31 березня 2026 року колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду в складі:
суддів ОСОБА_1 ,
ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
з участю:
секретаря ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
обвинуваченого ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Києві кримінальне провадження за апеляційною скаргою заступника керівника Київської міської прокуратури ОСОБА_8 на вирок Подільського районного суду м. Києва від 28.03.2025, яким
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Харкова, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 358, ч.3 ст.358 КК України, та призначено йому покарання:
- за ч. 1 ст. 358 КК України у виді обмеження волі на строк 2 роки;
- за ч. 3 ст. 358 КК України у виді обмеження волі на строк 3 роки.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначено ОСОБА_6 остаточне покарання у виді обмеження волі на строк 3 роки.
На підставі ст. 75, 76 КК України ОСОБА_6 звільнено від відбування покарання з випробуванням, з іспитовим строком 1 рік з покладенням на нього обов'язків: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання,
Вказаним вироком встановлено, що 21.03.2022, у невстановлений в ході досудового розслідування час, реалізуючи свій протиправний умисел, перебуваючи на робочому місці, а саме в кабінеті № 145 КНП «Консультативно-діагностичний центр Подільського району міста Києва», що за адресою: м. Київ, вул. Мостицька, 9, порушуючи ряд нормативно-правових актів, ОСОБА_6 , використовуючи комп'ютер «Lenovo» інвентарний номер SP901844510448408, з використанням особистої електронної пошти та паролю авторизувався в медичній інформаційній системі «helsi.pro», де в електронному робочому кабінеті лікаря вчинив умисні дії щодо підроблення офіційного електронного документу, а саме медичного запису, що є структурною частиною електронної медичної карти пацієнта, шляхом внесення до нього інформації, із зазначенням обов'язкових реквізитів медичного запису, про епізод медичної допомоги - випадок взаємодії з пацієнтом ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме надання пацієнту медичних послуг у вказаній медичній установі, які фактично не надавались. Після внесення до вказаного офіційного електронного документу завідомо неправдивої інформації про надання медичних послуг, яка посвідчує подію надання медичних послуг пацієнту та факт, що здатен спричинити наслідки правового характеру у вигляді реалізації пацієнтом його прав у сфері охорони здоров'я та соціального забезпечення, ОСОБА_6 , з метою ідентифікації, наклав власний кваліфікований електронний підпис, чим завершив створення електронного документу.
Крім того, ОСОБА_6 у період часу з 07.04.2022 по 23.08.2024 вчинив ще 133 аналогічних епізодів кримінального правопорушення за ознакою повторності.
Дії ОСОБА_6 кваліфіковані судом першої інстанції за ч. 1 ст. 358, ч.3 ст.358 КК України.
Заступник керівника Київської міської прокуратури ОСОБА_8 подав апеляційну скаргу, в якій просить вирок суду скасувати в частині призначеного покарання та ухвалити новий вирок, яким призначити ОСОБА_6 покарання за ч.1 ст.358 КК України у виді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, за ч.3 ст.358 КК України у виді позбавлення волі на строк 3 роки. На підставі ч.1 ст.70 КК України остаточно визначити покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим у виді позбавлення волі на строк 3 роки. Виключити з вироку вказівку на щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину, як обставини, що пом'якшують покарання.
В обґрунтування поданої апеляційної скарги, прокурор посилається на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок м'якості. Зазначає, що суд, призначивши обвинуваченому найменш суворе покарання за ч.3 ст.358 КК України, ухвалив помилкове рішення про звільнення останнього від відбування призначеного покарання з випробуванням, оскільки послався лише на наявність обставин, які пом'якшують покарання - щирого каяття та активного сприяння розкриттю злочину. Вважає, що така обставина як активне сприяння розкриттю злочину нічим не підтверджена та є надуманою, оскільки у вироку не зазначено як саме обвинувачений сприяв розкриттю кримінального правопорушення. Також наголошує, що у матеріалах кримінального провадження відсутні дані про реальне та щире каяття ОСОБА_6 . Зауважує, що особа обвинуваченого та вчинене ним діяння мають підвищений рівень суспільної небезпеки, на що вказує кількість епізодів підроблень офіційних документів - 134 та тривалість таких дій - більше 2,5 років.
