про повернення позовної заяви
13 квітня 2026 рокум. ПолтаваСправа № 440/3410/26
Суддя Полтавського окружного адміністративного суду Шевяков І.С., розглянувши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Автозаводського відділу державної виконавчої служби у місті Кременчуці Кременчуцького району Полтавської області Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про визнання протиправною та скасування постанови, -
Позивач ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Автозаводського відділу державної виконавчої служби у місті Кременчуці Кременчуцького району Полтавської області Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про визнання протиправною та скасування постанови.
Ухвалою від 30 березня 2026 року позовну заяву залишено без руху у зв'язку з недотриманням вимог статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме неподанням заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду зі зазначенням поважних причин його пропуску та відповідних доказів.
При цьому, залишаючи позовну заяву без руху в частині дотримання строку звернення до суду, суд виходив з того, що предметом оскарження у даній справі є постанова державного виконавця про стягнення виконавчого збору №55438403 від 08.05.2019, а не лист відповідача від 17.03.2026 чи відповідь на адвокатський запит. Суд зазначив, що позивач не міг не знати про існування виконавчого провадження №59058955 та про примусове стягнення з нього коштів на підставі вказаної постанови, оскільки такі дії безпосередньо впливають на його майнову сферу. Отже, перебіг спеціального десятиденного строку, передбаченого статтею 287 КАС України, пов'язується з моментом, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про примусове виконання цієї постанови, а не з датою отримання листа від 17.03.2026. Звернення представника позивача до відповідача із запитами та отримання відповідей на них не впливають на початок перебігу цього строку та не переривають його.
Позивачу встановлено строк для усунення недоліків - 10 днів з дня отримання копії ухвали.
Представник позивача отримав копію зазначеної ухвали Полтавського окружного адміністративного суду 02.04.2026 в електронний кабінет системи "Електронний суд", що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.
06 квітня 2026 року представником позивача подано заяву про усунення недоліків, до якої, зокрема, долучено заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду. Однак наведені у цій заяві доводи по суті зводяться до повторення обставин та аргументації, викладених у первинній позовній заяві, без наведення нових об'єктивних причин пропуску строку та без подання належних доказів поважності такого пропуску. Зокрема, представник позивача знову посилався на те, що про відсутність у Автозаводського відділу державної виконавчої служби правових підстав для стягнення виконавчого збору позивачу стало відомо лише 17.03.2026 після отримання листа відповідача №43774 від 17.03.2026, а також на те, що оскаржувана постанова про стягнення виконавчого збору та постанови про відкриття виконавчих проваджень на адресу позивача не надсилались, а сама оскаржувана постанова була відсутня в матеріалах виконавчого провадження в АСВП. Разом з тим, зазначені обставини та відповідна правова позиція вже були викладені у первинному позові та фактично повторно наведені у заяві про поновлення строку без посилання на інші, додаткові обставини, які б могли свідчити про наявність поважних причин пропуску строку звернення до суду.
Розглядаючи подану заяву про усунення недоліків, суд зазначає наступне.
Відповідно до частин першої та другої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно із частиною третьою статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду.
Відповідно до частин першої, другої статті 287 КАС України позовну заяву може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів. Чинне законодавство встановленими строками обмежує звернення до суду за захистом прав, що спрямовано на забезпечення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та належної процесуальної дисципліни їх учасників.
У випадку пропуску строку звернення до суду його поновлення можливе лише за наявності поважних причин, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та підтверджені належними доказами.
Відповідно до частини шостої статті 161 КАС України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення такого строку та докази поважності причин його пропуску.
Суд повторно наголошує, що у поданій заяві про усунення недоліків представником позивача не наведено нових обставин чи доказів, які б свідчили про поважність причин пропуску строку звернення до суду, а фактично відтворено доводи, викладені у позовній заяві.
Як і раніше, представник позивача пов'язує початок перебігу строку звернення до суду з датою отримання листа Автозаводського відділу державної виконавчої служби від 17.03.2026 № 43774 та зазначає, що саме після отримання цього листа позивачу стало відомо про відсутність правових підстав для стягнення виконавчого збору. Проте суд з такими доводами не погоджується. Суд виходить із того, що предметом оскарження у цій справі є постанова про стягнення виконавчого збору ВП № 55438403 від 08.05.2019, а не лист відповідача від 17.03.2026 та не відповідь на адвокатський запит від 11.03.2026. Саме тому юридичне значення для обчислення строку звернення до суду має не дата одержання представником позивача додаткової інформації чи правового обґрунтування своєї позиції, а день, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права внаслідок прийняття та примусового виконання оскаржуваної постанови.
Верховний Суд у постанові від 31.03.2021 у справі №240/12017/19 висловив правову позицію, відповідно до якої отримання відповіді на звернення особи не змінює момент, з якого така особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, а лише свідчить про вчинення нею дій щодо реалізації свого права. Аналогічний підхід викладений у постанові Верховного Суду від 14.08.2025 у справі №280/3851/21, де зазначено, що поважними причинами пропуску строку звернення до суду можуть бути лише обставини, які є об'єктивно непереборними, реальними та такими, що унеможливлювали своєчасне звернення до суду, тоді як пасивна поведінка особи або несвоєчасне вчинення дій щодо захисту свого права такими причинами не є. Крім того, у постанові Верховного Суду від 08.03.2023 у справі №620/7954/21 зазначено, що днем, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права, є не лише фактичний момент отримання відповідної інформації, а й обставини, за яких особа мала реальну можливість дізнатися про порушення, а тривала пасивна поведінка не свідчить про дотримання строку звернення до суду.
З урахуванням наведеного суд повторно зазначає, що отримання листа відповідача від 17.03.2026 лише свідчить про те, що представник позивача почав вчиняти дії щодо з'ясування підстав винесення оскаржуваної постанови та підготовки правової позиції для звернення до суду, однак саме по собі не змінює моменту, з якого позивач повинен був дізнатися про можливе порушення своїх прав. Додаткове з'ясування мотивів прийняття постанови, отримання інформації з АСВП, надсилання адвокатського запиту та отримання відповіді на нього не зупиняють і не переривають перебіг процесуального строку звернення до суду, оскільки не є тим юридичним фактом, з яким закон пов'язує початок такого строку. Відтак наведені у заяві про поновлення строку доводи не свідчать про існування поважних причин пропуску строку звернення до адміністративного суду.
З огляду на викладене, суд доходить висновку, що наведені позивачем підстави для поновлення строку звернення до суду є неповажними, а недоліки позовної заяви у цій частині не усунуті.
Згідно із пунктом 9 частини четвертої статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.
Частиною другою статті 123 КАС України, передбачено, якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Пунктом першим частини четвертої 169 КАС України передбачено, що позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позовну заяву належить повернути позивачу.
За таких висновків суд не має підстав розглядати клопотання про звільнення від сплати судового збору.
Керуючись статтями 47, 122, 123, 160, 161, 169, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Визнати неповажними причини пропуску строку звернення до суду з позовом.
Позовну заяву ОСОБА_1 до Автозаводського відділу державної виконавчої служби у місті Кременчуці Кременчуцького району Полтавської області Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про визнання протиправною та скасування постанови повернути особі, яка її подала.
Роз'яснити позивачеві, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Копію ухвали направити особі, яка її подала, разом із позовною заявою та доданими до неї документами.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному частиною 8 статті 18, частинами 7-8 статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя І.С. Шевяков