13 квітня 2026 року справа № 580/928/26
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Гаврилюка В.О.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення часників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Черкаській області про визнання нечинними та скасування розпоряджень і податкових повідомлень-рішень,
встановив:
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1 , позивач) подав позов до Головного управління ДПС у Черкаській області (далі - ГУ ДПС у Черкаській області, відповідач), в якому просить:
- визнати нечинним та скасувати розпорядження винесеного Головним управлінням ДПС у Черкаській області від 18.10.2024 № 1345-рл про анулювання ліцензій на право здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями № 23230308202303033, та на право здійснення роздрібної торгівлі тютюновими виробами № 23230311202302662, за період з 19.10.2024 по 19.12.2024;
- визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення-рішення винесене Головним управлінням ДПС у Черкаській області 03.11.2025 за № 20248/23-00- 09-01 згідно якого встановлено суму фінансових санкцій в розмірі 65380 грн;
- визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення-рішення винесене Головним управлінням ДПС у Черкаській області 03.11.2025 за № 20243/23-00- 09-01 згідно якого встановлено суму фінансових санкцій в розмірі 59968 грн.
В обґрунтування позовних вимог представниця позивача зазначила, що оскільки позивач не подавав заяви про здійснення електронного листування з контролюючим органом у порядку, визначеному пунктом 42.4 статті 42 Податкового кодексу України, станом на дату прийняття розпорядження від 18.10.2024 № 1345-р, то належним повідомленням позивача про анулювання ліцензій мало б бути направлення та вручення розпорядження про анулювання ліцензій виключно у паперовій формі з дотриманням вимог податкового законодавства, тож станом на момент фактичної перевірки 24.09.2025 та у період часу з 19.10.2024 по 19.12.2024 здійснюючи свою діяльність, позивач не був обізнаний про анулювання виданих йому ліцензій та їх недійсність, натомість був переконаний у тому, що видані йому ліцензії є чинними.
Крім того, представниця позивача вказала, що за відсутності постанови суду у справі про адміністративне правопорушення факт його вчинення не вважається встановленим у передбаченому законом порядку, а відтак не може бути використаний як правова підстава для застосування до суб'єкта господарювання негативних правових наслідків. Приймаючи розпорядження про анулювання ліцензії за відсутності судового рішення, яким встановлено факт адміністративного правопорушення, контролюючий орган фактично перебрав на себе функції суду, чим вийшов за межі наданих йому повноважень. А тому правові наслідки у вигляді анулювання ліцензій виданих позивачу є незаконними.
В свою чергу, податкові повідомлення-рішення прийняті виключно на підставі акта фактичної перевірки та є похідними від розпорядження про анулювання ліцензій, а оскільки розпорядження про анулювання ліцензій не породило правових наслідків для позивача через відсутність належного повідомлення, податкові повідомлення-рішення не мають самостійних правових підстав для існування.
Ухвалою від 11 лютого 2026 року суддя Черкаського окружного адміністративного суду прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у адміністративній справі, вирішив розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
05.03.2026 до суду надійшов письмовий відзив на адміністративний позов, в якому представниця відповідача просила у задоволенні позову відмовити повністю, зазначивши при цьому, що відповідно до податкової інформації позивачем постійно подавалась вся податкова звітність, безпосередньо ним була подана декларація по акцизному податку 17.11.2024 через електронний кабінет, що підтверджує користування ним електронним кабінетом платника та можливість ознайомлення з розпорядженням про анулювання дії ліцензії. 24.09.2025 року о 12 годині 35 хвилині в торгівельному павільйоні за адресою: АДРЕСА_1 , де здійснює свою господарську діяльність ФОП ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) встановлено факт продажу однієї пляшки пива «Львівське світле» за ціною 37,00 грн, продавець отримала кошти, провела розрахункову операцію через РРО фіскальний номер № 300802137 та видала фіскальний чек № 18820001 від 24.09.2025. В ході проведення фактичної перевірки, згідно бази даних «Система обліку даних реєстраторів розрахункових операцій» встановлено, що за адресою: АДРЕСА_1 , через реєстратор розрахункових операцій № 3000802137 ФОП ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) згідно реєстрів чеків за період з 19.10.2024 по 19.12.2024 здійснював реалізацію алкогольними напоями без наявності відповідної ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями на загальну суму 29984,0 грн, які містяться в додатку № 1. Також, в ході проведення фактичної перевірки, згідно бази даних «Система обліку даних реєстраторів розрахункових операцій» встановлено, що за адресою: АДРЕСА_1 , через реєстратор розрахункових операцій № 3000802137 ФОП ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) згідно реєстрів чеків за період з 19.10.2024 по 19.12.2024 здійснював реалізацію тютюнових виробів без наявності відповідної ліцензії на право роздрібної торгівлі тютюнових виробів на загальну суму 32690,0 грн, які містяться в додатку № 1, чим порушив вимоги ч. 7 ст. 16, ч. 1 ст. 23 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального».