Заслухавши доповідь судді, доводи учасників апеляційного розгляду, провівши судові дебати, заслухавши останнє слово обвинуваченого, вивчивши матеріали справи, обговоривши і перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до таких висновків.
Відповідно до ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.
Відповідно до ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, яке відповідає ступеню тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого, та яке є необхідним й достатнім для її виправлення та попередження вчинення нею нових злочинів.
Призначаючи ОСОБА_6 покарання із звільненням від його відбування з випробуванням, суд першої інстанції відповідно до вимог ст. 65 КК України врахував ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, дані про особу обвинуваченого, а також наявність обставин, які пом'якшують покарання, та відсутність обставин, які обтяжують покарання.
З урахуванням ступеню тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, даних про особу ОСОБА_6 , який раніше не судимий, наявності обставин, які пом'якшують покарання - щирого каяття, активного сприяння розкриттю кримінальних правопорушень, відсутності обставин, що обтяжують покарання, суд першої інстанції правильно визначив йому розмір покарання в межах санкції статті, а при призначенні остаточного покарання за сукупністю кримінальних правопорушень правильно обрав принцип поглинення менш суворого покарання більш суворим, та обґрунтовано дійшов висновку про можливість виправлення обвинуваченого без ізоляції від суспільства шляхом звільнення від відбування покарання з випробуванням.
Також, суд першої інстанції при вирішенні питання про застосування до ОСОБА_6 положень ст.75 КК України, врахував позицію прокурора, який в судових дебатах просив суд призначити обвинуваченому покарання із звільненням від його відбування на підставі ст.75 КК України.
Отже судом першої інстанції при винесенні вироку дотримано вимог ст.ст. 50, 65 КК України, призначено покарання, що відповідає особі засудженого та ступеню тяжкості вчинених ним кримінальних правопорушень, є необхідним і достатнім для виправлення засудженого та запобігання вчинення нових кримінальних правопорушень, як засудженим, так і іншими особами.
Висновки суду першої інстанції про можливість виправлення ОСОБА_6 без ізоляції від суспільства шляхом звільнення від відбування покарання з випробуванням є обґрунтованими та узгоджуються з вимогами ст.75 КК України.
Будь-яких обмежень щодо застосування до ОСОБА_6 положень ст. 75 КК України колегія суддів не вбачає.
Доводи апеляційної скарги прокурора про те, що суд безпідставно врахував наявність обставини, яка пом'якшує покарання обвинуваченого - щирого каяття, не ґрунтуються на матеріалах справи, з яких вбачається, що під час судового розгляду обвинувачений повністю визнав свою вину, висловив щирий жаль та осуд своєї протиправної поведінки.
Також колегія суддів не погоджується з доводами апеляційної скарги щодо відсутності обставини, яка пом'якшує покарання - активного сприяння розкриттю кримінального правопорушення, адже в судових дебатах прокурор наголошував, що ОСОБА_6 надав всі показання, що стосуються кримінальних правопорушень та активно сприяв їх розкриттю.
Вирішуючи питання щодо можливості виправлення ОСОБА_6 без ізоляції від суспільства та виконання ним обов'язків, покладених на підставі ст.76 КК України, колегія суддів також враховує позитивну процесуальну поведінку обвинуваченого, який в ході судового та апеляційного розгляду належним чином виконував свої обов'язки щодо явки до суду, будь-яких порушень порядку в судовому засіданні не допускав.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги прокурора про необхідність призначення ОСОБА_6 покарання до реального відбування не знайшли свого підтвердження в ході апеляційного розгляду.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що вирок суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407 КПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу заступника керівника Київської міської прокуратури ОСОБА_8 залишити без задоволення, а вирок Подільського районного суду м. Києва від 28.03.2025 щодо ОСОБА_6 без змін.
Ухвала апеляційного суду може бути оскаржена в касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції.
_________________ _________________ _________________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3