Справа № 357/4988/26
1-кп/357/751/26
13.04.2026 м. Біла Церква
Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі судових засідань Білоцерківського міськрайонного суду Київської області
клопотання прокурора Білоцерківської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_3 у кримінальному провадженні № 42021112030000267, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 19.10.2021 за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 236 КК України
про продовження запобіжного заходу у виді домашнього арешту
сторони кримінального провадження: прокурор Білоцерківської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_5 , обвинувачений ОСОБА_4 ,
Суть питання, яке розглядається судом.
До Білоцерківського міськрайонного суду Київської області надійшло кримінальне провадження № 42021112030000267, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 19.10.2021 за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 236 КК України.
Ухвалою суду від 30.03.2026 підготовче судове засідання у справі призначено 14:00 год 13.04.2026.
08.04.2026 прокурор у кримінальному провадженні ОСОБА_3 надіслала до суду клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту стосовно обвинуваченого ОСОБА_4 строком на два місяці.
Будучи належним чином повідомленим про день, час та місце проведення підготовчого судового засідання, захисник обвинуваченого - адвокат ОСОБА_6 в судове засідання не прибув. Натомість надіслав до суду заяву у якій просив відкласти підготовче судове засідання на іншу дану у зв'язку із зайнятістю його в іншому кримінальному провадженні.
З урахуванням думки учасників судового розгляду, суд визнав причину неявки захисника в судове засідання поважною, визнав неможливим проведення підготовчого судового засідання без його участі та згодою обвинуваченого ОСОБА_4 ухвалив розглянути клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу за відсутності захисника.
У клопотанні про продовження строку запобіжного заходу прокурор посилається на обгрунтованість висунотого ОСОБА_4 обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 236 КК України, санкція якої передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від 5 до 10 років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років. Також посилається на встановлення під час досудового розслідування ризиків, передбачених пп. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України та на неможливість застосувати більш м'які запобіжні заходи.
Позиції сторін.
Прокурор ОСОБА_3 в судовому засіданні клопотання підтримала та просила його задовольнити.
Обвинувачений ОСОБА_4 заперечив проти продовження стосовно нього запобіжного заходу у виді домашнього арешту у нічний час. Вказав на те, що кримінальне провадження порушено ще з 2021 році, з того часу він постійно з'являвся на всі виклики. В нічний час доби нікуди не ходить, уникати суду не буде та впливати на свідків не буде. Сенсу у застосуванні домашнього арешту не бачить.
Мотиви суду.
Заслухавши учасників судового провадження, дослідивши клопотання, суд дійшов наступного висновку.
Згідно ч. 3 ст. 315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом II цього Кодексу.
Виходячи з вимог статей 131, 132 КПК України, запобіжні заходи є заходами забезпечення кримінального провадження і застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний-обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою статті 177 КПК України).
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 181 КПК України домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.
Відповідно до ч. 6 ст. 181 КПК України, строк дії ухвали слідчого судді про тримання особи під домашнім арештом не може перевищувати двох місяців. У разі необхідності строк тримання особи під домашнім арештом може бути продовжений за клопотанням прокурора в межах строку досудового розслідування в порядку, передбаченому статтею 199 цього Кодексу. Сукупний строк тримання особи під домашнім арештом під час досудового розслідування не може перевищувати шести місяців. По закінченню цього строку ухвала про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту припиняє свою дію і запобіжний захід вважається скасованим.
Зі змісту ст. 194 КПК України слідує, що під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд повинен встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставин, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 цього кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним в клопотанні.
Відповідно до ч. 3-5 ст. 199 КПК України клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити: 1) виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; 2) виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою. Слідчий суддя зобов'язаний розглянути клопотання про продовження строку тримання під вартою до закінчення строку дії попередньої ухвали згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.
Питання продовження запобіжних заходів до обвинуваченого вирішується на стадії судового провадження, а відтак, на даній стадії суд позбавлений можливості робити будь-який висновок щодо обґрунтованості підозри, оскільки з моменту находження обвинувального акта до суду змінюється процесуальний статус підозрюваної особи на обвинуваченого (ч.1, ч. 2 ст. 42 КПК України), і вказаній особі висувається обвинувачення відповідно до обвинувального акта (ч. 1 ст. 337 КПК України).
