П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
13 квітня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/36213/24
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Коваля М.П., судді Джабурія О.В, судді Вербицької Н.В., розглянувши в порядку письмового провадження заяву адвоката Чирки Ольги Олегівни в інтересах ОСОБА_1 про розподіл судових витрат на правничу допомогу за апеляційною скаргою Одеської митниці на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 02 грудня 2025 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Одеської митниці про визнання протиправним та скасування наказу,-
У листопаді 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Одеської митниці, в якому позивач просив суд визнати протиправним та скасувати наказ в.о. начальника Одеської митниці А. Колівера від 25.10.2024 року №1294-о «Про припинення державної служби та звільнення ОСОБА_1 » (із змінами згідно наказу начальника Одеської митниці А. Колівера від 05.11.2024 року №1337-о).
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 02 грудня 2025 року позов ОСОБА_1 до Одеської митниці про визнання протиправним та скасування наказу задоволено. Визнано протиправним та скасовано наказ Одеської митниці від 25 жовтня 2024 року №1294-о «Про припинення державної служби та звільнення ОСОБА_1 » із змінами згідно наказу Одеської митниці від 29 квітня 2025 року №912-о «Про внесення змін до наказу Одеської митниці від 25.10.2024 № 1294-о».
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2025 року заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Чирки Ольги Олегівни про ухвалення додаткового рішення залишено без розгляду.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, Одеська митниця звернулась до П'ятого апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, в якій просила скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
13 лютого 2026 року до суд надійшов відзив на апеляційну скаргу, поданий адвокатом Чиркою Ольгою Олегівною в інтересах ОСОБА_1 , в прохальній частині якого було заявлено клопотання стягнути з апелянта всі судові витрати позивача.
Постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 31 березня 2026 року апеляційну скаргу Одеської митниці на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 02 грудня 2025 року залишено без задоволення. Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 02 грудня 2025 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Одеської митниці про визнання протиправним та скасування наказу залишено без змін.
06 квітня 2026 року до П'ятого апеляційного адміністративного суду надійшла заява адвоката Чирки Ольги Олегівни в інтересах ОСОБА_1 про розподіл судових витрат на правничу допомогу, до якої було додано копії документів на підтвердження витрат позивача на професійну правничу допомогу на суму 34000,00 грн.
Розглянувши заяву адвоката Чирки Ольги Олегівни в інтересах ОСОБА_1 про розподіл судових витрат на правничу допомогу та дослідивши матеріали справи у частині, що стосується даної заяви, колегія суддів вважає що заява підлягає залишенню без розгляду з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно п. 1 ч. 3 ст. 132 КАС України встановлено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Так, відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Згідно ч. 7 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Таким чином, частина сьома статті 139 КАС України встановлює граничний строк подачі відповідних доказів та наслідки їх неподання, а саме до закінчення судових дебатів. Саме до вказаного строку сторона може або надати докази, які підтверджують розмір понесених нею витрат, або зробити про намір стягнення таких витрат відповідну заяву. Крім того, докази, які підтверджують розмір понесених витрат можуть бути надані протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. При цьому наслідки у вигляді залишення такої заяви без розгляду, передбачені як за неподання заяви, так і у разі ненадання відповідних доказів.
Відповідно до частини першої статті 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Згідно з частиною третьою статті 143 КАС України якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.
За частиною п'ятою статті 143 КАС України у випадку, передбаченому частиною третьою цієї статті, суд виносить додаткове рішення в порядку, визначеному статтею 252 цього Кодексу.
Пунктом 3 частини першої статті 252 КАС України визначено: суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Вирішуючи питання темпоральних меж подання заяви про стягнення витрат на правову допомогу, а також доказів на підтвердження їх фактичного понесення та розміру, об'єднана палата Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду в ухвалі від 07 липня 2023 року у справі № 340/2823/21 зазначила, що підстави для розподілу судових витрат, зокрема витрат на правничу допомогу, мають існувати до того, як справа буде розглянута по суті, і з цим пов'язується ухвалення додаткового рішення в цій частині. Передбачена процесуальними нормами можливість подати суду протягом п'яти днів докази на підтвердження витрат на правничу допомогу з метою розподілу цих витрат й ухвалення з цього питання додаткового судового рішення є не способом заявити суду про необхідність вирішення цього питання (про яке сторона не висловлювалася раніше), а механізмом довести суду факт понесення цих витрат, як умову для їх розподілу.