10.03.2026 до суду надійшла відповідь на відзив, у якій представниця позивача вказала, що надані відповідачем матеріали не підтверджують факту отримання позивачем повідомлення про анулювання ліцензії, та відповідно не можуть вважатися належним та допустимим доказом у розумінні статей 73- 76 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки наданий відповідачем скриншот відображає лише внутрішній технічний стан документа в інформаційній системі контролюючого органу, що саме по собі не підтверджує факту належного направлення або вручення такого документа позивачу. Звернула увагу, що саме дата, зазначена у квитанції про доставку, є датою вручення документа. Натомість відповідач жодної квитанції про доставку повідомлення про анулювання ліцензії суду не надав. Вказала, що ліцензія не може вважатися анульованою, оскільки закон пов'язує момент її анулювання саме з отриманням платником відповідного повідомлення, відтак відсутні правові підстави для висновку про здійснення позивачем торгівлі без ліцензії.
Розгляд справи по суті відповідно до частини 3 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України розпочато через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі.
Розглянувши матеріали адміністративної справи, повно, всебічно, об'єктивно дослідивши надані у справі докази, надавши їм юридичну оцінку, суд встановив таке.
Головне управління ДПС у Черкаській області видало позивачу ліцензії:
- на право здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями № 23230308202303033;
- на право здійснення роздрібної торгівлі тютюновими виробами № 23230311202302662, терміном дії з 18.12.2023 по 18.12.2024 за адресою місця торгівлі: АДРЕСА_1 .
18 жовтня 2024 року Головне управління ДПС у Черкаській області прийняло розпорядження № 1345-рл про анулювання позивачу дії ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями/тютюновими виробами за адресою місця торгівлі: АДРЕСА_1 .
На підставі пп. 20.1.2, 20.1.4, 20.1.8 - 20.1.11 п. 20.1 ст. 20, пп. 75.1.3 п. 75.1 ст.75, пп. 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI зі змінами та доповненнями, відповідно до наказу Головного управління ДПС у Черкаській області «Про проведення фактичної перевірки» від 23.09.2025 № 2416-п та направлень на перевірку посадові особи відповідача провели фактичну перевірку за період діяльності з 20.07.2024 до 02.10.2025 щодо контролю за дотриманням вимог законодавства з питань ліцензування, виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, цільового використання спирту, тютюнової сировини платниками податків, здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, відображення та правильності обрахунку акцизного податку з роздрібного продажу підакцизних товарів в розрахункових документах та фіскальних звітах, наявності документів, що підтверджують походження підакцизних товарів, за місцем фактичного провадження діяльності, за адресою: Черкаська область, Уманський район, селище Бабанка, вул. Соборна, буд. 16.