Обґрунтованість висунутого обвинувачення перевіряється судом першої інстанції на стадії судового розгляду шляхом дослідження доказів, на яких може ґрунтуватися або якими може спростовуватися обвинувачення, яким за результатами судового розгляду суд, ухвалюючи остаточне рішення у кримінальному провадженні, надає оцінку, як кожному окремо, так і в сукупності, в нарадчій кімнаті.
З огляду на викладене, суд на даній стадії судового розгляду позбавлений можливості робити висновок щодо обґрунтованості підозри або висунутого обвинувачення шляхом надання оцінки доказам у справі, а повинен виходити з поняття наявності відомостей, які здатні переконати об'єктивного спостерігача у тому, що особа могла вчинити правопорушення, у вчиненні якого вона обвинувачується.
Згідно обвинувального акту ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п'яти до десяти років.
На думку суду, відомості, викладені в Реєстрі матеріалів досудового розслідування можуть свідчити про причетність обвинуваченого до вчинення інкримінованого кримінального правопорушення.
Наявність ризиків та їх обгрунтованість.
Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується (частина 1 статті 177 КПК).
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність, зокрема, ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною 1 статті 177 КПК (частина 2 статті 177 КПК).
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь вірогідності, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Суд, оцінюючи вірогідність такої поведінки обвинуваченого, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи. КПК України покладає на слідчого, прокурора обов'язок обґрунтувати ризики кримінального провадження. При цьому КПК не вимагає доказів того, що обвинувачений обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Судом встановлено, що ухвалою слідчого судді Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 17.02.2026 стосовно обвинуваченого ОСОБА_4 обрано запобіжний захід у виді домашнього арешту у визначений час доби строком до 13.04.2026 із покладенням обов'язків, визначених ч. 5 ст. 194 КПК України.
Під час перевірки наявності ризиків у кримінальному провадженні суд вважає переконливим та погоджується із доводами сторони обвинувачення про наявність ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України з огляду на таке.
Так, ОСОБА_4 обвинувачуються у вчиненні тяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до десяти років. Усвідомлення настання вкрай несприятливих наслідків для обвинуваченого, спонукатимуть його змінювати своє місце проживання та переховуватись від суду з метою уникнення кримінальної відповідальності.
У рішенні Європейського суду з прав людини «Бессієв проти Молдови» вказано, що ризик втечі має оцінюватися судом у контексті чинників, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування. Серйозність покарання є релевантною обставиною в оцінці ризику того, що підозрюваний може втекти.
Отже, тяжкість інкримінованих правопорушень та усвідомлення можливості засудження до тривалого терміну позбавленні волі вже само по собі може бути підставою та мотивом для обвинуваченого до втечі.
Враховуючи ці обставини у сукупності із особою обвинуваченого та характером кримінального правопорушення у вчиненні якого він обвинувачується, суд дійшов висновку про існування високого ступеня ризику того, що останній може переховуватися від суду.
Жодних стримуючих факторів, які б свідчили, що обвинуваченим не будуть вживатися перешкоди у відправленні правосуддя в спосіб неявки в судові засідання, судом не встановлено.
Суд вважає не переконливими та не погоджується із доводами прокурора про продовження існування ризику, передбаченого п. 3 та 5 ч. 1 ст. 177 КПК України незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні та ризик вчиняти інші кримінальні правопорушення зважаючи на висновки Європейського суду з прав людини у справі «Клішин проти України» про те, що наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами.
Зокрема ризик незаконного впливу на свідків у цьому ж кримінальному провадженні має бути підтверджений документально або показами свідків. У даній справі з ухвали слідчого судді Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 17.02.2026 вбачається, що задля уникнення запобігання ризику незаконного впливу на свідків на обвинуваченого ОСОБА_4 не було покладено заборони спілкування зі свідками у кримінальному провадженні. Наразі жодних відомостей про те, що з моменту повідомлення про підозру обвинуваченим вживалися заходи щодо незаконного впливу на свідків прокурором не надано. А тому суд вважає вказаний ризик не доведеним.