Також в зазначеній справі об'єднана палата Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду зауважила, що коли йдеться про розподіл витрат, понесених на професійну правничу допомогу, то ініціювати це питання має сторона, яка понесла ті витрати, й для цього треба щонайменше заявити/повідомити суд про необхідність їх розподілу за наслідками розгляду справи. Власне з цим з об'єктивованою формою вираження наміру сторони щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу ще до завершення розгляду справи (чи то в порядку письмового провадження, чи в судовому засіданні) пов'язується можливість як потім подати протягом п'яти днів докази на підтвердження цих витрат, так і ухвалення на цій підставі додаткового судового рішення відповідно до статті 252 КАС України.
У постанові від 25 липня 2023 року у справі №340/4492/22 у розвиток зазначеної вище позиції об'єднаної палати Верховний Суд указав, що, за загальним правилом, усі докази понесених судових витрат мають бути надані сторонами до закінчення розгляду справи. Однак, у випадку, якщо сторона з певних причин не може надати такі документи, ця сторона повинна зробити відповідну заяву до закінчення розгляду справи і надати відповідні докази протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду. Певної форми відповідної заяви та вимог до її змісту законом не передбачено, отже така заява може бути письмовою або усною (під час фіксування судового засідання технічними засобами). Проте підстави для розподілу судових витрат, зокрема, витрат на правничу допомогу, мають існувати до того, як справа буде розглянута по суті, і з цим пов'язується ухвалення додаткового судового рішення в цій частині.
З огляду на зазначене, положення частини сьомої статті 139 та частини третьої статті 143 КАС України треба розуміти так, що сторона має заявити про необхідність розподілу витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи в суді апеляційної інстанції, безпосередньо суду апеляційної інстанції до ухвалення цим судом остаточного судового рішення за апеляційною скаргою. При цьому факт подання подібних клопотань під час провадження у суді першої інстанції не має для суду апеляційної інстанції жодного процесуального значення.
У постанові Верховного Суду від 13 березня 2025 року по справі № 520/4930/24 сформовано висновок щодо застосування норм права, відповідно до якого якщо до завершення розгляду апеляційної скарги учасник справи не заявив суду апеляційної інстанції про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, не виникне підстав для їх розподілу шляхом ухвалення додаткового судового рішення відповідно до статті 252 КАС України й тоді, коли заява про розподіл витрат на правничу допомогу, як і докази, які ці витрати підтверджують, будуть подані вже після того, як цей суд розгляне апеляційну скаргу й ухвалить відповідну постанову.
Разом із тим, колегія суддів зазначає, що зазначення у прохальній частині відзиву на апеляційну скаргу узагальненої вимоги про стягнення судових витрат за результатами апеляційного розгляду не може розцінюватися як належне звернення до суду із заявою про відшкодування судових витрат (в тому числі на правову допомогу), адже за такого викладу прохальної частини без наведення жодних мотивів та обґрунтувань суд фактично позбавлений можливості встановити склад таких витрат, факт їх понесення. Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 25.07.2023 у справі №340/4492/22.
Застосовуючи зазначені висновки до обставин цієї справи, колегія суддів звертає увагу, що під час апеляційного перегляду даної справи позивач із заявою/клопотанням щодо необхідності розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції не звертався; до ухвалення у справі постанови доказів на підтвердження понесення таких витрат не надавав. Не було наведено і обставини поважності причин неподання відповідної заяви про намір стягнення судових витрат й у поданій заяві про розподіл судових витрат на правничу допомогу
Враховуючи, що позивач не подав заяви, яка б у розумінні положень частини сьомої статті 139, частини третьої статті 143 КАС України давала суду апеляційної інстанції правові передумови для ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат на правничу допомогу, колегія суддів дійшла висновку про відсутність процесуальних підстав для вирішення питання про розподіл витрат відповідно до статті 252 КАС України.
Отже, оскільки позивач не дотримався процесуальних норм закону, заява про розподіл судових витрат на правову допомогу підлягає залишенню без розгляду на підставі частини сьомої статті 139 КАС України.
Керуючись ст. 132, 134, 139, 325, 328, 329 КАС України, суд,-
Заяву адвоката Чирки Ольги Олегівни в інтересах ОСОБА_1 про розподіл судових витрат на правничу допомогу за апеляційною скаргою Одеської митниці на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 02 грудня 2025 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Одеської митниці про визнання протиправним та скасування наказу - залишити без розгляду.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач: М.П. Коваль
Суддя: О.В. Джабурія
Суддя: Н.В. Вербицька