За результатами проведеної перевірки посадові особи контролюючого органу склали Акт від 03.10.2025 № 15677/23-00-09-01-16/2686004557 фактичної перевірки (далі - Акт перевірки), у якому встановили, що 24.09.2025 року о 12 годині 35 хвилині в торгівельному павільйоні за адресою: АДРЕСА_1 , де здійснює свою господарську діяльність ФОП ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) встановлено факт продажу однієї пляшки пива «Львівське світле» за ціною 37,00 грн, продавець отримала кошти, провела розрахункову операцію через РРО фіскальний номер № 300802137 та видала фіскальний чек № 18820001 від 24.09.2025.
В ході проведення фактичної перевірки, згідно бази даних «Система обліку даних реєстраторів розрахункових операцій» встановлено, що за адресою: АДРЕСА_1 , через реєстратор розрахункових операцій № 3000802137 ФОП ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) згідно реєстрів чеків за період з 19.10.2024 по 19.12.2024 здійснював реалізацію алкогольними напоями без наявності відповідної ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями на загальну суму 29984,0 грн, які містяться в додатку № 1, чим порушено вимоги ч. 7 ст. 16 Закону України від 18.06.2024 № 3817-IX «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» зі змінами та доповненнями.
Також, в ході проведення фактичної перевірки, згідно бази даних «Система обліку даних реєстраторів розрахункових операцій» встановлено, що за адресою: АДРЕСА_1 , через реєстратор розрахункових операцій № 3000802137 ФОП ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) згідно реєстрів чеків за період з 19.10.2024 по 19.12.2024 здійснював реалізацію тютюнових виробів без наявності відповідної ліцензії на право роздрібної торгівлі тютюнових виробів на загальну суму 32690,0 грн, які містяться в додатку № 1, чим порушено вимоги ч. 1 ст. 23 Закону України від 18.06.2024 № 3817-IX «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» зі змінами та доповненнями.
На підставі вказаного Акту перевірки Головне управління ДПС у Черкаській області прийняло податкові повідомлення-рішення від 03.11.2025:
- № 20248/23-00-09-01, яким до позивача застосовані штрафні санкції у сумі 65380 грн за реалізацію у період з 19.10.2024 до 19.12.2024 тютюнових виробів без наявності відповідної ліцензії на право роздрібної торгівлі тютюнових виробів на загальну суму 32690,00 грн;
- № 20243/23-00-09-01 яким до позивача застосовані штрафні санкції у сумі 59968 грн за реалізацію у період з 19.10.2024 до 19.12.2024 алкогольних напоїв без наявності відповідної ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями на загальну суму 29984,00 грн.
Позивач вважає вищевказані розпорядження та податкові повідомлення-рішення протиправними, а тому звернувся в суд з цим позовом.
Під час вирішення спору по суті суд зазначає таке.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Спірні правовідносини врегульовані, зокрема, Податковим кодексом України (далі - ПК України), Законом України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» від 19.12.1995 № 481/95-ВР (у редакції чинній станом на час виникнення спірних правовідносин), далі - Закон № 481/95-ВР).
Відповідно до підпункту 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 ПК України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).
Порядок проведення фактичної перевірки врегульований статтею 80 ПК України.
Пунктом 80.1 статті 80 ПК України встановлено, що фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).
Відповідно до підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав, зокрема, у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, у тому числі із забезпеченням можливості проведення розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів.
Отже, фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, за умови наявності у контролюючого органу інформації, яка свідчить про можливі порушення платником податків податкової дисципліни у сферах здійснення розрахункових операцій, наявності чи відсутності відповідних дозвільних документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів та у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про використання праці найманих осіб без належного оформлення трудових відносин та виплати роботодавцями доходів у вигляді заробітної плати без сплати податків до бюджету, а також здійснення фізичною особою підприємницької діяльності без державної реєстрації.
Щодо правомірності податкових повідомлень-рішень суд зазначає таке.
