний) розмір витрат на правничу допомогу в розмірі 50000 грн.
10 грудня 2025 року ОСОБА_1 у особі представника Скрицької Н.А. подав заяву про ухвалення додаткового рішення, в якій просив стягнути з АТ «Атлон» на свою користь витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 52480 грн.
До заяви долучено копію договору № 1/16-06 про надання правничої допомоги, укладеної ОСОБА_1 із ТОВ «Юридична фірма «Центр правових послуг А.С.К.», п. 1 якого передбачено, що в порядку та на умовах, визначених цим договором, виконавець зобов'язується надати заявнику правову допомогу в сфері представництва та захисту інтересів замовника у суді першої інстанції, апеляційної інстанції та Верховному Суді у справі за позовом ОСОБА_1 про визнання дійсною односторонньої відмови від інвестиційного договору та стягнення боргу. Для виконання послуг, передбачених п. 1.2 договору, виконавець уповноважує адвокатів Скрицького А.К. та/або Скрицьку Н.А. Згідно п. 5.1 договору, замовник здійснює оплату за цим договором в безготівковому порядку платіжним дорученням на поточний рахунок виконавця, відповідно до підписаних актів приймання-передачі наданої правничої допомоги протягом 3 банківських днів з дати надання виконавцем рахунку для оплати. Згідно п. 5.2 договору, загальна вартість наданих послуг, передбачених в п. 1.1 договору, визначається шляхом підписання окремої додаткової угоди, що є невід'ємною частиною даного договору.
Також до заяви долучено копію акту № 1 приймання-передачі наданої правничої допомоги від 18 червня 2025 року, згідно якої ТОВ «Юридична фірма «Центр правових послуг А.С.К.» та ОСОБА_1 склали акт про те, що вартість формування правової позиції, складання та подання до суду позовної заяви становить 16680 грн. (а. с. 192), копію акту № 2 приймання-передачі наданої правничої допомоги від 30 липня 2025 року, згідно якої ТОВ «Юридична фірма «Центр правових послуг А.С.К.» та ОСОБА_1 склали акт про те, що вартість представництва замовника у Дарницькому районному суді м. Києва у справі № 753/13863/25 становить 8400 грн. (а. с. 194), копію акту № 3 приймання-передачі наданої правничої допомоги від 15 вересня 2025 року, згідно якої ТОВ «Юридична фірма «Центр правових послуг А.С.К.» та ОСОБА_1 склали акт про те, що вартість представництва замовника в судовому засіданні 12 вересня 2025 року в Дарницькому районному суді м. Києва у справі № 753/13863/25 становить 8400 грн. (а. с. 196), копію акту № 4 приймання-передачі наданої правничої допомоги від 21 жовтня 2025 року, згідно якої ТОВ «Юридична фірма «Центр правових послуг А.С.К.» та ОСОБА_1 склали акт про те, що вартість представництва замовника в Дарницькому районному суді м. Києва у справі № 753/13863/25 становить 8400 грн. (а. с. 198), копію акту № 5 приймання-передачі наданої правничої допомоги від 27 листопада 2025 року, згідно якої ТОВ «Юридична фірма «Центр правових послуг А.С.К.» та ОСОБА_1 склали акт про те, що вартість представництва замовника в Дарницькому районному суді м. Києва у справі № 753/13863/25 в судовому засіданні 27 листопада 2025 року становить 10600 грн. (а. с. 200), копії платіжних інструкції про сплату ОСОБА_1 на користь ТОВ «Юридична фірма «Центр правових послуг А.С.К.»: 18 червня 2025 року у розмірі 16680 грн. (а. с. 202), 30 липня 2025 року у розмірі 8400 грн. (а. с. 203), 16 вересня 2025 року у розмірі 8400 грн. (а. с. 204), 24 жовтня 2025 року у розмірі 8400 грн. (а. с. 205), 09 грудня 2025 року у розмірі 10000 грн. (а. с. 206), 09 грудня 2025 року в розмірі 600 грн. (а. с. 207).
Факти надання послуг правничої допомоги адвокатом позивачу ОСОБА_1 підтверджені матеріалами справи та встановлені судом.
За даних обставин, за результатами розгляду справи в суді першої інстанції позов було задоволено, і оскільки клопотань про зменшення розміру витрат на оплату правничої допомоги відповідачем не подано, суд першої інстанції правомірно стягнув витрати на правничу допомогу із відповідача на користь позивача.
Апеляційний суд відхиляє як необґрунтовані доводи апеляційної скарги щодо відсутності доказів оплати правничих послуг, які документально не підтверджені, оскільки до заяви про ухвалення додаткового рішення, поданої представником ОСОБА_1 - адвокатом Скрицькою Н.А. до суду першої інстанції 10 грудня 2025 року, долучено копії платіжних інструкцій із призначенням платежу «Оплата за надання правничої допомоги згідно договору № 1/16-06 від 16 червня 2025 року, справа № 573/13863/25».
Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин апеляційний суд приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції та додаткове рішення відповідають обставинам справи, ухвалені з дотриманням норм матеріального і процесуального права і не можуть бути скасовані з підстав, викладених в апеляційній скарзі.
Керуючись ст. 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, суд,
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Атлон» залишити без задоволення.
Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 05 грудня 2025 року та додаткове рішення Дарницького районного суду м. Києва від 16 грудня 2025 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Повний текст постанови складено 09 квітня 2026 року.
Головуючий: Кашперська Т.Ц.
Судді: Фінагеєв В.О.
Яворський М.А.