П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
13 квітня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/17513/25
Головуючий в 1 інстанції: Стефанов С.О.
Дата і місце ухвалення: 02.10.2025р., м. Одеса
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді: Бойка А.В.,
суддів : Єщенка О.В.,
Шевчук О.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 , військової частини НОМЕР_2 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -
В червні 2025 ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до військової частини НОМЕР_1 , військової частини НОМЕР_2 , в якому просив суд:
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 та військової частини НОМЕР_2 щодо не надання нової довідки про щомісячні види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії ОСОБА_1 за 24 календарні місяці служби підряд перед місяцем звільнення, що подаються для призначення пенсії відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», із зазначенням розміру індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2024 року по 28.02.2025 року та з урахуванням розмірів посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до Постанови №704, за період з 01.03.2023 року по 28.02.2025 року;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 та військову частину НОМЕР_2 підготувати та надати до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області нову довідку про щомісячні види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії ОСОБА_1 за 24 календарні місяці служби підряд перед місяцем звільнення, що подаються для призначення пенсії відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» із зазначенням розміру індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2024 року по 28.02.2025 року, та з урахуванням розмірів посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до Постанови №704, за період з 01.03.2023 року по 28.02.2025 року;
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 та військової частини НОМЕР_2 щодо не здійснення нарахування та виплати на користь ОСОБА_1 грошового забезпечення з урахуванням основних та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення за період з 01.06.2023 року по 28.02.2025 року, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до Постанови №704;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 та військову частину НОМЕР_2 здійснити нарахування та виплатити на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення з урахуванням основних та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення за період з 01.06.2023 року по 28.02.2025 року, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до Постанови №704, у розмірі 291 622,12 грн.;
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 та військової частини НОМЕР_2 щодо не здійснення нарахування та виплати на користь ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення за 2024-2025 роки, яка визначається шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до Постанови №704;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 та військову частину НОМЕР_2 здійснити нарахування та виплатити на користь ОСОБА_1 грошову допомогу на оздоровлення за 2024-2025 роки, яка визначається шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до Постанови №704, у розмірі 30 624,50 грн.;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 та військову частину НОМЕР_2 здійснити на користь ОСОБА_1 перерахунок одноразової грошової допомоги при звільненні з урахуванням індексації грошового забезпечення за місяць, в якому його було звільнено у 2025 році, та виплатити недоплачену частину одноразової грошової допомоги при звільненні у розмірі 23 773,46 грн.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2025 року позов задоволено частково.
Визнано протиправними дії військової частини НОМЕР_2 щодо не включення до складу довідки про щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії за останні 24 календарні місяці служби підряд перед місяцем звільнення, що подається для призначення пенсії відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», виданої на ім'я ОСОБА_1 , індексації грошового забезпечення.
Зобов'язано військову частину НОМЕР_2 підготувати та надати до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області довідку про щомісячні види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії ОСОБА_1 за 24 календарні місяці служби підряд перед місяцем звільненням, що подаються для призначення пенсії відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», із зазначенням розміру індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2024 року по 28.02.2025 року, та з урахуванням розмірів посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до Постанови № 704, за період з 01.03.2023 року по 19.05.2023 року.
Зобов'язано військову частину НОМЕР_2 здійснити на користь ОСОБА_1 перерахунок одноразової грошової допомоги при звільненні з урахуванням індексації грошового забезпечення за місяць, в якому його було звільнено у 2025 році, та виплатити недоплачену частину одноразової грошової допомоги при звільненні, з урахуванням раніше виплачених сум.
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з вказаним рішенням ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на не правильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, просить скасувати рішення Одеського окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2025 року в частині відмови в задоволенні вимог позову про зобов'язання військову частину НОМЕР_1 та військову частину НОМЕР_2 здійснити нарахування та виплатити на його користь грошового забезпечення з урахуванням основних та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення за період з 01.06.2023 року по 28.02.2025 року, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до Постанови №704, у розмірі 291 622,12 грн. та зобов'язання здійснити нарахування та виплату на користь позивача грошової допомоги на оздоровлення за 2024-2025 роки, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до Постанови №704, у розмірі 30 624,50 грн., з ухваленням в цій частині по справі нового рішення - про задоволення позову ОСОБА_1 .