Ризик вчиняти інші кримінальні правопорушення має доводитись інформацією про притягнення особи до кримінальної відповідальності або до адміністративної відповідальності, інформацією про кримінальні зв'язки особи; необхідні докази того, що особа вчиняє якісь конкретні дії, направлені на вчинення іншого кримінального правопорушення чи продовження кримінального правопорушення, у якому особа підозрюється, обвинувачується; документами, довідками про те, що особа вже притягалась до кримінальної відповідальності, була засуджена, має не зняту чи не погашену судимість, схильна до протиправної поведінки, притягалась до адміністративної відповідальності, інформація про те, що не будучи раніше судимою, особа вчинила декілька злочинів.
На час розгляду клопотання прокурором не надано суду таких відомостей, а тому вказаний ризик визнається необгрунтованим.
Перевіряючи наявність законних підстав вважати, що застосування більш м'яких запобіжних заходів ніж домашній арешт із забороною залишати житло у визначений період часу буде достатнім для запобігання встановленому ризику, суд, відповідно до ст. 178 КПК України, оцінює в сукупності фактори, пов'язані з характером особи обвинуваченого, моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, особистими та соціальними обставини його життя, сімейними зв'язками та зв'язками з суспільством.
Так, судом враховано, що обвинувачений ОСОБА_4 раніше не судимий, одружений, утриманців не має, є фізична особою-підприємцем, є особою з ІІ групою інвалідності, має місце реєстрації та місце проживання.
Встановлено, що обвинувачений має певні соціальні зв'язки, але такі не стали на заваді вчинення ним інкимінованого кримінального правопорушення.
З огляду на наведені обставини, на даному етапі судового розгляду, судом не встановлено підстав для застосування до обвинуваченого іншого запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під домашнім арештом у визначений період доби.
Будь-яких даних про зменшення чи відсутність ризиків для застосування обвинуваченим більш м'яких запобіжних заходів, в судовому засіданні не встановлено, а тому вимога обвинуваченого про пом'якшення запобіжного заходу та обрання запобіжного заходу у виді особистого зобов'язання, не підлягає задоволенню, оскільки не забезпечить дієвості кримінального провадження та виконання процесуальних обов'язків обвинуваченим ОСОБА_4 .
Отже суд приходить до висновку, що застосований до обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжний захід у виді домашнього арешту із забороною залишати житло у визначений час доби із покладенням визначених раніше обов'язків, на даний час виправданий, оскільки цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.
Згідно ч. 6 ст. 181 КПК України строк дії ухвали слідчого судді про тримання особи під домашнім арештом не може первищувати двох місяців.
За таких обставин суд приходить до висновку, що клопотання прокурора слід задовольнити.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 131-132, 176,178, 183, 193, 194, 196, 201, 315, 369-372, 376 КПК України, суд
Задовольнити клопотання прокурора Білоцерківської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_3 про продовження обвинуваченому запобіжного заходу у виді домашнього арешту.
Продовжити раніше обраний стосовно обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді домашнього арешту із забороною залишати житло за адресою: АДРЕСА_1 , в період часу з 22:00 год. до 06:00 год. наступного дня, з наданням дозволу на прослідування до укриття цивільного захисту під час повітряної тривоги, строком на два місяці, тобто до 13.06.2026 включно.
Покласти обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обов'язки передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме:
-прибувати до суду за першим викликом;
-не виїжджати за межі Білоцерківського району Київської області, на території якого він проживає, без дозволу суду;
-повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи.
Роз'яснити обвинуваченому ОСОБА_4 , що в разі невиконання покладених на нього обов'язків, до нього може бути застосований більш суворий запобіжний захід.
Роз'яснити обвинуваченому ОСОБА_4 , що відповідно до ч. 5 ст. 181 КПК України, працівники органу внутрішніх справ з метою контролю за його поведінкою, мають право з'являтися в житло, під арештом в якому він перебуває, вимагати надання усних чи письмових пояснень з питань, пов'язаних із виконанням покладених на нього зобов'язань.
Контроль за виконанням обраного запобіжного заходу покласти на органи внутрішніх справ за місцем проживання обвинуваченого ОСОБА_4 .
Строк дії ухвали до 13.06.2026 та вона підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Суддя ОСОБА_7