Суд встановив, що спірні ППР відповідач прийняв у зв'язку із висновками про реалізацію позивачем у період з 19.10.2024 до 19.12.2024 тютюнових виробів та алкогольних напоїв без наявності відповідної ліцензії на право роздрібної торгівлі. Вказані висновки відповідач сформував у зв'язку із прийняттям 18 жовтня 2024 року розпорядження № 1345-рл про анулювання позивачу дії ліцензій на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями/тютюновими виробами за адресою місця торгівлі: АДРЕСА_1 (№ 23230308202303033, № 23230311202302662 із терміном дії до 18.12.2023).
Під час надання оцінки вказаним підставам, суд зазначає, що відповідно до відповідно до абз. 16 ст. 15 Закону № 481/95-ВР (у редакції чинній станом на час прийняття спірного розпорядження), ліцензія анулюється та вважається недійсною з моменту одержання суб'єктом господарювання (у тому числі іноземним суб'єктом господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) розпорядження про її анулювання в електронній формі засобами електронного зв'язку.
Відповідно до п. 42.2 ст. 42 ПК України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).
Платники податків, які подають звітність в електронній формі та/або пройшли електронну ідентифікацію онлайн в електронному кабінеті, можуть здійснювати листування з контролюючими органами засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги». Для осіб, які є фінансовими агентами, листування з контролюючим органом в електронній формі є обов'язковим у випадках, визначених цим Кодексом.
Листування контролюючих органів з платниками податків, зазначеними в абзаці першому цього пункту, які подали заяву про бажання отримувати документи через електронний кабінет, а також з фінансовими агентами у випадках, визначених цим Кодексом, здійснюється засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги» шляхом надіслання документа в електронний кабінет з одночасним надісланням платнику податків на його електронну адресу (адреси) інформації про вид документа, дату та час його надіслання в електронний кабінет.
Документ, надісланий контролюючим органом в електронний кабінет, вважається врученим платнику податків або фінансовому агенту, якщо він сформований з дотриманням вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги» та є доступним в електронному кабінеті.
Датою вручення платнику податків або фінансовому агенту документа є дата, зазначена у квитанції про доставку у текстовому форматі, що відправляється з електронного кабінету автоматично та свідчить про дату та час доставки документа платнику податків/фінансовому агенту. У разі якщо доставка документа відбулася після 18 години, датою вручення документа платнику податків/фінансовому агенту вважається наступний робочий день. Якщо доставка відбулася у вихідний чи святковий день, датою вручення документа платнику податків/фінансовому агенту вважається перший робочий день, що настає за вихідним або святковим днем.
У разі неотримання контролюючим органом квитанції про доставку документа в електронний кабінет протягом двох робочих днів з дня його надіслання такий документ у паперовій формі на третій робочий день з дня відправлення з електронного кабінету надсилається за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків/фінансового агента рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручається платнику податків/фінансовому агенту (його представнику).
Відповідно до абзаців четвертого, п'ятого пункту 42-1.5 статті 42-1 ПК України платник податків, що пройшов ідентифікацію в електронному кабінеті, самостійно визначає спосіб взаємодії з контролюючим органом, а саме в загальному порядку чи в електронній формі, про що робить відповідну позначку в електронному кабінеті з одночасним обов'язковим зазначенням своєї електронної адреси (адрес). У разі зміни електронної адреси платник податків зобов'язаний не пізніше наступного робочого дня внести відповідні зміни до своїх облікових даних в електронному кабінеті.
Починаючи з дня, наступного за днем обрання платником податків електронної форми взаємодії з контролюючим органом через електронний кабінет, крім вихідних та святкових днів, взаємодія між ними, яка може бути реалізована в електронній формі засобами електронного зв'язку, здійснюється через електронний кабінет.
Відповідно до підпункту 14.1.56-2 пункту 14.1 статті 14 розділу І Податкового кодексу України з метою реалізації платниками податків та державними, у тому числі контролюючими, органами своїх прав та обов'язків, визначених Кодексом, іншими законодавчими та нормативно-правовими актами був розроблений Порядок функціонування електронного кабінету, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 14 липня 2017 року № 637 та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 01 серпня 2017 року за № 942/30810.