В своїй скарзі апелянт зазначає, що у період з 01.01.2023 року по 28.02.2025 року визначення розміру посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням позивача мало здійснюватися виходячи з розміру прожиткового мінімуму станом на 01 січня відповідного року, а всі інші складові грошового забезпечення (щомісячні додаткові) розраховуватися з урахуванням посадового окладу та окладу за військовими (спеціальними) званнями. А отже, оскільки у період з 01.01.2023 року по 28.02.2025 року, відповідач використовував таку розрахункову величину як прожитковий мінімум для працездатних осіб, визначений законом на 01.01.2018р., що є протиправним, ОСОБА_1 вважає, що існує достатньо підстав для зобов'язання відповідача провести перерахунок та виплату його грошового забезпечення із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01 січня відповідного року за період з 01.01.2023 року по 28.02.2025 року, з урахування проведених раніше виплат.
Апелянт просить суд апеляційної інстанції врахувати, що Верховний Суд неодноразово у своїх постановах наголошував, що суди не повинні застосовувати положення нормативно-правових актів, які не відповідають Конституції та законам України, незалежно від того, чи оскаржувались такі акти в судовому порядку та чи є вони чинними на момент розгляду справи,
Також, апелянт посилається на те, що наслідком не правильного розрахунку посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням є неправильний розрахунок виплаченої на його користь грошової допомоги на оздоровлення за 2024-2025 роки.
Справа призначена до розгляду у порядку письмового провадження у відповідності до п.3 ч.1 ст.311 КАС України.
На підставі ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає правильність висновків суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги ОСОБА_1 , тобто в частині його вимог щодо зобов'язання військову частину НОМЕР_1 та військову частину НОМЕР_2 здійснити перерахунок та виплату на його користь грошового забезпечення за період з 01.06.2023 року по 28.02.2025 року та грошової допомоги на оздоровлення за 2024-2025 роки.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах доводів і вимог апеляційних скарг, колегія суддів дійшла наступного:
Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що з травня 2022 року по 12.03.2025р. ОСОБА_1 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 .
Військова частина НОМЕР_1 перебуває на обслуговувані у військової частини НОМЕР_2 .
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 12.03.2025р. №49 солдата військової служби за призовом під час мобілізації ОСОБА_1 , водія картографічного відділення військової частини НОМЕР_1 , звільненого наказом командувача військ оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (по особовому складу) від 06.03.2025р. №124-РС з військової служби у запас за підпунктом «б» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий зв'язок і військову службу» від 25.03.1992р. №2232-ХІІ (за станом здоров'я - за наявності інвалідності (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу)), визнано таким, що справи та посаду здав і направлено на військовий облік до ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Позивача виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення з 12.03.2025р., а з продовольчого забезпечення з 13.03.2025р.
Вважаючи, серед іншого, порушеним своє право на належний розмір грошового забезпечення за період проходження служби з 01.03.2023 року по 28.02.2025 року, що виразилося у розрахунку розмірів посадового окладу та окладу за військове звання шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017р. №704, ОСОБА_1 звернувся з даним позовом до суду. Як наслідок, позивач просив зобов'язати відповідачів здійснити перерахунок отриманих ним у спірний період сум грошової допомоги на оздоровлення за 2024-2025 роки.
Задовольняючи частково позов ОСОБА_1 у відповідній частині суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність правових підстав для зобов'язання відповідачів здійснити перерахунок грошового забезпечення позивача з урахуванням основних та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення за період з 01.06.2023 року по 28.02.2025 року, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до Постанови №704. Суд зазначив, що 12.05.2023р. Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №481 «Про скасування підпункту 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 р. № 103, та внесення зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. №704», яка набрала чинності 20.05.2023р. та якою по-іншому врегульовані спірні правовідносини. Пунктом 2 Постанови № 481 внесено зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704, виклавши абзац перший в такій редакції: « 4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.». Таким чином, за висновками суду, викладення пункту 4 Постанови №704 у вказаній редакції та встановлення фіксованої суми, з якої обчислюються розміри посадових окладів та окладів за військовими (спеціальними) званнями, яка відповідає розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2018р., свідчить про відсутність підстав для перерахунку грошового забезпечення позивача за період з 20.05.2023.
При вирішенні спору судом першої інстанції враховано, що рішенням Київського окружного адміністративного суду від 14.03.2025р. у справі №320/29450/24, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.06.2025р., визнано протиправним та нечинним пункт 2 постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 року №481 стосовно внесення змін до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704. Отже, пункт 2 постанови №481 зберігав свою чинність з 20.05.2023р. по 18.06.2025р.
Як наслідок, за висновками суду, відповідачем вірно нараховувалась грошова допомога на оздоровлення за 2024-2025 роки (виходячи з розміру 1762 гривні шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1,12,13,14,), а тому зазначені вимоги також не підлягають задоволенню.
Надаючи правову оцінку таким висновкам суду першої інстанції колегія суддів виходить з наступного.
Відповідно до статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» №2011-ХІІ держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
30 серпня 2017 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», яка передбачала з 01.03.2018р. збільшення розмірів посадових окладів та окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців.
Пунктом 2 Постанови №704 установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Додатком 1 до Постанови №704 встановлено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу.
Пунктом 4 Постанови №704 (в первинній редакції) передбачалось, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
21 лютого 2018 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову №103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб».
Пунктом 6 Постанови №103, внесені зміни до Постанови №704, внаслідок яких пункт 4 Постанови №704 викладено у новій редакції, а саме: « 4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14».
При цьому, зміни до додатків 1, 12, 13 і 14 не вносилися.
Отже, станом на 01.01.2018р. та 01.01.2019р. пункт 4 Постанови №704 визначав, що при обчисленні розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу використовується такий показник, як «розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року».
Разом з тим, постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 року по справі №826/6453/18 визнано протиправним та скасовано п. 6 постанови Кабінету Міністрів України №103, яким були внесені зміни до п. 4 постанови Кабінету Міністрів України №704.
Вказаною постановою скасовані зміни, у тому числі до п.4 постанови Кабінету Міністрів України №704, та відновлено його попередню редакцію (станом на 30.07.2018р.), згідно якої розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
Відповідно до частини другої статті 265 Кодексу адміністративного судочинства України нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.
Отже, з 29.01.2020р. - дня набрання законної сили рішенням Шостого апеляційного адміністративного суду у справі №826/6453/18, діє редакція пункту 4 Постанови №704, яка діяла до зазначених змін.
Отже, згідно Постанови №704 розрахунковою величиною для визначення розмірів посадових окладів та окладів за спеціальним (військовим) званням, як складових грошового забезпечення військовослужбовців, що проходять військову службу, є саме розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначений законом на 01 січня відповідного року, а мінімальна заробітна плата (чи її частина) для розрахунків розмірів цих окладів не застосовується.
Разом з тим, 20.05.2023р. набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України від 12.05.2023р. №481, якою внесені зміни до п. 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017р. №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», згідно з якими абз. 1 п. 4 викладено в такій редакції: «Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.».
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 14.03.2025р. у справі №320/29450/24, яке залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.06.2025р., визнано дії Кабінету Міністрів України при прийнятті Постанови №481 неправомірними та визнано протиправним та нечинним пункт 2 Постанови №481 стосовно внесення змін до пункту 4 Постанови №704.
Згідно з частинами першою - третьою статті 7 КАС України суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України.
У разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.
Отже, з огляду на визначені в частинні третій статті 7 КАС України загальні засади пріоритетності законів над підзаконними актами, пункт 2 Постанови №481 стосовно внесення змін до пункту 4 Постанови №704 в частині, що суперечить нормативно-правовому акту, який має вищу юридичну силу, а саме закону про Державний бюджет України на відповідний рік, не має застосовуватись як такий, що є протиправним і таким, що не відповідає правовим актам вищої юридичної сили.
Сталою є правова позиція Верховного Суду про те, що суди не повинні застосовувати положення нормативно-правових актів, які не відповідають Конституції та законам України, незалежно від того, чи оскаржувались такі акти в судовому порядку та чи є вони чинними на момент розгляду справи.