Таким чином, податковим законодавством передбачено можливість листування контролюючих органів з платниками податків в електронній формі, шляхом надіслання документа в електронний кабінет з одночасним надісланням платнику податків на його електронну адресу (адреси) інформації про вид документа, дату та час його надіслання в електронний кабінет. Лише квитанція про доставку у текстовому форматі, що відправляється з електронного кабінету автоматично, в якій зазначено дату вручення та час доставки документа платнику податків, є належним доказом відправлення на електронний кабінет платника документів з електронного кабінету контролюючого органу.
Така позиція суду відповідає правовому висновку Верховного Суду, який викладений у постанові від 09 травня 2024 року у справі № 280/923/23.
У цій справі відповідач доводив суду, що копію спірного розпорядження відповідач направив до електронного кабінету позивача, на підтвердження чого надав скриншот із архіву електронної звітності (а.с. 85).
Суд встановив, що матеріали справи не містять належних доказів надіслання контролюючим органом в електронний кабінет позивача розпорядження від 18.10.2024 № 1345-рл та отримання його позивачем. Під час дослідження наданого відповідачем скриншоту із архіву електронної звітності, суд встановив, що у ньому відсутні відомості про адресата, якому направлявся відповідний документ. При цьому, у наданих відомостях наявна відмітка виключно про відправлення, однак не містить жодних відомостей про отримання позивачем.
Отже, наданий контролюючим органом скриншот екрану не дає підстав вважати, що відповідний документ був отриманий позивачем.
Водночас, з урахуванням наведених норм податкового законодавства, суд зазначає, що належним та допустимим доказом отримання платником податку документу в електронний кабінет є квитанція про доставку. Однак, такого документу відповідач до суду не надав.
З урахуванням встановлених обставин суд вважає, що у спірних правовідносинах ліцензія не може вважатися анульованою, оскільки абз. 16 ст. 15 Закону № 481/95-ВР пов'язує момент її анулювання саме з отриманням платником відповідного розпорядження про її анулювання, відтак відсутні правові підстави для висновку про здійснення позивачем торгівлі у період з 19.10.2024 до 19.12.2024 без ліцензій.
За таких обставин суд вважає, що спірні податкові повідомлення-рішення є протиправними.
Щодо розпорядження про анулювання ліцензій суд зазначає таке.
Як вище суд зазначив, відповідач не довів суду обставину надсилання позивачу в його електронний кабінет розпорядження від 18.10.2024 № 1345-рл про анулювання ліцензій.
Відтак суд вважає, що незважаючи на фактичне складення такого розпорядження контролюючим органом, однак без фактичного повідомлення позивача у встановлений чинним законодавством спосіб про його наявність, таке розпорядження жодним чином не може порушувати прав та інтересів позивача у спірних правовідносинах. Суд вважає, що лише отримання позивачем спірного розпорядження призвело б до анулювання ліцензій.
Суд зауважує, що вирішуючи кожний конкретний спір на підставі всіх установлених обставин, суд повинен установити, на захист якого права подано відповідний позов, чи порушене, не визнане або оспорюване таке право відповідачем (відповідачами), а також з'ясувати, чи призведе задоволення заявлених вимог до реального та ефективного поновлення порушеного права, та залежно від з'ясованого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.
Під ефективним поновленням слід розуміти реальний позитивний вплив судового рішення про задоволення позову на виявлену під час судового розгляду обставину порушення/невизнання/оспорення або запобігання виникненню спору щодо права, на захист якого був поданий позов.
Отже, оскільки суд встановив відсутність обов'язкової умови у процедурі анулювання ліцензій, то підстави для визнання спірного розпорядження протиправним та скасування відсутні.
Суд також враховує інші аргументи сторін, зазначені у заявах по суті справи, однак зауважує, що встановлені судом обставини є самостійними та достатніми підставами для ухвалення рішення по суті спору.
Згідно частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. При цьому в силу положень частини 2 статті 77 вказаного кодексу, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд при вирішенні спору враховує приписи статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що адміністративний позов слід задовольнити частково.