Так, згідно з правовою позицією Верховного Суду такі правові акти (як закони, так і підзаконні акти) не можуть застосовуватися навіть у випадках, коли вони є чинними (постанови від 12 березня 2019 року у справі №913/204/18, від 10 березня 2020 року у справі №160/1088/19 та від 10 січня 2023 року у справі №340/507/22).
Таким чином, пункт 4 Постанови № 704 підлягає застосуванню у спірних правовідносинах у первинній редакції, а саме в частині, що не суперечить нормативно-правовому акту, який має вищу юридичну силу - закону про Державний бюджет України на відповідний рік, із використанням для визначення розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року (через його збільшення на відповідний рік), оскільки суд не вправі, вирішуючи спір, застосовувати дефектний нормативно-правовий акт безвідносно до того чи був він чинним чи ні на момент виникнення спірних відносин.
Прожитковий мінімум щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що у період з 01.06.2023 року по 28.02.2025 року грошове забезпечення позивача має обчислюватися із використанням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня відповідного календарного року.
Наведене відповідає правовій позиції Верховного Суду, зокрема, викладеній у постанові Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду від 17.02.2026р. по справі №520/5814/24, яка, в силу приписів частини 5 статті 242 КАС України, підлягає врахуванню при вирішенні спірних правовідносин.
Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, що стосуються реалізації конституційного права на соціальний захист, і сформулював юридичні позиції, згідно з якими за Конституцією України певні категорії громадян України потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави; до них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі, у тому числі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, органах, що забезпечують суверенітет і територіальну цілісність, її економічну та інформаційну безпеку (Рішення від 20.03.2002 №5-рп/2002, Рішення від 17.03.2004 №7-рп/2004, Рішення від 20.12.2016 № 7-рп/2016).
Так, у Рішенні від 20.12.2016р. №7-рп/2016 Конституційний Суд України зазначив, що організаційно-правові та економічні заходи, спрямовані на забезпечення належного соціального захисту громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей, пов'язані з особливістю виконуваних ними обов'язків щодо забезпечення однієї з найважливіших функцій держави - захист суверенітету і територіальної цілісності України (частина перша статті 17 Основного Закону України); потреба в додаткових гарантіях соціального захисту цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена, зокрема, тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях пов'язана з ризиком для життя і здоров'я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей.
У первинній редакції пункту 4 Постанови №704 Кабінет Міністрів України визначив розрахунковою величиною для визначення посадових окладів та окладів за військовими (спеціальними) званнями прожитковий мінімум, встановлений законом на поточний рік, як державний соціальний стандарт, встановлений законом, який був покликаний забезпечити достатній рівень життя військовослужбовців на фоні росту цін та інфляції в країні та уникнути необхідності одноразових, штучних підвищень грошового забезпечення за рахунок видання окремих нормативно-правових актів.
Відповідно до статті 1 Закону України від 05.10.2000р. №2017-III «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» державні соціальні стандарти - встановлені законами, іншими нормативно-правовими актами соціальні норми і нормативи або їх комплекс, на базі яких визначаються рівні основних державних соціальних гарантій.
Державні соціальні стандарти і нормативи встановлюються з метою, зокрема визначення механізму реалізації соціальних прав та державних соціальних гарантій громадян, визначених Конституцією України (стаття 2 Закону №2017-III).
Згідно приписів статті 6 Закону №2017-III базовим державним соціальним стандартом є прожитковий мінімум, встановлений законом, на основі якого визначаються державні соціальні гарантії та стандарти у сферах доходів населення, житлово-комунального, побутового обслуговування, соціального захисту, культури, охорони здоров'я та освіти.
Відповідно до пояснювальної записки до проекту Постанови №704 необхідність її прийняття була зумовлена потребою реформування системи грошового забезпечення військовослужбовців, оптимізації структури грошового забезпечення та підвищення рівня грошового забезпечення військовослужбовців, який узгоджено з мінімальною заробітною платою в державі шляхом установлення розмірів посадових окладів, окладів за військовим званням у співвідношенні до прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року.