Під час вирішення питання про розподіл судових витрат в частині стягнення витрат на правову допомогу, суд враховує таке.
Згідно з ч. 1 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи, серед яких є витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ст. 134 КАС України витрати пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до ч. ч. 6-7 ст. 134 КАС України у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Згідно з абз. 1 ч. 7 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Суд врахував, що в обґрунтування понесених витрат на професійну правничу допомогу представниця позивача подала суду договір про надання правової допомоги від 15.01.2026 відповідно до якого клієнт оплачує надані адвокатським об'єднанням послуги після підписання Акту приймання-передачі наданих послуг протягом 90 днів з дня ухвалення відповідного судового рішення у справі за участі клієнта (п. 6.1 Договору). При визначенні вартості юридичної допомоги враховується:
- обсяг і час роботи, що потрібний Адвокатському об'єднанню, його партнерам, адвокатам та співробітникам, й для належного виконання доручення;
- ступінь складності правових питань, що стосуються доручення;
- вірогідність того, що прийняття доручення перешкоджатиме прийняттю Адвокатським об'єднанням, інших доручень або суттєво ускладнить їх виконання;
- необхідність виїзду партнерам, адвокатам та співробітникам Адвокатського об'єднання, у відрядження;
- важливість доручення з точки зору інтересів Клієнта;
- особливі або додаткові вимоги Клієнта стосовно строків виконання доручення;
- характер і тривалість професійних відносин Адвокатського об'єднання з Клієнтом;
- кваліфікація, професійний досвід, науково-теоретична підготовка та репутація партнерів, адвокатів та співробітників Адвокатського об'єднання (п. 6.2 Договору).
Відповідно до Акту приймання-передачі наданих послуг від 26.01.2026, адвокатське об'єднання надало клієнту правову допомогу передбачену п. 2.1 Договору, в тому числі, але не обмежуючись наступними послугами:
- ознайомлено із матеріалами адміністративної справи. Вартість включено у підготовку позовної заяви);
- підготовано позовну заяву, вартість 10000,00 грн.
Водночас, суду не надано детальний опис робіт (наданих послуг) здійснених адвокатом, а наданий Акт не містить відображення витраченого часу роботи, що потрібний Адвокатському об'єднанню, його партнерам, адвокатам та співробітникам для належного виконання доручення.
Суд враховує правові висновки Європейського суду з прав людини, викладені в рішеннях від 26.02.2015 у справі Баришевський проти України, від 10.12.2009 у справі Гімайдуліна і інших проти України, від 12.10.2006 у справі Двойних проти України, від 30 березня 2004 року у справі Меріт проти України, в яких ЄСПЛ, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними, а їх розмір обґрунтованим.
Оскільки позивач у сукупності не надав належних та допустимих доказів понесених витрат на професійну правничу допомогу у цій справі, відсутні підстави для їх стягнення на користь позивача.
Під час вирішення питання про розподіл судових витрат зі сплати судового збору, суд враховує таке.
Згідно статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Відповідно до частин 1, 3 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Зважаючи на те, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню, то частина понесених позивачем судових витрат, пропорційно частині задоволених позовних вимог, які підлягають відшкодуванню, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 9, 14, 73-77, 139, 242 246, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Черкаській області від 03.11.2025 № 20248/23-00-09-01, № 20243/23-00-09-01.
У задоволенні іншої частини вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Черкаській області на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2129 (дві тисячі сто двадцять дев'ять) грн 92 коп.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду у строк, встановлений статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Учасники справи:
1) позивач - Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , КОД ЄДРПОУ НОМЕР_1 );
2) відповідач - Головне управління ДПС у Черкаській області (18002, Черкаська обл., Черкаський р-н, м. Черкаси, вул. Хрещатик, 235, код ЄДРПОУ 44131663).
Рішення складене у повному обсязі та підписане 13.04.2026.
Суддя Василь ГАВРИЛЮК