Натомість, пункт 4 Постанови № 704 в редакції пункту 2 Постанови №481 замінює такий державний соціальний стандарт як прожитковий мінімум на сталу величину - 1762,00 грн, застосування якої при визначенні посадових окладів та окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців не лише суттєво зменшує їх розміри окладів, а й зводить нанівець мету прийняття Постанови № 704 як такої.
Така зміна правового регулювання щодо розрахунку грошового забезпечення військовослужбовців скасовує основну новелу пункту 4 Постанови №704, яка полягала в тому, що розміри посадових окладів, окладів за військовим званням співвідносилися до прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який установлюється законом про Державний бюджет на відповідний календарний рік, а також призводить до збільшення питомої частки додаткових видів грошового забезпечення, що нівелює ідею оптимізації структури грошового забезпечення та гарантії захищеності грошового забезпечення військовослужбовців від негативних економічних факторів.
Приписи пункту 4 Постанови №704 у первинній редакції відповідали вимогам Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016р. №1774-VIII, який запровадив розрахунковою величиною для визначення посадових окладів різних категорій публічних службовців саме прожитковий мінімум для працездатних осіб, установлений для працездатних осіб на 1 січня календарного року.
Відтак, висновок суду першої інстанції про те, що у період з 01.06.2023 року по 28.02.2025 року не було підстав для обрахунку грошового забезпечення ОСОБА_1 виходячи із розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого станом на 01 січня календарного року, є необґрунтованими.
Відповідачем не заперечується, що грошове забезпечення позивача у спірний період визначалось із застосуванням величини, встановленої Постановою №481 (1762 грн.).
А відтак, позивач має право на перерахунок виплаченого йому грошового забезпечення за вказаний період, а також грошової допомоги на оздоровлення за 2024-2025р.р. При цьому, визначення розміру грошового забезпечення, яке підлягає виплаті на користь позивача, а також грошової допомоги на оздоровлення відноситься до дискреційних повноважень військової частини НОМЕР_1 .
Згідно п.2 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Відповідно до п.4 ч.1 ст.317 КАС України підставою для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є, зокрема, неправильне застосування норм матеріального права.
Оскільки при вирішенні спору в частині вимог щодо здійснення перерахунку грошового забезпечення за період з 01.06.2023 року по 28.02.2025 року та виплаченої за 2024-2025р.р. грошової допомоги на оздоровлення судом першої інстанції не правильно застосовано норми матеріального права, тому оскаржуване рішення в частині відмови в задоволенні позову в цій частині підлягає скасуванню, з ухваленням по справі нового судового рішення - про задоволення позову ОСОБА_1 .
В іншій частині рішення Одеського окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2025 року підлягає залишенню без змін, як таке, що не переглядалося в апеляційному порядку.
Враховуючи, що дана справа правомірно віднесена судом першої інстанції до категорії незначної складності та розглядалась за правилами спрощеного провадження, постанова суду апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного Суду лише з підстав, передбачених пп. «а»-«г» п.2 ч.5 ст.328 КАС України.
Керуючись ст.ст. 311, п.2 ч.1 ст.315, ст.ст. 317, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Скасувати рішення Одеського окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2025 року в частині відмови в задоволенні позову ОСОБА_1 щодо здійснення перерахунку та виплати на його користь грошового забезпечення за період з 01.06.2023 року по 28.02.2025 року та грошової допомоги на оздоровлення за 2024-2025р.р..
Ухвалити в цій частині по справі нове судове рішення, яким позов ОСОБА_1 задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 та військової частини НОМЕР_2 щодо не нарахування ОСОБА_1 у період з 01.06.2023 року по 28.02.2025 року грошового забезпечення (основних та додаткових його видів), а також грошової допомоги на оздоровлення за 2024-2025р.р., визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 “Про грошове забезпечення військовослужбовці, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб».
Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 та військову частину НОМЕР_2 здійснити перерахунок і виплатити на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення за період з 01.06.2023 року по 28.02.2025 року (основні та додаткові його види), а також грошову допомогу на оздоровлення за 2024-2025р.р., визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 “Про грошове забезпечення військовослужбовці, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб».
В іншій частині рішення Одеського окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2025 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України.
Суддя-доповідач А.В. Бойко
Судді О.В. Єщенко О.А. Шевчук